Главная

КП «Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького» 24 лютого уклало угоду з ТОВ «Системи прогресивної очистки» на послуги прибирання вартістю 9,29 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Послуги замовлено на рік. Йдеться про прибирання атракціонів, фонтанів, лавок, догляд зелених насаджень, чищення доріжок, очищення урн від сміття, прибирання снігу, опалого листя, утримання санвузлів та ін.

Фірма «Системи прогресивної очистки» зареєстрована на Олену Назаренко, директором значиться Роман Дворник. Донедавна фірма називалась «Клінінггрупп» і була записана на Ганну Опатерну.

У протоколі розкриття пропозицій «Системи прогресивної очистки» вказало номер телефону (057) 714-05-72, що раніше використовувався як номер факсу ТОВ «Компанія «СПО» («Системи прогресивної очистки»).

Відомо, що Компанія «СПО» раніше отримувала підряди на прибирання Харківського метрополітену. Першозасновником цієї фірми був Андрій Артеменко, якого вважаютьсином колишнього начальника рекламного відділу метрополітену Марини Артеменко. У 2011-2012 рр. власником компанії «СПО» був Євген Кріветченко, який очолював Ленінську районну молодіжну громадську організацію «Молоді регіони».

Компанію «СПО» відносять до сфери впливу Максима Мусєєва, колишнього замдиректора КП «Харківський метрополітен», депутата міськради від Партії регіонів.

Єдиним конкурентом, допущеним до торгів, була ФОП Олена Мініна, яка не вперше бере участь у тендерах з «СПО».

На тендер подавалось ТОВ «Імпел Гріффін Груп» з дешевшою пропозицією – 7,26 млн грн. Однак заявку фірми відхилили через невідповідність конкурсній документації. Підставами відхилення пропозиції «Імпел Гріффін Груп» була відсутність деяких довідок і неправильне оформлення документів.

«Імпел Гріффін Груп» скаржилась на дії замовника в Антимонопольний комітет, але безуспішно.

Також у скарзі фірма стверджувала, що замовник акцептував пропозицію «Системи прогресивної очистки», не повідомивши скаржника про підстави відхилення його дешевшої пропозиції і вчасно не оприлюднивши протокол торгів у ВДЗ. На засіданні колегії АМКУ замовник ці звинувачення спростував, показавши чек про надсилання поштового повідомлення скаржнику, а також пояснив, що протокол торгів був поставлений на чергу для публікації у ВДЗ. Відтак замовник строки не порушив.

Информация о материале

16 марта Пленум Верховного Суда Украины принял решение об обращении в Конституционный Суд с конституционным представлением о конституционности отдельных норм Закона «Об очищении власти» №1682-VII, которое от данного субъекта стало уже вторым по счету. Первое КСУ до сих пор не рассмотрено. Основанием для внесения нового представления стало поступление в ВСУ 128 определений окружных административных судов из разных регионов Украины об инициировании проверки КСУ соответствия Конституции отдельных положений Закона №1682-VII.

Конституционное представление, инициированное Пленумом ВСУ в ноябре 2014 г., касалось тех норм Закона «Об очищении власти», которые имеют отношение к органам судебной власти и судьям. Нынешнее представление обосновывается следующим. Согласно статистическим данным, которые озвучил зампредседателя ВАСУ Михаил Смокович 20 марта с. г. в рамках доклада на III Международном судебно-правовом форуме, в окружных административных судах находятся 426 дел, в которых подлежат применению положения Закона «Об очищении власти», в ВАСУ поступило 11 таких исков. Производство в 228 делах суды приостановили в связи с наличием сомнений в конституционности положений Закона. Исходя из ч. 5 ст. 9 КАСУ, в случае возникновения у суда при рассмотрении дела сомнений относительно соответствия закона или другого нормативно-правового акта Конституции Украины, решение вопроса о конституционности которого относится к юрисдикции КСУ, суд обращается в ВСУ для решения вопроса о внесении в КСУ конституционного представления.

Как отметилпредседатель Верховного Суда Украины Ярослав Романюк, ссылаясь на эту норму, суды в 128 случаях обратились к ВСУ с просьбой инициировать еще одно конституционное представление на предмет проверки других норм закона, которые уже не касаются органов судебной власти и судей. Это п. 7, 8 и 9 ч. 1 ст. 3 Закона «Об очищении власти». Они касаются руководителей, заместителей руководителей самостоятельных структурных подразделений центральных органов (аппарата) Генпрокуратуры, Службы безопасности, Службы внешней разведки, Министерства внутренних дел, центрального органа исполнительной власти, который обеспечивает формирование и реализацию государственной налоговой и/или таможенной политики, налоговой милиции, руководителей, замруководителей территориальных (региональных) органов прокуратуры, СБУ, МВД, центрального органа исполнительной власти, который обеспечивает формирование и реализацию государственной налоговой и/или таможенной политики, налоговой милиции в АРК, областях, Киеве и Севастополе; председателя Совета министров АРК, председателей областных, Киевской или Севастопольской горгосадминистраций, их первых заместителей, заместителей, председателей районных госадминистраций, районных в Киеве госадминистраций, которые в период с 25 февраля 2010 по 22 февраля 2014 г. занимали должность (должности) в совокупности не менее года.

Новое конституционное представление касается этих норм, а также п. 4 ч. 2 ст. 3 Закона, где идет речь о руководителях, замруководителях территориальных (региональных) органов прокуратуры Украины, СБУ, МВД, центрального органа исполнительной власти, обеспечивающего формирование и реализацию государственной налоговой и/или таможенной политики, налоговой милиции в АРК, областях, Киеве и Севастополе, районах в Киеве, которые занимали эти должности в период с 21 ноября 2013 по 22 февраля 2014 г. и не были уволены с них в этот период по собственному желанию.

На сегодняшний день в ВСУ поступили определения по делам, в которых истцами являются сотрудники органов прокуратуры, внутренних дел, СБУ, ГФС, Государственной службы по вопросам геодезии, картографии и кадастра, Государственной службы по вопросам регуляторной политики, Государственной службы по контролю за наркотиками, Государственного агентства автомобильных дорог, председатели областных госадминистраций, райгосадминистраций, председатель Государственной службы экспертного контроля Украины. В целом дел много, и в основной своей массе они не находят разрешения по сути, так как суды приостанавливают производство и просят внести ясность. В связи с этим возникла необходимость инициировать вопрос о внесении нового конституционного представления.

По существу же дел указанной категории рассмотрено немного – всего 18. И рассмотрены они по-разному: в некоторых исковые требования удовлетворены, в других истцам отказано в их требованиях. Для формирования одинаковой судебной практики и направления ее в правильное русло существует срочная необходимость в проверке КСУ отдельных положений Закона «Об очищении власти» на предмет соответствия Основному Закону Украины.

Блиц-интервью с председателем ВСУ

– Ярослав Михайлович, какая, на Ваш взгляд, перспектива у этого конституционного представления?

– По первому нашему конституционному представлению конституционное производство было открыто. Кстати, открыто конституционное производство и по конституционному представлению 47 народных депутатов, которые обратились в КСУ для проверки соответствия Конституции некоторых норм Закона «Об очищении власти». Депутатское представление КСУ уже объединил с первым конституционным представлением ВСУ, и сейчас осуществляется подготовка дела к рассмотрению на пленарном заседании КСУ. После того, как подготовка будет завершена, дело назначат к рассмотрению, и после назначения в пределах одного месяца оно должно быть рассмотрено, поскольку по предложению ВСУ вопрос определен как неотложный. Аналогично мы просим КСУ поступить с новым конституционным представлением.

Когда будет открыто производство по нашему последнему представлению, и будет ли оно открыто вообще, прогнозировать сейчас сложно – это полномочия КСУ. Мы только надеемся, что это произойдет в скором времени, и КСУ объединит его в одно дело с двумя предыдущими конституционными представлениями, поскольку все три представления касаются положений одного и того же Закона. Более того, обоснование двух представлений ВСУ о необходимости проверки положений Закона являются схожими и даже одинаковыми. Ожидаем, что КСУ даст ответ на те вопросы, которые мы поставили.

– Есть ли в этом потребность, если к Закону «Об очищении власти» готовятся изменения?

– Мне кажется, что есть. Обращения административных судов начали поступать в ВСУ еще в прошлом году, но мы не стали неоправданно форсировать события, ждали приезда членов Венецианской комиссии во главе с ее главой Джанни Букиккио, ждали экспертной помощи ВК в подготовке необходимых изменений к Закону. Однако прошло уже 3 месяца с того времени, как Венецианская комиссия предоставила свое заключение к Закону «Об очищении власти» и указала на его существенные недостатки, а изменения до сих пор не внесены. Но ведь жизнь не останавливается, и количество дел, касающихся указанного Закона, постоянно растет. Так что откладывать решение вопроса дальше невозможно, и Верховный Суд был вынужден предпринять такой шаг. Вместе с тем, если законодатель внесет соответствующие изменения, и они решат эту проблему на законодательном уровне без необходимости исследования норм Закона на соответствие Конституции, думаю, необходимость в рассмотрении и предыдущего, и нового конституционного представления отпадет.

– Может ли ВСУ сам рекомендовать судам, как применять положения Закона «Об очищении власти»?

– У ВСУ нет полномочий рекомендовать судам, как применять нормы права при рассмотрении определенных категорий дел, если ВСУ не рассматривает дела этих категорий по сути. Раньше, до 2010 г., такие полномочия были – мы анализировали статистические данные, изучали судебную практику с выездом на места, по результатам осуществляли обобщение судебной практики и в конце концов выходили на постановление Пленума ВСУ, которое носило рекомендационный характер для применения судами определенной нормы права.

Как известно, в 2010 г. Верховный Суд лишился этого механизма. Законом «Об обеспечении права на справедливый суд», который вступает в силу 28 марта, такие полномочия ВСУ также не возобновляются. Так что у нас отсутствует юридический механизм, с помощью которого мы наперед, до допущения судебных ошибок, могли бы направить судебную практику в единое, правильное русло.

Закон «Об обеспечении права на справедливый суд» значительно расширяет полномочия ВСУ, что, безусловно, не может не радовать. Но все равно он направлен на исправление ВСУ тех судебных ошибок, которые судебная система уже допустила. А по нашему мнению, очень важно иметь превентивные механизмы для предупреждения судебных ошибок, особенно в массовых категориях дел, где применяется новая, подчас нечеткая норма закона, что позволяет толковать ее двояко, как, например, в случае с применением Закона «Об очищении власти».

Мы неоднократно пытались убедить законодателя в необходимости предоставить ВСУ полномочия в этой сфере. Европейские эксперты не одобряют постановления Пленума ВСУ как способ влияния на единство судебной практики, поскольку настаивают на том, что судебную практику следует направлять в единое русло только путем принятия процессуальных решений в конкретных делах. Но мы не настаиваем именно на постановлениях Пленума ВСУ, если можно внедрить другие эффективные механизмы обеспечения единства судебной практики. А такие механизмы есть – например, процедура т. н. преюдиционного или консультативного запроса. Такая процедура предусмотрена Договором о ЕС, членом которого мы пытаемся стать. Она прописана и в протоколе 16 к Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод. Эту процедуру применяют Кассационный суд Франции, Верховные Суды Молдовы, Польши.

Но на сегодня у нас таких полномочий нет, поэтому для разрешения сомнений судов в правильном применении Закона «Об очищении власти» Верховный Суд воспользовался единственным доступным инструментом и обратился в КСУ.

Что сказала Венецианская комиссия о Законе «Об очищении власти»?

На 102-ой пленарной сессии 20 марта Венецианская комиссия приняла решение отложить утверждение окончательного текста заключения по Закону «Об очищении власти» до своей 103-ей пленарной сессии, запланированной на 19–20 июня. Напомним, что в декабре 2014 г. ВК утвердила промежуточное заключение по этому вопросу. По словам докладчика Анны Петерс, в феврале между Комиссией и властями Украины продолжался диалог, в т. ч. по вопросу замены ответственного за осуществление люстрации органа с Министерства юстиции на новый, независимый орган исполнительной власти. Недавно украинская сторона передала ВК сравнительную таблицу изменений в Закон «Об очищении власти», разработанную группой нардепов совместно с представителями гражданского общества. В частности, как вариант, в Украине планируют создать Национальное люстрационное агентство. Соответствующий законопроект планируют направить в парламент в течение 2 месяцев, и в апреле-мае принять изменения в Закон «Об очищении власти».

Комментарий

Богдан Пошва, судья Верховного Суда Украины

– Я считаю, что оснований для внесения нового представления в Конституционный Суд нет. Для разъяснения всего перечисленного в нем достаточно международных договоров, поскольку они также являются частью национального законодательства. Мы должны вспомнить о Венской конвенции о праве международных договоров 1969 г., согласно которой каждый международный договор должен добросовестно исполняться стороной, его принявшей. Участник Конвенции не может ссылаться на невыполнение договора по причине отсутствия или пробелов в своем национальном законодательстве.

Закон «О международных договорах Украины» от 2004 г. указывает на приоритет норм международного права над национальными. Кроме того, есть решение ЕСПЧ «Любек против Польши» и ряд других, есть практика европейских стран, согласно которой в случае возникновения спора, правомерно ли уволен человек во время люстрации, критерием для оценки судом является его индивидуальная ответственность. Т. е. решается вопрос, совершал ли человек такие действия, которые привели к узурпации власти, или же, согласно Закону «Об очищение власти», своей бездеятельностью способствовал узурпации, или нет. Эту задачу могут выполнять суды. Я считаю, что если мы подтверждаем свой европейский выбор, наши суды должны демонстрировать практику в соответствии с европейскими нормами. А говорить о том, что нормы Конституции Украины не накладывают таких обязанностей при рассмотрении дела в суде, и что нужно еще какое-то разъяснение КСУ, я считаю, оснований нет.

Информация о материале

В інтерв'ю Цензор.НЕТ міністр освіти і науки УКРАЇНИ Сергій Квіт розповів про перешкоди на шляху Міністерства у просуванні нового Закону «Про вищу освіту», організацію навчального процесу в установах, евакуйованих з території бойових дій, про майбутнє Академії наук та реформування освітньої галузі.

Скептики називають прийняття нового Закону та діяльність Міносвіти під керівництвом Сергія Мироновича чи не єдиним здобутком Революції. Незважаючи на це, тема реформ в освіті не активно обговорюється в медіа. Тож нарешті маємо змогу дізнатися, як Міністерство долає спротив «старої школи», та ще й в умовах військової агресії.

Студенти й викладачі евакуйованих установ не здаються, хоча їм дуже важко

- Ви заявили, що в умовах війни з Росією виступаєте проти співпраці в технічній сфері українських науковців з російськими коллегами. Власне, це питання особистого вибору. Що Вас підштовхнуло видати спеціальну заяву з цього приводу?

- Цей випадок стосувався одного конкурсу наукових робіт - програми, вже давно фінансованої «Фольксвагеном». Компанія продає машини в Росії та Україні, і як соціально відповідальний бізнес фінансує тут наукові дослідження. Вони звернулися до Міністерства освіти і науки, щоб ми підтримали їхній проект з проведення німецько-українсько-російського конкурсу наукових досліджень. Однак запропонований формат передбачав науково-технічну співпрацю між країнами, а не між незалежними експертами. Ми виступаємо за те, щоб Україна та Росія співробітничали саме на рівні інтелектуалів, критично й демократично мислячих людей. Це важливо, тому що російські інтелігентні люди для нас переважно перебувають в тіні російського телебачення, хоч саме з ними потрібно налагоджувати контакти.

Україна припинила науково-технічну співпрацю з Росією, оскільки ця країна на нас напала й окупувала частину української території. Ми написали вповні доброзичливого листа представникам «Фольксвагена», в якому пояснили, що наразі в нас інша реальність: Росія є країною-агресором, а українським науковцям зараз небезпечно їхати в Росію. Тому ми запропонували змінити формат співпраці - щоб третьою стороною поруч з українською та німецькою, як певна корекція умов конкурсу на час війни, виступили інституції, евакуйовані з території бойових дій. Саме Росія завдала їм величезної шкоди.

«Фолькваген» не дав жодної відповіді, оголосивши конкурс у тому форматі, який вони планували із самого початку. Я розумію, що наука й торгівля - це те, що рухає прогрес. Однак у даному випадку зовсім не реагувати на факт військової агресії неможливо. Тому була опублікувана заява, що МОН проти науково-технічної співпраці з окупантом.

- Ви пропонували зробити третьою стороною установи, евакуйовані з окупованих районів Донецької та Луганської областей. Однак, чи спроможні вони сьогодні проводити такі масштабні проекти?

- По-різному. Звісно, найбільше постраждали академічні установи, тому що все обладнання залишилося на окупованих територіях. З університетами легше, хоча матеріальна база також втрачена. Для дослідників ця втрата має драматичний характер. Я був на відкритті Донецького національного університету на новому місці - у Вінниці. Зустрічався з кафедрою хімії. Це прекрасні науковці, але вони залишили свої лабораторії в Донецьку. У Вінниці евакуйованому університетові йдуть назустріч: знайшли у центрі міста корпус, гуртожитки. Їх треба було привести до ладу, придбати меблі, перевести до Вінниці фінансування. Поступово все приходить до ладу. Крім того, зараз ми звертаємося до іноземних партнерів, і будемо намагатися, в першу чергу, надолужити матеріально-технічну базу евакуйованих установ. Всього їх 26, з яких 16 - університети.

Я стараюся поступово об'їжджати наші евакуйовані інституції. Перед самою окупацією був у Донецьку, потім у звільненому Слов'янську. Зовсім недавно їздив на Луганщину, був у Сєвєродонецьку і Кременній. Збираюся до Маріуполя. Два найбільших і найкращих університети Луганська евакуйовано в межах Луганської області. Луганський національний університет імені Тараса Шевченка переїхав до Старобільська і Кременної, Східноукраїнський національний університет імені В. Даля - до Сєвєродонецька. І студентам, і викладачам важко. Хтось живе на спортивних базах, хтось на квартирах, у гуртожитках. Але люди тримаються, не здаються. Відбувається навчальний процес. У Кремінній кинулася в очі велика кількість синьо-жовтих прапорів. Це не просто патріотизм у звичному українському дискурсі. Наші люди підкреслюють, що не хочуть нікуди їхати з Луганщини, збираються повернутися після перемоги додому. У цьому випадку також маємо підтримку місцевої влади. Геннадій Москаль - надзвичайно ефективний губернатор. Не так просто на Луганщині здобути авторитет за теперішніх умов новому керівнику області, а він його має.

Подекуди трапляються проблеми. Наприклад, Національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського переїхав до Кривого Рогу. Але там був свій економічний виш. Спершу між ними виникли тертя, однак згодом все вирішилося на краще.

Є університети, які чекали автономії, а є такі, що досі просять роз'яснення з кожного приводу

- Процес евакуації цілих університетів є громіздким і законодавчо не закріпленим. Як відбувалася ця процедура?

- Масове переміщення людей і збереження нашого інтелектуального ресурсу - це грандіозне завдання, яке постало перед нами. Вважаю, що ми успішно справляємося з цим викликом. До прикладу, 1 вересня понад 30 тисяч дітей з Донбасу пішли до шкіл і дитячих садочків в інших регіонах України. І всім знайшлося місце.

Що стосується переведення вишів та наукових установ, спершу виникали ініціативні групи. Адже не може Міністерство дати наказ переїжджати, не маючи певності, що люди хочуть це робити. До мене зверталися самі студенти з проханням про переведення. Ми заповнили всі вільні місця в українських ВНЗ. Потім ми тимчасово запровадили спеціальну категорію вільних слухачів і спростили всі процедури оформлення на новому місці навчання. Університети в інших регіонах України масово приймали студентів з Донбасу. Не всі змогли забрати з собою навіть документи. Тому хтось мав лише паспорт, інший - лише студентський квиток. Тож ми вирішили, що при влаштуванні в університет на новому місці буде достатньо написати заяву із зазначенням імені, всіх здобутків і регалій та пред'явити бодай якесь посвідчення особи. Тобто ми максимально дебюрократизували цей процес.

- З якими головними перешкодами Ви зіштовхнулися?

- На початках ми не могли платити зарплати й стипендії, тому що треба було переоформити всі казначейські документи. Слава Богу, тепер цю проблему вирішено.

Друге - переїхали фізично менше людей, ніж хотіли б це зробити. Хтось боїться, що за їхньої відсутності розграбують житло. Інші не можуть покинути старших родичів, за якими потрібен догляд. Іноді просто бояться їхати в невідомість. З цією метою розроблена програма очно-дистанційної форми навчання.

- Як рухається процес імплементації Закону України «Про вищу освіту»?

- Процес рухається. Всі закони про науку та освіту, які ми зобов'язалися прийняти при укладанні Коаліційної угоди, мають бути внесені весною. Імплементація Закону «Про вищу освіту» включає в себе 26 підзаконних актів, змін та доповнень до існуючих законів і кілька десятків міністерських документів. Зроблені значні кроки по впровадженню академічної, фінансової, організаційної автономії. З наступного навчального року зменшиться навчальне навантаження викладачів з 900 до 600 годин на рік, ВНЗ зможуть обслуговуватися в банках, самі організовувати свій навчальний процес. Мінімум до 25 % збільшиться кількість вибіркових дисциплін. Однак головне тут - зміна цілого украду академічного життя, професійної культури, виявлення активної позиції університетських громад.

Такі речі не змінюються звичайним голосуванням, потрібен час. Шлях складний, але його треба пройти.

- Наскільки українські виші виявилися готовими до реформи?

- В Україні різні університети. Є такі, що чекали автономії, інші й досі просять з кожного приводу роз'яснення. Наприклад, щодо питання нострифікації (визнання. - ред.) західних дипломів в Україні. Мене запитують, чи може випускник західного вишу бути прийнятий на роботу в нас. Це при тому, що в Законі є пряма норма: рішення про прийняття на роботу фахівця із західним дипломом приймає сам університет. Лише треба внести відповідні зміни до Статуту вишу. От і вся процедура. Однак керівництво вишів просить у нас відповідного дозволу, мовляв Закон - це одне, а безпосередній дозвіл Міністерства - вже зовсім інше. І ми витрачаємо час на подібні роз'яснення, чим фактично дублюємо Закон.

Але потроху зміни відбуваються. Люди бачать, що Міністерство нікого не тисне, навпаки, дебюрократизує процес і в середній, і у вищій школі. Ми менше навантажуємо людей всілякими звітами задля того, щоб вони вільно могли займатися професійною діяльністю. Адже головна мета реформування освіти й науки - це досягнення найвищої якості у цій сфері. Все інше другорядне.

Кафедри не можуть вирішувати за студентів, які курси їм обирати

- Не таємниця, що чимало науковців і викладачів у принципі не сприймають норми, записані у новому Законі, називаючи їх такими, що не можуть працювати в Україні. Однак у «Києво-Могилянській академії» Болонська система діє вже понад 20 років. Як на мене, це залізний аргумент. Наскільки він сприймається критиками ваших ініціатив?

- Часто суперечки відбуваються через нерозуміння або непорозуміння. Вважаю, що всі питання, які викликають дискусії, треба публічно проговорювати. Наприклад, я скасував наказ про обов'язковість вивчення гуманітарних дисциплін. Почалася паніка, що скасовано вивчення історії та української мови. Притому ніхто з тих людей, що почали надмірно хвилюватися, не читали скасований наказ. Насправді у тому списку фігурує 20 дисциплін, серед яких фізичне виховання й охорона праці. Тепер обов'язкові дисципліни лише ті, які вимагаються навчальними програмами за фахом, а також ті, які визначить сам університет.

От мені, наприклад, зателефонував приятель з одного регіонального вишу. Він розповів, що студенти-літературознавці на першому році навчання мали всього один предмет з напряму підготовки, на який вони вступали. Але при цьому всі інші курси були обов'язковими. Ми скасували поняття обов'язкових нефахових предметів.

Я нещодавно спілкувався з випускником Колумбійського університету. Він розповів, що серед основних предметів для вивчення є гуманітарний блок. Така дисципліна називається «Історія цивілізацій». Це інтегрований курс, куди можна включити що завгодно: історію, мову, філософію і так далі. Наповнення такого курсу визначає сам університет. У нас ця нормальна риса університетської автономії чомусь виявилось проблемою. Тому, зважаючи на численні запити академічної громадськості, Міністерство видало рекомендаційні листи, як можна зменшити навчальне навантаження, організувати викладання українознавчих і філософських дисциплін. З іншого боку, ці листи мають велику вагу, оскільки надані нами методичні рекомендації роз'яснюють, як треба на перехідному етапі імплементувати закон «Про вищу освіту»: ігнорувати цей процес ніхто не може.

Можемо припустити з великою вірогідністю, що у певній кількості ВНЗ знайдуться ректори, які вирішать, що їм не потрібна англійська чи українська мови. Тому ми розписали ті тематичні напрямки, які мають бути обов'язковими. А вже у межах цих тематичних напрямів (історія України, історія української культури, філософія, українська мова) та 12 кредитів університети можуть формувати свої навчальні курси. Культура може поєднуватися з історією, мова з філософією - університет може робити різноманітні пропозиції, щоб зацікавлювати студентів.

- Процедура вибірковості - дуже важлива зміна, однак чимало вишів виявилися неготовими до неї. Ви враховуєте небезпеку, що в таких університетах студентів просто змушуватимуть обирати ті чи інші предмети?

- Кафедри не можуть вирішувати за студентів, куди вони мають записуватися. Їм потрібно зробити презентації пропонованих на наступний навчальний рік курсів, причому зробити це завчасно, навесні. Студенти мають ознайомитися з вибірковими предметами і сертифікатними програмами, а вже тоді обрати те, що їх зацікавить. Причому це стосується не лише гуманітарних кафедр. Тобто ми говоримо про зміну організації навчального процесу. Не всі зрозуміли, чому ми радимо складати розклад таким чином, щоб студент мав «вікна «. Але це очевидно: якщо студент хоче прослухати якийсь курс на іншому факультеті чи кафедрі, то неодмінно виникатимуть накладки у розкладі. Адже він чи вона не може одночасно перебувати у двох місцях. Розуміємо, що формувати такі розклади важко, але це потрібно робити, бо від цього залежить якість навчального процесу.

- Інша проблема - викладання англійської мови, яке Міністерство вимагає забезпечити на високому рівні. Однак, будьмо відвертими, справа не лише у викладанні, а у небажанні самих студентів багатьох університетів вивчати іноземні мови до середнього рівня володіння ними…

- Англійська мова має бути у програмі університетів. В ідеалі абітурієнт при вступі вже має знати англійську на такому рівні, щоб послуговуватися нею. Поки що в нас цього немає, оскільки рівень викладання англійської в школі залишає бажати кращого. Також немає засобів для фінансування загальнонаціональної програми вивчення англійської мови. Тому ми зараз організовуємо великий волонтерський проект «Літня школа англійської мови». У червні хочемо залучити всі середні школи, щоб протягом трьох тижнів наші діти вивчали англійську мову. Ми працюємо з волонтерськими організаціями, іноземцями, викладачами та студентами, які добре розмовляють англійською. Метою цього волонтерського проекту є, в першу чергу, навчання мов і, але також привернення уваги суспільства до важливості вивчення англійської мови, без якої в наш час не може бути ні вищої освіти, ні науки. Сьогодні це ресурс для зростання держави - без володіння англійською ми ніколи не інтегруємося у сучасний світ і не станемо конкурентоздатними.

В академії наук потрібно провести аудит

- Міністерству дорікають недостатнім впливом на середні навчальні заклади. Коли до вас звертаються з проханням зарадити у конфлікті з учителями, робота яких викликає чимало питань, виявляється, що це не компетенція Міносвіти. Де проходить межа вашого впливу на якість середньої освіти?

- Середні школи - це компетенція місцевої влади. Міністерство контролює якість навчального процесу, але призначення вчителів, розклад, господарські справи школи вирішують разом з місцевою владою. Однак нам ніхто не заважає виходити з ініціативами. Нам справді часто скаржаться на державних службовців, директорів, вчителів навіть у Києві. У таких випадках МОН звертається до місцевої влади з кадровими пропозиціями й пильнує, щоб люди, яких з різних причин не можна допускати до дітей, більше там не працювали. Тобто, ми реагуємо на всі скарги. Іноді це призводить до звільнення державних службовців чи директорів навчальних закладів.

- Яка доля чекає на Академію наук? Зараз вже не йдеться про її ліквідацію, а лише про реформування.

- Безперечно, мають бути реформи. Проте насамперед - аудит. Я маю на увазі не лише майно та обладнання, але й реальну оцінку наукових сил. У Радянському Союзі, як тоталітарній країні, все працювало довкола потреб військово-промислового комплексу. І навіть гуманітарні інституції добре фінансувалися лише тому, що вважалися складовою контрпропаганди. Зараз нам слід визначитися, де ми можемо бути конкурентоздатними на глобальній арені, які напрями досліджень входять до національних інтересів держави. Обов'язково треба втримати фундаментальну науку.

Цей аудит матиме міжнародний характер. Далі фінансування всіх наукових досліджень повинно відбуватися з одного джерела, створеного на базі теперішнього Фонду фундаментальних досліджень, на ґрантовій основі. Вважаю, що подаватися на такі ґранти повинні спільно університети та академічні інститути. Таким чином, відбуватиметься інтеграція освіти й науки. Досі ці дві сфери у нас були тотально розділені. Також академічні інститути повинні спільно з ВНЗ відкрити магістерські та PhD програми. Необхідно запровадити науковометричні критерії оцінювання якості академічних інституцій, демократизувати й інтернаціоналізувати українське академічне життя. Маємо створити дослідницькі центри нової якості, в яких би були не лише сучасні лабораторії й відомі дослідники. Сьогодні такі центри є великими екосистемами, де науковці навчаються, продукують ідеї, співпрацюють з інвесторами і на основі своїх відкриттів запроваджують інновації.

- Серед всіх українських міністрів Ви є чи не найбільшим подразником для російської пропаганди. Деякі ресурси називають Вас «националистом, который посылал студентов на убой за идеалы Бандеры». Як воно, жити під таким інформаційним брудом?

- Я на це зовсім не звертаю уваги. Століттями Російська імперія паплюжила наших національних лідерів. В сучасній Росії журналістики вже майже не існує. Є поодинокі винятки. Однак навіть порядні журналісти мають виконувати певні умовності тоталітарної системи. Наприклад, радіо «Эхо Москвы», створене спеціально для того, щоб мисляча частина російського суспільства мала собі якусь віддушину, також є частиною путінської системи. Тож на ворожу пропаганду взагалі не треба реагувати.

Окрім того, я вважаю, що російська пропаганда, як не дивно це може звучати, більш ефективна на Заході, ніж в Україні. В Україні вона впливає лише на певні категорії населення. В нас виробилося настільки іронічне ставлення до влади і перебірливість до засобів масової комунікації, що примітивною пропагандою на українців вплинути не можна. Нехай значна кількість наших медіа і контролюються олігархами, однак завжди зберігається певний етичний баланс, різноманіття думок і поглядів. Якщо українець хоче розібратися у тому, що відбувається довкола нього, він має змогу користуватися різними інформаційними ресурсами. Українська медіа - система поліфонічна, вона не спрямована на зомбування своїх громадян. Поруч з тим, ми дуже щиросердні і наївні люди, якщо допускаємо під час війни за незалежність існування медій, які є частиною путінської пропагандистської системи. Таких, як газета «Вести».

Маємо в Україні певні групи людей, які ведуться на російську пропаганду, не через те, що вони вважають себе росіянами, а тому, що досі почуваються радянськими людьми. Тому головна мета Міністерства освіти і науки України - виховання вільних, освічених, критично мислячих людей. Нехай ця риса стане відмінною ознакою українського національного характеру.

Информация о материале

На прошлой неделе вице-премьер-министр, министр культуры Украины Вячеслав Кириленко провел совещание с представителями художественных кругов. Как следует из официального сообщения Министерства культуры, вокруг отдельных участников этого совещания должны образоваться рабочие группы, каждая из которых разработает стратегию развития отраслей культуры — кино, театра, музеев, библиотек и т.д. Руководство Минкульта, очевидно, рассчитывает, что, слепив эти документы в один, оно автоматически получит стратегию развития культуры в целом. На подготовку текста, как рассказывали в социальных сетях участники совещания, отведен чуть ли не месяц.

Этот факт весьма обескуражил общественную платформу «Культура 2025», которая до сих пор в сотрудничестве с Минкультом занималась разработкой стратегии. Она опубликовала заявление о том, что отныне будет действовать автономно, поскольку, по ее мнению, министерство решило подойти к делу в худших традициях отечественной бюрократии — «спустив сверху» написанный на скорую руку документ. Тем временем собственную концепцию реформирования культурной сферы Украины презентовал парламентский комитет по вопросам культуры и духовности.

Это не полный перечень субъектов, активно занявшихся стратегированием в культурной сфере. Так, свой проект стратегии развития кинематографа уже представило Госкино, интерес к разработке предложений по преобразованиям в культуре проявляет инициатива «Реанимационный пакет реформ»; кроме того, мысли о том, как обустроить сферу, индивидуально высказывают эксперты отрасли. Подобный «брейнсторминг» для сферы культуры далеко не лишний. Проблема лишь в том, что хорошие, продуманные, согласованные со всеми заинтересованными сторонами стратегии пишутся медленно. А реформы нужны уже сегодня. Поэтому так сильно желание предложить для культуры какой-нибудь простой и быстрый рецепт «спасения» — например, принять закон о меценатстве или о национальном культурном продукте, ликвидировать национальные творческие союзы и само Министерство культуры и т.д. Но быстрые рецепты не действуют. Свежий пример — сохранение льгот по НДС и налогу на прибыль для издателей. Последние, конечно, поблагодарили за них Верховную Раду и правительство, но тут же заявили, что выпуск книг в Украине в нынешнем году может сократиться в четыре-пять раз, что будет означать фактически крах отрасли. Причина не только в необходимости повышать цены в связи с подорожанием полиграфических материалов (они в основном импортные), но и в низком спросе на книгу в целом.

Похожая проблема и с «быстрыми стратегиями», которые создаются исходя из очень узкого, не выходящего за традиционные рамки понимания роли сферы культуры для страны и механизмов ее поддержки. Например, в президентской Стратегии устойчивого развития «Украина-2020» реформа государственной политики в сфере культуры вписана в так называемый вектор гордости. Цель движения в соответствии с этим вектором заключается в том, чтобы общество гордилось своим государством, своей историей и культурой. Неудивительно, что среди индикаторов реализации этой стратегии непосредственно с культурой связан лишь один — в 2020 году в широкий прокат выйдут двадцать фильмов украинского производства.

В свою очередь, парламентская концепция реформирования культурной сферы Украины, изобилующая протекционистскими новациями, подходит к культуре не как к индустрии, способной давать экономический эффект и служить фактором развития человеческого капитала, а скорее как к сфере, которую априори следует перманентно защищать. Причем защищать, как говорят ее авторы, в том числе и… от государства, от его влияния на управление объектами культурной сферы.

Одно из оригинальных предложений — создание специальной экономической зоны (!) на базе Киностудии им. А. Довженко и Одесской киностудии.

Цейтнот, в котором оказался процесс «культурного стратегирования», не позволяет провести полноценный анализ текущей ситуации в сфере культуры, выработать видение того, как эта ситуация должна в идеале измениться. Но без этого не обойтись, иначе любая из разработанных стратегий или концепций развития отрасли окажется очередным планом «недореформ».

Информация о материале

1 июля текущего года и 1 января 2016-го могут стать черными днями в истории украинского предпринимательства. Причина — принятый Верховной Радой 28 декабря 2014 г. Закон Украины «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины и некоторые законодательные акты Украины относительно налоговой реформы». Его нормами предусмотрено применение регистраторов расчетных операций (РРО) плательщиками единого налога второй и третьей групп. Конфуз заключается в том, что внедрять в жизнь закон о кассовых аппаратах взялись бывшие оппозиционеры, которые еще год назад считали это «издевательством над сферой розничной торговли». Если закон вступит в силу без изменений, десяткам тысяч предпринимателей придется искать новую работу. Однако не факт, что они ее найдут…

Что же такого неприемлемого предлагает этот закон?

Во-первых, малому бизнесу, включая даже маленький газетный киоск, придется потратиться на приобретение (около 700 грн), установку и ежемесячное обслуживание кассовых аппаратов. Во-вторых, для правильного ведения налогового учета многим предпринимателям придется привлекать бухгалтеров. Не бесплатно, конечно. Соответственно, все эти затраты придется закладывать в стоимость товаров и услуг, что, разумеется, приведет к росту цен для населения.

Банальная ошибка — штраф

Впрочем, это только цветочки. Больше всего пугают бизнес не столько наказания за утаивание выручки, сколько штрафы за даже формальные нарушения правил ведения учета. Они не просто высокие, а заоблачные. Во время пребывания в оппозиции нынешние представители власти называли их «драконовскими». Нынешний закон создал более чем достаточно оснований для штрафов. Любая банальная ошибка — штраф. «У меня был случай, когда вместо 2 грн аппарат выбил 2 млн. Пришлось писать множество объяснений в налоговой администрации, — рассказывает председатель Общественной организации «Ассоциация Хмельницких рынков» директор ООО «ВВК Поділля-2» Валерий Таратасюк.

Не сохраненная определенным образом контрольная лента — штраф в размере 10 необлагаемых минимумов. Пропущен или потерян периодический отчет — 20 минимумов! Хотя, как утверждают предприниматели, тут совсем не идет речь о нарушении в отображении выручки. Она будет четко храниться в памяти центрального сервера Государственной фискальной службы Украины. Не сохранил контрольную ленту на протяжении трех лет или выцвели данные о проведенных расчетных операциях — штраф в 10 необлагаемых минимумов. Несмотря на то, что эта информация хранится на центральном сервере в электронной форме в той же Государственной фискальной службе. Складывается впечатление, что разработчиков закона интересовала не столько необходимость отображать с помощью кассовых аппаратов уровень доходов бизнеса, сколько возможность пополнять бюджет за счет возможных формальных нарушений правил ведения учета. Государству крайне необходимы штрафы.

Внедрение кассовых аппаратов приветствует Европейская Бизнес Ассоциация. Как она считает, обеление бизнес-процессов в среде плательщиков единого налога поможет в борьбе с теневыми схемами и реализацией контрабанды. Отныне все субъекты хозяйствования — малый, средний и крупный бизнес — должны обязательно использовать кассовые аппараты (или РРО). Сегодня некоторые предприниматели, находящиеся на упрощенной системе налогообложения, нередко становятся участниками теневых схем ввоза и реализации контрабандной и контрафактной продукции. Поэтому такие изменения ЕБА приветствует. Ведь они способствуют детенизации экономики, создают справедливые условия для всех и полностью соответствуют европейской практике.

Поддерживают цивилизованные правила игры и сами предприниматели: «Все мы хотим в Европу, чтобы все было цивилизованно. В ЕС есть учет всех вещей, покупки, продажи. Нет денег без учета. И это абсолютно правильно. Но все это нужно делать по очереди. Нельзя сначала надевать костюм, а потом рубашку. В украинском варианте реформ все выглядит с точностью до наоборот».

Например, предприниматели со многих рынков на свой страх и риск завозят товар из разных мест. Он может быть как легальным, так и нелегальным. Часто он не имеет исходных документов. Люди идут на разные схемы не потому, что так хотят, а чтобы выжить. Поэтому сначала нужно выяснить, откуда этот товар, перекрыть каналы нелегальных поставок. Предприниматели и сейчас ведут учет, выдают квитанции и чеки, но это никого не интересует.

Кроме того, для нормальной работы кассовых аппаратов нужно, чтобы работал Интернет, по крайней мере без «зависаний». А у нас предприниматели не могут нормально работать даже с электронным ключом. Технических вопросов множество. И теперь эту ситуацию правительство предлагает «исправить» с помощью кассовых аппаратов.

Кнут есть. Где пряник?

Как показывает зарубежный опыт, при внедрении кассовых аппаратов, например, в Польше, предприниматели получили преференции — был сохранен максимальный объем продажи, при котором предприниматели имели право работать без РРО, — 40 тыс. злотых в год. Правда, все новообразованные СПД обязали устанавливать кассовый аппарат при достижении уже половины этой суммы. С другой стороны, есть определенные виды деятельности (в частности такси-перевозка), когда обязывают устанавливать РРО независимо от размера доходов. Кроме того, как сообщают «Контракты» (№17–18 за 2011 г.), не должны были устанавливать РРО предприниматели, предоставляющие услуги исключительно фирмам (то есть их доходы подтверждаются актами или накладными). Также освобождены от использования РРО и те, у кого в структуре доходов свыше 80% составляли поступления от видов деятельности, не требовавших РРО. Откуда узнать о доходах субъектов налоговой карты, если они, как и наши единоналожники, не ведут бухгалтерский учет? Из копий счетов или накладных, которые польские упрощенцы были обязаны выписывать по требованию клиента, а потом еще и сохранять на протяжении пяти налоговых лет, начиная с 1 января года, следующего за годом осуществления операции.

На еще один аспект — администрирование кассовых аппаратов — обратила внимание народный депутат, глава правления Всеукраинского объединения предпринимателей малого и среднего бизнеса «Фортеця» Оксана Продан. Она предлагает либо упростить эту процедуру, либо освободить от использования кассовых аппаратов плательщиков единого налога. По ее словам, действующая система администрирования кассовых аппаратов громоздкая и коррупционная. Она монополизирована, создает коррупционные возможности для фискалов и перекладывает на плечи предпринимателей все риски, связанные с обслуживанием кассовых аппаратов и возможными сбоями при передаче отчетности. В таких условиях, по ее мнению, распространение сферы использования кассовых аппаратов на самый мелкий бизнес неприемлемо.

«Сначала нужно создать прозрачную, построенную на европейских принципах, систему администрирования кассовых аппаратов, а уже потом обязывать всех упрощенцев пользоваться ими. Однако мою инициативу по освобождению от коррупции этой сферы блокируют, при этом переводят на кассовые аппараты плательщиков единого налога второй и третьей групп», — сообщила Оксана Продан.

Недавно нардеп вместе с коллективом авторов из числа представителей малого и среднего бизнеса уже во второй раз представила законопроект о демонополизации и декоррупционализации администрирования РРО (№1088). После принятия изменений в НКУ о внедрении кассовых аппаратов для плательщиков единого налога Оксана Продан представила также и проект №1718 — об отмене этих норм. В нем речь идет об отмене РРО только для плательщиков единого налога, как это было до 01.01.15 г.

«На сегодня проект №1088 поддержан профильным комитетом в первом чтении, и его, в первом же чтении, готово поддержать Министерство финансов. После рассмотрения в сессионном зале начнется горячая пора определения окончательных норм в будущем законе, — рассказывает Оксана Продан. — Кроме того, я обратилась к министру экономики по поводу привлечения донорских средств к финансированию покупки РРО плательщиками единого налога, чтобы минимизировать негативы, в том числе финансовые потери из-за нововведения в НКУ, и защитить мелкий бизнес. Потому что сегодня малый бизнес массово закрывается в связи с участием в АТО, из-за уменьшения покупательной способности граждан, а также из-за принятия 28–29 декабря нормы в НКУ».

По словам Оксаны Продан, последствия упомянутых выше изменений в НКУ крайне негативно скажутся на малом бизнес, украинской экономике, потребителях, которые, в конце концов, и заплатят за все.

«Это приведет к увеличению расходов предпринимателей, которые будут вынуждены заплатить за кассовые аппараты, за обслуживание РРО, дополнительно оплачивать услуги бухгалтеров и платить штрафы без вины. В свою очередь расходы предпринимателей будут заложены в стоимость товаров и услуг, что приведет к очередному повышению цен для населения. Надеюсь, народные депутаты это понимают и поддержат один из проектов — демонополизацию обращения, обслуживания и контроля РРО (кассовых аппаратов) или отмену кассовых аппаратов для плательщиков единого налога», — подытожила Оксана Продан.

Без вины виноватые

Против внедрения кассовых аппаратов в условиях, когда Украина технически не готова к массовому сбору информации, в июне 2013 г. выступила еще один политик — Ксения Ляпина.

«Сегодня уже все признали, что это большая проблема, — сказала она в комментарии представителям СМИ. — Хочу обратить внимание: она не упала на нас с Луны. Год назад мы объясняли правительству и большинству, что принимать такой закон, которым предусматривалась обязательность кассовых аппаратов с электронной лентой, да еще и такая «драконовская» ответственность за ее отсутствие, абсолютно нецелесообразно и аморально. Это просто издевательство над сферой розничной торговли».

По ее словам, ситуация будет патовой, поскольку технически страна не готова к такому массовому сбору информации. Это будет постоянно создавать проблемы и основания для наложения штрафов.

«Государство и бизнес нагрузили лишними расходами. На 99% процентов эта информация никому не нужна, поскольку она не повышает фискальную функцию. Скорее всего, это был сугубо лоббистский законопроект, когда кто-то просто хотел заработать на продаже модемов и новых кассовых аппаратов с возможностью дистанционной передачи данных, и этому нужно дать соответствующую оценку», — констатировала Ксения Ляпина.

С тех пор как это было сказано, прошло почти два года. Что изменилось? Интернет начал работать во всех селах? Или, может быть, появилась какая-то потребность в сборе 99% информации о бизнесе?

По мнению предпринимателей, действующий Закон «О применении регистраторов расчетных операций в сфере торговли, общественного питания и услуг» несовершенен. Единственная надежда на то, что за те несколько месяцев, которые остались до вступления закона в силу, у законодателей победит здравый смысл, и они внесут необходимые поправки. Если этого не произойдет, работать малому бизнесу будет значительно сложнее. Многие не выдержат. Как сообщил Валерий Таратасюк, уже сегодня немало предпринимателей оставили свои рабочие места.

Комментарий

Зеновий Бермес, президент Ассоциации работодателей торговли и общественного питания Львовской области:

— Какова мотивация для внедрения кассовых аппаратов для предпринимателей? Контролировать наличный оборот товаров и услуг. Вопросов нет — учет должен быть. Но Украина пошла не тем путем. Предлагаемый вариант учета через кассовые аппараты разрушает упрощенную систему налогообложения. Почему бы правительству сначала не ввести налог на прибыль в размере 30% и минимальное администрирование бизнеса? Чтобы от него не убегали. И тогда никто не будет скрывать средства, потому что это будет не нужно.

Вместо этого правительство пошло привычным путем — внедрение тотального контроля, драконовских штрафов. Нет никакого решения, которое бы сделало бизнес выгодным и привлекательным. Как следствие — будет дальнейшее угнетение бизнеса. Многие не выдержат новой ситуации.

Закон «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины и некоторые законодательные акты Украины относительно налоговой реформы» (извлечение)

Раздел V

Ответственность за нарушение требований этого закона

Статья 17. За нарушения требований этого Закона к субъектам хозяйствования, осуществляющим расчетные операции за товары (услуги), по решению соответствующих органов доходов и сборов применяются финансовые санкции в следующих размерах:

1) в случае установления на протяжении календарного года в ходе проверки факта: проведения расчетных операций с использованием регистраторов расчетных операций или расчетных книжек на неполную сумму стоимости проданных товаров (предоставленных услуг); непроведение расчетных операций через регистраторы расчетных операций с фискальным режимом работы; несоответствия суммы наличных средств на месте проведения расчетов сумме средств, указанной в дневном отчете, а в случае использования расчетной книжки — общей сумме продажи по расчетным квитанциям, выданным с начала рабочего дня; нераспечатывания соответствующего расчетного документа, подтверждающего выполнение расчетной операции, или проведения ее без использования расчетной книжки на отдельном хозяйственном объекте такого субъекта хозяйствования:

— совершенное впервые — 1 гривня;

— совершенное повторно — 100 процентов стоимости проданных с нарушениями, установленными этим подпунктом, товаров (услуг);

— за каждое последующее совершенное нарушение — в пятикратном размере стоимости проданных с нарушениями, установленными этим подпунктом, товаров (услуг)…

Информация о материале

Вищий господарський суд скасував рішення судів про зміну засновників ТОВ «Енергія-95», яке у 2012 році отримало право на розробку Денисівського газоконденсатного родовища – одного із найперспективніших у Харківській області.

В постановівід 10 березня 2015 р Вищий господарський суд задовольнив касаційну скаргу одного з власників ТОВ, шотландської компанії «Бостон Індастріал Корпорейшн Л.П». (Boston Indastrial Corporation L.P.), яка вимагала скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду тарішення господарського суду Харківської області про визнання недійсними зміни до статутних документів «Енергії-95» від 2012р.

Тоді до складу засновників підприємства замість ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та ПП «Компанія технологічних інвестицій» увійшли кіпрська компаніія «D-ТесhGasEnergyLimited» і лондонська «EnergyDitekLimited».

Минулого року колишні засновники ТОВ «Енергія-95» добилися визнання в судах недійсною зміну в статутних документах. Наприклад, господарський суд Харківської області погодився з позивачами, що після входження до складу засновників «D-ТесhGazEnergyLimited» і «EnergyDitekLimited» компанія перетворилася на іноземне підприємство, що заборонено підприємствам, які працюють у стратегічній для держави галузі нафтовидобутку.

В сою чергу, Вищий господарський суд в свої постанові зазначив, що передача ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та ПП «Компанія технологічних інвестицій» свох часток в статутному капіталі «Енергії-95» «D-Tech Gas Energy Limited» та «Energy DiTek Ltd» відбулася законно.

Суд також вирішив, що в результаті зміни засновників в 2012 році «Енергія-95» не перетворилася на іноземне підприємство. Компанія також не має стратегічного значення для економіки і безпеки держави, адже не включена до відповідних списків про стратегічні підприємства.

Вищий господарський суд України дійшов висновку, що рішення харківських судів порушили корпоративні права та обов’язки сьогоднішніх власників ТОВ «Енергія-95»- «Бостон Індастріал Корпорейшн Л.П.», «Ді-Тек Газ Енерджі Лімітед», «Енерджі Дітек Лтд», «Вернар ЛТД», та фізичної особи – Сафіулліної Мар’ям Равіліївни. Остання є дочкою екс-міністра молоді та спорту Равіля Сафіулліна.

Раніше «Коментарі» писали, що ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та ПП «Компанія технологічних інвестицій» є близькими до міністра внутрішніх справ Арсена Аракова. Газета розглядала дві версії подій навколо «Енергія-95».

За однією з них, Аваков намагався повернути контроль над компанією, яка раніше йому належала. ТОВ почало свою діяльність на ринку газовидобутку ще у 1996 році зі спільних проектів з державною компанією «Полтаванафтогазгеологія». В 2001-2004рр «Енергію-95» очолював саме Аваков. А коли у 2005 році він був призначений губернатором Харківської області, фірма почала активно розширювати свої ліцензійні площі.

За другою версією, зміна засновників підприємства в 2012р була формальною. Таким чином нинішній міністр МВС намагався вберегти свій бізнес від зазіхань представників попередньої влади. На користь цієї версії свідчить той факт, що після зміни засновників керівник підприємства Віктор Попов зберіг свою посаду. Він також продовжує керувати підприємством і після рішення харківських судів про повернення статусу засновника ТОВ «Інвестор-Нафтогаз» та ПП «Компанія технологічних інвестицій». До речі, в Єдиному державному реєстрі саме ці компанії сьогодні значаться як власники підприємства. Нагадаємо, крім «Енергії-95» Авакову належала група фірм, які спеціалізувалися на газовидобуванні. Серед них – ТОВ «Газоконденсатне родовище «Денисівське», ТОВ «Надра», ТОВ «Соло Лтд», ТОВ «Інвестор-пошук».

Информация о материале
  1. Люстраторы недовольны фискальной службой
  2. Украинская контрразведка: год войны
  3. Вузы провалили экзамен на автономию
  4. Блокада чувств