Статьи
Україна нарешті проходить через вкрай необхідну і безпрецедентну за глибиною трансформацію. Втім, безпрецедентними є і загрози, що загострилися останнім часом. Аби не застрягнути в найнижчій точці, аби вистояти, ми публікуємо цей текст. В українському суспільстві залишається низький рівень довіри до інституцій, в першу чергу державних. Держава продовжує сприйматися як ключовий опонент та загроза для пересічної людини. Високий рівень тривоги у суспільстві посилений новими загрозами через війну та, особливо, невизначеність процесу трансформації. Уявлення про достатній запас міцності та ресурсів можуть бути суттєво перебільшені.
Стає помітним зростання дистанції між позиціями активної меншості та патерналістськи налаштованою частиною суспільства. Серед активної частини суспільства також є розбіжності щодо як глибини, так і щодо вектору змін.
Така ситуація виснажлива для суспільства і підважує перспективу успіху України як держави, зростає ризик підвищення запиту на патерналізм.
Політична відповідь на нього у вигляді популізму не здатна дати рішення, оскільки пропонує перерозподіл існуючих ресурсів — як гру з нульовою сумою — а не створення нової доданої вартості.
У кінцевому результаті популізм веде до поглиблення соціальної нерівності, фіксуючи анклави бідності та відсталості.
Ми переживаємо зміни практично у усіх сферах життя країни.
Такі системні зміни, як правило, супроводжуються тимчасовим погіршенням ситуації, доки нова система не стане домінувати. Відхід від реформ на цьому етапі несе загрозу застрягання на найнижчій точці.
Це означатиме тривале закріплення України серед бідніших країн світу, деградацію людського та інших капіталів, ослаблення — в тому числі — і безпекових функцій держави.
Цілком імовірно, що зима 2015/16 року стане черговим стратегічним переломним моментом, точкою біфуркації, проходження якої не гарантує можливості розвитку, але непроходження — гарантує стагнацію.
Це момент істини для всіх – суспільства, активістів, політиків, бізнесу, церкви, які мають уникнути спокуси спекуляції на страхах та упередженнях.
Витримка, віра у власні та спільні сили і взаємопідтримка у суспільстві — ключові складові, яких зараз бракує, але вони необхідні для того, аби вистояти. Побудова довіри до суспільних і державних інститутів допоможе водночас перебути кризу і стати на шлях розвитку.
Суспільство повинне довіряти державі як легальному інструменту втілення змін, держава повинна довіряти суспільству як суб’єкту цих змін. Заохочення практики виправданої довіри і знеохочення практики зрадженої довіри мають стати засадами суспільних відносин взагалі і державної служби зокрема.
Домінуюча роль держави, яка вписується в патерналістські очікування, станом на цей момент скорше сприяє консервації стану справ, а не змінам.
Функції державного апарату можуть бути скорочені за рахунок зменшення втручання держави, передачі повноважень на місцевий рівень, а також в громадський, в деяких випадках і у приватний сектор.
Засадничою є ефективність управління, а не тотальний контроль адміністративно-командного типу. Низькі зарплати в державному секторі дебілізують систему державного управління.
Вища винагорода має бути пов’язана з вищими кваліфікаційними вимогами, більшою конкуренцією і — важливо — більшою підзвітністю і відповідальністю.
Поки в країні все ще зберігається суспільний договір корупційного консенсусу як основа системи обмеженого доступу.
Активна частина суспільства демонструє запит на новий суспільний договір, але він не набере сили, доки не почнеться зустрічний рух з боку традиційних еліт.
У суспільствах обмеженого доступу злом є, власне, обмежений доступ. Спричинена ним корупція — здирництво, змова, розкрадання — є наслідком.
За таких умов суспільство використовує інші види корупції, наприклад, понаднормову винагороду чи віддячування, як інструмент захисту від несправедливості чи неспроможності держави.
В умовах такого корупційного консенсусу, популізм вихолощує боротьбу з корупцією і зводить її в кращому випадку до боротьби з корупціонерами, а не з самою системою обмеженого доступу. Боротьба з низовою корупцією без одночасного запровадження нових, справедливіших правил посилює рівень тривоги в уже травматизованому суспільстві та посилює спротив усій трансформації. У сфері боротьби з корупцією, як і в інших сферах, деконструкція старої системи повинна відбуватися у послідовності згори-вниз, а запровадження нової – знизу-догори.
Попри певні переваги інклюзивності політичної культури в Україні вона ставить під загрозу досягнення демократичних перетворень.
Несталість розвитку країн Центральної та Південної Європи вчить нас, що зміни, пов’язані з втратою владних привілеїв повинні бути блискавичними, щоб еліти змінювались, а не адаптовувались.
Натомість зміни, що зачіпають пересічних громадян мають бути поступовими та добре поясненими, даючи достатньо можливостей для пристосування, не підвищуючи рівень загроженості.
Важливим механізмом адаптації пасивної частини суспільства до змін за новим суспільним договором мала б стати підтримка та допомога цій частині суспільства коштом всього суспільства в обмін на неблокування процесу реформ.
В Україні наразі є консенсус щодо європейського шляху розвитку, але бракує розуміння, що це означає справедливість щодо можливостей, а не результату. Ми не обійдемося без переходу до верховенства права.
Цей перехід обтяжений страхом і тривогою суспільства. Кроком до верховенства права як інструменту забезпечення справедливості в суспільстві мусить стати оформлення нового суспільного договору, а не певної політичної домовленості в конституції України.Цю дискусію ми вважаємо головною станом на цей момент.
Несторівська група—неформальне об’єднання інтелектуалів та громадських активістів, створене з метою розробки стратегічного бачення України.
Учасники: Богдан Панкевич, Вікторія Бриндза, Володимир Воробей, Володимир Дубровський, Євген Глібовицький, Євген Іхельзон, Ігор Гут, Ігор Коліушко, Мирослав Маринович, Олександра Бакланова, Орест Друль, Олег Рибачук, Оксана Форостина, Олександр Сушко, Павло Хобзей, Святослав Павлюк, Ярослав Грицак
- Информация о материале
Если бы я хотел уничтожить Украину я бы:
1. Поставил вокруг себя доверенных людей, связанных круговой порукой, агентами Кремля (там длинная лавочка запасных)..
2. Во все политические силы внедрил бы агентуру.
3. Развивал бы пропаганду и искоренял инакомыслие.
4. Всех, кто может сопротивляться, посадил бы в тюрьмы и загонял в котлы.
5. Заставил Украину платить боевикам, покупая уголь, свои украинские шахты я бы закрывал.
6. Я бы всех, кто записался добровольцами, не брал, а брал бы только тех, кто уклоняется от службы, брал бы из сел побольше, с некоторых по 40 человек, а из городов поменьше, чтобы не дай бог бунтов не было, села потише.
7. Армии и добровольцам я бы не давал оружие, имеющееся на складах, и говорил, что Америка виновата.
8. Если бы мне пришлось для показухи сделать пару танков, то они бы сразу сломались бы и до передовой не доехали, оставшись в тылу.
9. На передовой я бы постарался, чтобы отсутствовала координация и связь между подразделениями, я бы дробил части по 10-50 человек и вперемешку, постоянно перемещая в хаотическом порядке.
10. В местах танковых атак я бы не давал противотанковых средств, не оказывал артиллерийскую поддержку всего несколько часов, оно незаметно, а враг может подойти ближе.
11. Героев нападения я бы не награждал, или посмертно, или под давлением общественности, зато награждал бы героев терпения, кто стоит, слушает все приказы, кто вышел из плена и не критикует власть, а также Охендовского наградил бы.
12. «Беркут» и «Сокол» я бы держал поближе к себе, а за то, что я не посадил их, они в благодарность должны стать моими псами.
13. У добровольцев и волонтеров я бы забрал автомобили, чтобы разрушить снабжение Добробатов.
14. Я бы сформировал парочку фейковых «Айдаров», «Донбассов», лидеров обосрал, чтобы народ перестал верить, чтобы никто не хотел воевать и помогать.
15. Я бы из числа преданных людей нашел бы Комбатов, которые должны найти людей и отправить на убой, для утилизации патриотов..
16. От НАТО, ЕС я требовал бы деньги, которые бы воровал и напрявлял на финансирование терроризма.
17. Я бы старался показать, что все Майданы бесполезны, и устраивал фейковые Майданы и шоу.
18. Я бы в группу переговоров с боевиками послал Кучму, а в группу по пленным кума Путина - Медведчука.
19. Весь Генштаб я бы сделал агентурой Кремля.
20. Если на каких-то участках фронта боевые командиры брали бы инициативу, я их увольнял бы, перекидывал подальше от передовой, или приезжал бы лично или посылал Пастора на месте рулить, отстранив от руководства оперативного командиров непосредственных.
21. Как только русским надо перегруппироваться и накопить силы, я бы устраивал перемирие, я бы отводил арту от передовой и объяснял сдачу позиций тем, что мы не можем отвечать, и тем, что мы чтим договоренности, а если не будем чтить, то нам Запад денег не даст.
22. Если во время перемирия нас бы окружили в котел, я бы на других оголенных боевиками участках фронта не конфликтовал - потому, что перемирие.
23. Во всех наших проблемах я бы винил Запад: он требует сдавать нашу землю, не дает оружие, если даст оружие, я его сразу русским передам и опять буду кричать, почему не даете?.
24. Я бы каждый день говорил, что армия наша не может противостоять боевикам, наркоманам и преступникам, алкашам, потому что за ними Россия, доказательств бы не предлагал - и так поверят.
25. Чтобы волонтёрское движение контролировать, я бы своих волонтёров поставил, сделал их лидерами мнений и управлял бы паствой.
26. На 16 бронетанковых заводах я бы производил минимум техники, а назначал туда проверенных людей, которых знаю лично, и они не сдадут, почему заводы не работают на полную мощь.
27. Чтобы люди не знали реальной картины, я бы у рядовых солдат забрал бы телефоны.
28. Курировать контрабанду я бы поставил СБУ, а главой Луганской и Донецкой, Харьковской, Днепропетровской - проверенных людей.
29. Чтобы пограничные регионы легче отторгались, я бы им отключил украинское телевидение и включил бы русское..
30. На всех ключевых позициях в прифронтовых территориях я бы поставил проверенных сепаратистов.
31. Я бы с помощью СБУ быстро забирал пленных русских, по-тихому их отдавал и говорил, что русских тут нет, а если есть, то мало.
32. Если общественное мнение заставит меня снять с поста какого-то предателя, то я бы менял его на другого, а их у меня пруд пруди.
33. Всех, кто критикует власть, я бы назвал агентами Кремля и запретил бы критику во время АТО.
34. Я бы не объявлял военное положение, чтобы люди думали, что это не война, и ходили в рестораны, а кучка патриотов гибла в это время, чтобы русским не за что было иски предъявлять в международных судах, чтобы экономику не перестраивать на помощь фронту, чтобы международной помощи меньше было, и еще много почему..
35. Чтобы не потерять власть, я бы постепенно все делал, частями, чтобы общество привыкло и нашло оправдание моим действиям.
36. Во время крупных наступлений на нас я бы отвлекал внимание общества на парады, туда же я бы напрявлял технику военную.
37. Для удержания будущих общественных волнений я бы увеличивал количество и обеспечение внутренних войск, заодно прикармливая активистов, превращая их в цепных псов.
38. Я бы много делал показухи, укреплений, там, где они не нужны, технику, туда где она не пригодится, новую форму бы разработал для патрулей и армии, реформировал бы то, от чего нет ни денег,ни помощи в войне, лишь бы паства и европейские доноры были довольны.
39. Для того, чтобы воцарился хаос и волнения, а также для роста сепаратистких настроений я бы девальвировал валюту и экономику заганял в дефолтное состояние..
40. На правильные острые вопросы людей я бы соглашался и кричал:» Сделаем», а сам бы ничего не делал и посмеивался над идиотами.
41. Я бы много говорил о патриотизме, о том отпоре,какой мы дадим, о том,как сильны мы становимся и носил бы вышиванку
- Информация о материале
Предприниматели могут получить права на возврат депозитов из обанкротившихся банков. Сейчас такая гарантия на сумму до 200 тыс. грн. касается только физических лиц. Однако Кабмин подал в парламент законопроект, в котором хочет распространить это правило еще и на физлиц-предпринимателей. Планируется, что СПД смогут получать назад свои деньги из тех банков, которые обанкротятся уже после 1 января 2017 года. Но деньги, которые будут подпадать под гарантии, можно размещать в банках уже сегодня. Общие потери юридических лиц в обанкротившихся с начала 2014 года банках превышают 40 миллиардов гривен.
При этом у них нет практически никакой надежды на возврат этих средств. Сейчас, даже после распродажи активов и имущества ликвидированных финучреждений, денег хватает только на возврат депозитов физлицам, а также на расчет по долгам этих банков с НБУ. Тем не менее уже сейчас планируется переместить СПД с седьмой очереди кредиторов неплатежеспособных банков в четвертую. Это даст им возможность хотя бы увеличить шансы на получение своих кровных.
Если это произойдет, бизнесмены смогут рассчитывать на компенсацию денег исключительно со своих вкладов и счетов. Компенсация не распространяется на неименные депозитные сертификаты, вклады в банковских металлах и средства, переданные банку в доверительное управление. Также Фонд гарантирования вкладов физлиц не возвращает депозиты акционеров или связанных с банком лиц, депозиты, размещенные на индивидуальных условиях, а также вклады, которые были залогами по кредитам.
Сейчас права вкладчиков-предприятий защищены только на бумаге. Денег для возврата их депозитов все равно не хватает. «Формально обязательства перед кредиторами не исчезают после введения в банк временной администрации. Деньги подлежат возврату во время процедуры ликвидации в порядке, установленном законодательством. Причем обязательства перед компаниями удовлетворяются далеко не в первую очередь. Это довольно долгая процедура, поэтому многие кредиторы считают свои деньги потерянными», — объясняет советник председателя правления Евробанка Василий Невмержицкий.
Поэтому все надежды вкладчиков-бизнесменов на возврат своих денег связаны только с тем, что обанкротившийся банк может быть продан новому инвестору, который будет рассчитываться с ними. «В случае введения временной администрации, отсутствия инвестора и принятия решения не спасать банк, а вывести его с рынка применяется стандартная процедура банкротства. В таком случае она ничем не отличается от стандартных практик банкротств и соответствующих взаимоотношений между юридическими лицами, — говорит исполнительный директор направления корпоративного бизнеса и малого и среднего бизнеса Кредобанка Александр Чумак. — При успешном привлечении инвестора для покупки банка или же решении рекапитализировать банк за счет государства клиенты-юрлица ничего не теряют, так как продолжают обслуживаться либо в государственном банке, либо в коммерческом банке с новым собственником, который уже может договариваться с клиентами о разных схемах сотрудничества. Это могут быть зачеты, графики выплат и прочее».
Новая инициатива правительства должна повысить уровень доверия бизнеса к банковской системе. Этим стоит заниматься, так как пока банки продолжают страдать от оттока денег из системы.
Однако участники рынка констатируют, что гарантия только для физлиц-предпринимателей не сможет защитить интересы всех предприятий. «Остается целый пласт никак не защищенных вкладчиков-бизнесменов», — говорит заместитель председателя правления Укринбанка Жанна Макеенко.
Однако пока случаев спасения банков-банкротов новыми собственниками насчитывается крайне мало. Из полусотни неплатежеспособных финучреждений только лишь на основе Терра Банка создали переходный Кристалбанк, который был продан новому акционеру. Также активы и пассивы Промэкономбанка были переданы Фидобанку. А вот попытка спасения банка «Золотые ворота» оказалась менее удачной. Его активы и пассивы были переданы в банк «Стандарт», который спустя два месяца после этого сам обанкротился. Не удалось пристроить и Всеукраинский банк развития, так как из-за ареста его активов инвестор отказался от покупки. Сейчас ведутся переговоры о продаже Омега Банка и Астра Банка, однако они еще не завершены и окончательное решение пока не принято.
Причина столь слабого интереса инвесторов к таким активам — слишком высокие риски их приобретения. «Мы проводим довольно консервативную политику развития. Поэтому не планируем наращивать обороты за счет покупки кредитных и депозитных портфелей проблемных банков», — объясняет председатель правления ПУМБ Сергей Черненко.
- Информация о материале
Пока в Киеве размышляют, могут ли быть в принципе какие-нибудь экономические отношения между контролируемой Украиной и оккупированной боевиками территорией Донбасса, неофициальная торговля через линию размежевания идет полным ходом.Ее инициаторы и не думают спрашивать мнение верхов по этому поводу, они просто зарабатывают деньги. Журналисты называют такое военно-коммерческое явление контрабандой, хотя этот термин в классическом понимании применяется в случае незаконного перемещения товаров через государственную границу, которой между Украиной и самозваными государственными образованиями быть не может. Однако суть не в терминологии.
Отсутствие четкой позиции Киева относительно отношений с террористическими организациями «ЛНР» и «ДНР» видим на примере двух донбасских областей. Если на Донетчине официальный режим пересечения линии размежевания все еще действует в нескольких пунктах пропуска, то на Луганщине передвижение на оккупированную территорию по инициативе областной власти полностью заблокировано. Но даже жесткая блокада не дает гарантии полного прекращения торговли с самозваными республиками. Причина в том, что торгуют именно те, кто должен эту коммерцию блокировать.
Приведем лишь два выразительных примера неофициальной торговли с «ЛНР», в которой участвовали разные силовые структуры Украины. Поскольку далеко не все бойцы занимаются на войне коммерцией, и многие действительно защищают суверенитет Украины, названия подразделений не конкретизируем. Хотя выяснить их легко могут даже далекие от боевых действий пользователи Интернета. Сразу уточним, что не все бойцы занимаются на войне коммерцией, многие защищают суверенитет Украины, рискуя, а иногда отдавая жизнь за свою страну, поэтому приведенные факты не стоит использоваться для широких обобщений.
«Муравьи» на мосту
В ночь на 16 июня подразделение, имеющее определенное отношение к СБУ, задержало в Станице Луганской восемь грузовиков с алкоголем и продуктами, двигавшихся в сторону передовой. Сопровождал груз боец милицейского батальона «Чернигов». Это задержание вылилось в громкий конфликт, едва не закончившийся стрельбой. ZN.UA удалось выяснить его предысторию.
Крайний украинский блокпост в Станице — тот, что близ полуразрушенного моста через Северский Донец, — контролировал милицейский батальон «Чернигов». В этой местности практически ежедневно продолжаются перестрелки, но в период затишья милиционеры умудрились договориться с боевиками об общем бизнесе. В результате таких договоренностей грузовики с продуктами, которые по документам предназначались для торговых точек Станицы, в сопровождении милиции среди ночи подъезжали к полуразрушенному мосту, движение через который официально закрыто. Весь товар выгружали на украинской стороне, а дальше носильщики из числа местных жителей (т.н. муравьи) переносили его через полуразрушенный мост на противоположный берег. За ночь таким образом в «ЛНР» переправляли несколько десятков тонн груза, который на автомобилях доставляли в Луганск. Цены на продукты в самозваной республике выше украинских в два-три раза, потому прибыль от нехитрой бизнес-схемы немалая. Переправлять груз на оккупированный берег невозможно без ведома подразделений Вооруженных сил Украины, дислоцирующихся в Станице. Их командование молчало, поскольку тоже получало свою долю.
В конце весны во время плановой ротации в Станицу Луганскую заехала новая военная бригада — 128-я из Закарпатья. Она поставила вопрос ребром — никакого бизнеса с врагом, обстреливающим нашу территорию, быть не может. К сожалению, их принципиальность не выдержала испытания временами — ее хватило лишь на несколько недель, до согласования процента с коммерции. А дальше все пошло по прежней схеме и продолжалось вплоть до 16 июня.
Сразу после задержания грузовиков место дислокации приближенного к СБУ подразделения окружили бойцы «Чернигова» и 128-й бригады (последние даже приехали на своей бронетехнике) и потребовали отпустить груз. Словесное противостояние едва ли не переросло в вооруженное, и только когда на место прибыло вызванное из Новоайдара силовое подразделение СБУ, стороны разошлись мирно.
Инцидент стал последней каплей, после которой милицейский батальон «Чернигов», стоявший на самом «передке», вывели из Луганской области. После громкого скандала переправка груза через полуразрушенный мост прекратилась. Однако, учитывая то, что воинская бригада прибыла в Станицу из западной области, граничащей с четырьмя странами ЕС (бизнес на контрабанде здесь успешно ведут представители всех силовых структур), можно не сомневаться — коммерческое затишье носит временный характер.
Челночный бизнес
Второй пример касается Новоайдарского района Луганской области. Линия размежевания здесь также проходит по Северскому Донцу. Правый берег контролирует Украина, левый — под боевиками. Приблизительно за 15 км от Трехизбенки, между селами Лобачево (левобережье) и Желтое (правобережье), издавна работает паромная переправа. Течение реки здесь медленное, а ширина русла всего метров двадцать. До сих пор возле технического сооружения можно увидеть таблицу с ценами за переправу, действовавшими в довоенное время.
На правом берегу за кустарниками устроен опорный пункт боевиков, на левом стоят украинские войска. Расстояние между ними по прямой — менее 100 метров. Активных боевых действий в этом месте нет, зато есть возможность неплохо заработать — достаточно лишь согласовать новые тарифы за пересечение реки. После достижения таких договоренностей переправа, которая решением областной власти должна была быть демонтирована, возобновила свою работу. С той разницей, что теперь через реку движутся не паром, а лодки.
И днем, и ночью в Лобачево и Желтое съезжаются по несколько сотен легковушек и микроавтобусов. На правый берег лодками переправляют продукты, алкоголь, табак и т.п., а в обратном направлении большей частью плывут люди. Документов не проверяют, поскольку официального пункта пропуска здесь нет. В этой местности неоднократно появлялись диверсионно-разведывательные группы боевиков: они вступали в бой с украинскими силовиками или закладывали взрывчатку, на которой подрывались мирные жители. Однако для наших военных, которые должны обеспечивать незыблемость линии размежевания в районе переправы, это не аргумент.
Я лично побывал на переправе возле Лобачево и собственными глазами видел на правом берегу вооруженного боевика, а на левом — командира 92-й бригады, которую часто ставят в пример другим воинским подразделениям. Незаметно подъехать к переправе невозможно — все подступы контролируются украинскими военными, поэтому к приезду посторонних лиц здесь были готовы. Однако несколько легковушек, проседавших под весом загруженных продуктов, спрятать не успели…
После того как фото- и видеоматериалы с места переправы попали в Генпрокуратуру, руководством бригады занялись военные правоохранители. Сама переправа пока что бездействует, подступы к ней заблокированы — это подтверждают местные жители. Но надолго ли? Северский Донец стал линией размежевания на несколько сотен километров, его течение во многих местах медленное, а русло относительно узкое, и то, что неофициальная торговля с сепаратистами вскоре возобновится в другом месте, не вызывает никаких сомнений.
Можно ли хотя бы минимизировать процесс неофициальной торговли с самозваными республиками? Теоретически — да. Если, например, ежемесячно проводить ротацию подразделений, дислоцирующихся на самом «передке». Определенной части наших военных необходима не только психологическая реабилитация после боевых действий, но и прививка от коммерческой «бациллы» перед отправкой на фронт.
Опыт западных областей Украины показывает, что полностью искоренить контрабанду невозможно даже там, где с противоположной стороны границы стоят, казалось бы, неподкупные структуры стран Евросоюза. На Востоке страны ситуация несколько иная. Здесь о «бизнесе» приходится договариваться не с коллегами из родственных таможенных или пограничных служб, а с террористами, которые обстреливают нашу территорию и убивают людей. В том числе бойцов тех самых подразделений, стоящих на переправе или возле разрушенного моста. Их жаждущих заработка на войне боевых побратимов этот факт не останавливает…
- Информация о материале
Суд зобов’язав ТОВ «Вест Ойл Груп» передати у власність Харківської міськради земельну ділянку площею 1,37 га. Про це йдеться у рішенні Господарського суду Харківської області від 16 червня 2015 року.
В 2009 році Харківська міськрада передала безкоштовно обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Титан» земельну ділянку по вулиці Стрілківській, 1.
В 2013 році ця земельна ділянка була продана ТОВ «Вест Ойл Груп».
У лютому 2015 року прокуратура звернулася до суду, вимагаючи скасувати рішення депутатів та повернути земельну ділянку у комунальну власність. В позові прокуратури відмічалося, що «Титан» отримав землю з порушенням законодавства. В свою чергу відповідач на суді заявив, що прокурором було пропущено строк на подання заяви, але суд ці аргументи відхилив і постановив, що Дударенко Власта Валеріївна, Босенко Костянтин Валентинович, Босенко Олена Семенівна взагалі заснували кооператив з порушенням Житлового та Земельного кодексів. На думку суду, Харківська міськрада повинна була дослідити законність створення кооперативу, мету створення та додержання вимог законодавства, але не зробила цього.
Тому суд прийняв рішення витребуватиз незаконного володіння ТОВ «Вест Ойл Груп» та передати Харківській міськраді земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:08:001:0056) площею 1,37 га
Варто відзначити, що Олена та Костянтин Босенко разом з Властою Дударенко створили декілька аналогічних кооперативів, які безкоштовно отримали землю. Наприклад, ОК «ЖБК «Парк-Міленіум» в 2009 році отримав дві земельні ділянки в харківському районі «Лісопарк».
ОК «ЖБК «Титан» був зареєстрований за адресою: Харків, вулиця Котлова, 216. За цією ж адресою зареєстровано ТОВ «Зем-ар». Саме ця фірма до 2009 року використовувала спірну ділянку на правах оренди і планувала там побудувати побудувати автосалон.
Засновниками ТОВ «Зем-ар» є Вадим Євтюшкін, депутат Харківської міськради Ігор Аріх, депутат Закарпатської облради Василь Ігнатко, ТОВ «Актив- Інвест плюс», яким володіє кіпрська «Мервеза Бізнес девелопмент ЛТД». Керівником «Зем-ар» є Сергій Велигоша.
Щодо ОК «ЖБК «Титан», то зараз діяльність підприємства припинена.
ТОВ «Вест Ойл Груп» є правонаступником спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група», першим засновником якого був народний депутат Ігор Єрємєєв.
Засновниками ТОВ «Вест Ойл Груп» є луцьке підприємство «Дукат» та голандська компанія «Вест Оіл Груп Холдінг Б.В.». Голандська фірма разом з науково-виробничим центром «Євродім» є засновниками «Дуката».
«Вест Оіл Груп Холдінг Б.В» також є власником компанії «Вог Аеро Джет», яка за останні півтора роки стала другим за розмірами постачальником дизельного палива для «Укрзалізниці».
- Информация о материале
Україна як одна з багатьох країн, що розвиваються, останні 20 років не раз стикалася із зовнішнім тиском щодо прав інтелектуальної власності - ІВ. Щодо України цей тиск чиниться різними джерелами і каналами, але завжди має одну мету: зміцнення української системи прав інтелектуальної власності. На міжнародному рівні Світова організація торгівлі стандартизувала закони про ІВ в угоді про пов'язані з торгівлею аспекти прав інтелектуальної власності - TRIPS. Укладена 1994 року угода передбачає мінімальні стандарти для внутрішнього захисту ІВ, а також карні процедури та штрафи до порушників прав ІВ. Будь-яка країна, яка хоче приєднатися до СОТ, повинна ратифікувати угоду TRIPS.
Як і в інших країнах, що розвиваються, бажання України отримати доступ до прибуткових ринків, який приходить з членством у СОТ, переважили її небажання до реалізації захисту ІВ та карних механізмів, закріплених в угоді TRIPS.
Якщо брати континентальні масштаби, Україна потребує посилення захисту ІВ для виконання своїх зобов'язань перед ЄС згідно з поглибленою та всеосяжною угодою про вільну торгівлю - ПВУВТ, підписаною 27 червня 2014 року в межах ширшої угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Положення ПВУВТ про ІВ доповнюють положення угоди TRIPS і передбачають аналогічні карні заходи.
Останній, але не менш важливий момент: Україна була ціллю інтенсивного одностороннього тиску з боку Торговельного представництва США.
Починаючи з 1989 року, Торговельне представництво США оприлюднює звіти про такі країни, як Україна, що не забезпечують ефективну правову охорону ІВ відповідно до розділу 301 закону про торгівлю 1974 року.
Проблемні країни можуть бути внесені до переліку країн пріоритетного спостереження для забезпечення «підвищеної уваги» в проблемних питаннях або можуть отримати статус «пріоритетної зарубіжної країни» і стати об'єктом піврічного розслідування та односторонніх торговельних санкцій з боку США.
Вперше Україна отримала такий статус у 2001 році, потім піднялася у переліку країн пріоритетного спостереження в 2006 році, а в 2013 році знову ввійшла до списку «пріоритетних зарубіжних країн». Нині Україна перебуває у переліку країн пріоритетного спостереження.
Стан системи захисту
Якою на цьому тлі є система захисту та реалізації прав ІВ України порівняно з іншими країнами?
Розпочнемо з патентних прав. Зручний спосіб вимірювання сили патентних прав країни - це індекс, який започаткували Хінарте і Парк 1997 року.
Охоплюючи п'ять складових патентного законодавства - захист шляхом патентування, членство в міжнародних договорах, тривалість захисту, метод примусового виконання й обмеження патентних прав, - показник індексу набуває значення від нуля до п'яти залежно від кількості задоволених умов.
На першому малюнку наведено значення індексу відносно ВВП на душу населення у 120 країнах за 2010 рік - останній рік, за який доступні дані.
На другому малюнку показані дані для України і середнє значення інших 199 країн з 1995 року по 2010 рік. Україна отримала 3,88 бала за свої патентні права у 2010 році, тоді як середнє значення дорівнювало 3,275.
Тридцять одна країна випередила Україну в 2010 році, і це були більш розвинені країни, якщо порівнювати доходи на душу населення. Далі з другого малюнка стає зрозуміло, що показник України не змінювався у 1995-2005 роках і почав підніматися десь між 2005 роком і 2010 роком.
Таке зростання відбулося завдяки ратифікації угоди TRIPS у 2008 році. Решта країн активніше зміцнювала свої патентні права. Кожні п'ять років крива середнього значення дещо зростала.
Для висвітлення питання про захист авторських прав можна скористатися індексом авторського права Рейнольдса (2003) і Парка (2005), що охоплює чотири показники захисту авторських прав - сфера дії, використання, здійснення, членство в міжнародних договорах - із шкалою від нуля до чотирьох.
Повторюючи вказані методи аналізу з використанням захисту авторських прав, два наступні малюнки показують, що Україна пропонує слабкий захист у сфері захисту ІВ. У 2010 році вона набрала лише 2,46 бала при середньому значенні 2,58. Таким чином, Україна відстала від 62 країн із 116, вісім з яких є менш розвинутими.
Четвертий малюнок показує, що з 1995 року Україна доклала певних зусиль до посилення захисту авторських прав, але у 2010 році її показник залишився нижчим від середнього значення. Україна отримала шквал критики за слабкий правовий захист авторських прав та увагу Торговельного представництва США.
Класичні аргументи «за» і «проти»
Можна припустити, що прогрес у посиленні правового захисту майнових прав був дещо повільним порівняно з країнами з подібним рівнем розвитку.
Україна зацікавлена у зміцненні захисту майнових прав, чи реформи у цій сфері - лише ціна, яку потрібно заплатити за доступ до ринків СОТ, ЄС та США? У ширшому сенсі - які є аргументи «за» і «проти» посиленого захисту ІВ?
Аргументи з наукових посібників на користь захисту ІВ полягають у тому, що це стимулює авторів і виробників до інновацій та нових винаходів, на певний час усуваючи з ринку копіювальників та наслідувачів. Це дозволяє авторам і виробникам одноосібно окупити свої витрати, які були вкладені у певний винахід.
Критики говорять, що заходи із захисту прав інтелектуальної власності підвищують ціни на захищені продукти і перешкоджають поширенню нових технологій.
У світлі цих аргументів оптимальним рівнем захисту ІВ буде золота середина, яка відновить рівновагу між сприянням інноваціям і витратами на їх створення.
Вплив глобалізації
Наведений аналіз часто застосовується і нині, але він ігнорує одне з ключових міркувань: міжнародний аспект ІВ. Сучасна економіка взаємопов'язана, і політика однієї країни у сфері захисту ІВ може впливати на політику інших країн.
Законодавці, перед якими поставлене завдання модернізації системи правового захисту ІВ, повинні враховувати таку взаємозалежність. Внесення питання захисту ІВ на порядок денний Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів було спірним кроком з боку США та їхніх прибічників.
Прихильники глобальної реформи ІВ стверджують: посилена система правового захисту ІВ допомагає країнам, що розвиваються, отримати приплив інноваційних продуктів і технологій на внутрішні ринки.
Противники заперечують: посилений захист у країнах, що розвиваються, діє як бар'єр для законної торгівлі продуктами-імітаторами. Він дозволяє іноземним корпораціям незаконно накручувати ціни за рахунок знедолених споживачів.
Що ми зрозуміли
Емпіричні дослідження підтримують твердження, що посилення правового захисту ІВ у країнах, що розвиваються, сприяє доступу цих країн до іноземних технологій.
Як дослідила Івус (2010), таке зміцнення в межах угоди TRIPS у країнах, що розвиваються, сприяло зростанню імпорту інноваційних продуктів у галузях, яким найбільше потрібен захист патентних прав. Найголовніше - підвищення вартості імпорту - було обумовлене збільшенням кількості, а не підвищенням цін.
Це свідчить про те, що посилений захист ІВ не обмежує доступ країнам, що розвиваються, до інноваційних продуктів і технологій, сприяючи підвищенню цін.
Результати Івус (2015) знову показують, що патентний захист - це суттєвий інституційний фактор у рішенні компаній США стосовно того, чи представляти нові продукти та процеси на ринках країн, що розвиваються.
У відповідь на посилення режимів патентного права в країнах, що розвиваються, розширюється асортимент продукції, яка імпортується із США.
Аналізуючи дані з різних фірм Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, Яворчик (2004) дослідила, що слабка система захисту патентних прав відштовхує іноземних інвесторів від високотехнологічних галузей.
Бранстеттер (2006) вивчав реакцію транснаціональних компаній США на реформування сфери ІВ у країнах перебування з 1982 року по 1999 рік.
Він знайшов позитивний вплив на сплату роялті за технології, передані філіям, витрати на проведення наукових досліджень та розробок філій і на загальний рівень зарубіжних заявок на патенти.
Бранстеттер та інші (2011) виявили, що багатонаціональна діяльність США розширила подальшу реформу захисту ІВ. Крім того, зросло промислове виробництво в країнах, які втілюють реформи.
Ці результати показують: спад у наслідувальній діяльності країн, які втілюють реформи, невеликий, і його компенсує розширення багатонаціональної діяльності.
Висновок
Відносини України з ІВ непрості і все ще неврегульовані. Доки нехтуватимуться аспекти ІВ, наприклад, захист авторських прав, на Україну й далі тиснутимуть з-за кордону, і нависатиме перспектива виключення з прибуткових ринків.
Емпіричні докази свідчать, що плюси запровадження посиленого захисту ІВ переважають мінуси, зокрема, втрату наслідувальної продукції та ринків.
Однак не зникає відчуття, що узгодження внутрішнього законодавства з вимогами розвинутих країн більш вигідне розвинутим країнам і багатонаціональним конгломератам, ніж вітчизняним споживачам і підприємствам.
Реформування ІВ здається гіркою пігулкою, але є докази, що в інтересах України її проковтнути.
- Информация о материале
Страница 582 из 1561
