Досье

Наши политики очень любят имитировать. Имитируют они всё - любовь к стране, заботу о народе, принципиальность и бескомпромиссность. Даже борьбу со своими политическими оппонентами они тоже зачастую имитируют.

На что только они не идут ради имитации! Дружно раз в году выходят на субботники, чтобы, помахав на камеры граблями, доказать свою преданность идеалам охраны окружающей среды! Готовы даже самолично привозить из далёких стран Благодатный огонь! Ведь их же именно для этого выбирали! Не законы же, в самом деле, принимать! Тут без них ни одна паска не освятится!

Искренни наши политики только в одном - в воровстве. Вот это они действительно любят! И очень хорошо умеют! Воруют они настолько самозабвенно и с таким энтузиазмом, что, как правило, даже не заморачиваются с какими-то сложными схемами! Подставные лица? Оффшоры? Скрытое владение? Зачем это всё?

Взял - украл! Всё очень просто и понятно! А если чё? А если чё - это, значит, политические преследования! Наказать хотят! За самоотверженность и принципиальность!

В этой номинации «простота как способ воровства» у нас даже есть абсолютный чемпион! Знакомтесь - Михаил «Скучное лицо» Добкин!

В декабре 2008 года Харьковский горсовет под руководством того самого Михаила Добкина выделяет 1,68 га земли в самом сердце Харьковского лесопарка некому кооперативу «Триумф». Выделяет абсолютно бесплатно. То есть по сути - дарит. Нормальный такой подарок. Особенно если учесть, что цена одной «сотки» в то время в том месте доходит до 7 тысяч мёртвых американских президентов! Чуть больше ляма долларов! Хороший такой подарочек)))

2011 год. Михаил Добкин - уже цельный Губернатор. А тот самый кооператив «Триумф» меняет собственников! В учредители входит Алла Добкина! А на самом участке - начинает очень быстро расти особняк!

Дом - на 1137 квадратов, флигель - на 128 квадратов и винный погреб - на 195.

Социальное жилье. А х...ли???

Самое главное, что Михаил Добкин этого не стесняется! И честно вносит всю эту недвижимость, а заодно и подаренный самому себе от имени города участок - в свою декларацию!!!

И действительно! А чего тут стесняться? Быстро спизд...л и ушёл - называется нашёл! А всё остальное - это политические преследования и борьба с оппозицией!

Да, кстати, о преследованиях. Имитацией у нас не только политики занимаются. Но и доблестные правоохранительные органы!

Шёл четвертый год после Революции Достоинства. Михаил Добкин продолжал жить в особняке, построенном на украденной у города земле. Вор. Обыкновенный вор.

Информация о материале

Опубликовано: 24 апреля 2017

Майже півтора роки. Стільки протримався на посаді голови Одеської держадміністрації Міхеїл Саакашвілі, на яку його 30 травня 2015 року призначив президент Петро Порошенко.

Представляючи Саакашвілі, Порошенко не шкодував для нього схвальних епітетів, характеризуючи колишнього президента Грузії як «незалежну, рішучу людину, яка змінила Тбілісі».

«Міхеїл Саакашвілі – мій друг зі студентських років. Я пам'ятаю його як вольову та рішучу людину, і маю підставу йому довіряти. Одеса займає величезну частку мого серця. На Одещині я народився, тому з великою увагою буду спостерігати за тим, як вона змінюватиметься», – сказав тоді Порошенко, додавши, що основним завданням Саакашвілі на посаді голови ОДА стане деолігархізація.

В Одесі, яка до того була вотчиною друга Коломойського Ігоря Палиці, це звучало дуже актуально.

Ставши головою Одеської ОДА, Саакашвілі отримав повну свободу дій і, здавалося, безмежні можливості.

У кулуарах української політики його порівнювали з тараном, який може розбити будь-яку стіну.

Почергово його публічну силу мали нагоду оцінити Ігор Коломойський, Арсеній Яценюк, Микола Мартиненко, Арсен Аваков і ще ціла низка чиновників і політиків.

Єдиним, проти кого таран Саакашвілі не повертався, був президент Порошенко. Але настав і його час.

«В Одеській області президент особисто підтримує два клани: бандитський, кримінальний, убивць із 90-х, клан Труханова та ізмаїльський корупційний клан Урбанського. І реально всю владу в області віддали цим двом. Ну і ще їхнім союзникам – сепаратистам із «Нашого краю» Антона Кіссе», – заявив Саакашвілі у понеділок 7 листопада, подаючи у відставку.

Злий і сумний одночасно Саакашвілі розповідав, як він не хоче кидати Одесу.

«Я не хочу залишати одеситів напризволяще. Але я їм хочу сказати: ми обов'язково піднімемо й Одесу. Вона розвинеться тільки після того, як Київ буде звільнено від корупціонерів, які прямо захищають бандитизм і свавілля», – кричав Саакашвілі.

Як саме і за допомогою яких сил він збирається «брати Київ», Міхо не розповів. Але, судячи з публічної реакції всіх основних таборів української політики, скоро у Саакашвілі може полетіти не одна склянка.

За інформацією УП, після заяви Саакашвілі про відставку, президент зібрав у себе учасників ситуативної кімнати. Обговорювали одне-єдине питання – що ми з цим робимо?

Поки що в АП немає тактики відносно Саакашвілі – оскільки незрозуміло, чого він хоче й із ким наразі.

Намагалися запросити в АП і самого Саакашвілі – але той не взяв слухавки.

Співрозмовник, наближений до АП, стверджує, що керівництво АП і президент здогадувалися, що найближчим часом Саакашвілі може подати у відставку. На те, мовляв, кілька причин. Він програв вибори в Грузії, мало що зробив в Одесі, його рейтинг почав падати.

«Щоб бути в політичній грі, йому потрібно було атакувати. Ситуацію підігріли і е-декларації», – говорить співрозмовник, додаючи, що Саакашвілі навіть спізнився із заявою, оскільки люди вже охололи до змісту електронних декларацій.

Один із близьких соратників Саакашвілі говорить, що ще влітку більшу частину його команди спіткала зневіра – стало зрозуміло, що жодних змін не буде, і що особисто Міхо не влаштовує все.

«Якось дивно, коли людина спочатку декларує війну з усіма, а потім здає усе абсолютно добровільно, навіть без бою. У Саакашвілі поступово відвойовували усі зайняті позиції, в тому числі й митницю, а він із цим погоджувався», – говорить співрозмовник в оточенні Саакашвілі.

Інший співрозмовник розповідає, що піти у відставку він обіцяв ще місяць тому, мовляв, в Одесі йому нічого не давали робити. За його словами, в очікуванні результатів виборів в Грузії Саакашвілі не давав жодних обіцянок про участь у партії «Хвиля», лише говорив про примарні реформи.

«Про те, що Міхеїл піде, у вузьких колах почали говорити ще півроку тому. Якщо пам'ятаєте, ми виходили із заявою, і тоді реально були розмови, що треба йти. Але були незакінчені проекти, дорога – і лишати все просто так? Ми порадилися, що не варто», –розповідає співрозмовник в оточенні Саакашвілі, додаючи, що він близько півроку не може собі призначити п'ятьох заступників – відбувається блокування з Києва.

«Розпочаті нами проекти ми реально не можемо закінчити, бо з Києва не дають. Що таке сьогодні голова ОДА в Україні? Це реально людина, яка без Києва не має повноважень. Ну так, 7 жовтня Порошенко приїхав в Одесу, вони одне одному гарно посміхалися. Президент вміє гарно публічно поводитися. Але у них завжди був розрив світогляду. Один хоче робити, а не може. Інший – може, а не хоче. Це, напевно, основна причина їхнього непорозуміння», – говорить співрозмовник.

Тотальний PR і гучні заяви

На новій посаді колишній президент Грузії завзято роздавав обіцянки.

Спершу анонсував конкурс на заміщення вакантних посад голів районних адміністрацій та обіцяв зайнятися контрабандою. Обіцяв до кінця 2015 року відремонтувати дорогу Одеса-Рені й запустити програму доріг в регіоні.

Здавалося, що Міхо отримав від «свого друга Порошенка» повний карт-бланш.

Спершу головне управління МВС в Одеській області очолив колишній заступник міністра внутрішніх справ Грузії Гіоргі Лордкіпанідзе, а трохи пізніше прокурором Одеської області став Давід Сакварелідзе, який на той час працював заступником генерального прокурора.

Похизуватися повністю підконтрольним силовим блоком на той час не міг жоден інший голова ОДА в Україні.

Згодом Саакашвілі представив і своїх заступників. Ними стали його давній друг з 30-річним стажем Володимир Жмак і активістка Євромайдану Юлія Марушевська, яка згодом очолила Одеську митницю.

Саакашвілі вдавався до нестандартних кроків, призначивши своєю заступницею російську громадську діячку Марію Гайдар.

Активність і нечуваний піар колишнього президента Грузії буквально ошелешили одеситів.

То Саакашвілі відібрав у бізнесмена й колишнього нардепа від Партії регіонів Василя Хмельницького приватний пляж, котрий був обнесений забором; то добився відсторонення голови Іллічівського порту Юрія Крука через підозри в корупції.

В Україні важко знайти чиновника або політика, якому б не дісталося міцне слівце від Саакашвілі.

Першим на власному досвіді відчув, що це таке, вже колишній голова Державіаслужби Денис Антонюк, якого Саакашвілі звинуватив у тому, що він обслуговує олігархічні інтереси монополіста авіаринку, після засідання комісії Державіа, де надавали дозволи на маршрути авіакомпаніям.

У вересні 2015 року, через чотири місяці після свого призначення, Саакашвілі вперше почав говорити про саботаж реформ і гальмування його спроб змінювати Україну.

«Усі рішення саботуються усередині і навколо уряду», – сказав тоді Саакашвілі, додавши, що тодішній прем'єр Арсеній Яценюк діє в інтересах Ігоря Коломойського й інших олігархів.

Олігарх з відповіддю не забарився і порівняв одеського губернатора із собакою, який кусає.

Але ці заяви не зупиняли Саакашвілі. Решта 2015-го та на початку 2016 року він нищівно критикував уряд і Арсенія Яценюка особисто.

Команда Яценюка теж не шкодувала епітетів для Саакашвілі.

Президент намагався лишатися осторонь конфлікту й обережно коментував, що ґрунтується на незадоволенні обома сторонами ходом реформ в Україні і не має персонального чинника.

«Чи стане ефективнішим проведення реформ шляхом винесення цієї дискусії на публіку – не впевнений. Але ми повинні робити все, щоб забезпечити єдину ефективну та командну гру. Без цього не буде ніякої перемоги», – говорив Порошенко у вересні 2015 року.

На відміну від прем'єра, сам президент деякий час не підпадав під критику Саакашвілі.

Більше того, критикуючи і викриваючи команду прем'єра, під час довиборів у ВР влітку 2015-го Саакашвілі агітував у скандальному 205 окрузі в Чернігові за Сергія Березенка, молодого партійного функціонера БПП, де його основним конкурентом був один із тодішніх соратників Ігоря Коломойського Геннадій Корбан.

Саакашвілі навіть ледь не побився з другом Корбана, тодішнім нардепом Борисом Філатовим.

Окрім агітації за неоднозначних персонажів, Саакашвілі вдавався до співробітництва з одіозними бізнесменами Одеси.

У грудні 2015 року видання «Наші гроші» опублікувало матеріал, в якому йшлося про те, що фонд «На благо Одеси», який у тому числі підтримує діяльність команди глави Одеської ОДА, фінансують різні одіозні бізнесмени.

Однак голова Одеської ОДА на подібні публікації не реагував.

Натомість 6 грудня 2015 року в Одесі відбулася конференція «Одеська антикорупційна» ініціатива», під час якої Саакашвілі перерахував «головних корупціонерів» України і зазначив, що втрати бюджету від «схем» становлять не менше 5 мільярдів доларів.

У числі головних корупціонерів опинилися друзі й найближчі соратники Яценюка Андрій Іванчук і Микола Мартиненко, а також друг і соратник президента, перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко.

Тоді ж нардеп від БПП Мустафа Найєм, який брав участь у конференції, запропонував створити громадську антикорупційну платформу.

Тим часом, заяви Саакашвілі ставали все жорсткішими. Вони все менше стосувалися роботи в Одесі, і все більше – української політики й політиків.

Наприкінці 2015 року один із найближчих соратників Порошенка розповідав УП, що перебуваючи в Києві, одеський губернатор більше розпитує про те, хто що із себе представляє і хто є хто в кабміні, аніж про Одесу.

А Саакашвілі тим часом продовжував і далі, не торкаючись прізвища Порошенка, критикувати уряд і найближче оточення Яценюка, все більше концентруючись на всеукраїнській політиці.

Напруга зростала і врешті вилилася у відкритий конфлікт на засіданні Національної ради реформ 14 грудня, під час якого міністр МВС Арсен Аваков жбурнув склянку води вбік Саакашвілі.

Сварка між головою ОДА і міністром супроводжувалася епітетами «злодій», «трепло», «гастролер», «циркач» і «сволота». Президент у цій ситуації лише обхватив голову руками.

Після цього конфлікту Саакашвілі пообіцяв скликати непартійний антикорупційний форум.

«Я не відстану від них (чиновників-корупціонерів – УП). 23 грудня ми в Києві зберемо великий антикорупційний форум, привеземо людей з усієї України. Ми будемо привозити людей з громадських організацій, просто активістів», – сказав тоді Саакашвілі.

Тоді ж, наприкінці грудня вперше з'явилися чутки про те, що Саакашвілі має намір створити свою політичну партію, але на той час він спростовував подібні заяви.

У грудні один із співрозмовників УП в Адміністрації президента стверджував, що президент і його оточення не зацікавлені в підвищенні рейтингів голови Одеської ОДА.

23 грудня Саакашвілі провів перший Антикорупційний форум в Києві, під час якого заявив про створення позапартійного антикорупційного руху.

«Декілька днів тому один із олігархів в інтерв'ю пообіцяв натовкти мені пику. Другий хотів «розібратися по-чоловічому», але «статус не дозволяє». Вони не розуміють одного – ніхто не боїться ні Сєні, ні Бєні. Вони повинні боятися народного гніву», – сказав тоді Саакашвілі.

Вже за два місяці, у лютому-2016 Антикорупційний форум трансформувався в «Рух за очищення» і набув всеукраїнського формату. В числі вимог учасників форуму були: формування нового уряду і призначення нового прокурора, посилення законодавства, спрямованого на боротьбу з корупцією.

На той час інтереси Саакашвілі й президентської команди, яка прагнула усунути Яценюка з посади прем'єра, збігалися. Тож ніхто не заважав Міхо проводити свої форуми, а президент і далі проводжував не коментувати активність того, кого свого часу особисто попросив працювати в Україні.

Щоб їздити обласними центрами України з Антикорупційним форумом, Саакашвілі навіть взяв відпустку.

Вже в березні 2015 року тодішній заступник голови Одеської ОДА Саша Боровик написав у своєму Facebook про те, що команда Саакашвілі має намір створити партію і взяти участь у парламентських виборах. Щоправда, того ж дня Міхо цю заяву заперечив.

Між тим між Саакашвілі і Порошенко наприкінці березня виник чи не перший гострий момент у відносинах. Річ у тім, що йдучи з посади генерального прокурора, Віктор Шокін, кандидатуру якого вносив президент, звільнив Давіда Сакварелідзе з посади свого заступника-прокурора Одеської області.

«Це той випадок, коли президент, як гарант Конституції, повинен висловити свою позицію недвозначно, чітко і різко. І не тому, що це буде на користь когось із нас, а заради державності, цілісності і величного майбутнього України», – написав тоді Саакашвілі в Facebook.

Але Порошенко заявив, що звільнення Сакварелідзе з ним не узгоджували.

У квітні 2016 року у відставку пішов Арсеній Яценюк. Саакашвілі поспішив представити цей факт, у тому числі, і як свою перемогу.

На той час вже ширилися чутки про можливість переходу на роботу в Кабмін голови АП Бориса Ложкіна, а Саакашвілі нібито міг перейти на роботу в АП – але вони не підтвердилися.

Більше того, у квітні Міхо сформував список вимог для Порошенка.

Серед них були наступні: формування уряду народної довіри після відкритого обговорення; негайно, протягом декількох наступних днів, тижнів звільнити прокурора Одеської області Миколу Стоянова і призначити того, «хто буде користуватися довірою людей», а також «вичистити з прокуратури тих людей, які цькували Сакварелідзе»; порушити кримінальну справу щодо мера міста Геннадія Труханова; звільнити «місцевих СБУ-шників, які замість того, щоб боротися з сепаратистами і з корупціонерами, зайняті політичними утисками реформаторів»; замінити місцевих представників податкової служби, «які реально зайняті корупцією».

«Я думаю, що президент України, до якого я завжди дуже добре ставився, повинен обрати... Заговорювати нам зуби світ далі не дозволить, народ України не дозволить. Ми не готові бути ширмою реформ. Все, досить уже погоріли на цьому», – заявив Саакашвілі у квітні 2016.

Тоді ж соціологічні дослідження групи «Рейтинг» свідчили, що якби у Саакашвілі була своя партія, вона могла б обійняти третє місце на парламентських виборах з результатом 10%, обійшовши БПП Порошенка з її 9%.

Порошенко намагався говорити із запальним головою Одеської ОДА.

Він запрошував його на розмови в АП, де у Міхо досі є свій кабінет, як одного із радників Порошенка, розмовляв з ним і новим прем'єром Гройсманом. Говорив про дороги Одещини, проблеми на митниці, в правоохоронній системі.

«Саакашвілі потрібен позитив напередодні парламентських виборів в Грузії (відбулися в жовтні-2016, і партія екс-президента їх програла – УП), наприклад, ремонт дороги Одеса-Рені, йому потрібен хоч якийсь результат в Україні» – говорив тоді УП один із найближчих соратників Порошенка.

Наприкінці квітня – початку травня заяви про створення нової партії почав робити вже Сакварелідзе.

«Михайло Саакашвілі буде з нами, звичайно. І, він буде одним з ідеологів і драйверів цієї нової партії», – сказав він під час однієї з прес-конференцій в Харкові.

У травні під критику Саакашвілі почав підпадати і президент.

Наприклад, в інтерв'ю британській The Guardian Міхо заявив, що уряд Гройсмана не здатен проводити реформи, і в цьому винен президент, який намагається провадити політику лояльності до всіх.

«Довгий час Порошенко був дуже гнучким. Якщо ви реформатор – він говорив реформаторською мовою. Якщо ви хтось зі старим мисленням – він казав: добре, ми знайдемо шлях, як нам працювати разом. Тепер він призначив уряд, який не має жодного бачення реформ», – сказав Саакашвілі.

Трохи згодом він заявив, що БПП перетворилася на організоване кримінальне угрупування, як і «Народний фронт» Яценюка.

Джерела УП в АП тоді критикували активність Саакашвілі. Співрозмовники побоювалися, що екс-президент Грузії почне власну гру в Україні і стане прямим конкурентом Петра Порошенка.

«Він неконтрольований! Саакашвілі політична тварина і своєю риторикою може переключитися з Арсенія на Петра Олексійовича», – говорив тоді один із політтехнологів партії БПП.

В липні соратники Саакашвілі оголосили про наміри створити партію «Хвиля», а Віктор Чумак, нардеп від БПП повідомив, що номінаційний комітет активно набирає людей, які будуть членами нової партії.

Паралельно інші молоді політики, в числі яких Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук, Василь Гацько зайнялися розвитком партії на базі «Демальянсу» і вели перемовини про об'єднання з потенційним політичним проектом Саакашвілі.

Тож замість однієї молодої політичної сили, українці побачили наміри створити одразу дві.

Сам Саакашвілі ще у жовтні-2016 заявляв, що попри результати виборів у Грузії, якими б вони не були, він «не планує полишати свої великі плани, які має для України, щоб допомогти вибратися з болота».

Свій шлях

Чи означає відставка Саакашвілі, що він активно займатиметься партійною діяльністю?

Не факт.

Ще у п'ятницю співрозмовник УП в ініціативний групі партії «Хвиля» розповідав УП, що до цієї політичної сили Саакашвілі не проявляє особливого інтересу. Нардеп від БПП Мустафа Найєм написав в Facebook, що однією з причин, через яку не сталося об'єднання «нових» в єдину партію, були перемовини голови Одеської ОДА з АП.

«Банковій вдалося переконати його не форсувати процес, результати багатоденних перемовин були перекреслені, а проект заморожений», – написав Найєм.

«Саакашвілі зараз перебуває в мишоловці, йому немає куди йти. Навіть якщо він сам піде з посади губернатора, грюкне дверима – то й що? Це тема на день, на два», – говорить співрозмовник з АП.

Наразі в Адміністрації президента немає кандидата на Одеську область. Банкова у роздумах, чи можуть і чи варто повертати Саакашвілі. Вирішити це може президент.

Щонайменше – поговоривши зі своїм старим другом, котрий поки що не бере слухавки.

Информация о материале

Опубликовано: 18 ноября 2016

Можно ли сказать, что в поединке Давида Сакварелидзе с системой победила система?

— Я не могу назвать это победой. Пока у дела, которым мы занимаемся, есть общественная поддержка, оно соответствует запросам общества, поэтому я не считаю себя побеждённым. Увольнение большей части нашей команды — это плевок в лицо новой Украине. Украина уже проходила это, и мы не раз видели, чем заканчивается противостояние государственных чиновников с народом.

Вы ходили на допрос в Генпрокуратуру, где ещё недавно работали сами. Что конкретно вам инкриминировали?

— Как я понимаю, меня обвиняют в растрате средств, выделенных правительством США на реформирование органов прокуратуры. Я пока не обвиняемый, я — единственный свидетель по этому делу. На допросе я фактически объяснял следователю, как работает система международной помощи в разных государствах, и в Украине в частности. Американцы направили в Генпрокуратуру письмо, в котором сообщили, что все средства, перечисленные ими, находятся на счетах соответствующих международных организаций. И ни к одной из них наши финансовые доноры не имеют никаких претензий, потому что эти организации всегда отчитывались за каждый цент.

О чём конкретно вас спрашивал следователь?

— К примеру, о том, кому принадлежит идея внедрения в Генпрокуратуре системы электронного документооборота. Я отвечал, что это была моя идея, которую поддержали президент и генпрокурор. Меня спрашивали, кто финансировал переаттестацию работников прокуратуры. Я отвечал: «Евросоюз» — «Кто принимал решение?» Я отвечал: «Не знаю. Какой-то чиновник в Брюсселе». Вот такой примерно был разговор.

Какой смысл давить на вас сейчас, когда вы уже не являетесь сотрудником Генпрокуратуры?

— Я тоже этого не понимаю. Наверное, чтобы я молчал, не выступал с критическими заявлениями. Это стиль Януковича. Вместо того чтобы заниматься решением проблем, которые тревожат большую часть украинского общества, Генпрокуратура занимается допросами тех, кто как раз мог бы решить эти проблемы.

«Бриллиантовые» дела

Осознаёте ли вы, что оба «бриллиантовых прокурора», делами которых вы занимались, могут оказаться стрелочниками, на примере которых лишь имитируется борьба с коррупцией?

— Трагедия дела «бриллиантовых прокуроров» в том, что главными адвокатами обвиняемых с самого начала были генпрокурор и Генпрокуратура. Они гораздо активнее защищали этих людей, чем их адвокаты. Спикер Генпрокуратуры, к примеру, официально заявлял о недостатках этого дела, прогнозировал, что оно развалится. Это же касается и дела о краже нефти на 700 млн грн. Вместо того чтобы говорить о восстановлении законности, о том, что деньги должны быть возвращены в бюджет, представитель Генпрокуратуры в прямом эфире фактически оправдывал компанию, находящуюся под следствием. Разве это нормально? Сегодня прокуратура скорее выступает защитником и крышевателем коррупционных схем, чем их разоблачителем.

Правда ли, что «бриллиантовых прокуроров» Александра Корнийца и Владимира Шапакина вы задержали с санкции Петра Порошенко?

— Правда. Поскольку Виктора Шокина тогда в Украине не было, я согласовал этот вопрос с президентом. Сказал, что есть актуальное дело, в котором замешаны высокие чины прокуратуры. Он ответил: «Работайте!»

Как вы расцениваете его нынешнюю позицию?

— Могу предположить, что в какой-то момент Шокин сказал ему: «Это мои близкие друзья, я должен помочь им». Вот и всё. Сейчас это дело является Рубиконом, причём для всех, и для президента в частности. Я думаю, будет очень сложно доказать, что оба прокурора белые и пушистые, а мы как-то умудрились совместно с СБУ собрать $400 тыс., бриллианты и незаметно подбросить в офисы Корнийца и Шапакина. Если у адвокатов подсудимых нет никакой другой стратегии, кроме как обвинять нас в этом, то им можно только посочувствовать.

В прокуратуре есть кому довести дело «бриллиантовых прокуроров» до логического завершения?

— Его продолжают вести двое прокуроров, работавших в моей команде. Следующее судебное слушание запланировано на 10 мая. Я приду в суд поддержать своих коллег. Им сейчас очень нелегко бороться фактически против всего государственного аппарата.

Сначала ваши отношения с Виктором Шокиным складывались хорошо. Когда и почему они испортились?

— Они испортились летом прошлого года, когда я стал работать над делом «бриллиантовых прокуроров», оказавшихся друзьями Виктора Шокина. Потом к этому делу добавилось ещё несколько резонансных одесских дел, затронувших интересы многих влиятельных лиц в Киеве. Эти дела касались Одесского припортового завода, нефти Сергея Курченко и многого другого. По Труханову (Геннадий Труханов — городской голова Одессы. — Фокус), Кивалову (Сергей Кивалов — член фракции «Оппозиционный блок» в Верховной Раде. — Фокус) и Голубову (Дмитрий Голубов — член фракции «Блок Петра Порошенко» в ВР. — Фокус) появились отдельные дела.

Какие обвинения вы выдвигали?

— Была двойная кража нефти на 700 млн грн, был толлинговый контракт (толлинг — переработка иностранного сырья с последующим вывозом готовой продукции. — Фокус) с Одесским припортовым, была незаконная приватизация Дома приёмов, была незаконная добыча песка для дорожных работ компанией, связанной с Трухановым. Несколько дел мы открыли и против одесских судей, обеспечивавших местной элите принятие нужных решений. В конце концов все эти люди объединились и выступили против меня (26 марта на сайте Генпрокуратуры появилось письмо, адресованное Виктору Шокину, которое подписали восемь народных депутатов-одесситов от разных политических партий. В нём народные избранники выражали солидарность с руководителями территориальных прокуратур Украины, требующих увольнения Давида Сакварелидзе. — Фокус).

Президента вы тоже теперь вносите в список своих противников?

— К сожалению, Пётр Порошенко стал на сторону Виктора Шокина, который является символом ретрократии и противником какого-либо прогресса в прокуратуре. Например, большинство руководителей в созданном нами управлении по реформированию, которых мы набрали через конкурс вне системы и которые сопровождали конкурсный отбор в местные прокуратуры, написали заявления об увольнении. Это непосредственно те люди, назначение которых лично ускорял и добивался сам президент, пока команда Шокина делала всё возможное, чтобы их из системы выдавить. Упомянутые мною люди не грузины — все они представители молодого поколения украинцев, которые пришли через конкурс на мизерные зарплаты, чтобы изменить свою страну к лучшему. Символично, что спустя год эти люди тоже разочарованы и теперь покидают прокуратуру.

Изначально президент поддерживал вас на посту заместителя Генпрокурора. Почему он изменил к вам отношение?

— Виктор Шокин перевесил. Возможно, меня взяли в Генпрокуратуру для отвода глаз. Мол, пусть грузин занимается имитацией реформ и коррекцией имиджа прокуратуры, а Шокин тем временем будет делать то, что нужно. Однако это невозможно из-за принципиальной разницы между мной и Шокиным: в мировоззрении, в подходах и, главное, в понимании функций прокуратуры.

Расскажите о двух последних разговорах с президентом. О них известно только то, что в первом Пётр Порошенко спросил вас, не собираетесь ли вы увольняться, а во втором сказал, что был непричастен к вашему увольнению. Что ещё было сказано вами и президентом?

— Это были очень короткие встречи. На первой я попросил Петра Порошенко о поддержке. Сказал, что моих ребят увольняют. Он обещал поддержать меня и остановить увольнения. Спросил, собирался ли я выходить на акцию протеста. Я ответил, что собирался лишь выйти поблагодарить всех собравшихся. Потом он спросил меня, не буду ли я писать заявление об увольнении и участвовать в этом процессе уже как политик? Я ответил, что не собираюсь этого делать, но если у президента есть такое желание, он может меня уволить, поскольку сам пригласил меня в Украину. Встреча руководителей Генпрокуратуры с протестующими — нормальная практика. Я также отметил для себя тогда, что президент очень болезненно воспринимает критику в адрес Виктора Шокина. Три дня спустя из уст спикера прокуратуры я услышал, что я уволен. Думаю, что он также озвучил позицию президента.

Как вы оцениваете процесс реформирования прокуратуры сейчас?

— Это стопроцентный саботаж и реванш реакционных сил. Я точно никакого отношения к этому не имею. Но всё же мне удалось сдвинуть процесс реформирования прокуратуры с мёртвой точки. Никогда ещё в истории Украины сотрудники прокуратуры не проходили тестирования. Никогда ещё рядовых сотрудников не назначали на руководящие должности. Не было до этого справедливого — через двухэтапное тестирование — сокращения, при котором все понимали, что только благодаря собственным знаниям, а не благодаря личным симпатиям начальства смогут остаться в прокуратуре. Хороших начинаний было много. У нас были и есть готовые наработки. Некоторые из них, например, предусматривали расширение действия сделки о признании вины по коррупционным преступлениям, что помогло бы разорвать коррупционные иерархические пирамиды, а не только довольствоваться показательными делами. На данный момент всё это «зарублено».

Из прокуроров в политику. Уйдя из Генпрокуратуры, Давид Сакварелидзе ведёт себя как политик: раздаёт интервью, делает громкие заявления, выходит в народ. На днях он анонсировал создание новой партии, в которую, по его словам, войдут «талантливые и некоррумпированные люди, которые хотят что-то изменить в этой стране». Но о своей роли в этой политсиле Сакварелидзе пока говорит обтекаемо

Об Infiniti, за которую не нужно судить

В интернете можно найти фото, на которых ваша правая рука в Генпрокуратуре Виталий Опанасенко запечатлён в дорогих машинах или на престижных курортах. При этом, согласно его декларации о доходах, в позапрошлом году он заработал всего лишь 76 тыс. грн. Как вы объясняете такое несоответствие?

— Виталий Опанасенко не брал взяток. На него не удалось найти никакого компромата, хотя, поверьте, желающих было более чем достаточно. Он не «отжимал» ни у кого бизнес, как это делал один из «бриллиантовых прокуроров». Что с того, что у него есть, скажем, Infiniti? Можно ли судить его за это? Давайте уволим всех прокуроров, которые ездят на иномарках. Кто от этого выиграет? Если чиновник берёт взятку, его надо наказывать. Но хорошая машина сама по себе — ещё не повод для наказания.

Но вы ведь прекрасно понимаете, что за 6 тысяч в месяц невозможно даже содержать Infiniti.

— Возможно, не он покупал эту машину. Может, её купила и содержит его семья. Например, моя семья ежемесячно присылает мне деньги от аренды квартиры. Что из этого?

В 2014 году вы указали в декларации, что выплатили по кредиту около 1 млн грн. Что это был за кредит и откуда взялась такая большая сумма?

— В 2014 году я был депутатом грузинского парламента, а перед этим занимал должность первого заместителя генерального прокурора Грузии. Как замгенпрокурора я зарабатывал около $5 тыс. в месяц. Как депутат — около $3 тыс. в месяц. Кроме того, сотрудники прокуратуры имели бонус в зависимости от дела и от достигнутых результатов. Прокурор получает и $10 тыс., и $20 тыс. премии. Поэтому я мог позволить себе многое: и хорошую машину, и квартиру в ипотечный кредит. Кардинальная разница между Грузией и Украиной в том, что здесь считают: если у человека есть какие-либо ценности, активы, то он априори коррумпирован. Но это не всегда так.

Вы говорили, что вам предлагали $10 млн в месяц в качестве взяток за «хорошее поведение». Кто предлагал — бизнесмены, политики, депутаты?

— Предлагал человек, в прошлом связанный с таможней. Честно говоря, меня очень удивила эта цифра. Но была ли это провокация или настоящее предложение, сказать не могу. Я заявил об этом, дал показания.

В команде Саакашвили

Не собираетесь ли возвращаться в Грузию?

— Я могу это сделать хоть завтра. Но я дал себе и украинскому обществу слово провести реформы, и у меня есть чувство собственного достоинства. Поэтому не вернусь в Грузию, пока наша идея не победит в Украине. С прокуратурой у меня теперь остаётся всё меньше общего. Сейчас я свободный человек: занимаюсь общественной деятельностью.

Это уже элемент вашей политической карьеры?

— Отвечу так: не исключено. По украинскому законодательству баллотироваться куда бы то ни было я не могу. Да и желания, честно говоря, нет. В Грузии я уже был депутатом парламента и знаю, что это за работа. Я отказался и от депутатского мандата, и от грузинского гражданства, поверив, что президент и другие лидеры Украины заинтересованы в реальных изменениях.

Жалеете об этом?

— Нет, конечно. В каком-то смысле моё увольнение из Генпрокуратуры — часть обычного процесса перемен. Чтобы добиться преобразований, не обязательно быть высоким чиновником. Если ты исчерпал себя на госслужбе, зашёл в тупик, нужно пробиваться с другой стороны.

Вы собираетесь пополнить команду Михаила Саакашвили?

— Да. Создаст он партию или нет, в любом случае мы будем вместе. Я хотел бы объединиться с теми, кто борется против коррупционной идеологии.

На посту заместителя генпрокурора вы могли многое. Как планируете бороться с коррупцией в качестве советника Михаила Саакашвили?

— В Украине сейчас, образно говоря, проходит линия фронта между добром и злом. Да, моя главная цель — победа над коррупцией. Если этого не добиться, страна останется в руках у олигархов, которые будут договариваться хоть с Путиным, хоть с дьяволом, лишь бы сохранить свои миллиарды. Сильная и эффективная Украина — это залог стабильности во всём регионе, в том числе и в Грузии. Политический процесс всегда влияет на административные решения. Если нам удастся объединить людей под флагами новой политической партии (в списках которой, кстати, ни моей, ни Михаила Саакашвили фамилий точно не будет), мы станем помогать ей своим опытом. Наша дальнейшая стратегия заключается в политической борьбе.

Но ведь вы всегда заявляли, что не собираетесь становиться политиком. Почему вдруг изменили своё решение?

— Когда тебе перекрывают все остальные выходы, загоняют в угол, не остаётся ничего другого.

Скажите по собственному опыту: могут ли экспаты-чиновники эффективно работать в Украине?

— Только не в существую­щей системе. В ней им под силу лишь поднять шум, создать контраст и помочь талантливым людям и энтузиастам подняться по служебной лестнице. Мне не нравится слово «экспат». Когда человек осознанно получает гражданство, причём многим при этом рискуя, он так же болеет за будущее уже своей страны, как и другие её граждане.

Информация о материале

Опубликовано: 13 мая 2016

В рейтинг «100 самых богатых людей Украины» теоретически могли бы войти ещё несколько десятков человек. Однако, как принято в Украине, о своём бизнесе многие предприниматели распространяться не любят. Что уж говорить о политиках и чиновниках. У кого-то бизнес записан на подставных лиц, кто-то скупает активы через офшоры, другим нравится записывать бизнес на родственников или просто делать деньги на бюджетных потоках. Фокус составил список людей, реальное состояние которых подсчитать сложно именно по этим причинам.

Информация о материале

Опубликовано: 10 мая 2016

Подробнее...