Ликбез

28 вересня набув чинності новий закон «Про освіту», який цього понеділка підписав президент.

Закон писали понад три роки і на початку вересня він нарешті був підтриманий парламентом.

Його ухваленню передувала бурхлива дискусія в сесійній залі, деякі правки вносилися з голосу, тож певні моменти в ньому відрізняються від законопроекту, який початково пропонувало Міністерство освіти та науки.

«Українська правда. Життя» проаналізувала остаточний варіант закону і постаралася відповісти на основні питання.

У першій частині тексту – про те, що зміниться для дітей та їхніх батьків.

Три види освіти

Перш за все, новий закон відкриває шлях до впровадження реформи «Нова українська школа», яку розробила команда міністра Лілії Гриневич. Реформа передбачає, зокрема, введення 12-річної школи.

«Про освіту» – це базовий закон, він не визначає всіх деталей того, як відбуватиметься навчальний процес, але окреслює основні принципи.

Тепер у відповідності до нього мають бути прийняті окремі закони «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту».

Закон вводить поняття «освітня послуга», яка спрямована на досягнення очікуваних результатів навчання.

А результати навчання – це «знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів».

Також у законі з'являється поняття видів освіти – формальної, неформальної та інформальної.

Формальна - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

Неформальна - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

Інформальна освіта (самоосвіта) передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

«Результати навчання, здобуті шляхом неформальної та/або інформальної освіти, визнаються в системі формальної освіти в порядку, визначеному законодавством», – йдеться в законі.

Однак яким чином це буде здійснюватися, поки незрозуміло.

Тепер обов'язково буде йти до садочка?

Ні. Новим законом передбачено, що діти старшого дошкільного віку (тобто з 5 років) обов’язково охоплюються дошкільною освітою відповідно до стандарту дошкільної освіти.

Однак батьки самостійно обирають способи та форми, якими забезпечують реалізацію права дітей на дошкільну освіту. Можна й вдома прослідкувати, щоб дитина відповідала певному рівню.

Згідно з законом, діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:

у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти;

у сім’ї – за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти;

за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність;

за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

Законом вводиться так званий базовий компонент дошкільної освіти - державний стандарт, що містить норми і положення, які «визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті».

Виконання вимог базового компонента дошкільної освіти є обов’язковим для всіх закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також інших форм здобуття дошкільної освіти, в тому числі домашньої.

Хоумскулерів теж узаконять?

Так. Законом визначено, що особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх.

Основні форми здобуття освіти:

• інституційна (очна, заочна, дистанційна, мережева);
• індивідуальна (екстернатна, сімейна, педагогічний патронаж, на робочому місці);
• дуальна.

Сімейна (домашня) форма здобуття освіти – це «спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти».

«Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства», – йдеться в тексті.

Але це законодавство, очевидно, ще не розроблено.

Як відомо, досі хоумскулери оформлювалися переважно на екстернат, причому в державних школах для цього треба було мати певні підстави – наприклад, часті відрядження когось із батьків.

Поки не зовсім зрозуміло, чим сімейне навчання на практиці відрізнятиметься від екстернату.

Згідно з законом, екстернатна форма здобуття освіти - це «спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства».

Чи обов'язково буде йти до школи в 6 років?

У статті 12 закону написано так: «Початкова освіта здобувається, як правило, з шести років.

Діти, яким на початок навчального року виповнилося сім років, повинні розпочинати здобуття початкової освіти цього ж навчального року».

З цього формулювання можна зробити висновок, що все ж можна буде йти до школи в 6 або 7 років.

«Особи з особливими освітніми потребами можуть розпочинати здобуття початкової освіти з іншого віку, а тривалість здобуття ними початкової та базової середньої освіти може бути подовжена з доповненням освітньої програми корекційно-розвитковим складником», – йдеться також у законі.

Тепер в усіх школах вчитимуться 12 років?

Для тих, хто розпочне навчання 2018 року й пізніше, тривалість здобуття повної середньої освіти становитиме 12 років.

Для тих, хто вже навчається, тривалість поки що не зміниться – 11 років.

Законом передбачено такі рівні повної загальної середньої освіти:

початкова освіта тривалістю чотири роки (1-4 клас);

базова середня освіта тривалістю п’ять років (5-9 клас);

профільна середня освіта тривалістю три роки (10-12 клас).

Навчання учнів за програмами 12-річної середньої освіти починається:

для початкової освіти - з 1 вересня 2018 року;

для базової середньої освіти - з 1 вересня 2022 року;

для профільної середньої освіти - з 1 вересня 2027 року.

Чітко визначено, що з 1 вересня 2027 року строк здобуття профільної середньої освіти усіма здобувачами освіти становить три роки.

Однак закон вказує, що 12-річне навчання може бути введено і раніше:

«До 2027 року запровадження освітніх програм трирічної профільної школи можливе за рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, за умови наявності відповідного стандарту профільної середньої освіти та відповідної типової освітньої програми».

Профільну середню освіту (з 10 по 12 клас) можна буде здобути за одним з двох спрямувань: академічним або професійним.

Академічне передбачає поглиблене вивчення окремих предметів з орієнтацією на продовження навчання на вищих рівнях освіти. Професійне ж орієнтоване на ринок праці.

При цьому в законі вказується, що здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на здобуття освіти на інших рівнях освіти.

Тобто якщо дитина обрала професійну профільну школу, а потім вирішила вступати до ВНЗ, вона цілком зможе це зробити.

Складати іспити потрібно буде й після 4 класу?

Законом передбачено, що результати навчання здобувачів освіти на кожному рівні повної загальної середньої освіти (тобто після 4, 9 і 12 класу) оцінюються шляхом державної підсумкової атестації, яка може здійснюватися в різних формах, визначених законодавством, зокрема у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

При цьому вказується, що державна підсумкова атестація здобувачів початкової освіти (після 4 класу) «здійснюється лише з метою моніторингу якості освітньої діяльності закладів освіти та/або якості освіти».

Що таке компетентності й навіщо вони потрібні?

Спочатку треба з'ясувати, навіщо взагалі діти вчаться у школі (або здобувають середню освіту іншим способом).

На це питання в законі відповідають так: «Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності».

Очевидно, що для досягнення цієї мети недостатньо лише отримати знання. Тому вводиться поняття компетентностей, які мають формуватися в ході освітнього процесу:

• вільне володіння державною мовою;
• здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
• математична компетентність;
• компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
• інноваційність;
• екологічна компетентність;
• інформаційно-комунікаційна компетентність;
• навчання впродовж життя;
• громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
• культурна компетентність;
• підприємливість та фінансова грамотність;
• інші компетентності, передбачені стандартом освіти.
• Спільними для всіх компетентностей є такі вміння:
• читання з розумінням,
• уміння висловлювати власну думку усно і письмово,
• критичне та системне мислення,
• здатність логічно обґрунтовувати позицію,
• творчість,
• ініціативність,
• вміння конструктивно керувати емоціями,
• оцінювати ризики,
• приймати рішення,
• розв’язувати проблеми,
• здатність співпрацювати з іншими людьми.

Як саме ці результати будуть досягатися, мають визначити стандарти освіти, навчальні програми та інші документи.

Якою мовою будуть вчити?

Найбільш скандальна стаття 7 чітко визначає, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

При цьому зазначається, що «в закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу».

Офіційні мови ЄС – це не тільки англійська, німецька й французька, а ще й румунська, угорська, болгарська, польська, чеська, іспанська, італійська, шведська, грецька, данська, естонська, ірландська, латиська, литовська, мальтійська, нідерландська, португальська, словацька, словенська, фінська, хорватська.

Всього 24 мови. Російської серед них, звичайно, немає.

Особам, які належать до національних меншин, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини.

Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Тобто якщо дитина належить до національної меншини, у садочку й початковій школі вона може вивчати своєю мовою якусь кількість предметів (імовірно більшість).

А з 5 класу, якщо йдеться по офіційну мову ЄС – «одну або декілька дисциплін» (що таке «декілька» – питання дискусійне). А якщо не йдеться, то лише мову й літературу своєї меншини. Російської, наприклад.

Як саме здійснюватиметься перехід від навчання мовою нацменшини в садочку до навчання українською з 5 класу, ще має бути визначено. Можна припустити, що кількість предметів, які викладаються українською мовою, буде поступово збільшуватися.

При цьому вказується, що особи, які належать до корінних народів, національних меншин України і розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року, до 1 вересня 2020 року продовжують здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності новим законом «Про освіту», з поступовим збільшенням кількості навчальних предметів, що вивчаються українською мовою.

Чи правда, що конкурсний відбір до 1 класів скасують?

Не зовсім. Конкурсного відбору до 1 класів і раніше не було в звичайних школах для дітей, які належать до їхньої території обслуговування.

У новому законі йдеться, що «право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти».

Згідно з законом, зарахування учнів до ліцеїв (з 10 класу), приватних закладів загальної середньої освіти і закладів спеціалізованої освіти дозволяється проводити на конкурсних засадах.

«Зарахування учнів до інших закладів загальної середньої освіти дозволяється на конкурсних засадах лише у випадках, якщо кількість поданих заяв на відповідний рівень загальної середньої освіти перевищує спроможність цього закладу.

Право на першочергове зарахування до початкової школи мають діти, які проживають на території обслуговування цієї школи», – йдеться у тексті.

Разом з тим, закон чітко вказує, що наповнюваність класів закладів загальної середньої освіти не може перевищувати 30 учнів. А зараз, як відомо, ця цифра часто більша навіть у школах, які проводять конкурсний відбір, особливо в Києві.

Тому в популярних школах, куди хоче потрапити велика кількість дітей, конкурси так само можуть проводитися. Але, напевно, не для тих дітей, які належать до території обслуговування, бо їм гарантується право там навчатися.

Чи правда, що більше не буде спеціалізованих шкіл?

Новим законом справді не передбачено спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням певних предметів з 1 класу.

Здобуття загальної середньої освіти забезпечують:

початкова школа - заклад освіти I ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту (1-4 клас);

гімназія - заклад середньої освіти II ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню освіту (5-9 клас);

ліцей - заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту (10-12 клас).

У системі спеціалізованої освіти здобуття загальної середньої освіти забезпечують:

спеціалізована мистецька школа (школа-інтернат) - заклад спеціалізованої освіти І-ІІІ або ІІ-ІІІ ступенів мистецького профілю;

школа-інтернат (ліцей-інтернат) спортивного профілю - заклад спеціалізованої освіти І-ІІІ або ІІ-ІІІ ступенів спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);

професійний коледж (коледж) спортивного профілю - заклад спеціалізованої освіти спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);

професійний коледж (коледж) культурологічного або мистецького спрямування - заклад спеціалізованої освіти, який забезпечує здобуття професійної мистецької освіти;

військовий (військово-морський) ліцей, ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою - заклад спеціалізованої освіти ІІ-ІІІ або III ступенів військового профілю для дітей з 13 років;

науковий ліцей, науковий ліцей-інтернат - заклад спеціалізованої освіти ІІ-ІІІ або ІІІ ступеня наукового профілю.

Крім того, для здобуття повної загальної середньої освіти дітьми певних категорій передбачені такі заклади освіти:

спеціальна школа - заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;

санаторна школа - заклад загальної середньої освіти з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

школа соціальної реабілітації - заклад загальної середньої освіти для дітей, які відповідно до рішення суду потребують особливих умов виховання;

навчально-реабілітаційний центр - заклад загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку.

В законі зазначається також, що здобуття загальної середньої освіти можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Чи правда, що діти з особливими потребами будуть навчатися разом з усіма?

Так, законом впроваджується інклюзивна освіта.

«Заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку», – йдеться у тексті.

Щоб допомогти таким дітям у навчанні, до штату закладу освіти вводиться посада асистента вчителя.

Діти з особливими освітніми потребами навчаються за індивідуальною програмою розвитку з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

Особи з порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального розвитку і сенсорними порушеннями забезпечуються у закладах освіти допоміжними засобами для навчання.

Вказується також, що будівлі, споруди і приміщення закладів освіти повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають утворити інклюзивно-ресурсні центри з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.

Харчування в школах стане платним?

Очевидно, так.

Як відомо, зараз у державних школах сніданок безкоштовний, а платити потрібно тільки за обід, якщо дитина лишається на групу продовженого дня.

У новому законі «Про освіту» вказано, що безоплатним гарячим харчуванням забезпечують лише:

«Дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти».

Також безоплатне харчування може буде введене для осіб інших категорій, визначених законодавством та/або рішенням органу місцевого самоврядування.

Чи стане дешевшим навчання в приватних школах?

Так, але не суттєво.

З 1 січня 2019 року законом справді вводиться принцип «гроші ходять за дитиною».

«Держава здійснює фінансування здобуття особою загальної середньої освіти у приватному чи корпоративному закладі освіти, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну загальну середню освіту, та в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України», – йдеться в тексті закону.

Як повідомляє сайт «Нова українська школа«, зараз держава виділяє на навчання кожного учня близько 10 тисяч гривень на рік, а для дітей з особливими потребами – близько 25 тисяч.

Якщо поділити цю суму на 9 місяців навчання, то на місяць держава платитиме приватній школі за одного учня трохи більше тисячі гривень.

Враховуючи те, що навчання в приватних школах Києва іноді коштує до тисячі доларів на місяць, економія не завжди буде суттєвою.

І, звичайно, йдеться не про альтернативні (так звані «сімейні») школи, а лише про ті, які мають ліцензію на проведення освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Як навчатимуться діти в селі?

Закон передбачає створення освітнього округу та опорного закладу освіти.

Освітній округ - це сукупність закладів освіти (їхніх філій), у тому числі закладів позашкільної освіти, закладів культури, фізичної культури і спорту, що забезпечують доступність освіти для осіб, які проживають на відповідній території.

Опорний заклад освіти - це заклад загальної середньої освіти, що має зручне розташування для підвезення дітей з інших населених пунктів, забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну і навчально-методичну базу та спроможний забезпечувати на належному рівні здобуття профільної освіти.

При цьому учні, які проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів, у тому числі із забезпеченням доступності відповідного транспорту для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.

Оскільки до опорної школи багатьом дітям із навколишніх сіл доведеться їхати в інші населені пункти, законом передбачено створення так званих філій закладу освіти, які не є окремими юридичними особами.

У філіях можна буде здобути не лише початкову, але й базову середню освіту (до 9 класу включно).

«Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи», – зазначено в законі.

При цьому, якщо в селі мало дітей певного віку, у початковій школі дозволяється створювати різновікові класи:

«Початкова школа може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть бути об’єднані в один або в різні класи (групи).

Освітній процес у такій школі може організовуватися одним чи кількома вчителями або в будь-якій іншій формі, яка є найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти».

Информация о материале

Опубликовано: 04 октября 2017

З вересня почала діяти постанова НБУ №42, що передбачає зміни до положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

Здавалося б чергова технічна постанова, але вона докорінно змінює підходи банків до перевірки та вивчення клієнтів.

Отже, як це позначиться на роботі банків, і що чекає на їх клієнтів?

Що змінюється

Відтепер банки зобов'язані, окрім первинної процедури ідентифікації, перевірки паспорту та ідентифікаційного коду, до яких ми всі вже звикли, вимагати також документальне підтвердження джерел походження коштів клієнтів.

Наприклад, це можуть бути документи про отримання спадщини, продаж майна, довідка про доходи чи заробітну плату та будь-що інше, що підтверджує легальність ваших грошей.

Цього вимагає більш ризико-орієнотований підхід, який передбачає відповідну перевірку не лише на етапі встановлення ділових відносин, а й протягом всього періоду обслуговування клієнта в банку.

Це все необхідно, щоб не допустити операції, які не відповідають виду діяльності клієнта або ж вони не відповідають його розміру легальних доходів.

Уявіть класичну ситуацію, коли до банку звертається особа, яка хоче купити дороге авто чи квартиру вартістю у кілька сотень тисяч гривень, якщо не мільйонів. Або просто переказати, скажімо, 200 тис. грн. У той же час, єдине джерело її доходів – це офіційна зарплата розміром 8 тис. грн.

За новими правилами, якщо такий клієнт не зможе надати додаткові документи, що підтверджують походження його статків, банк не має права допустити відповідну операцію. Адже не зрозуміле походження цих коштів.

В іншому разі, це означатиме, що банк погоджується з тим, що такий клієнт не їв, не пив, не сплачував комунальні послуги, одним словом, нормально не жив останні два роки. А як ви знаєте, в Україні заборонено готівковий продаж будь-чого, що коштує більше 50 тис. грн.

То ж, якщо раніше клієнт обирав банк, вивчаючи його продукти, фінансові показники та ділову репутацію власників, то тепер і банк буде цікавитися легальністю статків клієнта. І вирішувати, може він його обслуговувати чи ні.

Чи потрібні такі новації

Нові правила інколи викликають роздратування у клієнтів та спричиняють дискомфорт працівникам банків. Останнім неприємно випитувати в кожного, за рахунок чого він живе і чи може довести, що запланована ним транзакція відповідає рівню його прибутків.

Щоб максимально пом'якшити ситуацію і не допустити конфліктів з клієнтами, банки уже проводять для своїх менеджерів відповідні тренінги, де навчають, як пояснювати людям, чому вони задають їм такі незручні запитання.

Важливо також, щоб банки в боротьбі за клієнта не вдавалися до нечесної конкуренції, дозволяючи собі перевіряти їх менш прискіпливо. Нові правила однаково діють для всіх.

Загалом, це нормальна світова практика. Якщо ми хочемо, щоб Україну вважали цивілізованою та серйозно сприймали на міжнародному рівні, необхідно синхронізувати українське правове поле з європейськими та світовими стандартами.

Звичайно, що до цього потрібно адаптуватися. І, можливо, знадобиться більше часу, ніж планувалося, аби банки та їх клієнти почали нормально сприймати нові жорсткі вимоги НБУ, проте це неминуче.

Інакше нам не побороти такі ганебні явища як відмивання грошей, корупцію, фінансування тероризму та інші ризиковані фінансові операції.

Усі вже звикли до прискіпливої перевірки фінансового стану при отриманні кредиту. Або, коли це стосується безпеки громадян, наприклад, у аеропортах. І запит джерел походження коштів не виключення, а правило, яке прийняте в усіх цивілізованих країнах світу.

Информация о материале

Опубликовано: 18 сентября 2017

«Куда делись мои деньги? Я же никуда не звонил, и Интернетом не пользовался!» Уверен, подобную фразу довольно часто приходится слышать сотрудникам колл-центров мобильных операторов. Если, конечно, абоненту хватит терпения и умения с ними связаться — ведь говорящие сотрудники скрыты за частоколом автоответчиков…

Проанализировав свой и чужой опыт, могу откровенно заявить, что практически каждый пользователь мобильной связи когда-нибудь да попадался на удочку операторов. И обычно это происходит сразу же при подключении, когда возникают нюансы, которые новичок учесть никак не может. Уже с опытом приходит понимание, что тебя стремятся тем или иным образом развести. Давайте рассмотрим основные «100 честных способов отъема денег» у клиентов.

Тарифные удочки

Обязательно при рассмотрении тарифных планов надо сразу же смотреть в дополнительные условия, ибо именно там и сокрыта истина.

Все ли помнят, что когда-то была плата за соединение? Потом ее убрали и сделали посекундную тарификацию. Так что изобрели мобильные операторы? Теперь они благополучно снимают плату в первую же секунду сразу за всю минуту. Поэтому, если вы платите за звонки на другие сети, например, 1,5 грн, то они снимаются сразу же, на первой секунде. Точно так же на первой секунде второй минуты снимется следующая порция денег.

Что касается самих тарифных планов (ТП), то прослеживается устойчивая тенденция к вымыванию дешевых предложений, с заменой их на дорогие. Обычно это делается под видом добавления интернет-трафика с якобы большей выгодой для абонента. Постепенно под видом внедрения 3G исчезают тарифы, предназначенные исключительно для звонков.

Также в эпоху демпинга операторы вводили ТП с бесплатными внутрисетевыми звонками, в которых можно было не пополнять счет каждый месяц. Сейчас они полностью исчезли. Операторы повально перешли к пакетной тарификации. Или берут абонентскую плату за следующие 30 дней, предусматривающие определенный набор услуг, или снимают деньги каждый день за пользование услугами. Причем это может быть отдельно за звонки, SMS и Интернет. После же исчерпания пакета услуг, как правило, снимается уже больше денег, чем указано в тарифном плане. И никто не спрашивает клиента, нужны ли ему, к примеру, еще интернет-мегабайты, после потраченных пакетных. Получай и плати.

Так что без внимательного изучения всех условий тарифа не обойтись. Делать это нужно на сайте операторов, хотя они и там умудряются прикрыть дополнительные условия скрытыми окнами. Поэтому надо кликать на все всплывающие в браузере окна и читать описание тарифного плана вдоль и поперек.

Ноу-хау «Киевстара»

Недавно «Киевстар» начал активно закрывать пользователям дешевые тарифные планы, с предложением бесплатного перехода на тариф

(2,5 грн в день), который в несколько раз превышает старые. Несогласным абонентам пришлось выложить 20 грн для перехода на более дешевый тариф.

А бывает и такое, что в старых ТП «Киевстара» деньги снимаются и при звонках по коду 068, который раньше принадлежал Beeline, а после слияния компаний стал внутрисетевым. Такая вот прибыльная забывчивость. Как говорится, мелочь, но приятно.

Оператор первым внедрил пакетные услуги и без согласования с абонентом стал навязывать ему дополнительные пакеты мегабайт. Так что если у вас заканчивался основной пакет, то дальше просто снимаются, например, 3 грн, и дается еще 100 МБ, потом еще и еще. И так 10 раз.

А еще «Киевстар» оставил во многих тарифных планах устаревшую тарификацию с более дорогой стоимостью звонков на городские номера. Так, в недорогих ТП, предназначенных для разговоров, стоимость минуты разговора на другие мобильные сети составляет

60 коп, а на городской номер — 1,5 грн. В ТП для смартфонов такие разговоры в пакет для звонков на другие сети не входят.

И это при том, что стоимость интерконнекта (межоператорских соединений) ныне одинакова что для мобильных, что для фиксированных операторов, и составляет всего 15 коп в минуту. Куда деваются аж

1 грн 35 коп за каждую минуту разговора?

Цены — на взлет!

Если раньше можно было сказать, что цены на мобильную связь в Украине одни из самых низких в мире, то сегодня ситуация меняется в «лучшую» сторону. Так, при запуске 3G-связи Vodafone и новых тарифов минимальная месячная абонентская плата составляла 30 грн, а при несвоевременном пополнении снимались 3 грн в день за пользование услугами. При этом все так же можно было звонить и получать интернет-доступ. Теперь же тариф Vodafone Red S вырос до 60 грн в месяц, а при несвоевременном пополнении теперь снимается отдельно по 2 грн за звонки и 15 грн в день за Интернет! Правда, был добавлен ТП Vodafone Red XS с абонплатой 40 грн в месяц.

В lifecell ввели идентичную линейку тарифов с теми же обозначениями — от XS до L и также от 40 грн в месяц. При неуплате абонплаты снимается от 3 грн в день на все услуги.

Правда, оператор ввел линейку тарифов «Абсолютная свобода», в которых абонплата стартует от 75 грн в месяц. Пользователь получает как интернет-трафик, так и 750 минут в месяц на все сети, включая и внутрисетевые звонки. Зато при несвоевременном пополнении будет сниматься также от 3 грн в день, что дает 25 минут звонков внутри сети. Если же звонить больше, то снимется еще

5 грн, что позволит звонить еще 20 минут в течение пяти дней.

Так что тарифы достаточно запутанны и постоянно растут. В любом случае рекомендую вовремя пополнять счет перед снятием месячной абонентской платы, иначе потери будут гораздо больше.

«Золотой» роуминг

Особенно много операторы зарабатывали раньше на роуминге — предоставлении услуг абонентам при их пребывании в других странах. Дошло до того, что многие или вообще не пользовались своими SIM-картами, или же не отвечали на входящие звонки, или задействовали автоответчик.

В последнее время ситуация изменилась в лучшую сторону, и операторы ввели различные специальные условия для удешевления звонков. Так, например, недавно Vodafone Украина представил новую роуминг-услугу «Безвиз уикенд» для коротких поездок в европейские страны, что стало особенно актуальным после введения безвизового режима.

«Безвиз уикенд» за 60 грн за три дня предоставляет 100 МБ мобильного интернета, 10 SMS и 30 минут для входящих звонков с любых операторов мира, исходящих звонков на номера Vodafone Украина и другие украинские сети, а также для звонков в страны Европы, на которые распространяется действие услуги, а это более 30 стран.

Нюанс: по исчерпании пакетных предложений включится цена для стран 1-й или

2 зоны. И вот тут-то абонент может перепутать, в стране какой зоны он находится. И если в 1-й, то 2 грн/мин., если во 2-й, то уже 10 грн/мин.

В свою очередь «Киевстар» и lifecell пока не имеют подобной услуги, но также позволяют подключиться к льготному роумингу по пакетному принципу — в день пользования.

Так, «Киевстар» разделяет страны мира на три зоны, в которых действуют разные пакетные тарифы на роуминг в день пользования. Например, в странах первой зоны за 30 грн в день предоставляется 15 мин. звонков, еще за 35 грн — 100 МБ и за 25 грн — 25 SMS. При этом следует помнить, что «плата за роуминг-услуги снимается в первую секунду первого за день роумингового звонка, отправки первого SMS или с момента пользования мобильным Интернетом». Таким образом, даже если вы звоните всего один раз, говорите только одну минуту и больше этого не делаете, все равно сразу снимается 30 грн. Затем, если превысить лимит, автоматически запустится второй пакет, и так может быть предоставлено всего до 20 пакетов различных услуг.

У lifecell самые выгодные условия действуют в Турции, ведь компания принадлежит местному оператору Turkcell. Так, за 5 грн в день вы получите 5 мин звонков, еще за 15 грн — 50 МБ, и также за 15 грн — 15 SMS. В других странах действуют разные пакетные тарифы. Например, в странах ЕС за 25 грн предоставляются

10 мин., за 30 грн — 100 МБ, и за 20 грн — 15 SMS. Точно так же эти деньги снимаются сразу же в начале использования. А после окончания пакета автоматически предоставляется следующий пакет.

Чего уж говорить, если минуты разговора еще как-то можно отследить, то вот за трафиком не угонишься, особенно в 4G-сетях. Что такое 100 МБ? Пара видеороликов или мобильных приложений.

Улетающий трафик

Кажется, что большое количество трафика в пакетах мобильных операторов позволяет спокойно «висеть» в Интернете и использовать смартфоны в качестве Wi-Fi-модемов, работая, например, в поездке или на отдыхе на ноутбуке.

Так решили поработать на даче и мы. Я задал на смартфоне точку доступа. Подключили ноутбук к созданной Wi-Fi-сети. Заодно слушали музыку онлайн через Bluetooth-колонку. И каково же было разочарование, когда через полчаса 3G-интернет пропал из-за того, что закончились предоставляемые оператором (назовем его «К») 4 ГБ в месяц. Ну, думаю, не беда. На SIM-карте от другого оператора (к примеру, «V») еще остались. Переключил в настройках смартфона карты с одной на другую для получения мобильного Интернета. При этом Wi-Fi-сеть остается той же. Тут бы работать и радоваться.

Но не тут-то было. Через 10 минут трафик заканчивается. Ну, думаю, проплачу 50 грн, из них высчитают 15 грн за пакет в 500 МБ, а остальное пойдет потом на оплату месячных услуг...

Через полчаса на счету ничего нет, и не осталось мегабайт. Тут уж пришлось звонить в колцентр оператора «V». У-уф! Дозвонился. Проверяют состояние аккаунта — и оказывается, что за час было истрачено… сколько? 2 гигабайта! Да, 2 Гб! Я сразу решил, что это мошенничество со стороны «V» и начал сопротивляться. Ну как может уйти за полчаса 2 Гб при прокачке одной почты и пересылке документов на 2 МБ?

Дальше проверяю статистику смартфона, и она показывает, что действительно в режиме использования в качестве модема ушло 2,5 Гб. Тут уже до меня начало доходить, что каким-то образом трафик был таки истрачен с ноутбука. Подозрение пало на вирусы, запустил антивирус — он ничего не дал.

Разгадка пришла на следующее утро, когда запустилось обновление операционной системы. И я все понял. Скорее всего, Microsoft без моего ведома стал в автомате обновлять систему, то есть закачал весь пакет Windows 10, используя мой мобильный трафик (а для него это просто Wi-Fi). Таким образом, за полчаса «в трубу» улетело более 50 грн. И все равно пришлось пополняться снова. Но уже на следующий день прожорливость Windows исчезла.

Так что помните: не только у мобильных операторов бывают уловки: и элементарные обновления порой сложно отследить. Они тоже съедают трафик и ваши деньги. Приходится быть всегда начеку.

Информация о материале

Опубликовано: 18 сентября 2017

Пока украинские силовики и власть не комментировали и не вмешивались в ситуацию с криптовалютами, Украину воспринимали, как лидера современных технологий, но стоило правоохранителям взяться за эту сферу - рейтинг обвалился, а технологии стали покидать страну. О том, почему Казахстан обогнал Украину, как рассчитываться Bitcoin в киевских ресторанах и мифах, которыми пугают людей, не знающих ничего о криптовалютах, «Апострофу» рассказал адвокат, управляющий партнер Juscutum АРТЕМ АФЯН.

- Начнем с того, что на территории лечебно-оздоровительного комплекса Института электросварки им. Е. О. Патона НАН Украины обнаружили 200 компьютеров, которые генерировали (майнили) криптовалюту Bitcoin. Почему такая деятельность признается в Украине незаконной?

- Здесь есть два фактора. Во-первых, если говорить о ситуации с институтом Патона, то там, скорее всего, имеют место незаконное использование помещений без должных на то документов и незаконный забор электричества. Стоит сказать, что если бы там, например, находились ткацкая мастерская или завод по обжигу кирпичей, это был бы одинаковый состав правонарушения. Вторым фактором послужила достаточно неосторожная позиция следователей и суда о том, что Bitcoin (децентрализованная цифровая валюта, созданная в сети. Ее никто не контролирует, эмиссия происходит посредством работы множества компьютеров по всему миру, которые используют программу для вычисления математических алгоритмов, - «Апостроф») - это денежные суррогаты, и поэтому их оборот на территории Украины запрещен, что с точки зрения права является как минимум абсурдом.

И именно этот последний тезис вызвал широкий резонанс, потому что в украинском обществе сейчас уже достаточно серьезный оборот криптовалют. И майнинг (деятельность по поддержанию распределенной платформы и созданию новых блоков с возможностью получить вознаграждение в форме новых единиц и комиссионных сборов в различных криптовалютах, в частности в Bitcoin, - «Апостроф») тоже развит. Многие люди этим интересуются, кто-то даже делает на этом свой бизнес. При этом они не нарушают никакого законодательства, значительная часть из них платит налоги, несмотря на то, что нет нормальных разъяснений о том, как именно следует облагать налогами операции с криптовалютами. Поэтому, конечно же, криптосообществу не очень понравился такой подход украинских силовиков.

- Я так понимаю, что это вызвано еще и тем, что Нацбанк в свое время опубликовал пресс-релиз, в котором он назвал Bitcoin…

- Денежным суррогатом. Письмо Нацбанка тоже нужно правильно оценивать. Они в то время написали, как они видели, что это суррогат, но они указали самое основное: что он не запрещен на территории Украины. То есть, да, он не обеспечивается Нацбанком, да, Нацбанк не рекомендует им пользоваться. Это рекомендательная норма, но, тем не менее, люди, которые хотят этим заниматься, занимаются этим на свой страх и риск. Здесь же, получается, следователь и судья пошли дальше и сказали, что раз денежный суррогат - значит запрещен. И Нацбанк оперативно после этого отреагировал. Сначала было заявление одного из топ-менеджеров, что нельзя, а потом уже Нацбанк сказал, что это не суррогат. Но ни одно из объяснений, толкований криптовалют на сегодняшний день Нацбанк не поддерживает и хочет разобраться. И, насколько мне известно, Нацбанк уже собирает рабочую группу, проводит консультации, чтобы как-то выработать отношение к этому вопросу. Безусловно, запрет является самым глупым шагом в этом случае, и я надеюсь и ожидаю, что Нацбанк не займет эту позицию, потому что все страны уже выработали нормальное отношение к криптовалютам. Оно разное везде, действительно. Здесь Нацбанк абсолютно правильно указал, каждая страна, определяя правовой статус криптовалют, решает какие-то свои задачи. Но очень важно озвучить людям какие-то правила, которые позволят им заниматься этой деятельностью, не боясь облав со стороны силовиков.

- А как нужно проработать правовое поле, чтобы Нацбанк мог признать криптовалюту?

- Нацбанк не должен признавать криптовалюту, потому что Нацбанк, например, ведь не требует специального признания почтовых марок, чтобы филателисты могли ими торговать и обмениваться. Причем ценностью почтовые марки обладают только потому, что филателисты их этим наделяют. Похожий механизм создания ценностей существуют и в криптовалютах. Точно так же Нацбанк не должен признавать виртуальные деньги в играх, потому что люди за них что-то покупают, и это не требует вмешательства Нацбанка. Что требуется на сегодняшний день от украинского государства - это обозначить свое отношение, как определяется эта криптовалюта, она может определяться по-разному. И, следовательно, как нужно платить с нее налоги. Повторюсь, самое ключевое во всей этой ситуации - обезопасить людей от того, чтобы к ним завтра не пришли с подобным обыском и не начали предъявлять и вменять какие-то совершенно странные и нелепые статьи.

- Кто должен заниматься разработкой правовых норм и как должна криптовалюта жить в украинских реалиях?

- Криптовалюта уже живет в украинских реалиях.

- А чтобы это было официально.

- Оно и сейчас официально. Здесь есть два пути. Например, в Польше, по-моему, минфин издал разъяснение: «У нас есть правила, есть законы, и криптовалюта - это что-то новое технологически, но с точки зрения гражданского оборота здесь ничего нового нет. Вот мы считаем, что она является товаром, поэтому вы можете обращать, платите, пожалуйста, НДС с каждой операции, и вот мы считаем это так». Поляки не очень рады именно такому разъяснению, но оно есть, у них компании и юридические лица могут свободно покупать Bitcoin и совершенно нормально себя чувствуют. Страны типа Казахстана, России, Швейцарии принимают специальные законы, потому что они хотят стимулировать рост этой экономики.

Есть такой термин «криптоэкономика» - это сложившиеся некие отношения, которые базируются на основе криптовалют. Потому что не в криптовалютах основной интерес и основное новаторство, а в том, что на базе криптовалют можно выстраивать так называемые смарт-контракты - программируемые отношения между субъектами рынка. Можно проводить так называемые IСO (Initial Coin Offering работает по похожему принципу с IPO: инвесторы, вкладывая средства, получают «долю» в компании. Отличие в том, что при ICO инвестор не получает настоящие акции, а становится обладателем криптографических токенов (платежных единиц или так называемых акций), которые торгуются на криптобиржах за различную криптовалюту, - «Апостроф»), а именно инструментов привлечения денег. Это новый формат передвижения капиталов. В нем, если разобраться, нет ничего кардинально нового, просто за счет технологий убираются те барьеры, которые на сегодняшний день стоят перед компаниями. Например, если компания хочет выйти на биржу, это достаточно сложно и дорого сделать, выйти на IСO, выпустить свою условно криптовалюту, свои токены так называемые сделать достаточно просто. И дальше уже можно собирать, по сути, заемные средства с рынка.

- В какой стране сейчас лучшие условия покупки и продажи Bitcoin?

- Можно выделить несколько стран. Япония считается сейчас передовой с точки зрения регулирования именно криптовалют, не всех токенов, а именно криптовалют. Они заняли необычайно простую и очень логичную и правильную позицию, к которой, правда, долго шли. Они сказали: «Это все обычные деньги, граждане все могут этим спокойно пользоваться. Просто, пожалуйста, открывайте счета через банки». Таким образом, они убрали фактор анонимности. Люди, которые хотят легально использовать Bitcoin, идентифицируют себя через банк и спокойно оперируют этой криптовалютой. Некий такой компромисс с государством. Государство признало это деньгами, но попросило сообщество выйти из сумрака. Япония занимает на сегодняшний день буквально передовое место в мире по расчетам в криптовалютах. Вслед за ней идет Австралия. Это, если говорить непосредственно о криптовалютах. Если говорить об инструментах на базе криптовалют - там лидируют Сингапур и Швейцария. Причем это их стратегия, они хотят оставить за собой статус финансовых центров, они специально создают новое законодательство - они транслируют законодательство по фондовому рынку, позволяя создавать на базе криптовалют новые инвестиционные инструменты. Это их стратегия. Если говорить о странах, которые больше всего получают дивидендов с нынешней ситуации, то я бы выделил такие: Швейцария, Сингапур и Япония, поскольку там начали функционировать хорошо биржи. А вслед за ними идет Казахстан, который разрабатывает закон для привлечения криптовалют. А дальше уже идет весь остальной мир.

Например, Европа, которая чуть более консервативна, но она по-разному пыталась регулировать статус: было то цифровое золото, то виртуальный актив. Сейчас уже они определили, что операции с криптовалютами вроде бы должны проходить без НДС. Я, думаю, что года через 2 они примут такое компромиссное, наверное, не очень либеральное законодательство. И особняком стоят США, которые, с одной стороны, достаточно серьезно просекли эти все IСO. Если не ошибаюсь, в Калифорнии даже коммунальные платежи и налоги можно оплачивать криптовалютами. Но они очень жестко отнеслись ко всем криптовалютам - сказали, что это слишком похоже на ценные бумаги, поэтому нужно получать лицензии.

Ни одна из стран в мире не позволяет себе занять позицию, что это плохо, поэтому мы это запретим. Страны руководствуются своими интересами, интересами своих граждан и интересами своей экономики. Хочется верить, что и Украина для себя определит цели и, следовательно, подходы в том, как относиться к криптовалютам.

- Штаты борются с угрозой терроризма. Но криптовалюты могут пойти на его финансирование. Как это урегулировать?

- Могу сказать, что для финансирования терроризма, для уплаты за незаконную деятельность ничего лучше наличных денег не придумали по той простой причине, что все транзакции в криптовалюте записываются раз и навсегда. Если вы когда-то заплатили террористу хотя бы 5 долларов, а потом ФБР узнает, что это его кошелек, к вам будут вопросы. Кошельки имеют идентификаторы, и если вы узнаете, кто стоит за этим кошельком, то вы ему предъявляете претензии. Поэтому это один из распространенных мифов - что криптовалюты позволяют комфортно работать террористическим организациям. Мы не можем исключать, что они их используют в какой-то мере, но я более чем уверен, что львиная доля террористических денег и денег от наркотрафика проходит в наличных средствах. Криптовалюты здесь вряд ли занимают даже серьезную долю. 5% они, наверное, не занимают. Поэтому, если бороться с криптовалютами, аргументируя тем, что они могут быть использованы для финансирования терроризма, то лучше сжигать наличные деньги, потому те точно используются для этого.

- А в даркнете как криптовалюта?

- То же самое. Почему она называется именно криптовалютой и получила такое распространение? Там все транзакции математически записываются, шифруются так, что ничего нельзя стереть. И все публично. То есть, вы можете в интернете посмотреть все транзакции, которые прошли по Bitcoin за все время. И сейчас в онлайн-режиме вы можете видеть все транзакции, которые проходят. Просто они идут между двумя кошельками, которые представляют собой набор букв и символов. И вот это и есть анонимность. Но многие люди для своей налоговой декларируют свои кошельки - отказываются от анонимности, чтобы выйти в легальное поле, и в этот момент все становится прозрачно. И оказывается, что криптовалюта - намного более надежное средство, и в том числе и в борьбе с коррупцией, чем наличные деньги даже, чем банковские переводы.

- Недавно появилась новость, что в Киеве можно будет платить в ресторанах криптовалютой.

- Да.

- Как это можно будет проводить в правовом поле и не будет ли это отмыванием денег? Потому что там будут появляться сертификаты. Получается, будут трое: вы с криптовалютой, посредник, который будет продавать сертификат, и ресторан.

- Я могу сказать, что с 2013 года мы как адвокатская компания принимаем криптовалюту в оплату юридических услуг. Да, действительно, на сегодняшний день закон не позволяет делать это прямо и красиво. Нужно выработать схему, но единственная ее цель - это нормально получить возможность уплатить налоги с этой операции и нормально отразить ее в бухгалтерском учете. Никакого отмывания денежных средств в ресторане просто быть не может. Потому что, если вы хотите отмыть денежные средства, не используйте для этого Bitcoin, просто занесите туда чемодан кэша.

- А почему именно рестораны, а не в каком-то магазине, автосалоне?

- Так в магазине тоже уже давно есть. Есть сеть электроники, которая продает мобильные телефоны. С криптовалютами есть еще некий элемент идейности. Многие люди сознательно содействуют и считают, что за этим будущее. Поэтому все больше бизнесов подключаются к такой форме расчета. Поставьте себя на место бизнеса. Если есть люди, у которых есть Bitcoin, то ваша задача - зарабатывать как можно больше. Вы будете брать, в чем возможно: в гривнах, если можно - в долларах, если можно - в золотых слитках, можно - мешками картошки. Ваша задача - зарабатывать. Поэтому ничего нет удивительного, что бизнес идет на поводу этих новых веяний. И давайте вспомним, есть уже такая поутихшая сеть Nimses (украинский сервис, который одновременно похож на Instagram, геолокационный сервис знакомств и сервис по зарабатыванию криптовалют, нимов, - «Апостроф»). Магазины сказали: мы будем продавать часть товара. Зачем они это сделали? Они таки образом нарабатывали популярность и трафик. Никаких абсолютно незаконных целей никто не преследовал. Поэтому государству Украина, которое воплощено в лице силовиков и отдельных судей местных судов, нужно перестать думать, что они умнее, чем остальной украинский народ. Рынок себя нормально регулирует и здесь незаконного намного меньше, чем кажется нашим силовикам и чем творится порой в самих силовых ведомствах.

- Получается, если, например, человек сидит дома и майнит, то это законно или нет? То есть, к вам могут прийти, и если они придут, то какую они вам будут предъявлять статью?

- На сегодняшний день этот всплеск, опять же, давайте разделим. Есть трактовка, которой пытаются придерживаться правоохранительные органы. А есть то, что соответствует духу закона. Если вы занимаетесь чем-то и производите что-то, что не включено в перечень товаров, исключенных из гражданского оборота, а это, например, наркотики, радиоактивные металлы, оружие массового поражения (есть четко очерченный перечень, с характеристиками), и при этом вы уплатили налоги, заплатили за электричество, используете компьютеры, которые вы легально сюда ввезли, к вам не может быть никаких вопросов. С точки зрения государства, вы можете в этот момент на компьютере майнить, можете, например, сдавать в аренду для работы нейросетей, можете программировать. А можете вообще сидеть на этом компьютере, катать на нем детей и на этом зарабатывать деньги. Государство не должно туда лезть, потому что есть граница. Есть исчерпывающий перечень того, что делать незаконно. Если государство, как у нас сейчас, попыталось сказать в рамках этого дела, что «мы не понимаем, что такое Bitcoin, поэтому это незаконно», вот это, извините, чушь. И очень хотелось бы, чтобы украинское государство поскорее от такого отучилось. Потому что эта позиция очень ущербна и очень вредна в современной экономике.

- То есть, вам могут вменить, что вы не заплатили налоги. Да?

- Налоги, вот здесь самый интересный вопрос и самый проблемный, наверное. Потому что каждая страна по-своему ставит правила, когда же платить налоги. Покуда у Bitcoin нет специального статуса, то она является просто неким товаром или благом. Если вы этот товар произвели, вы не должны платить налоги. Например, вы взяли и сделали дома табуретку. Покуда вы табуретку не продали, у вас дохода нет. Потому что ваш доход исчисляется в деньгах. А поскольку Украина не признала криптовалюту деньгами, то у нее нет оснований претендовать на то, чтобы люди платили налоги, как только она у них появится. Вот в чем ключевой нюанс и почему важно Украине выработать какие-то правила. Потому что на сегодняшний день возможностей не платить налоги легально за криптовалюту намного больше, чем заплатить. Вот и все.

- То есть, как бы, это нигде не запрещено и не разрешено.

- Да, но у нас есть принцип очень четкий и правильный. Все, что для частного сектора, все, что не запрещено, то разрешено. Для чиновников - наоборот, и вот здесь важно не смешивать это все, потому что у чиновников, у людей, которые работают на государство, есть четкий перечень полномочий. И все, что им не разрешено - им запрещено. Для граждан, наоборот, государство должно очень четко установить, что запрещено, а за пределами этого все дозволено.

- А еще иногда обвиняют, что аппаратура ввезена нелегально.

- Есть такая проблема, но это должно быть доказано отдельно, и за это есть свои санкции. Поэтому мне очень не нравится то, что пытаются изымать майнинговое оборудование просто по подозрениям. Это слишком похоже на те волны обысков, которые были здесь несколько лет назад, где потом оборудование, по сути, предлагалось выкупать. И эта тенденция как раз, на мой взгляд, относится к весьма пугающей. И, что самое печальное, это очень сильно бьет в целом по имиджу страны и по бизнес-климату.

- Мешает развиваться?

- Да, потому что это лишний раз стимулирует вывозить все за рубеж. Давайте признаем, на сегодняшний день украинские дата-центры и так страдают, потому что все хостяться за рубежом. И нет другой причины, кроме недоверия к украинской силовой системе. Легальный бизнес, обычные компании, аптеки, магазины, они все выносят свои данные за рубеж. Давайте ответим себе на вопрос, выгодно ли нам, если такое же произойдет с майнингом? Думаю, нет, будут зарабатывать все, кроме Украины. Налоги здесь платить не будут, зато мы будем гордыми и рассказывать о том, как мы надеемся на сельское хозяйство, что оно в ХХІ веке выведет нас в страны первого мира. К сожалению, наверняка, уже не выведет, сельское хозяйство - это хорошо, это важно, но сейчас страны зарабатывают на другом. И на сегодняшний день бюджет Украины уже в разы меньше, чем капитализация криптовалюты.

- То есть, это тренд всех стран, которые идут в ногу со временем?

- Да. И мы долгое время были в авангарде, потому что Украина молчала. Есть замечательное правило: «Молчи - за умного сойдешь». Вот Украина стояла на этих позициях достаточно долго, и экосистема криптосообщества здесь очень неплохо развилась. Сейчас от украинского государства нужно только внедрение либеральных, нормальных и понятных правил. И не нужно пытаться делать вид, что Украина может что-то запретить. Основная проблема в том, что ничего здесь нельзя запретить, потому что…

- Этого не существует.

- Так и технология сама никому не подчинится. Нет границы у транзакции в сети Bitcoin, нет абсолютно никаких ограничений по переводу какой-то валюты из одной страны в другую. Украина может просто предложить гражданам те правила, которым они захотят следовать. Если Украина этого не сделает, граждане не будут показывать свои Bitcoin, либо будут их показывать по юрисдикциям других стран. Ведь отчего у нас так распространены все эти офшоры? Потому что, к сожалению, украинское налоговое законодательство является пока очень и очень недружелюбным.

Информация о материале

Опубликовано: 14 сентября 2017