Харьков криминальный
Включить/выключить навигацию
  • Главная
  • Статьи
  • Досье
  • Ликбез
  • Фоторепортаж
  • Хихаханьки
  • Письма
  • Детектор лжи
  • Контакты
  • Вы здесь:  
  • Главная
YouControl - простий спосіб перевірити компанію або директора

Главная

Чому закон про захист персональних даних неможливо виконати

  • Печать
  • E-mail

Парламент проголосував за відстрочення введення відповідальності за порушення закону "Про захист персональних даних". Якщо президент не підпише цей документ, всі компанії, бюджетні організації та приватні особи можуть бути суворо покарані. Кореспондент "Економічної правди" відвідав тренінг Мін'юсту і Держслужби з питань захисту персональних даних і разом з 50-ма HR-фахівцями прийшов до висновку, що не порушувати закон про захист даних неможливо.

Тетяна Лютіна вже багато років працює за спрощеною системою оподаткування як приватний підприємець - фізична особа. Найманих робітників у неї немає. Щоб здавати в податкову інспекцію звіти, вона найняла одну з фірм, які надають такі послуги. Після прийняття Податкового кодексу та змін ставок єдиного податку вона заморозила свою діяльність - подала до податкової інформацію про те, що вона залишається зареєстрованим підприємцем, але діяльність свою більше не веде. І податки, відповідно, вже не платить.

Несподівано в кінці 2011 року компанія, яка обслуговувала Лютіну і здавала її звіти в податкову, прислала дивного листа. У ньому повідомлялося, що з 1 січня 2012 року вступають в силу поправки до Кодексу про адміністративні правопорушення і Кримінального кодексу.

Згідно з цими поправками і на підставі закону "Про захист персональних даних", який набув чинності ще 1 січня 2011 року, за ухилення від реєстрації баз персональних даних їй загрожує штраф від 5100 до 8500 гривень. У разі, якщо до баз даних Лютіної хтось незаконно отримає доступ, штраф становитиме 17 тисяч гривень.

Лютіній наполегливо рекомендували відправити поштою до Держслужби з питань захисту персональних даних свої бази даних.

Тетяна ніколи не знала, що така Служба існує. Вона не знала і про прийнятий закон. І вона зовсім не розуміла, про які бази даних йдеться. Що, власне, вона повинна відправити у цю Службу? Навіщо?

Ці питання виникли не ільки у Лютіної, а буквально в кожного - від підприємця-одинака до найбільших компаній, від поліклінік до міністерств. Всі перебували або в невіданні, або в розслабленому стані. Але так було до тих пір, поки не були оприлюднені розміри штрафів. І ось тоді вже всі кинулися виконувати закон про захист даних - хто як міг.

Один з великих автодилерів України під час техобслуговування автомобілів дає клієнтам на підпис папір, в якому дуже туманно написано, що клієнт згоден на обробку та зберігання його персональних даних. Багато клієнтів підписують це, не вникаючи в подробиці. Зрештою, що такого про власника машини може знати дилер? Ім'я, адреса, держномер машини, телефон... На автосервісі вся ця інформація і без всякого закону необхідна, адже ніхто ж не вимагає інформацію про сексуальну орієнтацію. 

А відомий провайдер інтернету і кабельного телебачення "Воля" зрозумів норми закону інакше. Тепер ця компанія на звороті квитанцій, які вона відправляє клієнтам, повідомляє, що оплачуючи цю квитанцію, клієнт автоматично дає згоду на те, що його дані будуть оброблятися, зберігатися і якось використовуватися.

Цей текст досить спірний. По-перше, такі речі зазначаються в договорі між клієнтом і компанією, а не на квитанції. По-друге, клієнта позбавляють права вибору - він не може оплатити рахунок і відмовитися від використання його персональних даних (при цьому, незрозуміло, яких саме). З іншого боку, юристи компанії, напевно, не могли придумати нічого кращого - прочитання закону про захист персональних даних вводить в оману багатьох. Він написаний таким чином, що трактувати його можна як кому завгодно.

У компанії "Воля" заявили, що текст на звороті квитанції законний, складений виходячи з норм чинного законодавства та закону про захист персональних даних.

"З 2011 року згоду на обробку персональних даних ми отримуємо від кожного нового абонента. Без ідентифікації абонента - фізичної особи взагалі не можливе надання послуг. Ідентифікація відбувається, в першу чергу, за його персональними даними", - сказала Аліна Сігда, керівник прес-лужби компанії.

Ксенія Ляпіна - один з депутатів парламенту, яка намагається змінити закон або, як мінімум, відстрочити і зменшити штрафні санкції, які вона іронічно називає "скромненькими и миленькими".

Депутат пояснює, чому був прийнятий цей закону. У 2010 році Україна ратифікувала "Конвенцію про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних". Без цього документа інші країни відмовлялися передавати в Україну бази даних. Наприклад, якщо європейська компанія замовляє українській розробку програмного забезпечення для обробки інформації, то вона хоче, щоб розробник ніс законну відповідальність, яка повинна бути прописана в українському законодавстві – саме цього в нас і не було. Тому Україна і ратифікувала Конвецію. Але цього ще недостатньо.

Конвенція - це орієнтир для законодавців і виконавчої влади, але це ще не той документ, який відповідає на питання, що і як робити для того, щоб захистити людину та інформацію про неї. Для цього необхідний закон. І такий закон - про захист персональних даних - був прийнятий і набув чинності 1 січня 2011 року. Але виявилося, що якість цього документа не витримує ніякої критики, закон можна трактувати по-різному і немає можливості його виконати.

"Зверніть увагу на назву Конвенції - "про захист осіб". А український закон - "про захист даних ". Тобто ми не захищаємо людини у зв'язку з тим, що її персональні дані обробляються автоматизовано, - говорить Ляпіна. - У нас, як завжди, захищають папірець, причому не просто папірець, а бажано масштабно так підійти до справи: створити державний реєстр. Ключова ідея закону зовсім не в тому, щоб захищати право людини на приватність, а в тому, щоб створити державну базу даних баз даних, які вимагають контролю щодо захисту".

Депутат зазначає, що в законі таке поняття як "база даних" описано дуже туманно. Фактично автори документа - а це Мін'юст - "скопіпастив" окремі шматки з Конвенції, яка, як вже було сказано, є лише "дороговказом" для національного законодавства.

"Автори українського закону дали визначення баз даних, що називається,"як хочу, так і розумію ". В результаті виникла дискусія. От у тебе в телефоні перелік твоїх друзів, там прізвища, імена та номери. І телефон, відповідно до закону про захист прав персональних даних, - це вже база даних, яка потребує реєстрації", - пояснює Ляпіна.

Як зрозуміти цю норму закону

Стаття 2. Визначення термінів

 У цьому законі нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:

база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та / або у формі картотек персональних даних.

Депутат також наводить приклад роботу агентства з працевлаштування. Такі агентства дійсно створюють базу даних, в якій є всі відомості для ідентифікації людини, ці дані обробляють для зрозумілої мети - для пошуку роботи. Можна сказати, що, передаючи дані, людина дає свою згоду на обробку даних. Якщо агентству такі дані не надати, то як воно знайде роботу? Навіщо ще треба писати, що людина згодна на те, що його включають в базу, але саме це вимагає закон?

Те ж саме відбувається і з відкриттям рахунку в банку - в цьому випадку клієнт передає якийсь необхідний для відкриття рахунку обсяг даних. Немає даних - немає рахунку.

"Цей закон і те, як його виконують, - лише імітація діяльності. Мета подібного законодавства в Європі - захистити моє право на приватність. Ну, яке право на приватність порушує автосервіс, якщо ти туди їздиш обслуговуватися? Це ж бізнесові відносини, ти ж не даєш їм ті ідентифікатори, які не вважаєш за потрібне", - говорить Ляпіна.

Олександра Матвійчук із Центру громадянських свобод додає, що закон не запроваджує незалежного контролю за збиранням, обробкою та використанням персональних даних, як цього вимагає Рада Європи.

"Державна служба України з питань захисту персональних даних створена при Міністерстві юстиції України, тобто знаходиться в системі органів виконавчої влади. За таких обставин завжди є загроза, що положення закону можуть застосовуватися з іншою метою, ніж захист прав людини", - вважає експерт.

Матвійчук говорить, що відповідно до європейських стандартів, персональні дані поділяються на дані загального характеру (прізвище, ім’я та по батькові, дата і місце народження, громадянство, місце проживання) та вразливі персональні дані (дані про стан здоров’я, етнічна належність, ставлення до релігії, ідентифікаційні коди чи номери, відбитки пальців, податковий статус, дані про судимість тощо).

"Але український закон такого розмежування не проводить. Як наслідок, за буквальним тлумаченням норм закону поширення навіть прізвища та ім’я особи може здійснюватися лише за письмової згоди особи. Водночас закон не передбачає можливості поширювати персональні дані, якщо вона становить суспільний інтерес, що є істотним обмеженням свободи слова. Це суперечить положенню інших законів, наприклад, закону "Про доступ до публічної інформації", - каже Матвійчук.

На її думку, закон суттєво ускладнює регулювання даних відносин. Наприклад, зобов’язує повідомляти суб’єкта персональних даних про включення в базу його персональних даних. У той же час відповідно до закону будь-яка обробка цих даних і так є можливою після отримання згоди суб’єкта на таку обробку. Залишається незрозумілим, в чому доцільність такого подвійного повідомлення, що здійснюється виключно в письмовій формі.

"Загалом зауваження є практично до кожної статті даного закону", - вважає Матвійчук.

Є ще й кілька технічних питань.

Наприклад, державна чи приватна клініка веде історії хвороб своїх пацієнтів. Чи вважається це базою даних? Напевно, так. Але в державних клініках і поліклініках ці історії пишуться від руки - їх немає в електронному вигляді. Чи потрібно їх реєструвати в Держслужбі? Напевно, так. Як? Надіслати все це поштою? Але навіщо передавати історії хвороби ще одному держоргану, якщо існує Міністерство охорони здоров'я, яке контролює державні медичні установи та ліцензує приватні? І якщо піти ще далі, то, напевно, саме МОЗ теж повинно передати свої бази даних Держслужбі.

Інше технічне питання полягає в тому, що Держслужба з питань захисту персональних даних була створена лише влітку минулого року. Зараз у штаті цієї служби, якщо вірити даним її сайту, працює 12 осіб.

Заступник голови цієї Держслужби лави Лілія Олексюк каже, що її відомство в липні минулого року отримало 18 заяв про реєстрацію баз даних, в серпні - 144, у вересні - 248, у жовтні - 452, в листопаді - 12272. і в грудні - понад 400 тисяч.

"Листи з заявами пошта зараз доставляє мішками, і на сьогодні ми ще отримуємо ті заяви, які були складені в грудні", - сказала Олексюк.

За даними Держслужби, на сьогодні вона отримала 2 мільйона заявок на реєстрацію баз. Якщо більша їх частина була надіслана поштою, то яким чином 12 осіб зможуть її обробити, незрозуміло. Більш того, ці 2 мільйони заявок повинні отримати повідомлення (теж поштою) про те, що їхня база даних зареєстрована. 12 язиків не зможуть облизати стільки поштових марок. Однак документ, який підтверджує, що база зареєстрована, потрібен, інакше штрафів не уникнути. Крім того, дані, надіслані на папері, необхідно оцифрувати. В іншому випадку, про які бази даних може йти мова? Як же виконати цей закон? Судячи з даних про держзакупівлі, Держслужба вже готова купувати сканери та іншу техніку. Часу в них багато.

І ще одне. Крім назви бази даних і мети її створення, Держслужбі необхідно повідомити, де вона знаходиться, а саме - адресу.

Ляпіна задає риторичне запитання: "Якщо інформація знаходиться на сервері, а сервер за сімома замками в моєму офісі, то все зрозуміло. А якщо база даних у мене на флешці або в хмарному сервісі зберігання файлів? Яку ж адресу мені вказати?".

"Складнощі із виконанням закону експерти прогнозували ще на етапі прийняття законопроекту", - каже Матвійчук. На її думку, це унікальний випадок, коли і правозахисна спільнота, а саме - Українська Гельсінська спілка з прав людини, і бізнес, і Асоціація українських банків звернулися до президента України із проханням накласти вето на цей законопроект та відправити його на доопрацювання.

Матвійчук на власні очі бачила процесс реєстрації баз даних: "З окремими складнощами ми вже зіткнулися в практиці. Красномовними були черги на подання заяв на реєстрацію баз персональних даних в кінці 2011 року. Вони вишикувалися з вулиці до входу в приміщення, де знаходиться Держслужба з питань захисту персональних даних. Так сталося, що я працюю в тій самій будівлі, і були дні, коли просто не могла потрапити на роботу".

Ескперт додає, що остаточну картину ми будемо бачити, коли Держслужба почне відпрацьовувати вже затверджений ними план перевірок.

Власне, всі ці черги і мільйони листів викликані не тільки тим, що закон, яким би він не був, треба виконувати, а тим, що санкції за його невиконання безпрецедентно жорсткі. І в законі не сказано, в якому ж випаду треба платити 300 неоподаткованих мінімумів, а в якому 700. Тобто поле для корупції – широке.

Матвійчук пропонує таке порівняння: порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а порушення законодавства у сфері захисту персональних даних - від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

"Іншими словами, якщо ви несвоєчасно надіслали Держслужбі з питань захисту персональних даних папірець із інформацією, то ви платите штраф в 4 рази вищий, ніж за свідому невиплату заробітної плати", - каже експерт.

Олексюк з Держслужби запевняє, що перевірки почнуться не раніше другого кварталу цього року. Але паніка ніяк не вщухне.

Щоб зрозуміти, як закон про захист персональних даних розуміють в Мін'юсті, Держслужбі і в бізнес-співтоваристві, кореспондент "Економічної правди" відправився на засідання HR-комітету Європейської Бізнес Асоціації та одночасно - тренінг.

Цей тренінг проводив інший заступник голови Держслужби з питань захисту персональних даних - Володимир Козак, і директор департаменту взаємодії з органами влади Мін'юсту Олена Зеркаль. Послухати цих людей прийшло близко 50 фахівців, в основному, голови HR-департаментів найбільших компаній та юристи.

Володимир Козак почав було розповідати про закон, цитувати його статті, але дуже швидко 50 недружньо налаштованих фахівців з кадрів почали ставити запитання.

Одне з таких питань звучало приблизно так: "Я працюю в представництві зарубіжної компанії в Україні. Наше представництво відправило на реєстрацію в Держслужбу бази даних. Чи правильно ми зробили?"

Козак відповів, що представництву не потрібно було цього робити, тому що воно не є юридичною особою. Той, хто ставив це питання зазначив, що в законі про це нічого не сказано. На що Козак порадив включити логічне мислення.

А через три хвилини інший представник Держслужби, ім'я якого дізнатися не вдалося, заявив, що представництво зарубіжної компанії таки повинно було реєструвати свої бази. А Зеркаль з Мін'юсту настійно рекомендувала "найняти грамотного юриста". По залу пішов регіт.

Потім посипалися запитання типу "чи правильно ми вчинили, відправивши вам базу даних клієнтів?", "навіщо торговцю з ринку реєструвати свої бази і які - записні книжки?".

Стало цілком очевидно, що навіть фахівці високого рівня дійсно не розуміють, як виконувати закон, бо він, на їхню думку, дуже сирий. Вони хотіли почути трактування цього закону від того, хто його писав, і хто має намір контролювати його дотримання. Але Зеркаль, чуючи кожен з подібних питань, театрально хапалася за голову, закочувала очі, демонструючи присутнім їх некомпетентність.

Зрештою, вона запросила бажаючих прийти до неї в Мін'юст і обговорити кожен випадок окремо (як зв'язатися з Зеркаль, можна дізнатися тут).

Козаку було поставлено запитання, а чи правильно вчинила компанія "Воля", написавши на звороті платіжної квитанції, що клієнт, оплачуючи її, дає згоду на обробку його даних. Заступник голови Держслужби, спираючись на норми закону про захист персональних даних, відповів так: "А ви почитайте договір з "Волею"- там все написано".

Як повідомила "Економічній правді" компанія "Воля", такий пункт міститься в договорах, підписаних з клієнтами після вступу закону в силу. У старих договорах, відповідно, такого пункту немає. При цьому згаданий текст присутній на квитанціях для абсолютно всіх клієнтів - і нових, і старих, які прийшли в компанію до 2011 року, тому що в той час їх згода на обробку персональних даних законами не було передбачено.

Козак також заперечив, що перевірки підприємств вже почалися, хоча кілька разів у своїй промові згадав, що "в ході перевірок були виявлені класичні помилки..."

Представник рекрутингової компанії запитав Козака, чи слід вважати базою даних імена та контакти, зібрані з Facebook. Чиновник сказав, що особисто він вважає незаконною ситуацію, коли з ним зв'язуються через Facebook, щоб, наприклад, запропонувати роботу. На питання, а чи читав він угоду користувача з Facebook, Козак не відповів.

Під час тренінгу було помітно, що Зеркаль та Козак на ходу вигадують, як виконувати норми закону в тому чи іншому випадку. Здавалося, що вони імпровізували і були налаштовані до своїх "учнів" надмірно агресивно.

Відповідаючи на питання, що робити, якщо при прийомі на роботу людина відмовляється підписати папір про збір, зберігання і обробку його особистих даних, Зеркаль дала таку рекомендацію: "Не беріть його на роботу". Зауваження про те, що це не узгоджується з іншими законами, представниця міністерства відкинула.

Зеркаль зробила ще одну важливу заяву - закон про захист персональних даних вона назвала рамковим.

Як відомо, "рамковий" може означати "попередній" або навіть "приблизний", тобто документ рамкового характеру визначає загальні принципи, а механізм реалізації такого документа прописується в контрактах або у повноцінному законі.

На жаль, співробітник Мін'юсту Зеркаль, називаючи закон рамковим, не уточнила, де в законі про це сказано. Насправді ж це повноцінний закон, хоча по суті, за формою і за духом він, напевно, рамковий, тому як не дає чітких вказівок, як його виконувати.

У підсумку присутні фахівці зрозуміли, що тренінг їм ніяк не допоможе і що чиновники не відповідають на їхні запитання, і по одному покидали захід. Склалося враження, що Держслужба з питань захисту персональних даних - це подібність Нацкомісії з питань моралі: поняття "порнографія" чиновниками трактується так, а нормальними людьми - інакше. Але у перших в руках влада.

За інформацією джерел "Економічної правди", уряд доручив Мін'юсту доопрацювати закон про захист персональних даних. Джерело повідомляє, що керівники підприємств, що належать деяким віце-прем'єр-міністрам, поскаржилися на те, що закон не витримує ніякої критики і створює проблеми в роботі. Коли віце-прем'єри вникли в ситуацію, як каже джерело, їм стало не по собі.

На запитання, чому парламент, що складається з найбільших підприємців і промисловців, проголосував за цей закон, Ляпіна сказала, що і депутати не особливо вникали в те, що відбувається - вони побачили закон з гарною назвою "про захист" і проголосували "за". Наприкінці минулої сесії парламенту депутати вже зі знанням справи проголосували за введення штрафів не з 1 січня, а з 1 липня цього року. Проте, закон потребує серйозних змін.

А підприємець Лютіна так і не зареєструвала свої бази даних: "Звичайно, у мене є бази даних, але поки я не зрозумію, які з них цікавлять владу і що мені за це буде, я не збираюся нічого робити. Хай спочатку доведуть, що у мене ці бази є і що я порушила закон".

Информация о материале
Опубликовано: 31 января 2012

Азаров играет с Табачником в доброго и злого следователя

  • Печать
  • E-mail

Дискуссия вокруг законопроекта «О высшем образовании» все больше напоминает дешевый фарс с заранее известным финалом. Новая редакция законопроекта о «вышке» на сегодня, пожалуй, самая горячая тема для споров в среде педагогов, студентов и экспертов. Последние новости с фронта - Кабинет Министров намерен доработать новую редакцию закона «О высшем образовании» до его рассмотрения в Верховной Раде в первом чтении. Об этом сказал премьер-министр Николай Азаров после обсуждения законопроекта с представителями вузов и студентами.

Парадокс ситуации в том, что законопроект, о котором говорит премьер, подан в парламент самим же Кабмином. И именно этот проект, в народе прозванный «табачниковским», активно продвигало на протяжении прошлого года Министерство образования. То «правильные» студенты за него горой встанут, то «правильные» учителя одноголосно поддержат. Казалось бы, чего уж боле? Бери да жди «одобрямса» от нардепов. Тем более, что президент Янукович еще в апреле прошлого года поставил перед Кабмином четкую задачу: летом- 2011 вынести закон о «вышке» на рассмотрение Верховной Рады. А сам глава МОН рассчитывал, что парламент примется за законопроект в сентябре ушедшего года.

Но именно новый вариант закона стал яблоком раздора для Николая Азарова и Дмитрия Табачника. Не успел Кабмин подать законопроект в парламент (а произошло это аккурат под конец года), как уже через пару недель премьер заявил: «Я имел встречу с министром (образования Дмитрием Табачником – Ред.) и у меня возник целый ряд сомнений по поводу закона». Дальше – больше. Не далее, как во вторник, 24 января, Азаров созвал ректоров и представителей общественности, дабы обсудить многострадальный законопроект. Причем министра образования не позвали, дабы «не было давления на участников дискуссии». В итоге «добрый следователь» Азаров вроде как выслушал все претензии и пожелания участников заседания. Однако в общем зачете это мало на что повлияло: отзывать законопроект из парламента никто не будет. Вся дискуссия свелась к обещаниям премьера «рассмотреть, подумать, доработать». Закономерен вопрос: а где был глава Кабмина весь прошлый год, когда экспертное сообщество на каждом шагу критиковало нормы закона, предложенного Табачником? Впрочем, вопрос имел бы смысл, если бы речь действительно шла о реальной доработке законопроекта. Но, судя по последним событиям, заседание во вторник стало очередным актом в пьесе, которую давно уже разыгрывают на публику премьер Азаров и министр Табачник. Роли распределены четко: первый играет доброго следователя, второй, соответственно, - злого.

Премьер, прямо скажем, никогда не упускал случая публично «пошпынять» главу Минобразования. То сайт министерства раскритикует, то пожурит руководство министерства за недостаточное внимание к подготовке высококлассных специалистов в сфере IT-технологий. Однако все эти «нагоняи» не имели ровно никаких последствий. Главу МОН даже несколько раз публично отправляли в отставку, но он и поныне на своем месте. Одним словом, с ролью «злого следователя», который ничтоже сумняшеся игнорирует протесты студентов и педагогического сообщества, министр Табачник справляется на «ура». А наличие «доброго следователя» в лице премьера Азарова, который вроде бы критически относится к подчиненному и ратует за справедливость в вопросах образования, позволяет на публику создавать конфликт, а на самом деле тихо-мирно проталкивать «табачниковский» законопроект.

Недаром главой рабочей группы, которая будет дорабатывать кабминовский закон «О высшем образовании» стал ректор КПИ Михаил Згуровский. Именно его студенческая община столичного политеха давно и безуспешно пытается отправить в отставку. А о том, что законопроект будет принят в нужном виде и в нужное время свидетельствует хотя бы тот факт, что в календарном плане Министерства образования и науки на 2011 год первые шаги, связанные с внедрением в жизнь нового законопроекта, намечены уже на март этого года. Одним словом, собаки лают, а караван идет.

Информация о материале
Опубликовано: 31 января 2012

«Укрспирт» — самая позорная дыра госбюджета

  • Печать
  • E-mail

«Президент и премьер-министр поставили задачу — навести порядок на рынке оборота спирта и алкогольной продукции. Теневое производство должно прекратиться. Мы предупреждаем как производителей, так и руководство соответствующих государственных органов: если не будет конкретных результатов к концу года, можете ожидать для себя много неприятных сюрпризов. Руководство Украины заинтересовано, чтобы производители спирта и алкогольной продукции нормально и прозрачно работали, а государство должно сделать все от него зависящее для создания прозрачных и комфортных условий. Также чрезвычайно важно, чтобы теневые производители перестали грабить бюджет и отравлять наших граждан».

Первый вице-премьер-министр Андрей Клюев, 11 ноября 2011 года

Беспрецедентно резкое заявление Клюева на заседании правительства в ноябре прошлого года породило надежду на то, что руководство страны приступило к системной мобилизации внутренних резервов, и поэтому готово легализовать одну из самых криминальных сфер экономики — спиртоводочную промышленность. Еще бы: экономика Украины балансирует на грани, Госказначейство не имеет никаких финансовых резервов. По данным источника ZN.UA в правоохранительных органах, в настоящее время подразделения по борьбе с экономической преступностью СБУ и МВД совместно с Госфининспекцией осуществляют комплексную проверку работы «Укрспирта». Первым результатом проверки стал громкий скандал — по данным источника, как только группа сотрудников правоохранительных органов пришла с ордером на изъятие бухгалтерской документации, руководство концерна заявило о внезапном выходе из строя всех серверов бухгалтерии! В результате восстановить финансовую документацию «Укрспирта» за 2011 год в полном объеме оказалось невозможно! Теперь бухгалтерам придется освежать память на допросах — по фактам финансовых нарушений в «Укрспирте» возбуждено уголовное дело. ZN.UA решило оказать госбюджету тимуровскую помощь и провести свое расследование — удалось ли президенту и правительству выполнить поставленную задачу и навести порядок на рынке спирта? И как обстоят дела на самом деле?

Нам не пришлось ставить никаких «жучков» или добывать документы в сейфах. На этой неделе корреспондент ZN.UA отправился на один из крупнейших в Киеве оптово-розничных рынков водки вблизи Железнодорожного вокзала и задавал многочисленным продавцам один простой вопрос: «Почем у вас самая дешевая водка?» В результате за счет редакции была приобретена улика — ящик водки «Справжня» ценой в 12 гривен за одну бутылку. Все бутылки — с настоящей, на вид, акцизной маркой. «Справжню» по 12 гривен при покупке не менее ящика предлагает более 20 точек продажи. И от обычного магазина эту покупку отличает две особенности — отсутствие у продавцов первичных накладных на товар и цена. 12 гривен за бутылку — это более чем в 2 раза ниже установленной Кабмином Украины минимальной розничной стоимости бутылки легальной водки в 26,1 гривни! Поскольку производство акцизных марок по-прежнему находится в руках не государства, а скандально известной коммерческой структуры «ЕДАПС», бесконтрольное распространение настоящих акцизных марок не удивляет — это еще один вид криминального бизнеса ответственных чиновников. На глазах корреспондента ящики «Справжней» разлетались, как горячие пирожки, — торговцы утверждают, что один этот рынок за сутки без проблем реализовывает 5—6 грузовых фур нелегальной водки. В центре столицы Украины. Открыто. Ничуть не таясь от внимания правоохранительных органов.

Чтобы установить факт неисполнения важнейшей государственной задачи, поставленной Виктором Януковичем и Николаем Азаровым, не надо тратить много времени — увидеть воочию масштабы нелегального рынка водки в Украине Клюев может в любое удобное время. Итак, отвечаем на первую часть задачи, поставленной главой государства — «Теневое производство должно прекратиться», — ничего не прекратилось.

Отвечаем далее: «Мы предупреждаем как производителей, так и руководство соответствующих государственных органов…» Андрей Петрович почему-то не счел нужным указать, кого именно предупреждает, но поскольку это не секрет, то конкретизируем мы. Рынок алкоголя — полностью зарегулирован, и ответственность за ситуацию несут государственные должностные лица. Производитель спирта в Украине один-единственный — государственный концерн «Укрспирт», подчиненный министру сельского хозяйства Николаю При­сяжнюку. Указывать имена менеджеров «Укрспирта» не имеет особого смысла — эти далекие от легального бизнеса люди назначены во многом благодаря личному вниманию к алкогольному рынку со стороны хозяев «офиса» в переулке Рыльского, 4 — народного депутата Юрия Иванющенко и его делового партнера Ивана Аврамова. Этих людей называют единоличными распорядителями всего алкогольного рынка Украины. Непосредственными исполнителями их воли называют Игоря Сухоносова и Юрия Дмитриева. Очевидно, президент и премьер-министр не имеют информации о работе менеджеров на Рыльского, раз для оценки результатов работы «Укрспирта» надо привлекать государственных контролеров. Либо наоборот — они знают ситуацию очень хорошо и не понаслышке.

Ищем ответ на третий тезис: «…если не будет конкретных результатов к концу года, можете ожидать для себя много неприятных сюрпризов». Чтобы понять, каких результатов стоит ожидать от «Укрспирта», надо четко представлять себе, какими возможностями он располагает.

Концерн «Укрспирт» — это настоящая золотая жила Украины. Каждое уникальное преимущество концерна на алкогольном рынке стоит миллиарды. Считаем эти плюсы:

Государственная винная монополия.

Государственный протекционизм — внутренний рынок де-факто закрыт для импортного спирта, что позволяет «Укрспирту» диктовать любые условия производителям алкоголя в стране.

Высококачественная пшеница, производимая по низкой себестоимости, — переизбыток сырья.

Дешевая рабочая сила — низкие производственные расходы.

Высокая стоимость предоставляемых услуг покупателям спирта — комиссия при отгрузке составляет 15%!

Стабильный рынок потребления — украинцы выпивают около 1,2 миллиарда бутылок водки в год.

Огромный экспортный потенциал. Украинские водочные компании владеют крупными международными брендами, что позволяет экспортировать наш алкоголь на рынки десятков стран мира. В частности, на колоссальном российском рынке импорт алкоголя из Украины занимает долю более 4 % — для сравнения алкоголь Франции занимает около 0,15 % российского рынка.

А теперь самое главное — при таких невероятных преимуществах, которые сами по себе должны обеспечивать высочайшую рентабельность и самую низкую в Европе себестоимость производства, цена на спирт в Украине… самая высокая в Европе! Для сравнения — в России и Польше продажная цена литра этилового спирта составляет около 0,85—0,9 доллара, в то время как в Украине литр спирта дороже в два раза! А именно 1,8 доллара...

Сейчас уже январь и Государственная налоговая служба, Минфин, Госстат показали «конкретные результаты» работы «Укрспирта».

Согласно данным ZN.UA, концерн «Укрспирт» за 9 месяцев 2011 года показал прибыль… в 79 миллионов гривен! Причем эта прибыль, как подозревает следствие, была достигнута за счет получения кредита в 300 миллионов. К сожалению, из-за того, что серверы «Укрспирта» «сгорели», полной финансовой отчетностью за весь 2011 год правоохранительные органы не располагают.

По данным ZN.UA, официальная экспертиза Минфина Украины пришла к выводу, что 40% алкогольного рынка находится в тени, и прямые потери бюджета из-за сокрытия налогов составили в 2011 году два млрд. грн.!

По более приближенным к реальности данным ассоциации оптовиков и производителей подакцизных товаров СОВАТ, в тень перешло 80% рынка, и таким образом потери бюджета составляют не два, а четыре миллиарда!

Объемы потребления водки не упали, объемы производства в пищевой промышленности во всех отраслях растут. Во всех — и только в алкогольной промышленности они почему-то падают! Легальное производство водки сократилось в 2011 году на 12 %.

За два года нынешние хозяева «Укрспирта» не сделали ничего для того, чтобы корпоратизировать концерн, вывести его на внешние рынки, привлечь инвес­торов. Разумеется, руководство «Укрспирта» не позаботилось провести нормальный международный аудит, разумеется, здесь никто не хотел внедрять международные стандарты бухгалтерского учета. Показателем способностей менеджеров с Рыльского стало взятие в VTB-Банке кредита якобы для модернизации производства под невероятные 16,5% годовых. Деньги поступили якобы для модернизации, а на деле — для пополнения убыточного баланса концерна. Разумеется, имея такие уникальные возможности, люди, у которых есть проблемы с получением виз в цивилизованные страны, не способны капитализировать бизнес и привлечь в «Укрспирт» ни выгодных инвесторов, ни дешевые зарубежные кредитные ресурсы...

Рассмотрим и следующее требование президента, озвученное Клюевым: «Руководство Украины заинтересовано, чтобы производители спирта и алкогольной продукции нормально и прозрачно работали, а государство должно сделать все от него зависящее для создания прозрачных и комфортных условий».

Прокомментировать это мы попросили одного из акционеров компании «Немиров» Анатолия Кипиша:

 «23 января 2012 года компания Nemiroff Holdings Limited прекратила действие разрешения на право выпуска продукции под брендом „Nemiroff“ дочернему предприятию «Украинская водочная компания „Nemiroff“. С этого дня вся водка, изготовленная под маркой „Немиров“ в Украине, выпускается без лицензии и с нарушением прав интеллектуальной собственности. Мы уже обратились к производителям тары для водки и к дистрибьюторам с информацией о прекращении действия разрешения для «Украинской водочной компании „Nemiroff“.

Весь 2011 год в нашей компании происходил конфликт мажоритарных и миноритарных акционеров. Производство в Украине по сути захвачено семьей Глусь. Не выполняется ни одно решение собственника, скрывается финансовая информация, происходит нецелевое использование денежных средств. Располагая 75% акций и правами на бренд «Немиров», мы не можем восстановить законные права в Украине. За год у нас украли десятки миллионов долларов, но государство никак не желает реагировать на несоблюдение наших прав собственности. Корпоративное воровство и коррупция в государстве — вот что мешает всем нормально работать. Сейчас на предприятии в Украине готовится сокращение 800 человек! Работу теряют смежники. В то же время компания приступила к постройке завода в Казахстане, расширяем производство в России — потому что инвестировать в Украину сегодня невозможно. Все время мы продавали водку из супердорогого украинского спирта за счет силы нашего бренда, но государство не делает ничего, чтобы защитить наши права, чтобы защитить в конце концов свои налоговые поступления от нашего легального производства».

Тяжба акционеров «Немирова», по словам участников рынка, протекает столь причудливо по одной причине: потому что на стороне одного из участников конфликта стоят конкретные люди все того же известного всем спиртового авторитета. Как известно, этот близкий к президенту народный депутат имеет возможность влиять на суды, губернаторов и правоохранительные органы. В результате руководство спиртовой отрасли использует административные рычаги для прямого давления на бизнес и участия в корпоративных конфликтах. Эти действия создали крайне негативную ситуацию на украинском алкогольном рынке. Спиртовики намеренно загоняют рынок водки в тень, чтобы получать дополнительную прибыль из контрафактного производства. Те же люди, имеющие влияние на отрасль, являются и фактическими распорядителями нелегального водочного бизнеса. По данным источника ZN.UA, близкого к расследованию состояния дел в «Укрспирте», на 12 заводах концерна, которые официально считаются закрытыми, на самом деле выпускают контрафактную водку.

Будет ли алкогольная отрасль платить в бюджет в 2012 году? Эту задачу, поставленную президентом, Андрей Клюев не сможет решить пока не выполнит свое обещание — устроить «неприятные сюрпризы» для криминального бизнеса, управляющего «Укрспиртом». Нельзя работать в белую там, где закон ничего не значит. Пока криминал с мандатом будет руководить целыми отраслями экономики, бюджет не наполнится. Пока коррумпированные чиновники «Укрспирта» не пойдут под суд, то никогда «теневые производители не перестанут грабить бюджет и отравлять наших граждан». Потому что иначе схема сохранится, а поменяют стрелочников. Не верите? Купите «Справжней» по 12 гривен — прямо сейчас…

Информация о материале
Опубликовано: 31 января 2012

"Черные" доходы чиновников: жилье, откаты на ремонтах, алкогольные ларьки и шаурма

  • Печать
  • E-mail

На днях в Одессе на взятке в $400 попался главный специалист сектора по контролю за содержанием жилья Малиновской РГА. И такие прецеденты в районных инстанциях случаются регулярно. Мы решили выяснить, какими способами сотрудники райгосадминистраций наживаются на простых одесситах. 

Хлебные отделы

По словам экс-сотрудника Киевской РА Константина Л., отделы в районных «мини-мэриях» делятся на две категории — «хлебные» и «рабочие». «Первые — это секторы и отделы, где размеры взяток в разы превышают официальные зарплаты. В первую очередь, это отделы ЖКХ, учета и распределения жилья, контроля за содержанием жилья. Но самым «золотым» всегда считался отдел организации торговли и общественного питания», — признался экс-чиновник.

Правда, по его словам, потребовать мзду с жаждущих решить проблему горожан можно только с ведома руководства. «Начальнику идет до 75% от взятки. Рядовой сотрудник «хлебного» отдела каждый месяц заносит шефу от $500 до $5 тыс. Себя тоже не обижают, оставляя от $300 до $500 «левых» денег, — рассказывает Константин, проработавший в РГА более 5 лет. — Зачастую в «хлебных» отделах происходят скандалы из-за того, что сотрудники утаивают от руководства большую часть взяток. Доходит даже до увольнения».

Кроме «богатых» секторов райгосадминистраций, не брезгуют взятками и в других отделах. Так, за ускорение получения какой-либо справки в РГА у вас могут «попросить» 100—200 грн. «Кто каким направлением заведует, тот на том и зарабатывает», — кратко описывает ситуацию Константин Л.

Несмотря на данные от возмущенных одесситов, которые помогли нам разузнать расценки, главы райадминистраций Одессы отрицают существование коррупции в их ведомствах. «В последнее время журналисты распространили огромное количество недостоверной информации, которая порочит как Малиновскую РГА, так и меня лично. Да, сотрудник нашей администрации задержан по подозрению во взятке. Но существует презумпция невиновности. И говорить, что был факт коррупции до решения суда — неправильно», — возмущается председатель Малиновской РГА Людмила Жаданова. А начальник Суворовской РГА Иван Григоренко уверяет, что его подчиненные взяток не берут: «Я уверен в своих сотрудниках — это честные люди!»

В свою очередь, в пресс-службе облпрокуратуры нам сообщили, что за 2011 год на рассмотрение судов отправлено 8 уголовных дел относительно 9 сотрудников райадминистраций региона. А начальник отдела по противодействию преступлениям в органах власти УГСБЭПП облУВД Игорь Форнальчук сказал нам о размерах коррупции: «В 2011-м на взятках попались 50 госслужащих, в том числе и сотрудники РГА».
«Вымогали по $5 тыс. за бумаги на ларек»

Из-за боязни попасть на крючок правоохранителей многие чиновники в райгосадминистрациях берут взятки через посредников. «При каждой РГА есть «внештатные сотрудники», которые помогают за деньги в решении любой проблемы просителей, — рассказывает нам предприниматель из Малиновского района Ростислав. — Несколько лет назад я решил начать бизнес — поставить в спальных районах ларьки с сигаретами, спиртным и продуктами. В РГА мне сразу ответили: это будет очень долго рассматриваться руководством и мне, скорее всего, откажут. Заявив это, чиновник написал на листике бумаги телефон какого-то человека и посоветовал обратиться к нему. Это оказался посредник. Он мне сразу объяснил: за пакет документов по каждому ларьку (разрешение на торговлю, аренду земли и согласования со всеми службами РГА) нужно платить $5 тыс.».

Правда, на этом мытарства бизнесмена не закончились. «Каждый месяц я отстегиваю от $300 — СЭС, милиции, пожарным и управлению по защите прав потребителей. При этом плачу все официальные налоги и полуофициальные «взносы» на благотворительные программы РГА. Одновременно приходится давать постоянной «крыше» в РГА — тому самому посреднику по $200 каждый месяц, — перечисляет Ростислав. — Если ему не заплатишь, то уже через день начнутся проблемы с РГА. Там вдруг «обнаружат», что у меня «закончился» срок действия какого-то разрешения или мой киоск стоит за «красной линией» тротуара. Или чиновникам «не понравится» внешний вид киоска, и они вынесут предписание его снести. Либо ликвидируют ларек по «жалобам жильцов», которые внезапно поступят в адрес РГА».

Больше всего грешников в ЖКХ

«Зарабатывают» в РГА и на откатах. «Этим больше всего грешат в секторе ЖКХ райадминистраций. Там «крутятся» огромные бюджетные деньги, предназначенные на ремонт жилого сектора и коммуникаций. Взяточники берут откаты с руководителей фирм, которые выполняют работы по ремонту и реконструкции зданий, а также благоустройству скверов, парков и придомовых территорий. Размеры таких откатов — от десятков до сотен тысяч гривен», — пояснил нам Игорь Форнальчук.

Информация о материале
Опубликовано: 31 января 2012

Катування та жорстоке поводження в українській міліції. Підсумки 2011 року

  • Печать
  • E-mail

 

Міжнародні вимоги до діяльності ОВС України

Обов’язки правоохоронних органів України і, зокрема, органів внутрішніх справ, в галузі забезпечення прав людини є результатом тривалого процесу становлення норм міжнародного та національного законодавства, а також не менш тривалого та дискусійного процесу їх узгодження. Останнє положення повною мірою стосується рішень Європейського суду, оскільки Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, прийнятим у 2006 році, було визначено, що практика Європейського суду є джерелом українського права (стаття 17 Закону).

З оглядом на це положення наведемо узагальнені вимоги рішень Європейського суду, що наразі виступають для українських органів внутрішніх справ нормою внутрішнього, національного права:

1. За скаргою потерпілого та його адвоката щодо поганого поводження повинно проводитися спеціальне медичне обстеження

2. Під час утримання особи як адміністративно затриманої чи адміністративно заарештованої посадові особи ОВС повинні утримуватися від поводження із затриманою особою як із звинувачуваною по кримінальній справі, порушуючи тим самим принципи правової визначеності та верховенства права

3. Органи внутрішніх справ зобов’язані уникати будь-яких випадків, коли арешт особи може бути інтерпретований як привід для подолання її внутрішнього спротиву та отримання звинувачувальних свідчень.

4. Працівники ОВС України зобов’язані передбачати та запобігати тілесним ушкодженням, які може заподіяти собі затримана чи заарештована особа внаслідок її хворобливого стану.

5. Працівники ОВС України зобов’язані застосовувати силу до затриманих та заарештованих осіб, виходячи із суворого дотримання принципів необхідності та пропорційності.

6. Нездатність встановити державних службовців, винних у злочинному насильстві щодо затриманої особи, не може звільнити державу від відповідальності. Тому держава у разі небезпідставної заяви особи про жорстоке поводження з боку правоохоронців повинна провести розслідування, яке:

- має бути офіційним;

- має бути ефективним;

- має бути незалежним;

- має надавати можливість встановити винних.

- має бути доступним суспільному контролю.

Останній пункт заслуговує на особливу увагу не лише тому, що він згадується як у справі «Яременко проти України» (2008 р.), так й у справі «Ісаєва та інші проти Росії» (2005 р.), але й тому, що доступ громадськості до результатів офіційних розслідувань за фактами жорстокого поводження є досить проблематичним.

Наразі практика ОВС України побудована таким чином, що навіть сам потерпілий від незаконних дій працівника міліції отримує досить стислу інформацію у випадку підтвердження такого факту. Як правило, потерпілому повідомляють, що факти, викладені у заяві чи скарзі підтверджуються, а винний працівник був притягнений до дисциплінарної відповідальності, досить часто – без зазначення виду стягнення. Ані потерпілий, ані адвокат за таких умов не мають можливості узнати, які саме дії були проведені посадовими особами в ході службової перевірки, яка була їх тривалість та послідовність, який був статус свідків чи посади експертів, залучених до перевірки та чи залучалися вони взагалі, чи проводився хронометраж подій, перевірка службово-реєстраційної документації, чи малися в наявності аудіо та відеозаписи тощо.

Означену інформацію адвокати потерпілих можуть отримати лише тоді, коли справа дійде до суду. У тих же чисельних випадках, коли факти незаконних дій не підтверджуються, отримати більш детальну інформацію стає практично неможливим, оскільки працівники ОВС або ж посилаються на те, що зазначена інформація (навіть за умови анонімності прізвищ свідків) має характер службової, або на відсутність правових на те підстав. Зазначимо, що обидва останніх аргументи є безпідставними, а відмова в наданні такої інформації – незаконною.

Цілком очевидно, що така усталена хибна практика практично нівелює спроби громадських організацій піддати аналізу хід службової перевірки за фактами катувань та жорстокого поводження, а отже – прямо суперечить вимогам Європейського суду щодо доступності таких процедур суспільному контролю. Аналогічні проблеми можуть невдовзі виникнути й стосовно доступності суспільному контролю тих розслідувань, що їх здійснюють органи прокуратури за фактами неправомірних дій правоохоронців, в яких вбачається склад злочину, передбачений ст.127 КК України (Катування).

Саме тому збоку громадянського суспільства вбачається за необхідне поставити завдання для керівництва МВС та Генеральної прокуратури України щодо розробки процедур доступу інститутів громадського суспільства до матеріалів розслідувань. На нашу думку, такі процедури, закріплені відповідними нормативно-правовими документами, мають визначати порядок ознайомлення з інформацією, її обсяг, максимально деталізований та обґрунтований перелік обмежень користування матеріалами розслідувань, умови щодо подальшого використання отриманої інформації. Одночасно зауважимо, що вирішення цього питання висуває високі вимоги до професійності та рівня відповідальності представників громадських організацій, які працюють у сфері протидії катуванням та здійсненні моніторингу діяльності правоохоронних органів.

Оскільки означений напрямок роботи потребує комплексного підходу, найбільш оптимальним може бути створення експертних робочих груп при Генеральній прокуратурі та МВС України з числа посадовців, вчених та представників громадських інституцій для підготовки проектів означених нормативно-правових актів. Необхідними умовами при цьому виступають публічне їх обговорення в рамках нормативно закріпленої процедури консультацій із громадськістю, а також відповідна експертиза з боку Міністерства юстиції та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Тим більше, що 21 червня на розширеному засідання колегії за підсумками роботи органів прокуратури України у І півріччі 2011 року, Генеральний прокурор України Віктор Пшонка визнав: «Надзвичайно гострою для України є проблема дотримання прав людини у кримінальному судочинстві. Непоодинокі факти катування і тортур на стадії дізнання та досудового слідства».

Під час міжнародної конференції «Проблеми застосування практики Європейського суду з прав людини в правовій системі України», що відбулася 1 липня 2011 р. у Верховному Суді України, стосовно означеної проблеми представники Генеральної прокуратури та експерти Асоціації УМДПЛ дійшли спільного висновку щодо можливості створення спільної робочої групи з числа представників органів прокуратури, науковців та представників громадських організацій. Дещо пізніше Асоціація УМДПЛ звернулась до головного прокурора країни з пропозицією про створення такої робочої групи, яка займалась би розробкою форм доступу інституцій суспільного контролю до розслідувань за фактами катувань та жорстокого поводження людей у міліції.

Позиція прокуратури приголомшила своєю відвертою зневагою до суспільства: «Участь у роботі громадських організацій працівників прокуратури чинним законодавством не передбачена». Саме таку відповідь надав на адресу Асоціації начальник Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства В.Білоус. Відповідь МВС була більш конструктивною, проте це не стало на заваді подальшого громадського моніторингу щодо того, яким чином виконують ОВС України обов’язки стосовно захисту прав людини від катувань та жорстокого поводження.

То що ж було зроблено МВС України для цього? Яка нормативна база була розроблена для вирішення існуючих проблем?

(Далі буде) 

Информация о материале
Опубликовано: 30 января 2012

Консерванты и антиокислители здоровья не добавят

  • Печать
  • E-mail

Люди, которые читают этикетки, едят на 5% меньше, уверяют эксперты. И не мудрено – информация о том, что колбаса, помимо мяса, напичкана генно-модифицированной соей  и разнообразной «химией» в виде пищевых добавок, вряд ли добавляет аппетита.

По нормативным требованиям любой производитель, использующий при производстве пищевых продуктов ГМО, должен указывать это на упаковке. Однако недобросовестные производители «под шумок» буквально на всей своей продукции лепят значок «без ГМО». Между тем, по информации ГП «Укрметртестстандарт» генные мутанты зачастую содержатся  в продукции, в состав которой входят соя (колбасные изделия, детское питание, полуфабрикаты, соевое молоко), кукуруза (кукурузная мука, хлопья, замороженные овощи) и лицитин, который добавляется в качестве эмульгатора в шоколад. Влияние трансгенов на организм еще полностью не изучено, но  некоторые тревожные данные уже есть.

Например, в лаборатории генно-молекулярных исследований предприятия предупреждают, что белки, которые продуцируются встроенными генами, могут вызвать аллергические реакции. И не только.

– При создании ГМО используются маркерные гены устойчивости к антибиотикам, которые, попав в организм человека, могут перейти в кишечную микрофлору и привести к тому, что  лечение  многих инфекционных заболеваний окажется затруднительным, – объясняют специалисты. – Кроме того, большинство трансгенных растений устойчивы к использованию сельскохозяйственных химикатов и способны их накапливать. Например, сахарная свекла, стойкая к гербициду глифосфат, аккумулирует в себе его токсические метаболиты.

Что касается пищевых добавок, то к наиболее опасным специалисты ГП «Укрметртестстандарт» относят консерванты и антиокислители. Например, консервант Е240 (формальдегид) может присутствовать в консервированных грибах, компотах, варенье, соках. Но есть химические соединения, которые считаются безопасными и разрешены к применению во всем мире, например, Е250 – нитрит натрия, Е251 – нитрат натрия и Е252 – нитрат калия.

– Без этих добавок невозможно представить колбасные изделия, – говорят в лаборатории. – В процессе обработки колбасный фарш теряет свой нежно-розовый цвет, превращаясь в серо-бурую массу. Тогда и идут в ход нитраты и нитриты, а с витрины на нас смотрит уже  вареная колбаса цвета парной телятины. Входят нитродободавки и в копченую рыбу, шпроты, консервированную селедку.

Некоторые пищевые добавки вредны только в большом количестве, но следует иметь в виду, что канцерогены имеют способность накапливаться в организме. Поэтому специалисты категорически не советуют покупать продукты с большим сроком хранения, указанным на этикетке, – это свидетельство того, что там много консервантов.

А чтобы обезопасить себя от некачественных продуктов, не стоит покупать их на стихийных рынках.

– В магазинах и на официальном рынке, по крайней мере, осуществляется  контроль за качеством продукции и продавец несет ответственность за то, что он продает, – говорит  председатель Харьковского областного общества защиты прав потребителей Святослав Маслак. – Если купленный продукт вызывает хоть малейшее подозрение – его место в лаборатории по проверке качества или сразу в мусорном ведре, но никак не на обеденном столе.

Информация о материале
Опубликовано: 30 января 2012
  1. Пенсии будут платить после ввода «Вертодрома №1»
  2. Работа и учеба за рубежом — утраченные иллюзии и реальные возможности
  3. Как харьковская власть гробит имидж Украины
  4. Передвиборча програма комуніста Януковича (13 січня 1990 р.)

Страница 1613 из 2102

  • 1608
  • 1609
  • ...
  • 1611
  • 1612
  • 1613
  • 1614
  • ...
  • 1616
  • 1617

Реклама

Календарь

Ноябрь 2025
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Перепечатка материалов «Харькова криминального» в полном и сокращенном виде - без ограничений при обязательном условии: указание адреса нашего ресурса в виде гиперссылки - «Харьков криминальный»

{source}
<!--LiveInternet counter-->
<script type="text/javascript"><!--
document.write("<a href='http://www.liveinternet.ru/click' "+
"target=_blank><img src='http://counter.yadro.ru/hit?t54.12;r"+
escape(document.referrer)+((typeof(screen)=="undefined")?"":
";s"+screen.width+"*"+screen.height+"*"+(screen.colorDepth?
screen.colorDepth:screen.pixelDepth))+";u"+escape(document.URL)+
";"+Math.random()+
"' alt='' title='LiveInternet: показано число просмотров и"+
" посетителей за 24 часа' "+
"border=0 width=88 height=31><\/a>")//--></script>
<!--/LiveInternet-->
{/source}
{source}
<!-- begin of Top100 logo -->
<a href="http://top100.rambler.ru/navi/1535454/">
<img src="http://top100-images.rambler.ru/top100/banner-88x31-rambler-green2.gif" alt="Rambler's Top100"
width="88" height="31" border="0" /></a>
<!-- end of Top100 logo -->
{/source}

 

Наверх

© 2025 Харьков криминальный