Статьи
Першого липня на засіданні комітету Верховної Ради планували узгодити до другого читання проект закону про державну службу №2490. В порядку денному комітету для нього виділили «пріоритетне» останнє місце. Зважаючи на більш ніж 12000 правок, було вирішено перенести розгляд цього питання на наступний тиждень. Це 15 липня, о 15.00. Головний ризик, який несе небажання депутатів прийти на засідання комітету – відкладення реформи державної служби на невизначений термін. Від такого блокування програють не лише прогресивні міністри та голови ОДА, які б хотіли навести порядок в своїх відомствах, є ризик не отримати черговий транш інституційного гранту ЄС в розмірі 105 мільйонів євро, в умовах надання якого прописано ухвалення відповідного закону.
В ЄС дають чітко зрозуміти: кошти на розвиток державних інституцій готові давати лише після їхньої реформи, бодай закріпленої на законодавчому рівні.
Історія хвороби
Ухвалення нового закону про державну службу було визначено пріоритетним в Коаліційній угоді – дедлайн до кінця 2014 року. Програма діяльності уряду відтягнула ухвалення нового закону до кінця першого кварталу 2015.
В передостанній день першого кварталу Кабмін таки зареєстрував цей законопроект. Надалі представники виконавчої влади самоусунулися з процесу.
Екс-очільник Нацагентства з питань держслужби Денис Бродський дуже емоційно коментує «бажання» Кабміну здійснювати реформу держапарату.
«Відколи закон зареєстровано в Раді, я не чув жодного слова від міністра Кабінету міністрів пані Онищенко щодо важливості цього законопроекту. Вона б мала відповідати за супровід та роз’яснення важливості цього законопроекту, але її немає ні на засіданнях комітету, ні в робочій групі, ні в публічній комунікації.
Складається враження, що закон не потрібен вертикалі виконавчої влади. Він для них – страхіття, це жах, це смерть системи, в який вони звикли існувати!
Зараз ми, експерти, беремо все це на себе, ми займаємося законодавчою роботою і пояснюємо суспільству важливість цього закону як основу всіх подальших реформ».
Головний експерт групи Реанімаційного Пакету Реформ з питань публічної адміністрації Віктор Тимощук теж зауважує серйозне свідоме відсторонення Кабміну від процесу реформи державної служби: «Я не чув жодного слова з уст прем’єр-міністра з приводу того, що нам цей закон необхідний.
На відміну від того, коли якусь кому змінюють в податковому законодавстві, чи коли уряду потрібно виконувати умови МВФ.
Коли закон справді важливий для уряду, то прем’єр-міністр приходить в Раду особисто, доповідає, переконує, погрожує відставкою. Тут він ніяк не показує ставлення до важливого законопроекту».
Разом з тим, дія документу напряму стосується не лише більш ніж 330 тисяч держслужбовців, але так само стосується і політиків. Як свідчать періодичні протистояння між новими міністрами та старими керівниками департаментів, політики нічого не можуть зробити без нового якісного державного апарату.
«Я вважаю, що прем’єр-міністр розуміє ризики для себе, тому що і він, і деякі його міністри втратять ось ці кадрові повноваження – призначати топ-чиновників на довільний розсуд чи за квотно-політичними домовленостями. Для уряду це серйозний виклик», – додає Віктор Тимощук.
23 квітня, після 18 голосувань, законопроект таки ухвалили в першому читанні. Презентувала в Раді його не міністр Кабінету міністрів Онищенко, а депутатка Альона Шкрум. Вона пізніше і очолила робочу групу для доопрацювання законопроекту до другого читання.
«Те, що уряд вносить законопроект, ще не означає, що уряд зацікавлений в тому, аби його було швидко прийнято. Отак парадоксально це все і склалося. Але, слава Богу, є інші зацікавлені депутати, є представники експертних кіл громадськості, є голова Нацагентства з питань держслужби Костянтин Ващенко», – констатує депутатка.
Саме ці ключові особи та команди працювали більше двох місяців в робочій групі та готували законопроект до другого читання, замінюючи уряд в комунікації щодо цієї реформи.
Віктор Тимощук, до слова, звертає увагу на те, що представники «Народного Фронту», які входили до робочої групи, відвойовували преференції для урядовців, які б мав скасувати закон.
«Наприклад, міністра кабінету міністрів вони записали вищим державним службовцем. Але це нонсенс, бо міністр апріорі є політичною посадою. І тут навіть немає про що дискутувати.
Або заступників міністра кабінету міністрів вони записали теж до державних службовців. Знову ж таки нонсенс, бо заступники міністрів є політиками», – зазначає експерт.
Крім того «Народний Фронт» дуже хотів записати до числа державних службовців очільника РНБО, хоч ця посада завжди була і є політичною.
Приміром, Турчинов. Він призначений абсолютно за політичними мотивами, і, очевидно, це завжди буде правом президента призначати на цю посаду зі своїх політичних міркувань певну людину.
Тут не може бути конкурсу, дисциплінарної відповідальності, нічого того, що встановить закон для усіх держслужбовців після ухвалення.
Але є ні, представники НФ наполягли – це принципова вимога. Без цього вони закон не підтримують.
Загострення запальних процесів
1 липня на засіданні Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування законопроект поставили на пріоритетне останнє місце порядку денного – важливішими були питання перейменування населених пунктів...
Під час засідання законотворці не встигли ухвалити рішення по більш ніж тисячі правок і законопроект не змогли рекомендувати до внесення в зал.
Велика кількість правок зумовлена бажанням політиків «поправити» законопроект під себе. Зокрема, депутатам Хомутинніку та Дубневичу видається неприпустимим позбавлення можливості державних службовців бути в політичних партіях і вони рекомендували прибрати цю важливу новацію.
Оскільки очільник комітету Власенко під час комітетського тижня 6-10 липня був за кордоном і не зміг зібрати комітет, то для ухвалення закону на поточній сесії є всього лиш один імовірний шанс. 15 липня комітет ухвалює та рекомендує законопроект, а вже 16-го за нього голосує парламент.
В другому читанні та в цілому.
Це не лише дозволить розпочати реформу виконавчої влади, яка сама повинна впроваджувати більшість реформ в життя, але й дасть шанс отримати черговий транш інституційного гранту ЄС в розмірі 105 мільйонів євро.
«Прийняття цього закону буде тільки першим кроком, тільки початком змін в системі державної служби. Попереду дуже копітка робота, щоб запустити цей закон в дію і переформатувати всю систему держапарату.
Ми вже нарахували 26 підзаконних актів, які треба прийняти щоб запустити цю реформу і писати та готувати їх потрібно тільки тоді, коли ми зрозуміємо остаточний варіант домовленостей політичних еліт щодо реформи», – переконує Денис Бродський.
Діючі речовини революційного лікування
Окрім тотальної деполітизації державної служби, законопроект передбачає ряд насправді революційних для України новацій.
Державний секретар міністерства – посада, яка замінить заступника міністра, керівника апарату. Саме ця особа не буде надалі обтяжена вантажем політичного призначення і зможе працювати топ-чиновником десятки років для збереження інституційної пам’яті міністерства незалежно від рокіровок на політичному олімпі, відставок уряду чи результатів виборів.
Наявність таких професіоналів в кожному міністерстві дозволить не втрачати час на «розкачку» після зміни міністра, а одразу починати впроваджувати урядову програму.
«Я чула дуже серйозні застороги з приводу створення посади секретаря в кожному міністерстві від політиків та представників уряду. Доводиться постійно пояснювати, що ця посада не має нічого спільного з інститутом секретарів, який впровадив свого часу Кучма, коли він сам призначав секретаря в міністерство», – розповідає Альона Шкрум про процес адвокації інноваційних позицій законопроекту.
Комісія з питань вищого корпусу державних службовців – група експертів з питань державного управління, третину яких складуть представники громадськості, яка забезпечить проведення прозорих конкурсів на посади топ-чиновників.
Комісія розробить всі кваліфікаційні вимоги для всіх вищих посадовців державної служби та стане гарантом проведення цих конкурсів. На думку експертів, це дозволить уникнути непрозорості кадрових призначень.
«Історія з шкіряками, яких призначають на посаду топ-чиновника за 15 хвилин після звільнення попередника, закінчиться після ухвалення цього закону. Наступник повинен буде пройти конкурс, а не «з корабля на бал», – констатує Денис Бродський.
Фахівці патронатної служби перестануть бути держслужбовцями. Команди депутатів та міністрів, які приходять на свої посади в момент призначення чи обрання свого керівника, будуть позбавлені статусу державного службовця.
Альона Шкрум відзначає дуже серйозну дискусію з цього питання під час підготовки до другого читання.
«Фахівців патронатних служб серйозно лякає можливість не бути державним службовцем після ухвалення цього закону. Це стосується, на жаль, і помічників депутатів, і помічників суддів, перс-секретарів міністрів та їхніх радників, всіх, кого ми виводимо з державної служби нормами цього закону, всі вони чомусь тримаються за статус держслужбовця».
Зміна розподілу співвідношення посадового окладу та премій і надбавок в зарплаті держслужбовця. Після ухвалення закону зарплата держслужбовця складатиметься на 70% з посадового окладу і лише 30% – додаткові виплати.
Таким чином держслужбовець в своєму фінансовому становищі перестане бути залежним від керівника, він нарешті почне служити державі чи громаді, а не вислужуватися перед шефом для премії.
Відкритий конкурс на кожну з більш ніж 300 000 посад державної служби. Це дозволить на законних підставах наймати чиновниками дійсно найкращих фахівців.
«Останні спроби проведення конкурсів на керівників установ, центральних органів виконавчої влади – провалилися. Тільки через те, що діє старе законодавство, яке не дозволяє обирати людей достойних.
Тому що є дія поточного закону, який встановлює такі правила, які заламують руки будь-якій спробі конкурсних призначень. Те, що зараз відбувається в Одесі, коли проводяться конкурси на посади голів РДА та інших чиновників – на межі фолу, ці конкурси проводяться через політичну доцільність.
Саакашвілі та його команда все роблять правильно, але поза правовим полем», – каже Денис Бродський.
Він наголошує на тому, що умови для проведення реформ чиновницького апарату мають бути у всіх областях, а не лише в тих, де очільник ОДА отримав політичний карт-бланш.
Звільнення персоналу не зменшує зарплатний фонд державного органу. Звільнивши частину фахівців свого відомства, керівник зможе розподілити залишки зарплатного фонду для підвищення зарплати решті.
Цього не дозволяє зробити діючий закон, адже за його логікою, фінансування виділяється під кількість фахівців і скорочується зі зменшенням їхнього числа.
Денис Бродський вважає, що цей крок дозволить прогресивним міністрам формувати команди-мрії з достойною оплатою праці.
«За сьогоднішнім законом, якщо міністр Пивоварський, або міністр Абрамавічус хотіли б скоротити чисельність міністерств, вони не зможуть використовувати ці кошти, щоб доплачувати тим, хто залишиться в команді, або новим фахівцям.
Наш закон цю можливість надасть! Навіть якщо ця єдина річ була б ухвалена в грудні, ми б мали іншу виконавчу владу!».
Оздоровлення
Окрім комітетських слухань, важливим є розгляд проекту в залі.
Депутатка Шкрум переконана, що оскільки законопроект урядовий, то найбільші партії коаліції повинні його підтримати – це БПП та «Народний Фронт». Свої голоси обіцяє і «Батьківщина».
«У нас залишається питання по «Самопомочі» та по Радикальній партії. «Самопоміч» була дуже активно залучена до робочої групи. На крайньому засіданні групи була пані Сироїд. Я маю сподівання, що ми доопрацюємо всі спірні моменти, де є пропозиції «Самопомочі», і заручимося їхньою підтримкою. З усіх фракцій коаліції єдина по якій є питання це фракція Ляшка».
Разом з тим, залишається ще один важливий крок до потрапляння законопроекту в зал. Засідання профільного комітету 15 липня о 15:00. Саме на ньому представники коаліції, які становлять більшість в комітеті продемонструють реальну готовність законодавчо забезпечити реформу державної служби.
Депутати лякають експертів тим фактом, що велика кількість неопрацьованих правок може на дозволити ухвалити принципове рішення під час засідання комітету.
Але Віктор Тимощук переконаний, що ймовірність ухвалення є достатньо високою.
«Я вважаю, що комітет не повинен іти по кожній поправці. Одного засідання було би достатньо, а в залі цей законопроект має шанси за двох умов – якщо прем’єр-міністр і президент чітко скажуть, що цей законопроект потрібен.
Тобто, якщо вони попрацюють зі своїми фракціями, насамперед, і дадуть свої чіткі вказівки. Щоб у депутатів було чітке розуміння, що цей законопроект потрібен людям».
Реабілітація
«Ведуться переговори з ЄС ще про два додаткових транші. Йдеться про 200 мільйонів євро щорічно на реформу державного управління. Ці кошти можна буде використати для збільшення фонду оплати праці держслужбовців.
Хоча все це на стадії переговорів, представники міжнародних донорських структур дають зрозуміти, що без закону про державну службу до конкретики не перейдуть.
Є ще також привабливий кредит від ЄС на 1,8 мільярдів євро, другі і треті транші якого також прив’язані до цього закону. Якщо закону нема – немає коштів для реформ», – такі безрадісні перспективи щодо отримання міжнародної допомоги окреслює Тимощук.
Експерти та профільні депутати розуміють, що ухвалення закону не запустить одразу реформу держапарату, який звик функціонувати в комфортних умовах корупції, адмінресурсу та політичної ангажованості.
Але нові правила залишать за бортом некваліфікованих спеціалістів, які відбували номер допрацьовуючи до преференційної пенсії, яку буде скасовано.
Денис Бродський передбачає опір і можливо «чиновницький майдан.
«Чим гучніше службовці та апаратчики будуть кричати, тим чіткіше я знатиму, що реформа йде. В мене абсолютно брутальна позиція – є ринок праці, ідіть знайдіть собі роботу, яка відповідає вашій кваліфікації. Ми, як платники податків, після того що ви зробили за 23 роки з нашою країною, нічого не винні цим сотням тисяч чиновників».
Реформа, про яку так рідко говорять перші особи держави, але на якій наполягають експерти та міжнародні донори, може бути відкладена на невизначений термін.
Мотор реформ, про неефективність якого говорять як діючі так і вже екс-міністри, може знову залишитись в неремонтованому стані.
Бажання політиків гратися в адмінресурс чи просто мати на руках можливості квотних і особистих призначень – велика спокуса, яку не змогли здолати за 23 роки навіть після Революції Гідності.
Залишається сподіватися на тиск кредиторів, які прямо говорять, що віддавати кошти в стару машину держапарату більше не будуть.
- Информация о материале
Как и прогнозировало ZN.UA, в отличие от более мелких камней преткновения действующей программы МВФ, налоговые льготы агросектора оказались явно не по силам украинскому парламенту в его последнем авральном законотворческом спурте. Числившегося штатным по этому вопросу депутатского законопроекта (№2527) даже не оказалось в парламентской повестке дня на четверг. Вместо этого на голосование в зале была поставлена кабминовская инициатива (№2173а, «О внесении изменений в Налоговый кодекс по усовершенствованию администрирования НДС»). Однако первая попытка его проталкивания была успешно провалена: на парламентском табло высветилось только 189 голосов в его поддержку. Потом депутаты вернулись к рассмотрению документа, но только с предложением исключить все разделы, касающиеся отмены спецрежима НДС для АПК. В таком виде документ был принят, получив 233 голоса «за».
Очевидно, что настоящая схватка по поводу налоговых агрольгот еще впереди. И, судя по всему, она способна преподнести серьезнейшие сюрпризы — вплоть до окончательного развала действующей парламентской коалиции. Ведь на одной чаше весов — «структурный маяк МВФ», без выполнения которого его программа кредитной поддержки Киева не сможет дальше действовать (речь об обязательстве перевести аграриев на общую систему налогообложения с 1 января 2016 г.). А на другой — интересы представителей сектора, оказавшихся наиболее сильными (и не только числом) не только в нынешнем составе ВР, но и во всей украинской власти и на ее орбитах. В том числе и в лице действующего президента, коль скоро он не торопится распрощаться с имеющимися у него в этой сфере активами (и даже наоборот, активно их наращивает).
Священная корова агрольгот в «лучших традициях» червей-паразитов кормится из госбюджета так давно, что никто уже толком и не помнит, кто и когда взрастил ее на отечественном фискальном поле. А все попытки ее оттуда выгнать до сих пор заканчивались неудачей. Не помогало даже наличие соответствующих обязательств в предыдущих версиях соглашений Украины с «кредитором кредиторов» — этого не смогли сделать даже «пастухи смотрящих» из «семейного окружения» Януковича. На нынешнем этапе агрольготного забега отечественное информационное пространство уже тоже было загодя подготовлено: некоторое время назад его наводнили публикации-мнения о губительности отмены льгот для аграриев. Публикации разного стиля и тональности, но настойчивые, достаточно системные и организованные: с прицелом как на парламент, так и на более широкие слои общественности.
Тем представителям депутатского корпуса, кто все-таки не хочет оставаться «болванчиком» в подтасованных раскладах матерых парламентских «катал», как и просто неравнодушным наблюдателям мы предлагаем попробовать разобраться в вопросе налоговых льгот по сути.
А именно: сколько и кому нужно давать налоговых льгот и надо ли вообще? Являются ли налоговые льготы адекватным способом предоставления экономической поддержки тем, кто в такой поддержке действительно нуждается? Каков побочный эффект существования масштабных налоговых льгот?
Оцените сами.
Масштаб бедствия: какие «аграрные» льготы доступны сейчас
Единый налог
Бывший фиксированный сельскохозяйственный налог (сейчас известен под названием единого налога для плательщиков четвертой группы).
Если предприятие является сельскохозяйственным товаропроизводителем, и доля сельхозпроизводства не менее 75%, то оно, в частности, может не платить налог на прибыль. Вместо него может уплачиваться единый налог. Посчитают этот налог, как процент нормативной денежной оценки находящихся у предприятия в собственности или пользовании сельскохозяйственных угодий и/или земель водного фонда.
Ставки единого налога — от 0,09 до 3% нормативной денежной оценки земель. И все, независимо от размера прибыли, которую предприятие получает. Сравните это со стандартными 18% налога на прибыль, которые платят «менее равные» бизнесы, или с 2–4% налога с доходов, уплачиваемых плательщиками единого налога третьей группы. Сравнение подчеркнет привлекательность налогообложения аграриев.
Но и это еще не все!
Не являясь плательщиком налога на прибыль, такое предприятие может распределять дивиденды своим акционерам без уплаты налога на прибыль. Если акционерам «повезло», и они являются нерезидентами и находятся в стране, с которой у Украины есть договор об избежании двойного налогообложения с хорошими условиями (например, Нидерланды), то такие акционеры получат свои дивиденды без применения к ним украинского налога на доходы нерезидентов.
Правда, хорошо? Прибыль выплачена в далекую юрисдикцию и при этом без уплаты налогов в Украине. И придумывать ничего не надо — законодатель постарался и все придумал сам и записал в Налоговом кодексе! Причем уже очень давно, так что немногие помнят те времена, когда было по-другому. Кстати, в Нидерландах налог на дивиденды тоже платить не обязательно, да и способов вывести оттуда средства тоже хватает (и тоже без уплаты налогов «на выходе»).
Надо ли говорить, что зарегистрированные в далеких странах предприятия контролируются (открыто или не очень) лицами, которые во всевозможных рейтингах самых богатых людей представляют именно Украину, а не эти далекие страны? Этим-то лицам налоговые льготы явно идут на пользу уже сейчас, обеспечивая возможность все надежнее обосновываться в списках мультимиллионеров и миллиардеров.
Специальный режим НДС
Часто приходилось слышать, что многие бизнесмены воспринимают НДС как свои собственные средства, а не как налог, который они собрали со своих покупателей для передачи в общественные фонды. Такое восприятие хоть и распространено, но с точки зрения буквы закона, конечно же, ошибочно.
А вот аграрии, пользующиеся специальным режимом НДС, могут считать собранный ими НДС своими средствами на совершенно законных основаниях. В этом, по-простому, и заключается специальный режим. Продавая свою продукцию, льготники собирают со своих покупателей 20% НДС, но не перечисляют эти деньги в бюджет (как делают обычные плательщики), а оставляют их себе.
Вот уж кому не следует бояться больших обязательств по этому налогу: чем больше соберешь НДС с покупателей, тем больше останется тебе!
Согласно оценке МВФ, возврат «сельскохозяйственного сектора полностью в общий режим НДС в 2016 г. приведет к росту налоговых поступлений на 0,5–0,75% ВВП».
«Клондайк» злоупотреблений
Проблема «огульных» льгот, подобных аграрным, — не только в создании особых условий для тех, кто пользуется льготами добросовестно, или в снижении доходов бюджета. Такие льготы имеют все шансы использоваться для ухода от налогов теми, на кого льготы формально не распространяются. Как уже отмечалось выше, льготники могут не платить налог на прибыль, а собранный НДС остается в их распоряжении. Для них не составляет труда завысить цену на свою продукцию при осуществлении продаж «дружественной стороне», находящейся на обычной системе налогообложения. Эффект очевиден: у «дружественной стороны» — необоснованное увеличение затрат и экономия налога на прибыль, а также необоснованное увеличение налогового кредита по НДС.
Также льготы могут способствовать формированию девиантного поведения как самих льготников, так и окружающих их лиц. Так, любой нормальный плательщик налога на прибыль кровно заинтересован в том, чтобы показать в декларации как можно больше фактически понесенных расходов (чтобы не переплачивать налог на прибыль — 18%). Соответственно, под каждую сумму у него документ: кому и сколько заплачено. А значит, у его контрагента (того, кому заплачено) меньше шансов скрыть полученное. Такое вот принуждение к честности.
Другое дело льготник, который налог на прибыль не платит и которому демонстрировать свои расходы резона нет. Естественно, для таких льготников соблазн рассчитаться наличностью (неучтенной) усиливается многократно. А правда, можно наличными выплатить зарплату «в конверте» и сэкономить на зарплатных налогах. Можно купить за наличные чужую продукцию и выдать ее за самостоятельно произведенную.
В итоге вокруг льготников формируется круг лиц, живущих отнюдь не по предписываемым законом правилам.
Насколько дорог весь этот «банкет»?
«Ружье» налоговых льгот висит на стене уже давно и регулярно постреливает. По некоторым данным, поддающийся оценке объем льгот в 2014 г. составил около 19 млрд грн. Невидимое же — «радиоактивное» — воздействие таких льгот (потребность в неучтенной наличности, уклонение от зарплатных налогов, «помощь» третьим лицам в уменьшении налогов) достоверной оценке вообще не поддается.
Под вопросом не только обоснованность сохранения льгот для аграриев в нынешних масштабах. Под вопросом — целесообразность использования налоговых льгот как основного механизма финансовой поддержки тех, кто в ней нуждается.
Практика давать льготы лишь по факту принадлежности к определенной индустрии порочна. Поддержка должна даваться «в обмен на…» — список может быть длинным: повышение производительности, увеличение доли оплаты труда в себестоимости, обновление средств производства, инвестирование в инновационные методы ведения бизнеса, создание особо необходимых обществу продуктов (и не только таких, которые можно пощупать или съесть).
Налоговые льготы нужно давать для того, чтобы позволить бизнесу относительно быстро аккумулировать средства, за счет которых будут сделаны инвестиции, позволяющие этому бизнесу совершить качественный скачок. Если же бизнес не ожидает и не планирует никакого скачка, а налоговые льготы представляют собой фактически регулярно выплачиваемые дотации, без которых отдельные представители бизнеса просто не смогут свести концы с концами, то надо называть вещи своими именами!
Если необходимы дотации, нужно платить дотации. При этом, правда, общество должно непременно поинтересоваться материальным положением конкретного претендента на дотации — а точно ли он нуждается в подобной поддержке? Как показывает статистика, в нынешнем виде аграрные налоговые льготы обеспечили максимальную поддержку тем, кто наименее в ней нуждался: крупным и финансово успешным предприятиям.
Прозрачность — неизбежна. Каждый, кто претендует на общественные фонды, должен обосновать свои претензии: предпринимателей много, в том числе с невысокой рентабельностью, но деньги из бюджета дают далеко не всем. Налоговые льготы, особенно в нынешнем виде, подобны оружию массового поражения: мало того, что выгоду получают не самые нуждающиеся представители индустрии, так еще создается возможность для третьих лиц уклоняться от налогов.
Приходилось слышать, что «дотации — это коррупция». Сразу возникает вопрос: «А как насчет коррупции при получении права на налоговые льготы?». Как назвать тех, кто выдает скупленную за «черную» наличность сельскохозяйственную продукцию за продукцию, выращенную самостоятельно? Напомню, что процент самостоятельно произведенной продукции является критерием для предоставления льготы. Это не коррупция? Это, очевидно, «оптимизация», или просто «умение жить».
Предоставление масштабных налоговых льгот, особенно таких, которыми легко злоупотребить, отчасти объясняется личными интересами тех, кто принимает обязательные для выполнения обществом решения. Это, кстати, было правильно подмечено МВФ в февральско-мартовском 2015 г. отчете, посвященном предоставлению Украине программы расширенного финансирования: «По сути, в ключевых направлениях политики, таких, как обменный курс, энергетический сектор, борьба с коррупцией, и НДС-режим для сельскохозяйственного сектора, прогресс был в прошлом застопорен под давлением крупного бизнеса».
В более широком контексте привычка создавать массовые исключения из правил (специальные режимы, упрощенные системы, фиксированные налоги) дает обществу недвусмысленный сигнал: каждый может попытаться договориться и получить свой собственный «специальный режим». Как следствие, отвлекается внимание общества от действительно важного вопроса: как создать нормальную систему простых, разумных и выполняемых большинством правил? Вместо этого обсуждают, кому еще и какие льготы раздать.
В итоге масштабные, искажающие конкуренцию налоговые льготы для некоторых сосуществуют с обременительными налогами и жесткой зарегулированностью для большинства, усиливая зависимость предпринимателей (как и других граждан) от всесильной бюрократии.
Конечно, можно и дальше продолжать «договариваться» (индивидуально или целыми отраслями) о специальных правилах, облегчающих бремя абсурдных правил для избранных. В конце концов, можно просто не выполнять нелепые правила — а при необходимости все равно договориться с контролерами.
При этом, правда, возникает маленькая проблема — жизнь по таким принципам требует высокой степени эластичности совести. Но, похоже, защитники льгот эту проблему для себя уже решили.
- Информация о материале
Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м.Харкова «Шляхрембуд» 9 липня уклало угоди з ТОВ «Констракшн Машинері» на придбання устаткування на 11,08 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».
За 4,22 млн грн. придбано екскаватор-навантажувач JCB 3CX Pothole Master з додатковим устаткуванням – гідромолотом HM 380 (1 шт) і відбійним молотком T-Pick (2 шт)
Ще 4,00 млн грн. коштуватиме екскаватор – навантажувач JCB 3CX Pothole Master з додатковим устаткуванням – відбійним молотком T-Pick (2 шт).
Гідростанція Beaver з відбійним молотком T-Pick (12 комплектів) коштуватиме 2,87 млн грн.
Компанія «Констракшн Машинері» зареєстрована в Києві. Засновниками є Боряна Радєва, Камен Нонєв і Димитр Ілчєв.
Ось такий екскаватор коштував шляховикам 4,22 млн грн.
- Информация о материале
Министерство культуры Украины (точнее, его руководство), кажется, делает все, чтобы ведомство снова превратилось в «прачечную». Вернее, не так. Все, что бы ни делало нынешнее руководство Министерства культуры, вызывает желание снова написать на вывеске этого ведомства слово «прачечная». Прежде всего потому, что известный анекдот получил на днях конкретное воплощение. Скандальная перепалка в Twitter представителя Минкульта с общественностью по поводу того, как правильнее вести коммуникацию с внешним миром, стала тому подтверждением. Через несколько дней на Twitter ведомства всплыло милое сообщение: «Доброго дня усім!І перепрошую. Мене звати Юлія, відтепер я наповнюватиму Mincult_ua. Готова до критики, але сподіваюсь на дружню пораду».
Как в известном мультфильме про волшебное кольцо: «Что, новый хозяин, надо?» Ничего уже, правда, не надо, коммуникационная задача провалена, всем видно, что делается попытка реванша путем замены игрока. Но и на том спасибо. Будем честными, при той степени недоверия к Минкульту в нынешнем его формате, при тех уровнях нагрузки и зарплат клерков ведомства, которые есть сейчас, работа там, как говорится, адский ад.
Но вернемся к волшебному кольцу из мультфильма. По точно такой же схеме выстроилась коммуникация и по другому вопросу — приоритеты Минкульта. Как известно (и об этом не писал только ленивый), нынешний руководитель ведомства Вячеслав Кириленко, начавший свою деятельность на браваде бывалого функционера советских времен, теперь уже окончательно вошел в клинч с сообществом активистов культурной среды. Опора на лояльных к любой власти певиц, режиссеров и художников не оправдала себя. Их восторженные возгласы в Facebook «ах, какие интересные идеи обсуждаются!», дополненные селфи в антураже представителей коллегии Минкульта, не набирают достаточного количества лайков и репостов. Тем временем активная среда бурлит и требует видимых реформ (вплоть до самоликвидации Минкульта).
Обсуждать все это в режиме прямого общения руководству ведомства неприятно (разговор неизменно переходит в перепалку) и неудобно (лучше собрать тех, кто делает селфи, — там всегда будет «одобрямс»).
Поэтому Минкульт ищет варианты, как бы доказать высшему руководству, что даже без реформ можно соответствовать чаяниям общественности. Цифры для начальства ведь всегда важнее содержания. И такой вариант нашелся. Даже думать долго не пришлось — вот же он, 2013 года давности. И это упомянутое волшебное кольцо: «что, хозяин, надо?».
А надо просто принять участие в онлайнопросе «Креативная Украина», объявленном на днях Министерством культуры. Каждый желающий, как сказано в условиях опроса, может предложить мероприятие, изменение к законодательству в сфере культуры, метод оптимизации работы учреждений, подчиненных Министерству культуры, или любую другую полезную для общества идею. Десять «лучших» (в кавычках, потому что критерии того, что считать лучшим, не определены) инициатив будут выставлены на онлайнголосование. Из них отберут пять, и уж их возьмется реализовывать Минкульт.
Точно такой вариант осенью 2013 года предлагал министр культуры Леонид Новохатько. Он объявил аналогичный конкурс «Ярмарка идей для культуры». По условиям конкурса не было понятно, какие именно идеи собираются — проведение концерта или «полезная для общества идея». К тому же времени для сбора идей было (как и сейчас) чуть меньше месяца. Это потому, что конкурс объявили осенью, а на финансирование из бюджета отобранных проектов надо было подготовить кучу согласовательных бумаг. В экспрессрежиме при той власти это было невозможно. При нынешней власти, к сожалению, тоже. В общем, идея конкурса Новохатько уже на момент ее объявления выглядела до такой степени несбыточной, что члены жюри «Ярмарки», по информации «k:», елееле договорились собраться и обсудить поданные проекты хотя бы ради приличия. Но — собрались и выбрали (уже когда в стране шла «революция достоинства»).
И здесь ирония с кольцом тоже уместна. Потому что отобранные проекты (волшебные по содержанию) никоим образом не соотносились с повесткой дня страны. Судите сами. 10 февраля 2014 года (!) было объявлено, что 80 тыс. грн. от Минкульта получил проект «Архитектурный доктор». Его цель, как сказано в аннотации, «научить желающих рисовать и вместе с неравнодушными жителями и детьми микрорайона разрисовывать детские площадки и глухие хмурые стены технических строений». 120 тыс. грн. было присуждено проекту «Волынская кисея», в рамках которого мастерицы сумели восстановить уникальный женский кисейный костюм. Дальше перечислять не будем. Схема ясна — заявляйте хоть «мост анженерной системы», а мы посмотрим. Кольцо идейно-финансового безрассудства замкнулось.
Такая же ситуация повторяется сейчас, только с еще более циничным подтекстом. Культурная бюрократия, которая «гордится общественным строем», приглашает набросать идей «снизу», как нам обустроить культурную сферу. Не проводя априори непростой диалог с экспертной средой, а поступая проще — пишите нам на почту.
Мы отберем пять ваших идей.
И, если не будет Майдана-3, может, даже профинансируем. А вообще, ничего не обещаем (Новохатько хотя бы анонсировал бюджет конкурса — 1 млн. грн. Кириленко об этом даже не позаботился). Это — типичная совковая «прачечная». Можно звонить, можно писать. Результат известен.
- Информация о материале
Сильно затрудняет положение россиян инициатива международного трибунала по «Боингу», выдвинутая пятью странами, включая Украину. В принципе, если решение будет принимать Совбез, РФ сможет его заблокировать. Но сама решимость западных стран продвинуть эту идею не может не пугать Москву.
Ровно год назад в небе над Украиной боевики непризнанной «ДНР» сбили пассажирский лайнер «Боинг-777» авиакомпании Malaysian Airlines, приняв его за украинский военный Ан-26. Во всяком случае, это следует из заявлений самих боевиков: менее чем через полчаса после катастрофы уведомление о сбитом Ан-26 появилось на странице их командира Игоря Гиркина. Однако когда выяснилось, что в этом месте и в это время разбился «Боинг», сообщение исчезло (как и многие аналогичные сообщения на других ресурсах, включая печально известный российский «ЛайфНьюс»). А никакого сбитого АН никто впоследствии так и не обнаружил.
Подтверждением вины боевиков являются и многочисленные данные международного расследования, вкупе с данными экспертиз попадающие в мировую и отечественную прессу. Хотя официальный доклад опубликуют только в октябре, сомнений в его общей направленности нет уже сейчас.
В то же время, российская сторона будет противодействовать на дипломатическом, кулуарном и информационном уровне. Да, Россия официально не участвует в международном расследовании, но имеет определенное право на «участие» в подготовке финального доклада. Ведь это расследование проводится под эгидой ICAO - Международной организации гражданской авиации (на чем в свое время настояла, опять же, Россия). В июне, согласно правилам этой организации, предварительные выводы были направлены заинтересованным сторонам - в том числе в Росавиацию.
Таким образом, там знают о ходе расследования и готовят свои контраргументы. Причем российская позиция должна быть включена в финальный доклад. Хотя не обязательно собственно в текст: это может быть изложение «особого мнения».
На днях CNN со ссылкой на свои источники вкратце пересказало предварительные итоги расследования. Согласно CNN, непосредственно в гибели лайнера виновны « pro - russian rebels «, то есть «пророссийские повстанцы» (или «мятежники», кому как больше нравится). Россия же обвиняется в поставке им оружия, которым уничтожен самолет. В то же время, говорится и о компании Malaysian Airlines, которая могла бы, но не стала изменять маршруты своих рейсов. Хотя ряд других крупных компаний это сделали, что малайзийцам было хорошо известно.
Очевидно, россияне ухватятся не только за этот факт, но и - с еще большей «цепкостью» - за утверждение, что полностью запретить полеты над зоной боевых действий должен был Украэрорух. Сейчас эта тема активно муссируется российскими СМИ.
Кроме того, российская сторона наверняка будет уверять, что принадлежность «Бука» сепаратистам недоказуема, и что ракета якобы была украинской. В начале июня с таким докладом выступили специалисты компании «Алмаз-Антей», производителя «Бука». Они уверяли, что запуск был произведен с территории, подконтрольной украинским войскам, и что «Боинг» поразила ракета 9М38, которых в РФ нет с 1998 года, но которые есть в Украине.
Одна из проблем россиян здесь (кроме данных экспертизы, указывающих на ракету 9М317) - то, что Следственный комитет РФ, также «расследующий» катастрофу, продолжает настаивать, будто «Боинг» сбит украинским боевым самолетом. Хотя эта версия не вяжется с версией «Алмаз-Антея» и вообще, похоже, базируется лишь на голословных утверждениях якобы перебежчика с украинской авиабазы.
Можно предположить, что российским оружейникам позволили пойти против официальной версии потому, что концерн сейчас находится под санкциями, в том числе и из-за «Боинга», и переживает не лучшие времена. Кроме того, обилие противоречащих друг другу версий, вбрасываемых в информационное пространство - известный пропагандистский прием, призванный «заболтать» ту или иную тему и, в конце концов, отвратить от нее запутавшуюся публику.
Но теперь, похоже, россияне переиграли сами себя. Довольно трудно будет и требовать включить в отчет международной комиссии версию об украинском самолете, если ее опровергают все остальные данные - и умолчать об этой версии, ведь тогда для чего она разрабатывается вообще?
Сильно затрудняет положение россиян инициатива международного трибунала по «Боингу», выдвинутая пятью странами, включая Украину. В принципе, если решение будет принимать Совбез, РФ сможет его заблокировать. Но сама решимость западных стран продвинуть эту идею не может не пугать Москву. Даже не потому, что когда-нибудь, через год или два, трибунал, допустим, объявит виновным во всем лично Путина. А потому, что разбор полета «Боинга» неминуемо выльется в «разбор полетов» всей деятельности России на Донбассе за тот год. И прощай мечта отделаться от санкций, а то еще и новые введут…
Но в краткосрочной перспективе, уверены опрошенные специалисты по международному праву, важнейшим вопросом являются судебные процессы, которые могут инициировать родные и близкие жертв. Собственно, первый процесс пошел: в Чикаго подан иск против Гиркина-Стрелкова на сумму 900 млн. долларов. И сам Гиркин уже даже успел прокомментировать его российской прессе в том смысле, что у него и 900 долларов не наберется, а бездуховным капиталистам лишь бы денег заполучить.
Действительно, никакие земные суды не воскресят 298 погибших, двое из которых, кстати, до сих пор не опознаны. Но, как бы цинично это ни звучало, суды по делу о «Боинге» - в первую очередь политический вопрос. Украина, надо думать, была бы не прочь, чтобы кто-нибудь из родственников жертв обратился в суд не только против террористов, но и против России. И такая перспектива есть. С другой стороны, существует угроза, что россияне, с их-то ресурсами, склонят кого-то подать иск и против украинских госструктур. Например, по все тому же поводу отсутствия запрета на полеты. Эту угрозу соответствующим украинским службам необходимо всемерно учитывать.
- Информация о материале
Юристку Ірму та її сім'ю ще два роки тому з упевненістю можна було віднести до середнього класу. Сьогодні 37-річна киянка втратила роботу у банку, а невеликий бізнес її чоловіка майже не приносить доходу. Родина змушена економити не лише на престижних товарах, а й на звичних для них статтях витрат: поїздці на море, пальному для авто, одязі, цигарках.
Така ситуація торкнулася багатьох українців. Найгірше традиційно почувають себе ті верстви населення, яким просто нікуди далі урізати бюджет. В останні роки кількість таких людей в Україні значно збільшилася.
Бідність як неминучість
Згідно з нещодавно презентованою національною доповіддю «Цілі розвитку тисячоліття України: 2000-2015 роки», рівень бідності в Україні у 2015 році може зрости до 33% порівняно з 22,1% у 2013 році.
Такий прикрий прогноз пояснюється збігом різних факторів.
Нині у країні збільшується кількість незайнятого населення - рівень безробіття з кінця 2013 року до першого кварталу 2015 виріс з 7,7% до 9,6%. Збільшується заборгованість із зарплат, яка у червні перевищила 1,8 млрд грн.
Зубожінню населення посприяли девальвація, інфляція, і, як наслідок, скорочення реальних доходів та зростання витрат. Особливо ускладнили ситуацію в державі воєнні дії на сході. Війна посприяла зростанню рівня крайньої бідності та обумовила появу явища «раптова бідність».
Згідно з національною доповіддю, з 6 млн жителів зони АТО і прилеглих територій більше 5 млн потрапили або до групи раптово збіднілих, або до групи вразливих до бідності внаслідок бойових дій.
В умовах економічної нестабільності та непристосованої до нових умов державної політики багато звичних за інших обставин подій підводять українців до межі бідності. Серед них - втрата роботи, хвороба чи навіть народження дитини.
Навіть сім'ї, у яких є лише одна дитина, вразливі до бідності. Втім, найбільші ризики існують для багатодітних сімей. За самооцінкою, серед багатодітних родин бідними себе вважають 73,4% проти 66,5% серед усіх сімей з дітьми.
Водночас, за оцінками авторів доповіді «Цілі розвитку тисячоліття», внаслідок виникнення неважкої хвороби, до категорії «бідні» може потрапити від 16,1% до 35,6% населення. У разі виникнення тяжкої хвороби, серед бідних ризикують опинитися майже всі українські родини.
Ще більш вразливою групою, ніж раніше, є пенсіонери. На думку голови Партії пенсіонерів України Миколи Кукуріки, за межею бідності перебуває 99% пенсіонерів - якщо визначати бідність за критерієм ООН - 5 дол на добу.
«Пенсіонери стали щонайменше вдвічі біднішими, порівнюючи з 2014 роком. Їх становище значно погіршило запровадження податків з пенсій та девальвація гривні. Мінімальна середня пенсія повинна становити 6-7 тис грн. Такий рівень дозволив би задовольнити найнеобхідніші потреби», - відзначає він.
Нестабільний середній клас
Рівень життя останнім часом погіршився не лише у найбіднішої категорії, а і в більш заможних людей, так званого середнього класу. Традиційно більшість аналітиків головним критерієм належності до цієї верстви визначає рівень доходу.
За даними Інституту демографії, до середнього класу належать люди, середньомісячний дохід яких не нижчий за п'ять прожиткових мінімумів - 5 880 грн на особу. Однак за нинішньої ситуації ця цифра може виявитися надто низькою.
«Щоб належати до середнього класу, українська сім'я повинна мати дохід 40 тис грн на місяць, що менше 2 тис дол. Такий рівень доходу дозволяє формувати витрати і накопичувати заощадження.
Нижньою межею діапазону для середнього класу, очевидно, є 28 тис грн для сім'ї», - каже провідний експерт інформаційно-аналітичного центру Forex Club в Україні Андрій Шевчишин.
Інший спосіб визначення середнього класу - це думка людини про себе та її структура споживання.
За даними соціологічних досліджень, представники середнього класу більше витрачають на сферу послуг, книги, культурні заходи, побутову техніку, одяг, взуття, навчання та страхування, відзначає старший консультант групи Human Capital компанії EY Олена Веселкова.
«Бідніші верстви населення більшу частку доходу витрачають на їжу і комунальні послуги, після чого в них майже не залишається заощаджень», - говорить експерт.
Водночас, незалежно від критерію, частка представників середнього класу в Україні значно нижча, ніж в інших державах. До того ж, вона активно скорочується протягом останнього року. «За даними різних джерел частка такого населення коливається від 5% до 25%. У розвинених країнах - 50-60%», - каже Веселкова.
Складові індексу якості життя у різних країнах
| Країна | Індекс якості | Індекс купівель-ної | Індекс безпеки | Індекс охорони | Індекс спожив-чих цін | Коефіцієнт відношення цін на нерухо-мість до рівня доходів | Транспорт-ний індекс | Індекс забруд-нення |
| Україна | ||||||||
| середина 2014 року | 20,07 | 27,14 | 49,84 | 46,89 | 44,33 | 16,72 | 41,22 | 70,31 |
| середина 2015 року | 12,39 | 32,72 | 50,4 | 46,22 | 30,75 | 24,58 | 39,09 | 71,03 |
| Польща | ||||||||
| середина 2014 року | 97,91 | 56,42 | 65,82 | 54,26 | 53,36 | 11,05 | 34,35 | 50,05 |
| середина 2015 року | 141,79 | 90,97 | 67,69 | 58,44 | 39,62 | 9,91 | 33,97 | 49,43 |
| Німеччина | ||||||||
| середина 2014 року | 186,61 | 105,8 | 70,87 | 76,66 | 86,82 | 6,13 | 31,44 | 30,33 |
| середина 2015 року | 244,31 | 160,12 | 69,36 | 76,37 | 65,96 | 7,07 | 28,92 | 29,22 |
Дані: numbeo.com
Недавнє дослідження компанії ТNS свідчить, що в Україні кількість представників середнього класу - вищого середнього прошарку - на початку 2015 року досягла найнижчого значення за останні чотири роки - 9%.
Більше того, змінилися не лише фінансові можливості українців, а й суб'єктивна оцінка свого становища у суспільстві.
«Протягом останнього року збільшилася кількість українців, які вважають своє становище в суспільстві низьким - 25% у першому кварталі 2015 року проти 17% у першому кварталі 2014 року», - відзначають автори дослідження.
Зміна фінансових показників протягом року
Дані: ТNS
Тотальна економія
Скорочення статків та невпевненість у завтрашньому дні змусила населення взяти курс на економію. Як наслідок, структура витрат середньостатистичної сім'ї зазнала значних змін. Сьогодні українці змушені економити за різними напрямами витрат - від дозвілля та подорожей до продуктів харчування.
Індекс цін у червні 2015 р. на продукти харчування, %
| до травня 2015 | до грудня 2014 | до червня 2014 | |
| Продукти харчування та безалкогольні напої | 100 | 137,7 | 151,9 |
| Продукти харчування | 99,8 | 136,5 | 150,0 |
| Хліб і хлібопродукти | 99,3 | 141,8 | 169,5 |
| Хліб | 100,3 | 143,7 | 165,0 |
| Макаронні вироби | 99,7 | 145,8 | 165,5 |
| М’ясо та м’ясопродукти | 101,2 | 116,4 | 135,1 |
| Риба та продукти з риби | 98,8 | 146,1 | 164,4 |
| Молоко | 99,1 | 109,3 | 124,2 |
| Сир і м'який сир | 100,8 | 115,0 | 123,4 |
| Яйця | 103,6 | 109,4 | 199,3 |
| Масло | 100,3 | 115,7 | 119,7 |
| Олія соняшникова | 100,1 | 162,7 | 193,6 |
| Фрукти | 97,4 | 191,9 | 191,3 |
| Овочі | 97,7 | 179,8 | 125,2 |
| Цукор | 97,9 | 131,7 | 119,5 |
| Безалкогольні напої | 101,8 | 153,1 | 179,5 |
| Алкогольні напої, тютюнові вироби | 102,5 | 119,1 | 139,6 |
За даними дослідження «Омнібус» компанії GfK Ukraine, частка населення, яка може дозволити собі відвідати ресторан, скоротилася з 42% у червні 2014 року до 26% у червні 2015 року.
Водночас відсоток людей, які мають кошти на подорожі, впав з 28% до 19%, а процент тих, хто може дозволити собі придбати побутову техніку чи електроніку, - з 16% до 9%, недорогий автомобіль - з 5% до 2%, розповідає менеджер проектів відділу досліджень ринків споживчих товарів GfK Ukraine Людмила Котусенко.
За словами директора компанії «Ресторанний консалтинг» Ольги Насонової, відвідуваність кафе та ресторанів за рік упала в середньому на 30%. До того ж, змінилася структура замовлень, підкреслює вона.
«Хоча ресторани підняли ціни за 2014 рік на 30% і за 2015 рік - ще на 5-10%, середній чек виріс незначно - на 15-20%. Відвідувачі стали замовляти дешевші страви. Наприклад, страви з риби масово пішли з меню, бо стали занадто дорогими. Гості звертають увагу на акції та дисконти», - розповідає Насонова.
Українці змінили структуру витрат не лише на дозвілля. Як наголошує аналітик Андрій Шевчишин, середньорічні темпи зростання цін на продукти становлять 21,9%, на послуги ЖКГ - 38,2%, транспорт - 32,2%.
«Доходи громадян перерозподілилися на оплату ЖКГ та витрати на транспорт, скоротивши доступний ресурс для продовольчих і непродовольчих товарів. Знизилася частка товарів не першої необхідності», - підкреслює він.
Індекс цін на житло воду, електроенергію та інші види палива у червні 2015 року, %
| до травня 2015 | до грудня 2014 | до червня | |
| Плата за власне житло (квартирна плата) | 101,3 | 103,6 | 105,7 |
| Утримання та ремонт житла | 100,1 | 125,0 | 142,4 |
| Водопостачання | 107,8 | 119,4 | 176,1 |
| Каналізація | 107,9 | 118,4 | 200,7 |
| Електроенергія | 100,0 | 133,6 | 133,6 |
| Природний газ | 100,0 | 553,4 | 553,4 |
| Гаряча вода, опалення | 100,1 | 108,8 | 161,9 |
Очевидно, що масштаби економії різних сімей відрізняються, адже вони залежать від наявності заощаджень, пасивного доходу та кредитів у банках. У ТNS прослідкували стратегію економії як вищого середнього прошарку суспільства - середнього класу, так і прошарку нижче середнього рівня.
Неоднорідність споживачів
Дані: ТNS
Виявилося, що середній клас робить ставку на скороченні та відкладенні незапланованих покупок, зменшенні витрат на розваги та походи в ресторани. Ключові механізмами економії біднішого населення - придбання лише необхідних речей, відвідування магазинів низьких цін та інтерес речей, що були у вжитку.
«За останні два роки попит на товари у магазинах одягу секонд-хенд збільшився приблизно на 30%», - повідомили у прес-службі компанії.
Стратегії економії споживачів
Дані: ТNS. Дослідження MMI: населення 12-65 років, міста з населенням понад 50 тис, крім АРК і зони АТО, вибірка - 5 тис респондентів щоквартально, прошарки в суспільстві оцінювалися серед респондентів 16-65 років
Характерно, що і середній клас, і бідніші верстви населення економлять на електроенергії та шукають безкоштовні варіанти відпочинку.
«Останнім часом все частіше шукаю спосіб цікаво та безкоштовно провести час замість того, щоб витрачати кошти на посиденьки в кафе. Відвідую безкоштовні виставки, екскурсії або гуляю з друзями у парку», - каже 26-річна киянка Олена.
Одна з важливих статей економії сучасної середньостатистичної сім'ї - скорочення витрат на одяг. Як повідомили у прес-службі асоціації «Укрлегпром», за січень-червень 2015 року ціни у секторі виробництва товарів легкої промисловості зросли на 42,5%, а споживчі ціни на одяг та взуття - на 28,6%.
«Українці почали значно рідше купувати одяг та взуття, орієнтовно на 15-20% порівняно з 2014 роком», - поінформували в асоціації.
Якщо частина населення взагалі втратила можливість купувати новий чи навіть уживаний одяг, то деякі українці зосередилися на пошуку дешевших варіантів.
«Замість звичних шопінг-прогулянок і купівлі одягу та техніки в українських магазинах а-ля «Розетка» зараз освоюю такі сайти як shafa.ua, olx.ua, де можна купити дешевші товари, які комусь не підійшли. Ще одне відкриття - китайські інтернет-магазини, зокрема, Aliexpress», - відзначає киянка Оксана.
Багатьом жителям України протягом останнього року довелося змінити навіть свої звички у харчуванні. За даними GFK Ukraine, частка тих, хто переглядає та контролює свої витрати на харчування і намагається на них заощадити, зросла з 25% у першому кварталі 2014 року до 40% у першому кварталі 2015 року.
«Українці стали рідше купувати кетчупи, майонез, консерви, заморожені напівфабрикати, сухі сніданки, холодні напої. Зменшилася частота придбання шоколадних цукерок, морозива, сирів, масла та олії», - розповідає Котусенко.
Водночас в Україні побільшало людей, яким узагалі не вистачає грошей на їжу. За даними TNS, якщо у четвертому кварталі 2013 року лише 1% населення не мав грошей навіть на їжу, то у першому кварталі 2015 року ця цифра зросла до 6%.
Найбідніші верстви населення змушені якщо не недоїдати, то принаймні шукати альтернативні продукти, які менше коштують, але, відповідно, є менш якісними.
«Ціни на продукти зростали швидше, ніж доходи. Підвищувалися і тарифи на оплату житла, тож вільних коштів надзвичайно мало. У бідних людей залишається раціон, який не сприяє здоровому харчування: хліб, картопля, жири», - каже експерт Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Людмила Черенько.
- Информация о материале
Страница 574 из 1561
