Статьи
В місті Ізюм Харківської області на ремонт дорожнього покриття по вулиці 20-річчя Жовтню витратили 1,2 млн. грн, хоча тендер на проведення робіт було відмінено. Як повідомляє сайтІзюмської міськради, працівники ВАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління» станом на 2 липня проводили капітальний ремонт частини дорожнього покриття вул. 20 років Жовтню.
Запланована площа ремонту 3057 кв м. Усього задіяно шість одиниць спецтехніки. На ремонт дороги використано 1,198 млн грн. з міського бюджету.
В травні Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міськради Харківської області провело тендерна ремонт дорожнього покриття вул. 20 років Жовтню.
У торгах взяли участь три компанії. У тендерного комітету були претензії до двох із них щодо повноти пакету документів. Разом з тим інформація про відхилення якоїсь із пропозицій у ВДЗ відсутня. Тільки навпроти фірми-переможця зазначено, що необхідні документи в наявності.
Переможцем став ПАТ «Шляхове ремонтно-будівельне управління», з яким було заключено угода, хоча більш дешевша пропозиція була у ТОВ «Євробуд Плюс».
ПАТ «ШРБУ» планував зробити ремонт дороги з розрахунку 37701 грн. за 100 кв. метрів дороги.
Як повідомляється у «Віснику державних закупівель», 4 червня результати тендеру були відмінені, через «неможливість усунути порушення, що виникли через порушення законодавства».
Інформації про нові торги у «Віснику» немає.
«Шляхове ремонтно-будівельне управління» зареєстроване у м.Ізюм Харківської області. Найбільшим пакетом акцій 24% володіє голова правління Ніна Гончар.
- Информация о материале
Контрабандисты используют даже грудных детей. Вот он едет, у него все заднее сиденье загружено, плюс полный багажник, и на крыше еще полно всего, днище машины проседает. Зато «с младенцем». Ведь по рекомендациям ОБСЕ у нас создана на пропускных пунктах «вторая очередь» для машин с беременными, больными, детьми. И его обязаны через эту очередь скорее пропустить. А он четыре раза в день так проезжает.
Алексей известен читателям по февральскому интервью, в котором рассказал, как из директора автобазы сделался курьером, доставляющим бойцам на передовую все необходимое. Сейчас он вошел в одну из новосозданных мобильных групп по борьбе с контрабандой в АТО. Ниже - его рассказ о том, кто и как ловит контрабандистов, сколько стоит пропустить фуру «контрабаса» к террористам и чем плохи рекомендации ОБСЕ.
Идея мобильных групп была обсуждена неделю назад (интервью записано 23 июля. - Авт.) на встрече у президента, в которой участвовали и волонтеры, и представители заинтересованных госструктур. От волонтеров изначально были Георгий Тука (ныне - глава Луганской военно-гражданской администрации. - Авт.), Роман Доник, Юрий Бирюков и Павел Кащук. Потом был приказ АТЦ, распоряжения по соответствующим ведомствам. В итоге с прошлого понедельника на разграничительной линии начали работать семь таких групп.
Каждая группа имеет свою территорию и свою базу, но все они взаимосвязаны, и все - взаимозаменяемы. В их состав входят представители Фискальной службы, СБУ, пограничников, Военной службы правопорядка и волонтеры. Последних немного - по одному-два человека на группу. Каждой группой руководит старший офицер СБУ, скажем так, выше майора. Спецлужба осуществляет и общую координацию. Всего в каждой группе 20-25 человек. Часть из них - группа поддержки, то есть, военные, а конкретно - десантники. Они имеют тяжелое стрелковое оружие и бронетехнику.
К сожалению, это нужно в первую очередь против «своих». Ведь мы останавливаем контрабанду на нашей территории, где ее «крышуют» наши же армейцы, силовики, бойцы добровольческих батальонов. Все они, разумеется, вооружены. Вот почему в составе групп - десантура с «броней».
У групп уже были конфликты с представителями наших же силовых структур, когда мобильные группы задерживали транспорт для проверки груза и документов, а кто-то их пытался освободить. Приходилось побряцать оружием. К счастью, до перестрелок пока не доходило. Наша поддержка достаточно хорошо вооружена, хотя подробностей открыть я не могу.
Что мы делаем? Ездим по полям, по посадкам - и ловим транспорт, который перевозит грузы через линию соприкосновения в обход официальных пунктов пропуска и по поддельным документам. Ну вот пример: едет, якобы не на ту сторону, а по нашей территории, но почему-то по полям, фура. По документам - с «молочкой». Проверили - а за «молочкой», глубже в кузове, спрятана куча спиртного. Или еще случай: везут сыр, 500 килограммов. И по накладным выходит, что этот сыр стоит 2 гривни килограмм. Две тонны курятины - по 15 гривен килограмм, согласно накладным. Ну понятно же, что эти накладные - липовые, и понятно, куда на самом деле все эти фуры собрались.
Волонтер Родион Шовкошитный буквально сегодня описывал случай: 21 фура, целая колонна, задержана ночью с алкоголем, сигаретами и т. д., причем не на дороге, а в полях. Она задержана одной из наших групп. К сожалению, по одной фуре потом попал «блуждающий танк», она сгорела. Жертв не было.
Кто-то говорит, что на самом деле ее сожгли борцы с контрабандой. Ну, все так думают. Но это же фронт. Любая колонна вызывает определенный интерес с той стороны. Они же не знают, что там. В том случае, о котором я говорю, обстрел зафиксирован, он проходит по сводкам... В общем, все может случиться, так что лучше контрабандистам не ездить.
Наша задача - предотвратить транспортировку и максимально надежно задокументировать нарушение. Чтобы не было так, как повсеместно происходило ранее, когда местные суды отпускали задержанные машины вместе с грузом, поскольку те, видите ли, задержаны с процессуальными нарушениями. У наших групп есть специалисты и все полномочия. Далее дела передаются по инстанции.
Естественно, мы не ездим наугад. Расставлены люди, собираются данные. Как только мы получаем сигнал, что где-то движется что-то подозрительное - выезжаем на перехват. За несколько первых дней предварительные результаты неплохи. Грузы останавливаются десятками фур и сотнями тонн. Ну а каковы будут окончательные решения, говорить пока рано. Кстати, сегодня, на круглом столе, организованном группой «Депутатский контроль», я просил народных депутатов направить депутатские запросы в суды и органы прокуратуры в зоне АТО и о количестве дел по контрабандистам, и о количестве фур, возвращенных судами их якобы законным владельцам.
Пока еще есть некоторые несостыковки чисто материального характера. На том же круглом столе я озвучивал проблему: для мобильных групп не предусмотрели достаточно горючего. Если у десантуры топливо есть (у них поставки по своей линии), то пограничники-фискалы-СБУ ездят на том, что изыскивают волонтеры. Начштаба АТЦ СБУ Геннадий Кузнецов записал мое замечание, надеюсь, ситуацию вскоре исправят.
Тот факт, что мобильные группы состоят из представителей разных ведомств, не только позволяет использовать полномочия всех этих ведомств одновременно. Это еще и содействует тому, что они не коррумпированы. Людям было бы сложно договориться, что, вот, мы поймали два грузовика, давайте отпустим их за двести тысяч гривен. Кстати, это не самая высокая цена: в зависимости от груза, фура «стоит» от ста до четырехсот тысяч. Потому что прибыль контрабандистов все равно огромна: я слышал, что бутылка пива на территориях «республик» может стоить 100 грн, бутылка кока-колы - 60 грн.
Кстати, есть люди, которые говорят о недопустимости «блокады». Так вот, мне сложно себе представить, что фуры с водкой или пивом - это гуманитарный груз для мирных жителей.
Я, правда, не считаю, что передвижение через линию соприкосновения нужно закрыть вообще. Для мирных жителей право пересекать ее должно остаться. У людей бывают разные обстоятельства жизни. Другое дело - контрабанда. Гуманитарные грузы должны пропускаться, но контрабанда проходить не должна. А чтобы контрабанду не прикрывали «гуманитаркой» - как происходит сплошь и рядом - должны быть документальные подтверждения того, где этот груз разгружен и кому пошел. И, конечно, алкоголь, сигареты, металлические чушки и т. п. никаким гуманитарным грузом быть не могут, ни при каких документах. Вы это кушать не будете.
Сепаратисты, насколько я понимаю, пока в растерянности от наших мобильных групп. Есть информация, что цена провоза сильно выросла, а контрабандисты стараются кататься меньше. Понятно, всех мы не переловим, но поток контрабанды можно уменьшить.
В стратегическом смысле правильно было бы укрепить это все законодательными актами. Например, у нас есть официально определенные пункты пропуска, дороги к ним, и есть официальное время пропуска (исключительно в светлое время суток). Так вот, хорошо бы издать закон о том, что посторонние грузовые транспортные средства и грузы, обнаруженные в зоне АТО вне «официальных» дорог или в запрещенное время, должны изыматься. Машины - в пользу армии, грузы - хоть в пользу армии, хоть в пользу местного мирного населения, или, допустим, детских домов.
Должна соблюдаться норма груза при пересечении контрольного пункта. Для легкового автомобиля - 50 кг. И это должен быть товар немассовый. Если ты закупился на украинском базаре продуктами для семьи - это одно дело. Но если «мирный житель» везет 20 фонариков, то ясно, что не для личного пользования. Здесь тоже нужны бы законодательные новации - но, увы, у нас парламент во время войны спокойно ушел в отпуск…
А тем временем контрабандисты используют даже грудных детей. Вот он едет, у него все заднее сиденье загружено, плюс полный багажник, и на крыше еще полно всего, днище машины проседает. Зато «с младенцем». Ведь по рекомендациям ОБСЕ у нас создана на пропускных пунктах «вторая очередь» для машин с беременными, больными, детьми. И его обязаны через эту очередь скорее пропустить. А он четыре раза в день так проезжает.
Ребята уже просто записывают время и номера, чтобы хоть как-то их тормозить. Но этого недостаточно, конечно.
- Информация о материале
КП «Харківський метрополітен» 20 липня уклало угоду з ФОП Дудко Андрій Юрійович на поставку термопапіру для автоматичних кас. Вартість угоди складає 1,689 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».
Йдеться про поставку 14 200 рулонів папіру по 119 грн. з такими параметрами: ширина – 58 мм, діаметр рулону – не більше 147 мм, довжина папіру у рулоні-227 м, щільність – 68 г/кв.м., пластикова втулка, внутрішній діаметр-14,6мм, термослой зовні.
Такі параметри термопапіру не є стандартними. Зокрема, більш популярні та дешевші варіанти папіру шириною 57 мм, у менших рулонах та з параметром щільності 65 г/кв.м.
ТОВ «Караван» Олега Лемешева пропонувало поставку за 718 тис. грн., але пропозиція була відхилена через те, що щільність зразка їх паперу склала 46 г/кв.м.
Єдиним конкурентом ФОП залишилось ТОВ «Український папір» Володимира Михайленка. Їх пропозиція була на 200 тис. дорожча.
ФОП зареєстрований у Харкові, на проспекті Леніна, 12. Братом Андрія Дудка є Денис Дудко – бас-гітарист гурту «Океан Ельзи».
- Информация о материале
1. Економіку і революцію неможливо обдурити
Після 2004-го вже третій український президент намагається зробити те, що не вдавалося зробити нікому, ніде й ніколи – обдурити економіку і закони суспільного розвитку.
Вже третій президент демонструє невміння розрізняти причини і приводи революцій.
Революція – це сигнал економіки про те, що в існуючій системі управління вона вже не здатна утримувати соціальну сферу.
Повторна революція – це сигнал, що проблеми доведені до крайнього ступеню гостроти і поступові зміни вже не врятують ситуацію.
Потрібні не просто кардинальні системні зміни, а зміни дуже швидкі.
Порошенко з Яценюком так і не змогли зрозуміти, що якщо хоча б одну з цих умов проігнорувати – наступної революції не уникнути. А вони ігнорують обидві.
У жовтні 1917-го Тимчасовий уряд Росії вже допустився такої ж фатальної помилки – і третя революція швидко і кардинально знищила і владу, і всю еліту.
Будь-яка соціальна революція є продуктом діяльності влади, а не революціонерів чи недоброзичливих сусідів.
Коли більша частина населення вже не в змозі зводити кінці з кінцями – високий рейтинг може отримати не те що Ленін або Гітлер, а навіть Ляшко.
Коли за президентську і генеральську показуху народ розплачується сотнями солдатських життів – армія перетворюється на революційний казан.
Нові тарифи при старих «схемах» – найефективніша революційна агітація.
Прибутки «сімейних» бізнесів нової влади на фоні катастрофічного падіння економіки і рівня життя населення – найкраще паливо для революційного полум'я.
Віра в магічну силу телевізійної картинки вже зіграла злий жарт з Януковичем. Тепер на цих граблях танцюють Порошенко і Яценюк.
Щоб відвернути нову революцію, потрібно вплинути не на електорат, а на економіку.
А економіці глибоко начхати і на театрально-героїчні пози президента перед телекамерою, і на показово-реформаторську риторику прем’єра.
Економіка не реагує на заяви Порошенка, що злочинний світ тремтітиме перед Яремою.
Вона реагує на сміхотворну кількість вкрадених грошей, повернутих Яремою в економіку.
Так само вона не реагує на показові арешти декількох прокурорів чи чиновників.
Вона реагує на величезну кількість грошей, які вимиває з економіки через корупційний податок вся прокурорсько-суддівсько-міліцейсько-СБУшна система.
Економіці байдуже, яку назву придумає президент для районів, контрольованих легалізованими терористами. Для неї важливо, що ці райони неодмінно стануть «чорною дірою», в якій швидко і безслідно зникатимуть величезні кошти.
Економіка не помітить податкових змін Яценюка – до тих пір, поки ці зміни не стимулюватимуть вітчизняний бізнес виводити гроші з тіні та інвестувати їх в економіку, створюючи нові робочі місця.
Запитайте знайомих бізнесменів у регіонах про стимули і перспективи розвитку – і ви отримаєте повну картину перспектив виходу з революційної ситуації.
Проїдання міжнародних кредитів не вирішує проблему, а лише поглиблює її.
Українська економіка агонізує не через війну і не через брак грошей.
Її добивають тотальна корупція, тотальні «схеми» і тотальні офшори. Саме вони ведуть економіку до краху, а країну – до революції.
Але влада вперто не бажає щось кардинально змінювати. Вона продовжує фрагментарні вибіркові дії задля привабливої телекартинки видавати за системні зміни.
Дуже показовими у цьому плані стали події у Закарпатті. Доки не відбулося стрілянини з жертвами, яка привернула до себе загальну увагу – і тотальна корупція, і тотальна контрабанда цілком влаштовували і Порошенка, і Яценюка.
Коли бруд стало неможливо приховати – перед телекамерами з’явився рішучий президент з рішучими діями.
В інших областях, в яких такий же бруд залишається під килимом – жодних різких рухів ні президента, ні прем’єра…
Щоб зрозуміти причини, потрібно дати відповідь на два дуже прості питання:
Де зареєстровані ключові бізнес-активи Порошенка? Де зареєстровані ключові бізнес-активи соратників і «попутників» президента і прем’єра?
Скільки власних бізнес-активів і активів соратників Порошенко і Яценюк за останній рік перевели з офшорів в Україну?
Відповідь на ці питання – найточніший показник реформаторського потенціалу президента і прем’єра.
Команди офшорного президента і офшорного прем’єра категорично не бажають підтримати українську економіку власною кишенею, в якій зберігаються «мінімізовані» гроші.
То чи варто дивуватися, що економічні реформи зводяться до виконання умов МВФ і політичних вимог країн-донорів, а також до підвищення тарифів.
Чому ні у Порошенка, ні у Яценюка немає чіткого системного бізнес-плану реформування української економіки?
Тому що у них немає потреби у такому бізнес-плані – все рівно буде робитися тільки те, без чого неможливо отримати черговий транш кредиту.
Офшорну владу мало цікавлять перспективи не офшорної частини українського бізнесу.
Офшори – це не тільки бізнесові схеми. Це – менталітет.
Мільярдери і мільйонери у владі не соромляться у бідній країні під час війни збагачуватись за рахунок «мінімізації», пільг з бюджету, «схем» і контрабанди.
А прокурори-мільйонери, судді-мільйонери і генерали-мільйонери продовжують очолювати «непримиренну боротьбу» з корупцією…
Якщо Порошенко і Яценюк продовжать і далі займатися імітацією реформ – економіка дасть третій революційний сигнал.
І тоді владу і стару еліту не врятують ні вишиванки, ні Нуланд з Меркель.
До того ж, уважні глядачі помітили, що у першому акті вистави на стіні висить велика кількість автоматів Калашникова…
А значить, не всім представникам влади може так пощастити з втечею, як Януковичу.
2. Війна може все списати. Навіть «під нуль» – владу
На війну влада не тільки списує плачевні результати своєї діяльності.
Наслідуючи Тимчасовий уряд Росії у 1917-му, одним з основних методів протидії назріваючій революції, українська влада обрала розкручування теми патріотизму та єдності влади і народу перед лицем смертельної небезпеки.
Тема дуже сильна. От тільки у виконанні Порошенка, Яценюка та їх соратників вона звучить відверто фальшиво.
Коли офшорні «мінімізатори» платежів в український бюджет перед телекамерою красуються у вишиванках – це викликає не стільки повагу, скільки роздратування.
Президент-»патріот» примудрився навіть не заїкнутись про тісний взаємозв’язок питання прав росіян в Україні, зокрема у Донбасі, з питанням про права українців у Росії. Що вивело б пошук виходу з конфлікту у зовсім іншу площину.
За кожен долар свого майна Порошенко тримається руками, ногами й зубами.
А от інтересами України він відразу погодився поступатися в односторонньому порядку.
І у підсумку опинився за півкроку до поразки у політичному Сталінграді. (див. «Битва за «статус». Путін vs Порошенко», УП 18.11.2014)
Не має значення, які контексти вкладають в перехідні положення Конституції Порошенко і Рада.
Тому що реалізовувати «особливий статус», якою назвою його не маскуй, на практиці буде Путін. «Взаємне» припинення вогню ми вже маємо…
Син президента надійно ховається від передової у Верховній Раді. А синам пересічних українців тато-президент вустами Муженка віддає накази «триматися» з автоматами і шкільними автобусами проти танків і «градів»…
Хтось вірить, що злощасному Іл-76 у тих умовах дозволили б злетіти у повітря, якби на його борту був син президента?
Хтось вірить, що в Іловайську українські солдати не отримали б а ні вчасної допомоги, а ні вчасного наказу про відступ, якби серед них був син президента?
А де вирішив себе реалізувати син полум’яного патріота Пашинського? В обороні Маріуполя чи Пісків? Ні – в «Укроборонпромі».
Коли народ бачить, що у влади дві діаметрально протилежні правди – для себе і для пересічних українців – спекуляції на теми патріотизму і єдності не віддаляють революцію, а наближають її.
Влада не хоче помічати, що вона вже вірить у власну телекартинку значно більше, ніж народ.
Команда Порошенка намагається копіювати улюблений штамп кремлівської пропаганди: виступати проти російського (українського) президента у такий важкий час може лише ворог Росії (України).
Справжній патріот Росії (України) повинен беззастережно об’єднатись навколо Путіна (Порошенка).
Хто проти влади – той агент Америки (Кремля).
Не допоможе…
3. Остаточну юридичну оцінку дій Порошенка, Яценюка та їх соратників у кращому разі даватимуть прокурори, призначені НАСТУПНИМ президентом. У гіршому – озброєна революційна юрба
Президенту та іншим не варто забувати, що Порошенко не вічно призначатиме прокурорів.
Не варто сподіватись, що Шокіну і Матіосу вдасться поставити крапки і всі кінці надійно заховати у воду.
Цілком може виявитись, що «подвигів» Муженка, Яреми, Шокіна, Гонтарєвої вистачить на кримінальні статті і для самого Порошенка.
Те ж саме стосується і прем’єра та його команди.
Якщо до того часу доведений до кризової межі народ не візьметься чинити самосуд…
Особливо якщо врахувати, що Кремль зробить все можливе, щоб підготовлений Порошенком і Яценюком Третій майдан переріс у форму хаосу і розгулу мародерства та насильства.
Якщо влада створила причини революції – привід і революціонери завжди знайдуться.
Перевірено історичною практикою.
- Информация о материале
На фронте АТО военное командование изо всех сил борется за мир и прекращение огня, миссия ОБСЕ и ведущие мировые лидеры заклинают соблюдать условия Минских соглашений, но каждый день из демилитаризованной зоны продолжают поступать раненые и тела погибших.Какова обстановка на фронте, перспективы развития боевых действий, новые факторы?
Анализ оперативной обстановки
В целом интенсивность ведения боевых действий в июле была невысокой по сравнению с зимними сражениями. Однако на ряде ключевых направлений, прежде всего в районе Донецка, количество обстрелов из артиллерии и танков противника было высоким.
Следует отметить, что в июле противник предпринял ряд действий, которые позволяют говорить об изменении тактики:
- Противник стремится избежать «контактных» боев. Тактика российских наемников — огневые налеты на позиции наших войск, но без попыток захватить опорные пункты. - - Со времени отраженной украинскими воинами атаки на Марьинку 3 июня противник не проводит штурмовых операций.
- Противник прекратил боевые действия в районе Широкино в секторе «М», полностью очистив село, и отвел свои подразделения в этом районе к Саханке.
Практически прекратились обстрелы украинских позиций реактивными системами залпового огня.
- Диверсионно-разведывательные группы противника используют тактику «минной войны» в ближнем тылу украинских подразделений, избегая «контактных» боев и ограничиваясь установкой взрывных устройств и эпизодическими обстрелами.
Эти факты российская сторона трактует как свидетельство деэскалации конфликта и на этом основании требует аналогичных мер со стороны Украины.
Сейчас российское командование заявляет, что готово обеспечить отвод от линии соприкосновения тяжелого вооружения не только калибром свыше 100 мм, но и калибром менее 100 мм.
С моей точки зрения, говорить о реальной деэскалации все-таки преждевременно. Почему?
Украинские воины понесли в июле значительные потери. Война продолжается, и пока гибнут солдаты в бою и гремят разрывы, говорить о наступлении мира нельзя.
В декабре 2014-го был целый месяц относительной тишины, который противник использовал для переформирования и подготовки к новому витку боевых действий.
На ключевом для врага направлении — в окрестностях Донецка — интенсивность боевых действий была высокой.
Россия создает из банд наемников профессиональную наемную армию. Она имеет относительно небольшую численность: боеспособный ударный компонент — до 5 тысяч, общая численность — до 20 тысяч боевиков. Но для условий войны, когда противник соблюдает «перемирие» на большинстве участков фронта, однако проводит атаки на узких участках, где российское командование «перемирие» предпочитает не выполнять, такая численность мотивированных наемников вполне достаточна, чтобы сковывать украинские войска и обеспечить паритет или даже локальное превосходство в силах на избранном участке фронта.
Ствольная артиллерия и танки противника проводят обстрелы и открывают огонь по большинству выявленных украинских позиций на передовой и в ближнем тылу.
Количество российских наемников сокращается, однако качество их подготовки и оснащения заметно возрастает. Противник уделяет значительное внимание оснащению передовых подразделений средствами связи, повышению уровня взаимодействия между родами войск.
Российская армия по-прежнему находится на временно оккупированной территории Донбасса. Численность российских войск составляет не менее 7-8 тысяч военнослужащих. Российское командование на все командные должности в бандах наемников назначает кадровых офицеров вооруженных сил РФ. Все управление боевыми действиями по-прежнему осуществляется российскими военнослужащими. Российские войска обеспечивают весь объем разведывательной информации, прежде всего — данные радиоэлектронной разведки. Также ВС РФ организовали систему ПВО, которая по-прежнему не позволяет применять украинскую авиацию.
Россия продолжает поставки вооружения, боеприпасов, снаряжения для продолжения боевиками боевых действий.
Развитие обстановки на фронте позволяет подтвердить долгосрочные прогнозы, о которых я писал в ZN.UA с осени прошлого года — вероятность широкомасштабного вторжения российских войск в Украину отсутствует. А самостоятельно без поддержки российских войск наемники «ЛДНР» широкомасштабного наступления предпринять не могут. Даже в пределах Донбасса. Вместе с тем, враг продолжает вести локальные боевые действия, и рассчитывать на прекращение войны нельзя.
Военно-политическая обстановка в мире значительно изменилась благодаря стойкости украинских воинов и благодаря возрастающему международному давлению на Путина.
Россия взяла курс на «украинизацию» войны. Внедрение российского командного состава на руководящие должности в «армию ЛДНР» показывает, что РФ рассматривает возможность вывода регулярных российских войск с Донбасса и потому хочет быть уверена в боеспособности боевиков противостоять украинской армии.
Таким образом, Россия полностью повторяет сценарий других локальных конфликтов, которые она искусственно создавала на территории постсоветских стран. Армии «Приднестровья», «Абхазии», «Южной Осетии» — это банды наемников под руководством российских офицеров, под оперативным командованием ВС РФ и ФСБ, усиленные российскими наемниками, которые полностью находятся на содержании России.
Курс на снижение интенсивности боевых действий — это не путь к миру. Получив отпор в Украине, Путин решил превратить Донбасс в постоянно тлеющую горячую точку. В «Приднестровье» война и действия пророссийских политических партий привели к де-факто молчаливому признанию руководством Молдовы оккупации ее земель и партнерским отношениям с бандитским руководством «Приднестровья».
В Абхазии и Осетии Россия спровоцировала широкомасштабную войну и вторжение, чтобы создать условия для свержения антипутинского правительства.
Снижение накала боевых действий для России выгодно не менее, чем для украинской власти накануне выборов. Дело в том, что мобилизационные ресурсы РФ для войны в Донбассе гораздо меньше украинских. Потери противнику просто некем восполнять — в ходе боев под Дебальцево противник бросал в бой в качестве пехоты всех подряд, включая ценных военных специалистов.
В этой связи интересно рассмотреть ситуацию в Широкино. Это одна из стратегических точек вокруг Мариуполя, имеющая большое значение для обороны города. Российское командование настаивает на демилитаризации во многом по причине высоких потерь своих частей в этом районе. Путин хочет вести войну на истощение Украины, но при этом российское командование хочет минимизировать «контактные» бои, в ходе которых украинские подразделения ведут бой с российскими боевиками на равных, либо даже достигают превосходства. Тяжелые потери боевиков в Широкино были на самом деле куда более весомым фактором прекращения огня в этом районе, чем усилия дипломатов.
В настоящее время демилитаризация Широкино стала предметом договоренностей российского и украинского руководства на высшем уровне. Причем российское командование демонстративно первым оставило занимаемые позиции в Широкино.
Теперь того же требуют от украинских воинов. По состоянию на сегодня, добровольческие части Нацгвардии «Азов» и «Донбасс» продолжают удерживать господствующие высоты в Широкино и полностью контролируют село. Они готовы отойти с позиций — но только в случае отдачи письменных приказов. Однако украинское командование во избежание ответственности и политических рисков в случае оставления Широкино письменных приказов пока не дает. Вместо этого подразделения вооруженных сил получили задачу «выдавить» добровольцев НГУ из района Широкино. В тылу «Азова» и «Донбасса» выставлены блок-посты ВСУ, отрыты огневые позиции. Все это делается Генштабом без согласования с Нацгвардией, без каких-либо письменных приказов. Таким образом, Генштаб снова на ровном месте создает конфликты на передовой между различными подразделениями, что явно не способствует нормальному диалогу.
На самом деле оставление позиций в Широкино Украине с тактической точки зрения очень невыгодно и необоснованно. Это может быть символом мирного диалога, но это перемирие на отдельном участке у противника обусловлено чисто военными соображениями. Показательным было бы достижение реального перемирия в районе Донецка — в Песках и Марьинке. Но там продолжается война.
Что же, посмотрим, чем закончится широкинский эксперимент.
В нынешней конфигурации фронта обеспечить полное прекращение боевых действий невозможно по следующим причинам:
Реальный отвод войск и создание демилитиризованной зоны в плотной донецко-луганской агломерации нереализуемо. Крупные города являются важными коммуникационными, операционными и ресурсными базами для российских и украинских войск, поэтому их демилитаризация недопустима для обеих сторон.
Линия противостояния — открытая и доступная для действий всех видов техники, для скрытного и быстрого перемещения. В этих условиях патрули ОБСЕ чисто физически неспособны обеспечить контроль линии фронта. Здесь необходим, как минимум, ввод миротворческих сил. Это тоже не обеспечит полный контроль, но, во всяком случае, это был бы реальный инструмент влияния на ситуацию, который сейчас вообще отсутствует.
Миротворцев страны НАТО вводить не собираются, поскольку это реальный путь к войне с РФ. После неудачных попыток миротворцев НАТО разделить стороны конфликта в Югославии все завершилось ударами авиации по нарушителям режима прекращения огня. В данном случае бить придется по российским войскам и ПВО. НАТО не желает воевать за Украину своими силами.
Донецк — основная операционная база российских войск — находится в зоне поражения украинской артиллерии, и российское командование любой ценой хочет отодвинуть линию фронта, чтобы исключить вероятность внезапного и быстрого штурма ключевого города «ЛДНР».
Украине по-прежнему необходимо создать, кроме внешнеполитических рычагов, также современные военные, информационные и экономические структуры, которые могут обеспечить победу в «гибридной» войне на Донбассе. Надо строить стратегию действий, исходя из отсутствия угрозы российского вторжения в другие области Украины и невозможности прекратить боевые действия малых групп и бронетехники на всей линии фронта.
Нам не надо искать победы в войне с Россией. Наши победы — это конкретные опорные пункты и подразделения противника, которые должны уничтожаться на линии соприкосновения. Добиться успеха в войне мы можем не глобальным наступлением, а локальными успехами. Сейчас нам не нужна война за контроль территории, сейчас нужна война на уничтожение незаконных вооруженных формирований, которые нарушают условия прекращения огня в демилитаризованной зоне. Война на истощение должна быть обоюдной. Ресурсы России велики вообще, но ресурсы России для локальной войны на Донбассе ограниченны. СССР ушел из Афганистана, а Россия уйдет с оккупированных территорий, если Кремль будет нести дипломатические, экономические, информационные и боевые потери на всех фронтах и каждый день. Путин проиграл битву за Украину, и теперь следующий рубеж, который будет сдан Кремлем — это Донбасс.
- Информация о материале
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 17 липня за результатами тендеру уклав угоду з підприємством Харківської виправної колонії (№43) на виготовлення дерев’яних дверей на 1,36 млн грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».
Найбільше замовлено дверей ДГ 21-9 по 3960 грн за штуку. Це звичайні глухі двері без скляних вставок, які встановлюються між кімнатами. Вони є одним з найекономніших варіантів дверей і їх вартість сягає сотень гривень. Наприклад, в Черкасах дверні блоки ДГ 21-9 продають за 111 грн., в Росії – по 1450 руб, або близько 600 гривень.
У однієї з харківських фірм можна придбати дизайнерські двері у тому числі і з скляними вставками по 1200-1500 гривень (див фото), що втричі дешевше від дверей, які мають виготовити місцеві в’язні.
У свою чергу за 3900 грн у Харкові можна придбатиброньовані двері економ класу разом з замком.
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого готує кадри для прокуратури, МВС, СБУ.
Ректором вузу є Василь Таций. Його зять Станіслав Косінов очолює Державну фінансову інспекцію у Харківській області. Онука ректора Дарина Косинова навчається у дідовому університеті і нещодавно узаконила гараж в самому центрі Харкова на Пушкінській вулиці.
Тендерний комітет університету очолює проректор вузу Іван Прищепа.
| Найменування | К-ть | Ціна за од, грн. |
| Двері дерев’яні ДГ 21-13 двопільні з рівними створками, з масиву сосни, лаковані , з наличником з однієї сторони | 4 | 5796 |
| Двері дерев’яні ДГ 21-9,однопільні з масиву сосни, лаковані, з наличником з однієї сторони | 129 | 3960 |
| Двері дерев’яні ДГ 21-8 однопільні з масиву сосни, лаковані, з наличником з однієї сторони | 73 | 3960 |
| Двері дерев’яні ДГ 21-10 однопільні з масиву сосни, лаковані з наличником з однієї сторони | 49 | 4836 |
| Двері дерев’яні ДГ 21-12 двопільні з рівними створками, з масиву сосни, лаковані з наличником з однієї сторони | 1 | 5460 |
| Двері дерев’яні ДГ 21-14 двопільні з рівними створками, з масиву сосни , лаковані, з наличником з однієї сторони | 5 | 6120 |
| Двері дерев’яні ДГ 21-9 однопільні з масиву сосни, лаковані з наличником з однієї сторони | 4 | 3960 |
| Двері дерев’яні ДГ 21-14 двопільні з рівними створками, з масиву сосни , лаковані з наличником з однієї сторонни. Двері укомплектувати доводчиками та ущільнювачем по всьому периметру | 10 | 6720 |
| Двері дерев’яні ДГ 21-15 двопільні з рівними створками, з масиву сосни , лаковані з наличником з однієї сторони | 18 | 6480 |
| Двері дерев’яні ДГ 19-6 з масиву сосни, лаковані з наличником з однієї сторони | 20 | 2976 |
- Информация о материале
Страница 571 из 1561
