Статьи
Очередь за коммунальными субсидиями выстраивается все длиннее с приближением отопительного сезона. Чиновники, понимая, что льгот на всех не хватит, предсказывают рост долгов за услуги ЖКХ. В свою очередь в Минрегионразвития признают, что выбивать долги со злостных неплательщиков в судах предприятиям становится все труднее и дороже. При этом судебные тяжбы вовсе не гарантируют возмещения долгов.
Чем меньше остается времени до старта отопительного сезона, тем стремительнее растут опасений у граждан относительно новых тарифов на коммунальные услуги. С установлением рыночной цены на газ правительство отменило льготный тариф для населения на время отопительного сезона в размере 50%. Начиная с октября, украинцам придется платить за 1 тыс куб. м газа почти 6,9 тыс грн, тогда как в прошлый отопительный сезон цена цена была на уровне 3,6 тыс грн. Следом за этим решением Национальная комиссия, осуществляющая государственное регулирование в сфере энергетики и коммунальных услуг, повысила тарифы на отопление и горячую воду. В Кабмине, чтобы компенсировать удорожание «коммуналки», увеличили расходы на субсидии — с 18 до более 40 млрд грн.
В январе-июне этого года за субсидиями обратилось свыше 3,2 млн домохозяйств, что на 61,3% больше, чем за такой же период годом ранее, сообщила в среду, 20 июля, Государственная служба статистики. Общая сумма начисленных субсидий превысила 2,4 млрд грн, тогда как в 2015 году она была немногим боле 0,3 млрд грн.
На сегодняшний день расходы на оплату жилищно-коммунальных услуг, согласно официальной статистике, занимают 16,4% в структуре трат домохозяйств. С повышением тарифов эта доля вырастит еще больше. Количество домохозяйств, которые будут получать жилищные субсидии, вырастет до 8-9 млн, прогнозирует министр социальной политики Андрей Рева. Но, в любом случае, многим гражданам придется платить по-новому. В связи с этим в Министерстве регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства прогнозируют сокращение уровня расчетов населением за коммунальные услуги на 30%. «Вероятность того, что неплатежи со стороны населения вырастут – высокая», - заявил в июне замминистра Эдуард Кругляк.
Платить по счетам
Описание имущества — это крайняя мера, которую могут применить к должникам из-за просроченной оплаты коммунальных услуг. Прежде поставщики услуг предложат договориться. Кроме того, согласно действующему законодательству, опоздав с оплатой квитанций, потребитель обязан заплатить пеню. Другой вопрос, что сегодня законодательно не определен размер пени за несвоевременное внесение платы за жилищно-коммунальные услуги и механизм ее начисления и взыскания, говорит директор департамента экономики систем жизнеобеспечения Минрегиона Наталья Хоцяновская.
Едва ли не единственный выход для поставщика услуг вернуть долг — обратиться в суд. Но, опять-таки, если договориться с должником не удалось. «Сейчас обращение предприятия в суд является единственным средством воздействия на должников», - уточнила Хоцяновская. Правда, по ее словам, после повышение ставок судебного сбора предприятия не всегда решаются обращаться в суд с исками, так как, во-первых, это дорого, во-вторых, не всегда эффективно, поскольку есть еще одна проблема — низкая результативность исполнительной службы. «По информации предприятий жилищно-коммунальной сферы, во многих случаях наблюдается неэффективная работа исполнительной службы по выполнению судебных решений», - говорит директор департамента Минрегиона.
Наиболее злостных должников «коммунальщики» могут припугнуть арестом жилья. Но разрешить это может только суд, приняв соответствующее решение. И то при условии, если сумма долга превышает десять минимальных зарплат, что на сегодняшний день составляет 14,5 тыс грн. «В таком случае государственный исполнитель обязан принять все меры для исполнения решения за счет другого имущества должника», - следует из закона об исполнительном производстве. Причем новая редакция закона, которая вступит в силу с октября нынешнего года, увеличит порог долга, до которого запрещен арест жилья, с 10 до 20 минимальных зарплат — с 14,5 тыс. грн до 29 тыс грн.
Учитывая, что, по данным Госстата, средний размер платежки за коммунальные услуги в начале года составлял 1250 грн, потребуется как минимум два года на то, чтобы накопить просроченных квитанций на более чем 29 тыс грн. Правда, для каждой семьи этот срок будет отличаться в зависимости от объема потребляемых услуг и размера жилой площади.
В Министерстве регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства на запрос «Апостроф. Экономика» не предоставили данные относительно количества случаев выселения за коммунальные долги. Но, как объяснила Наталья Хоцяновская, согласно постановлению Верховной рады от марта 1999 года, местным органам власти и предприятиям независимо от их форм собственности запрещено отключать жилищные помещения от электричества, тепла, воды и газа, а также выселять граждан из их жилья в случае неуплаты за услуги ЖКХ по причине не выплаченной зарплаты, пенсии или в связи с неполучением субсидии.
Игра на публику
Коммунальными проблемами граждан, как правило, больше остальных обеспокоены оппозиционные политики и партии. Причем этот интерес пропадает, как только политическая сила становится ближе к власти. Едва ли не каждый год в парламенте появляются законопроекты о моратории на выселение граждан за коммунальные долги, запрете начисления пени. В начале 2012 года, когда правительство возглавлял Николай Азаров, лидер «Фронта змин» Арсений Яценюк внес в Раду проект закона, которым предлагал запретить начисление и взимание пени предприятиями ЖКХ за несвоевременные расчеты граждан до полного погашения государством задолженности по оплате труда и пенсиям. Парламентарии эту инициативу Яценюка не поддержали.
Через несколько лет этот вопрос с подобной формулировкой подняли уже депутаты «Оппозиционного блока», чьи предшественники из «Партии регионов» в свое время отказались голосовать за мораторий, предложенный Яценюком.
В марте 2015 года Наталья Королевская из «Оппоблока» вместе с коллегами по фракции зарегистрировала законопроект, который, среди прочего, предусматривал установление моратория на выселение, взыскание жилья, начисление и взимание пени и других штрафных санкций за услуги ЖКХ и прекращение их предоставления. Необходимость таких изменений, как и Арсений Яценюк за три года до этого, Королевская аргументировала низким социально-экономическим положением, а также большой задолженностью государства по зарплатам перед гражданами. Впрочем, документ до сих пор на рассмотрение в зал не выносили.
В Главном научно-экспертном управлении парламента указали, что проблема не настолько масштабная, как об этом говорят нардепы. По данным экспертов ВР, в настоящее время отсутствует информация о случаях вынесения судебных решений о взыскании жилья за неуплату жилищно-коммунальных услуг, потому, введение моратория не имеет смысла.
Власти на местах в свою очередь предприняли попытку остановить рост тарифов. Несколько горсоветов уже ввели мораторий на удорожание «коммуналки». Премьер-министр Владимир Гройсман назвал такие решения «политическим выбором», причем «бесперспективным». «Вы можете оставить цены, которые считаете необходимыми, а разницу цены газа вы можете компенсировать из своих собственных бюджетов, но через несколько лет вы будете на грани банкротства, потому что нельзя продавать за 20 копеек то, что стоит 1 грн», – заявил Гройсман на встрече с мэрами городов в понедельник 19 июля.
При этом премьер заверил, что действующая система субсидий должна справиться со своей задачей, оградив действительно нуждающихся украинцев от высоких тарифов. Насколько это сработает станет известно уже осенью, когда количество просителей субсидий будет на пике.
- Информация о материале
Последний саммит НАТО, горячо обсуждавшийся в Украине, подтвердил уже известное. Как бы решительно ни были настроены в Брюсселе и Вашингтоне, радикальная часть украинского общества все равно останется разочарованной. Какую бы поддержку от Запада мы ни получали, она будет казаться недостаточной.
Кроме того, в глазах украинцев любая помощь обесценивается, стоит кому-то из наших союзников заикнуться о диалоге с Кремлем.
Расхождение между украинскими чаяниями и западной политикой, увы, неизбежно.
Украинцы жаждут восстановить попранную справедливость, а усилия Запада направлены на деэскалацию насилия. Было бы чудесно совместить одно с другим, но в истории слишком часто случается наоборот: восстановлению справедливости предшествует дальнейшая эскалация конфликта.
Какое европейское государство больше всех выиграло от Второй мировой войны?
Кто-то начнет вспоминать прагматичную Швейцарию, Португалию и прочих нейтралов, но достаточно взглянуть на политическую карту Европы по состоянию на 1 сентября 1939 года, и ответ будет очевиден.
Главным бенефициаром Второй мировой стала Чехословацкая республика, которую перед войной благополучно слили, расчленили и ликвидировали. Чехословакия смогла возродиться лишь потому, что Гитлер не удовлетворился ее уничтожением, а пошел дальше, развязал мировую бойню, столкнулся с более сильными противниками и проиграл.
Мирным летом 1939-го бывший чехословацкий президент Эдвард Бенеш оставался простым эмигрантом, и никому не было дела ни до него, ни до его несчастной родины. Но через год он уже возглавлял лондонское правительство в изгнании, еще через два года все страны антигитлеровской коалиции признали недействительным Мюнхенское соглашение, а летом 1945-го вернувшийся домой Бенеш подписывал декреты о депортации судетских немцев.
Остановись фюрер вовремя, оправдай он надежды умиротворителей – и ничего этого не было бы. Ни восстановления чешской государственности, ни возвращения отторгнутых земель, ни возможности отомстить за пережитые унижения.
Нынешняя Украина, конечно, не Чехословакия. Даже потеряв часть территории, мы сохраняем суверенитет, и на съедение Кремлю нас никто не отдавал. Тем не менее, украинское восприятие происходящего во многом схоже с чувствами чехов в 1938-1939 годах.
Мы тоже стали жертвой агрессора, у нас слишком мало сил для борьбы с Россией, а мирный Запад не желает поставить себя на наше место, не отказывается от диалога с Путиным и, по нашему мнению, не оказывает Украине достаточной помощи.
В свое время чехов выручил переход германской агрессии на новый уровень – и неудивительно, что в украинских умах тоже маячит подобный сценарий.
Будем откровенны: если завтра Россия вторгнется в Прибалтику, немалая часть украинцев встретит эту новость со скрытым торжеством. А мы знали! А мы говорили! А мы предупреждали!
Ощущение собственной правоты, которая наконец-то стала очевидна всему миру, способно заглушить любые другие чувства.
В глубине души многие из нас желали бы именно этого: чтобы Путин пошел дальше, проявив свою фюрерскую натуру во всей красе.
Тогда никакой Штайнмайер или Олланд не посмеют назвать Россию партнером.
Тогда Запад уже не отделается глубокой обеспокоенностью.
Тогда у Брюсселя и Вашингтона не останется другого выбора, кроме как взяться за оружие и обрушить на российского диктатора всю свою мощь.
Тогда кремлевский режим, принесший Украине столько горя, будет уничтожен, и справедливость, наконец, восторжествует…
В подобных мечтах глобальный конфликт выступает чем-то вроде катарсиса, болезненного очищения от зла. Диванные аналитики убеждают друг друга в его неизбежности и жадно ловят любую тревожную новость.
Достаточно вспомнить, как Украину взбодрил сбитый турками Су-24, и с каким энтузиазмом мы принялись рассуждать о предстоящей российско-турецкой войне.
В украинском восприятии Владимир Владимирович уже превратился в доморощенного Гитлера, и мы ждем, когда он станет таковым для остального человечества, получив достойный отпор в духе Второй мировой. Но в этом наши чаяния кардинально расходятся с интересами Запада.
Западный мир заинтересован в том, чтобы Путин дальше не пошел и новым Гитлером не стал. Чтобы он оказался адекватнее, благоразумнее и трусливее.
Поэтому никто не станет загонять кремлевского лидера в угол и провоцировать ВВП на отчаянные шаги.
Поэтому целью Запада остается сдерживание российского режима, а не попытки его уничтожить.
Поэтому НАТО укрепляет восточные рубежи, демонстрируя Владимиру Владимировичу свою силу, но не собирается отвоевывать оккупированные украинские территории.
И, как бы нас это ни коробило, военно-экономический кнут для Путина будет по-прежнему соседствовать с дипломатическим пряником.
Разумеется, любой продвинутый украинец скажет, что западные лидеры близоруки, а договориться с Москвой невозможно в принципе. Для нас очевидно, что полумеры никому не помогут, и прятаться от открытой схватки с Кремлем бесполезно.
Мы понимаем, что российская агрессия против Украины – лишь прелюдия к неизбежному наступлению на Европу.
Мы знаем, что нового фюрера нужно обязательно добить на Донбассе и в Крыму, иначе Западу будет хуже.
Но действительно ли это объективное знание? Или же привлекательная для нас точка зрения? Скорее, все-таки второе.
Безапелляционно утверждая, что «европейцам не удастся отсидеться ни в Хельсинки, ни в Берлине, ни в Париже», мы выдаем желаемое за действительное. Ибо сценарий, при котором РФ не осмеливается на дальнейшую конфронтацию с Западом, но Донбасс остается незаживающей раной, и Крым никто не возвращает, тоже реален.
Сегодня украинцев призывают готовиться к любому повороту событий: к полномасштабной войне с Россией, развертыванию массового партизанского движения, перерастанию украино-российского конфликта в Третью мировую.
Но прежде всего Украина должна быть готова к тому, что ожидание Гитлера может оказаться напрасным. Что Путин так и не дорастет до второго Адольфа, а останется Вовой из ленинградской подворотни, потихоньку терроризирующим слабого соседа и не решающимся на что-то большее.
К сожалению, подобное может продолжаться годами. И жить с этим придется не Брюсселю и не Вашингтону, а нам.
- Информация о материале
Позорная история с плагиатом в докторской диссертации К.Кириленко, как ничто другое, сфокусировала общественный интерес на проблеме аттестации научных кадров. Более того, этот скандал послужил своего рода катализатором изменений в системе присуждения/лишения научных степеней. Научное сообщество не просто выпускает пар в соцсетях и СМИ, но и пытается противодействовать плагиату. Общественная антиплагиатная инициатива «Диссергейт» делает достоянием гласности новые факты и фамилии плагиаторов и псевдоученых, обращается к руководителям вузов с заявлениями об инициировании процедуры лишения научных степеней за многочисленные «некорректные текстовые заимствования» в диссертациях. К сожалению, часто безрезультатно.
Почему даже факты откровенного плагиата и псевдонауки в диссертационных исследованиях не получают адекватной оценки? Один из ученых так ответил на этот вопрос: потому что председатели спецсоветов и руководители вузов осознают, что процесс создания системы обеспечения качества высшего образования еще даже не начинался. Поэтому с них — как с гуся вода. Оправдано ли в такой ситуации гнать вал диссертаций? Может, приостановить на какое-то время их защиту, по крайней мере в тех отраслях, где почему-то больше всего желающих «остепениться»? Такие предложения вполне серьезно высказывают некоторые ученые. И небезосновательно.
По данным спецвыпуска «Образование Украины», в 2015 г. защищены 7283 кандидатские диссертации и 1146 докторских. Причем примерно две трети диссертационных работ приходится на экономические, общественные и гуманитарные науки. Интересно, что за прошлый год в области педагогики защищены 867 работ (747 кандидатских и 120 докторских), то есть более одной десятой от общего количества! (Только увеличение количества докторов и академиков педнаук почему-то не сказывается на повышении качества нашего образования). Общий показатель защищенных за год диссертаций остается примерно на том же уровне, что и десять–двадцать лет назад, несмотря на значительное сокращение количества ученых в Украине, причем качество диссертационных работ ухудшается. Особенно поражают масштабы такого позорного явления как плагиат. Дошло до того, что за плагиат — в случае круговой поруки — уже и наказать невозможно. Руководство МОН усматривает проблему в «недолугості» старой процедуры рассмотрения дел о лишении научной степени, а новая, определенная законом «О высшем образовании», еще не вступила в силу. Национальное агентство по обеспечению качества высшего образования (НАОКВО) должно заработать в начале осени. В его составе предусмотрено создание комитета по вопросам научной этики, уполномоченного решать вопросы о лишении научных степеней. Именно НАОКВО должно разработать и новый Порядок присуждения научных степеней.
Однако Министерство образования и науки Украины взяло на себя инициативу и (в помощь НАОКВО) разработало проект новой редакции этого документа. На днях МОН опубликовало его для общественного обсуждения. Этот проект Порядка присуждения научных степеней содержит принципиальные новеллы. Кое-кто из научных работников, которые уже успели с ним ознакомиться, считает, что документ эклектичен и требует доработки. Вместе с тем многое из того, что необходимо изменить, нашло отражение в проекте нового Порядка. Теперь слово за научным сообществом: каждый может до 5 августа высказать свое видение той или иной нормы, внести уточнение или дополнение на указанные электронные адреса: Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript., Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript., Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.
Прокомментировать основные отличия проекта нового Порядка присуждения научных степеней ZN.UA попросило директора департамента аттестации кадров высшей квалификации и лицензирования Министерства образования и науки Украины, доктора педагогических наук, профессора Андрея ШЕВЦОВА.
—Мы разработали первый вариант нового Порядка присуждения научных степеней для скорейшего решения вопросов внедрения новых положений в сфере защиты диссертаций и присуждения научных степеней, предусмотренных Законом «О высшем образовании». В частности, речь идет о положениях, направленных на решение проблем академической недобросовестности, плагиата, текстовых заимствований, использования идей, научных результатов и материалов других авторов без ссылки на источник. В целом, по своей структуре и субъектам рассмотрения вопросов присуждения научных степеней, проект направлен на реализацию положений Закона Украины «О высшем образовании». Мы осознаем, что документ может быть несовершенен, ведь он создан именно для того, чтобы инициировать экспертную работу академического сообщества в этой сфере и перевести дискурс рассмотрения вопроса научной недобросовестности из плоскости эмоций и банальных взаимных обвинений в русло конструктивной работы и надежного правового обеспечения. Документ предлагает много новелл.
1. Осуществлено перераспределение полномочий между субъектами рассмотрения вопросов присуждения научных степеней: специализированные ученые советы присуждают научные степени, высшие учебные заведения (научные учреждения) выдают соответствующие дипломы. Национальное агентство по обеспечению качества высшего образования аккредитирует советы и контролирует их деятельность.
2. Введена процедура утверждения решения специализированного ученого совета высшим учебным заведением (научным учреждением) как юридическим лицом.
3. Введена процедура отмены решения специализированного ученого совета о присуждении научной степени Национальным агентством по обеспечению качества высшего образования по представлению комитета по вопросам этики и апелляционного комитета.
4. Изменена процедура лишения научной степени через отмену своего решения субъектом выдачи соответствующего диплома и признание диплома недействительным на основании решения Национального агентства.
5. Предложено уменьшить количество публикаций по теме диссертации: на соискание степени доктора наук — до 15, степени доктора философии — до трех. Для соискателей степени доктора наук будут зачисляться, в частности, статьи, опубликованные в материалах к научным конференциям, конгрессам, симпозиумам, семинарам, которые проводились в других государствах.
6. Упразднена подготовка автореферата, кроме диссертации, представленной на соискание степени доктора наук в виде опубликованной монографии.
7. Упорядочен в сторону уменьшения перечень документов, которые соискатель научной степени подает в специализированный ученый совет.
8. Восстановлена правовая норма защиты докторской диссертации в виде научного доклада по совокупности статей, которая существовала в Украине до 1997 г., и установлены требования к научному докладу.
9. К полномочиям комиссии совета по предварительному рассмотрению и официальных оппонентов отнесена проверка на отсутствие (наличие) академического плагиата.
10. Отражена возможность подготовки диссертации в рамках реализации права на академическую мобильность и, согласно соглашению о двойной аспирантуре, проведения совместной защиты с выдачей двух дипломов доктора философии согласно законодательству государств–сторон соглашения.
11.Упорядочена процедура выдачи дубликатов.
12. В проект включены нормы, которые согласно действующей редакции содержатся в ведомственных нормативно-правовых актах (рассмотрение диссертации специализированным ученым советом, опубликование результатов исследования, обнародование на сайте, процедура защиты и т.п.)
- Информация о материале
Поліція підозрює посадовців Департаменту інфраструктури Харківської міської ради у привласненні бюджетних коштів за попередньою змовою з службовими особами TOB «CK СТС» під час реконструкції трамвайних колій в Харкові в 2015-2016 роках.
Про це стало відомо з ухвали Київського районного суду м. Харкова, куди слідчі поліції за дозволом на доступ до документів в рамках кримінального провадження № 12016220000000633 від 07.06.2016.
Восени 2015 року Департамент уклав угоди з ТОВ «ВСП Констракшн» на ремонт трьох ділянок трамвайних колій по проспекту Московському загальною довжиною 500 м, або близько кілометра в одноколійному обчисленні. Вартість угод склала 80,17 млн грн.
Але в кінці квітня цього року Департамент уклав угоди на ремонт цих ділянок з іншою фірмою – ТОВ «СК СТС». Вартість угод зросла майже в півтора рази і склала 114,93 млн грн. Середня вартість ремонту колії склала близько 115 тис грн. за один погонний метр в одноколійному обчисленні.
В поліції відмічають, що їм невідомі причини зміни виконавця ремонту та стрімкого подорожчання робіт. Для встановлення можливих збитків експертами Харківського НДЕКЦ МВС України буде проведено експертизу.
Також встановлено, що отримані від міськради кошти «СК СТС» перерахувало на рахунки фірм з ознаками фіктивності: TOB «Тревіс групп», ТОВ «Глобал інвест груп» та ТОВ «Креденс лтд» і в подальшому привласнило.
В клопотанні до суду слідчий поліції просив надати йому доступ до тендерної документації Департаменту інфраструктури Харківської міськради, що містять інформацію про підготовку та укладання угод з ТОВ «ВСП Констракшн» та «СК СТС» щодо ремонту трамвайних колій. Але суддя відмовив в клопотанні, вказавши, що слідчий не надав необхідних доказів – суд отримав тільки дві копії рапорту поліцейського без дати та оголошення про результати торгів.
Нагадаємо, весною тендер Департаменту інфраструктури Харківської міськради о розіграли між собою ТОВ «СК СТС» та ТОВ «Макс білдінг», які до цього жодного разу не вигравала державних тендерів.
ТОВ «СК СТС» зі статутним капіталом 15 тис грн. зареєстровано у листопаді 2014 року. Фірма прописана у офісі 3-37Б по вул. Бакуліна, 11 у Харкові.
Засновниками вказані харків’яни Андрій Сукесов і Сергій Кудрявцев. Сукесов також відомий як директор ТОВ «Спецтехбудавто» Антона і Анатолія Палєїв.
Антон Палєй раніше був засновником ТОВ «СК СТС» замість Кудрявцева.
Палєй також відомий як директор ТОВ «ВСП Констракшн», яке у 2012-2015 роках виграло тендери на ремонт трамвайних колій та переїздів у Харкові на 386,74 млн грн. Компанія пов’язана з угрупування народного депутата Віктора Остапчука (екс-директор «Південної залізниці») та колишніми менедежерами з фірм Едуарда Ставицького та Юрія Іванющенка.
Відмітимо, що у квітні Департамент капітального будівництва Вінницької міськради замовив комунальному підприємству «Вінницька транспортна компанія» реконструкцію трамвайної колії на площі Гагаріна загальною довжиною 959 метрів у одноколійному обчисленні. Тобто у перерахунку на один метр вартість робіт становить 35 тис грн. – у три рази дешевше від харківської реконструкції.
ТОВ «Глобал інвест груп» зареєстроване в 2015 році на киянина Дмитра Левковського, того ж року в Вишневому Київської області було зареєстроване ТОВ «Тревіс групп», засновником вказано харків’янина Андрія Вервейка. ТОВ «Креденс лтд» було засноване в Києві в кінці 2014 року, власником та керівником фірми вказаний Віктор Береговий.
- Информация о материале
«Нафтогаз» продавав своїй дочірній компанії газ за неймовірною ціною, так і не пояснивши, для чого він це робив.
Технологічний газ завжди привертав до себе увагу через величезну вартість контрактів. Державний «Укртрансгаз» щороку купує газ для роботи газотранспортної системи у дуже великих обсягах – мільярди кубометрів на десятки мільярдів гривень. Здавалось би, чим більші контракти, тим більше має бути прозорості. Однак «Наші гроші», спробувавши отримати від «Нафтогазу» і «Укртрансгазу» відповідь на просте питання: «А почім зараз технологічний газ?», зіткнулись з дивним букетом таємниць і недомовок.
Наша цікавість була викликана загадковою епопею з цьогорічним тендером «Укртрансгазу» на постачання великої кількості технологічного палива. У лютому на торги держкомпанії надійшла лише одна заявка від такого собі ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» на суму 13,14 млрд грн. Однак конкурентів не було, відтак призначили нові торги на весну.
З новими торгами у квітні теж трапилась творча невдача. Тут було вже п’ять конкурентів, однак чотири з них «Укртрансгаз» відхилив.
Відхилив, в принципі, по ділу.
Одна фірма «Енергогазрезерв» (належить колишньому менеджеру Фірташа Олексію Кивенку) для підтвердження можливості поставки необхідних «Укртрансгазу» 1,8 млрд кубометрів надала копію угоди з відомим видобувачем газу «Регал петролеум». Однак без тих сторінок, де вказані об’єми та строки поставки, та сторінок з підписами сторін.
Ще три фірми ТОВ «Перша українська газонафтова компанія», ТОВ «Парі» та ТОВ «ЕСКО-північ» викинули на схожих підставах (недоведена можливість постачання необхідного обсягу) плюс пов’язаність – основним власником всіх трьох фірм виявилась кіпрська «Burisma holding limited» біглого міністра екології януковичевських часів Миколи Злочевського.
Відтак на тендері «Укртрансгазу» залишився лише один учасник – «Нафтогаз України», до якого жодних претензій у тендерного комітету апріорі бути не могло. Але самі торги довелось відмінити через відсутність конкуренції, і згідно з законом «Укртрансгаз» мав перейти до третьої фази – оголошення переговорної процедури з «Нафтогазом» на поставку необхідної кількості технологічного газу після послідовної відміни двох відкритих торгів.
Однак відкриті торги були відмінені ще у квітні. А переговорка не оголошена і зараз, через два місяці після останньої невдачі.
З досвіду «Наших грошей» такі зволікання означають, що замовнику з якихось причин вигідно продовжувати попередню угоду з постачальником, який був обраний на останніх вдалих торгах. Відтак ми почали копати «Вісник держзакупівель» у глибину віків на предмет того, у кого і почім «Укртрансгаз» купував технологічний газ.
| Дата угоди | Постачальник, обсяг і ціна котракту | Тендерна ціна (ціна контракту, поділена на контрактний обсяг) з урахуванням курсу НБУ на дату угоди. |
| 27.12.12 | ТОВ «Лідергаз»
570 000 тисяч метрів кубічних 2 407 577 400 грн. |
Ціна 4 233,82 грн./тис кубометрів або $523 (курс 8,10)
Фірма з угрупування, де фронтменом служив Сергій Курченко, заробляла просто – вона купувала газ у структур Фірташа зі знижкою (по $397), а Фірташ брав у «Газпромe» ще дешевше (по двісті з хвостиком доларів). Єдина проблема – стати ексклюзивним постачальником «Нафтогазу», вигравши тендер, була вирішена просто. Очолюваний сусідом Кацуб (покровителі Курченка) Євгеном Бакуліним «Нафтогаз» просто не заявлявся на торги «Укртрансгазу», а генеральний натхненник Юрій Бойко у міністерському кріслі робив вигляд, що все добре. |
| 30.12.13 | ПАТ «НАК «Нафтогаз України»
3 000 000 тисяч метрів кубічних 12 701 460 000 грн. |
Ціна 4 233,82 грн./тис кубометрів або $510 (курс 8,31).
Угрупування Курченка-Кацуб-Бойко грабувало «Нафтогаз» настільки швидкими темпами, що Янукович зробив міністром енергетики Ставицького і при ньому постачальником знов стала держкомпанія. |
| 30.12.2014 | ПАТ «НАК «Нафтогаз України»
внесення змін до договору |
Курс 19,29
Буремно-реформаторський рік, галопуючі ціни та курс. Тому на загальному фоні мало хто звернув увагу на відсутність нового тендеру і просту пролонгацію попереднього контракту з «Нафтогазом» зі зміною суми та обсягу. Про зміну ціни газу у опублікованих документах не було ні слова. |
| 27.04.15 | ПАТ «НАК «Нафтогаз України»
1 827 749 тисяч метрів кубічних 16 107 592 873 грн. |
У звіті вказано суму закупівлі з ПДВ, яка при діленні на обсяг і дає ціну 8 812,80 грн./тис. кубів.
Однак у РЦЗО вказано, що це ціна без ПДВ, і окремо треба додавати податок 1 762,56 (скрін-шоти під таблицею). Тобто зрештою ціна газу – 10 575,36 грн./тис. кубів? |
| 31.12.2015 | ПАТ «НАК «Нафтогаз України»
Продовження строку дії договору |
Продовжено договір 1504000825-ВТВ від 15.04.15 – це дата акцепту попереднього року.
Жодних даних про ціну за тисячу кубометрів. |
| 29.01.2016 | ПАТ «НАК «Нафтогаз України»
Зменшення обсягів закупівлі |
Жодних даних про ціну за тисячу кубометрів. |
| 10.02.2016 | Це дата невдалого тендеру за участі єдиного учасника ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра».
«Укртрансгаз» виставив очікувану ціну 7300 грн/тис кубометрів. Фірма пропонувала 7280,00 грн. Однак тендер відмінили через відсутність конкуренції і автоматично продовжилась дія попередньої угоди з «Нафтогазом», у якій ціна чи то 8 812,80 чи то 10 575,36 грн./тис. кубів |
|
| 26.02.2016 | ПАТ «НАК «Нафтогаз України»
Зменшення обсягів закупівлі |
Знову жодних даних про ціну за тисячу кубометрів. |
| 21.04.2016 | Це дата невдалого тендеру, де «Укртрансгаз» викинув групу Злочевського та відмінив торги, бо до участі було допущено лише «Нафтогаз» з пропозицією 7 506 грн/тис кубометрів. Це було навіть трохи більше від очікуваної ціни «Укртрансгазу» 7486,80 грн. І набагато дорожче комерційних пропозицій на ринку. |
Апогею наша цікавість досягла 1 травня, коли влада зробила ціну на газ для населення і промисловості по 6 879 грн./тис кубометрів.
Це остаточно поховало можливість схематозу на підміні одного газу іншим. І ще більше загострило питання: так почім же платить «Укртрансгаз» «Нафтогазу» – по 8 812,80 чи 10 575,36 грн./тис. кубів?
Чи може по якійсь іншій ціні? Бо ж виглядає так, що технологічний газ нині є найдоророжчим в Україні, хоча мав би коштувати якнайдешевше. Бо його не треба доставляти на заводи через облгазівські мережі. Він необхідний безпосередньо у підземних газосховищах та у самій газовій трубі, по якій газ заходить в Україну.
Звісно, у нас немає жодних підстав вважати, що «Нафтогаз», отримуючі шалені переплати за технологічний газ від своєї дочірньої компанії, витрачає ці кошти на щось негарне.
Але у нас також немає сумнівів, що будь ми на місці Коболєва, то зробили б ціну технологічного газу якнайнижчою, аби хоча б ця стаття видатків не обтяжувала загальний тариф для українців.
Однак ми бачимо, що «Укртрансгаз» і «Нафтогаз» все відтягують і відтягують нову угоду з засвіткою нової ціни. І логічних пояснень для цього не маємо.
Тому «Наші гроші» ще у травні відправили запити у «Нафтогаз» і «Укртрансгаз» з простими питаннями:
– («Нафтогазу») по якій ціні «Нафтогаз» постачає технологічний газ «Укртрансгазу» згідно з угодою 1504000825-ВТВ, укладеною у квітні 2015 року.
– («Укртрансгазу») по якій ціні «Укртрансгаз» закуповував і продовжує закуповувати газ у «Нафтогазу України» згідно з угодою 1504000825-ВТВ, укладеною у квітні 2015 року.
«Укртрансгаз» взагалі проігнорував наш запит. Спершу повідомили, що це дуже просте питання, і відповідь дадуть практично одразу. А потім, либонь, вчитались і перестали як відповідати на листи, так і брати слухавку.
З «Нафтогазом» склалось краще, але однаково незрозуміло. Нам відповіли, що у 2015 році тариф на технологічний газ становив 8812,80 грн/ткм. Тобто розв’язалась одна з інтриг. Однак більше нас цікавило, по скільки був технологічний газ від «Нафтогазу» у 2016 році. Загальновідомо, що в цей час «Нафтогаз» вже знижував свій прайс для промисловості, а приватні компанії взагалі були ладні продавати по 7 тисяч (про це свідчить лютнева пропозиція «Деметри» та квітнева пропозиція самого «Нафтогазу»). Більше того, «Нафтогаз» нам відповів, що у травні газ для «Укртрансгазу» вже коштував 6638,40 грн/ткм і зараз готується нова угода по цій ціні до кінця року.
У «Віснику державних закупівель» не оприлюднена відповідні дані про додаткову угоду та зміну параметрів основної угоди. Відтак залишається вірити прес-службі «Нафтогазу», що мільярдний контракт насправді схуд у відповідності до ринкових реалій хоча б зараз, коли журналісти виявили інтерес до теми. Однак по скільки він був від початку року?
Тому ми ще раз перепитали у «Нафтогазу» про ціну з січня до травня. Відповідь:
«Укртрансгаз у 2016 році отримував від Нафтогазу газ на ВТВ за укладеною додатковою угодою до договору 2015 року на підставі ч. 6 ст. 40 Закону «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197-VII: «6. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку».
Фактично, це означає, що «Уктрансгаз» щонайменше чотири місяці купував технологічний газ по 8812,80 грн/ткм, хоча на ринку було повно набагато дешевшого газу. Дуже грубо оцінити переплату можна у один мільярд гривень, про долю якого ми можемо лише гадати. І вірити, що зараз технологічний газ для «Укртрансгазу» є дешевшим ми маємо лише на підставі повідомлення прес-служби держкомпанії.
Може, «Нафтогаз» і його дочірня компанія все-таки оприлюднять у «Віснику держзакупівель» дуже просту угоду зі зрозумілою ціною газу? А принагідно – пояснять, у чому сенс такої переплати.
Чесно кажучи, надій на це у нас небагато. Зате ми впевнені, що наші читачі, які в курсі цієї тематики, озброять нас додатковими і фактами, і гіпотезами. Тим паче, що саме для них цей текст і написаний.
Після опублікування цієї інформації «Укртрансгаз» повідомив, що закупівля 1,80 млрд кубометрів газу на 11,95 млрд кубометрів була проведена у системі «Прозорро». Договір з «Нафтогазом України» за результатами переговорної процедури було укладено 30 травня.
Згідно з договором, у ІІ кварталі планується постачання 340 млн кубометрів, у ІІІ – 580 млн і у ІV – 880 млн кубометрів.
Вже розмитнений газ передається «Укртрансгазу» у віртуальній точці виходу або в підземному сховищі.
Ціна газу може змінюватись відповідно до прейскуранту «Нафтогазу». На момент укладання угоди ціна газу становить 6 638 грн з урахуванням ПДВ.
Остаточний розрахунок за фактично отриманий газ здійснюється «Нафтогазом» після отримання «Укртрансгазом» остаточних розрахунків за послуги з транспортування газу за договорами на транспортування газу магістральними трубопроводами між цими компаніями від 31 січня 2014 року, від 31 грудня 2013 року та за договором про транзит від 12 лютого 2016 року.
У відповідному розділі «Прозорро» про стан розрахунків вказано, що «Укртрансгаз» з 11 травня по 30 червня цього року зробив «Нафтогазу» 53 платежі. У всіх випадках в призначенні платежу вказано оплату за газ по договору від 27 грудня 2013 року.
- Информация о материале
У грудні минулого року Мінфін взяв курс на верифікацію — тотальну ревізію соціальних витрат.
На такий крок уряд підштовхнула гіпотеза, що вагома частина соціальних благ дістається адресатам, які не повинні потрапляти під опіку держави.
Верстаючи бюджет на 2016-й рік, міністерство фінансів запланувало, що верифікація дозволить заощадити 5 млрд грн.
VoxUkraine вирішив розібратися, як Мінфін проходив процес верифікації, серед кого він знайшов понад півмільйона потенційних порушників, які відомства відмовилися надати інформацію для перевірки і наскільки реально заощадити закладені 5 млрд грн.
Поле діяльності
В Україні соціальні витрати — найбільша стаття бюджету. За даними Міністерства фінансів, на соціальну підтримку населення витрачається 40% усіх державних коштів, на всіх рівнях.
У відсотках від ВВП України, що за прогнозами становитиме близько 2,2 трлн грн, на соціальні виплати припаде 16,5% ВВП, або 363 млрд грн.
Згідно з офіційною статистикою, найбільше бюджет витрачає на пенсії. За даними Мінфіну, у країні проживає 12,2 млн пенсіонерів, утримання яких у минулому році державі обійшлося у 264 млрд грн або 72,6% загального обсягу соцвиплат.
Друга за величиною стаття витрат скарбниці — допомога дітям. Минулого року її отримали 1,384 млн осіб. Обсяг видатків держбюджету становив 22,2 млрд грн або 6,2% суми соціальних витрат.
На третьому місці — субсидування комунальних послуг. У 2015 році Мінфін виділив на це 12,2 млрд грн або 3,4% обсягу соцвиплат.
Проблема навіть не в самих сумах, а в тому, що ефективного механізму контролю розподілу соцвиплат не існує, і це очікувано породжує корупційні скандали довкола керівництва соціальних відомств.
Один з показових прикладів — затримання голови Центру зайнятості на хабарі у 500 тисяч грн. Також регулярно з'являються повідомлення, що далеко не всі українці отримують соціальну допомогу на законних підставах.
Верифікація покликана усунути всі схеми і заощадити в бюджеті як мінімум 5 млрд грн. Мінфін активно займався верифікацією три місяці. Недавно стали відомі перші результати.
Згідно з офіційними даними, обсяг соціальних виплат, що перевіряються — 363,5 млрд грн.
Види виплат, що підлягають верифікації
- допомога переселенцям;
- допомога чорнобильцям;
- пенсії;
- виплати малозабезпеченим сім'ям;
- виплати сім'ям з дітьми;
- виплати інвалідам;
- субвенція на будівництво житла для сімей загиблих та інвалідів АТО;
- щорічна разова допомога ветеранам війни;
- санаторне лікування окремих категорій громадян.
Усього станом на 1 червня 2016 верифікацією вдалося охопити 71% сум усіх соціальних виплат. З різних джерел для верифікації отримано дані про 22,1 млн унікальних реципієнтів.
Найбільше ризиків поки припадає на виплати державних обладміністрацій з надання населенню комунальних субсидій — 266 259 підозрілих, на думку Мінфіна, рішень.
На другому місці серед розпорядників держресурсу, за виплатами якого зафіксовані порушення — Міністерство соціальної політики. Мінфін сумнівається в законності 116 791 виплати.
На третьому місці — підвідомча Мінсоцполітики держслужба зайнятості зі своїми 81 014 виплатами з ознаками порушень.
Дуже чесний українець
В Україні єдиним органом, що перевіряв адресність витрачання 40% державних коштів був соціальний інспекторат — спеціальний орган, співробітники якого мали відвідувати отримувачів соціальних пільг і виплат, щоб переконатися, що люди дійсно потребують допомоги.
Протягом останніх років соціальні ревізори звітували, що середній відсоток припинених платежів — 0,9%. Зокрема показник шахрайства у витратах на субсидії та допомогу малозабезпеченим — 0,1%, у витратах на допомогу самотнім матерям — 0,2%.
Такі показники геть не означають, що з цими виплатами все добре і немає зловживань. Швидше вони свідчать про відсутність ефективного механізму виявлення зловживань.
Підпорядковувався соцінспекторат Міністерству соціальної політики — органу, що є розпорядником коштів соціальної допомоги та роботу якого, за задумом, цей інспекторат і мав би перевіряти. Варіант "підлеглий перевіряє начальника" закономірно не дав результату.
Нечесні сусіди
У різних країнах верифікація проходила по-різному. Іноді її проводили агентства у підпорядкуванні аналогів Мінсоцполітики, іноді інших міністерств, іноді створювали окремі урядові органи.
З огляду на рівень корумпованості українського суспільства, не виключено, що незалежний верифікатор в особі профільного агентства або іншого незалежного від Мінсоцполітики відомства може виявитися ефективнішим для України.
Відомства воліють скупитися
В Україні складнощі з верифікацією почалися вже на старті. По-перше, загальна база даних, у якій зведені всі отримувачі соціальної допомоги відсутня. Для того, щоб отримати інформацію потрібно зіставляти різні бази даних різних відомств. На практиці виявилося, що це дуже забюрократизований і повільний процес.
По-друге, ситуацію ускладнило те, що не всі відомства виявили бажання співпрацювати.
Спочатку план був такий: зі стартом верифікації до Мінфіну почне надходити інформація від ДФС, Фонду гарантування вкладів фізосіб, Міністерства охорони здоров'я, Міноборони, МВС, соцполітики, усіх страхових фондів, прикордонної та міграційної служб, Ощадбанку, місцевих органів влади, міграційної служби та інших відомств.
Проте до середини березня більшість відомств відмовлялися надавати інформацію, посилаючись на відсутність необхідних підзаконних актів та інші бюрократичні причини.
У лютому-березні уряд прийняв кілька постанов, що регулюють порядок фінансування верифікації та деякі інші пов'язані з нею питання. Це трохи простимулювало держструктури ділитися даними, але не вирішило проблему повністю.
Наприклад, одним із "найзакритіших" виявився Мін'юст. Він закрив Мінфіну доступ до реєстру актів цивільного стану, що потрібен Мінфіну для підтвердження фізичного стану людини, простіше кажучи, визначення, жива вона чи мертва. У різних джерелах по одних і тих же людях може бути різна інформація як щодо того, живі чи мертві реципієнти соцдопомоги, так і щодо дати смерті.
Мінфіну довелося в цьому питанні спиратися на дані ДФС.
У березні—червні 2016 року було виявлено 4195 померлих осіб, за якими ДФС отримала дані з реєстру актів цивільного стану. Мова про випадки, коли люди продовжують отримувати пенсійні виплати або ж дата припинення пенсійних виплат і смерті відрізняється на доволі значний термін — від 100 до 6000 днів (16,5 років).
Недоступними для Мінфіну залишаються також реєстри отримувачів соцвиплат, реєстр власників транспортних засобів (Мінінфраструктури, МВС), реєстр виборців (ЦВК), реєстр власників паспортів громадян України, який ведуть МВС і Державна міграційна служба. Доступний реєстр тільки внутрішньо переміщених осіб ВПО.
Причини, за якими відомства не діляться інформацією, лежать у кількох площинах.
По-перше, для того, щоб Мінфін отримав безперешкодний доступ до даних, потрібно було вносити зміни до нормативно-правової бази. Теоретично пункт 40 прикінцевих положень Бюджетного Кодексу дає право Мінфіну отримувати будь-які персональні дані громадян, на використання яких громадянин уже одного разу дав згоду одному з держорганів.
На практиці ЦВК (Реєстр виборців) і Мін'юст (Реєстр цивільних станів) блокують доступ, посилаючись на необхідність зміни відповідних законів. Двома законами Мінфіну надано доступ до інформації, що стосується банківської таємниці. Відповідні зміни були внесені до закону про банки і банківську діяльність.
По-друге, спостерігається опір відомств пускати зовнішніх ревізорів до своїх документів і баз даних. Причини опору — внутрішньовідомчі конфлікти інтересів, бажання приховати внутрішню інформацію.
По-третє, багатьох баз фізично немає в централізованому вигляді (реєстр осіб, що мають право на пільги, реєстр внутрішніх паспортів). Отримати швидко уніфіковану інформацію просто неможливо.
Наразі Мінфін отримав інформацію від Пенсійного Фонду, Мінсоцполітики, ДФС, 48 комерційних банків. Серед джерел інформації Міністерства фігурують також 10 обласних держадміністрацій.
Через складнощі з оперативним отриманням даних головною базою даних для Мінфіну стало держказначейство, яке дозволяє міністерству бачити транзакції по виплатах, і державна фіскальна служба.
Як уже було сказано, це дозволило перевірити, як розпоряджаються і хто отримує більше 70% соцдопомоги. Що вдалося знайти?
Мінфін рекомендує
За три місяці верифікації Мінфін видав різним відомствам 513,9 тисяч рекомендацій, що дозволять усунути ризики неправомірного отримання соцдопомоги на суму 5,23 млрд грн.
Згідно з офіційною статистикою, найбільше ризиків Мінфін вбачає у витратах на житлові субсидії.
На першому місці серед найпроблемніших — група випадків, коли люди оформлювали субсидії, але перевищували дозволений для їх оформлення ліміт щодо покупок. Мова про придбання нерухомості та земельних ділянок дорожче за 50 тис грн. На цьому ґрунті Мінфін вважає ризикованими 165 949 випадків або 32,3% від загальної кількості.
Чернігівській, Дніпропетровській, Вінницькій, Волинській і Тернопільській ОДА Мінфін видав 71 749 рекомендацій — 14% від загальної кількості — щодо видачі субсидій особам, що не стоять на обліку в державній фіскальній службі або ж їхній ідентифікаційний код закритий, а сама людина знята з обліку.
Трійку найпроблемніших замикає категорія осіб, що реєструвалися як безробітні та отримували відповідну допомогу від держави, але насправді працювали і отримували зарплату. Мінфін бачить ризики по 40 173 українцям, на яких припадає 7,8% рекомендацій.
Ще один блок проблем пов'язаний із виплатами внутрішньо переміщеним особам (ВПО). Наприклад, у міністерстві зафіксували 6529 випадків виплат ВПО, що спочатку/під час військового конфлікту отримували зарплату на підконтрольній Україні території.
Ще 8414 випадків стосуються реципієнтів, що на момент відкриття банківського соціального рахунку були відсутні на підконтрольній Україні території.
Вельми значна група одержувачів — 8893 особи — люди, що до/під час війни на сході отримували зарплату на підконтрольній Україні території. Майже десять тисяч переселенців отримували допомогу, маючи при цьому житло на підконтрольній Україні території. Відповідно до закону, людина може отримати допомогу як внутрішньо переміщена особа тільки якщо немає власного житла на безпечній території.
Усі ці схеми з виплатами ВПО — побічний ефект спрощеного порядку отримання цього виду допомоги. Правила реєстрації ВПО і способи їх підтримки затверджувалися похапцем. Задум полягав у тому, щоб зробити їх максимально зрозумілими і простими.
Млява реакція
Верифікацію Мінфіну можна було б назвати успішною, якби за нею слідували півмільйона перевірок, виявлення недобросовісних отримувачів і припинення соціальних виплат їм.
До цього поки далеко. Рішення про припинення виплати має право приймати орган, який, власне, вирішив їх видавати — Мінсоцполітики.
Заковика в тому, що у Мінсоцу і Мінфіну розходяться думки з приводу того, як потрібно проводити верифікацію. На рекомендації Мінфіну Мінсоц відповів позицією: наданих даних і рекомендацій недостатньо для проведення перевірок та прийняття рішень про припинення виплат.
За даними Мінфіну, з рекомендацій перевірити 513,9 тис потенційних порушень, станом на 6 червня від органів, до яких були направлені рекомендації отримані відповіді:
- від Мінсоцполітики — щодо 54 осіб,
- від Пенсійного фонду України — щодо 3810 осіб.
Щоб змусити соціальні відомства реагувати Мінфін надав дані про потенційно незаконні виплати державній фінансовій інспекції. У фінінспекції є свої плани перевірок. Вона включила до них регіональні органи Мінсоцполітики, держслужби зайнятості тощо, і розпочала перевірки.
За законом тривалість планової виїзної перевірки фінінспекції не має перевищувати 30 робочих днів, позапланової — 15 робочих днів. Станом на 6 липня 2016 року фінінспекція перевірила 3,7% наданих рекомендацій, з яких підтвердила 27% порушень, ще 34% у процесі перевірки.
Є два можливі варіанти розвитку подій.
Перший, оптимістичний. У найближчі кілька місяців держфінінспекція проводить півмільйона перевірок. Це дозволяє виявити шахраїв і припинити їм соцвиплати.
Повернення незаконно отриманих грошей до бюджету може виглядати по-різному. Субсидії на комунальні послуги зараховуються до клірингових систем розрахунків, тобто за наявності субсидії рахунок за комунальні послуги автоматично зменшується на її суму. Реципієнт не отримує "живих" грошей. У разі скасування субсидії внаслідок верифікації у нього так само автоматично сформується борг на суму незаконно отриманих від держави коштів.
Якщо йдеться про соцдопомогу готівкою, Мінфін налаштований її повертати за процедурою, зокрема у судовому порядку. Це загрожує тисячами судових розглядів.
Другий сценарій, песимістичний. Усього перерахованого вище не буде. Або відбудеться, але частково. Відомства продовжать блокувати доступ до даних. Процес збору інформації затягуватиметься, проведення перевірок відкладатиметься або розтягуватиметься в часі. Наразі це найімовірніший сценарій.
Зокрема, другий сценарій найбільш ймовірний через кадрові перестановки у Мінфіні — раніше верифікацією у відомстві займався заступник міністра фінансів Роман Качур. Віднедавна цим напрямком займається Сергій Марченко, новий заступник міністра фінансів з питань місцевих бюджетів та гуманітарної сфери. Поки Марченко знайомиться з обсягом робіт, який йому належить виконати в напрямку верифікації.
Є висока ймовірність, що в обох варіантах Мінфін зіткнеться із зустрічними судовими позовами, випадками, коли в одержувача немає грошей на повернення боргу чи він просто зник.
Коли бюджет зможе повернути виділену зловмисникам допомогу і чи зможе повернути її в принципі — складно спрогнозувати. Імовірніше, що користь для скарбниці в цьому випадку полягатиме в запобіганні цих витрат у майбутньому.
Нюанс у тому, що бюджет на поточний рік розрахований з урахуванням верифікації. Якщо економія не буде досягнута в "реальному часі" — потрібно буде шукати ресурс для перекриття цієї суми.
- Информация о материале
Страница 388 из 1561
