Статьи
Дискусії про ціну ліків в Україні та її необгрунтоване завищення зі сторони фармвиробників, дистриб’юторів і роздрібних мереж аж надто загострилися під час епідемії грипу. На щастя для фармації, минулого тижня президент таки ветував ухвалений Верховною радою закон про мораторій на підвищення цін, державне регулювання та інші жахіття, які – за бажання – могли спіткати будь-яку галузь в цій країні без жодних компенсацій. ZaUa.org спробував розібратися, чи варто називати провізора в найближчій аптеці мародером.
«…Обмеження необґрунтованих, а отже, злочинних дій…»
Істерія із цінами на ліки почалась не сьогодні і не вчора. Комуністи Петро Симоненко і Володимир Матвєєв внесли до сесійної зали законопроект «Про мораторій на підвищення цін і тарифів на лікарські засоби і вироби медичного призначення» іще в грудні 2008 року.
На полицях комітету з питань охорони здоров’я він пролежав би іще рік-два, як і більшість крайньолівацьких проектів членів фракції КПУ про втручання держави в усе на світі. «Проект закону ставить за мету поліпшення послуг охорони здоров'я за рахунок припинення цинічного пограбування більшості населення через непомірно високі націнки на лікарські препарати від виробника до споживача. Закон передбачає обмеження необґрунтованих, а отже, злочинних дій учасників ринку ліків», - сказано в пояснювальній записці. Ані розрахунків, ані обґрунтувань, чому саме на рівні 1 липня 2008 року слід заморозити ціни на ліки, комуністи не дають.
Напередодні "грипозного сезону", на початку вересня, в інтернеті почали з’являтися поодинокі тексти на тему, чому ж ми переплачуємо за ліки. Хтось посилався на власний досвід купівлі «аналогічних» ліків за кордоном, проте в більшості випадків усе зводилось до того, що «на нас хочуть заробити». Коли прийшов грип, законопроект комуністів став в нагоді усім «захисникам знедолених»: Партії регіонів, КПУ та блоку Литвина, а також деяким персоналіям з БЮТу та НУНСу, хоча в основній своїй масі ці фракції не голосували.
Прикметно, що слово "мародери" першою вжила на адресу аптекарів прем’єрка Юлія Тимошенко. Її обґрунтування – уряд зміг придбати «Таміфлю» по 67 грн., а аптекарі продають по 500 грн. Та перед тим, як розвіяти міф про «досягнення» уряду, розкладемо по полицях всю проблематику.
Звідки береться ціна
По-перше, ліки бувають іноземні та вітчизняні. Вітчизняні бувають повністю вітчизняні та з імпортними компонентами. По-друге, бувають оригінальні ліки і генерики, тобто повні аналоги, які починають випускатися після того, як збіжить строк патенту на його виготовлення компанією-винахідником. По-третє, бувають фальсифікати та ліки, що «не повністю або зовсім не відповідають стандартам». Тобто, може й лікують, але офіційно жоден порядний виробник під ними не підпишеться. По-четверте, бувають ліки інноваційні та попередніх поколінь (копійчані «антидепресанти», наприклад, корвалол). По-п'яте, і це, здається, найважче усвідомити пересічному споживачеві – однакові ліки з різним ступенем ефективності. (на прикладі машин: Мерседес і Запорожець – і те, і те машина, ну а далі ви самі знаєте).
Неважко здогадатися, що дельта між цінами на продукцію «від застуди», «від головного болю», «від серцево-судинних захворювань» буде різнитися дуже сильно.
«В Україні сьогодні понад 70% найменувань ліків – іноземного походження. Те саме можна сказати й про обсяги коштів, які на них витрачаються: дві третини йде на імпорт. Проте вітчизняний виробник все ж міцніше стоїть на ногах: він тримає лідерство у кількості обслуговуваних хворих. Адже за обсягами продажів в упаковках 70% належить саме йому», - розповідає ZaUA.org директор з маркетингу компанії Business-Credit, що займається дослідженнями фармацевтичного ринку, кандидат медичних наук Ірина Дерев’янко.
За її словами, в залежності від того, має препарат іноземне чи вітчизняне походження, є він оригінальним чи генериком, ціна може різнитися на порядок. «Візьмімо флюконазол. Він має кількадесят аналогів. Є за 10 гривень, є за 150. Генерик як правило дешевший на 40-50%», - каже експерт.
Апріорі іноземні препарати дорожчі за українські. По-перше, на них впливають ввізні мита. По-друге – курс євро і долара. «Минулої осені, коли гривня почала стрімко падати і в аптеках почали зростати ціни на ліки, всі одразу подумали про змову. Проте чи можна це назвати змовою, якщо на всіх подіяв один і той самий фактор? Як би відреагували на це нафтотрейдери – теж підвищили б ціни. Навіть зараз, ціни можуть відрізнятися в різних аптеках на кілька гривень. Бо ж ліки не продаються одразу. Одним вони були завезені, коли курс долара був 8,50, другим – коли 8,20. Уже навіть ця різниця може дати вплив на дельту цін», - говорить ZaUA.org відомий провізор Тетяна Котляр.
«Змовитися на цьому ринку, по суті, неможливо. Йдеться про конкуренцію 600 виробників і понад 20 тисяч аптек. Можна, звісно говорити про змову дистриб’юторів, тобто оптових продавців. Дійсно, трійко з них мають по 15% частки ринку, наступні три-чотири – теж достатньо міцні компанії. Але навіть коли вони хотіли домовитися про відстоювання власних інтересів перед державою, за всі роки роботи їм цього так жодного разу по серйозному не вдалося зробити. Тим більше, що їх торгова надбавка у 12% регулюється державою», - додає Ірина Дерев’янко.
Почому аспірин для іноземців
«Нині в уряді та в парламенті готується документ, згідно із яким виробники будуть зобов’язані декларувати власні ціни», - розповідає пані Ірина. «Дійсна суть його полягає в тому, що якщо чиновники знайдуть іншу країну, де такий же препарат цієї ж фірми продається дешевше, з фармкомпанією буде серйозна розмова перевіряючих органів. Ми опитали представництва іноземних компаній, які працюють в Україні, чи ухвалення такого закону чи постанови не спричинить труднощів в їхній роботі. Вони сказали: ні! Бо ми вже продаємо тут ліки за такими ж як в Європі цінами, або – що частіше – за нижчими».
Є кілька факторів, які роблять ліки в Україні менш дорогими, ніж за кордоном. По-перше, це ринкове ціноутворення. Якщо наш споживач не може заплатити за ліки європейську ціну, виробник просто не має інтересу продавати препарат тут за такою ціною. відзначає, що переважна більшість іноземних фармкомпаній мають навіть сітку «знижок» для країн «третього світу», до яких відноситься і Україна. І пов’язані ці знижки саме із низькою платоспроможністю (близько $50 витрачає на рік на ліки українець і $100 – росіянин, $150 – поляк, а американці і західні європейці – більше в рази).
По-друге, це проблема доступності ліків. 85% всіх медпрепаратів, що купуються в Україні, «маленький українець» купує з власної кишені. Лише 15% - це те, про що турбується держава. Відтак, завищувати ціни особливо нікуди – просто не купуватимуть.
В світі ж переважно діє або система «солідарної відповідальності», коли частину вартості ліків компенсує держава, а частину – сам громадянин, або забезпечення мінімального пакету «соціальних» ліків, або обов’язкове медичне страхування. Щоправда, включення до списків ліків на відшкодування заводить виробників у певні рамки: погоджуючись на гарантований збут, вони автоматично підпадають і під часткове державне регулювання.
По-третє, на враження про високу вартість ліків впливає і загальний соціально-економічний стан споживача. Навіть якщо один і той самий препарат коштуватиме 10 євро у нас і в тій же Німеччині, тамтешній пенсіонер точно матиме менше клопоту, де взяти такі гроші, ніж наш.
До всього, аби не бути голослівним, звертаю читача до порівняльних таблиць вартості різних ліків.
На полицях комітету з питань охорони здоров’я він пролежав би іще рік-два, як і більшість крайньолівацьких проектів членів фракції КПУ про втручання держави в усе на світі. «Проект закону ставить за мету поліпшення послуг охорони здоров'я за рахунок припинення цинічного пограбування більшості населення через непомірно високі націнки на лікарські препарати від виробника до споживача. Закон передбачає обмеження необґрунтованих, а отже, злочинних дій учасників ринку ліків», - сказано в пояснювальній записці. Ані розрахунків, ані обґрунтувань, чому саме на рівні 1 липня 2008 року слід заморозити ціни на ліки, комуністи не дають.
Напередодні "грипозного сезону", на початку вересня, в інтернеті почали з’являтися поодинокі тексти на тему, чому ж ми переплачуємо за ліки. Хтось посилався на власний досвід купівлі «аналогічних» ліків за кордоном, проте в більшості випадків усе зводилось до того, що «на нас хочуть заробити». Коли прийшов грип, законопроект комуністів став в нагоді усім «захисникам знедолених»: Партії регіонів, КПУ та блоку Литвина, а також деяким персоналіям з БЮТу та НУНСу, хоча в основній своїй масі ці фракції не голосували.
Прикметно, що слово "мародери" першою вжила на адресу аптекарів прем’єрка Юлія Тимошенко. Її обґрунтування – уряд зміг придбати «Таміфлю» по 67 грн., а аптекарі продають по 500 грн. Та перед тим, як розвіяти міф про «досягнення» уряду, розкладемо по полицях всю проблематику.
Звідки береться ціна
По-перше, ліки бувають іноземні та вітчизняні. Вітчизняні бувають повністю вітчизняні та з імпортними компонентами. По-друге, бувають оригінальні ліки і генерики, тобто повні аналоги, які починають випускатися після того, як збіжить строк патенту на його виготовлення компанією-винахідником. По-третє, бувають фальсифікати та ліки, що «не повністю або зовсім не відповідають стандартам». Тобто, може й лікують, але офіційно жоден порядний виробник під ними не підпишеться. По-четверте, бувають ліки інноваційні та попередніх поколінь (копійчані «антидепресанти», наприклад, корвалол). По-п'яте, і це, здається, найважче усвідомити пересічному споживачеві – однакові ліки з різним ступенем ефективності. (на прикладі машин: Мерседес і Запорожець – і те, і те машина, ну а далі ви самі знаєте).
Неважко здогадатися, що дельта між цінами на продукцію «від застуди», «від головного болю», «від серцево-судинних захворювань» буде різнитися дуже сильно.
«В Україні сьогодні понад 70% найменувань ліків – іноземного походження. Те саме можна сказати й про обсяги коштів, які на них витрачаються: дві третини йде на імпорт. Проте вітчизняний виробник все ж міцніше стоїть на ногах: він тримає лідерство у кількості обслуговуваних хворих. Адже за обсягами продажів в упаковках 70% належить саме йому», - розповідає ZaUA.org директор з маркетингу компанії Business-Credit, що займається дослідженнями фармацевтичного ринку, кандидат медичних наук Ірина Дерев’янко.
За її словами, в залежності від того, має препарат іноземне чи вітчизняне походження, є він оригінальним чи генериком, ціна може різнитися на порядок. «Візьмімо флюконазол. Він має кількадесят аналогів. Є за 10 гривень, є за 150. Генерик як правило дешевший на 40-50%», - каже експерт.
Апріорі іноземні препарати дорожчі за українські. По-перше, на них впливають ввізні мита. По-друге – курс євро і долара. «Минулої осені, коли гривня почала стрімко падати і в аптеках почали зростати ціни на ліки, всі одразу подумали про змову. Проте чи можна це назвати змовою, якщо на всіх подіяв один і той самий фактор? Як би відреагували на це нафтотрейдери – теж підвищили б ціни. Навіть зараз, ціни можуть відрізнятися в різних аптеках на кілька гривень. Бо ж ліки не продаються одразу. Одним вони були завезені, коли курс долара був 8,50, другим – коли 8,20. Уже навіть ця різниця може дати вплив на дельту цін», - говорить ZaUA.org відомий провізор Тетяна Котляр.
«Змовитися на цьому ринку, по суті, неможливо. Йдеться про конкуренцію 600 виробників і понад 20 тисяч аптек. Можна, звісно говорити про змову дистриб’юторів, тобто оптових продавців. Дійсно, трійко з них мають по 15% частки ринку, наступні три-чотири – теж достатньо міцні компанії. Але навіть коли вони хотіли домовитися про відстоювання власних інтересів перед державою, за всі роки роботи їм цього так жодного разу по серйозному не вдалося зробити. Тим більше, що їх торгова надбавка у 12% регулюється державою», - додає Ірина Дерев’янко.
Почому аспірин для іноземців
«Нині в уряді та в парламенті готується документ, згідно із яким виробники будуть зобов’язані декларувати власні ціни», - розповідає пані Ірина. «Дійсна суть його полягає в тому, що якщо чиновники знайдуть іншу країну, де такий же препарат цієї ж фірми продається дешевше, з фармкомпанією буде серйозна розмова перевіряючих органів. Ми опитали представництва іноземних компаній, які працюють в Україні, чи ухвалення такого закону чи постанови не спричинить труднощів в їхній роботі. Вони сказали: ні! Бо ми вже продаємо тут ліки за такими ж як в Європі цінами, або – що частіше – за нижчими».
Є кілька факторів, які роблять ліки в Україні менш дорогими, ніж за кордоном. По-перше, це ринкове ціноутворення. Якщо наш споживач не може заплатити за ліки європейську ціну, виробник просто не має інтересу продавати препарат тут за такою ціною. відзначає, що переважна більшість іноземних фармкомпаній мають навіть сітку «знижок» для країн «третього світу», до яких відноситься і Україна. І пов’язані ці знижки саме із низькою платоспроможністю (близько $50 витрачає на рік на ліки українець і $100 – росіянин, $150 – поляк, а американці і західні європейці – більше в рази).
По-друге, це проблема доступності ліків. 85% всіх медпрепаратів, що купуються в Україні, «маленький українець» купує з власної кишені. Лише 15% - це те, про що турбується держава. Відтак, завищувати ціни особливо нікуди – просто не купуватимуть.
В світі ж переважно діє або система «солідарної відповідальності», коли частину вартості ліків компенсує держава, а частину – сам громадянин, або забезпечення мінімального пакету «соціальних» ліків, або обов’язкове медичне страхування. Щоправда, включення до списків ліків на відшкодування заводить виробників у певні рамки: погоджуючись на гарантований збут, вони автоматично підпадають і під часткове державне регулювання.
По-третє, на враження про високу вартість ліків впливає і загальний соціально-економічний стан споживача. Навіть якщо один і той самий препарат коштуватиме 10 євро у нас і в тій же Німеччині, тамтешній пенсіонер точно матиме менше клопоту, де взяти такі гроші, ніж наш.
До всього, аби не бути голослівним, звертаю читача до порівняльних таблиць вартості різних ліків.
Інформація: газета Аптека, жовтень 2009
Українські «надбавки»
Новітні препарати дорожчі за традиційні, бо їм необхідно проходити процедуру реєстрації. Оскільки Україна не визнає ані європейських, ані американських сертифікатів якості, то повний цикл сертифікації «падає» додатковим тягарем на вартість ліків. Для одного препарата сума коливається в межах $10-20 тис. Якщо обсяги його продажу в країні невеликі, «надбавка» може складати і 30-40% вартості. Якщо ж це мільйонні продажі, звісно, фактор впливу не такий вагомий. Сюди варто доплюсувати і корупційний чинник, про який не люблять розповідати представник фармакомпаній, але який завжди присутній при складній процедурі отримання ліцензії.
Світовий досвід говорить, що одне лише скасування такого порядку для відомих компаній може значно пожвавити ринок. Приміром, таким шляхом пішли грузини, відкривши кордони для усіх зареєстрованих в ЄС ліках.
35% - середня націнка в аптеках. «Це оптимальна націнка, аби аптека могла функціонувати. Але треба розуміти: якщо ліки коштують 2 гривні з копійками, то заокруглення цих копійок уже може дати 30-40%. А от дорогим препаратам зазвичай достатньо 5-10% націнки. Якщо упаковка коштує тисячу гривень, то 100 грн. на упаковці – цілком прийнятна норма. Бо витрати праці ті самі, що й на копійчані препарати, а прибуток – більший», - говорить пані Котляр. Також, за її словами, на ціну впливає строк придатності препарата: якщо лишилось два-три місяці до його завершення, аптека не ризикуватиме і скине ціну. Крім того, на вартість вплине і спосіб закупівлі: якщо придбано із відстрочкою платежу, то ліки звичайно будуть дорожче.
Проте чи не найбільше на різницю цін на фармакологію в аптеках впливає різна форма оплати праці. «Комунальні аптеки, великі мережі платять в переважній більшості лише «білу» зарплату. Що це значить? Що понад 50% фонду зарплати іде державі. Якщо ж винагорода віддається у конверті, витрати на заробітну платню зменшуються на 35%. Ми якось вираховували, що це 8-10 відсоткових пунктів цінової надбавки», - ділиться пані Тетяна розрахунками.
Виробники, звісно, закладають у вартість ліків і маркетингові видатки. «Прийоми» в аптеках – такі ж, які і в будь-якому сегменті рітейлу: полиці, рекламні місця, вітрини можна купувати.
«Коли говорять про можливість домовитися із кожним конкретним аптекарем, що він рекомендуватиме купити цей препарат, а не інший, мені трохи дивно: як ви собі це уявляєте? 300 тисяч людей по всій країні. Зі скількома представник фармацевтичної компанії зможе налагодити довірливі стосунки? З десятьма? З двадцятьма? Це допоможе його продажам? Навряд. А от репутації аптеки може навіть зашкодити. Наприклад, чому я маю не продавати аспірин Баєра, якщо в мене його добре купують? Чи нав’язувати Берлін Хемі, якщо люди купують КРКА? Здебільшого люди приходять за конкретними ліками. І якщо в тебе їх немає – він не прийде в твою аптеку», - відзначає експерт.
Втім, тут є й інші оцінки. Опитаний ZaUa.org експерт на умовах анонімності зізнався, що існують десятки способів "простимулювати" продаж саме того, а не іншого медичного препарата "на рівні працівника за касовим апаратом". На рівні ж власників та керівників таких можливостей набагато інше. І робота із подібного "стимулювання" ведеться постачальниками лікарських препаратів на системній основі.
«Ефект Таміфлю»
Коли ми готували цей матеріал, у ЗМІ з’явилась інформація, що виявляється, диво-препарат «Таміфлю», що його мільйонними партіями закупив уряд напряму у виробника, можна було ще в липні 2009 року, коли «освоювалися» кошти на запобігання грипу купити у того ж таки виробника за ще меншими цінами (від 2 до 6 євро або від 24 до 72 грн. за упаковку). Втім, розбирати, чому цього не було зроблено – не наша сьогоднішня мета.
Опустимо тут всі коментарі фахівців з приводу ефективності препарату і з приводу того, що поставлені в Україну партії були виготовлені ще для лікування пташиного грипу, спалах якого в світі був минулого року (про «різновекторність» можна робити самостійні висновки). І проведемо оціночні розрахунки, чи міг препарат з середньою доепідемічною ціною в аптеках у 350-400 грн. (Петро Порошенко, який натрапив перед самісіньким прильотом літака зі Швейцарії на пігулки за 600 грн., вочевидь пзайшов у якусь "елітну" аптеку) бути закуплений урядом за 67 грн. (5,6 євро) за упаковку.
З одного боку, продажі «Таміфлю», за даними компанії Business-Credit, до епідемії в середньому за рік складали 1,5 тис. упаковок. Тобто бізнес продажу цих ліків – до 600 тис. грн. на рік. Із закупівлею Україною мегагуртової партії навіть по 67 грн. за упаковку, йтиметься щонайменше про 20-30 мільйонів гривень (тобто ринок збільшується у 50 разів!).
Дійсно, при таких обсягах і зниженій ціні десь 140 млн. грн. Кабмін і зекономив. Але з іншого боку, компанія Roche зекономила на: доставці (літак прилетів до Швейцарії, завантажився і полетів собі в Україну – логістика мінімальна), утриманні штату промоутерів, маркетингових витратах (ні в кого не треба купувати полиці), витратах на прискорену легалізацію в Україні, на прискорене митне оформлення, на розрібному продажі. Оскільки ліки пішли напряму до лікарень, то по дорозі так і не з’явились до 30-40% сукупної націнки дистриб’юторів і аптек. Можна собі дозволити. Тим більше, що відпускна ціна (яка є певним індикатором реальної собівартості) не настільки висока.
Підведемо підсумки - кому вигідно звинувачувати аптеки в завищенні цін:
1. Всім кандидатам в президенти: імідж спасителя «маленьких українців» від «зажирілих олігархів», підтримки соціально найменш захищених верств населення ще нікому не заважав.
2. Уряду: під шумок можна витиснути ще з однієї сфери бізнесу додаткові відрахування до бюджету з «надприбутків» в умовах дірявої казни.
3. Чиновникам системи охорони здоров'я: для відволікання від власних проблем із цільовим використанням грошей на підготовку до грипу. Оскільки в країні в принципі немає тих чи інших ліків – як вони могли потрапити до аптек, котрі попали під руку контролюючим органам?
4. Конкурентам: у сподіванні, що одні мережі / дистриб’ютори / виробники вийдуть з бою «білими і пухнастими» і зможуть завоювати частку ринку після полеглих у нерівною бою з урядом усілякі методи хороші. Уряд тут теж виступає як конкурент: заплановане створення мережі державних аптек дасть змогу не лише впливати на ринок, але й отримувати непогані прибутки.
А от чи вигідна така "турбота" пересічним покупцям лікарських препаратів? Навряд чи. Реального здешевлення цін можна досягти ринковими методами: коли аптечні мережі, дистриб'ютори та виробники конкурують між собою за споживача. Інших ефективних способів сучасна економіка не знає. А от спроба тримати ціни в адміністративних лещатах зазвичай призводить тільки до одного: скорочення бізнесу, послаблення конкуренції, дефіциту та - як наслідок - нового цінового стрибка.
- Информация о материале
В пятницу, 13 ноября, в центре Фастова в Киевской области за несколько минут автомобиль Toyota Land Cruiser, водитель которого был сильно пьян, совершил ряд ДТП. Хозяином авто был священник.
По словам очевидцев, сначала джип зацепил припаркованный у обочины Nissan, затем сбил на перекрестке мопед, на котором ехала молодая пара. Toyota Land Cruiser остановился, врезавшись в ближайшую ограду.
Хозяин джипа попытался скрыться с места происшествия, но его остановили местные жители, которые видели аварию, а затем вызвали милицию.
Как сообщили свидетели произошедшего, мужчина был одет в подрясник, а на его груди висел массивный крест.
"Когда милиционеры попытались усадить его в машину, он начал ругаться и отбиваться. В итоге нам пришлось задержать его на трое суток за оказание сопротивления органам милиции. Вчера по закону священника выпустили, сейчас решается вопрос, возбуждать ли уголовное в связи с ДТП. Пострадавших в результате ДТП нет, но, думаю, священник понесет наказание в любом случае", - сказал начальник ЦОС ГУМВД в Киевской области Николай Жукович.
Как сообщили в милиции, задержанному 34 года и он занимает высокий сан в Свято-Богородичном мужском монастыре в селе Томашовка в Фастовском районе Киевской области.
"Я впервые слышу о том, что произошло. Очень странно, что нарушитель из мужского монастыря в Томашовке ездит на такой дорогой машине. Ведь этот монастырь далеко не самый богатый. Но если все подтвердится, поверьте, священник понесет наказание", сказал пресс-секретарь Московского патриархата УПЦ Василий Анисимов.
- Информация о материале
В стране уже готовятся к подкупу избирателей. Много денег тратить не собираются — кризис.
До выборов осталось чуть больше двух месяцев, а уже заговорили о подкупе избирателей. Народный депутат, начальник крымского отделения БЮТ Андрей Сенченко обвинил «регионалов» в подкупе избирателей на полуострове. Те эти обвинения отвергают (зачем покупать голоса в регионе, где и так у Януковича очень высокий рейтинг) и в ответ обвинили бютовцев в подкупе избирателей в Черниговской области. Бютовцы же заявляют, что и тут голоса скупают «регионалы». Короче говоря, идет вал заявлений и взаимных обвинений. А что на самом деле?
Эксперты полагают, что голоса уже начали скупать. «У нас есть информация, что в некоторых киевских общежитиях недавно какие-то «активисты» собрали по 100—200 подписей желающих отдать голоса за деньги одному из кандидатов. А затем людям передали, что голосовать будем за те же деньги, но за другого кандидата, — рассказывает глава Комитета избирателей Украины Александр Черненко. Он уверяет, что подкуп избирателей — технология эффективная. «На прошлых выборах много говорили о такой схеме: фотографируешь свой бюллетень на мобильный телефон, чтобы продемонстрировать, что проголосовал за нужного кандидата, приносишь в штаб и получаешь деньги, — говорит Черненко. — Но на самом деле, подкуп работает и без мобильных телефонов. Практика последних 5—6 лет показывает, что 80—90% людей, если уж взяли деньги, то голосуют за «нужного» кандидата: сельские жители — так точно. К тому же в селах иногда договариваются с главой сельсовета: он получает на руки половину оговоренной суммы, обеспечивает необходимый результат, и получает вторую часть суммы. И имеет с этого определенный процент. Но суммы в 300—500 гривен, которые сейчас называются, мне кажутся заоблачными. На киевских выборах давали максимум 200 гривен, но это казалось аукционом невиданной щедрости, а в кризис, думаю, будут давать меньше».
Напротив, политолог Виктор Небоженко считает, что цены будут доходить до 100 долларов за голос, но значительная часть этой суммы осядет в карманах посредников — порядка 30—50%. «Покупать голоса будут кандидаты, у которых избирательный фонд больше 100 млн долларов: это около 10 человек», — говорит Небоженко. По его словам, голоса скупают в узких локальных группах — в одном доме, цеху и так далее. «Никто к вам просто так в очереди не подойдет и не предложит деньги», — продолжает политолог.
Кроме того, золотое дно для фальсификаций — это больницы, где никто особо не думает о выборах, хождение с урной по домам и нововведение нынешней кампании — возможность править списки прямо в день голосования. «В итоге туда можно будет внести кого угодно», — говорит Небоженко.
ПРОГОЛОСУЮТ ЗА ТОГО ПАРНЯ. «Еще один метод — голосовать вместо человека, — говорит Виктор Небоженко. — Именно для этого все партии «коллекционируют» данные избирателей. Голосуют, естественно, за тех, которые на выборы не ходят. Еще до выборов агитаторы ходят по домам и спрашивают людей, придут ли они голосовать и за кого. И уже тогда можно прикинуть, сколько голосов кандидат сможет себе дорисовать. А в день выборов после двух часов агитаторы вновь идут по домам и снова спрашивают, кто придет. И уже к 16.00 очевидно, кого не будет. Ближе к 20.00 кто-то проголосует вместо них. Но, конечно, для этого нужна полностью лояльная к одному кандидату комиссия. Теоретически, сами кандидаты определяют членов комиссий, которые их представляют, но нереально найти 60 тысяч идейных и честных. Членов можно тоже купить».
- Информация о материале
Партии перевалившие 4 % ый барьер (плюс мажоритары - где и когда были)
1998 год
| Коммунистическая партия Украины | 121 |
| Народный Рух Украины | 46 |
| Избирательный блок Социалистической партии Украины и Селянской партии Украины «За правду, за народ, за Украину!» | 34 |
| Партия Зеленых Украины | 19 |
| Народно демократическая партия | 28 |
| Всеукраинское объединение «Громада» | 24 |
| Прогрессивная социалистическая партия Украины | 16 |
| Социал демократическая партия Украины (объединенная) | 17 |
2002 год
| Блок Виктора Ющенко «Наша Украина» | 112 |
| Коммунистическая партия Украины | 65 |
| Блок партий «За Единую Украину» | 101 |
| Блок Юлии Тимошенко | 22 |
| Социалистическая партия Украины | 23 |
| Социал-демократическая партия Украины (объединённая) | 24 |
2006 год
| Партия регионов | 186 |
| Блок Юлии Тимошенко | 129 |
| Народный Союз «Наша Украина» | 81 |
| Социалистическая партия Украины | 33 |
| Коммунистическая партия Украины | 21 |
2007 год
| Партия регионов | 175 |
| Блок Юлии Тимошенко | 156 |
| Блок «Наша Украина — Народная Самооборона» | 72 |
| Коммунистическая партия Украины | 27 |
| «Блок Литвина» | 20 |
Не судите строго за точность - неточность анализа, кол-во мест и прочее, глубину структурных изменений в многообразии вечно перетекающих названий и блоков - по сути
ИТОГО В ГОДАХ У ВЛАСТИ
| Коммунистическая партия Украины | 11 лет |
| Национальные демократы всех мастей | 11 лет |
| Партия Регионов с переливами | 7 лет |
| Социалисты и примкнувшие | 8 лет |
| Вечная НДП в разных ликах | 10 лет |
| Блок Юлии Тимошенко начиная с "Громады" | 11 лет |
| Социал демократическая партия Украины (объединенная) | 8 лет |
Они все виноваты - виноваты в вымирании нации, в разграблении государства, в наводнениях, эпидемиях в беспризорности детей и стариков, в бездействии.
И мы все виноваты - виноваты в том что продолжаем с упорством индейца наступать и наступать на швабру.
Украина это страна в которой социально-политические импотенты выбирают политических кастратов.
Голосуй не голосуй все равно получишь....
Доброго всем дня...
- Информация о материале
Коли сьогодні я кілька разів почув з уст Юлії Тимошенко, яка цілодобово працює, сердиті просторікування на теми моралі, хотілося заплакати. Не догадуєтеся чому? Скажу. В знак солідарності з тими нашими громадянами, переважно бальзаківського і поза-бальзаківського віку, бо саме вони найбільш довірливі, сентиментальні, ну й напевно богобоязливі.А як же інакше.Та, що «цілодобово працює», вона тепер ще й єдина рятує Україну від підступного лиха – епідемії грипу, яка так само несподівано ввірвалася в наш дім, як світова фінансово- економічна криза. А так, то було б у нас все добре і гарно!
Як прикро, що своєю делікатною спиною, нажаль, наша рятівниця не зуміла не впустити ці два лиха у наш дім. Звичайно, що вона впоралась би з цими лихами, якби не заважав зловісний негідник президент. Звичайно, Ю.В. грізно попереджала президента про всю відповідальність за те, що вмирають люди, а президент не хоче підписувати закон про виділення 1 мільярда гривен на боротьбу з грипом.
Зрозуміло чому так лютує Ю.В. і навіть вдається до звинувачень в аморальності президента. Все таки 1 мільярд за 2 місяці до виборів і за півтора місяця до нового року.
Ну тільки наївні можуть повірити, що він не буде розкрадений. Зрозуміло, що освоїти цей мільярд для боротьби з грипом, коли вже епідемія в розгарі, неможливо. Це просто смішно. Але для нашого прем’єра ніскілечки не смішно, бо вона все може, адже працює ВОНА цілодобово. І маємо, як то кажуть, наочно - чудові результати цієї праці.
Все це усвідомлював парламент, коли не погодився з пропозицією прем’єра надати ці гроші для реалізації Кабміну. Розпорядником грошей Верховна Рада призначила Міністерство охорони здоров’я. На що міністр Князевич там же в залі ВР чесно заявив, що МОЗ неспроможна освоїти ці гроші. Але 11 листопада цей самий п.Князевич вже заспівав іншу пісню. Мовляв, для МОЗ це навіть мало, їм би могли й більше виділити. Звісно, що для відомства на охорону здоров’я це не багато. Але ж це грощі не на охорону здоров’я, а для «боротьби з епідемією грипу», тобто на виборчу кампанію тій, що цілодобово працює.
Чого так суттєво змінив позицію п.Князевич? Хіба ж є такі фортеці, які б не поркорилися такому штурму? Якщо б упирався, то легко пригадають йому куди ж поділися нещасні 50 мільйонів, виділені ще у квітні на антигрипозні заходи. А турбуватися тим, хто буде освоювати гроші – то пусте. Є славна фірма «Оптіма – фарм» Андрія Губського, яка вже має солідний досвід як це робити. Зрештою, Ю.В. знає кому доручити виконувати замовлення. Що таке освоїти 1 мільярд. Не з одним десятком мільярдів успішно впоралися. А тут лише один! 950 млн. вкрадуть, тобто освоять, а на 50 щось таки будуть купувати за горами, за морями.
Спитайте чому всі хором і навіть опозиція заявляють: в роазі президентського вето будуть його долати. Навіть пан Литвин, без якого не може обійтися Україна, поспішив заявити, що в разі потреби підпише закон. Аякже, адже вибори відповідальна справа. Кролики бояться, що удав публічно розтерзає їх на очах вдячного електорату, бо ВОНА одна його рятує!
Іронічну посмішку викликає романтична заява: мовляв якщо все таки парламент подолає ветона закон, то повністю візьме на себе відповідальність за це.
Ну коли парламент за щось відповідав?
Ну, а що після виборів буде? Це вже буде потім: або осел здохне, або Ю.В. втече до своїх мільярдів,бо ж тут в цій нещасній Україні вона не живе, ВОНА тільки невтомно працює! В такому випадку п.Князевичу світить перспектива сушити сухарі. Життя мінливе!
І ще про мораль. Юлія Володимирівна певно сплутала мораль з марлею. Мабуть вона хотіла сказати, що поступила аморально до мишей, бо не лишила в державних засіках для них навіть марлі. І на зло їм, мишам, постаралася, аби єдина в державі фабрика по виробництвуц марлі зупинилася. А й справді, навіщо розводити мишей. В разі потреби марлю купимо за кордоном, наприклад в Китаї.
І генералам від міліції є можливість відзначитися, ловлячи зухвальців, що нахабно взялися в тіні якихось там гаражів штампувати марлеві пов’язки.
Мабуть між марлею і мораллю все таки є органічний зв’язок. А ще ж нещасні миші... Невже вони і за марлю вибачать?!
Як прикро, що своєю делікатною спиною, нажаль, наша рятівниця не зуміла не впустити ці два лиха у наш дім. Звичайно, що вона впоралась би з цими лихами, якби не заважав зловісний негідник президент. Звичайно, Ю.В. грізно попереджала президента про всю відповідальність за те, що вмирають люди, а президент не хоче підписувати закон про виділення 1 мільярда гривен на боротьбу з грипом.
Зрозуміло чому так лютує Ю.В. і навіть вдається до звинувачень в аморальності президента. Все таки 1 мільярд за 2 місяці до виборів і за півтора місяця до нового року.
Ну тільки наївні можуть повірити, що він не буде розкрадений. Зрозуміло, що освоїти цей мільярд для боротьби з грипом, коли вже епідемія в розгарі, неможливо. Це просто смішно. Але для нашого прем’єра ніскілечки не смішно, бо вона все може, адже працює ВОНА цілодобово. І маємо, як то кажуть, наочно - чудові результати цієї праці.
Все це усвідомлював парламент, коли не погодився з пропозицією прем’єра надати ці гроші для реалізації Кабміну. Розпорядником грошей Верховна Рада призначила Міністерство охорони здоров’я. На що міністр Князевич там же в залі ВР чесно заявив, що МОЗ неспроможна освоїти ці гроші. Але 11 листопада цей самий п.Князевич вже заспівав іншу пісню. Мовляв, для МОЗ це навіть мало, їм би могли й більше виділити. Звісно, що для відомства на охорону здоров’я це не багато. Але ж це грощі не на охорону здоров’я, а для «боротьби з епідемією грипу», тобто на виборчу кампанію тій, що цілодобово працює.
Чого так суттєво змінив позицію п.Князевич? Хіба ж є такі фортеці, які б не поркорилися такому штурму? Якщо б упирався, то легко пригадають йому куди ж поділися нещасні 50 мільйонів, виділені ще у квітні на антигрипозні заходи. А турбуватися тим, хто буде освоювати гроші – то пусте. Є славна фірма «Оптіма – фарм» Андрія Губського, яка вже має солідний досвід як це робити. Зрештою, Ю.В. знає кому доручити виконувати замовлення. Що таке освоїти 1 мільярд. Не з одним десятком мільярдів успішно впоралися. А тут лише один! 950 млн. вкрадуть, тобто освоять, а на 50 щось таки будуть купувати за горами, за морями.
Спитайте чому всі хором і навіть опозиція заявляють: в роазі президентського вето будуть його долати. Навіть пан Литвин, без якого не може обійтися Україна, поспішив заявити, що в разі потреби підпише закон. Аякже, адже вибори відповідальна справа. Кролики бояться, що удав публічно розтерзає їх на очах вдячного електорату, бо ВОНА одна його рятує!
Іронічну посмішку викликає романтична заява: мовляв якщо все таки парламент подолає ветона закон, то повністю візьме на себе відповідальність за це.
Ну коли парламент за щось відповідав?
Ну, а що після виборів буде? Це вже буде потім: або осел здохне, або Ю.В. втече до своїх мільярдів,бо ж тут в цій нещасній Україні вона не живе, ВОНА тільки невтомно працює! В такому випадку п.Князевичу світить перспектива сушити сухарі. Життя мінливе!
І ще про мораль. Юлія Володимирівна певно сплутала мораль з марлею. Мабуть вона хотіла сказати, що поступила аморально до мишей, бо не лишила в державних засіках для них навіть марлі. І на зло їм, мишам, постаралася, аби єдина в державі фабрика по виробництвуц марлі зупинилася. А й справді, навіщо розводити мишей. В разі потреби марлю купимо за кордоном, наприклад в Китаї.
І генералам від міліції є можливість відзначитися, ловлячи зухвальців, що нахабно взялися в тіні якихось там гаражів штампувати марлеві пов’язки.
Мабуть між марлею і мораллю все таки є органічний зв’язок. А ще ж нещасні миші... Невже вони і за марлю вибачать?!
13 листопада 2009 року З повагою, Степан Хмара
- Информация о материале
Сегодня я понял, что играть с Тимошенко или ее друзьями в карты мне категорически запрещено. Как и всем остальным. Вроде бы привык уже я к ее ходам, уже каждую инициативу Кабмина трактую с точки зрения «где они в этот раз хотят украсть», а она с подельниками все равно удивляет. То есть совершенно неожиданные выдает на-гора варианты. Тут находишь хитрую комбинацию, которая позволяет безболезненно что-то отмыть, процентов десять присвоить, еще двадцать пять откатить, а они - раз, и тупо все украли. Без сложных затей. Это напоминает современную басню про то, как вороне Бог послал кусочек сыра. Она, как в классическом сюжете, на дерево взгромоздилась, мимо бежала лиса с бейсбольной битой. Без всяких прелюдий «спой, Светик» метнула лиса биту, сыр выпал вместе с клювом, с ним была плутовка такова. Придя в себя, ворона изрекла сакраментальную фразу: «Ну, Худсовет здорово урезал сюжет...».
Кто не понял - это современная басня про сегодняшнее правительство, парламентскую коалицию и народ. Всем понятно - кто из нас где? Думаю, объяснять не надо. Так вот, к теме воровства в правительстве. Я все искал сложные комбинации, хитрые ходы, откатные технологии - и был посрамлен. Ну кто мог предположить, что они будут просто переводить деньги и красть их. Без заморочек. Я думал, они как-то сложнее. Счетная палата обвиняет Государственное ипотечное учреждение в том, что оно не допускает палату к его проверке. Украли и хитро так заметают следы? Об этом говорится в сообщении Счетной палаты.
«Обращая внимание на важную социальную роль ГИУ в условиях нынешнего финансового кризиса и большие объемы выделенных на его деятельность бюджетных средств (более 4 млрд. гривен), коллегия Счетной палаты включила в план контрольных мероприятий проведение аудита эффективности деятельности ГИУ, однако получила отказ в допуске на объект проверки», - говорится в сообщении. В сообщении отмечается, что такое решение ГИУ вынуждает допустить, что руководителям учреждения есть что скрывать от аудиторов. Это, как говорится, ежу понятно. Свое решение о недопуске палаты к аудиту ГИУ объясняет тем, что в своей деятельности ГИУ не использует госсредств.
При этом палата утверждает, что данное высказывание ГИУ не соответствует действительности, и из госбюджета в различной форме в течение последних четырех лет ГИУ было направлено более 4 млрд. гривен. Счетная палата утверждает, что приложит все усилия, чтобы провести аудит и обнародовать его результаты. Основной целью деятельности ГИУ является рефинансирование ипотечных кредитов за счет средств, полученных от размещения ценных бумаг.
Мне кажется, что в ГИУ уже украили деньги и теперь просто тянут время. А насчет того, что государственных денег у них нет - это случай так называемого вранья. Тут даже заново ничего сочинять не надо - достаточно вспомнить мой материал «Все отдыхают - Вона ворует», который я позволю себе местами привести ниже. Как раз с денежками ГИУ тогда подробно разбирались.
Ну, и дает премьер денежку своим людям. Складывается впечатление, что, успешно «слив» первые бюджетные миллионы, она совсем потеряла берега и начала сорить народными деньгами по взрослому. Первый крупный транш по маршруту «бюджет Украины - БЮТ» состоялся в виде выкупа недостроенных домов у счастливых однопартийцев. Тимошенко чуть до истерики не довела журналистов, когда на посвященной этому радостному событию пресс-конференции «включила дурочку». Мол, ничего не знаю и впервые слышу о том, что я сама распорядилась выкупить на 2 млрд. за счет налогоплательщиков недостроенные и никому в кризис не нужные здания не у кого-нибудь, а у депутата своей же родной фракции Ивана Ивановича Куровского.
Уже просочилась в СМИ информация о том, что координационное бюро по подготовке к проведению в Украине Чемпионата Европы по футболу 2012 года при Кабинете министров разработало программу строительства апартамент-отелей на базе недостроенных жилых объектов в Киеве, Львове, Одессе и Харькове. Это сколько же хороших людей из строительных кампаний будет спасено от миллионных убытков за бюджетный счет. А каковы будут размеры их благодарностей?! Страшно даже представить. Юлии Владимировне страшно приятно от этих цифр, а нам просто страшно. Как же они собираются ободрать страну и нас всех, чтобы удовлетворить аппетиты этих хищников. Сейчас Тимошенко и соратники не могут точно сказать, откуда возьмутся деньги на этот мега-проект. Но мы уже догадываемся - из бюджета. А откуда же еще.
Дальше - больше. Аппетит во время еды приходит в геометрической прогрессии. Или это руки, по которым бить некому, все загребущее делаются? Кабинет Министров решил заключить договора с 40 строительными компаниями о выкупе в государственную собственность недостроенного жилья на общую сумму 445 млн грн. Как сообщается, соответствующее решение правительство приняло на заседании в среду.
Вместе с тем, по словам первого заместителя министра регионального развития и строительства Анатолия Беркуты, предусматривается выкуп 1685 квартир общей площадью 113 тыс. кв. метров. Это уже не 2, не 5, это почти полмиллиарда. Вот это масштабы - куда там наставнику Паше, гниющему в американской тюрьме за копейки. Премьер отметила, что с учетом жилья, которое было выкуплено Государственным ипотечным учреждением у строителей после решения правительства в прошлую среду, строительная отрасль получила финансовые ресурсы в сумме 556 млн. учитесь, Павел Иванович.
Беда в том, что Тимошенко уже не волнует огласка. У нее теперь, как в «Кавказской пленнице», два пути. Либо она станет президентом и оседлает бюджет окончательно, заткнув рот критикам, либо ей придется бежать из страны. Понятно, что это лучше, чем идти к прокурору. В любом случае, денег нужно много и сейчас. На кампанию и на безбедную жизнь возле теплого моря в случае провала. В общем, над этим «вона працюет». Пока все смотрят, удивляются, ругаются и возмущенно разводят руками, «вона так працюет», что скоро страна останется без бюджета и с долгами.
На днях Тимошенко порадовала соратников остроумной цитатой. «Мы с вами привыкли работать в такой агрессивной среде, которая, по сути дела, состоит из серной кислоты... Я думаю, что мы уже умеем и знаем, как с этим бороться, у нас есть все противоядия на эту тему, и будем применять их в нашем ежедневном режиме работы», - сказала Тимошенко. Серная кислота, это да. Страшная штука. Но с учетом вышесказанного, стоит попробовать дуст. Очень хорошая штука против вредителей и паразитов. А что до ГИУ и четырех миллиардов, то есть надежда, что после президентских выборов там побывает не только Счетная палата, но и прокуратура. Если руководство этого учреждения не успеет уехать в гости к Лозинскому и Уколову, шить им строительные рукавицы, как Ходорковскому. А что - есть связь со строительной отраслью, как и у ипотеки. То есть люди и тут неплохо устроятся - даже за колючкой смогут приносить пользу стране практически по специальности.
Кто не понял - это современная басня про сегодняшнее правительство, парламентскую коалицию и народ. Всем понятно - кто из нас где? Думаю, объяснять не надо. Так вот, к теме воровства в правительстве. Я все искал сложные комбинации, хитрые ходы, откатные технологии - и был посрамлен. Ну кто мог предположить, что они будут просто переводить деньги и красть их. Без заморочек. Я думал, они как-то сложнее. Счетная палата обвиняет Государственное ипотечное учреждение в том, что оно не допускает палату к его проверке. Украли и хитро так заметают следы? Об этом говорится в сообщении Счетной палаты.
«Обращая внимание на важную социальную роль ГИУ в условиях нынешнего финансового кризиса и большие объемы выделенных на его деятельность бюджетных средств (более 4 млрд. гривен), коллегия Счетной палаты включила в план контрольных мероприятий проведение аудита эффективности деятельности ГИУ, однако получила отказ в допуске на объект проверки», - говорится в сообщении. В сообщении отмечается, что такое решение ГИУ вынуждает допустить, что руководителям учреждения есть что скрывать от аудиторов. Это, как говорится, ежу понятно. Свое решение о недопуске палаты к аудиту ГИУ объясняет тем, что в своей деятельности ГИУ не использует госсредств.
При этом палата утверждает, что данное высказывание ГИУ не соответствует действительности, и из госбюджета в различной форме в течение последних четырех лет ГИУ было направлено более 4 млрд. гривен. Счетная палата утверждает, что приложит все усилия, чтобы провести аудит и обнародовать его результаты. Основной целью деятельности ГИУ является рефинансирование ипотечных кредитов за счет средств, полученных от размещения ценных бумаг.
Мне кажется, что в ГИУ уже украили деньги и теперь просто тянут время. А насчет того, что государственных денег у них нет - это случай так называемого вранья. Тут даже заново ничего сочинять не надо - достаточно вспомнить мой материал «Все отдыхают - Вона ворует», который я позволю себе местами привести ниже. Как раз с денежками ГИУ тогда подробно разбирались.
Ну, и дает премьер денежку своим людям. Складывается впечатление, что, успешно «слив» первые бюджетные миллионы, она совсем потеряла берега и начала сорить народными деньгами по взрослому. Первый крупный транш по маршруту «бюджет Украины - БЮТ» состоялся в виде выкупа недостроенных домов у счастливых однопартийцев. Тимошенко чуть до истерики не довела журналистов, когда на посвященной этому радостному событию пресс-конференции «включила дурочку». Мол, ничего не знаю и впервые слышу о том, что я сама распорядилась выкупить на 2 млрд. за счет налогоплательщиков недостроенные и никому в кризис не нужные здания не у кого-нибудь, а у депутата своей же родной фракции Ивана Ивановича Куровского.
Уже просочилась в СМИ информация о том, что координационное бюро по подготовке к проведению в Украине Чемпионата Европы по футболу 2012 года при Кабинете министров разработало программу строительства апартамент-отелей на базе недостроенных жилых объектов в Киеве, Львове, Одессе и Харькове. Это сколько же хороших людей из строительных кампаний будет спасено от миллионных убытков за бюджетный счет. А каковы будут размеры их благодарностей?! Страшно даже представить. Юлии Владимировне страшно приятно от этих цифр, а нам просто страшно. Как же они собираются ободрать страну и нас всех, чтобы удовлетворить аппетиты этих хищников. Сейчас Тимошенко и соратники не могут точно сказать, откуда возьмутся деньги на этот мега-проект. Но мы уже догадываемся - из бюджета. А откуда же еще.
Дальше - больше. Аппетит во время еды приходит в геометрической прогрессии. Или это руки, по которым бить некому, все загребущее делаются? Кабинет Министров решил заключить договора с 40 строительными компаниями о выкупе в государственную собственность недостроенного жилья на общую сумму 445 млн грн. Как сообщается, соответствующее решение правительство приняло на заседании в среду.
Вместе с тем, по словам первого заместителя министра регионального развития и строительства Анатолия Беркуты, предусматривается выкуп 1685 квартир общей площадью 113 тыс. кв. метров. Это уже не 2, не 5, это почти полмиллиарда. Вот это масштабы - куда там наставнику Паше, гниющему в американской тюрьме за копейки. Премьер отметила, что с учетом жилья, которое было выкуплено Государственным ипотечным учреждением у строителей после решения правительства в прошлую среду, строительная отрасль получила финансовые ресурсы в сумме 556 млн. учитесь, Павел Иванович.
Беда в том, что Тимошенко уже не волнует огласка. У нее теперь, как в «Кавказской пленнице», два пути. Либо она станет президентом и оседлает бюджет окончательно, заткнув рот критикам, либо ей придется бежать из страны. Понятно, что это лучше, чем идти к прокурору. В любом случае, денег нужно много и сейчас. На кампанию и на безбедную жизнь возле теплого моря в случае провала. В общем, над этим «вона працюет». Пока все смотрят, удивляются, ругаются и возмущенно разводят руками, «вона так працюет», что скоро страна останется без бюджета и с долгами.
На днях Тимошенко порадовала соратников остроумной цитатой. «Мы с вами привыкли работать в такой агрессивной среде, которая, по сути дела, состоит из серной кислоты... Я думаю, что мы уже умеем и знаем, как с этим бороться, у нас есть все противоядия на эту тему, и будем применять их в нашем ежедневном режиме работы», - сказала Тимошенко. Серная кислота, это да. Страшная штука. Но с учетом вышесказанного, стоит попробовать дуст. Очень хорошая штука против вредителей и паразитов. А что до ГИУ и четырех миллиардов, то есть надежда, что после президентских выборов там побывает не только Счетная палата, но и прокуратура. Если руководство этого учреждения не успеет уехать в гости к Лозинскому и Уколову, шить им строительные рукавицы, как Ходорковскому. А что - есть связь со строительной отраслью, как и у ипотеки. То есть люди и тут неплохо устроятся - даже за колючкой смогут приносить пользу стране практически по специальности.
- Информация о материале
Страница 1528 из 1561
