Главная

Судам разрешат раскрывать нотариальную тайну. Так, зарегистрирован законопроект №2516 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты относительно усовершенствования порядка обеспечения охраны нотариальной тайны» авторства народных депутатов Игоря Алексеева и Андрея Помазанова, которым предлагается: внести в Гражданский процессуальный кодекс отдельную главу относительно рассмотрения судом дел о раскрытии информации, содержащей нотариальную тайну; вынести в отдельное производство рассмотрение дел о раскрытии информации, содержащей нотариальную тайну; расширить круг лиц, на которых распространяются уголовно-процессуальные гарантии неразглашения нотариальной тайны; предоставить возможность обжаловать постановления следственного судьи (суда) о временном доступе к документам, которые содержат охраняемую законом нотариальную тайну; установить четко регламентированную судебную процедуру раскрытия нотариусами информации, содержащей нотариальную тайну в отношении физических и юридических лиц.

ДЛЯ или ОТ людей

Одним из важнейших принципов деятельности нотариата в Украине, как и во всем мире, является принцип гарантированности тайны совершения нотариальных действий. Этот принцип обеспечивает на законодательном уровне право и возможность человека реализовать свое право на личную автономию. Соответственно, право на нотариальную тайну должно рассматриваться как одно из проявлений конституционного права личности, которое гласит: «Никто не может подвергаться вмешательству в его личную и семейную жизнь, кроме случаев, предусмотренных Конституцией Украины» (ст. 32 Основного Закона).
Важность нотариальной тайны заключается еще и в том, что она подкрепляет доверие граждан к нотариату и является основополагающим принципом деятельности нотариуса, обеспечивает его авторитет в обществе. Воплощение данной идеи является важнейшим вектором дальнейшего совершенствования правового обеспечения вопроса о нотариальной тайне в Украине.
Вместе с тем, современное правовое регулирование отношений по осуществлению нотариальных действий, а также организации и функционирования системы нотариата имеет свои недостатки. Кроме того, надо учитывать, что публичный характер нотариальной деятельности требует высокого уровня гарантий прав обратившихся к нотариусу лиц, в частности, выполнения нотариусом, а также участниками нотариальных правоотношений обязанности хранить тайну нотариального действия. И появление наболевших вопросов, связанных с несовершенством законодательства, регулирующего данный вопрос, закономерно. По сути, законы в государстве призваны защищать, в первую очередь, права человека. Но как говорят в народе, власть пишет законы не для людей, а под себя.

Очередной касающийся нотариата законопроект №2516 от 02.04.2015 вызвал оживленное обсуждение в юридическом сообществе.

Буква закона гласит

На данный момент нотариальная тайна в Украине имеет так называемую законодательную защищенность. Согласно ч. 2 и 3 ст. 8 Закона Украины «О нотариате» от 2.09.1993, нотариус и лица, указанные в ст. 1 этого закона, а также помощник нотариуса обязаны хранить нотариальную тайну, даже если их деятельность ограничивается предоставлением правовой помощи или ознакомлением с документами, и нотариальное действие или действие, которое приравнивается к нотариальному, не совершалось. Обязанность соблюдения нотариальной тайны распространяется также на лиц, которым стало известно о совершенных нотариальных действиях в связи с выполнением их служебных обязанностей или иной работы, лиц, привлеченных для совершения нотариальных действий в качестве свидетелей, и на всех, кому стали известны сведения, составляющие предмет нотариальной тайны.

По сути, законодатель обязывает нотариуса хранить сведения, составляющие нотариальную тайну. Но надо разобраться, что она собой представляет. Нотариальная тайна – это совокупность сведений, полученных при совершении нотариального действия или обращении к нотариусу заинтересованного лица, в т. ч. о лице, его имуществе, личных имущественных и неимущественных правах и обязанностях и т. д. Соответственно, личной тайной являются сведения, которые лицо желает скрыть от всеобщего обозрения. Безусловно, не все сведения, которые лицо сообщает нотариусу, могут быть признаны тайной, однако закон указывает на обязанность нотариуса не разглашать любые сведения, которые стали ему известны в результате выполнения профессиональных обязанностей.

С одной стороны, нотариальная тайна является одним из видов личной тайны, а с другой – профессиональной, поскольку закон возлагает на нотариуса обязанность хранения в тайне сведений, ставших ему известными в связи с осуществлением его профессиональной деятельности. Сохранение профессиональной тайны ложится и в основу содержания присяги нотариуса.

Но законодатель прописывает также нормы, которыми обязует нотариуса сотрудничать с уполномоченными органами, выдавая в установленном законом порядке необходимые справки. Если обратиться к ст. 8 Закона «О нотариате», там говорится, что справки о совершенных нотариальных действиях и другие документы предоставляются нотариусом в течение 10 рабочих дней по обоснованному письменному требованию суда, прокуратуры, органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность, органов досудебного расследования в связи с уголовным производством, гражданскими, хозяйственными, административными делами, делами об административных правонарушениях, находящимися в производстве этих органов, с обязательным указанием номера дела и приложением гербовой печати соответствующего органа. По сути, выходит, что нотариус и так, без специального решения суда должен выдать документы по письменному требованию уполномоченного органа.

Так где же грань, которую не должен переступить нотариус, чтобы не нарушить нотариальную тайну? Ведь на основании ст. 8 Закона «О нотариате» и п. 7 Инструкции о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины он обязан хранить нотариальную тайну, даже если нотариальное действие не совершалось.

Язык закона – немота факта

Как уже было сказано, обязанность соблюдения нотариальной тайны распространяется также на других лиц. Если более глубоко разбираться в этом вопросе, лицами, которым стали известны сведения, составляющие предмет нотариальной тайны, могут быть:

уполномоченные должностные лица соответствующего органа местного само­управления (в населенных пунктах, где нет нотариусов, они совершают такие нотариальные действия, как принятие мер по охране наследственного имущества, удостоверение завещаний (кроме секретных), выдача дубликатов удостоверенных ими документов);

должностные лица консульских учреждений и дипломатических представительств (совершают нотариальные действия в консульских учреждениях);

главные врачи, их заместители по медицинской части, дежурные врачи больниц, госпиталей, других стационарных учреждений здравоохранения, начальники госпиталей, директора или главные врачи домов для престарелых и инвалидов (удостоверяют завещания лиц, находящихся на лечении в учреждениях здравоохранения или проживающих в домах престарелых и инвалидов);

капитаны морских, речных судов, которые ходят под флагом Украины (удостоверяют завещания лиц, находящихся во время плавания на этих судах);

начальники поисковых или других экспедиций (удостоверяют завещания лиц, находящихся в этих экспедициях);

командиры (начальники) воинских частей, соединений, учреждений, военно-учебных заведений (удостоверяют завещания и доверенности военнослужащих, а в пунктах дислокации воинских частей, соединений, учреждений, военно-учебных заведений, где нет нотариуса или должностных лиц органов местного самоуправления, совершающих нотариальные действия, также завещания работников, членов их семей и членов семей военнослужащих);

начальники мест лишения свободы (удостоверяют завещания и доверенности лиц, отбывающих наказание в местах лишения свободы);

начальники следственных изоляторов (удостоверяют завещания и доверенности лиц, взятых под стражу);

начальники госпиталей, санаториев и других военно-лечебных учреждений, их заместители по медицинской части, старшие или дежурные врачи (удостоверяют доверенности военнослужащих или других лиц, находящихся на лечении в этих учреждениях);

работники государственных нотариальных контор, государственных нотариальных архивов, лица, находящиеся в трудовых отношениях с частным нотариусом (осуществляют проверку деятельности нотариуса и выполнения им правил нотариального делопроизводства) и др.

Бывают случаи, когда завещатель в силу своих физических недостатков не может сам прочитать завещание. Как быть тогда? Получается, что привлеченные для помощи лица тоже стали носителями нотариальной тайны и, соответственно, должны нести ответственность за ее разглашение. Под разглашением нотариальной тайны подразумевается деяние, в результате которого информация, составляющая нотариальную тайну, стала известна посторонними лицам. Такое раскрытие может произойти во время разговора в присутствии посторонних лиц, в результате неправильного хранения материалов дела и т. д.
Закон четко прописывает ответственность нотариуса в случае нарушения требований по сохранению нотариальной тайны – аннулирование Министерством юстиции Украины свидетельства о праве на занятие нотариальной деятельностью (ст. 12 Закона). А вот о других обстоятельствах законодательство умалчивает.

Во благо общества

Инициаторы упомянутого выше законопроекта аргументируют необходимость внесения изменений тем, что на практике нередко возникают случаи, когда определенное ограничение и так называемое вмешательство в деятельность нотариуса необходимо в связи с общественными потребностями в целях защиты прав и интересов физических и юридических лиц. Хотя не совсем понятно, что имеется в виду под фразой «общественные потребности», и стоит ли это того, чтобы вносить такого рода изменения в законодательство. Ведь предложено внести в Гражданский процессуальный кодекс целую главу 12-1 под названием «Рассмотрение судом дел о раскрытии информации, содержащей нотариальную тайну», а рассмотрение таких дел предлагается вынести в отдельное производство. Не будет ли это грубым вмешательством в нотариальную деятельность? Ведь нотариус должен будет не просто выдать справки по соответствующему требованию уполномоченного органа, но и передать саму суть документа. Здесь нужно помнить один из важнейших принципов нотариальной деятельности – любое вмешательство в деятельность нотариуса для препятствования выполнению им своих обязанностей или побуждение к совершению им неправомерных действий, в т. ч. требование от него, его стажера, других работников, состоящих в трудовых отношениях с нотариусом, сведений, составляющих нотариальную тайну, запрещается и влечет за собой ответственность в соответствии с законодательством.

В уголовном порядке

Если обратить внимание на изменения, которые планируется внести в Уголовный процессуальный кодекс, дело обстоит иначе. Согласно уголовно-процессуальному законодательству, только нотариусы не могут быть допрошены как свидетели по вопросам, составляющим нотариальную тайну (п. 3 ч. 2 ст. 65 УПК). И авторы инициативы предлагают дополнить названную статью, относя к не подлежащим допросу в качестве свидетелей других лиц, которые, согласно закону, обязаны соблюдать нотариальную тайну. Конечно, лишь в случаях, когда речь идет о сведениях, составляющих нотариальную тайну. Инициаторы законопроекта ссылаются на данные социологических исследований, согласно которым подобное предложение поддержали 98,2% опрошенных следователей. Но если уж вносить изменения в УПК, то следовало бы делать это комплексно.

Под охраной нотариальной тайны в уголовном судопроизводстве подразумеваются предусмотренные УПК и законом правовые меры, направленные на получение информации, составляющей предмет этой профессиональной тайны, и предотвращения ее разглашения при осуществлении уголовного производства. Но как быть в случаях, например, когда в ходе следственных действий, которые соприкасаются с предметом нотариальной тайны, должны присутствовать понятые? На данный момент этот вопрос не урегулирован, ведь положения, которые обязывали бы их не разглашать сведения, составляющие охраняемую законом тайну, в законодательстве не предусмотрены.

В УПК содержится ряд положений, применение которых обеспечивает охрану нотариальной тайны. Так, гл. 15 кодекса регламентирует принятие следственным судьей решения о временном доступе к документам, содержащим сведения, которые могут представлять собой тайну совершения нотариальных действий, и авторы законопроекта предлагают предоставить возможность обжаловать такие постановления следственного судьи (суда).

***

Можно долго дискутировать о важности или целесообразности внесения изменений в законодательство, регулирующее охрану нотариальной тайны. Всегда найдутся их сторонники и противники, но главное в этом деле – знать меру. А в механизме обеспечения охраны нотариальной тайны все еще остаются пробелы.
В процессе законодательного урегулирования общественных отношений одно из ведущих мест занимает законотворчество. Но предлагая внести изменения, надо думать о последствиях. Не стоит забывать, что одной из главных целей законотворчества в государстве является соблюдение прав человека. А эффективность закона закладывается именно на стадии его создания. От того, насколько закон будет отвечать интересам общества, и какие механизмы его реализации будут предусматриваться, зависит его эффективность.

«Принятое судом решение подлежит немедленному исполнению. Копию решения суд направляет нотариусу, получившему сведения, составляющие нотариальную тайну, которая требует раскрытия, заявителю и лицу, в отношении которого предоставляется информация.

Лицо, в отношении которого нотариус раскрывает нотариальную тайну, или заявитель имеют право в 5-дневный срок обжаловать принятое судом решение в апелляционный суд в установленном порядке. Обжалование решения не приостанавливает его исполнения»

Предлагаемая редакция ст. 290-4 ГПК

Вопрос от нотариуса

«При рассмотрении вопроса о нотариальной тайне никто не учитывает один важный фактор: когда нотариус совершает нотариальные действия с недвижимостью, он обязан вносить информацию в электронный Госреестр прав на недвижимое имущество. Информация из Госреестра предоставляется по заявлению юридических и физических лиц через официальный сайт Укргосреестра, т. е. фактически является публичной. Как в таком случае сохранить нотариальную тайну?»

Система латинского нотариата

Обеспечение тайны нотариальных действий является главнейшим принципом, который лежит в основе системы латинского нотариата. В Базовых принципах системы латинского нотариата, утвержденных 18 января 1986 г. бюро при Комиссии по международному сотрудничеству нотариата и Постоянным советом в Гааге 13–15 марта 1986 г., определяется статус нотариальных документов и закрепляется: «Нотариальными являются документы, составленные и удостоверенные нотариусом, которые он хранит у себя, классифицируя в хронологическом порядке. Документы могут касаться любых правовых действий и договоров, как односторонних, так и двусторонних и многосторонних, а также констатации фактов, являющихся общественными или в достоверности которых нотариус убеждается прямым чувственным восприятием. Различного рода официальные требования, уведомления или извещения также могут совершаться в форме нотариального документа. При составлении нотариального документа договаривающиеся стороны имеют право на получение копий документа. Нотариус также может, не нарушая обязательства хранить профессиональную тайну, сообщать информацию о содержании документа лицам, которые, по его мнению, имеют на это законное право».

Международная практика

Франция

Определение нотариальной тайны во Франции исходит из понятия профессиональной этики, которая прописана в Национальном регламенте профессии. Этот документ включает многочисленные положения, предохраняющие независимость нотариуса и обеспечивающие безопасность его клиентов. Так, любая коммерческая деятельность нотариусу запрещена. Он не может совершать коммерческие, банковские операции, операции с ценными бумагами или спекулятивные операции по купле-продаже недвижимости. Кроме того, участие в них нотариуса, являющегося доверенным лицом его клиентов, подчиняетсяпрофессиональной тайне.Это обязательство, которое относится к нему, как и к любому сотруднику его конторы, касается составления актов, а также обмена корреспонденцией или устными конфиденциальными сведениями. Любое нарушение этого обязательства влечет за собой уголовные, гражданские и дисциплинарные санкции.

Страны Европейского Союза

Соблюдения нотариальной тайны нотариусами Европы регулируется Этическим кодексом стран Европы, принятым на конференции национальных организаций нотариусов Европейского Союза, проходившей 3–4 февраля 1995 г. в Неаполе. Согласно с Кодексом, нотариус обязан сохранять тайну нотариального действия в соответствии с действующим национальным законодательством. Обязанность сохранения тайны нотариального действия возлагается не только на нотариуса, но и на его коллег, работающих с ним в рамках профессионального партнерства, и его сотрудников; при этом должны соблюдаться нормы действующего национального законодательства.

Комментарии

Катерина Чижмарь, и. о. директора центра переподготовки и повышения квалификации работников органов юстиции Министерства юстиции

– Субъекты законодательной инициативы, которыми внесен законопроект №2516 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты относительно усовершенствования порядка обеспечения охраны нотариальной тайны», считают, что таким образом происходит усовершенствование системы гарантий по неразглашению тайны совершения нотариальных действий. Эксперты же утверждают: на практике не возникает вопросов, когда есть необходимость получать согласие на разглашение нотариальной тайны от обеих сторон сделки или обеих сторон, принимавших участие в нотариальном действии. Кроме того, закон о нотариате четко определяет, в течение какого времени и по требованию каких органов нотариус обязан дать справку о совершении нотариальных действий.

Вопрос обжалования отказа нотариуса предоставить информацию, которая составляет нотариальную тайну, урегулирован ч. 6 ст. 8 Закона. Если у нотариуса нет для этого оснований, он не сможет дать информацию о совершенном нотариальном действии. Сегодня мы должны говорить о дополнительных гарантиях соблюдения тайны нотариальных действий уголовно-правового характера не только нотариусами и их помощниками, но и теми, кто принимает участие в нотариальном процессе.

Я поддерживаю изменения в Уголовный кодекс в виде установления ответственности за разглашение тайны з перечислением всех участников процесса. А новую процедуру, которую предлагают депутаты, мы считаем нецелесообразной. Ведь законопроект предусматривает, что теперь еще должно подаваться отдельное заявление в суд, в то время, как происходит исковое производство, что означает открытие дополнительного дела.

Недавно Нотариальная палата заявила о договоренностях с председателем ВСУ о передаче части полномочий судов органам нотариата для того, чтобы разгрузить суды. А с этим законопроектом суды получат еще большую нагрузку! Вопрос не в том, чтобы внести изменения в закон, а в том, чтобы логика вещей не была нарушена. Мы не должны порождать новые виды процесса, которые в принципе не нужны.

Андрей Помазанов, народный депутат Украины, соавтор законопроекта №2516

– Данным законопроектом защищаются и права нотариуса, и непосредственно нотариальная тайна. Мы, по сути, разрешаем вмешаться в нотариальную тайну путем предоставления судебного разрешения, т. е. в судебном порядке, в тех случаях, когда раскрытие этой тайны необходимо.

В нынешнем законодательстве предусмотрено, что нотариус имеет право раскрыть нотариальную тайну только в случае, если лицо, которое вверило ему эту тайну, предоставит на это соглашение. Но бывает так, что человек, который предоставил сведения, являющиеся нотариальной тайной, умирает или уезжает жить за границу. Возможны и другие обстоятельства, которые объективно не дают нотариусу права и возможности раскрыть тайну, а такая необходимость есть (например, в связи со вступлением в наследство или расследованием уголовного производства). В этом случае лицо обращается к суду в отдельном производстве и получает такой доступ, если суд признает его заявление обоснованным. Нововведением мы даем возможность решить необходимые вопросы лицам, которые заинтересованы в том, чтобы нотариальная тайна была раскрыта.

Кроме того, в действующем законодательстве есть несогласованность, когда нотариус не может быть свидетелем в уголовном производстве, так как он должен сохранять нотариальную тайну, но его помощники де-факто и де-юре обязуются давать сведения в уголовных делах. Они владеют почти такой же информацией, как и нотариус, но являются, по сути, незащищенными. Поэтому мы пытаемся создать необходимые условия для того, чтобы обеспечить распространение на них нотариального иммунитета, что даст возможность обеспечить и нотариальную тайну, и правильный правовой механизм ее раскрытия.

Дмитрий Журавлев, директор Института теоретико-правовых исследований в сфере юстиции, экс-начальник управления нотариата и финмониторинга департамента нотариата, банкротства и функционирования центрального удостоверяющего органа Минюста

– Считаю, что дополнительное урегулирование вопроса об обеспечении нотариальной тайны нецелесообразно. Ведь согласно ст. 8 Закона «О нотариате», нотариус и так должен выдать все необходимые документы по обоснованному письменному требованию суда, прокуратуры, органов, осуществляющих оперативно-розыскную деятельность, органов досудебного расследования в связи с уголовным производством, гражданскими, хозяйственными, административными делами, делами об административных правонарушениях, находящимися в производстве этих органов.

По моему мнению, есть смысл урегулировать вопрос именно об ответственности должностных лиц (председателей сельских, поселковых, городских советов, работников налоговой инспекции и др.), которым стала известна нотариальная тайна при исполнении их служебных обязанностей.

Александр Братель,профессор кафедры гражданского права и процесса Национальной академии внутренних дел

– По моему мнению, законопроект, который фактически уполномочивает судей раскрывать нотариальную тайну, является грубым вмешательством в нотариальную деятельность. Дело в том, что согласно ст. 8 Закона «О нотариате», нотариус и так должен выдать все необходимые документы по обоснованному письменному требованию уполномоченного органа. Но есть один нюанс – данный законопроект позволяет суду раскрывать именно нотариальные сведенья. Деятельность нотариуса похожа на деятельность священника в церкви, которому исповедуются. Вот только священнику запрещается рассказывать содержание исповеди. Так почему нотариус должен раскрывать сведения, которые стали ему известны во время совершения нотариальных действий?

Владислав Девятко, председатель Оболонского районного суда Киева

– И сегодня, согласно действующему законодательству, в частности, в уголовном производстве при наличии необходимости и обоснованного представления следователя суд может раскрыть нотариальную тайну. Закон разрешает раскрывать нотариальную тайну в рамках зарегистрированного уголовного производства, если выясняется, что имела место подделка, фальсификация или иное злоупотребление. Следователи обращаются с представлением, и суд дает необходимые разрешения. Затем следователь идет к нотариусу, и пользуясь временным доступом, изымает необходимые документы. Ограничений нет, главное – мотивированное и обстоятельное представление о том, что тот или иной документ может стать доказательством по делу. Судья, в свою очередь, должен оценить доказательства и на основании изученных документов определить, можно ли в данном конкретном случае ограничивать чьи-то права и раскрывать нотариальную тайну.

Безусловно, если говорить о практике следственных судей, в случае, если возникает вопрос о временном доступе к документам, мы, конечно, ставим в известность лицо, которое хранит эту информацию, т. е. нотариуса. Нотариус может прийти в судебное заседание и дать пояснения относительно обоснованности представления следователя.

Петр Денисюк, судья Ровненского городского суда Ровненской области, член ССУ

– Относительно практики сегодняшнего дня могу отметить, что, безусловно, есть некоторые нюансы. Например, когда обращаются следователи с представлениями о предоставлении временного доступа к нотариальным документам, иногда возникают трудности. Если у следователя есть материалы, доказывающие, что та или иная сделка или нотариальное действие были произведены на основании подложных документов, возникает необходимость в назначении экспертизы – например, для того, чтобы выяснить подлинность подписи в журнале регистрации. Суд должен дать разрешение на изъятие этого журнала и направить его на экспертизу. В таких случаях суд сталкивается с проблемой, потому что в этом журнале зарегистрированы все нотариальные действия относительно других людей, а нотариус обязан хранить тайну и не имеет права предоставить журнал. Как быть в таком случае, ведь экспертизу необходимо провести? Справедливости ради отмечу, что больших трудностей с нотариусами не возникает.

Анатолий Бабий, судья Апелляционного суда Одесской области, член ССОС

– На сегодняшний день судья выносит постановление и истребует, скажем, наследственное дело, так как спор идет между его участниками. Лично в моей практике никаких проблем с нотариусами и нотариальной тайной не возникало. Деятельность нотариуса хорошо просматривается по документам, любое свое действие он скрепляет подписью и печатью. Можно сказать, что вся его деятельность очень формализована. Если возникла необходимость в таком законопроекте, значит, возможно, где-то возникли какие-то проблемы. Однако в каком формате они возникли и в каком контексте их решать, мне сказать трудно.

Руслан Сидорович, член Комитета по вопросам правовой политики и правосудия

– В Украине есть несколько видов тайн, охраняемых законодательством. И ставить вопрос о раскрытии нотариальной тайны в отдельных случаях имеет смысл. Например, когда мы говорим о банковской тайне, которой посвящена целая глава в ГПК. Поэтому в данном случае можно говорить о вероятной целесообразности раскрытия некоторых видов тайны. Но подходить к этому нужно, безусловно, со всей осторожностью с точки зрения соблюдения личностных прав тех лиц, которых касается нотариальная тайна. Данный законопроект еще не проходил процедуру обсуждения в парламенте, а когда инициатор законопроекта расскажет о его главных целях, можно будет шире толковать его содержание.

Максим Мартынюк, председатель Государственной службы по вопросам геодезии, картографии и кадастра

– Этот законопроект нуждается в изучении, поскольку неясно, как он соотносится с действующим законодательством, в частности, с Законом «О защите персональных данных». Например, если посмотреть на практику с открытием реестров, мы тоже считаем, что не стоит давать публичный доступ ко всей информации. Можно предоставлять данные о физических и юридических лицах, но без их персональных, паспортных данных.

Информация о материале

Парламент не может определиться, на чьей он стороне: одни законодательные инициативы депутатов выгодны исключительно заемщикам, другие – банкам, а третьи и вовсе похожи на отложенные половинчатые решения.

Вкладчикам дали срок

Недавно Верховная Рада приняла в первом чтении закон «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины (об условиях возврата срочных депозитов)», разрешающий банкам не возвращать депозиты, размещенные на определенный срок, до его окончания. Предложено внести изменения в Гражданский кодекс, согласно которым обязательства банка возвращать вклад клиенту разграничиваются по срочным вкладам и по вкладам до востребования (текущие и карточные счета, депозиты без определенного срока). Досрочный возврат вкладчику срочного вклада по его требованию возможен исключительно в случаях, когда это предусмотрено условиями договора с банком.

Однако в тоже время такая инициатива будет иметь некоторые негативные последствия и для банков, так как сделает сроки размещения клиентских денег гораздо более короткими.

«Это идет в разрез с целью снизить стоимость привлечения депозитов. Досрочные разрывы депозитных вкладов во время кризисов связаны с тем, что вкладчики не уверены в устойчивости банков и их способности противостоять кризисным явлениям. Поэтому важно работать над тем, чтобы работающим банкам население могло доверять свои сбережения, а не просто временно одалживать для получения пассивного дохода, – объясняет директор по маркетинговым предложениям Фидобанка Владимир Буданов. – Введение нормы о запрете досрочного расторжения вкладов приведет к тому, что с рынка исчезнут длинные депозиты. Вместо привлечения вкладов на год и больше под невысокие ставки банки вынуждены будут привлекать 3-месячные ресурсы по более высокой цене».

Всеобщая конвертация

Еще одно решение ВР пахнет популизмом. Так, в первом чтении принят законопроект № 1558-1 «О реструктуризации обязательств по кредитам в иностранной валюте», которым предложено перевести все розничные кредиты граждан из иностранной валюты в гривну. Речь идет о портфеле в размере порядка $6 млрд. (140 млрд. грн.). Займы конвертируют по официальному курсу на момент заключения договора. То есть – 4,95-5 грн/$. При этом процентные ставки гривневых кредитов не будут повышены до реальных 20-25%, а останутся прежними – около12%.

Если же заемщик не сможет выполнять обязательства по кредиту даже после проведенной реструктуризации, то банк должен будет принять залог в счет погашения долга. Банк при этом не сможет претендовать на другое имущество физлица-должника в счет уплаты долга.

Для банков такая инициатива является крайне негативной, так как результатом такой конвертации может стать убыток системы в размере порядка 110 млрд. грн. «Законодательное решение проблемы валютных кредитов должно иметь социальный характер, то есть касаться лишь ипотечных кредитов, когда заемщик брал кредит для покупки жилья для себя и своей семьи. Ведь не секрет, что среди валютных заемщиков есть изрядная доля тех, которые брали кредиты в период бума цен на недвижимость с целью сделать получения прибыли после продажи недвижимости. Перекладывать проблемы подобного спекулятивного бизнеса на плечи рядовых вкладчиков банка безответственно», – говорит директор департамента взыскания розничной задолженности банка Финансы и кредит Максим Кривощеков.

Спорные инициативы

Некоторые законодательные инициативы депутатов вызывает больше вопросов, чем ответов, как у банков, так и у их клиентов.

Так, принятый мораторий на взыскание залогового ипотечного жилья граждан. Под запрет подпало взыскание (отчуждение без согласия собственника) жилой недвижимости, которая была внесена в залог по потребительскому валютному кредиту. Речь идет о квартирах площадью до 140 кв. м и домах до 250 кв. м, в которых живет заемщик или имущественный поручитель, и при этом не имеет в собственности другое жилье. Поэтому сейчас банки могут отсудить о неплатежеспособного заемщика его жилье, однако забрать его и продать из-за действия моратория возможности не имеют. По факту и заемщик остается без жилья, и банки – без денег.

Но самая непонятная инициатива – поправки в Налоговый кодекс, которыми предложено задекларировать любые активы и сбережения населения – даже те, которые были получены «с нарушением законодательства по вопросам налогообложения и валютного регулирования».

Предполагается, что граждане, владеющие активами на сумму свыше 200 тыс. грн., обязаны будут в 2015 году пройти «нулевое» декларирование своих денежных средств и имущества. Если человек хочет задекларировать наличные средства на сумму более 200 тыс. грн., то они должны быть внесены на счета в банках до дня подачи декларации и храниться на них не менее одного года. Снятие средств досрочно потребует уплаты в госбюджет 3% от снятой суммы. Но зачисление средств на счета превращает их из «наличных» в «безналичные», что делает соответствующую запись в декларации нонсенсом.

Не меньше вопросов вызывает и инициатива парламентской коалиции либерализировать валютное регулирование. Предложено изменить декрет о валютном регулировании от 1993 года, согласно которому практически любая операция на внешних рынках требует получения индивидуальной валютной лицензии Нацбанка. Однако финансисты считают, что эта либерализация может оказаться преждевременной. «Снимать ограничения на операции с валютой имеет смысл только тогда, когда не будет разницы между черным и белым валютным рынком», – отмечает управляющий партнер компании Capital Times Эрик Найман.

Информация о материале

Головний військовий прокурор Анатолій Матіос - неоднозначна постать в українській владі, проте у 2014-му Матіос з нуля створив потужну структуру – бо військова прокуратура була ліквідована. Він набрав молодих амбітних слідчих та прокурорів до своєї команди. Як свідок у справі щодо розслідування загибелі людей в Іловайську можу сказати, що слідство ведеться дуже енергійно та масштабно, слідчі кваліфіковані, і справи такого рівня взагалі безпрецедентні для України. Наближаються річниці багатьох трагічних подій у ході АТО, і позиція головної військової прокуратури буде визначальною для суспільства, щоб давати оцінку компетентності та порядності дій влади стосовно трагічних подій, пов’язаних з загибеллю великої кількості українських воїнів.

- Які найрезонансніші справи зараз веде Головна військова прокуратура України?

- «Найгучніше», «найрезонансніше». Вибачте, але для мене це тільки слова. Є рутинна робота, яка має результат або не має результату. Результатом у будь-якому кримінально-процесуальному порядку є виключно вирок суду, який підтверджує правильність, досконалість і повноту зібраних доказів, які стали підставою для оголошення підозри і направлення обвинувального акту до суду. З направлених до суду і прийнятих рішень, у тому числі, що стосуються розшуку і арешту осіб, яким ми оголосили підозру, які втекли, - це затримання першого заступника прокурора Київської області, екс-прокурора Київської області Бабенка, який оголошений у міжнародний розшук. Санкцію суду на його арешт ми отримали у ході розслідування справи по екс-народному депутату Лозинському, якого за досить дивних обставин було звільнено від відбуття покарання. Що стосується сфери військових злочинів - судовий розгляд відбувається по генерал-лейтенанту Лантвойту - це начальник служби тилу прикордонної служби, генералу Недобіткову - це з державної служби надзвичайних ситуацій, скоро буде вирок по генерал-майору служби зовнішньої розвідки. Йде розслідування по начальнику тилу Нацгвардії, направлено до суду обвинувальний акт по керівнику департаменту державних закупівель Міноборони Зражевському. Оголошений у міжнародний розшук колишній керівник «Укроборонпрому» Герой України Бондарчук. Я думаю, що це просто рутинна наша робота і вона не підлягає визначенню «резонансна». Суспільна оцінка так званих «резонансних» справ - це, напевно, квінтесенція фаховості нововідтвореної чи заново створеної військової прокуратури, що відбулося завдяки рішенню Верховної Ради та миттєвому внесенню проекту змін Президентом України. Нам доводиться проводити розслідування таких подій, які викликають щоразу все більше і більше коментарів у засобах масової інформації, у соціальних мережах. Лакмусовим папером нашої фаховості є розслідування кримінального провадження щодо начальника штабу АТО (на той момент) генерал-майора Назарова, який був відповідальний за проведення операції по деблокуванню Луганського аеропорту і внаслідок дій чи бездіяльності якого загинуло 49 десантників, молодих хлопців, втрачений літак і бойова техніка. Кримінальне провадження ми закінчили, підійшли до суду з правдивою інформацією, оскільки ніхто не створював штучні докази, взяли за основу нормативну базу, яка регламентує повноваження цієї посадової особи, взяли статутні документи Збройних сил, положення про антитерористичну операцію, керівництво антитерористичної операції, про ті повноваження, які були надані, і співставили їх з наслідками, які наступили. Наголошую, що це ми зробили виключно на чотирьох допустимих і визначених кодексом поняттях, що вважаються доказами. Доказамивважаються документи, свідчення осіб, речові докази і експертиза. Все. Це виключний перелік. Все це ми зробили. Слідство закінчено, зараз підозрюваний разом з захисниками ознайомлюються з матеріалами кримінального провадження, які становлять понад 20 томів.

Справа Назарова

- Скажіть будь ласка, скільки ще часу Назаров буде ознайомлюватись? Це ж він з листопада минулого року знайомиться, коли підозру йому винесли?

- Зараз кожен день Назаров знайомиться з матеріалами провадження. Будемо сподіватися, що до кінця квітня він закінчить з ними знайомитись, слідчі розглянуть всі відповідні клопотання і обвинувальний акт буде направлений до суду, чого б це не коштувало процесуальним керівникам і слідчому по цьому впровадженню.

- А що, є якийсь тиск на слідчого, процесуального керівника?

- Будь-який тиск на слідчого передбачає реєстрацію кримінального провадження, тому що є визначена стаття КК України. Але оскільки був випадок, і це не є таємницею, тиску на експертне середовище, яке проводило експертизу - я не виключаю такої можливості створення штучних перешкод або намагання зі сторони підозрюваного або захисту нівелювати роботу слідства. Так, наприклад, до процесуального керівника, який у справі, заявлено позов захистом Назарова про захист честі і гідності. Розголошення таємниці слідства або упередженого ставлення до Назарова у частині порушення презумпції невинності не було. Кожна робота має свої труднощі. Говорити, що все пропало, чи щось неможливо - це буде неправильно. Ми робимо свою роботу, а скажемо так - від Божого благословення вона і буде мати своє завершення. Як би не було важко іти - все одно ми йдемо до логічного завершення. Я не можу стверджувати, що Назаров остаточно винний. Це може стверджувати тільки суд.

- Дайте свою оцінку - як можливо, що посадова особа найвища - Назаров, за допомогою свого керівника - начальника Генштабу Муженка, скликає офіцерів збройних сил - експертів по справі, і його адвокати вимагають від них, у службовому приміщенні Генштабу, відмовитись від своїх експертних свідчень під загрозою звільнення? Про це дав офіційні свідчення полковник Повітряних сил Лук'янчук. Чи не є це кричущим кримінальним злочином, за який потрібно вже адвокатів притягати до кримінальної відповідальності, а експертів захистити від тиску?

- Після звернення полковника Лук'янчука, а також комітету по боротьбі з корупцією Верховної Ради, військовою прокуратурою було зареєстровано відповідне впровадження і проводиться розслідування обставин цих подій. Тобто виклик фахівців і експертів з різних куточків України на нараду, яка нібито проходила, але на неї прийшли адвокати Назарова. У зв'язку з тим, що МО і, зокрема, Генштаб ЗСУ послуговуються своїми внутрішніми нормативними документами, то обґрунтованість проведення наради - це їх право, а ось порядок допуску сторонніх осіб на закриту територію - це і є предметом дослідження справи. Я думаю, що поки ознайомляться до кінця з основною справою до кінця місяця, ми будемо мати чітку процесуальну позицію слідчого, який розслідує цю справу. Але наголошую, що цю справу тиску на експертів розслідує досить молодий і досить талановитий слідчий, який відправив до суду 5 чоловік з прокуратури Київської області, в тому числі притягнув до відповідальності і оголосив підозру екс-прокурору Київської області Бабенку. В незаангажованості або в його фаховості у мене сумнівів не має. Все потребує часу - для того, щоб воно було досконалим. Найближчим часом ми ознайомимося з матеріалами, які стали підставою для наради, допитаємо адвокатів, визначимо тоді порядок їхньої відповідальності.

- А що буде тоді з захисниками, які погрожували полковнику Лук'янчуку і вимагали, під загрозою звільнення, змінити експертні покази?

- Якщо буде достатньо даних для оголошення підозри - їм буде оголошена підозра. Тут є одна юридична міна - якщо буде, наприклад доведено, що захисники Назарова впливали якимось чином на процесуальних осіб, в даному випадку - експертів, вони не можуть бути захисниками. Якщо якесь процесуальне рішення по захисниках слідчим буде прийнято, тоді Назарову потрібно буде шукати інших захисників або слідчому призначити державних захисників, які також повинні будуть заново ознайомлюватись з матеріалами справи.

- Це яка санкція? На скільки адвокати мають сісти в тюрму у разі доведення їхньої вини?

- Здається до двох років. Але в даному випадку адвокати, як і судді, є спецсуб'єктами кримінального процесу: їм може бути оголошено про підозру лише за санкцією заступника обласного або регіонального прокурора, або прокурором зазначеного рівня, або заступником генерального прокурора (тобто мною). Вони є спецсуб'єктами у кримінальному впровадженні, як судді, адвокати..

- У справі Назарова всі документи, які потрібні слідству, все, що має бути долучено до справи - все долучено? Тому що є інформація, наприклад, з Адміністрації Президента, що було рішення Печерського суду про те, що потрібно деякі документи стосовно цієї справи взяти в АП, бо на виліт важких транспортних літаків військові чомусь письмово запитували президента. Чи АП відповіла на клопотання суду і військової прокуратури?

- Скажу так. Слідство завершено. Доказів, здобутих в процесі кримінального впровадження, достатньо для складання обвинувального акту. Межі досконалості - не має. Добросовісна переконаність слідчого у достатності доказів - це є його право, визначене кодексом і законами. Ще раз наголошую, що досконалості немає, але все, що кимось, хто за це відповідає, не виконано з якихось суб'єктивних або інших причин - це міна уповільненої дії або бумеранг у майбутнє, який завжди повертається.

- А що зараз Назаров? Продовжує виконувати свої обов'язки?

- У нього є заборони - відлучатися з міста, він повинен повідомляти слідчого - куди він пересувається. З формальних підстав він не відсторонений з посади, він може виконувати функціональні завдання, які йому доручає керівництво ГШ. Втручатись в робочий процес, в службовий процес ГШ України, військова прокуратура не має повноважень - це не є нашою компетенцією. Це на розсуд його безпосереднього керівника.

- Назаров знайомиться зі справою належним чином, на допити ходить?

- Ходить. Допитів уже не має. Він повинен ходити знайомитись зі справою. Він почав з понеділка ходити і за день в середньому знайомиться з одним томом. Їх там, здається, 28. З урахуванням свят, я сподіваюсь, що до кінця квітня він закінчить. Розслідування такої категорії справи є надзвичайно унікальним. Тому що, по-перше, Україна ніколи за період своєї незалежності не воювала, друге - кваліфікація дій при невиконанні бойових статутів Збройних сил в системі АТО може мати дискусійне значення, як при кваліфікації, так і при подальшому слуханні в суді, але я переконаний у чесності та професійності слідчого, процесуального керівництва у кримінальному провадженні, оскільки це незаангажовані молоді хлопці, які підписали контракт з МО як офіцери військової прокуратури. Довго, правда, це відбувалося з невідомих і різних причин, коли їх не оформлювали на військову службу. Для будь-кого, хто служить і отримує зарплату, різниця між військовим та цивільним прокурором становила 1,5 тисячі гривень. Може, це і не гроші для когось, але для хлопців, багато з яких кинули все на окупованих територіях і служать Україні, - це суттєво.

- Яку зарплату отримують військові прокурори?

- На сьогодні, у середньому, до 7 тисяч гривень. З відрахуваннями, на руки - 5-6 тисяч. Це реальна зарплата для нашого Міністерства оборони. Усього в Головній військові прокуратурі 13 слідчих в центральному апараті і 82 взагалі по всій Україні, які фактично працюють цілодобово. Навантаження величезне. Процесуальний керівник у справі Назарова - вийшов з Автономної республіки Крим. Він залишив Крим, перейшов на континентальну Україну, почав працювати у військовій прокуратурі і зараз, проживаючи у родичів, самовіддано служить своїй Батьківщині. Це не високопарні слова і я поважаю його рішення. Я з ним розмовляв з приводу тих життєвих обставин, які йому прийшлось пережити, покидаючи домівку, і бачу, що у нього грань між справедливістю і несправедливістю дуже чітка, оскільки він насправді пережив і втратив, напевно, більше, ніж ті, хто мешкав і працює на континентальній Україні.

- Чи не було спроб зверху прикрити справу Назарова, команд все зупинити, не чіпати генерала?

- Будь-яке кримінальне провадження, яке є квінтесенцією зміни вектора долі людини, навіть тільки оголошенням підозри про вчинення злочину - без вироку, без обвинувального акту - вже тягне за собою інтереси і форми захисту. Скажу дипломатично - сказати, що не було нічого - це сказати неправду. Сказати, як було, я думаю, що наразі є недоречним. Важливий результат, а не ті перешкоди, які приходиться долати по ходу. Я вже колись говорив, що є речі, які для любого правоохоронця є недоторканні. У всій правоохоронній системі є таке поняття, що там, де є вбивство, зґвалтування і наркотики не може бути компромісу. Все інше або спокуса або політика. Тому я би не хотів, щоб мої діти, діти інших батьків несли відповідальність за нашу бездіяльність, або дворушництво. Ніхто, почуйте мене, ніхто не має права розпоряджатися чужим життям. Тому справу свою ми робимо, я рахую, чесно та досконало. Ми не піаримося і не піарилися. Результати роботи у нас є. Якщо взяти сумарно все, що зробила військова прокуратура за ці півроку після моменту її відтворення, то ми змогли досить динамічно вплинути на багато речей, починаючи від державних закупівель на потреби оборони до розслідування злочинів по дезертирству, по підвищенню військової дисципліни, по досягненню мети невідворотності покарання за військові та й не лише військові злочини. Останній приклад - затримання прокурора Краматорська, його заступника і працівника міліції за системні хабарі слідчими управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами АТО. Принагідно дякую першому заступнику Голови СБУ генерал-полковнику Грицаку за мужність і високий професіоналізм при організації оперативного документування.

Справа Зражевського

- До речі, розкажіть, будь ласка, про справу Зражевського, керівника департаменту держзакупівель Міноборони, якого підозрюють у спробі розкрадання 443 мільйонів гривень на закупівлі пального.

- Це корупційно-економічна справа з досить типовою кваліфікацією - це був замах на розкрадання, який ми змогли упередити завдяки плідній операції із спецпідрозділом УБОЗ МВС. Вони здійснювали оперативний супровід, завдяки чому знайшли «напівбомжа», який був зареєстрований у військовому гуртожитку і на фірму-метелик готовий був поставляти для армії, з 30-відсотковою передоплатою, пальне. Так ось, за місяць ми кримінальне впровадження розслідували, а потім 4 місяці знайомили з його матеріалами Зражевського, захисників, які змінювались, розглядали кучу клопотань, брали участь у судових слуханнях по оскарженню санкції його арешту і визначенню йому понад 16 млн гривень застави... Але наразі ми маємо те, що маємо.

- А хто вніс заставу за Зражевскього, чому він звільнений з-під арешту?

- Ніхто не вносив заставу за нього. Коли обвинувальний акт щодо нього був переданий до суду, на попередньому слуханні суддя за усним клопотанням адвоката, який сказав, що у підзахисного погіршився стан здоров'я, змінив йому міру запобіжного заходу на домашній арешт без внесення будь-якої застави. І на даний момент Зражевський буде святкувати Пасхальні свята вдома, маючи можливість по іншому будувати свій захист, у пошуках активів, які потрібно заплатити стороні захисту або інші доводи знайти для нашого доблесного незаангажованого суду. Найдивнішим було те, що суддя, який змінив йому міру запобіжного заходу, сам був зовсім недавно під кримінальним провадженням за підозрою в отриманні хабара... Це та ситуація, коли той, хто сам був під підозрою, набагато краще розуміє злочинця, ніж сторону держави.

Справа Іловайська

- Важлива велика тема - Іловайськ. Ви вперше озвучили нещодавно шокуючі цифри втрат: що загинуло десь 360 людей і 180 зникло безвісти, але про них немає звістки з того часу. Скажіть будь ласка, ці величезні втрати - 500 осіб, вони остаточні і наскільки детальна і точна ця інформація?

- До мого жалю, на той момент, коли я озвучував ці цифри, вони не було остаточними. З моменту останнього озвучування на сьогоднішній день слідством підтверджено, шляхом отримання документальних матеріалів, загибель під Іловайськом 459 чоловік, поранення 478 і також нанесення матеріальної шкоди, шляхом втрати бойової техніки, на суму понад 70 мільйонів гривень.

- А стосовно зниклих безвісти?

- Ми змушені за весь цей період іти шляхом особистого «перещупування» всіх загиблих і поранених. Такий час був, коли армія будувалась фактично з нуля, і наявність добровольчих батальйонів і людей, які добровільно їхали в зону АТО, вона не завжди була оформлена документально. Тому встановлення усіх втрат- це робота саме через госпіталі, морги, з наявністю експертиз по смерті, з даними, які записували лікарі цивільних лікарень. Що стосується тих, що потрапили у полон. На той момент рахувалося 180 чоловік, але обставини захоплення в полон і дислокація таких осіб постійно уточнюються. У нас допитано троє чоловік, які стверджували, що вони були під Іловайськом, але їх там взагалі не було, тому що трафік їхніх телефонів показував, що вони взагалі були в другому місті. Ми дуже ретельно до цього підходимо. Тому що загиблі і поранені - це наслідки, які передбачені кодексом, які можуть інкримінуватися тій, чи іншій особі. Зниклі безвісти не вважаються загиблими і не можуть відноситись до втрат.

- Які є проблеми у слідства?

- Велика проблематика у нас стала з допитами військовослужбовців добровольчих батальйонів, які без команди не хочуть допитуватись, багатьох військовослужбовців батальйону «Азов» ми досі не змогли допитати - вони відмовились, мотивуючи це забороною командира батальйону. Командир батальйону «Азов» Білецький жодного разу не допитаний. Крім того залишилось декілька досить знакових процесуальних дій, які потрібно було виконати, але з різних обставин, ми їх не можемо виконати. Потрібно допитати чотирьох осіб, свідчення яких є надзвичайно важливі для кінцевої кваліфікації тих обставин, тих подій, що відбувалися. Експертиза, фактично, закінчена по Іловайську, але не підписана. Ще раз наголошую - більше 25 експертів повинні зібратися в одному місці, продивитися, проаналізувати висновки, погодитися чи не погодитися з висновками колег і підписати акти експертизи. Коли навіть хтось буде незгодний - можна винести окрему думку, але експертиза має бути підписана всіма фахівцями. Всю роботу, окрім цих 4 допитів, ми виконали. Зараз іде рутинна робота по переперевірці достовірності втрат і підтвердженню документів про ці втрати. Все інше відпрацьовано. Все, що стосується свідчень осіб, зібрання документів, речових доказів - все зроблено. Залишилось отримати висновки експертизи і прийняти кінцеве процесуальне рішення в наданні оцінки подій, що відбулися. Втрати великі. Країна ніколи не втрачала так масово своїх захисників та патріотів.

- Щодо зникнення комбрига 51-ї бригади Півоваренка - після його зникнення в бою бригада була звинувачена в тому, що вона здала фронт і була розформована. Для багатьох офіцерів і солдатів це дуже болюче питання. Тим більше, що ця бригада, насправді, взяла в полон 13 кадрових російських військових і це дозволило встановити документально факт російської агресії.

- Для того, щоб зрозуміти зону причинно-наслідкового зв'язку тих всіх подій, які відбувалися на театрі бойових дій, тобто в зоні АТО, потрібно би було починати з моменту запровадження АТО, тому що Іловайськ був наслідком чогось. До Іловайська відбувалося багато інших подій, які приводили до тих чи інших наслідків. Прийняття управлінських рішень, що стосується збільшення, зменшення, формування, розформування військових частин - це не компетенція військової прокуратури. На даний момент ми маємо об'єктивну складову - відсутність підтверджуючих даних про загибель комбрига, і, при цьому, відсутність самої людини. Передбачаємо, на жаль, що командир 51-ї бригади загинув. Після загибелі командира - це абсолютно об'єктивно, могла наступити часткова втрата керованості підрозділу. Ми знаємо кількість людей тієї самої 51-й бригади, яка перейшла на територію РФ, потім повернулася. І направлені до суду кримінальні провадження і обвинувальні акти по більшості цих осіб з визнанням винуватості, які розказували, що на нас напали, а ми самі поїхали по команді такого-то в сторону найближчого пункту РФ. Це кримінальне провадження в Запоріжжі розслідувалося, там були акції громадських організацій - вимагали моєї люстрації, але є те, що є…

- У своєму інтерв'ю газеті «Вєсті» генерал Назаров - командувач штабу АТО, заявив, що війна без втрат не буває, це нормальні втрати, які були в Іловайську, загальноприйняті в сучасних війнах. З точки зору військової прокуратури, чи існує у нас юридично визначене поняття «прийнятних втрат»? Тобто, 500 - прийнятно, а 600 - вже не прийнятно..

- Розіб'ємо питання на декілька. Для мене є головним одне - все, що пов'язано з медіахолдінгом і газетою «Вєсті» не є істиною в кінцевій інстанції. Я не зовсім довіряю їх формулюванням в частині надання оцінок і покладання акцентів. Що стосується надання Назаровим коментаря саме цьому виданню,вважаю це нижчим гідності будь-якого офіцера. Моє суб'єктивне враження, що газета «Вєсті» - це є рупор і площадка нашого ворога. Давати коментарі нашим ворогам вважаю нижче своєї гідності. Це перше. Що стосується природних і допустимих втрат. Є методологія, розрахована у кожному збройному формуванні, будь то з'єднання чи частина, у даному випадку в МО, які накладені калькою ще за пострадянським методологічним принципом. У мирний час допускається при проведенні оперативно-тактичних та інших злагоджувальних навчань до 3% не бойових втрат. Всі, хто проходив базове навчання у радянських та пострадянських військових закладах, напевно, і послуговуються такими поняттями. Цинізм війни полягає в самому її існуванні. Війна сприймається так, що мають бути загиблі, поранені, переможені і переможці. У війні немає переможених та переможців. Є загиблі та поранені. І кожне життя є надзвичайно важливим. Особливо те, яке ще нічого не встигло прожити. 88-го, 90-го, 91-го року народження, 94-го - молоді юнці, які, вибачте, ще присмак поцілунку на губах не до кінця змогли усвідомити. Тому кожен, хто загинув - є велика втрата для українського народу. Тому усунення причин і умов для неповторення таких речей є основним важелем закону. Невідворотність покарання, щоб не було бездіяльності і наступила невідворотність покарання для тих, хто зробив умисно або внаслідок зайняття невідповідної власним умінням і здібностям посади.

- Керівники Генштабу - Муженко, Назаров підводять до наступного: це війна, а під час війни розслідування взагалі не потрібні, бо війна без втрат не буває. Підтекст саме такий - тут взагалі нема чого робити суду, ворог стріляє, а значить, є втрати, і генералів чіпати не можна.

- Я би не хотів давати концептуальної військової оцінки висловлюванням керівництва ГШ. У військових статутах чітко все написано. Війна повинна називатися війною. Якщо війна, то повинен бути оголошений військовий стан. Якщо в нас АТО, то тут є обов'язковим, згідно з законом, чітке планування і зона відповідальності кожного за конкретні дії чи бездіяльність.

- Якщо б то була війна і загинуло ще більше людей, то не було б наслідків?

- Наслідки завжди є. В частині того, що люди живі, а потім загинули. Але це вже зовсім інша юридична конструкція, юридична відповідальність. АТО - це антитерористична операція не латентна і довга в часі, яка повинна бути чітко спланована, визначені ресурси і засоби, і механізми досягнення мети. У даному випадку кожна смерть в зоні АТО, навіть після обстрілу, реєструється як кримінальне впровадження і розслідується або як вбивство, або як терористичний акт проти окремо взятого представника української держави. На жаль, Україна потерпає від підміни понять. Коли біле не хочеться назвати білим, а сіре хочеться назвати фіолетовим. Тому ми і маємо юридичну колізію, коли військові ображені на пильну увагу військової прокуратури. Я роблю те, що роблю за законом. Хай мені скаже будь-хто, що саме я зробив неправильно. Зможу виправити - виправлю. Не зможу пояснити - значить, треба буде прийняте вольове офіцерське рішення і піти. Але я офіцер в запасі. Будучи головним військовим прокурором я не маю спеціального військового звання генерал-майор юстиції, а є старшиною запасу по військовій спеціальності зв'язківець-телеграфіст. Оце і називається підміна понять. Поки речі не названі своїми іменами, немає карти мінних полів, ти йдеш по мінному полю, наступаючи на повсякденні міни різнокалібрових інтересів. Я би не хотів, щоб, як війська, так і ті, хто працюють в оборонній сфері, ходили по мінних полях. Держава для того і існує, щоб регламентувати, де мінне поле (я говорю образно) і де ходити, а де не ходити. Але невідворотність покарання повинна бути визнаною загально рівною для всіх без винятку. І до честі нинішнього генпрокурора пана Шокіна і до честі колишнього прокурора пана Яреми, це люди з чоловічим стержнем, які взяли на себе відповідальність підтримати резонансні розслідування. Я вдячний їм за підтримку.

- Чи встановлено слідством, хто саме надав наказ атакувати Іловайськ? Чи були допитані учасники засідання у Президента на початку серпня, де було все керівництво силових структур, Верховної Ради і де була поставлена ця задача начальнику ГШ?

- Ви говорите зараз так, наче були присутні на тій нараді. Ви самі бачили, або чули зі слів? Якщо чули зі слів, то так і скажіть із чиїх, і ми їх допитаємо.

- Як свідок я сказав, з чиїх слів я це чув і в показах це зафіксовано.

- Так. Ви допитані у кримінальному провадженні, але я уже наголосив раніше, що ми зробили всі слідчі дії, за винятком допитів чотирьох осіб, одну із яких я можу назвати - це командир полку «Азов» Білецький. Повістки були вручені всім в установленому законом порядку. На даний момент, в силу певних об'єктивних причин - четверо важливих свідків не допитано.

- А чи може відбутися процес, якщо кілька ключових свідків не допитані?

- Процес завжди може відбутися, але повнота і об'єктивність слідства визначається слідчими і процесуальними керівниками, які дивляться на відповідність кримінально-процесуальному кодексу тих слідчих дій, які проводить слідчий. Наявність більшої кількості деталей і суб'єктивних думок тих, хто брав участь у подіях - вона важлива, але, на жаль, точніше на радість будь-якого законника, яким є слідчий, є інші докази і найбільш об'єктивними свідками є документи. Так от - вилучені всі документи і з тих документів, якщо люди не дають щирі або повноцінні свідчення, висновок слідчого базується на тих доказах, які здобув іншим шляхом - документах, речових доказах і свідченнях інших людей. Тому ті, хто не допитані, можливо колись знайдуть можливість. Все що необхідно в цій частині є в матеріалах кримінального провадження, тобто нами дотримано встановлений порядок надсилання повідомлень і запрошень для участі у слідчих діях. Для того, щоб це не було суб'єктивно з боку слідства, є така форма в кримінальному процесі, що основні свідки кримінального впровадження, можуть бути допитані безпосередньо в суді. Так от по справі Назарова основні свідки були допитані в суді з повідомленням сторони захисту Назарова, з повідомленням самого Назарова. Тому я абсолютно спокійний, що наскільки це можливо, максимум зроблено для повноти, об'єктивності і незаангажованості розслідування цього кримінального провадження.

- Мені здається, що загибель людей за будь-яких обставин має отримувати оцінку офіційними органами і визначати відповідальність посадових осіб.

- Конституційний обов'язок кожного громадянина чоловічої статі в кожній державі - це захист своєї держави. Тобто - це обов'язок віддати своє життя на захист державного устрою, конституційного ладу і територіальної цілісності. Не буває боротьби без втрат. Я не закликаю розкидатися чи цинічно ставитисядо людської долі, але ми повинні зрозуміти, що невірність, або неповнота, або непідготовленість політичних рішень, які призводять до управлінських рішень, де як наслідок є загибель людей, це як політична, так і кримінально-процесуальна відповідальність. От саме тому існує тонка грань між політичною відповідальністю і управлінською - це і є суб'єктивне розуміння того, хто досліджує, як журналіст, і розслідує, які військова прокуратура, одні і ті самі події. Ми повинні базуватися виключно на чотирьох китах кримінального процесу - свідчення, документи, експертиза і речові докази. Все. Іншого не дано.

- Відповідальність за те, що не були вжиті заходи військовим командуванням стосовного того, що російські війська вторглись - чи є в справі проаналізовані всі дані української розвідки? Чи зафіксовані у справі попередження командування АТО нашою розвідкою, що російські війська вторгнуться 23 серпня?

- Від даних космічного агентства України по секундах за зонами протягом всіх днів подій під Іловайськом до щоденних оперативних розвідувальних зведень всіх розвідувальних органів - нами все зібрано. Всі ці матеріали надані експертам, і кожен з них суб'єктивно досліджує своє питання, як командну частину, так і розвиток подій, тобто це вхід в Іловайськ, оборона Іловайська, потім відступ - воно все екстраполюється, тобто накладається на ті дані, які щоденно - три рази на добу, доводилися до відповідних оперативних штабів. Хочу наголосити, що стратегічне керування за всіма положеннями того, що відбувалося, було по документах покладено на оперативний штаб АТО. Штаби секторів бачили локально ситуацію, загальну ситуацію і загальна картина - за різних обставин і певних управлінських рішень - до них не доводилась. Я би не хотів наперед забігати у частині оголошення всієї документально підтвердженої бази, яка може стати підгрунтям для оцінки дії чи бездіяльності тих чи інших осіб. Я вважаю це недоречним до отримання висновків експертизи. Все, що можна було знайти, у тому числі в дублюючих варіантах, все нами відпрацьовано. Щоб вилучити один таємний папір з ГШ, доводилось писати кілометри процесуальних документів, іти в чергу до суду, отримувати дозвіл на вилучення. Це не так просто, як здається у соціальних мережах - виявили, затримали, арештували. Все просто - це при суді Лінча, коли люстрацію проводять через сміттєвий бак. Тому отримання доказів за вчинені військово-командні дії або за їх наслідки - це досить рутинна і складна справа. Я усвідомлюю цю зону відповідальності і наслідки будь-якої правильної чи неправильної нашої дії.

- Чи були запити від командування сектору Б, від оточених частин, що їх оточували росіяни і запрошували вони дозвіл на відхід з Іловайську заздалегідь, ще до того, як кільце стало щільним?

- Коли до нас зверталась тимчасова слідча комісія ВР, щоб ми слідчим шляхом перевірили все, що вони досліджували (попередні результати слідчої комісії виставлені на широкий загал і є у вільному доступі) то скажу так: все, що написано в цих висновках, досліджено нами глибше, повніше і більш об'ємно. У справі є відповідь на всі ці запитання. Щоб довго не говорити - так, все це досліджувалось, все це встановлено.

Підміна понять - називання миру війною, а війни миром - це велика біда. Але ми приречені зберегти державу, ми приречені зберегти мир до того часу, поки не зможемо воювати, або диктувати свою волю на перемовинах, щоб знівелювати знищення найбільш патріотичного генофонду держави. Тому що той, хто не ухилився і пішов воювати - з добровільним бажанням - це генофонд нації. Це ті, за спинами яких ми в тилу, фактично, не відчуваємо біди і горя крові та смерті.

Справа Назаркіна

- Стосовно ще одного скандального персонажу - це генерал Назаркін, колишній начальник управління спеціальних операцій Генштабу. Зараз він призначений заступником командуючого оперативним командуванням «Захід», при тому, що по ньому була кримінальна справ, в нього родичі в Росії і він причетний до загибелі кількох груп спецназу. Скажіть, справи по Назаркіну у військовій прокуратурі існують?

- Після того, як була хвиля в соцмережах і в ЗМІ, були відповідні звернення, ми зареєстрували провадження, ретельно все дослідили. Наявність родичів в Росії не тягне за собою кримінальної відповідальності. Отримати докази причинно-наслідкового зв'язку дії чи бездіяльності, фаховості чи нефаховості Назаркіна внаслідок чого, як говорять, загинуло декілька груп спецназу, нам встановити не вдалось. Нам не вдалося здобути доказів, які би дозволяли оголошувати підозру чи приймати процесуальне рішення відносно цієї особи. Що стосується подальшого проходження служби і кваліфікації, а також відповідності займаним ним посадам, то це не є компетенцією військової прокуратури.

- Досліджується чи є предметом судового дослідження факт загибелі двох груп спецназу 3-го полку під Латишево у липні 2014 року, коли вони отримали наказ на пошук пілота збитого штурмовика, хоча пілот вже вийшов на той час на нашу територію?

- Так. Саме ці події досліджувалися, і нам не вдалося знайти достатніх підстав і доказів причинно-наслідкового зв'язку їх загибелі до дій чи бездіяльності Назаркіна.

- А хто віддав наказ?

- Все це встановили. Особисто можу пояснити, офіційно вважаю не доречним. Підстав для оголошення підозри Назаркіну ми не встановили. Що стосується його фаховості ї - це не є компетенцією військової прокуратури. Це виключно компетенція начальника ГШ.

Чи готується звільнення керівництва військової прокуратури за Іловайськ та ІЛ-76?

- Наскільки відомо, нещодавно звільнився Ваш заступник по слідству Григорій Остафійчук. Чи можливе зараз Ваше звільнення після цього? Чи не є це сигналом, що керівництво військової прокуратури, яке вело справи по ІЛ-76, Іловайську та інших справ, які будуть мати гучний політичний резонанс, буде звільнено?

- Мій заступник звільнився на підставі власного рішення. У нас була довга розмова з цього приводу. Це високо фаховий, абсолютно порядний і без напівтонів слідчий-процесуаліст і керівник. Я його дуже поважаю, але після його звільнення говорити про збереження уже напрацьованого потенціалу військової прокуратури у повному обсязі не доводиться.

- Він пішов через блокування справ, які він веде - по Іловайську, Іл-76?

- Я повинен виконати свою роботу. Я віддаю собі звіт, що я її вмію робити і я хочу її довести до логічного завершення. Чому звільнився мій заступник? Я думаю, що це доречніше спитати у нього. Названі у запитанні причини теж мають серйозне право на життя.

- Чи не відбудеться за цим Ваше звільнення?

- Це питання перебуває у виключній компетенції Генерального прокурора. Це питання не до мене.

- І до яких наслідків щодо справ це приведе?

- Моє звільнення може бути (як і будь-кого за наявності підстав) у будь-якій момент - на все воля Божа. Підставою може бути не фахове виконання покладених функціональних обов'язків, але це може тягнути за собою всього лише звільнення з посади. Вважаю, що мені вдалося, завдяки підтримці Віталія Григоровича Яреми і підтримці Віктора Миколайовича Шокіна, зробити багато. Чи будуть наслідки для справ? Звичайно будуть. Все об'єктивне базується на суб'єктивному - суб'єктивне сприйняття слідчого, суб'єктивне рішення ризикнути і взяти на себе відповідальність, але не це головне. Держава, яка не може захистити людину, яка фахово, без всяких політичних і позаполіт

Информация о материале

Две дороги: одна заасфальтированная — в официальных докладах и заявлениях большезвездных чинов, и другая, протоптанная тысячами ног — на которой держится фронт на самом деле. Война, не по уставу — какая она? Что на самом деле работает и что не работает в условиях войны? Какие регламенты и правила требуют замены, а какие — дисциплинированного исполнения? Охватить всю проблематику невозможно, но наиболее яркие фрагменты, которые бросаются в глаза во время поездки в АТО, стоит собрать воедино.

Хаос и безответственность на фронте начинаются, разумеется, с самого верха. И причина тому короткая и ясная — АТО. Все, что происходит на Донбассе, полностью противоречит нормативной базе, уставам ВСУ и Уголовному кодексу. Закон о проведении антитеррористической операции предполагает, что АТО проводится в мирное время. Война — это совсем другой юридический статус войск. А регламентирование действий войск во время АТО определяют законы мирного времени. Например, в мирное время допустимые потери во время маневров и занятий боевой подготовкой по советским еще нормативам — до 3%. Все, что выше — уголовная ответственность. Применимо? Нет. Фактически АТО — это «недовойна», а юридически — это мирное время, запрет на ограничение прав военнослужащих и мирных граждан.

Де-факто мы отражаем агрессию Российской Федерации, воюем, но юридически войны нет, и это является основанием для многочисленных злоупотреблений военного командования. Генеральный штаб кивает политическому руководству на «особые условия» и оправдывает свое несоблюдение уставов и наставлений по боевому управлению неопределенным юридическим статусом. В результате хитрые военные бюрократы, и прежде всего начальник Генерального штаба Муженко, умудряются не подписывать документы, не составлять приказы и карты. Казалось бы, что значит письменный приказ? Кому-то может показаться, что это ерунда, бюрократия. На самом деле, без письменного приказа никакое ответственное и эффективное управление войсками вообще невозможно. Потому что организовать взаимодействие, подвоз боеприпасов, связь по мобильному телефону просто нельзя. Для того и пишутся приказы, чтобы задача была ясна для всех участников операции.

Организация управления армией полностью противоречит всем уставам. Начнем с разделения линии фронта на четыре сектора. Это не только абсурдно с военной точки зрения, учитывая небольшое количество войск, но и не предусмотрено уставами.

По действующей нормативной базе, оперативное управление войсками осуществляют оперативные командования, а также штабы воинских частей и соединений. А у нас на практике войсками управляют Генеральный штаб и командования секторов. Понятие «сектор» применимо исключительно в рамках полицейской операции. Более того — в рамках полицейской операции никакой импровизированный сектор не может и не должен подменять собой военное управление.

«Наставления по оперативной работе органов военного управления» Генштаба нарушаются на каждом шагу. Генштаб не ведет карты, не пишет замысел операции и план операции. Результатом этого являются только безответственность и хаос в управлении войсками.

Ввиду полного несоответствия уставов действующей практике командиры воюют по своим собственным правилам. Командир одной из десантных бригад прямо говорит — мы устав не открываем, он в ходе АТО оказался вообще бесполезен.

К совершенно хаотичным последствиям приводит отсутствие программы развития вооруженных сил. Вернее, такая программа есть, но новая численность в 250 тысяч человек и новая структура в ней не определены.

В результате мы имеем патовую ситуацию — огромная разбухшая армия, перегруженная вспомогательными и тыловыми частями. Армия-микроцефал, имеющая колоссальный некомплект и недостаточную численность боевых бронетанковых, пехотных и артиллерийских подразделений. На самом деле, учитывая скромные ресурсы и технические возможности страны, увеличение численности армии не имело смысла. Наоборот, было бы разумнее создавать качественное превосходство. Армия меньшего состава могла бы быть быстрее и качественнее оснащена.

Огромные потребности необоснованно раздутых штатов заполняются небоеготовой техникой, а командование приписками оправдывает это разбухание. Меньшая по численности армия могла бы больше покупать новой надежной техники. А разбухшая армия для отчетности докладывает о «капитальном ремонте» полностью разукомплектованных боевых машин. Качество такого «восстановления» очень низкое, да и надежность старого железа, пролежавшего на складе десятки лет, тоже сомнительна.

В результате боеготовность боевой техники обеспечивается силами самих армейцев и волонтеров. В Украине уже действует рынок ремонта бронетехники — никаких проблем купить, например, танковый аккумулятор. Вполне ходовой товар массового спроса, как выяснилось.

С техникой вообще забавная ситуация. Большая часть автотранспорта в зоне в ВСУ, которая технически исправна — это не военный автотранспорт, на который списываются деньги, а транспорт, доставленный волонтерами. Ремонты армейских грузовиков, кстати, также осуществляют за свой счет как правило волонтеры.

Большинство армейских частей обеспечиваются продуктами питания и водой опять-таки волонтерами, родственниками, личными связями на местах с населением. Доля государства в поставках не доминирует. Та же ситуация с формой — армия дает один комплект формы, а все остальное — белье, дополнительная одежда — поставляется волонтерами.

По сути, в стране действует две параллельных службы тыла — одна, более эффективная — волонтерская, и вторая менее эффективная — военная. К сожалению, организованная военная структура не скоординирована и не имеет единой системы учета и единой системы контроля потребностей войск. Это особенно остро проявляется на передовой.

Недостаток ресурсов, выделяемых на финансирование армейских программ снабжения, не снизил уровень коррупции, а наоборот — увеличил.

Волонтеры стали узаконенной формой сокрытия недостачи и отсутствия отчетности. Командирам гораздо проще вместо оформления заявок в службу тыла позвонить волонтерам, чтобы те помогли вещами и питанием, ремонтами и связью, чем обращаться к своему командованию. В результате на фронте существует две бухгалтерии, и открывается широкое поле для манипуляций, поскольку плановые поставки армейского снабжения можно заменять волонтерской помощью — если оставить солдат без необходимого, они с помощью родственников и волонтеров сами могут решить свои проблемы.

Более того, распространены случаи, когда командование забирает у бойцов предметы снаряжения, прежде всего связь, которую дарят бойцам волонтеры. Связь — это еще одна забавная неуставная проблема.

Системы связи нет. Штатная армейская радиосвязь, прежде всего коротковолновая типа советской Р-159, отсутствует в достаточных количествах. Силовые структуры Украины до сих пор не утвердили даже единый стандарт военной связи. Всего лишь год войны, видимо, есть время подумать… Поэтому связью войска обеспечиваются по своему усмотрению. Тактическая связь — это как правило гражданские УКВ-радиостанции, с одной фиксированной частотой. Поскольку общая система связи отсутствует, то хорошего командира во время боевой операции можно определить по набору радиостанций разных марок, которыми он связан с различными подразделениями. Чтобы наладить взаимодействие, проще всего обменяться рациями. Впрочем, проблему КВ-связи это не решает.

На самом деле, любому военному специалисту отсутствие системы связи говорит об отсутствии системы нормального военного управления. Но для командования ВСУ это не приоритет. Все уповают на тот день, когда НАТО вдруг передаст тысячи «Харрисов» и когда-нибудь закроет наши потребности. А пока генералы отдают команды по мобильным телефонам. К сожалению, вопросы оперативного управления телефону не доверишь, и потому у каждого подразделения на передовой свои каналы связи и свои методы взаимодействия с соседями.

Такая же абсурдная ситуация складывается с оснащением армии беспилотными разведчиками. Волонтерская организация «Армия SOS» создала свои постоянно действующие подразделения аэроразведки с помощью беспилотников, стоимость которых составляет порядка 3 тысяч долларов, полностью закрывающих потребности тактической разведки на уровне батальон—рота. Деньги для государства смешные, а закупать такие аппараты и обучать специалистов можно буквально десятками в месяц. Вместо того чтобы быстро решить эту проблему, армия проводит консультации и надеется бесплатно получить от американцев «Рэйвены». А войска на передовой обращаются опять-таки к волонтерам. Но, к сожалению, все подразделения волонтеры охватить своим вниманием не могут.

Неуставная проблема связана с топливом. Топливо на фронте — это единственная валюта вооруженных сил, которые получают мизерную зарплату и недостаточное снабжение. За помощь армейским топливом фермеры щедро отсыпают продукты. Некоторые командиры, увы, топливом даже торгуют, урезая обеспечение боевых частей.

Во время одной из ревизий Минобороны, когда всплыла недостача минимум двух цистерн топлива, командование бригады немедленно сочинило историю, что эти цистерны только что взорвало «Градом» (во время перемирия).

Армия очень завидует Нацгвардии, что у нее обеспечение осуществляется более аккуратно и что закупается новая техника. Причина в том, что в МВД совершенно иная система обеспечения — они не привлекали волонтеров для помощи в организации тыла, МВД просто реалистично оценило свои возможности и распределило бюджет. Определив реальные потребности, средства аккумулировали не для ремонта старой 30–40-летней техники, а для закупки полностью новой.

Основа проблем комплектования войск и организации тыла — отсутствие обоснованной и реалистичной программы развития ВСУ. Именно это не позволяет обеспечить планирование расходов на ремонты и закупку новой техники.

Совершенно фантасмагорическая картина в отношении армии к добровольческим формированиям. Командование с большой ревностью относится к добровольцам, пытается преуменьшить их вклад. На самом деле, на фронте добровольческие отряды «Правого сектора» и батальона «ОУН» — это относительно небольшие части из сотен бойцов. И сама армия негласно передает им на вооружение определенные виды техники, а также дает боеприпасы для трофейного оружия, которое захватывают добровольцы. Армейское командование прекрасно знает, что стойкость добровольческих частей выше обычной пехоты, и с удовольствием ставит опасные задачи по разведке. У «Правого сектора» на передовой в Песках были и танки, и противотанковые пушки, и минометы — частично трофейное, частично армейское. Армия дает добровольцам оружие и боеприпасы в обмен на то, что добровольцы держат в некоторых местах армейский фронт, проводят разведывательные поиски без ущерба для репутации командования, на свой страх и риск. Чтобы сохранить бойцов, надо узаконить добровольческие части и действующую структуру командования. Воины идут в «Правый сектор», чтобы не подчиняться не всегда адекватным действиям армейского командования.

Одна из ключевых проблем армии — комплектование войск мотивированным личным составом — также всегда решается не по уставу. Проблема в том, что и организация мобилизации, и комплектование, и боевая подготовка в руках одной структуры — Генштаба. Контроля нет. Если бы был план призыва, то было бы ясно, выполняется план или нет. Но плана призыва нет, потому что тогда работа военкоматов была бы контролируемой, и можно было бы оценить эффективность мобилизации. Военкомам ставится задача заполнения вакансий, а качество этих мобилизованных людей никто не проверяет — это уже проблема командиров частей, кого им направили. Поэтому командиры частей тоже стараются сами набрать себе нормальных добровольцев, а от ненужных мобилизованных избавиться. Уволить из армии их уже нельзя — поэтому негодных к службе на передовой направляют в какие-то другие части. Или они просто слоняются без дела. В 73-м морском центре специальных операций из 350 человек пополнения годными к службе в спецназе признали не более 50 человек. А что делать с остальными? В армии образовались огромные небоевые подразделения в составе боевых частей. Эти люди получают зарплату, снабжение, занимают место, требуют расходов на подготовку и присмотр командования, но за время службы в боевой части они могут ни разу так и не выехать в АТО.

Вторая проблема — отказники. Тех, кто не хочет выполнять боевые задачи в АТО, как правило оставляют в расположении части. Это значительный процент в каждой воинской части — до 20% личного состава.

Заниматься их перевоспитанием некогда, на гауптвахту всех не отправишь, к тому же, гауптвахты есть только в областных центрах, да и то не во всех. Дисбатов у нас нет. Поэтому до сих пор бригады у нас воюют не полнокомплектными составами, а формируют отдельные батальонно-тактические группы, сводные отряды, куда идут те, кто не уклоняется.

Разумеется, это нерациональный бесцельный расход ресурсов,. И вывод неутешителен — реальная боевая численность наших воинских частей на 20—50% меньше списочного состава.

Зачем нужна армия в 250 тысяч, если значительная часть из них неспособна исполнять служебные обязанности? Зачем сохранять эту известную всем совковую систему приписок и очковтирательства? Чтобы было на кого деньги бюджетные списывать? Или Путина цифрой в 250 тысяч пугать? Ну тогда из-за угла на переговорах гавкнуть и дешевле, и эффективнее…

Идем дальше. На заводы приходит ремонтироваться боевая техника. Многие поломки — это не действия врага, а действия немотивированного или плохо подготовленного личного состава. Эта безалаберность обходится налогоплательщикам в десятки миллионов.

Не дешевле ли в три раза сократить численность мобилизованных и сэкономленные ресурсы направить на обеспечение качества боевой подготовки, размера зарплат и профессионализацию армии?

Единственная рациональная причина, которую можно усмотреть — содержание личного состава в ВСУ всегда было самой крупной статьей расходов. И самой крупной статьей для воровства.

Совершенно неоправданным и бездарным решением стало раздувание количества штабов, которое организовал Генштаб. Количество боевых подразделений остается неизменным, а вот количество штабов и начальства — растет.

Создание новых бригад на основе кадрово неукомплектованных привело к сбросу в новые части самых плохо оснащенных подразделений и еще больше снизило боеспособность войск из-за падения комплектности и размывания частей довоенного развертывания.

Затрачивая колоссальные ресурсы — которые Генштаб не считает — на содержание бесполезной мобилизованной армии, мы не имеем ресурсов для закупки новой техники и формирования профессиональной армии.

Только профессиональная армия из числа ветеранов и хорошо подготовленных новобранцев в условиях ограниченных ресурсов может обеспечить повышение боеспособности ВСУ.

Нельзя воевать по советской модели в условиях отсутствия советской государственной системы. В современном нетоталитарном индивидуалистичном украинском обществе единственная системная реформа армии — это перевод ВСУ на натовские стандарты, прямо сейчас, немедленно, развертывание полностью профессиональных частей с увеличенным в разы уровнем материального и социального обеспечения.

Иначе мы обречены воевать не по уставу, так как воюем сейчас. Не благодаря, а вопреки командованию. Украина сражается, потому что битву за свою страну ведет не государство, а вооруженный Майдан. Но волонтерами все дыры не заткнуть, героями на все амбразуры не лечь, журналистам всех новых «смотрящих» в тылу не разоблачить, в Фейсбуке экспертам всех советов армии не дать… Войной должна управлять профессиональная госмашина, создания которой мы, налогоплательщики, и должны требовать от власти. Кустарным способом войну не выиграть.

Информация о материале

Трошки більше місяця тому до мене звернулась товаришка з проханням, яке вибило мене з колії – прочитати лекцію про волонтерство дітям 1-Б класу спеціалізованої київської школи №92. Сама ідея проведення подібної лекції мене не лякала – досвід вже був, але ж 1-ий клас! Що тим дітям розповідати? Як пояснити їм найважливіше і вкласти це у їх голови якщо не назавжди, то хоча б надовго?

Одразу було зрозуміло, що іти одній – це пропаща ідея. Дітям потрібен приклад з двох, а ще краще з трьох волонтерів, при чому різних напрямків. На щастя, ідею лекції для школярів підтримали мої подруги та колеги-волонтери Валерія Татарчук – голова БФ "Твоя Опора", а також Олена Коломійчук з БФ "Кожен Може" та "Волонтерської Сотні".

Заслуги дівчат можна перечисляти безкінечно, але я скажу одне: "Я пишаюсь тим, що знаю їх, дружу з ними і тим, що такі люди живуть у нас країні". Про кожну з них, можна написати не те що статтю – книжку.

У визначений день, з самого ранку в обнімку з кавою, пакетом цукерок і наклейок для дітей я стояла під школою і чекала початку лекції. Ми всі разом підійшли до кабінету, у якому на нас вже чекала малеча. Я необачно відкрила двері і зазирнула у кабінет. Всі діти встали як по команді.

Стало ніяково. Діти продовжували стояти. Я згадала, що без команди вчителя ніхто не сідає, а оскільки вчителя поряд не було – тихенько їм прошепотіла: "Сідайте-сідайте будь ласка. Ми ще не заходимо". Діти сіли. Двері закрилися. І ось через кілька хвилин прийшла вчителька і завела нас у кабінет. Діти встали вдруге. По шкірі пішли мурашки. Я зняла куртку, склала в куток, встала перед дошкою і почала свою розповідь:

"Дорогі діти, сьогодні до вас прийшли три дівчини з іменами на букву "Л". Сподіваюсь, Вам буде легко нас всіх запам’ятати – Леся, Лєна і Лєра. Я знаю, що Ваш наступний урок – англійська мова (діти закивали головами). Давайте спробуємо здивувати Вашого вчителя новими знаннями – сьогодні, окрім всього іншого про що ми з дівчатами будемо Вам розповідати, ми з Вами вивчимо два нових англійських слова "VOLUNTEER" і "CHARITY". Спробуйте повторити за мною – ЧЕРІТІ", - діти дружно і хором сказали "ЧЕРІТІ". "А тепер "Волотіар"", - діти вторили мені.

В цей момент я зрозуміла, що тримаю з ними контакт і відразу видихнула. Далі я розповідала дітям про відмінність між "Charity" (благодійністю) і "Volunteering" (Волонтерством). Листки з написаними маркером англійськими словами я прикріпила на дошку, щоб малеча могли переписати нові англійські слова і, можливо, навіть запам’ятати їх.

На мої запитання кому діти допомагають щодня відповіді були дуже різні – від батьків і бабусь, дідусів до: "Я допомагаю равликам", "А я морській свинці".

Переходячи до основної теми я вирішила не розповідати їм про те, чим саме займається ГО "Логістичний Штаб", про те, як під час революції наша гаряча лінія розселила більше 20.000 майданівців, про те як наша лінія "Трансфер Євромайдан" возила безкоштовно людей та грузи по всій Україні практично півроку, про те, як минулої весни ми вивезли більше 1000 кримчан з речами, про нашу гарячу лінію "Допоможи Євромайдану", про весняні безпорядки на Сході і як в середині березня ми відправили першу партію бронежилетів у Донецьк тоді ще нікому невідомому Семену Семенченко.

Я сама мама і, не дивлячись на те, що моєму синові неповні 4 роки, і він навряд чи зрозуміє зараз що таке війна або революція – я дуже оберігаю його спокій від подібної інформації. У нас вдома немає телевізора. Ми не дивимось голосно новини, стараємось з чоловіком не обговорювати при синові ситуацію в країні.

Я вірю в те, що слова, які несуть негативний контекст можуть завдати шкоди дитині навіть якщо вона їх не розуміє. Я не знала чи маю хоч якесь моральне право порушувати спокій дітей і питати у них як вони ставляться до війни або розповідати їм про неї, тому почала здалека: "Можливо Ви знаєте, діти, що наш попередній президент виявився не дуже хорошою людиною. Так от, минулого року, коли він втік, в його величезному маєтку залишилося без їжі і нагляду дуже велика кількість тварин. Більше 2000 ссавців, а загалом – разом зі всіма птахами та рибами – це 50.000 різноманітних тварин".

Тут: "Ого!"сказала навіть вчителька.

Далі я розповідала дітям про те, як ми на перших парах допомагали "зоопарку Межигір’я", доки там не зробили платний вхід, про те, як 17 травня минулого року провели наймасштабніший міжнародний волонтерський музичний проект – День Вуличної Музики, про те, що він обов’язково знову відбудеться цього року 16 травня у багатьох містах України і у Києві також, запрошувала всіх завітати.

Найголовніше, що мені хотілось пояснити дітям – в чому принципова різниця між благодійністю та волонтерством, а також те, що волонтером може бути будь-хто незалежно від віку, адже якщо один раз сходити за хлібом старенькій бабусі, що живе в по сусідству – це буде благодійність, а якщо ходити за хлібом для тієї ж таки бабусі хоча б один раз на тиждень – це вже волонтерство.

На посту оратора мене змінила голова БФ "Твоя Опора" Лєра Татарчук. Їй було непросто, бо говорити довелось про дітей, про таких же дітей, як і ті, що сиділи перед нею. Про те, що іноді буває так, що у діток немає одного з батьків, а іноді буває так, що і взагалі нікого немає з рідних, про те як їм потрібна наша підтримка.

Добирати слова Лєрі було важко, бо просто перед нею могла сидіти дитина з такої ж неповної родини, про які вона розповідала, але вона справилась. Діти чудово відповідали на запитання і підтримували її. Разом з Лєрою дітки дійшли висновку, що переберуть свої іграшки і ті з них, якими вже не бавляться – передадуть іншим діткам.

Десь саме у цей момент з колії нас всіх трохи вибила одна дівчинка, яка голосно розказала, що вчора вони з мамою відправили переказ дівчинці, яку побачили по телевізору, бо у дівчинки рак…

Практично неможливо говорити про волонтерство і не піднімати важкі питання, але це повною мірою вдалось Волонтеру з великої літери "В" Лєні Коломійчук, яка розповідала дітям про те, чим займається Волонтерська Сотня, про те, як допомагають пораненим воякам та переселенцям, про збори та розподіл ліків та про те, що волонтери це ті люди, які точно знають куди що треба і як це туди доставити.

Завершити нашу сорокахвилинну лекцію дуже хотілось позитивно, тому, як потім жартома про мене написала у своїй соцмережі Лєра Татарчук, я "використала заборонений прийом" – цукерки і наклейки. Подібні маленькі нагороди завжди дають максимальний результат – знаю це по собі (пам’ятаю з дитинства).

Першокласники піднімали руки всі без винятку, подекуди вскакуючи з місць і вибігаючи в проходи між рядами, часто дублюючи одне одного діти відповідали на два прості запитання: "Які вони, волонтери?", а також "Чим можна допомагати?".

Найголовніше, що особисто мені хотілось вкласти у ці маленькі голови було те, що "Допомагати треба усім! Особливо слабшим і тим, хто в нужді, але почніть з простого – допомагайте батькам, своїм дідусям та бабусям. Волонтерство починається з добрих справ. Викиньте Ваше сміття у смітник – і це вже буде добра справа. Якщо хтось, навіть хай це буде дорослий дядько, викинув сміття на землю – доженіть його і зробіть зауваження. Ви навіть не можете уявити, діти, яке враження це на нього справить!".

Я чесно спитала перед уроком у вчителя чи можна дітям видати цукерки – мені дозволили, тому за правильні, та що там за правильні, за ВСІ відповіді абсолютно всі діти отримали від мене наклейки та цукерки.

Останні 10 хвилин уроку і всю перерву, доки не продзвенів другий дзвінок, діти читали нам вірші, деякі (на лекції було кілька діток старших класів) навіть розповідали свої власні вірші та співали пісень. До сліз і мурашок мене довів хлопчик, який прочитав один з моїх улюблених віршів Франка "Не пора".

Не пора

Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира, –
Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде негоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора ця велика єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь
Рідний краю, здобути тобі!

Перед тим, як попрощатися з дітьми всім трьом лекторам школярі вручили чудові букети з тюльпанів, ми зробили групове фото і вже виходячи з класу я попросила учнів (чесно кажучи сильно не сподіваючись, що отримаю будь-яку віддачу) написати коротенькі твори з 3-4 речень на тему, "Якби я був волонтером…?".

Мені важко описати свій подив, коли кілька днів тому Вєра Єльчиц (організатор лекції) разом з фотографіями прислала мені скан-копії всіх цих щирих дитячих каракулів, які я розбирала годину, читала, складала докупи і над якими я щиро плакала.

Як я і обіцяла діткам – публікую добірку найкращих творів школярів 1-Б класу, спеціалізованої школи №92 у м. Києві.

 

ТВОРИ УЧНІВ 1-Б КЛАСУ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ШКОЛИ №92 м. Київ

на тему: "Якби я був волонтером…"

 

 

 

 

 

 

 

 

Информация о материале

В связи с тем, что в Украине на данный момент сложилась непростая ситуация с реформированием судебной системы, проведением люстрационных процессов и сохранением баланса беспристрастности судей и их независимости при осуществлении судопроизводства в условиях применения нового люстрационного законодательства, в Киев были приглашены представители Европейской ассоциации судей. Своим мнением о люстрационных процессах в нашей стране они поделились в ходе пресс-конференции, которая состоялась 24 марта в помещении Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел. В ней приняли участие судья Базельского апелляционного суда (Швейцария) Штефан Гасс, судья Таллиннского административного суда Меэлиса Эрика и президент Европейской ассоциации судей и вице-президент Мировой ассоциации судей Кристофер Регнард. С украинской стороны в мероприятии участвовала судья Высшего специализированного суда по рассмотрению гражданских и уголовных дел Елена Евтушенко.

Указанные вопросы гости обсудили не только с представителями судебной власти во время встречи в Верховном Суде Украины, но и с председателем Комитета Верховной Рады по вопросам правовой политики и правосудия Русланом Князевичем и заместителем министра юстиции Украины Гия Гецадзе.

Отметим, что члены Европейской ассоциации судей изучают проблемы в судебной системе регионального, национального, международного значения, разрабатывают и внедряют в жизнь оптимальные пути их решения.

В индивидуальном порядке

По мнению участников встречи в ВССУ, сегодняшняя ситуация в Украине – это беспрецедентное воздействие на судей. Его важные составляющие – публичные высказывания представителей законодательной и исполнительной власти, правоохранительных органов, которые часто без какой-либо аргументации ставят под сомнение законность судебных решений. Также регулярно происходит посягательство на имущество судей, проникновение в их жилища, систематически звучат угрозы в их адрес и даже были случаи физического насилия.

В беседе с журналистами члены Европейской ассоциации судей неоднократно подчеркнули, что коррумпированным судьям в судебной системе, конечно, не должно быть места, однако вина каждого должна быть доказана индивидуально – такого понятия, как коллективная вина, не может быть. Кроме того, члены делегации дали свою оценку отдельным законодательным нормам. Прежде всего, они упомянули о недостатках законов, касающихся процедуры люстрации судей, и настаивали на необходимости учесть выводы Венецианской комиссии относительно применения Закона Украины «Об очищении власти».

Европейские гости уверены, что нарушение основных норм и правил демократического общества во время процедуры очищения власти приведет к отсутствию ожидаемого результата. Безусловно, люстрация Украине необходима, но проводить ее следует исключительно демократическими методами. Чрезвычайно важно применять взвешенный подход с обязательным соблюдением принципов индивидуальной ответственности и презумпции невиновности. А чтобы это обеспечить, механизмы люстрации, которые предусмотрены новым законодательством Украины, должны и дальше совершенствоваться, поскольку в нынешнем виде они могут привести к полной остановке работы украинских судов.

Одной из действенных мер по обеспечению независимости судей в демократических системах является тот факт, что верховенства права играет там ключевую роль. А поскольку Украина является членом Совета Европы, она должна подчиняться его нормам, причем следовать им должны и правительство, и парламент. По мнению европейских гостей, только такой подход будет залогом доверия и уважения к судебной ветви власти со стороны общества.

Напомним, что Венецианская комиссия приняла решение отложить утверждение окончательного текста заключения по Закону Украины «Об очищении власти» до своей 103-ей пленарной сессии, запланированной на 19–20 июня. Недавно украинская сторона передала ВК сравнительную таблицу изменений в названный закон, разработанную группой нардепов совместно с представителями гражданского общества. В частности, как вариант, в Украине планируют создать Национальное люстрационное агентство. Соответствующий законопроект планируют направить в парламент в скором времени, и в апреле-мае принять изменения в Закон «Об очищении власти».

Комментарии

Кристофер Регнард, президент Европейской ассоциации судей, вице-президент Мировой ассоциации судей

– Если судьи коррумпированы, если они осознанно идут на неправомерные поступки, принимают неадекватные решения, конечно же, они заслуживают наказания. Но исключительно по особенной процедуре, которая уважала бы их права, и ни в коем случае не по процедуре, которая судила бы всех без разбора. Когда призывы о поголовном увольнении звучат с парламентской трибуны или в интервью СМИ, это недопустимо.

Еще нас очень тревожат люстрационные законы в Украине. Международные стандарты допускают введение такой процедуры, как очищение власти, для государств, которые пытаются обновиться, но эта процедура должна быть проведена по определенным принципам. В частности, процедура увольнения судьи с должности должна проводиться специальным органом, причем абсолютно независимым. Необходимо собрать массу доказательств по тому или иному судье, который допустил ошибки при предыдущей власти, но сам факт того, что судья исполнял свои профессиональные обязанности при конкретной власти, основанием для преследования быть не может.

Штефан Гасс, судья Базельского апелляционного суда (Швейцария)

– С принятием Закона «Об очищении власти» появилась возможность обнаружить и «просканировать» тех судей, которые были замешаны в коррупционных правонарушениях, в т. ч. непосредственно на месте работы. Этот закон был изучен и проанализирован Венецианской комиссией. Она сделала множество выводов, в т. ч. относительно соблюдения стандартов ЕС. В частности, комиссия пришла к выводу, что Закон «Об очищении власти» имеет несколько серьезных недостатков, ведь он касается не только времени правления Виктора Януковича, но затрагивает и советские времена.

Закон существует, он действует, но для люстрации нужны четкие критерии. В действующем законе должно быть указано, что людям, которые будут проходить люстрацию, гарантировано право на честный суд, и все права в этом законе должны быть указаны. Также Венецианская комиссия отметила, что люстрация должна проводиться независимым органом, а не Министерством юстиции.

Что касается изменений в закон, то представители парламента и Министерства юстиции заявили, что они полностью поддерживают эти рекомендации и готовы работать над поправками. Посмотрим, будет ли это реализовано на практике в течение следующего месяца.

Елена Евтушенко, судья Высшего специализированного суда по рассмотрению гражданских и уголовных дел

– За 2014 г. украинские суды рассмотрели около 3 млн дел, из них было оспорено в апелляционной инстанции 150 тыс. Это всего 5%. Кроме того, всего 60 тыс. дел было оспорено в кассационном порядке. Разве это свидетельствует о недоверии к судебной власти? Я думаю, что нет.

Если люди считают, что они правы, они идут до конца, до кассационной инстанции. Кстати, не все дела отменялись апелляционными судами и не все жалобы удовлетворялись Высшим специализированным судом. Тем не менее, в СМИ идет речь только о злодеях в мантиях. А куда деться людям, если завтра все суды закроются? Что тогда делать гражданам? Мы работаем для людей, чтобы решать их проблемы, которые они могут разрешить только в суде.

Никто не обратил внимания на то, что с 1993 г. в Украине проходит уже 5-я судебная реформа – практически их проводит каждая новая власть. Посмотрите, к примеру, сколько изменений было внесено в Закон «О судоустройстве и статусе судей», который формирует деятельность судебной ветви власти. Почему-то никто из журналистов не поинтересовался, какие судьи пострадали от рук преступников, никто не вспомнил судью Зубкова, который был убит у себя в подъезде, судью из Харькова, которому отрезали голову. А ведь преступников, которые это совершили, так и не нашли. Как и убийцу судьи из Кременчуга, который рассматривал дела по Майдану. Об этом наши СМИ почему-то молчат.

«В каждой стране есть хороший суд и суд коррумпированный. В каждой стране в правительстве есть порядочные и ответственные работники, а есть коррупционеры, которые находятся не на своем месте. В каждой стране есть журналисты, которые стараются хорошо исполнять свою работу, а есть такие, которые просто зарабатывают деньги. Я считаю, что очень опасно представлять всю ветвь власти как коррумпированную, поскольку это не соответствует действительности и ослабляет авторитет государства. В настоящем демократическом обществе все три ветви власти не должны противопоставляться друг другу, они должны сотрудничать, а не постоянно критиковать друг друга. Хочу подчеркнуть: как судьи, так и журналисты часто делают добрую услугу обществу, руководствуясь принципом независимости», – президент Европейской ассоциации судей Кристофер Регнард.

Информация о материале
  1. Павел Хазан: «Были разведданные о том, что меня собираются уничтожить. офицеры спецсвязи даже охрану хотели выставить…»
  2. Кто в ответе за Донбасс?
  3. Черно-белое сине-желтое
  4. Путин и пустота, или Противостояние телевизора и холодильника