1. Економіку і революцію неможливо обдурити
Після 2004-го вже третій український президент намагається зробити те, що не вдавалося зробити нікому, ніде й ніколи – обдурити економіку і закони суспільного розвитку.
Вже третій президент демонструє невміння розрізняти причини і приводи революцій.
Революція – це сигнал економіки про те, що в існуючій системі управління вона вже не здатна утримувати соціальну сферу.
Повторна революція – це сигнал, що проблеми доведені до крайнього ступеню гостроти і поступові зміни вже не врятують ситуацію.
Потрібні не просто кардинальні системні зміни, а зміни дуже швидкі.
Порошенко з Яценюком так і не змогли зрозуміти, що якщо хоча б одну з цих умов проігнорувати – наступної революції не уникнути. А вони ігнорують обидві.
У жовтні 1917-го Тимчасовий уряд Росії вже допустився такої ж фатальної помилки – і третя революція швидко і кардинально знищила і владу, і всю еліту.
Будь-яка соціальна революція є продуктом діяльності влади, а не революціонерів чи недоброзичливих сусідів.
Коли більша частина населення вже не в змозі зводити кінці з кінцями – високий рейтинг може отримати не те що Ленін або Гітлер, а навіть Ляшко.
Коли за президентську і генеральську показуху народ розплачується сотнями солдатських життів – армія перетворюється на революційний казан.
Нові тарифи при старих «схемах» – найефективніша революційна агітація.
Прибутки «сімейних» бізнесів нової влади на фоні катастрофічного падіння економіки і рівня життя населення – найкраще паливо для революційного полум'я.
Віра в магічну силу телевізійної картинки вже зіграла злий жарт з Януковичем. Тепер на цих граблях танцюють Порошенко і Яценюк.
Щоб відвернути нову революцію, потрібно вплинути не на електорат, а на економіку.
А економіці глибоко начхати і на театрально-героїчні пози президента перед телекамерою, і на показово-реформаторську риторику прем’єра.
Економіка не реагує на заяви Порошенка, що злочинний світ тремтітиме перед Яремою.
Вона реагує на сміхотворну кількість вкрадених грошей, повернутих Яремою в економіку.
Так само вона не реагує на показові арешти декількох прокурорів чи чиновників.
Вона реагує на величезну кількість грошей, які вимиває з економіки через корупційний податок вся прокурорсько-суддівсько-міліцейсько-СБУшна система.
Економіці байдуже, яку назву придумає президент для районів, контрольованих легалізованими терористами. Для неї важливо, що ці райони неодмінно стануть «чорною дірою», в якій швидко і безслідно зникатимуть величезні кошти.
Економіка не помітить податкових змін Яценюка – до тих пір, поки ці зміни не стимулюватимуть вітчизняний бізнес виводити гроші з тіні та інвестувати їх в економіку, створюючи нові робочі місця.
Запитайте знайомих бізнесменів у регіонах про стимули і перспективи розвитку – і ви отримаєте повну картину перспектив виходу з революційної ситуації.
Проїдання міжнародних кредитів не вирішує проблему, а лише поглиблює її.
Українська економіка агонізує не через війну і не через брак грошей.
Її добивають тотальна корупція, тотальні «схеми» і тотальні офшори. Саме вони ведуть економіку до краху, а країну – до революції.
Але влада вперто не бажає щось кардинально змінювати. Вона продовжує фрагментарні вибіркові дії задля привабливої телекартинки видавати за системні зміни.
Дуже показовими у цьому плані стали події у Закарпатті. Доки не відбулося стрілянини з жертвами, яка привернула до себе загальну увагу – і тотальна корупція, і тотальна контрабанда цілком влаштовували і Порошенка, і Яценюка.
Коли бруд стало неможливо приховати – перед телекамерами з’явився рішучий президент з рішучими діями.
В інших областях, в яких такий же бруд залишається під килимом – жодних різких рухів ні президента, ні прем’єра…
Щоб зрозуміти причини, потрібно дати відповідь на два дуже прості питання:
Де зареєстровані ключові бізнес-активи Порошенка? Де зареєстровані ключові бізнес-активи соратників і «попутників» президента і прем’єра?
Скільки власних бізнес-активів і активів соратників Порошенко і Яценюк за останній рік перевели з офшорів в Україну?
Відповідь на ці питання – найточніший показник реформаторського потенціалу президента і прем’єра.
Команди офшорного президента і офшорного прем’єра категорично не бажають підтримати українську економіку власною кишенею, в якій зберігаються «мінімізовані» гроші.
То чи варто дивуватися, що економічні реформи зводяться до виконання умов МВФ і політичних вимог країн-донорів, а також до підвищення тарифів.
Чому ні у Порошенка, ні у Яценюка немає чіткого системного бізнес-плану реформування української економіки?
Тому що у них немає потреби у такому бізнес-плані – все рівно буде робитися тільки те, без чого неможливо отримати черговий транш кредиту.
Офшорну владу мало цікавлять перспективи не офшорної частини українського бізнесу.
Офшори – це не тільки бізнесові схеми. Це – менталітет.
Мільярдери і мільйонери у владі не соромляться у бідній країні під час війни збагачуватись за рахунок «мінімізації», пільг з бюджету, «схем» і контрабанди.
А прокурори-мільйонери, судді-мільйонери і генерали-мільйонери продовжують очолювати «непримиренну боротьбу» з корупцією…
Якщо Порошенко і Яценюк продовжать і далі займатися імітацією реформ – економіка дасть третій революційний сигнал.
І тоді владу і стару еліту не врятують ні вишиванки, ні Нуланд з Меркель.
До того ж, уважні глядачі помітили, що у першому акті вистави на стіні висить велика кількість автоматів Калашникова…
А значить, не всім представникам влади може так пощастити з втечею, як Януковичу.
2. Війна може все списати. Навіть «під нуль» – владу
На війну влада не тільки списує плачевні результати своєї діяльності.
Наслідуючи Тимчасовий уряд Росії у 1917-му, одним з основних методів протидії назріваючій революції, українська влада обрала розкручування теми патріотизму та єдності влади і народу перед лицем смертельної небезпеки.
Тема дуже сильна. От тільки у виконанні Порошенка, Яценюка та їх соратників вона звучить відверто фальшиво.
Коли офшорні «мінімізатори» платежів в український бюджет перед телекамерою красуються у вишиванках – це викликає не стільки повагу, скільки роздратування.
Президент-»патріот» примудрився навіть не заїкнутись про тісний взаємозв’язок питання прав росіян в Україні, зокрема у Донбасі, з питанням про права українців у Росії. Що вивело б пошук виходу з конфлікту у зовсім іншу площину.
За кожен долар свого майна Порошенко тримається руками, ногами й зубами.
А от інтересами України він відразу погодився поступатися в односторонньому порядку.
І у підсумку опинився за півкроку до поразки у політичному Сталінграді. (див. «Битва за «статус». Путін vs Порошенко», УП 18.11.2014)
Не має значення, які контексти вкладають в перехідні положення Конституції Порошенко і Рада.
Тому що реалізовувати «особливий статус», якою назвою його не маскуй, на практиці буде Путін. «Взаємне» припинення вогню ми вже маємо…
Син президента надійно ховається від передової у Верховній Раді. А синам пересічних українців тато-президент вустами Муженка віддає накази «триматися» з автоматами і шкільними автобусами проти танків і «градів»…
Хтось вірить, що злощасному Іл-76 у тих умовах дозволили б злетіти у повітря, якби на його борту був син президента?
Хтось вірить, що в Іловайську українські солдати не отримали б а ні вчасної допомоги, а ні вчасного наказу про відступ, якби серед них був син президента?
А де вирішив себе реалізувати син полум’яного патріота Пашинського? В обороні Маріуполя чи Пісків? Ні – в «Укроборонпромі».
Коли народ бачить, що у влади дві діаметрально протилежні правди – для себе і для пересічних українців – спекуляції на теми патріотизму і єдності не віддаляють революцію, а наближають її.
Влада не хоче помічати, що вона вже вірить у власну телекартинку значно більше, ніж народ.
Команда Порошенка намагається копіювати улюблений штамп кремлівської пропаганди: виступати проти російського (українського) президента у такий важкий час може лише ворог Росії (України).
Справжній патріот Росії (України) повинен беззастережно об’єднатись навколо Путіна (Порошенка).
Хто проти влади – той агент Америки (Кремля).
Не допоможе…
3. Остаточну юридичну оцінку дій Порошенка, Яценюка та їх соратників у кращому разі даватимуть прокурори, призначені НАСТУПНИМ президентом. У гіршому – озброєна революційна юрба
Президенту та іншим не варто забувати, що Порошенко не вічно призначатиме прокурорів.
Не варто сподіватись, що Шокіну і Матіосу вдасться поставити крапки і всі кінці надійно заховати у воду.
Цілком може виявитись, що «подвигів» Муженка, Яреми, Шокіна, Гонтарєвої вистачить на кримінальні статті і для самого Порошенка.
Те ж саме стосується і прем’єра та його команди.
Якщо до того часу доведений до кризової межі народ не візьметься чинити самосуд…
Особливо якщо врахувати, що Кремль зробить все можливе, щоб підготовлений Порошенком і Яценюком Третій майдан переріс у форму хаосу і розгулу мародерства та насильства.
Якщо влада створила причини революції – привід і революціонери завжди знайдуться.
Перевірено історичною практикою.
