Статьи
Министр финансов Александр Данылюк: «Министерство финансов не давало указаний не передавать реестры на возмещение НДС в казначейство. Я не знаю, почему ГФС приняла такое решение».
Глава ГФС Роман Насиров: «Минфин дал поручение провести дополнительные проверки аграриев. В спецрежиме было около 15 тыс предприятий в 2015 году.
Экспортируют и подают на возмещение около 300 компаний. У них покупают продукцию 1 800 компаний. Это посредники, которые работают с экспортерами.
Мы сформировали список этих компаний, чтобы убедиться, что они продали реальный товар и сформировали реальный налоговый кредит».
По словам Насирова, такие поручения не могут не влиять на возмещения НДС. Они стали причиной, по которой ГФС задержала подачу реестров.
Служба трактовала поручение Кабмина как указание вмешаться в процесс возмещения и ограничить его компаниям, которые подозреваются в заявлении к возмещению сумм НДС в обход закона.
Однако собеседники ЭП в правительстве сомневаются в том, что министр и глава ГФС просто не смогли разобраться, как трактовать поручение. В связи с этим озвучиваются разные, не лишенные конспирологического оттенка, версии.
В частности, источники издания в Кабмине говорят, что блокировка была согласована с АП, и это скрытая попытка надавить на отдельные компании, не привлекая к ним особого внимания. Вторая версия — Насиров таким образом дал понять Данылюку: ГФС — это его вотчина, и лучше не вмешиваться.
Что поручал Минфин
ЭП удалось выяснить, что произошло на самом деле.
Минфин прямых указаний ограничивать возмещение не давал. С 29 июня по 2 июля министерство направило в ГФС несколько поручений. Ни в одном из них не шла речь о неподаче реестров или блокировке возмещения всем компаниям.
Так, одним из первых своих поручений Минфин просил проанализировать составленные в 2015 году и зарегистрированные в 2016 году налоговые накладные «с целью выявления неправомерных оснований для их составления».
В том числе министерство поручило изучить причины регистрации налоговых накладных с нарушениями сроков. Сроки выполнения — до 9 июля.
Также Минфин поручил ГФС провести «на протяжении 2016 года» документальные выездные проверки плательщиков НДС, которые в 2016 году зарегистрировали налоговые накладные за 2015 год в условиях действия спецрежима.
Помимо прочего, по информации источников, ГФС также поручалось в 2016 году проверить плательщиков, которые сформировали налоговый кредит за счет сумм НДС, уплаченного при приобретении аграрной продукции и услуг.
2 июля Минфин поручал доложить о причинах непредоставления в июне Государственной казначейской службе информации о суммах возмещения НДС.
Это сделало невозможным возмещение налога в июне 2016 года по декларациям, по которым суммы возмещения превышают 100 тыс грн, и привело к росту бюджетной задолженности по невозмещенным суммам НДС.
«К концу недели Минфин ждет от фискальной службы результатов относительно завершения проверок этих компаний», — отметил Данылюк в разговоре с ЭП. По его словам, в проверках находится свыше 2 млрд грн НДС.
Cоглано сообщению Госказначейства, 8 июля оно получило обобщенные данные по возмещению НДС от ГФС и возместило налога на 3,51 млрд грн.
Сложности с проверками
Поручение Минфина провести документальные выездные проверки вызывает вопросы. Проверки заявленных сумм на возмещение проходят ежемесячно.
Согласно Налоговому кодексу, плательщики получают возмещение «в случае согласования контролирующим органом заявленной суммы бюджетного возмещения по итогам камеральной проверки».
То есть при подаче заявки на возмещение ГФС проверяет заявленную сумму. Для проведения проверок сверх этого фискалам нужны основания и время.
Налоговый кодекс предусматривает, что документальные выездные проверки проводятся в отношении плательщиков, по которым в том числе видны риски неуплаты налогов. Проверки должны быть предусмотрены в специальном плане-графике проведения плановых документальных проверок.
Согласно кодексу, плательщик за десять дней должен быть предупрежден о проведении такой плановой проверки.
Более того, в поручении Минфина говорится о проверках на протяжении 2016 года. Если допустить, что ГФС возьмется за массовые перепроверки заявленных к возмещению сумм, то этот процесс может быть растянут на законных основаниях.
Иными словами, в ближайшей перспективе Минфин может не дождаться от ГФС конструктивного отчета о предпринятых мерах.
Реформа ГФС: не опять, а снова
Данылюк признает: «Проблемы с ГФС есть. Нужно начинать реформу службы. Мы определяем конкретные шаги, которые необходимо сделать. Первый шаг —ликвидация налоговой милиции. Мы заканчиваем согласование соответствующего законопроекта с МВФ и будем его вносить», — рассказывает он.
Есть еще один момент, который планируется уладить. ГФС инициирует уголовные дела до прояснения, есть или нет нарушения со стороны предприятий. По данным бизнес-омбудсмена Альгирдаса Шеметы, в 2015 году было возбуждено 1 748 уголовных производств, из которых в суд с обвинением были переданы только 55.
«Из-за действий ГФС, которая искала несколько десятков нарушителей, пострадали полторы тысячи предприятий», — говорится в сообщении Минфина.
По информации источников ЭП, в среду министр поручил внести изменения в нормативно-правовые акты, чтобы в налоговую милицию передавались дела только после подтверждения суммы, которую плательщик должен заплатить.
В определенных Минфином «Ключевых показателях эффективности для ГФС» мало нового. Об необходимости этих шагов говорилось не один год.
В частности, речь шла о превращении ГФС в сервисную службу, более эффективном отборе дел для таможенных и налоговых проверок, повышении результативности рассмотрения фискальных споров в судах, улучшении качества работы в направлении взыскания налогового долга.
В распоряжении издания оказался предварительный список KPI. Он еще будет дорабатываться.
Загвоздка в том, что еще неделю назад позиция Минфина сводилась к следующему: приостановка возмещения незаконна, а ГФС себя полностью дискредитировала и подозревается в подтасовке реестров на возмещение.
Сейчас же, судя по всему, никаких движений по части привлечения руководства ГФС к ответственности за нарушение закона не планируется. На вопрос «Возможно ли привлечение Насирова к ответственности?» Данылюк отвечает: «Этим должна заниматься Генпрокуратура».
Согласно закону о госслужбе, уволить Насирова просто так нельзя. Руководителя центрального органа исполнительной власти назначает на должность и освобождает от должности Кабмин по предложению комиссии по вопросам высшего корпуса госслужбы. Комиссия на данный момент не сформирована.
Тем временим Данылюк говорит, что он планирует договориться с Насировым о приоритетных шагах в рамках реформы ГФС. Выглядит эта риторика не очень убедительно и пока больше похожа на то, что у министра нет реальных возможностей для лоббирования смены руководства фискального ведомства.
- Информация о материале
Произведенная законодателями и уже благословленная президентом имитация развала акцизной «стены» на ввоз в Украину б/у автомобилей, как и в случае со множеством псевдореформ, «скормленных» населению за последние два с половиной года, тоже содержит множество скрытых и не очень подвохов. В итоге ничего особенно не меняется по сути.
Напомню, что заоблачный акциз на подержанные иномарки был в свое время введен якобы ради поддержки отечественного автопрома, постепенное умирание которого не мешало жить и процветать бизнесу главных лоббистов этого нормотворческого выверта. Выверта, поскольку в мировой практике акциз не является средством защиты внутреннего производства. Для этих нужд, как правило, используются пошлины, повысив которые, официальный Киев, однако же, вошел бы в прямой конфликт с ВТО.
Прямую же выгоду от такого положения дел получали не столько отечественные производители, так и не сумевшие восстать из «постсовкового пепла» (так называемая крупноузловая сборка не в счет), сколько уверенно занявшие рынок импортеры новых иномарок. В угоду рентабельности бизнеса которых жители, мягко говоря, далеко не самой богатой страны Европы внушительно переплачивают по сравнению со своими даже самыми богатыми соседями по континенту за ставшие роскошью средства передвижения. Так, если в соседней Словакии пятилетний «Фольксваген Поло» стоит в среднем 6,5 тыс. евро, то с учетом стоимости растаможки (4 тыс. евро, из которых акциз составлял 1,6 тыс.) его стоимость для украинцев автоматически повышалась до 10,5 тыс. евро.
И вот, наконец, вроде бы состоялось: президент подписал закон о развитии вторичного рынка авто, снижающий акцизы и вроде бы делающий качественные и недорогие легковушки более доступными в Украине. Так, по новым ставкам растаможка вышеупомянутого «Фольксвагена Поло» обойдется украинцу в 2 тыс., в том числе акциз — лишь 76 евро. В закон введены ограничения, которые не позволят изменить ситуацию на рынке принципиально, а лишь дадут возможность отдельным гражданам собственными силами привезти из заграницы иномарку, собственноручно ее растаможив по сниженной ставке. Да и действие закона ограничено, и с 2019 г. все снова вернется на круги своя.
Но если речь идет лишь о точечных и временных мерах, то есть ли вообще смысл говорить о задекларированном в названии закона «развитии вторичного рынка»? И так как точка зрения импортеров и автопромовцев по этому поводу давно и хорошо известна (она категорически расходится с мнением покупателей), ZN.UA обратилось за комментариями к юристам, призванным защищать интересы потребителей.
Виктор Мороз, управляющий партнер АО «Suprema Lex»:
— Для большинства иностранцев приобретение подержанного автомобиля является вполне доступным способом решения транспортной проблемы. Так, автомобиль, возраст которого не превышает пяти лет, в большинстве стран Европы можно приобрести всего за несколько тысяч евро, что не превышает месячный доход рядового европейца. Несмотря на то, что отечественные чиновники одним из самых приоритетных направлений развития Украины называют ее вхождение в европейское сообщество, ни размер заработной платы рядового украинца, ни стоимость б/у европейских автомобилей к европейским стандартам даже не приближаются. И если доход соотечественников зависит от многих макроэкономических показателей, и приблизить его к европейскому — пока задача недостижимая, то стоимость б/у иномарок отличается только из-за высокого акциза, уплачиваемого при ввозе автомобилей в Украину.
На сегодняшний день продажи автомобилей в Украине упали до рекордно низких показателей за последние десятилетия, и государственные деятели поняли, что вопрос требует немедленного решения. Безусловно, правильным шагом было бы убрать ввозной акциз и предложить автомобильному рынку льготные условия ввоза авто и их продажи здесь. Якобы именно с этой целью парламентом был принят закон о развитии вторичного рынка автомобилей, который на днях был подписан президентом Украины.
Но действительно ли данный закон будет способствовать развитию рынка? Приведет ли он к снижению стоимости европейских и других иностранных автомобилей в Украине? Смогут ли украинцы почувствовать, что автомобиль — это не роскошь, а средство передвижения?
К сожалению, ответы на поставленные вопросы отрицательные.Принятие указанного закона не является адекватным ответом на высокий ввозной акциз на бывшие в употреблении автомобили. А интересы крупного автомобильного бизнеса, заинтересованного в сохранении высокого размера акциза, не пострадают.Воспользоваться механизмами закона смогут лишь единичные автолюбители, которые имеют возможность поехать в Европу и приобрести там автомобиль. Каждый человек сможет приобрести только одно авто и не сможет его в дальнейшем продать, что, по большому счету, ограничивает конституционное право на собственность, обязательной составляющей которого является право распоряжаться своей собственностью по собственному усмотрению. Безусловно, после ввоза автомобиля в Украину его придется переоформить, что все равно потребует немалых затрат.
При этом действие закона ограничено во времени. Окошком для выгодного приобретения подержанного автомобиля можно будет воспользоваться только до конца 2018-го, то есть в течение двух с половиной лет.
Таким образом, подписанный якобы с целью развития рынка б/у авто закон является лишь очередной псевдореформой, направленной на сохранение старых коррупционных схем и непомерных аппетитов таможенников и налоговиков. Рядовой автолюбитель и в дальнейшем будет считать транспортное средство роскошью и еще не скоро сможет жить по-новому.
Николай Алексюк, адвокат ЮФ «Ильяшев и Партнеры»:
— Как известно, существующие размеры налоговой нагрузки при растаможивании транспортных средств привели к тому, что цены на бывшие в употреблении автомобили в Украине были едва ли не самыми высокими в Европе. Принятые Верховной Радой 31 мая с.г. изменения в Налоговый кодекс в части снижения ставок акцизного налога на легковые автомобили и прочие моторные транспортные средства вроде бы призваны стимулировать рынок автотранспортных средств Украины и создать возможности для граждан приобрести подержанный автомобиль по приемлемой цене в условиях финансового кризиса.
Сравнив «старые» и «новые» ставки налога, несложно рассчитать, что акциз уменьшен в 6–28 раз для автомобилей с бензиновым двигателем объемом до 3,0 литров и в 1,5–2,2 раза — для автомобилей с бензиновым двигателем объемом более 3,0 литров.
Относительно автомобилей с дизельным двигателем: ставки акцизного налога уменьшены в 6–17 раз для автомобилей с двигателем объемом до 2,5 литра и в 1,5–2,1 раза — для автомобилей с двигателем объемом более 2,5 литра.
При этом «новые» ставки акцизного налога не применяются для легковых автомобилей, если они:
— имеют происхождение из страны, признанной государством-оккупантом по закону Украины и/или признанной государством-агрессором по отношению к Украине в соответствии с законодательством, или ввозятся с территории такого государства-оккупанта (агрессора) и/или с оккупированной территории Украины;
— произведены до 1 января 2010 г.;
— ввозятся на таможенную территорию Украины лицом для собственного использования или в пользу других лиц по договорам купли-продажи, мены, поставки, дарения, комиссии, поручения, поручительства, других хозяйственных и гражданско-правовых договоров или по решению суда в количестве более одного легкового автомобиля в течение всего льготного срока.
Также законом предусмотрен запрет отчуждения такого авто и обязанность личного ввоза приобретенного транспортного средства новым владельцем.
Учитывая вышеуказанные ограничения, общественность склонна считать, что принятый закон создает лишь видимость либерализации законодательства, регулирующего рынок бывших в употреблении автомобилей. Скептики, в частности, отмечают, что поскольку покупка и ввоз транспортных средств из стран Центральной и Западной Европы (стран с самыми низкими ценами на б/у авто) потребует получения шенгенских виз потенциальными покупателями, это на практике сузит круг лиц, которые смогут воспользоваться временными льготами.
Впрочем, качественно подготовленный пакет документов является залогом для получения визы на срок, необходимый для оформления всех процедур, связанных с приобретением транспортного средства за рубежом. В случае реального намерения приобрести автомобиль за границей формирование такого пакета документов не составит сложностей для заявителя.
Более дискуссионным является ограничение по приобретению автомобилей, произведенных до 1 января 2010 г. Для большинства потенциальных покупателей интерес представляют именно дешевые автомобили иностранного производства 2002–2010 гг. «Возрастное» ограничение было установлено законодателем для соблюдения норм экологической безопасности. В то же время никаких расчетов потенциального вреда окружающей среде пояснительная записка к законопроекту не содержит, поэтому в данном контексте законодатель, очевидно, действовал, не забывая и об интересах дилеров и импортеров новых автомобилей.
Временный характер вводимых пониженных ставок и ограничения по ввозу только одного транспортного средства в течение срока их действия не ограничивают прав потенциальных покупателей — двухлетний срок является более чем достаточным для выбора и покупки желаемого транспортного средства, которое будет использоваться в личных целях. Но приходу на украинский рынок частных автодилеров — по примеру стран ЕС — этот закон не способствует.
- Информация о материале
Філія «УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» 8 липня за результатами тендеру замовила ТОВ «Інко-Профіт» сталевих труб на 88,70 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».
До кінця 2017 року поставлять 2 252 т різних труб діаметром від 406 мм.
Всупереч вимогам Мінекономрозвитку, ціни на окремі види труб не оприлюднили.
ТОВ «Метінвест-СМЦ» Рината Ахметова пропонувало на 2% дешевшу ціну. Але заявку відхилили, бо фірма не надала забезпечення, деякі довідки, відгуки і нотаріально завірену копію статуту.
Єдиним конкурентом лишилося ТОВ «Альфа Тьюб» із різницею в ціні 13%.
Дніпровською фірмою «Інко-Профіт» володіє і керує Дмитро Закора. Раніше співзасновниками були Андрій Лябогов, Володимир Телевной та Іван Осколков.
У жовтні 2013 року ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» замовив їй сталевих труб на 24,76 млн грн., відхиливши дві дешевші заявки.
Усього з 2009 року фірма виграла торгів на 271,64 млн грн., з яких 71,20 млн грн. – у «Чорноморнафтогазу».
Дніпровська «Альфа Тьюб» зі статутним капіталом 10 тис грн., була створена у серпні 2015 року. Фірма почала вигравати торги в березні й відтоді отримала підрядів на 23,12 млн грн. – виключно в системі «Укртрансгазу».
Її засновником є Андрій Черняєв, який керував нині ліквідованими ТОВ «Фірма «Техносплав» і ТОВ фірма «Технологія-Сплав» Михайла Рябого. Останній був співвласником припиненого ТОВ «Трубоізолкомплект» разом з екс-директором Дніпропетровського облводоканалу Семеном Шлаєном (2003-2005 рр.) та екс-депутатом Дніпропетровської міськради Ігорем Білаковським (2006-2010 рр.).
«Трубоізолкомплект» мав спільну адресу з однойменним торговим домом: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Меліоративне, вул. Заводська, буд. 2.
У 2013 році ТОВ «Торговий дім «Трубоізолкомплект» та вищезгадана «Технологія-сплав» розіграли тендер «Укртрансгазу» на поставку сталевих труб на 7,05 млн грн.
- Информация о материале
Тема вугілля в Україні така ж неосяжна, як донецькі терикони, і така ж чорна, як найкращий сорт цього продукту — антрацит. Говорити на цю тему можна безкінечно, однак ми зупинемося на трьох її нюансах. Перший: Україна таки закуповує це тверде паливо в самопроголошених «ДНР» та «ЛНР». Другий: регулювання ціни на вугілля (а отже, й ціни на виготовлену за його допомогою електроенергію) повнiстю у руках Ріната Ахметова, під чию дудку чомусь слухняно танцює уряд. Третій: виходячи зi щойно зазначеного, про деолігархізацію можна забути раз і назавжди, ба навіть навпаки: великий бізнес ще тісніше переплітається корінням із виконавчою владою, а отже, корупційна складова тільки посилюється. А тепер зупинемося детальніше на кожному з трьох пунктів.
Кому війна, а кому — вугілля сповна
Однак почнемо розбиратися з азів. Для виробництва електроенергії Україні потрібне вугілля. Електроенергія — це ТЕС, ГЕС та АЕС. Атомних електростанцій в Україні чотири — Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька та Запорізька. Разом на них — 15 енергоблоків. Зараз АЕС працюють на повну потужність, проте забезпечують лише 47% потреби в електроенергії.
Також «у запасі» маємо каскад iз 6 гідроелектростанцій, побудованих на річці Дніпро. Плюс ще дві — на Дністрі та Росі. Що стосується ТЕС, то частина з них нині перебуває на окупованих територіях, хоча станції цього профілю є також і в Центральній та Західній Україні. Всі перераховані варіанти здобування енергії перекривають лише 67% потреб України. Решту доводиться добирати іншими способами.
Є лише три шляхи забезпечення споживачів електроенергією. Або імпортувати її, або купувати вугілля, або спалювати газ. Газ і без того шалено дорогий, тож це — поганий варіант. Щодо вугілля, то ще за часів міністра Юрія Продана (перший міністр енергетики в першому Кабміні Арсенія Яценюка, котрий також працював і в уряді Юлії Тимошенко) його намагалися закупити в ПАР. Африканська компанія Steel Mont устигла завезти в Україну 210 тисяч тонн вугілля. На цьому співпраця призупинилась. Із постачальниками Україна так і не розрахувалась, а от тим, хто на них вийшов, пригрозила покаранням.
Пригадується, як два роки тому тодішній Генпрокурор Віталій Ярема висунув обвинувачення і Продану, і директору «Укрінтеренерго» Володимиру Зіневичу. Суть претензій: ці двоє чиновників закупили вугілля і неякісне, і надто дороге. «Вугілля, що вони завезли з Південно-Африканської Республіки, не горить у наших ТЕС. Це злочин і за це потрібно відповідати», — волав тоді Ярема.
Насправді ж вугілля не може не горіти, просто далекому від фізики Яремі ніхто не пояснив, що при спалюванні у наших ТЕС, «заточених» під антрацит, топлива з ПАР (не такого високоякісного і з меншим вмістом вуглецю) виділяється відсотків на 20 менше тепла. Можливо, саме це й мав на увазі Ярема. Утiм зараз це вже не важливо. А важливо те, що відповідальних чиновників iз Міненерго намагалися всіляко переорієнтувати на інші ринки, а їх, власне, лишалось не так і багато: серед можливих варіантів був ще російський ринок + поставки палива з «ДНР» / «ЛНР».
15 листопада 2014 року тодішній Прем’єр-міністр Яценюк заявив про те, що Україна ніколи не купуватиме вугілля у «ДНР» / «ЛНР», оскільки це є фінансуванням тероризму. (Натомість новопризначений міністр енергетики Володимир Демчишин висловився щодо необхідності розпочати імпорт електроенергії з Росії. «В такій складній ситуації це необхідний крок для збалансування енергосистеми, і яким би він не був політично складним, це необхідний крок», — наголошував Демчишин).
Не минуло й двох років вiдтодi, а теперішній очільник Міненерго Ігор Насалик преспокійно просторікує про те, що імпортувати вугілля з ПАР (а також і з Росії!) економічно не вигідно; використовувати те, що залишилося в Україні — нерентабельно (очевидно, воно теж погано горить); тож найправильніше в цій ситуації рішення — налагодити постачання вугілля з непідконтрольних Україні територій. Насалик додає, що його відомство вже розробляє логістику таких поставок. Про посібництво терористам більше ніхто не згадує — мабуть, у світлі можливих змін до Конституції «особливий статус Донбасу» нівелює поняття тероризму як таке.
Привіт iз Роттердама
Однак це ще не кінець епопеї. Припустимо, що вугілля — чи то з ПАР, чи то з «Донецької народної республіки» — вже доставлено в Україну. Що з ним відбувається далі? А далі, як уже було сказано, з палива виробляють електроенергію. Хто цим займається? А займається цим відомий усій країні монополіст Рінат Ахметов, чи то пак його енергогенеруюча компанія ДТЕК, котра є частиною великого ахметовського енергохолдингу.
Цілком логічно, що той, хто виробляє товар чи послугу, й визначає на нього ціну. Тим паче, коли цей «хтось» — одноосібний монополіст. А тепер — увага! — ми підходимо до найцікавішого. Рінат Ахметов пропонує закладати у вартість виробленої його компанією електроенергії формулу «Роттердам плюс». Згідно з цією новою методикою, вартість вугілля у виробництві вугільно-теплової генерації обчислюється за формулою «вартість вугілля у порту Роттердама плюс вартість його доставки в Україну».
До чого тут Роттердам, запитає наш читач. Та, власне, ні до чого. Прив’язувати ціну продукту, який йде з непідконтрольної України у підконтрольну Україну, до Роттердама так само безглуздо, як прив’язати ціну на херсонські помідори до вартості цього овоча десь у Норвегії. Хоча, з точки зору монополіста, вигода — беззаперечна. Адже тепер електроенергію продаватимуть на 15-20% дорожче.
З урахуванням ПДВ новий тариф становитиме близько 130 копійок за 1 кВт/год (до цього він становив 118 копійок за 1 кВт/год). За даними експертів, ціна вугілля за формулою «Роттердам плюс доставка» становить 63 долари за тонну, в той час як ціна за тонну вугілля без формули становить 44,2 долара за тонну. Відчуйте, як-то кажуть, різницю, а також укотре здивуйтеся апетитам найбагатшого українця Ріната Ахметова.
Утiм підлеглі останнього запевняють, що діють iз найкращих міркувань. Мовляв, зайві гроші їм знадобилися для того, щоб усе ж імпортувати з-закордону якісне вугілля антрацитних сортів. А ціна на нього на світових ринках — «кусається». Комерційний директор компанії «ДТЕК Дніпроенерго» Дмитро Маляр відзначає, що існуючий тариф не дозволяє компанії імпортувати дефіцитне вугілля з Південно-Африканської Республіки або Австралії.
«Ми зробили запити постачальникам імпортного вугілля з ПАР і Австралії. Отримали чотири пропозиції, побачили ціни на рівні від 1700 гривень за тонну», — говорить чиновник. Теперішні розцінки на електроенергію не покривають подібних витрат, відтак тарифи довелося підвищити, наголошує Маляр. Зате, віщає він, завдяки «Роттердаму», країна буде з електроенергією.
А тим часом спитаємо себе, як на подібні схеми реагує уряд? Скажімо так: неоднозначно. На одному з недавніх засідань Кабінету Міністрів України Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що необхідно розібратися з прийнятою формулою ціноутворення вугілля для теплової енергетики. «Хотів би підкреслити ще одне питання, яке мене дуже хвилює. Це так звана формула «Роттердам плюс». Я вважаю, що в цій формулі формування ціни на вугілля є багато невідомих», — буцімто обурився Гройсман.
За його словами, потрібно зробити все, щоб формула була прозорою, відповідала реальній ціні вугілля в Україні і формуванню реальної ціни на електроенергію. «Я говорив iз Президентом на цю тему. Президент теж стурбований цим питанням», — заявляє Гройсман. І тут-таки скликає цілий консиліум, доручаючи міністру економрозвитку Степану Кубіву, віце-прем’єру Володимиру Кістіон і міністру енергетики та вугільної промисловості Ігорю Насалику розібратися з цим питанням та у стислі строки доповісти його уряду.
Чому провалилася деолігархізація?
Утім, скільки б не обурювався Гройсман, Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), погодилася з ахметовською формулою «Роттердам плюс». Щоправда, цієї середи Кабмін планує повернутися до цього питання і, можливо, ухвалить рішення, котре змусить монополіста переглянути свої апетити. Утiм надії на це небагато. Чому? Тому що ставлення до Ахметова зі сторонни влади кардинально змінилося.
Упродовж перших років президентства Петра Порошенка Рінату Ахметову було досить складно відстоювати свої інтереси перед владою. У травні 2015-го дійшло до відкритого протистояння, причиною якого стали тарифи на електроенергію, яку генерує належна Ахметову ДТЕК. Олігарх вивів на вулиці Києва шахтарів, вимагаючи підняти розрахункову ціну вугілля в собівартості електроенергії з 1,1 тис. грн. до 1,5 тис. грн. за тонну.
У відповідь Петро Порошенко натякнув, що ДТЕК, яка контролює більш як 70% теплової генерації електроенергії країни, можуть примусово роздрібнити. Антимонопольний комітет почав розслідування щодо монополізму на енергетичному ринку країни, а тодішній міністр енергетики Володимир Демчишин категорично відмовився підвищувати ціну на вугілля.
А в травні минулого року суд по розпочатій ще в 2012 році справі про зникнення колишнього глави контрольованої Ахметовим компанії «Нафтогазвидобування» Олега Семінського заарештував рахунки підприємства і весь газ, що йому належав. Цю справу також пов’язували зі спробою тиску на олігарха.
Проте минув час, і Рінату Ахметову, схоже, все ж вдалося домовитися з владою. Розслідування АМКУ фактично нічим не закінчилося. У грудні минулого року суд зняв арешт iз рахунків і з газу «Нафтогазвидобування». Про монополізм ДТЕК уже більше не говорять, а НКРЕПК, як уже було сказано, затвердила дивовижну, з точки зору економічної логіки, формулу обчислення ціни вугілля, прив’язану до вартості палива в Роттердамі, після введення якої ціна вугілля стала якраз такою, якою її хотів бачити Ахметов. Після цього облігації компанії подорожчали на 40% упродовж одного місяця.
Фінал же всієї цієї історії простий та невибагливий: за всі ігри монополіста, за всі впроваджені корупційно-олігархічні схеми платитиме пересічний український споживач. Це в його кишеню лізе рука Ріната Ахметова — за підозрілої згоди уряду та Президента. Утiм останні таки не зовсім мовчать — вони демонстративно обурюються. Утiм, чи буде з того толк, покаже час.
З урахуванням ПДВ новий тариф становитиме близько 130 копійок за 1 кВт/год. А ціна вугілля за формулою «Роттердам плюс доставка» становить 63 долари за тонну, тодi як ціна за тонну вугілля без формули становить 44,2 долара за тонну. Відчуйте, як-то кажуть, різницю, а також зайвий раз здивуйтеся апетитам найбагатшого українця Ріната Ахметова.
- Информация о материале
Філія «УМГ «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» 5-6 липня за результатами тендерів уклав угоди про переоснащення котелень на загальну суму 73,32 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».
ТОВ «Енергосервіс» переоснастить систему теплопостачання Новопсковського проммайданчика Сєвєродонецького ЛВУМГ за 29,57 млн грн.
Також реконструюють котельню на компресорній станції КС-13 «Первомайська» газопроводу «Союз» за 15,37 млн грн.
ТОВ «Газпромбудмонтаж» переоснастить системи теплопостачання Харківського ЛВУМГ за 15,38 млн грн. і компресорної станції №2 Куп’янського ЛВУМГ за 13,00 млн грн.
Усі роботи виконають до липня 2017 року.
Переможці змагалися лише між собою.
Фірма »Енергосервіс» (код ЄДР 20578571), зареєстрована в м. Боярка Київської обл., належить Володимиру Довбняку. Вона прописана по вул. Маяковського, 49, де знаходяться Боярське ЛВУМГ, а також філії «Укргазенергосервіс» та «Укргазтехзв’язок».
«Газпромбудмонтаж» заснував Василь Шкробтак у 2010 році у м. Вишневе під Києвом. Пізніше фірма змінила адресу реєстрації на Львів, а засновниками стали Назарій Петренко, Світлана Гонта, Руслан Калашник і Олег Галаган.
Калашник походить з м. Калуш Івано-Франківської області. Олег Галаган також свого часу був прописаний в Калуші.
У 2011 році Галаган і Калашник мали спільну фірму «Бріск Трейд Україна» з Ернестом Сейтхаліловим, який у 2008-2009 рр. був замдиректора з капбудівництва і матеріально-технічного обслуговування «Укртрансгазу».
Зараз партнером Петренка і Гонти по «Газпромбудмонтажу» є Іван Собішкевич. Раніше він входив до наглядової ради ПАТ «Городоцький кар’єр» як представник акціонера – ТОВ «ФК «Декра» з групи Суркісів.
Також Собішкевич керує ТОВ «Газенергокомплект» Світлани Будз і Наталії Назар. У грудні 2015 року ДП «Укрспирт» уклало з цією фірмою угоду про постачання газу на 275,46 млн грн.
- Информация о материале
Мораторій на продаж сільськогосподарських земель — найпроблемніше питання земельної реформи. Кого ж найбільше стосується заборона вільно розпоряджатись земельними паями?
Центр соціально-економічних досліджень «CASE-Україна» зібрав в одній інфографіці найцікавіші факти про мораторій, які варто знати.
Адже мораторій на продаж землі, який продовжувався уже сім разів, не лише робить українську земельну реформу найбільш тривалою у світі, він паралізує ринок.
Найприкріше, що від мораторію страждають не найзаможніші верстви населення: 68% земель, або 27,7 млн га, перебувають у власності селян-пайовиків.
У той же час 1,6 млн власників паїв пенсійного віку, які не мають змоги самотужки обробляти землю, живуть у бідності через неможливість вигідно здати в оренду, продати чи заставити власний пай.
Мораторій безпосередньо стосується щонайменше 16% громадян.
- Информация о материале
Страница 392 из 1561
