Ликбез

Цього року Україна має перейти на новий стандарт посвідчень водія відповідно до Угоди про асоціацію (Директива 2006/126/ЄС, прийнята на заміну Директиви Ради 91/439/ЄЕС, та Директива 2003/59/ЄС). Що це означатиме?

Новий формат посвідчень водія, нові умови та вимоги до їх видачі та перевидачі, зменшення строку дії посвідчень, мінімальні вимоги до екзаменаторів та заявників, нова система підтвердження кваліфікації «професійних» водіїв тощо.

Проблема полягає в тому, що коли Україна адаптує європейські директиви, не всі їхні статті та норми є обов’язковими для нас. Є норми «жорсткі», які чітко вказують, як проводити адаптацію, а є норми «м’які», для адаптації яких немає жорстких вимог, і відповідно Україна самостійно повинна обрати модель.

У випадку з Директивою 2006/126/ЄС нормами «м’якої дії» є вимоги для водіїв 1-ї групи (водії приватного транспорту) щодо строку дії посвідчення водія та проходження медичного огляду. Для водіїв 2-ї групи (комерційний транспорт) вимоги, навпаки, є «жорсткими».

Відповідно, наше завдання полягає в тому, щоб показати цю різницю на досвіді країн ЄС, а також надати рекомендації, як краще адаптувати норми «м’якої дії» для водіїв 1-ї групи.

Оскільки дедлайн імплементації відповідних положень директив – у цьому році, а відчує їх значна частина населення України, варто розпочати громадське обговорення та якнайточніше визначити оптимальну модель для адаптації до національних реалій вимог Угоди про асоціацію в частині посвідчень водія.

Перш за все, варто відзначити, що метою Директиви 2006/126/ЄС про посвідчення водія є забезпечення свободи пересування водіям держав-членів ЄС, зміцнення безпеки на європейських дорогах і зменшення можливості шахрайства.

Директива запроваджує стандартний формат посвідчення для усіх водіїв, при цьому строк дії посвідчення для 1-ї групи – 10-15 років, для 2-ї – 5 років, обов’язковий медичний огляд для 2-ї групи та можливий – для 1-ї.

По-друге, з цією директивою тісно пов’язана інша – Директива 2003/59/ЄС про початкову кваліфікацію і періодичну підготовку водіїв, які надають комерційні послуги з перевезення пасажирів або вантажів, тобто «водіїв-професіоналів».

За результатами проходження початкової та періодичної підготовки (кожних 5 років після отримання початкової кваліфікації) водій отримує сертифікат професійної компетенції, відтак проставляється код «95» у його посвідченні водія або кваліфікаційній картці водія.

На сьогодні українські водії не мають відповідати таким вимогам (для роботи за наймом достатньо посвідчення водія відповідної категорії), однак ті, які працюють на компанії з держав-членів ЄС, повинні мати кваліфікаційну карту водія або водійський атестат (згідно з Регламентом ЄС № 1072/2009) із записом, що дає право здійснювати перевезення пасажирів або вантажів (код «95»).

По-третє, важливо наголосити на наступних моментах для уникнення неправильного трактування/маніпуляції зобов’язань України щодо адаптації Директив 2006/126/ЄС та 2003/59/ЄС.

Поновлення посвідчення водія для водіїв 1-ї групи (кожні 10 або 15 років, залежно від рішення країни) є лише адміністративним заходом та не потребує додаткового тестування.

Необхідність поновлення викликана актуалізацією інформації, що внесена до посвідчення водія, а також потребою використання нових технологій їх захисту від підробок та шахрайств.

Україна не зобов’язана запроваджувати мікрочип у посвідчення водія (про який йдеться у статті 1 Директиви 2006/126/ЄС).

Норми про мікрочип не передбачені Директивою Ради 91/439/ЄЕС і на сьогодні не в усіх державах-членах ЄС у посвідченні водія наявний такий мікрочип.

Також Україна не зобов’язана вводити повноцінний медичний огляд для водіїв 1-ї групи під час видачі, поновлення, продовження строку дії посвідчень водія, у той час як для водіїв 2-ї групи таке зобов'язання є.

Загалом у країнах ЄС зазвичай для водіїв 1-ї групи діє спрощена система – достатньо перевірити зір/заповнити декларацію про стан здоров’я. Вимоги до підтвердження здоров’я зростають лише після досягнення 50-річного віку або залежно від тяжкості умов праці.

Якщо детальніше, то заявники 1-ї групи повинні пройти медичний огляд, якщо при завершенні необхідних формальностей або під час складання іспитів, які проводяться до отримання посвідчення водія, стає очевидним, що вони мають один або більше медичних розладів (зазначені в Додатку ІІІ до Директиви 2006/126/ЄС).

Заявники 2-ї групи повинні пройти медичний огляд до отримання першого посвідчення водія, а потім водії повинні проходити періодичні огляди, визначені національним законодавством.

Директива 2006/126/ЄС не вимагає періодичного підтвердження необхідних знань та навичок водіїв під час поновлення/продовження строку дії посвідчень водія для 1-ї групи (можуть бути введені національні норми, наприклад, щодо водіїв-початківців). Водії ж 2-ї групи відповідно до Директиви 2003/59/ЄС зобов’язані проходити періодичну підготовку та підтвердження професійної кваліфікації.

Тому зазначене у плані імплементації Директиви 2006/126/ЄС твердження, що строк дії посвідчення водія становить від 5 до 15 років залежно від категорій, а тому в обов’язковому порядку необхідно встановити нові строки дії посвідчень водія для різних категорій транспортних засобів з метою періодичного підтвердження необхідних знань та навичок водіїв щодо безпечного керування механічними транспортними засобами, а також їх відповідності встановленим медичним вимогам, не відповідає положенням Директиви 2006/126/ЄС.

Імплементація деяких положень Директиви 2003/59/ЄС була передбачена в законопроекті №4683 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері автомобільного транспорту з метою приведення їх у відповідність з актами Європейського Союзу».

Аналогічні норми містить новий проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері убезпечення експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», який нещодавно оприлюднено на сайті Мінінфраструктури для обговорення.

Втім, в обох документах відсутні норми щодо початкової кваліфікації водіїв та низка інших важливих норм. Що робити?

Необхідно розробити та забезпечити ухвалення законодавства щодо запровадження положень Директиви 2006/126/ЄС (з урахуванням перехідних періодів) за такою схемою.

Перший етап – зміни до закону України «Про дорожній рух» (стаття 15).

Другий етап – зміни до пов’язаних з відповідними змінами до статті 15 закону України «Про дорожній рух» підзаконних актів:

Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (постанова КМУ від 8 травня 1993 року № 340).

Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів (від 20 травня 2009 року N 487).

Порядку державної акредитації закладів, що проводять підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та атестації їх спеціалістів (Постанова КМУ від 20 травня 2009 року N 490);

А також:

Правил дорожнього руху;

Типової навчальної програми підготовки та перепідготовки водіїв транспортних засобів.

Третій етап – зміни до відповідних наказів МВС та МОЗ.

Що ще? У проекті закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері убезпечення експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною», розробленому Мінінфраструктури, врахувати усі положення Директиви 2003/59/ЄС.

Також необхідно забезпечити розробку та прийняття відповідних підзаконних актів для повноцінного запуску системи підтвердження професійної компетентності водіїв комерційних автотранспортних засобів відповідно до положень Директиви 2003/59/ЄС.

Проте головне – це якісна співпраця між Мінінфраструктури, відповідальним за реалізацію Директиви 2003/59/ЄС, та МВС – Директиви 2006/126/ЄС, за участі МОН, МОЗ та під координацією Урядового офісу з європейської та євроатлантичної інтеграції, і звісно – Верховної ради України для швидкого проходження відповідного законодавства.

Информация о материале

Опубликовано: 26 июля 2017

Українці цінують наявність у них житла. Однак вони рідко розглядають його з економічної точки зору — як актив. Для більшості співвітчизників квартира — це те, що «має бути», безвідносно до того, скільки це коштує.

Мало хто оцінює повну вартість володіння житлом — Total Cost of Ownership. Тим часом остання складається не лише з ціни на споруду або квартиру, а й з видатків на ремонт, опалення та кондиціонування. Під час спілкування з потенційними покупцями про це зазвичай не говорять ні брокери, ні власники квартир.

Якщо ж сюди додати спільні витрати мешканців будинку на прибирання, ремонт труб, даху та підвалу, вартість опалення та освітлення, стане зрозуміло, що вартість нерухомості необхідно обчислювати хоча б на десять років уперед.

Якою буде повна вартість житла і як її рахувати при купівлі квартири на первинному ринку? Цей ринок зараз активніший за вторинний. Квартири там дорожчі, але забудовники продають житло на виплат. Українці охоче купують.

Отже, як підрахувати повну вартість володіння, і про які характеристики квартир варто дізнаватися до здійснення інвестиції у нерухомість?

Енергетичний паспорт

Привчити українців до поняття енергетичного паспорта уряд намагається з 2009 року, коли забудовників зобов'язали заповнювати цей документ ще на стадії розробки проекту, а пізніше — і під час приймання будівлі в експлуатацію.

Сертифікат енергетичної ефективності передбачений законом про енергоефективність будівель, який парламент ухвалив наприкінці червня. У цьому документі повинен бути вказаний так званий клас енергоефективності будівлі.

За законодавством таких класів сім: від найбільш економного А до найгіршого G. Чим вищий клас, тим дорожча нерухомість, але витрати на утримання таких будівель значно менші. Наприклад, мешканці будинку з класом B або C за тепло платитимуть удвічі менше, ніж ті, чиє житло належить до сегмента E або F.

У зв'язку з цим енергетичні аудитори радять обирати помешкання мінімум з класом С і вище. Справді, зекономивши на житлі, пізніше можна втратити набагато більше на щомісячній платі за опалення та інвестиціях у термічну модернізацію. Вартість теплової енергії нижчою вже не стане, а зрости вона цілком може.

Перевірка лічильників

Квартири у новобудовах, як правило, продаються з усіма лічильниками, включаючи лічильники тепла — ключового складника у платі за комунальні послуги. Зрештою, цього вимагає українське законодавство — будинок не може бути підключений до теплових мереж без лічильника.

З будинковим лічильником у новобудовах усе зрозуміло, а от з індивідуальним обліком ситуація складніша. Здебільшого його забезпечують алокатори — пристрої, що дозволяють поділити витрати тепла між квартирами.

Приладом комерційного обліку такий пристрій не є, однак дозволяє більш-менш точно встановити, хто скільки спожив теплової енергії, хто «прикручував» батареї, йдучи на роботу, а хто — провітрював приміщення.

Польський досвід показує, що мешканці багатоповерхівок з будинковими лічильниками, які ділять спожите тепло на квартири пропорційно до розміру кожної, витрачають на 20% більше, ніж за наявності індивідуального лічильника.

Такий зв'язок між витратами та обліком природний: навряд чи хтось щодня перевіряє покази будинкового лічильника, тоді як індивідуальний лічильник чи алокатор дають щоденну інформацію про витрати, на які споживач може вплинути.

Прилад індивідуального обліку можна встановити самостійно, у Києві це коштує близько 4 тис грн. Однак складність у тому, що такі прилади повинні бути встановлені хоча б у 75% квартир і всі вони мусять бути одного типу.

У зв'язку з цим доведеться співпрацювати з сусідами та ініціювати масове придбання лічильників через ОСББ. Тож, купуючи квартиру, варто дізнатися, чи діє в будинку ОСББ і чи не чинить забудовник перешкод для його створення.

Технічні деталі

Комфорт проживання та вартість утримання квартири формують будівельні матеріали, системи та технічні особливості, у яких людям зазвичай не хочеться розбиратися. Однак зазирнути за привабливий фасад новобудови корисно.

Наприклад, велику роль грає якість встановлення вікон. Нові металопластикові вікна не обов'язково енергоефективні. Останні вимагають двокамерного склопакета, і хоча б одне скло повинно мати спеціальне напилення.

Якщо система вентиляції передбачає рекуперацію тепла, коли свіже повітря підігрівається від повітря, що виходить з будинку, то у квартиру повертатиметься 70-90% тепла. В опалювальний сезон економія становитиме 50%.

Такі технічні деталі можна дізнатися в акті прихованих робіт і сертифікатах на вироби й матеріали, які були використані при будівництві.

Акт прихованих робіт — документ, що описує деталі будівництва (теплоізоляцію конструкцій, гідроізоляцію фундаменту), які «на око» у готовій будівлі перевірити неможливо, адже вони приховані під шпаклюванням та оздобленням.

Без документів

Покупець має право на отримання вказаної вище інформації згідно із законом «Про захист прав споживачів». Якщо ж будівельна компанія відмовляється надати відповідні документи, то найімовірніше, що вона їх не має.

«Юридично це врегульовано. Визначення класу енергоефективності є вимогою державних будівельних норм, але нема практики вказувати цю характеристику», — каже керівник Інституту з цивільного будівництва «Київ ЗНДІЕП» Володимир Брунько. Тобто наявність цих документів — ознака добросовісності будівельника.

Якщо компанія відмовляється надавати інформацію, можна звернутися із скаргою до Державної архітектурно-будівельної інспекції. Варто зробити це хоча б із принципу справедливості: за відсутність цієї документації або її невчасне заповнення передбачені штрафи. Зрештою, якщо компанія відмовляється надавати таку інформацію, то такому забудовнику навряд чи варто довіряти.

Перевірити забудовника на добросовісність і будівлю на якість можна через аналіз технічних умов та їх виконання. Технічні умови — це комплекс вимог щодо інженерного забезпечення об'єкта, в якому вказані джерела енергії, води та її відведення, а також місця приєднання до відповідних зовнішніх мереж.

Ці умови складають міські служби, що забезпечують відповідні ресурси, аби в майбутньому будівля могла бути приєднана до міських комунікацій.

Розкрити покупцю виконання технічних умов будівельна компанія навряд чи погодиться, адже це може бути комерційною таємницею. Тоді покупець не буде впевнений у тому, що будівлю здадуть в експлуатацію.

Таке сталося з жертвами афери Войцеховського. Одна з трьох секцій на вулиці Ярослава Гашека та провулку Лобачевського була добудована, але технічні умови не були виконані, тому будинки не можна було приєднати до міських комунікацій.

«Ми «вибили» тимчасові технічні умови. Недоробок маємо більш ніж на 5 млн грн. Створили кооператив, відстояли майнові права через суд. Добудовуємо самі», — розповідає голова кооперативу з обслуговування «Власна оселя» Тетяна Кладко.

Подібні ситуації серед столичних забудовників трапляються доволі часто. Значну частину з них можна передбачити ще до інвестування в житло. Для цього слід глянути на карту забудов з порушеннями, створену КМДА. Будинки, що потрапили в цей перелік, з великою ймовірністю не отримають технічні умови.

Информация о материале

Опубликовано: 25 июля 2017

До недавнього часу облгази старанно заганяли українців у «газові колгоспи» — ситуацію, коли є будинковий облік газу, однак відсутній поквартирний облік.

При цьому місцеві газові монополісти не гребували незаконним встановленням будинкових лічильників на чужій власності — стінах будинку — без будь-якого проекту чи узгодження із власниками. Тих же власників будинків, що вимагали узгоджень та проектів, часто просто відключали від постачання газу, вимагаючи згоди на встановлення газових лічильників.

Ті ж будинки, де було встановлено будинковий лічильник і не було індивідуального, зустрілись із проблемою переплати за газ дисциплінованими споживачами. Адже мешканці, що економили газ платили за себе і за тих, хто обігрівав квартиру від плити або зовсім не слідкував за своїми витратами блакитного палива.

Про економію газу в таких умовах не може бути й мови, адже «колгосп» просто демотивує економити.

При цьому монополісти всіляко знеохочують встановлення індивідуальних лічильників, посилаючись на найрізноманітніші відмовки про те, що індивідуальний облік не передбачений їх інвестпрограмою.

Перешкоди створюються навіть для тих споживачів, що намагались встановити лічильник за свій рахунок. Облгази намагаються їм нав'язати конкретну марку та модель лічильника і всіляко затягують його встановлення.

Одне із останніх повідомлень від НКРЕКП поклало край такій поведінці облгазів. У своїй роз'яснювальній записці регулятор повідомив, що споживач має право за свій власний рахунок придбати та встановити газовий лічильник для своєї квартири.

Право на облік

Якщо здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, кожен побутовий споживач природного газу має право за власний рахунок придбати лічильник газу, обравши його тип та марку.

Зазначається що нав'язування оператором газоразподільних мереж споживачеві блакитного палива лічильника певного марки та типу є порушенням ліцензійних умов.

Для встановлення лічильника за всласні кошти споживачеві потрібно зробити декілька кроків.

По-перше, звернутись до оператора газорозподільної системи (ГРМ) та узгодити порядок таких дій як видача технічних умов, погодження проекту тощо.

По-друге, фізичне встановлення лічильника. Може бути здійснене будь-яким підприємством, яке має право на виконання таких робіт.

По-третє, після того, як роботи із встановлення лічильника газу були завершені, споживачеві необхідно звернутися до оператора ГРМ для проведення первинного обстеження вузла обліку, ввести лічильник газу в експлуатацію та здійснити його опломбування.

Розміри і типи

В Україні побутовому споживачеві доступні побутові лічильники газу мембранного або роторного типорозміру 1.6, 2.5, 4, 6, 10 (типорозмір означає номінальну пропускну здатність лічильника).

Підбір типорозміру лічильника проводиться на етапі проектування в залежності від витрат газу встановленого (або такого, що проектується) газового обладнання. Інформація щодо витрат газу вказується в паспорті та залежить від потужності кожного газового приладу.

Наприклад, газові плити, залежності від моделі мають витрату газу 1,2 - 1,5 куб м/год. Газові проточні водонагрівачі (колонки) – 1,5-3 куб м/год. Опалювальні прилади, в залежності від теплової потужності, від 0,9 до 6 куб м/год.

Информация о материале

Опубликовано: 24 июля 2017

В конце июня на сайте Минфина были размещены презентация и текст законопроекта о налоге на выведенный капитал. Перед подачей законопроекта в Кабинет министров Украины проводятся регуляторное согласование законопроекта и расчеты поступлений в бюджет по новой модели.

В течение нескольких лет работы над законопроектом приводились аргументы, основанные на официальных данных, в подтверждение несостоятельности налога на прибыль для экономики и его неэффективности в украинских реалиях.

Именно эти аргументы позволили от концепта в рамках законопроекта №3357 перейти к готовому для принятия самостоятельному законопроекту, прошедшему согласование в рабочей группе в Минфине.

По сути, налог на выведенный капитал это и есть налог на прибыль, избавленный от вредоносных и неэффективных элементов. Несмотря на два года активного развития событий вокруг налога на выведенный капитал, в широких кругах эта тема недостаточно освещена, а в узких — вызывает истерику.

Почему же в Украине назрела необходимость замены налога на прибыль и почему нет альтернативы налогу на выведенный капитал?

Экономика

Налог на прибыль

Рассмотрим пример, что происходит в действующей модели налога на прибыль, когда собственник начинает свой бизнес. Собственник вкладывает средства в развитие бизнеса, осуществляет капитальные инвестиции в создание так называемых квалификационных активов — строительство как пример.

На этом этапе собственник еще не заработал прибыль, но налог на прибыль начинает уплачивать в первый же отчетный период даже при отсутствии финансового результата и доходов.

Это происходит в силу «срабатывания» налоговых разниц, что приводит к созданию «искусственного» объекта налога на прибыль. К такому «искусственному» объекту применяется ставка налога 18%.

Какими принципами экономической целесообразности возможно пояснить инвестору, что часть вложенного им капитала может становится объектом уплаты налога еще до того, как начинает приносить доходы и прибыль?

К этому стоит добавить «доход» от курсовых разниц, если на счете компании лежит валюта, внесенная инвестором и еще не потраченная.

Вряд ли разумным обоснованием таких правил может быть ссылка на признанные отсроченные налоговые активы, которые реализуются, а порой и не реализуются, в отдаленном будущем, или ожидание того, что в будущем компания получит расходы в связи с ростом курса гривни.

В среднем по стране из 264 тыс плательщиков налога на прибыль всего 1 тыс основных плательщиков (уплачивают 85% налога). Финансовый результат таких плательщиков на 30-40% увеличивает дополнительная налоговая корректировка.

Вернемся к «справедливости» налога на прибыль. В результате возникает налоговый актив, признанный по отложенным налоговым разницам. В масштабах страны это миллиарды гривень. Это забранные средства в бюджет вместо того, чтобы быть реинвестированными в бизнес в стране, где не хватает инвестиций.

Налог на выведенный капитал.

Что происходит в условиях модели налога на выведенный капитал?

Пока собственник не начнет забирать деньги из бизнеса, он ничего не платит и даже не подает декларацию. Если собственник забирает деньги путем выплаты дивидендов, он платит налог по ставке 15% — начисляется сверху, и эффективная ставка составляет 13%. Разницу чувствуете?

Кроме этих 15% нет больше ничего — ни налога на доходы физических лиц (сейчас 5% после уплаты 18% налога на прибыль), ни налога на доходы нерезидентов (репатриация). Таким образом, эта модель стимулирует зарабатывать деньги в Украине, стимулирует к инвестициям и реинвестициям.

Если в компании накопились средства и нет смысла их вкладывать в деятельность этой компании, но у собственника есть компании с другим бизнесом, то возникает вопрос с переброской средств в другую компанию.

Сейчас это обычно финансовая помощь и головная боль, что потом с этим делать, чтобы у получателя не возник доход к налогообложению.

В налоге на выведенный капитал любые транзакции между плательщиками не являются объектом налогообложения. Любая переброска денег, даже дарение со стороны одного плательщика другому, не приводит к налогообложению.

С экономической точки зрения для собственника бизнеса налог на выведенный капитал однозначно выгоднее налога на прибыль, и не важно — малый это бизнес или большой. Государство предоставляет отсрочку в уплате налога на прибыль, и никто, кроме собственника, не инвестирует их лучше.

Никто, кроме собственника, не решит, настало ли время забрать деньги из бизнеса или нет. Это называется «зрелые отношения», в которых «няньки» из ГФС остаются со значительно меньшим объемом работы и полномочий.

Учет

Налог на прибыль.

База налога на прибыль основана на финансовом результате, откорректированном на налоговые разницы. Означает ли это, что бухгалтерский учет стал очень важным в жизни налогоплательщика?

Безусловно, ведь теперь неправильное отражение операции в учете может стать причиной доначисления налогов и штрафов. Налоговая стала раздувать щеки, творя «новые налоговые стандарты» бухгалтерского учета в своей интерпретации.

К национальным и международным стандартам, не в полном объеме переведенным на украинский язык, добавились еще «налоговые стандарты».

Чем сложнее — тем важнее. Отличный принцип, не правда ли? Неважно, что бухгалтерский учет проверяется аудиторами на основании годовой отчетности. Ежеквартальная декларация по налогу на прибыль составляется на основании никем не проверенной промежуточной финансовой отчетности.

Вероятность и, соответственно, цена ошибки значительно возросли. Это и прекрасно — как же теперь стал важен бухгалтерский учет! Однако есть одно «но», которое переворачивает важность бухгалтерского учета с ног на голову.

Какая основная задача бухгалтерского учета? Формирование полной и достоверной информации о деятельности компании, ее имущественном положении. Эта информация необходима руководителям компании и ее собственникам для принятия управленческих решений, инвесторам и кредиторам — для принятия решений об инвестировании или кредитовании.

Когда же бухгалтер перепуган возможными доначислениями и запутан тройными стандартами, о чем он будет думать? О том, чтобы в ущерб бухгалтерскому учету избежать налоговых штрафов, или о том, чтобы в интересах собственника и кредиторов отразить достоверные данные, исходя из принципов бухгалтерского учета без вредоносного фискального воздействия?

Налог на выведенный капитал.

В налоге на выведенный капитал бухгалтерский учет не является базой для расчета налога. Элементы финансовой отчетности будут иметь значение только для целей трансфертного ценообразования. Налог на выведенный капитал не оперирует такими понятиями как доход, расход или прибыль.

Так в какой же системе бухгалтерский учет будет выполнять присущую ему функцию — быть достоверной основой для управленческого учета? В какой системе нет смысла искажать учет? С какой отчетностью будет легче привлечь инвестиции и кредитование?

Вывод однозначный: в налоге на выведенный капитал бухгалтерский учет начинает выполнять свойственную себе функцию и от этого становится намного важнее в жизни бизнеса.

База налогообложения

Налог на прибыль.

В налоге на прибыль финансовый результат после налоговых корректировок является базой налогообложения. Финансовая отчетность при этом еще не проверена аудиторами, а составлена сотрудниками бухгалтерской службы или консультантами компании. Почему же налоговая должна доверять этой величине?

Вот она и не доверяет: приходит на проверку и начинает тщательно проверять основные элементы, признавая или не признавая расходы и доходы, положения учетных политик, полноту налоговых разниц и правильность их исчисления.

Вот пример «нарушений», отраженных в недавнем акте проверки налогоплательщика центральным офисом крупных плательщиков налога.

Поскольку первичные документы якобы содержат недостоверную информацию, то такие документы, в том числе выданные железной дорогой, не могут подтверждать факт получения товара. Следовательно, отраженная в бухгалтерском учете стоимость товара является доходом плательщика налога.

В результате в акте налоговая увеличила финансовый результат на всю сумму купленного товара, а это миллиарды гривень. Таких примеров множество.

Проблема налога на прибыль заключается не только в низком уровне знаний бухгалтерского учета представителями налоговых органов, но и в том, что система составления и подтверждения финансовой отчетности в Украине не приспособлена к тому, чтобы быть базой для расчета налога.

Таким образом, повышение уровня квалификации сотрудников налоговых органов без изменения системы подтверждения финансовой отчетности не даст результатов, как и наоборот. Только одновременное решение вопроса с квалификацией и системой составления отчетности может решить вопрос доверия к базе налогообложения. Возможно ли такое в обозримом будущем?

Налог на выведенный капитал.

В налоге на выведенный капитал базой налогообложения является стоимость операции, и фактически налог из прямого становится косвенным — по аналогии с НДС. Много ли сейчас, даже с таким уровнем компетенции налоговой, споров по НДС относительно определения базы налогообложения? Их почти нет.

По НДС возникают споры в связи с применением обычной цены, да и то в связи с некачественным определением данного термина в Налоговом кодексе. В законопроекте о налоге на выведенный капитал этот вопрос решается.

Как и в случае с базой налогообложения, вывод в пользу налога на выведенный капитал.

Администрирование

Налог на прибыль.

В налоге на прибыль для проверки базы ГФС поддает тщательному анализу финансовый результат плательщика налога. При проверке анализируются операции между 264 тыс плательщиками налога и операции с неплательщиками.

Налог на выведенный капитал.

В налоге на выведенный капитал база налогообложения соответствует цене операции. Операции между плательщиками налога на выведенный капитал не являются ни объектом контроля, ни объектом налогообложения. То есть фактически значительно сокращается количество проверяемой информации.

В налоге на выведенный капитал создаются условия для автоматического контроля за операциями в денежной форме без вмешательства в работу компании и минимальным количеством сотрудников налоговой.

Это достигается за счет получения налоговыми органами обобщенной информации о транзакциях плательщика с неплательщиками.

Администрирование как для государства, так и для плательщика налога будет проще и эффективнее в налоге на выведенный капитал в связи со значительно меньшим влиянием человеческого фактора, чем в налоге на прибыль.

Само администрирование будет способствовать реальной реформе ГФС, которая сможет вырасти в профессиональную аналитическую службу.

Антиофшорные меры

Налог на прибыль.

В апреле 2016 года президент издал указ «О мерах по противодействию уменьшению налоговой базы и перемещению прибыли за границу».

Документ предусматривал подготовку до 10 июня 2016 года законопроектов по совершенствованию процедур контроля за трансфертным ценообразованием и выводом доходов за границу, введение правил по контролируемым иностранным компаниям, противодействие агрессивному налоговому планированию, а также проекта по либерализации валютного законодательства Украины.

Прошло более года, а многие шаги не сделаны. Есть признаки либерализации валютного законодательства, внесены изменения в правила ТЦО, в том числе заимствованные из проекта о налоге на выведенный капитал. Вот и все. Почему?

Все указанные выше шаги очень непростые для реализации. Вопрос не только в подготовке качественных законопроектов. Вопрос в том, что эти инструменты могут себе позволить только страны из первой двадцатки экономик мира.

Собрать данные за границей, проанализировать их, принять меры по возврату — все это требует значительного ресурса и компетенции, а также желания других стран делиться с Украиной информацией. Надо ли все это сейчас Украине?

Проблема Украины в том, что из страны выводится без налогообложения до 10% ВВП. В Украине нет проблемы, как в США или Германии, где национальные компании не возвращают выручку, заработанную в других странах.

Украина не имеет транснациональных холдингов, у которых материнская компания находится в Украине, а производство — в других странах. Многие шаги BEPS в ближайшие десятилетия Украине просто не нужны.

Для Украины контроль над размыванием базы налогообложения намного эффективней осуществлять на собственной территории, поскольку основной задачей является предотвращение оттока капитала.

Налог на прибыль с накопленным триллионом убытков создает прекрасные условия для размывания базы налогообложения и выведения капитала из Украины. Корректировки по ТЦО нивелируются убытками, так же, как и ограничения по выплате процентов связанным лицам-нерезидентам.

Налог на выведенный капитал.

В налоге на выведенный капитал доначисления по ТЦО, проценты в пользу связанного лица-нерезидента, проценты и роялти с выплатой в низконалоговые юрисдикции становятся прямыми объектами налогообложения.

Правила тонкой капитализации привязаны только к одному показателю — соотношению суммы долга к собственному капиталу с выполнением требований МВФ по снижению такого соотношения с 3,5 до 1,5. Никакого расчета EBITDA при этом делать не надо, а это еще «тот» показатель.

Налог на выведенный капитал предлагает простые шаги, которые будут эффективнее противодействовать выведению капитала, чем многие шаги BEPS. Так что и здесь налог на выведенный капитал дает фору налогу на прибыль.

Убытки и переплаты

Налог на прибыль.

Налог на прибыль в украинских реалиях привел к существованию более одного триллиона убытков, а сумма переплаты по налогу на прибыль «замерла» на цифре 20 млрд грн уже в течение, как минимум, трех лет.

Налог на прибыль и убытки — вещи неразделимые. За все время существования налога на прибыль Украина одиннадцать раз принимала законы, которые так или иначе ограничивали использование накопленных убытков. В результате потери этих убытков налогоплательщик оставался в той же системе и снова сталкивался с теми же проблемами налога на прибыль, в том числе с накоплением убытков.

К этому еще стоит добавить историю с авансовыми платежами по налогу на прибыль при выплате дивидендов, которые за 2013 год налоговая служба многим не признала. Если плательщик решит распределять дивиденды при накопленных убытках, то убыточные компании платят авансовый платеж по налогу на прибыль.

Налог на выведенный капитал.

Противники налога на выведенный капитал утверждают, что с введением этого налога у плательщиков «забирают» накопленные убытки. Это не так!

Модель налога на выведенный капитал нейтральна как к убыткам, так и к прибыли налогоплательщика. Налог на выведенный капитал не использует такого понятия как убытки, поскольку для расчета базы доходы и расходы не имеют значения.

С введением этого налога накопленные убытки останутся существовать только в финансовой отчетности. Налогоплательщики будут платить налог, если решат распределять дивиденды. Как отмечалось выше, в этом отношении ничего не меняется по сравнению с налогом на прибыль, только ставка становится ниже.

В налоге на выведенный капитал государство дает отсрочку в уплате налога на прибыль до момента выведения денег из бизнеса. Соответственно, если деньги выводятся, то собственника убытки никаким образом не смущают.

Во многих странах с целью защиты кредиторов запрещено распределять дивиденды до погашения убытков. И только в Украине государство распределяет чистую прибыль своих государственных предприятий в отрыве от истории предыдущих лет, игнорируя накопленные убытки. Зачем? Это вопрос для другой статьи, однако очевидно, что здравого экономического смысла в этом мало.

В переходных положениях законопроекта о налоге на выведенный капитал предусмотрены нормы по переплатам, в том числе и по авансовым платежам. Так что в результате введения налога бизнес никоим образом не ущемляется.

Поскольку история с убытками уходит на задний план, очевидно, что налог на выведенный капитал и в этом случае эффективнее налога на прибыль.

Иностранные инвесторы

Налог на прибыль.

В налоге на прибыль компании с иностранными инвестициями платят налог по ставке 18%, а при выплате дивидендов в пользу материнской компании-нерезидента — еще и налог с доходов по ставке до 15% (фактически от 0 до 10%). Таким образом, налоговая нагрузка на компании может составлять до 25%.

При этом инвестор испытывает все «прелести» налога на прибыль. Кроме того, именно компании с иностранными инвестициями столкнулись с проблемами авансовых платежей по налогу на прибыль при выплате дивидендов.

Налог на выведенный капитал.

При выплате дивидендов собственнику-нерезиденту в налоге на выведенный капитал налог будет уплачиваться по ставке 15%. Это все.

Вывод на поверхности: в предлагаемой системе налога на выведенный капитал инвестор — как иностранный, так и украинский — выигрывает.

Поступления в бюджет

Налог на прибыль.

Налог на прибыль дает в бюджет около 2% ВВП или до 9% от всех налоговых поступлений в бюджет. При этом платит его преимущественно 1 тыс компаний, у которых благодаря налоговым корректировкам забирают на 30-40% больше, чем эти компании реально заработали, в госсекторе это под 90% с учетом отчислений от чистой прибыли. Это так называемая политика выжимания и перекосов.

О равенстве налогообложения говорить не приходится в условиях выведения 10% ВВП без налогообложения или обложения по ставке 2,6%. Налог на прибыль собирается с использованием административного воздействия на плательщиков.

Налог на выведенный капитал.

Есть основания предполагать, что налог на выведенный капитал в первые два года существования соберет меньше налога на прибыль, но на третий год поступления резко возрастут, перекрывая недобор первых лет. Это как раз вписывается в переход на трехлетнее бюджетное планирование.

Прогноз по первым двум годам основан на подсчете без учета эффекта от детенизации и экономического эффекта от инвестиций в виде реинвестированного налога на прибыль.

Стоит ли потерпеть два года и дать старт экономике, а также создать объективные условия для реформирования налоговых органов? Это вопрос государственной стратегии и целей, к которым движется страна. Нужен ли нам рост ВВП 7% и выше или нас устраивает 2-3%?

Критика концепции и текста законопроекта

За два года активной работы над законопроектом по налогу на выведенный капитал мы слышали много критики. Объективная критика касательно текста документа была услышана. В течение двух лет законопроект дорабатывался.

Нормы переписывались с обязательным соблюдением принципов законопроекта: упрощение администрирования, создание экономических стимулов для выхода из тени и прозрачного налогообложения распределяемых дивидендов.

Наиболее показательной является работа над статьей 39 Налогового кодекса (вопросы трансфертного ценообразования). Сколько раз приходилось слышать, что концепция налога на выведенный капитал не совместима с ТЦО. Однако нет ничего невозможного: несмотря на всю сложность, мы их совместили.

Цель — чтобы налоговая не могла ставить под сомнение финансовый результат — была достигнута. В ТЦО будут проверяться только определенные показатели финансового результата, на которые повлияли контролируемые операции.

Правила тонкой капитализации выписаны без использования EBITDA. Каждая норма проекта написана с соблюдением озвученных концепции и целей.

Наша задача — кардинально упростить налог на прибыль, сделать его эффективным для государства и максимально справедливым и экономически целесообразным для плательщика — по нашему мнению, была достигнута.

Принятое в декабре 2016 года Нацсоветом реформ решение о разработке и подаче законопроекта о налоге на выведенный капитал подтверждает уверенное движение государства в правильном и ответственно выбранном направлении.

Есть все основания считать, что хоть и с опозданием, но Минфин выполнит это решение, а законопроект станет законом и заработает с 1 января 2018 года.

Информация о материале

Опубликовано: 20 июля 2017