Главная

Про антикорупційну тріаду в Україні

Тиск громадянського суспільства – надважливий інструмент у боротьбі з корупцією в Україні поряд із нормативно-правовим забезпеченням та спеціалізованими антикорупційними органами.

Можна сказати, що антикорупційна реформа в Україні не тільки стартувала, а й знаходиться уже практично на половині свого шляху – принаймні в інституційному плані: прийняте антикорупційне законодавство, створені спеціалізовані антикорупційні органи НАБУ, САП, НАЗК, активно обговорюється необхідність створення антикорупційних судів.

Проте, як відомо, Бог любить трійцю.

І сьогодні виглядає так, що роль громадянського суспільства в майбутніх антикорупційних успіхах несправедливо недооцінюють. І так само несправедливо недофінансовують.

Адже саме громадянське суспільство і є найбільш зацікавленим в тому, аби таки забити останнього цвяха в домовину з корупцією і поховати її раз і назавжди.

Зважаючи на кількість закордонних грантів, що видаються українським громадським організаціям на реалізацію проектів по боротьбі з корупцією, схоже, цю істину добре розуміють наші закордонні партнери, які налаштовані протягнути Україні свою руку допомоги.

Одним з найсвіжіших підтверджень цьому є втілення так званої «Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні», що стартувала 1 лютого і фінансуватиметься Єврокомісією ( 15 мільйонів євро) спільно з Міністерством закордонних справ Данії – (1,34 мільйонів євро). Нагадаємо, саме Данія очолює рейтинг Transparency International.

На думку українського уряду, реалізація даної ініціативи дозволить забезпечити:

– ефективне, професійне та незалежне функціонування новостворених установ, відповідальних за боротьбу з корупцією;

– навчання персоналу кращим європейським практикам;

– зміцнення спроможності органів юстиції до винесення судових рішень у справах про корупційні діяння у незалежний та неупереджений спосіб;

– удосконалення нормативно-правової бази;

– ефективний механізм контролю за процесом імплементації антикорупційних реформ з боку Верховної Ради та зміцнення спроможності до проведення антикорупційної експертизи законопроектів;

– зміцнення спроможності громадських організацій та засобів масової інформації до виявлення та розслідування конкретних випадків здійснення корупційних діянь;

– підвищення ступеню поінформованості громадян про корупційні механізми та антикорупційну діяльність, демонстрацію успішних прикладів боротьби з корупцією на місцевому рівні.

Довідково: за даними офіційного представництва ЄС в Україні, метою антикорупційної ініціативи ЄС є посилення спроможності новостворених антикорупційних інституцій і зміцнення зовнішнього контролю за процесом реформ з боку Верховної Ради, громадянського суспільства та медіа.

Отже, тріадне бачення європейців щодо шляхів викорінення корупції у нашій країні можна побачити, проаналізувавши напрямки, на які націлена «Антикорупційна ініціатива».

У прес-релізі Представництва Європейського Союзу в Україні від 1 лютого 2017 року йдеться про те, що вона складається з трьох елементів:

1. Посилення спроможності новостворених антикорупційних інституцій щодо ведення розслідувань, здійснення кримінальних переслідувань та покарань випадків корупції. Підтримка «Антикорупційної ініціативи» в даному напрямку стосуватиметься як експертного потенціалу та підготовки, так і ІТ-підтримки.

2. Зміцнення спроможності парламентського комітету з питань запобігання й протидії корупції стосовно дослідження законодавства у сфері боротьби з корупцією та слідкування за впровадженням реформи. Основним моментом у даному напрямку роботи «Антикорупційної ініціативи» стане створення Консультаційної ради міжнародних експертів.

3. Сприятиме залученню громадянського суспільства та медіа в антикорупційну діяльність. Громадянське суспільство отримуватиме підтримку за допомогою спеціальних грантів.

Відомо, що в рамках «Антикорупційної ініціативи» уже розпочав свою роботу спеціальний програмний офіс на чолі з Екою Ткешелашвілі, до якого увійшли як українські, так і європейські експерти.

Підводячи риску під усім вищезазначеним, можна виокремити два основні моменти.

По-перше, будемо сподіватися, що «Антикорупційна ініціатива ЄС в Україні» таки підсилить ефект від реформ, які сьогодні намагається втілити в життя Україна. По-друге, подібні ініціативи сприяють розбудові в нашій країні так званого «третього сектора» (громадянського суспільства) та зміцненню серед українців розуміння його значимості, адже інститут громадянського суспільства в Україні відверто слабкіший у порівнянні з Європою.

Хоча всім дуже добре відома істина про те, що всі справді якісні зміни повинні починатися і бути підтримані саме знизу.

Информация о материале

Опубликовано: 17 марта 2017

Монетарная власть отдельно, социально-экономическая жизнь отдельно

Завершился монетарный 2016 год. Совет Национального банка одобрил деятельность его правления за прошлый год. Вместе с тем Общественная коллегия Совета НБУ выразила свою негативную позицию относительно оценки денежно-кредитной политики (ДКП) Нацбанка. Решение независимых профессиональных экспертов я лично донес до членов Высшего экспертного совета при Совете НБУ 23 февраля с.г., а также до членов Совета НБУ на заседании 28 февраля в ходе заслушивания отчета и оценки деятельности правления в 2016 г.

А что на самом деле происходит в реальной социально-экономической жизни страны от реализации такой ДКП? Попробую ответить на языке цифр.

Прежде всего хочу напомнить, что выполнение правлением НБУ Основных принципов денежно-кредитной политики на 2014-й, а также на 2015 г. оценивались Советом НБУ неудовлетворительно. Были все основания дать такую же негативную оценку работе правления и в 2016-м. Парадокс заключается в том, что на прошлый год Основные принципы ДКП фактически вообще не утверждались, а правление НБУ в своих предложениях по разработке этого документа на 2016 г. (постановление №541 от 18 августа 2015 г.) в виде «Стратегии монетарной политики на 2016–2020 гг.» провозгласило целью ДКП ценовую стабильность. Таким образом НБУ отмежевался от проблемы экономического роста в стране, обеспечения финансовой стабильности, регулируемого валютного курсообразования и т.п., ведь теперь безоговорочной целью является только выполнение показателя инфляции (ИПЦ). Между тем к реалистичности этого показателя в обществе возникает все больше недоверия и замечаний.

Своими достижениями в 2016 г. правление НБУ, отчитываясь перед Советом НБУ, определило: достижение количественной цели относительно инфляции; увеличение объемов международных резервов; выполнение количественных критериев согласно Меморандуму с МВФ; соблюдение режима плавающего валютного курса; усовершенствование операционной работы; усиление подотчетности и прозрачности ДКП.

Что же в действительности скрывается за этими достижениями?

Привожу основные тезисы своих выступлений на Общественной коллегии, Высшем экспертном совете при Совете НБУ и заседании Совета НБУ в ходе заслушивания отчета и оценки деятельности его правления.

1. Учитывая продолжительное отсутствие Совета Национального банка, Основные принципы денежно-кредитной политики на 2016 г. не были утверждены, что создает юридическую коллизию относительно оценки их выполнения правлением. Предложения последнего о разработке Основных принципов денежно-кредитной политики в виде стратегии на 2016–2020 гг. от 18 августа 2015 г. не имеют никакого юридического статуса, потому что они не были утверждены Советом НБУ. Принимая это во внимание, Общественная коллегия согласно п. 3 ст. 9 Закона «О Национальном банке Украины» считала, что в условиях указанной коллизии наиболее приемлемым путем проведения оценки деятельности правления НБУ в 2016 г. является оценка влияния денежно-кредитной политики на состояние социально-экономического развития Украины.

2. Согласно ст. 6 закона о НБУ при выполнении своей основной функции Национальный банк должен исходить из приоритетности достижения и поддержания ценовой стабильности в государстве. Статья 1 определяет ценовую стабильность как сохранение покупательной способности национальной валюты путем поддержания в среднесрочной перспективе (от трех до пяти лет) низких, стабильных темпов инфляции, измеряемых индексом потребительских цен.

На протяжении последних пяти лет показатель потребительской инфляции в Украине составлял (в расчете декабрь к декабрю предыдущего года): в 2012 г. — минус 0,2%, 2013 г. — 0,5, 2014 г. — 24,9, 2015 г. — 43,3, 2016 г. — 12,4%. Между тем рост цен производителей в 2016 г. составил 36%. Результаты такого роста украинцы почувствуют уже в первом полугодии текущего года через очередное облегчение их кошельков.

Указанное выше не свидетельствует о достижении и поддержании ценовой стабильности в государстве на протяжении 2014–2016 гг. Таким образом, вопреки снижению темпов инфляции в 2016-м, нельзя считать, что Национальный банк выполнил свою основную функцию, как это определено ст. 6 закона о НБУ и ст. 99 Конституции Украины.

3. Жесткая денежно-кредитная политика и непрозрачная и неоправданная политика так называемого очищения банковской системы привели к кредитному кризису, отрыву банковского сектора от реальной экономики и потере доверия общества к Национальному банку и банковской системе в целом.

Национальный банк декларирует переход к инфляционному таргетированию, однако де-факто он избрал неэффективные инструменты борьбы с инфляцией путем жестких количественных ограничений чистых внутренних активов и денежной базы (которые даже жестче, чем требует МВФ). То есть по сути используется режим таргетирования монетарных агрегатов на очень низком уровне, который обостряет кредитный кризис, препятствует экономическому росту и вместе с тем не является действенным для валютной и ценовой стабилизации вследствие того, что потребительская инфляция в Украине носит немонетарную природу. В 2014–2015 гг. инфляция было вызвана девальвацией и ростом тарифов, а в 2016-м — также преимущественно административными факторами, в частности тарифы на жилищно-коммунальные услуги за год выросли на 47,2%, цены на алкогольные напитки и табачные изделия (из-за повышения акцизов) — на 22,5%.

4. Де-юре НБУ декларировал режим плавающего обменного курса, а де-факто административные валютные ограничения были даже более жесткими, чем в условиях прежнего фиксированного обменного курса. Это привело к значительному сужению межбанковского валютного рынка, что обостряет риски реализации шоков любой природы. В результате обменный курс в течение 2016 г. снизился с 24,00 до 27,19 грн/долл., или на 13,3%.

5. Процентная политика имеет существенные недостатки и с точки зрения операционного дизайна, и с точки зрения завышенного уровня ставок по пассивным операциям НБУ (по депсертификатам), что разрушает мотивацию банков к кредитованию и искажает рыночные механизмы денежно-кредитной сферы. На протяжении 2016 г. общий объем остатков по кредитам в экономику вырос только на 1,7%. Статистический эффект увеличения объема гривневых кредитов на 16,4% в значительной степени обусловлен конвертацией кредитов в иностранной валюте в национальную (остатки по кредитам в иностранной валюте в долларовом эквиваленте сократились на 20,5%).

6. В условиях денежного голода в реальном секторе Нацбанк продолжал изымать значительные объемы ликвидности из банковской системы. За прошлый год общий объем размещения депозитных сертификатов Национального банка превысил показатель 2015-го и приблизился к 3 трлн грн, что даже превышает размер номинального ВВП. Ежедневные остатки мобилизованных средств в течение года в среднем составляли 55 млрд грн. Объем годовых эмиссионных расходов НБУ в 2016-м по процентным выплатам по депсертификатам составил около 9 млрд грн. Указанные процессы обусловлены поддержанием процентных ставок Национального банка на завышенном уровне. Вопреки снижению учетной ставки (которая с конца апреля 2016-го равняется ставке по депсертификатам на 14 дней) в течение года с 22 до 14%, ее номинальный уровень превышает инфляцию и приближается к ставкам по новым гривневым кредитам, выданным в корпоративный сектор. Более того, в октябре и ноябре 2016 г. среднемесячные ставки по таким кредитам были, по данным НБУ, все же ниже (13,6 и 13,1% соответственно), чем учетная ставка, что свидетельствует об игнорировании Национальным банком рыночных процессов.

Такая процентная политика Национального банка обусловила также поддержание на высоком уровне доходности ОВГЗ на первичном рынке (14,9% в среднем за 2016-й) и соответствующий рост госрасходов по обслуживанию долга. Также это привело к значительному наращиванию банками портфеля гособлигаций: в течение 2016 г. остатки ОВГЗ в собственности банков выросли втрое — с 81,6 млрд грн до 255,5 млрд (с учетом облигаций, выпущенных для капитализации Приватбанка). Таким образом, происходит искусственное блокирование ресурсов банковской системы (вложение в ОВГЗ и депсертификаты НБУ), которые могли быть направлены в реальный сектор экономики.

Низкая кредитная активность является одним из основных факторов продолжения рецессии в экономике. По оценкам НБУ, прирост реального ВВП в 2016 г. составил 2,2%, что на фоне низкой базы сравнения (на протяжении 2014–2015 гг. реальный ВВП сократился на 15,8%, а в долларовом эквиваленте —с 183 млрд долл. в 2013 г. до 90,1 млрд в 2015-м) является стагнацией. Прирост промышленного производства в 2016 г. составил лишь 2,4%, тогда как за два предыдущих года произошло его сокращения на 21,8%.

В результате медленного восстановления промышленного производства (в т.ч. из-за низкой кредитной активности и фактического отсутствия структурных реформ) объемы экспорта продолжили сокращаться (на 4,1%), тогда как импорт, после трех лет сокращения, в 2016 г. возобновил рост (на 3,9%). Как следствие, дефицит текущего счета платежного баланса вырос с минус 189 млн долл. в 2015 г. до минус 3,4 млрд в 2016-м. Высокие процентные ставки не позволяли активизировать производство для импортозамещения, поэтому шанс расширить внутреннее производство вследствие значительной девальвации гривни в 2014–2015 гг. был утрачен. А именно импортозамещение могло бы стать ключевым драйвером валютной и ценовой стабильности и вместе с тем стимулировать экономический рост.

7. Деятельность правления НБУ по очищению банковской системы, которая привела к ликвидации более 90 банков с украинским капиталом, проявилась, в частности, и в потере значительной части активов банковской системы, сбережений населения и средств субъектов хозяйствования, снижении кредитной активности, уменьшении денежного мультипликатора, увеличении долговой нагрузки на бюджет и потере доверия общества к банковской системе. Общие прямые убытки, нанесенные государству и обществу такой политикой «очищения», превышают, по разным оценкам, 500 млрд грн. Становится все более очевидной необходимость проведения независимого аудита эффективности подобной политики и подсчета общих прямых и косвенных потерь для страны.

Учитывая изложенное, экспертная среда, в том числе Общественная коллегия Совета НБУ, предлагала Совету Национального банка признать, что денежно-кредитная политика в

2016 г. оказала негативное влияние на состояние социально-экономического развития страны, а деятельность правления НБУ в сфере банковского регулирования и надзора отрицательно влияла на состояние финансово-банковской системы.

Однако Совет НБУ такую оценку не учел, вместо того в пресс-релизе указано: «Несмотря на финансово-экономические трудности нашего государства, Национальный банк Украины смог мобилизовать все ресурсы и выполнить главную цель, определенную Основными принципами денежно-кредитной политики на 2016 год».

Вывод. Пока монетарная власть не учитывает мнение профессиональной общественности. Так, в июне 2016 г. всеукраинским научным сообществом и практиками банковской системы был разработан проект Стратегии развития банковской системы Украины на 2016–2020 гг. Этот документ был рассмотрен и одобрен комитетом ВРУ по вопросам финансов и банковской деятельности и направлен в НБУ и КМУ. Реакция со стороны Национального банка — нулевая. В конце 2016 г. независимыми экспертами из числа 33 докторов наук и десятков кандидатов наук были подготовлены и направлены в Совет НБУ предложения к Основным принципам ДКП на 2017 г., принципиально отличавшиеся от проекта правления НБУ в части поддержки экономического роста. Однако окончательный (утвержденный) вариант Основных принципов денежно-кредитной политики на 2017 г. и среднесрочную перспективу в ключевых моментах оказался максимально приближенным к предложениям правления НБУ — политика инфляционного таргетирования, плавающий валютный курс, изъятие денежных ресурсов из банковской системы через государственные ценные бумаги и т.п. Независимую и обоснованную оценку деятельности правления НБУ в 2016 г. и предложения Совет НБУ, к сожалению, не принял во внимание. Да, это его право. Но улучшится ли от этого социально-экономическая жизнь в стране в ближайшее время, теперь уже персональная ответственность членов Совета, ведь такую монетарную политику правления НБУ на 2017 г. одобрил новообразованный Совет Национального банка.

Информация о материале

Опубликовано: 17 марта 2017

Директор КП Кернеса віддав підряд на ремонт будинку фірмі зі свого оточення, яка фігурує у справі щодо виведення коштів «Жилкомсервіса»

КП «Харківспецбуд» уклало угоду з ТОВ «Буд-Девелопмент Україна», щодо капітального ремонту житлового будинку на суму 679,25 тис. грн.

Звіт про проведення закупівлі опублікований на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель «Прозорро».

Роботи мають бути виконані до кінця року.

Зокрема, планується проведення капітального ремонту будинку по пр. Гагаріна, 2.

Детальної інформації щодо об’ємів робіт немає.

Засновником ТОВ «Буд-Девелопмент Україна» зараз є Олег Лановенко, директором вказаний Сергій Колотюк.

За даними порталу Youcontrol, раніше засновником підприємства був Сергій Пашков.

Він є керівником ТОВ «Сучасний дизайн», яке належить директору КП «Харківспецбуд» та депутату міськради від «Відродження» Богдану Долині.

Більше того, дружина Олега Лановенко – Юлія – за даними з її сторінки у соціальній мережі працює саме у КП «Харківспецбуд».

Крім того, ТОВ «Буд-Девелопмент Україна» фігурувало у кримінальній справі щодо виведення коштів КП «Жилкомсервіс», у якості сумнівного контрагента.

Також нагадаємо, що правоохоронці розслідують діяльність КП «Харківспецбуд», яке очолює Долина, і яке закуповувало будівельні матеріали у близького до нього ПП «Укрспецпоставка-М» за завищеними цінами.

Діяльність КП курирує «Харківспецбуд» той самий Департамент житлового господарства Харківської міськради, який очолює колега Долини по фракції «Відродження» у Харківській міськраді – Роман Нехорошков.

Також варто відзначити, що Долина у декларації 2015 року приховав свій бізнес.

Информация о материале

Опубликовано: 17 марта 2017

Чи повинен підприємець-співвласник входити до ОСББ будинку, у якому він має нежитлову нерухомість

Передусім нагадаємо: Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III (далі — Закон про ОСББ) не оперує поняттям «членство в ОСББ». Натомість є категорія «співвласники багатоквартирного будинку». Зокрема під ними мають на увазі всіх власників квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. У разі створення в будинку об’єднання співвласників усі рішення об’єднання (звісно, якщо вони не суперечать нормам чинного законодавства та були прийняті в установленому законом порядку) є обов’язковими для виконання та дотримання УСІМА без винятку співвласниками.

Отже, першу частину запитання з’ясували: незалежно від того, проти чи за створення об’єднання виступав окремий співвласник (хай це підприємець), усі рішення такого об’єднання будуть для нього однаковою мірою обов’язковими. Не є винятком і власники нежитлових приміщень будинку, незалежно від наявності чи відсутності в них підприємницького статусу.

Принагідно зауважимо: власником нерухомості може бути лише фізична особа, а фізичні особи — підприємці не належать до суб’єктів права власності згідно із чинним цивільним законодавством, на чому вже неодноразово наголошували також різні державні органи в роз’ясненнях (наприклад, роз’яснення Мін’юсту від 14.01.2011 р. «Статус фізичної особи — підприємця: проблеми застосування законодавства»).

Тому підприємницький статус жодним чином не матиме стосунку до відносин співвласника — власника нежитлового приміщення в будинку з ОСББ. Для ОСББ він є таким самим співвласником-фізособою, як і решта власників квартир.

Тепер надамо відповідь на другу частину запитання — щодо нарахування та сплати внесків до ОСББ власником нежитлового приміщення в будинку. Відповідь на нього випливає з уже з’ясованої нами першої частини запитання. Зокрема, власник нежитлового приміщення зобов’язаний сплачувати всі внески, сплата яких є обов’язковою відповідно до рішень, прийнятих загальними зборами об’єднання.

Згідно зі ст. 10 Закону про ОСББ, рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов’язковим для всіх співвласників. Таким чином, якщо ОСББ установило розмір членського внеску в певній сумі, його сплата є обов’язком співвласника.

Чи означає це, що загальні збори об’єднання можуть установити будь-який розмір внеску або платежу для кожного співвласника?

Ні, адже діють правила, закріплені в ст. 20 Закону про ОСББ, відповідно до яких:

- частка співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного й капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна в багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) і/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності;

- частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Отже, розмір внеску чи будь-якого іншого платежу співвласника, установленого ОСББ для спільних потреб у будинку, повинен визначатися, виходячи з площі належної співвласнику квартири/нежитлового приміщення. При цьому законодавство не містить норм, які б установлювали інші, особливі підходи при визначенні «тарифів» для внесків саме для власників нежитлових приміщень порівняно з власниками квартир (наприклад, залежно від того, є співвласник підприємцем чи ні).

Якщо ж в ОСББ відійшли від принципу однакового підходу для всіх і встановили для власників нежитлових приміщень більш високі розміри внесків, знехтувавши принципом пропорційності внеску площі, власник нежитлового приміщення матиме всі підстави для оскарження відповідного рішення загальних зборів у судовому порядку. Закон про ОСББ визначає, що саме в такому порядку вирішуються спори стосовно визначення частки співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного та капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна в багатоквартирному будинку.

Наостанок зауважимо: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників належить до питань, вирішення яких лежить у площині виключної компетенції загальних зборів об’єднання.

Отже, такі рішення не вправі приймати, наприклад, правління ОСББ чи його керівник. Рішення ж загальних зборів співвласників із таких питань вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості всіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, — більшістю голосів.

Слід нагадати: під час голосування на загальних зборах кожен співвласник матиме кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника в загальній площі всіх квартир і нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50% загальної площі всіх квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожен співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. При цьому статутом об’єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику, на загальних зборах.

Информация о материале

Опубликовано: 16 марта 2017