Статьи
Для суттєвого реформування системи потрібне зовнішнє по відношенню до неї керування. Але знову все віддано на відкуп нашому Міністерству оборони і Генеральному штабу. Те й отримаєте… Чого тільки варте утворення резерву першої черги з демобілізованих фронтовиків у виконанні Генерального штабу. Маячня сивої кобили.
Начальник штаба 20 отдельного мотопехотного батальона 93-й механизированной бригады полковник Виктор Покуса стал широко известен после своего первого открытого письма к Президенту, Премьер-министру и председателю Верховной Рады Украины, а также к политическому и военно-экспертному сообществу.
Виктор Покуса отслужил в украинской армии 22 года. Принимал участие в миротворческой миссии в Боснии и Герцеговине, позднее закончил Национальную академию обороны Украины, служил в морской пехоте в Крыму, в управлении Южного оперативного командования и в штабе 6-го армейского корпуса на Днепропетровщине. Когда началась война на Донбассе, боевой офицер решил «не отсиживаться на пенсии» и вступил в батальон территориальной обороны.
Ниже публикуем второе обращение полковника Виктора Покусы к Президенту и Премьер-министру Украины, написанное специально для Цензор.НЕТ.
Военнослужащие 20-го отдельного мотопехотного батальона 93-ей механизированной бригады: слева - майор Плахута, в центре - полковник Виктор Васильевич Покуса, справа сержант Эдмонд Саакян.
Шановні Петре Олексійовичу та Арсенію Петровичу.
Пробачайте, що турбую вас, дуже заклопотаних людей, своїми зверненнями. Проте, вважаю, є на те важлива причина. Я стаю свідком спланованого злочину проти українського народу та його армії, вартістю 850 мільйонів гривень (сума фігурує в ЗМІ), в вигляді видатного бездумного марнотратства з ознаками корупційної оборудки. І, як водиться зараз, змовчати не можу. Змушений турбувати вас особисто, оскільки являюсь військовослужбовцем досить низького рівня ієрархії, і докричатися до свого високого армійського керівництва з порушуємого питання не в змозі. По перше, і головне, тому що їх моральні уявлення та набуті рефлекси не дозволяють їм дослухатись до повчань з боку підлеглого. По друге, система армійського спілкування «по команді» не призначена для звернень подібного характеру, і воно закономірно безслідно зникне в першій - другій вищій інстанції.
Мова піде про сплановане та анонсоване в ЗМІ закопування в землю 850 мільйонів бюджетних гривень в вигляді широкомасштабного будівництва оборонних споруд в зоні АТО, оформлене рішенням Уряду України, за бюджетний кошт, всім миром, з залученням організаційних та ресурсних можливостей областей України.
Я розумію, ви люди без військової освіти. І очевидно, оточуючі вас військові чини високого рангу, користуючись вашим (до речі, очікувано закономірним) непрофесіоналізмом в такій специфічній сфері, як організація й ведення збройної боротьби, та зловживаючи своїм дутим авторитетом, переконали вас в крайній необхідності широкомасштабних бюджетних витрат на будівництво військових інженерних оборонних споруд, з використанням ресурсів та можливостей економіки України. Я вас трохи заспокою - ті, хто вас переконував в цьому, теж не військові професіонали. Хоча повинні були ними бути. Я розумію - у вас інших генералів та військових радників, крім тих, що в наявності, поки що немає. Ну вже такі вони, які є. Шукати інших - в ваших повноваженнях. Ваше на те право і ваша за це відповідальність. Скільки ниточці не витися, скільки проблеми не ігнорувати…
Повернемось до більш вузького питання. Можете зі спокійним серцем відміняти рішення про виділення значних бюджетних коштів на епічне будівництво оборонних споруд в фронтовій смузі. Воно з військово - теоретичної та практичної точок зору абсолютно безглузде. Обґрунтовую.
Ви хоч люди і не військові, але в будь якому разі досить розумні. Тому для вас, як розумних людей, максимально просто й популярно поясню всю недолугість прийнятого рішення з військової точки зору. Не буду торкатись деталей плану будівництва, ну хоча б тому, що вони мені просто невідомі. Але чомусь впевнений, що і в задумі, і в деталях це скоріш за все видатна дурість. Тому буду критикувати з військово - теоретичної точки зору й позицій набутої практики не задум і план, а саму ідею.
Сплановане будівництво військових інженерних оборонних споруд з таким видатним бюджетом очевидно замислено як обладнання в інженерному відношенні оборонної смуги стратегічного, або як мінімум, серії смуг оперативного значення. І, очевидно, вона замислена як тилова, або ряд тилових, по відношенню до існуючого переднього краю фронту, смуг оборони, позицій.
У військовому мистецтві ідея стратегічних інженерних (бувають ще польові) укріплених смуг оборони віджила своє ще в роки першої світової війни, рівно 100 років тому. В подальшій воєнній історії спроби воскресити ідею стратегічних інженерних укріплених оборонних смуг до успіху не привели. Не виправдали покладених на них надій й вкладених в них ресурсів - Лінія Мажино, Лінія Зігфріда, Лінія Сталіна, і навіть Атлантичний Вал та Лінія Бар Лева, які опирались на значні водні перешкоди - Ла - Манш та Суецький канал відповідно. Спрацювала Лінія Маннергейма? Так здебільшого через видатну тупість й самовпевненість радянських маршалів і генералів довоєнного призову.
Все просто - сучасні армії давно навчилися проривати укріплені стратегічні й оперативні смуги оборони. Для цього існує відповідна теорія. Плюс матеріальні засоби ведення війни зробили багато кроків вперед за останні 100 років. Можливості артилерії, танків, авіації, мотопіхоти за 100 років виросли незмірно. А фортифікаційні інженерні оборонні споруди у вигляді бетонних бункерів залишились у виконанні фактично такими ж, якими вони були й 100 років тому. Коротко кажучи, наявні вогневі можливості сучасних військ надають можливість руйнувати чи знищувати фортифікаційні інженерні оборонні споруди будь якої практично можливої міцності, проривати укріплену смугу оборони на вузьких ділянках, а маневрені можливості військ надають можливість успішно обходити укріплені вузли оборони практично за будь яких умов місцевості, швидко розвивати наступ через пророблені проломи в глибину.
Стійкість обороні сучасних військ надають, в першу чергу, спланований маневр на загрозливі ділянки прориву достатніх за силою резервів, вогневих ударів, а також польові фортифікаційні споруди й укріплення. Тобто такі укріплення, які війська будують для себе самі. І їх сила й ефективність не в міцності, а в їх кількості, пристосуванні до місцевості, маскуванні, швидкості спорудження та відновлення. Також театр ведення бойових дій в Донецькій та Луганській областях на багатьох ділянках має щільну сільську і міську забудову з міцними цегляними й залізобетонними спорудами, які широко використовуються військами в обороні. Сюди ж додаються властивості бойової броньованої техніки. Танк, БМП, САУ в окопі - по стійкості не набагато гірші залізобетонної споруди, тільки на відміну від неї - рухомі. Тому краще спорядити 10 танків з екіпажами, ніж побудувати 100 ДОТів і капонірів, для яких, до речі, треба також ще знайти гармати й кулемети з обслугами.
Простіше говорячи, для сучасних військових засобів ураження не є проблемою зруйнувати польове, та хоч би й залізобетонне, укріплення. Але все ж досі залишається певною проблемою вчасно виявити його та влучити. Звичайно, залізобетонне укріплення не буде зайвим на оборонних позиціях, воно в будь якому разі краще за дерево - земляне, але не в якості елементу інженерної стратегічної смуги оборони, а в якості польового укріплення, яке війська будують самі в займаних ними смугах, виходячи з суто тактичних інтересів.
Є ще одна важлива особливість тилових смуг оборони. Вони повинні, хоч мінімально, постійно бути зайняті військами. Без військ, які їх займають - це всього лише безглузда сукупність канав (траншей), ям (окопів), сараїв (ДОТів, бункерів). Відступаючі з переднього краю війська далеко не завжди спроможні їх займати самостійно, і головне - вчасно. Противник, що прорвався, часто може першим їх зайняти, з усіма вихідними з цього наслідками. Чи є у нас достатня кількість військ, щоб постійно займати декілька смуг оборони, позицій? Своїми очами спостерігаючи реальний стан з щільністю військ на передньому краї оборони та наявністю резервів, глибоко в цьому сумніваюсь. Особисто частенько бачу в тилу пусті опорні пункти, споруджені ще з минулої осені аби як і де попало.
Польові оборонні укріплення військ державі і її бюджету практично нічого не коштують, тому що війська на передовій, та і в тиловій зоні фронту, з задоволенням й без примусу будують і удосконалюють їх самі. Тому що - це їх життя. Створення польових фортифікаційних укріплень і споруд тилових оборонних смуг - теж завдання військ. Тих, що знаходяться в резервах та спеціалізованих інженерно - саперних військових частин. Але аж ніяк не обласних державних адміністрацій, підрядних будівельних організацій, державного бюджету. І кожен військовий з освітою, до речі, це знає, або повинен знати.
Чому війська в багатьох випадках не займаються тим, чим повинні займатися постійно, вдень і вночі - укріпленням оборонних позицій? Будівельних матеріалів - дерева, ґрунту, залізобетонних плит, інших залізобетонних конструкцій, які збираються військами в прифронтовій зоні, і які для армії й держави практично нічого не коштують, достатньо. Робочі руки, при цьому мотивовані на безоплатну роботу, є також. Проблема - в відсутності в військах інженерної техніки. В сучасних умовах солдатською малою саперною лопаткою багато не накопаєш. Основний об'єм земляних і будівельних робіт - не солдатські окопи, а окопи для бойової техніки, котловани під бліндажі, залізобетонні перекриття бліндажів, саморобні ДОТи з залізобетонних конструкцій. Відповідно, потрібні екскаватори, автокрани, траншейні, котловинні машини. Краще - всюдихідні, військового зразку. Але їх немає, при чому ніяких. І це по закінченні цілого року війни.
Ситуацію покажу на прикладі військової частини В2231, в якій проходжу військову службу. В момент формування, в квітні 2014 року, за штатом військова частина мала мати 2 землерийні машини або екскаватори, проте не отримала жодного. В подальшому, після переформування, за штатом залишився один екскаватор, але в натурі він так і не з'явився. Майже рік військова частина воює без штатної інженерної техніки. Така ж або схожа ситуація в усіх сусідніх військових частинах, які мені приходилося зустрічати. Всього по рідному сектору «Б» катається 2-3 справних військових екскаватори та 1-2 автокрани. Можу помилятися в цифрах, але ненабагато. Всього за рік вдавалося вирвати в інтересах батальйону військову інженерну техніку максимум на 8 - 10 робочих днів в загальному підсумку. При цьому позиції батальйон змінював разів п'ять. Звичайно, старалися виходити з положення, шукали та залучали в той чи інший спосіб цивільну техніку з найближчих населених пунктів, якої, до речі, практично не залишилося. Але це все - імпровізація. Ситуація з інженерною технікою в військах кричуща. Та цей крик чомусь ніхто не чує. Тільки вміють диванні стратеги звинувачувати війська - «а чому не побудували укріплену оборону навколо Дебальцевого?» Та саме тому й не побудували. І ще в багатьох місцях не побудували, або побудували менше, ніж могли - б.
Грубо говорячи, на фронті воює 100 батальйонів, 15 бригад. Для того, щоб їх повністю забезпечити необхідною інженерною технікою, достатньо 150 екскаваторів і 50 автокранів. Виділених на будівництво «потьомкінської» смуги оборони 850 мільйонів гривень з лишком вистачить, щоб закупити всю цю інженерну техніку новою, з «салону». А ще ж ви можете попросити цю техніку, навіть б/у, у наших союзників. І це буде аж ніяк не летальна зброя, а просто цивільна будівельна техніка. Комар носа не підточить. А користі буде на порядок більше. Бо з цією технікою війська самі, без примусу, зариються в землю так, що виколупати їх противнику буде дуже проблематично. І більше того, вони будуть зберігати спроможність швидко обладнувати польову оборону стільки, стільки ця техніка буде знаходитися в строю, і там, де це буде потрібно військам. А безглузде закопування таких дефіцитних зараз бюджетних коштів - акція одноразова, і вже побудовані споруди на нове місце пересунути не вдасться ніколи.
Я вибачаюсь за невеличку лекцію з військової справи, але без цієї інформації вам важко було б обґрунтовано відмінити рішення про сплановане марнотратство 850 мільйонів бюджетних гривень. У вас є зайві 850 мільйонів гривень? Вам нікуди більше їх витратити? Зверніть тоді увагу на розвідку, її технічне оснащення. Там повний провал. Ці самі гроші, вкладені в інженерну техніку, технічні засоби розвідки, принесуть незмірно більшу користь нашій армії, ніж грандіозні земляні й будівельні роботи сумнівного військового значення. Та і шанси на розпил з'являються… Навіщо ви породжуєте ще один привід для підозр в корупції на найвищому рівні? У нашої армії поки що стільки проблем, стільки провалів, куди ці кошти з набагато більшою ефективністю можемо вкласти. Такі витрати були б навіть не обґрунтованими, а просто зрозумілими, коли б держава і її уряд вже забезпечили свою армію всім необхідним. І в ході пошуку, чим би ще допомогти їй, маючи резерви ресурсів, почали б таке будівництво. Ну тоді вже добре, будуйте… А так, поки що, коли вже ці кошти ви спромоглися акумулювати, витратьте їх, будь ласка, на більш притомні цілі.
І, користуючись нагодою, дякую вам за деяку увагу, приділену проблемам, піднятими мною у першому зверненні. Так, доходять до фронтових частин слухи, що в вищих штабах почали трохи скребти по сусіках, намагаючись знайти в себе кадрових офіцерів на укомплектування фронтових частин. Але, очікувано, бажаючих так мало… І професійний баласт так і продовжує зберігати неприпустимо високу концентрацію в високих штабах. В військовому статуті, кажуть, з'явилися нові додаткові повноваження для командирів в питаннях підтримання військової дисципліни. От тільки які повноваження - поки що нам невідомо. Статути ці до фронту просто підвезти нікому) Та і військові прокурори з функціонерами ВСП так і не ринулись поки що масово на фронт, допомагати командирам в питаннях підтримання військової дисципліни. Розуміємо - в тилу теж роботи достатньо) Почало з'являтись на передовій високе армійське начальство. Вперше за рік на одній з наших позицій побував керівник сектору, прибував функціонер з штабу АТО… Можливо, тому що тримається режим припинення вогню, стріляють набагато менше?)
Уряд теж готовий мотивувати фінансово бійців на передовій, виплачуючи кошти за участь в бойових діях, за успішне виконання бойових завдань, за знищену бойову техніку. Тільки ось Уряд в своїй Постанові, Міністерство оборони в своєму Керівництві, АТЦ в своєму Роз'ясненні виписали все так, що ці кошти фронтовикам отримати фактично не можливо. Ви вже якщо вирішили мотивувати, то шукайте реальні і прості механізми, а також тих, кого необхідно мотивувати. А не шукайте можливості зекономити і не дати. Фронтовики самі нічого у вас випрошувати не будуть. Якщо вже на те пішло - то хай подавляться цими грошима. В кінці кінців ми воюємо не за гроші. Прошу прощення за грубість, але на фронті звички вибирати слова і гнути спину атрофувалися мабуть безповоротно.
В намаганні навести на фронті структурно - управлінський порядок ви чомусь розпочали з формувань ДУК «Правого сектору». Чому з них? Вони ж, наскільки я розумію, ні їсти, ні грошей у вас не просять. Розпочніть з того, що головне й на поверхні - з об'єднання під єдиною структурою Збройних сил України бойових частин і підрозділів Національної гвардії й міліції. Залиште Міністерству внутрішніх справ їх внутрішні справи. Ведення військових дій не їх завдання. Чи може, шкода скорочувати генеральські посади в їх управлінських та забезпечуючих структурах? А коли вже буде на фронті єдина і струнка структура управління та забезпечення, тоді й для формувань ДУК стане очевидною недоцільність та шкідливість для спільної мети їх перебування у відокремленому статусі.
А головне, не взято до уваги основоположну рекомендацію - неможливо доручати системі реформувати саму себе і очікувати від цього якихось значних результатів. Для суттєвого реформування системи потрібне зовнішнє по відношенню до неї керування. Але знову все віддано на відкуп нашому Міністерству оборони і Генеральному штабу. Те й отримаєте… Чого тільки варте утворення резерву першої черги з демобілізованих фронтовиків у виконанні Генерального штабу. Маячня сивої кобили.
І останнє. Буквально на днях я буду звільнений в запас по демобілізації. Й автоматично втрачу сильну позицію фронтовика і очевидця багатьох подій та процесів на цій війні. Скоро мої опоненти отримають можливість стверджувати про мою некомпетентність та не володіння питанням, зовсім скоро. І вам, якщо мої звернення все таки доходять до вас, стане спокійніше. Проте проблеми залишаться. І я щиро сподіваюсь, що знайдуться й інші люди, спроможні з сильних позицій їх адекватно сформулювати та винести на суспільний розсуд.
З повагою,
полковник Віктор Покуса
- Информация о материале
На днях международное рейтинговое агентство Moody´s снизило рейтинг Киева и Харькова с «Саа3» до «Са». Собственно, ничего особо экстраординарного не произошло. Просто если раньше долговые обязательства наших городов считались низкокачественными и были подвержены очень высокому кредитному риску, то теперь они перешли ступенькой ниже на уровень близкий к дефолтному и являются высоко спекулятивными. Хоть некоторая вероятность выплаты основной суммы долга и процентов по нему все еще существует, прогноз по рейтингам – негативный.
Собственно, инвесторы получили недвусмысленный сигнал, что вкладывать в Киев и Харьков можно теперь только ввиду неконтролируемого приступа альтруизма, филантропии либо обычного финансового безумия. В конце концов, кто-то же приносил деньги в пресловутое МММ не только в 1992-1994 годах, но уже и после реинкарнации пирамиды в 2012 году.
Moody´s понизило рейтинги Киева и Харькова из-за участия городов в планах правительства по реструктуризации еврооблигаций. Что, конечно, с высокой вероятностью принесет серьезные убытки кредиторам нашей страны. И как раз указанные украинские города имеют, по оценке агентства, крепчайшие институциональные и финансовые связи с центральным правительством.
Как собирается выпутываться из ситуации Харьков пока не ясно. Городские власти хранят гордое молчание, отмечая лишь, что низкий рейтинг первой столицы связан с таким же всеукраинским рейтингом.
Полгода назад глава Департамента экономики и коммунального имущества Михаил Фатеев сообщил, чтодолговые обязательства города составляют менее 10% доходов. Так что все пучком.
Тем не менее, если в прошлом году рейтинг Харькова снизился с вполне приличного в наших нынешних условиях «Саа2» (долговые обязательства подвержены очень высокому кредитному риску, но находятся ровно посреди диапазона) до уровня «Саа3», то сейчас кредитная репутация населенного пункта упала до преддефолтного состояния.
О подготовке реструктуризации долгов Киева кое-какая информация в прессу просочилась. Так, известно о подготовке к реструктуризации коммунальных займов в размере $250 млн. (выкуплены фирмой Kiev Finance PLC и подлежат оплате в этом году) и $300 млн. (надлежит вернуть в 2016 году Credit Suisse International).
Умножение на нынешний курс гривны к доллару дают феноменально астрономическую сумму займа, возвращать которую, разумеется, не из чего. Посему мэрия решила начать переговоры с инвесторами о реструктуризации долга. При этом Киевсовет поддержал финансовым креативом парламент, заложив в Госбюджет сумму, необходимую для изменения статуса внешнего долга из столичного на государственный.
Это на тот случай, если держатели киевских евробондов не согласятся на реструктуризацию долга. Тогда за дело возьмется Минфин, которому ведь все равно вести переговоры о пересмотре условий погашения государственных ценных бумаг, можно и столичные облигации в этот пакет запихнуть.
Впрочем, пока этого так и не произошло. Но даже сама возможность протектората правительства и парламента над киевскими долгами внушила оптимизм иностранным контрагентам столицы. Да такой, что в октябре 2014 года международное рейтинговое агентство Standard & Poor´s подняло рейтинг Киева с CC (эмитент испытывает серьезные трудности с выплатами по долговым обязательствам) до CCC (эмитент испытывает трудности с выплатами по долговым обязательствам и его возможности зависят от благоприятных экономических условий).И вот теперь такая незадача.
Отметим, что международные рейтинговые агентства просто так ничего не публикуют. То же Moody´s серьезно ошиблось лишь однажды, когда накануне мирового финансового кризиса 2007-2008 годов, присвоило слишком высокие рейтинги ипотечным облигациям.
Но после банкротства инвестбанка Lehman Brothers, и коллективного судебного иска против агентства со стороны разорившихся клиентов банка, Moody´s сделал соответствующие глубокие выводы.
Что может означать падение рейтинга украинских городов сейчас? Возможно, правительство передумало взваливать на свои плечи часть долгового груза Киева и Харькова, населенных пунктов, где выборы мэров, по удивительному стечению обстоятельств, состоятся уже в этом году.
Политическое будущее нынешнего руководителя первой столицы Геннадия Кернеса малоинтересно правительству, в котором кресло министра внутренних дел занимает давний антипод Геннадия Адольфовича – Арсен Аваков. А вот о том, что Виталий Кличко вусмерть надоел правительству «камикадзе» раньше, по крайней мере – так громко, не намекали.
- Информация о материале
Украина продолжает финансировать оккупированные территории. Несмотря на заявления о чудовищном дефиците средств, в т.н. «ЛНР» и «ДНР» регулярно идут огромные суммы. Часть этого финансирования вызывает двузначное отношение. Речь прежде всего о пенсиях для людей преклонного возраста, оставшихся по ту сторону линии размежевания огня. По законодательству, для получения пенсии житель самозваной республики должен не только перерегистрироваться на контролируемой Украиной территории, но и постоянно проживать там. Представители центральной власти неоднократно заявляли, что никаких выплат в городах и селах, неподконтрольных правительству, быть не может. На самом же деле существуют схемы, по которым запреты выплат с легкостью обходят.
В самозваных народных республиках, где народ нечем кормить, возник т.н. пенсионный туризм, благодаря которому пенсионеры оформляют и регулярно получают из Украины пенсии, зачастую даже не выезжая за пределы своих населенных пунктов. С юридической и логической точек зрения, такие выплаты не только незаконны, но и недопустимы, тем более что определенный процент от полученных денег пенсионеры отдают организаторам схем, задействованных, как правило, во властных структурах «ЛНР» и «ДНР». То есть из Пенсионного фонда Украины идет непрямое финансирование терроризма. Но с моральной точки зрения — перекрывать пожилым людям доступ к деньгам, которые они заслужили многолетним трудом, и которые, учитывая дороговизну продуктов и отсутствие другого дохода на оккупированных территориях, является единственным средством к существованию, как-то неправильно. Как быть с этой дилеммой, не определилось и само государство, поэтому на «пенсионные схемы» власть пока просто закрывает глаза.
Другие схемы далеко не столь двузначные. Известны факты, когда Киев финансировал структуры, которые не только остались на оккупированной территории, но и откровенно служат сепаратистам. Самый громкий пример — с Луганским филиалом РРТ. Его работники отключили украинские телеканалы, наладили трансляцию «ЛНР»-овского «Луганск-24» (а также ряда российских ТРК из числа самых пропагандистских) и несколько месяцев получали из Киева зарплату (очевидно, как бонус к «премиальным» от «ЛНР»). Когда эти факты всплыли на поверхность, и поднялся скандал, финансирование перекрыли, — впрочем, большинство работников Луганского филиала РРТ так и остались на службе у сепаратистов.
Порядок финансирования оказавшихся под оккупацией бюджетных учреждений прописан в постановлении Кабмина Украины от 7 ноября прошлого года. Там четко указано — чтобы сохранить финансирование, учреждение должно было до 1 декабря 2014 г. переместиться из самозваных республик и зарегистрироваться на контролируемой Украиной территории (не обязательно в Луганской или Донецкой областях). Многие такие учреждения действительно переехали и перерегистрировались, среди них — институты и университеты, больницы и диспансеры, учреждения культуры и т.п. На новом месте им пришлось начинать работу с нуля, поскольку помещения и оборудование остались в «ЛНР» или «ДНР». В то же время заявки на перемещение подали и некоторые учреждения, которые в принципе не могли переехать из оккупации. Доходило до абсурда — зарегистрироваться на контролируемой Украиной территории захотели, например, сельские советы и районные госадминистрации. И некоторые из них действительно были зарегистрированы здесь! Приведем лишь несколько показательных примеров. В декабре прошлого года регистрационная служба Беловодского района Луганской области (контролируемая Украиной территория) зарегистрировала у себя Софиевский поселковый совет, расположенный вблизи г. Красный Луч (территория, оккупированная боевиками). После чего Госказначейство выделило поселковому совету на заработную плату, благоустройство поселка (!), содержание детсада и клуба 404 тыс. 956 грн! Разумеется, что на самом деле никто из поселкового совета Софиевки в Беловодский район не переезжал, все так и остались на оккупированной территории. Та же Беловодская регистрационная служба, по аналогичному примеру, зарегистрировала и управление госземагентства из Антрацитовского района (территория Луганщины, оккупированная боевиками). После чего Госказначейство выплатило «перемещенному» учреждению полугодичную задолженность по зарплатам на сумму 245 тыс. 371 грн. Что никто из госземагенства на самом деле не переезжал на контролируемую Украиной территорию (да и как можно переехать, если земля осталась в «ЛНР»!), объяснять не надо. И еще один пример из той же серии. В декабре прошлого года в Беловодске было зарегистрировано управление госземагентства из Красного Луча (город, оккупированный «ЛНР»), которому госказначейство сразу выплатило задолженность по зарплатам на сумму 346 тыс. 697 грн. Как и в предыдущих случаях, учреждение так и осталось на месте своей естественной дислокации — в Красном Луче, никто переезжать за линию размежевания не собирался. Таким образом, госказначейство, которое на контролируемой Украиной территории позволяет финансировать только защищенные статьи, выделило на зарплату, благоустройство, клуб и т.д. на оккупированной территории миллион гривен!
По аналогичной схеме была зарегистрирована также Славяносербская районная государственная администрация (напомним, что Славяносербск оккупирован т.н. казаками всевеликого войска донского, которые прямо из райцентра обстреливают села на контролируемой Украиной территории). Чиновники из РГА признали «новую власть»; несмотря на неоднократные обращения, они не сделали абсолютно ничего для восстановления систем жизнеобеспечения, которые ведут из оккупированной части в села Славяносербского района, оставшиеся за линией размежевания на украинской стороне, — однако потребовали от Украины погасить задолженность по зарплате! Выплаты им заблокировали только после вмешательства областной власти.
По первым трем фактам открыты уголовные производства, идет следствие, хотя понятно, что вернуть в бюджет выделенные средства уже не удастся...
Приведенные примеры — далеко не единичны. Их так много, что в первой половине марта Кабмин вынужден был внести несколько уточнений к постановлению о перемещении учреждений из оккупированных территорий. Согласно этим уточнениям, отныне на контролируемой Украиной территории будут регистрироваться, и финансироваться только те бюджетные учреждения, которые перемещаются вместе с работниками и смогут обеспечить на новом месте полноценное выполнение своих функциональных обязанностей. Остальные государственные структуры будут финансироваться из бюджета уже после освобождения оккупированных территорий.
Если новые правила будут соблюдены, это не только сэкономит бюджету массу средств, но и заблокирует поступление украинских денег на территории самозваных республик, которые Верховная Рада Украины признала террористическими организациями. По крайней мере, пока по ту сторону линии размежевания не придумают новые схемы…
- Информация о материале
я розповідь могла би бути дуже гумористичною та смішною, якби не була такою сумною. Українська економіка перебуває у жахливому стані. Причини цілком зрозумілі. По-перше, російська агресія. По-друге, відсутність політичної волі, корисливі інтереси і олігархія, корупція, економічні спотворення та неефективні інститути.
Але як зрушити це з "мертвої точки"? Що, якщо компетенція армії урядових бюрократів важливіша за корупцію чи політичну волю?
У цій статті ми подискутуємо на цю тему.
Для того, щоб привернути увагу до питання компетенції середньої ланки уряду, ми вирішили перевірити деякі комунікативні аспекти взаємодії уряду та громадськості.
Зв'язок з громадськістю має важливе значення для українського уряду. Недавнє опитуванняVoxUkraine показало, що громадськість та експертне товариство досить-таки по-різному сприймають та оцінюють роботу міністерств.
Київ, наприклад, може зосередитись на таємних перемовинах з резидентами офісів на Печерську і ключовими зарубіжними партнерами. Тим не менш, це жодним чином не вплине на сприйняття роботи уряду громадськістю обласного адміністративного центру, скажімо Житомира або Святошинського району Києва ...
Порожнеча буде заповнена промовами політиків-популістів, такими як Ляшко, і різкими заявами псевдо-експертів, позбавляючи уряд можливості контролю над висловленими думками.
Відсутність чіткого зв'язку з людьми призводить до плутанини і недовіри.
Рівень довіри громадськості до уряду та до президента впав до 30% (шокуючий показник – лише 22% опитаних схвалюють дії gрем'єр-міністра і лише 8% довіряють політичним партіям).
Різке падіння рівня довіри через рік після зміни режиму можнаспівставити з динамікою рівня довіри після Помаранчевої революції в 2004 році.
Якщо громадськість не довіряє уряду, він не зможе керувати країною. Так би мовити, вікно можливостей закривається.
Ми вирішили зупинитись на сучасних засобах комунікації, а саме – більш детально ознайомитись з Twitter аккаунтами наших урядовців.
Чому Twitter?
Twitter – це, мабуть, найкращий і єдиний спосіб швидкого та ефективного спілкування із зарубіжними аудиторіями. За межами України Twitter відіграє важливе значення.
У Німеччині, з допомогою Twitter прогнозувалирезультатів виборів. У Великобританії, BBC спантеличив прем’єр-міністра Девіда Кемерона, коли повідомив, що той підписався в Twitter на аккаунт лондонської агенції, яка пропонує ескорт-послуги найвищого класу.
Здається, що Twitter набуває популярності і в Україні. На жаль, ми не маємо відповідних даних, які б підтвердили це спостереження. Проте, портал Voxukraine зауважив, що відвідуваність його сторінки в Twitter суттєво зросла і нещодавно перевищила відвідуваність його аккаунтів на Facebook, Google, і безпосередні контакти.
Наочна демонстрація використання Twitter аккаунтів наведена наприкінці цієї статті. Ми дослідили, що лише три міністерства – Міністерство оборони, закордонних справ та внутрішніх справ - ефективно використовують свої аккаунти в Twitter.
Проте, ми були дуже спантеличені некомпетентністю адміністраторів деяких аккаунтів.
Наприклад, Міністерство інфраструктури підписалось в Twitter на оновлення сторінки компанії, яка продає підгузки в Одесі.
Міністерство регіонального розвитку – на оновлення в групі "Okhuenno Kontseptualnaya Prodvinutaya Svobodnaya Khuinya".
Міністерство фінансів України – на сторінки декількох віщунів/провісників та на онлайн-ігри для дорослих (Міністр фінансів Наталія Яресько має окремий Twitter аккаунт, до якого немає жодних претензій в плані його обслуговування)
Відкриття та керування аккаунтом вTwitter не вимагає особливих зусиль, вмінь та навичок. В Інтернеті ви знайдете численні поради для державних органів, як користуватись Twitter.
Наприклад, Govlookперелічує 15 порад для державних установ, включаючи такі настанови як "Не спамити" та "Моніторити свій аккаунт".
На превеликий жаль, українські міністерства порушують деякі рекомендації. Співробітник, який серйозно налаштований на ефективну комунікацію і розуміє важливість спілкування online, може "почистити" аккаунти в Facebook і Twitter протягом першого дня на роботі.
Персонал уряду, який відповідає за зв’язки з громадськістю та комунікацію в цілому, напевно, не до кінця усвідомлює важливість спілкування online і управління громадською думкою. Можливо, вони звикли до "звичного їм стилю спілкування" через групи довірених радників, медіакспертів та експертів. Тим не менше, світ змінився. "Застарілі способи спілкування" послаблюють позиції уряду.
"Прикрий/гнітючий" стан twitter аккаунтів наших урядовців може сигналізувати про якість культури української бюрократії. Якщо це дійсно так, то зміна цієї культури може бути важливішою за боротьбу з корисливим інтересами.
* * *
Отже, наші дані.
Спершу, ми перевірили, чи на головних сторінках міністерств розміщене посилання на Twitter аккаунт. Як і варто було очікувати – з 17 міністерств (припустимо, що Міністерство інформаційної політики вже розпочало свою діяльність) 6 з них не мають Twitter аккаунти:
- Міністерство молоді та спорту
- Міністерство енергетики та вугільної промисловості
- Міністерство соціальної політики
- Міністерство культури (суб’єктивно, одна з найгірших головних сторінок)
- Міністерство охорони здоров’я
Інші 12 міністерств мають відкриті Twitter аккаунти, як показано в Таблиці 1.
Найдавнішій офіційний звіт по аккаунтам в Twitter був складений Міністерством фінансів у 2009 році. Хоча, місяць тому Міністерство інформаційної політики підготувало найактуальнішу інформацію на цю тему.
Таблиця 1. Інформація про Twitter аккаунти
| Назва міністерства | Ім’я вTwitter | Основна мова в налаштуваннях сторінки | Місце розташування | Часовий пояс | Дата створення |
| інфраструктури | @minfrastucture | російська | Україна | Greenland | 16.11.2011 |
| внутрішній справ | @MVS_UA | російська | Київ, Україна | Kyiv | 10.11.2011 |
| регіонального розвитку | @minregion_ua | російська | Київ | Quito | 27.09.2011 |
| юстиції | @minjust_gov_ua | українська | Київ, Україна | Athens | 12.02.2014 |
| закордонних справ | @MFA_Ukraine | українська | Україна, Київ | Kyiv | 13.05.2010 |
| економіки | @MINECONOMDEV | англійська | Україна | Athens | 03.03.2014 |
| оборони | @DefenceU | російська | 09.07.2012 | ||
| аграрної політики | @MinistryAPK | російська | Хрещатик 24 | Kyiv | 09.04.2014 |
| екології | @MenrGovUa | англійська | України | 10.03.2011 | |
| освіти та науки | @monukraine | російська | 01135, м.Київ, пр.Перемоги,10 | Kyiv | 30.06.2011 |
| фінансів | @minfin_ua | російська | Київ | Kyiv | 26.02.2009 |
| інформаційної політики | @MIP_UA | російська | Київ, Україна | Bucharest | 28.01.2015 |
Перше, що кидається в очі, основна мова Twitter сторінок (по замовчуванню) у 8 з 12 міністерств - це мова нашого агресора – російська мова.
Ще одне спостереження – Міністерство внутрішніх справ має найбільшу кількість послідовників серед інших міністерств (графік 1).
Міністерство фінансів і Міністерство закордонних справ є послідовниками чотирьох інших міністерств. Три міністерства (освіти, регіонального розвитку, екології) не мають ні послідовників, і не є послідовниками інших міністерств.
В цілому, графік 1 демонструє, що міністерства не дуже "тісно" спілкуються одне з одним через аккаунти в Twitter (ми сподіваємося, що вони спілкуються більш інтенсивно з допомогою інших засобів комунікації) .
Графік 1. Лінки послідовників
Другий графік показує, що Міністерство внутрішніх справ демонструє найбільшу кількість повідомлень в Twitter. Зауважимо, хоча його аккаунт був створений на 1,5 роки пізніше, ніж аккаунт МЗС, на його сторінці опубліковано близько 20000 повідомлень, тобто на 5000 більше, ніж на сторінці МЗС. На сторінках Міністерства інфраструктури і оборони опубліковано близько 4000 повідомлень протягом більше трьох і близько 2,5 років відповідно. У порівнянні з вищезазначеними міністерствами, активність Twitter аккаунтів інших відомств є незначною.
Графік 2. Кількість повідомлень з моменту реєстрації аккаунту в Twitter
Не дивно, що міністерства, які набрали найбільшу кількість "твіт-повідомлень" також мають найбільшу кількість послідовників (Графік 3). Число послідовників Міністерства оборони набагато вище, ніж у Міністерства інфраструктури, ймовірно, тому що війна наразі одна з найгарячіших тем в сучасній Україні .
Графік 3. Кількість послідовників станом на 13.03.2015
Що стосується кількості підписувань на сторінки інших користувачів (Графік 4), вимальовується зовсім інша картина – МЗС має найбільшу кількість підписувань, на другому місці - Міністерство інфраструктури та Мінфін на третій позиції.
Графік 4. Кількість підписувань на сторінки інших користувачів в Twitter станом на 13.03.2015 р.
У Міністерства освіти та науки має Twitter аккаунт (@monukraine), але останнє повідомлення датоване 14.09.2011 року. На сторінці Міністерства фінансів (@minfin_ua), Міністерства агрополітики (@ministryAPK) не опубліковано жодного повідомлення в лютому-березні 2015 року.
На завершення, і Міністерство регіонального розвитку (@minregion_ua), і Міністерство інфраструктури(@minfrastucture) підписались на дуже "цікаві" сторінки користувачів Twitter
Нижче, ви можете ознайомитись зі скріншотами цих сторінок.
VoxUkraine
Володимир Білоткач (Newcastle U), Юрій Городниченко (UC Berkeley), Олександр Жолудь(International Center for Policy Studies), Том Купе (KSE), Тимофій Милованов (U. of Pittsburgh), Вероніка Мовчан (IER), Ілона Сологуб (KSE), Олександр Талавера (U. of Sheffield).
- Информация о материале
5 марта в парламенте был зарегистрирован законопроект №2319 о внесении изменений в Закон «О бесплатной правовой помощи» относительно определения статуса юридических клиник как субъектов предоставления бесплатной первичной правовой помощи. Известный факт, что двумя основными проблемами бесплатной правовой помощи в Украине являются сомнительное качество предоставленных услуг и недостаточное финансирование. Указанный законопроект предлагает внести юридические клиники в перечень субъектов оказания бесплатной правовой помощи, предусмотренный Законом «О бесплатной правовой помощи» (далее – Закон о БПП), и таким образом заложить законодательный фундамент для оказания студентами-юристами таких услуг.
По поводу финансирования все ясно: студенты являются не то что дешевой, а совершенно бесплатной рабочей силой в этом плане. Об этом свидетельствует и пояснительная записка к законопроекту, в которой указано, что принятие законопроекта никак не повлияет на расходную и доходную части государственного или местных бюджетов. А вот по поводу уровня качества предоставленной студентами правовой помощи остаются сомнения. Напомним, что среди принципов государственной политики в сфере предоставления юридической помощи, зафиксированных в ст. 5 Закона о БПП, значатся не только доступность, но и обеспечение качества юридической помощи.
Как сейчас работают юридические клиники
Юридическая клиника является структурным подразделением юридического факультета, в рамках которого студенты-юристы под руководством преподавателей получают практическую подготовку путем предоставления бесплатной юридической помощи и осуществления правового просвещения населения.
Единственной нормативно-правовой основой для функционирования юридических клиник в Украине является Типовое положения о юридической клинике высшего учебного заведения Украины, утвержденное приказом Министерства образования и науки Украины №592 от 03.08.2006. Кстати, в соответствии с указанным приказом, юридические клиники должны функционировать во всех учебных заведениях III–IV уровней аккредитации, которые осуществляют подготовку специалистов по направлению «Право», независимо от формы собственности и подчинения.
Как правило, на основании указанного Типового положения вузами разрабатываются и утверждаются собственные положения – например, «Положение о юридической клинике Национального университета «Одесская юридическая академия», «Положение о юридической клинике юридического факультета Киевского национального университета им. Т. Шевченко» и т. п. Эти положения и другие внутренние акты юридических клиник и являются основным руководством в их деятельности.
Основной вид деятельности юридической клиники – предоставление бесплатных юридических консультаций гражданам из социально уязвимых слоев населения. Но бывают и другие случаи. Несмотря на то, что представительство в суде находится за чертой компетенции юрклиник, иногда обратившиеся за консультацией дают старательным студентам полномочия представлять дело в суде, правда, за пределами юрклиники. Ведь Гражданский процессуальный кодекс Украины гласит, что представителем в суде может быть адвокат или иное лицо, достигшее 18 лет, имеющее гражданскую процессуальную дееспособность и надлежащим образом удостоверенные полномочия на осуществление представительства в суде. Т. е. требования к образованию возможного представителя не выдвигаются. Таким образом, некоторые студенты еще до окончания высшего юридического образования получают опыт ведения дел в суде. Впрочем, они могут скоро утратить такую возможность в связи с внедрением адвокатской монополии (см. №10 (278) от 16 марта 2015 г.).
Азы бесплатной правовой помощи
Напомним, что бесплатная правовая помощь в соответствии с Законом о БПП – это правовая помощь, гарантированная государством, которая полностью или частично предоставляется за счет средств Государственного бюджета Украины, местных бюджетов и других источников. Бесплатная юридическая помощь делится на первичную и вторичную.
Первичная заключается в консультировании лица о его правах и свободах, порядке их реализации, восстановления в случае их нарушения и порядке обжалования решений, действий или бездеятельности органов государственной власти, местного самоуправления, должностных и служебных лиц. Субъектами предоставления первичной правовой помощи являются органы исполнительной власти и местного самоуправления; физические и юридические лица частного права; специализированные учреждения. Бесплатная первичная правовая помощь включает такие виды правовых услуг, как предоставление правовой информации, консультаций и разъяснений по правовым вопросам, составление заявлений, жалоб и других документов правового характера (кроме процессуальных), оказание помощи в обеспечении доступа лица к вторичной правовой помощи и медиации.
Бесплатная вторичная правовая помощь включает следующие правовые услуги: защита от обвинения; осуществление представительства интересов лиц, имеющих право на бесплатную вторичную правовую помощь, в судах, других государственных органах, органах местного самоуправления, перед другими лицами; составление документов процессуального характера. Такую помощь предоставляют адвокаты, включенные в Реестр адвокатов, предоставляющих бесплатную вторичную правовую помощь, и центры по предоставлению бесплатной вторичной правовой помощи.
Что предлагает законодатель
Законопроект предлагает дополнить Закон о БПП термином «юридическая клиника» и включить такие клиники в перечень субъектов предоставления бесплатной первичной правовой помощи, определенный ст. 9. Интересно, что в РФ, в соответствии с Федеральным законом «О бесплатной юридической помощи в Российской Федерации» (№324-ФЗ от 21.11.2011), юридические клиники также являются субъектами негосударственной системы бесплатной юридической помощи.
Кроме того, Закон о БПП предлагается дополнить ст. 12-1, посвященной порядку предоставления бесплатной первичной правовой помощи юридическими клиниками. Определен в законопроекте и статус юридических клиник – они не будут являться юридическими лицами, но могут иметь собственные бланки и печать со своим наименованием. Их финансирование будет осуществляться за счет средств высших учебных заведений, при которых они созданы, средств, полученных из Государственного бюджета Украины, местных бюджетов, других источников, не запрещенных действующим законодательством. Как и сейчас, порядок их деятельности будет устанавливаться соответствующими положениями о юридических клиниках, утвержденными вузами, а также другими внутренними актами.
В полномочия юридических клиник будут входить все виды правовых услуг, включенные в бесплатную первичную правовую помощь:
- предоставление правовой информации;
- предоставление консультаций и разъяснений по правовым вопросам;
- составление заявлений, жалоб и других документов правового характера (кроме документов процессуального характера);
- оказание помощи в обеспечении доступа лица к вторичной правовой помощи и медиации.
Указанные услуги будут предоставляться студентами-консультантами, которые получают высшее юридическое образование, под контролем преподавателей-кураторов. Личный прием лиц, нуждающихся в бесплатной первичной правовой помощи, будет проводиться в юрклинике в установленные часы и дни. График приема лиц и другая информация об условиях предоставления бесплатной первичной правовой помощи должны быть доведены до сведения граждан.
Вне полномочий юридической клиники остается предоставление вторичной правовой помощи. Если во время личного приема в клинике будет установлено, что лицо нуждается в бесплатной вторичной правовой помощи, ему должны разъяснить порядок обращения за бесплатной вторичной правовой помощью к субъектам ее предоставления.
Срок предоставления юридической клиникой первичной правовой помощи законопроект устанавливает в пределах 30 дней со дня обращения лица. При этом юридическая клиника сможет отказывать в предоставлении бесплатной юридической помощи. Такое решение она может принять в случае наличия обстоятельств, при которых лицу невозможно предоставить бесплатную первичную правовую помощь в юридической клинике – например, из-за поведения обратившегося лица, злоупотребления им своими правами, наличия конфликта интересов и пр. Копия этого решения с одновременным разъяснением порядка обращения за бесплатной первичной правовой помощью к другим субъектам ее предоставления выдается (направляется) обратившемуся лицу. И такой отказ может быть обжалован руководителю вуза или в суд в установленном законом порядке. Традиционно право на такое обжалование и его порядок должны быть разъяснены лицу во время его обращения в юридическую клинику.
Вопрос качества
Хочется отметить, что в законопроекте не предусмотрены требования к успеваемости студентов, которые будут осуществлять юридическое консультирование. Проигнорировано и требование к курсу обучения таких студентов, хотя известно, что на первом курсе еще не преподают важные дисциплины юридической специальности, а только общие. А вот в соответствии с Типовым положением, прием студентов в юридическую клинику осуществляется на основе конкурсного отбора (хотя, судя по всему, особенного ажиотажа не наблюдается).
Юридическое консультирование студентами, согласно законопроекту, должно осуществляться под контролем преподавателей-кураторов, ответственных за прохождение практического обучения, проведение практики таких студентов в юридической клинике, а также предоставление ими качественной правовой помощи. Но заинтересованность и компетенция самих кураторов, которые часто бывают больше теоретиками, чем практиками, тоже остается под вопросом.
Кроме того, за юридической клиникой всегда остается возможность перенаправить лицо к другим субъектам предоставления бесплатной первичной правовой помощи или для получения бесплатной вторичной правовой помощи.
Двоечники могут быть наказаны
Стоит отметить, что в законопроекте предусмотрена ответственность студентов-консультантов и их кураторов за предоставление неграмотных юридических консультаций. Так, действия и бездеятельность лиц, которые предоставляют в юридической клинике бесплатную первичную правовую помощь и нарушают порядок или сроки рассмотрения обращений, предоставляют некачественную правовую помощь, могут быть обжалованы лицом, обратившимся за такой помощью, руководителю юридической клиники, высшего учебного заведения или в суд в установленном законом порядке. Право на такое обжалование и его порядок должны быть разъяснены лицу во время его обращения в юридическую клинику.
* * *
С одной стороны, первичная правовая помощь, в отличие от вторичной, не включает вопросов «жизни и смерти», ведь это всего лишь, например, составление заявления или жалобы. С другой стороны, неквалифицированная консультация тоже имеет свои последствия – как минимум, ведет к потере времени.
Юридические клиники функционируют и без принятия законопроекта и предоставляют бесплатную правовую помощь без прямой законодательной предпосылки. И несмотря на то, что с принятием законопроекта ничего существенно не изменится, лучше, чтобы деятельность юридических клиник по оказанию бесплатной правовой помощи приобрела законодательное основание. Особенно в контексте ответственности лиц, предоставляющих неграмотную правовую помощь. Ведь в нынешней реальности лица, нуждающиеся в такой помощи, чаще всего обращаются в юридические клиники на свой страх и риск, больше от безысходности.
Мнение студентов
Студенты-консультанты юридической клиники М. Чонка, Р. Мурга
«Работа в юридической клинике, безусловно, полезна для студентов в аспекте укрепления теоретических знаний практикой. К такой работе должны привлекаться студенты старших курсов (не раньше 3-го), которые уже обладают определенным багажом знаний.
Правовая помощь в клинике предоставляется в форме консультаций, советов или рекомендаций по волнующему вопросу. Студенты предлагают возможные варианты решения проблемы, и в результате человек лучше видит перспективы своих действий в дальнейшем. Несмотря на то, что мы практически не несем ответственности за последствия наших консультаций, по всем спорным моментам мы все же обращаемся к преподавателям, большинство из которых, кроме преподавательской работы, занимаются и разнообразными видами юридической практики. Ведь для нас, как и во врачебной практике, главное – не навредить.
Существует проблема недоверия граждан к качеству работы юридической клиники. Бытует мнение, что бесплатное не может быть качественным. Это не совсем правда, ведь качество оказанных услуг зависит от человеческого фактора, в данном случае энтузиазма самих студентов. Как показывает практика, чаще всего такого энтузиазма хватает, ведь большинство обратившихся в юридическую клинику остались довольны.
Хочется отметить, что чаще всего к нам обращаются люди пенсионного возраста или малоимущие. В последнее время часто обращаются переселенцы из зоны АТО, в основном по социальным вопросам. Таким образом, юридическая клиника помогает людям, у которых нет средств, чтобы обратиться к платным адвокатам.
Мнение руководителя юридической клиники
«Я считаю, что работа в юридической клинике для студентов-юристов необходима, потому что знания, получаемые в вузе, теоретизированы и отделены от практики. Студенты получают реальную возможность ощутить себя важными для общества, получить практические навыки, отработать полученные знания. Юридические консультации осуществляются студентами юридического факультета старших (III–V) курсов, но если есть желание, студенты II курса также имеют возможность пройти практику и получить определенный опыт. Так называемых двоечников не только можно, но и нужно допускать к работе в юридической клинике, потому что теория им может быть неинтересна, а вот на практике они многому научатся. Тем более, что консультации осуществляются под постоянным контролем преподавателей, которые в большинстве своем являются практикующими юристами.
Консультирование осуществляется по следующим категориям дел: договорные споры; споры о праве собственности; жилищные споры; трудовые споры; семейные споры; наследственные споры; земельные споры; прочие неисковые споры. В нашу клинику обращается много людей, в основном из социально незащищенных слоев населения. Юридическая помощь оказывается большинству обратившихся, отказ в консультировании возможен только ввиду бессмысленности вопроса либо его связанности с предпринимательскими отношениями. В основном обратившиеся остаются довольны, что подтверждают оставленные отзывы.
Обращение в юридическую клинику, безусловно, не потеря времени, ведь студенты более тщательно подходят к подготовке ответов. Ошибки не может быть еще и потому, что все консультации населения проходят под контролем преподавателя, и каждая ситуация обсуждается с ним».
- Информация о материале
Убийство в Донецкой области офицера СБУ, случившееся в ходе малопонятного конфликта за три фуры с контрабандой, снова подняло вопрос о масштабах этой самой контрабанды на границах оккупированных территорий.
Как всегда после подобных случаев силовикам приказано было продемонстрировать рвение, и уже на следующий день, например, пограничники отрапортовали о задержании в целом двух десятков транспортных средств с «незаконными» грузами, предназначенными для сепаратистских территорий.
Между тем, одни лишь запретительные меры вряд ли предотвратили бы потоки контрабанды, даже если бы все те, кто должен с ней бороться, были кристально честны и неподкупны. Цензор.НЕТ попытался выяснить не только технологии контрабандистов, но и то, какими правилами регулируется законный оборот товаров между «Большой Украиной» и временно оккупированными территориями (включая Крым). И что вынуждает бизнесменов идти в обход этих правил.
Нефтепродукт в обмен на продовольствие
Поставки товаров на захваченный Россией полуостров в целом регулируются законом «О создании свободной экономической зоны «Крым» от августа 2014 года. Согласно этому акту, товары из Крыма ввозятся на остальную территорию Украины по правилам импорта, а товары, вывозимые в Крым, соответственно, подлежат всем процедурам экспортного регулирования.
После принятия закона к пограничникам, охранявшим перешеек почти с момента аннексии полуострова, добавились таможенники, и Украина приобрела три новых таможенных пункта пропуска (Чонгар, Армянск и Чаплинка). Нехватки в желающих торговать с Крымом нет, что на таможне регулярно приводит к серьезным пробкам. «Возле Чонгара была очередь из фур километров в пятнадцать», - рассказал экс-депутат Севастопольского горсовета Василий Зеленчук, побывавший на этом пункте пропуска в середине марта. По его словам, случаются тянучки и в обратном направлении, но заметно менее масштабные.
В основном в Крым везут украинские продукты питания. «Украинская «молочка» и мясопродукты и вкуснее, и дешевле российских. Крым ест украинское», - уверяет Зеленчук. «Идет (на полуостров. - Авт.) практически все, но в основном - продукты», - согласен гендиректор Черноморской телерадиокомпании Александр Янковский. По его оценке, второй по объему группой товаров, востребованных в Крыму, являются украинские стройматериалы. «До конца 2014 года по железной дороге в Крым также активно поставлялся песок, который активно использовался в строительстве защитных сооружений для российской армии», - подчеркивает он.
Сегодня, по данным Янковского, несмотря на пробки, в целом через все три пункта пропуска проходит порядка 200 фур в сутки. «Ускорение процедуры» - самый популярный повод для получения взятки. Даже при коррупционной нагрузке на расходы возить продукты в Крым выгодно, особенно если ты - крупный поставщик и имеешь налаженные контакты с руководством Таможенной службы, утверждают эксперты.
В обратном направлении товаропоток значительно меньше. Это, в частности, некоторые виды зерновых, а также - горючее. Литр дизтоплива, например, в среднем в Крыму стоит на 10 грн меньше, чем на материке. Поэтому, по словам Василия Зеленчука, дизтопливо нередко завозят контрабандой: фуру оборудуют якобы запасными баками, которые заправляются в Крыму, а затем их содержимое с дисконтом продается в Украине (или сохраняется для собственных нужд). На одной такой «ходке», уверяет наш собеседник, можно «наварить» (или сэкономить) до 10 тыс. грн.
Интересно, что на материке можно встретить и пищевые товары традиционно крымских производителей, в первую очередь, вина и коньяки. Правда, формально эти продукты поступают не с полуострова. Если внимательно прочесть этикетки, можно заметить, что возле даты выпуска стоит код, который, как разъясняет та же этикетка, и указывает на место производства. Один код, например - Судак или Феодосия, а другой - Херсонская или Днепропетровская область. Как правило, в супермаркетах Киева вы наткнетесь на продукцию именно с этим, вторым кодом. В то же время сколько из этой продукции действительно произведено на материке, а сколько завезено контрабандой, знают только менеджеры соответствующих предприятий. И, вероятно, таможня.
С рэкетирами проще, чем с государством
Товарооборот с «ДНР» и «ЛНР» - во многом другая история. Официально он, как и перемещения физических лиц, регулируется утвержденным лишь в январе «Временным порядком« (в недавно одобренных Верховной Радой законодательных актах об особом статусе сепаратистских территорий ни слова на эту тему нет). Согласно этому порядку, пограничники и СБУ, а также другие силовые структуры, имеют массу поводов для задержания фактически любого груза, пересекающего линию фронта «туда» либо «обратно».
При этом только чтобы попасть в список хозяйствующих субъектов, которым позволено ввозить-вывозить товары в зоне АТО, надо сначала пройти отдельную проверку в Государственной фискальной службе, а потом ждать разрешения. Проверка должна проводиться не более пяти дней, на получение разрешения предусмотрено от трех (для гуманитарной помощи) до тридцати дней. Но в реальности сроки часто не выдерживаются, что создает почву для всяческих злоупотреблений.
«Новые правила все дико усложнили, выросли километровые очереди из фур в обе стороны. По товарам, конечно, ощущается дефицит. Кто-то частично переводит закупку на Россию», - сказал Цензор.НЕТ донецкий активист и блогер Энрике Менендес. По его словам, в результате продукты и товары периодически исчезают с полок магазинов тех или иных торговых сетей.
Сами эти сети, между тем, по мере разгорания конфликта перерегистрировались на подконтрольных Киеву территориях. «Многие сменили юридические адреса из Донецка на подконтрольные города - Краматорск, Мариуполь, иногда Харьков», - указывает донецкий журналист и активист Евгений Шибалов. При этом, по его словам, на оккупированных территориях продолжают функционировать супермаркеты крупных сетей «Караван», «Ашан», «Амстор», «Эпицентр». О поставках товаров они договариваются «неформально» как с боевиками, так и с украинской стороной.
Тем более, что наличие всех официальных документов не гарантирует защиты от вымогательства непосредственно в зоне конфликта не только со стороны сепаратистов, но и со стороны отдельных военнослужащих и добровольческих батальонов. Печальное свидетельство чему - упомянутое в начале этого материала убийство сотрудника спецслужб.
«Фактически это рэкет, им занимается множество группировок, одни из них относятся к реально существующим формированиям, тем же батальонам, другие лишь прикрываются «корочками». За сферы влияния, то есть участки, на которых можно собирать дань с перевозок, случаются перестрелки… Это - один из трех видов преступного бизнеса в зоне АТО, наряду с похищениями людей ради выкупа и захватом угольных шахт с дальнейшей контрабандой добытого угля на мирные территории», - рассказал Цензор.НЕТ один из проукраински настроенных общественных активистов Лисичанска (город на неоккупированной территории Донбасса).
Отдельная тема - нехватка лекарств. Этой зимой волонтеры несколько раз сообщали о смертях в зоне АТО мирных жителей не из-за обстрелов, а из-за болезней и их осложнений, которые в мирных условиях излечиваются вполне доступными лекарствами. Но тут этих лекарств не оказалось. «Да, наша компания, например, медикаменты в Донецк и Луганск не завозит. Потому что кто поедет туда, откуда можно не вернуться?» - сказал по этому поводу директор одной из столичных аптек.
До войны на Донбассе функционировали два крупных фармацевтических предприятия: Луганский химико-фармацевтический завод и завод на базе концерна «Стирол» в Горловке. Второе сейчас полуразрушено. Луганский завод тоже простаивает: лишь 11 марта «правительство ЛНР» заявило о намерении запустить его снова.
Полумеры - наше все?
Что касается поставок с сепаратистских территорий в остальную Украину, то в первую очередь вспоминается уголь. Формально разрешения на это дает Минэнерго, но фактически, как уже было сказано выше, большинство «поставок» происходит контрабандой под контролем вооруженных людей. Это обычно достаточно мелкие партии, и обобщить их объем практически невозможно.
В то же время в столичных магазинах можно встретить и продуктовые товары из Донецка и Луганска - такие, как конфеты «Супер-Контик» или сорта пива производства группы «Сармат». Производители сладостей, правда, утверждают, что их производственные мощности находятся на подконтрольной Киеву территории (а именно, в г. Константиновке). Что же до других, то здесь снова вступают в ход «неформальные договоренности» - с торговыми сетями. При этом еще в конце сентября Госветфитослужба запретила поставки пищевых продуктов из захваченных сепаратистами территорий, поскольку вынуждена была эвакуировать оттуда свои управления.
Подытоживая, приходится признать, что «ограничительные полумеры» в сфере торговли с мятежными территориями не только приносят убытки бюджету - это логично и предсказуемо - но и, увы, стимулируют коррупцию вплоть до вооруженного рэкета. Интересно, что если опрошенные крымчане, выехавшие с аннексированных территорий, склоняются к ужесточению заградительных мер в отношении поставок товаров своей малой родине, то жители Донбасса (как «эмигранты», так и оставшиеся), наоборот, дружно выступают за отмену ограничений торговли с непризнанными республиками. В обоих случаях, впрочем, существующее положение не удовлетворяет никого.
Правда, надеяться на перемены в ближайшем будущем вряд ли стоит. Как сообщил министр соцполитики Павел Розенко, чье ведомство согласовывает большинство поставок в «ДНР» и «ЛНР» (в частности, гуманитарных), никаких планов по изменению существующего порядка пока не разрабатывается. Очевидно, такие изменения возможны лишь с согласия силовиков и налоговиков. А подобные органы по природе своей не склонны отменять ограничения, усиливающие их власть. Разве что под давлением высшей политической воли.
- Информация о материале
Страница 630 из 1561
