Главная

Албанский волшебнег

...Очкующий Лев грозно посмотрел на маленькую Йулли и грозно рыкнул: “Гыыы-гыыыы”. Он с децтва страдал тяжелой формой трипольской картавости, поэтому не выговаривал половину букафф. Но Йулли была смелой пелоткой, патаму что носила сумочку от Луи Виттона и могла много часов подряд зачотно ипать всем моск в программе «Шустрая жизнь».

Все знали: она в состоянии не по-деццки зарядить луивиттоновской авоськой по писанке. “Ты че рот открываешь, старый иблан, ща жостко сделаю тебе импичмент!” – сказала Йулли и приготовилась зарядить с носка в район импичмента. Лев сел на измену и поджал хвост, прикрывая слабое парламентское место. “Пайдем со мной к волшебнегу. Он как раз специализируется на таких трусливых падонках, как ты”, – сказала Йулли Очкующему Льву. Смелый пес Портошка бодрой трусцой подрулил к харанту зверей и нагадил ему прямо на хвост. Потом подумал немного и стал пристраиваться сзади. “Убери жывотное!” – в панике заорал лев и завертелся, как Карлсон после аварии пропеллера. “Ничего, довертишься до Киевского хозяйственного суда, а там я тебя по-любому вжарю”, – думал отважный собак, придерживая лапой свое юридическое достоинство. «А собачка-то подросла…», – подумала Йулли, наблюдая за веселой игрой зверушек.

– Фу, Портошка, оставь его! У вас все равно ничего не получится!

– Почему?!

– Потому что вы мальчики!

Тут надо объяснить вдумчивому читателю, каким образом маленькая пелотка Йулли попала в страну великого волшебнега. Нет, не по пьяни. И не на Боинге харанта. У дефочки был маленький домик на дамбе. На его покупку скинулась вся ее семья (включая зятя-мотобола – такой вот парадокс). В домике построили специальный антикризисный погреб. Они там все прятались, когда в стране начиналась очередная финансовая буря. Но на этот раз Йулли тупо профтыкала начало газпромовского урагана, поскольку решила добить правой ногой старого пса Стельманчега. Псина под конец жизни уже до того оборзела, что ни с кем не делилась своим кормом. Только-только добрая девочка приладилась придушить старое животное, как налетел газовый ураган и унес Йулли нах, то есть в страну великого и ужасного волшебнега. Вместе с луивиттоновской сумочкой, домиком на дамбе и смелой собачкой Портошкой, которая как раз забежала к Йулли со свежими юридическими документами.

Посреди волшебного поля афганской конопли стояло жостко вштыренное в зад пугало, привезенное с высоких гор далекой страны контрабандистов. Его звали СтрашилЕЦ, поскольку он постоянно всех пугал своим страшным окончанием (-ец). Еще у него совсем не было моска, поскольку он не любил москалей. Проходя мимо волшебного поля, Йулли пришла в хорошее настроение и предложила Страшилецу достать немного моска у волшебнега. «Диты нах! – как-то грубо ответило горное пугало. – Йа ипу, в смысле люблю Очкующего Льва! А ты, сцуко, веселящий хаз воровала. Афантюристка, на!». Мда… не получилось у них ничего.

Йулли вприпрыжку бежала по узкой желтой дорожке, высоко подбрасывая вверх свои замазанные зеленкой коленки и напевая задорную песенку из репертуара группы «Тату»: «Нас хер догонишь!». Портошка, как всегда, путался под ногами. Вдруг из лесу раздались стоны травосека. Это был не простой травосек, а железный. Как известно, трава нужна всем. Поэтому и травосек, по идее, должен пользоваться популярностью. Однако Железному травосеку в последние годы не везло. То пытался накосить на чужом электоральном поле и в результате пролетел. То слегка накосил, однако недостаточно для полного кайфа, и его скрючило в непонятной третьей позе. Как назло, масло в партийной масленке подошло к концу, и товарищи по партии уже в открытую стали намекать, что без спикерского топора он никому и на фиг не нужен. Вот и гнил травосек третьим лишним, лелея надежду показать свою голову в качестве манка для президентского электората. Услышав эротичные стоны травосека, Йулли изменила маршрут, что-то втихую накапала в партийную масленку, Портошка все задокументировал, и в результате появился жизнеспособный член коалиции, направляющийся вместе с новыми коалиционными друзьями к волшебнегу.

Но перед началом непростого путешествия Железный травосек попросил доверху наполнить его партийную масленку, а также достать новый спикерский топор. «Я могу попасть под электоральный дождь и снова заржаветь», – очень просто аргументировал травосек свою просьбу. «А ниипацца у пацана желания…», – подумала Йулли, но просьбу пришлось выполнить. Одна старая фея-нимфоманка еще при приземлении пелотки после урагана предупреждала, что в волшебной книге записано: «Возьми Железного травосека в каалицию, патаму что иначе Очкующий Лев распустит парламент».

В компании с Железным травосеком Йулли быстро продвигалась вперед. Сразу за поворотом она увидела странную табличку: «Путник! Ахтунг! Через сто метров сбываются все твои мечты!». И странный знак – лошадиная подкова 43-го размера с восклицательным знаком. «Оранжевые ибланы», – догадалась Йулли и знаком приказала всем заткнуться и не отсвечивать. Посланный нах, то есть на рекогносцировку отважный пес Портошка доложил, что за углом высится оранжевый замок, в котором обитают штук семьдесят ибланов-людоепов.

продолжение следует...

Информация о материале: Опубликовано: 26 декабря 2009

Снег и бред

Самым ярким украинским политиком на этой неделе был Юрий Луценко, легко и без потерь перенесший встречу с кулаком депутата Шуфрича. Он умудрялся одновременно привычно попадать в анекдоты и заниматься откровенным шулерством во вверенном ему ведомстве. Ющенко не слишком навязывал свое общество, периодически появляясь в информпространстве с очередным заверением, что выборы он выиграет. Даже известный донецкий сумасшедший ученый Кипень на этой неделе обнародовал какие-то результаты соцопроса, согласно которым Виктор Андреевич набирает уже почти 10%. Журналисты смеялись, но публиковали.

А что? В качестве анекдота пойдет. Серьезные игроки эти «утки» всерьез не воспринимали. Тимошенко устала интеллектуально напрягаться, а выпавший ей на выборах счастливый номер 13 окончательно пошатнул равновесие в голове под косой. Она заговорила о своем мессианстве, привычно фантазируя на тему тайного союза Ющенко и Януковича. В общем, все ранешние симптомы Ющенко проявились и у нее. Лидер оппозиции ездил по регионам и общался с избирателями. Сенсационных заявлений не делал, на фантазии Тимошенко почти не реагировал. Единый Центр проявил реальную заботу о людях в снегопад. В общем, никто не скучал.

Я памятник себе...

Так вот, начнем с самого веселого. Министерство внутренних дел планирует в первом квартале (январе-марте) 2010 года массово изымать самогонные аппараты у сбытчиков самогона, деформировать их и сооружать памятники в областных центрах, предупреждающие о недопустимости злоупотребления спиртным. Об этом сказал министр внутренних дел Юрий Луценко. «.Мы планируем в первом квартале массово изымать самогонные аппараты у сбытчиков самогона, деформировать их и сооружать памятники в областных центрах, предупреждающие о недопустимости злоупотребления спиртным. Это будут своеобразные памятники», - сказал Луценко. Ну, я бы еще символическое изображение самолета добавил и пару немецких слов. И портрет самого Луценко - куда без него. Чтобы память нас хоть как-то страховала от таких политиков в перспективе. Ну, в наперстки Юрий Витальевич тоже успел поиграть. Правда, тут публичность в его планы не входила. Но шила в мешке он утаить не смог. И не только в мешке.

Бредогенератор

Как писали выше - Тимошенко фантазировала на привычные темы. Первая - все в сговоре против нее, вторая - она не меньше, чем Мессия. Последнее очень напоминало 2004 год, но мессией тогда считал себя парень из другой палаты. Как будто в правительстве делать совершенно нечего, Тимошенко не хуже лидера оппозиции мотается по регионам. Где продолжает врать, что кандидаты в президенты Виктор Ющенко и Виктор Янукович договорились, что в случае победы последнего на выборах главы государства Виктора Ющенко будет назначен на должность премьер-министра Украины. Несмотря на то, что Виктор Янукович еще на прошлой неделе четко заявил - никакого Ющенко в его правительстве не будет. Да это и нелепо - с одной стороны в чем тогда смысл выборов, как не в смене власти и тюрьме для проворовавшихся? А с другой - на кой черт лидеру регионалов этот Ющенко сдался во время выборов? Рейтинг в 10% существует исключительно в нескольких горячих головах.
«Янукович пообещал Виктору Андреевичу должность премьер-министра после своей победы, а президент Украины прямой наводкой мочит по мне. Ну, надо же как-то заслуживать такую огромную награду!» - сказала Юлия Тимошенко в ходе общения с территориальной общиной Бобровицкого района Черниговской области. Ну, это не лечится. Банки спасены, газовая мафия побеждена - вона вообще на реальность никак не реагирует. Теперь о мессианстве. Наверное, жеребьевка в ЦИК стала последним ударом по рассудку премьера. Придя в себя от радостной новости, Тимошенко проникновенно заявила, что не считает несчастливым номер «13», под которым она числится в бюллетенях на выборы Президента. «Кстати, Иисус Христос и 12 апостолов - это цифра 13, и я думаю, что это очень сильная цифра... просто надо иметь большой дух и вдохновение и делать так, чтобы в итоге добро побеждало зло... я думаю, что на этот раз добро окончательно победит», - сказала Тимошенко. Мы тоже на это очень надеемся. Понятно, что у зла много газовых денег, админресурс и куча примкнувших перебежчиков в лице угольных генералов, по которым давно скучают в СИЗО. Но добро - оно рано или поздно победит.
На фоне основной массы политиков выгодно отличился Единый Центр. Члены Одесской областной организации с помощью 14 собственных внедорожников вытаскивали автомобили, которые попали в снежные сугробы. За сутки единоцентристы извлекли около 30 автомобилей. «Идея возникла совершенно случайно. Наши знакомые застряли по городу и не могли выехать. Несколько ребят поехали им помочь и по дороге помогали выехать всем тем, кого они встречали. Впоследствии ребята разделились по городу: 4 авто находились в поселке Котовского и 10 - в центре города », - отмечают в областной организации. И никто не рассуждал, что 14 - это число апостолов, Иисуса Христа и еще его предтечи Иоанна. Когда люди работают - не до фантазий.
Координационный штаб члены «Единого Центра» образовали просто в партийном офисе и дали объявление о возможной помощи по местному радио. «Если долго не было звонков, то мы по собственной инициативе катались по городу и помогали на особо проблемных перекрестках. Работу в городе группа начала вчера 16 декабря в 3 часа дня. Звонки раздавались даже в 3 часа ночи», - сообщают одесские единоцентристы. В общем, молодцы. Было бы гораздо легче, если бы к этому доброму делу примкнули и остальные - вон, Яценюка всегда сопровождают минимум два «Лендкрузера».
А если энергию Луценко направить на уборку снега, то будет вообще замечательно. В качестве министра он себя зарекомендовал плохо, а вот физически за эти годы очень окреп. Да и Тимошенко могла бы поучаствовать - если в студенческие годы она в одиночку разгружала составы с большими шинами (хотя в Днепропетровске шинный завод - шины там загружают, а не разгружают), то уж снег расчистить - вообще легко. А там зять волосатый подтянется, лысоватый соратник, да разве в этом дело? Просто пора начинать отрабатывать долги перед народом. Не стоит откладывать. Раньше, как говорится... начнешь, раньше с чистой совестью на свободе. С Савиком Шустером, конечно.

Информация о материале: Опубликовано: 25 декабря 2009

Секс-работники боятся украинской милиции больше, чем жестоких клиентов

Через неделю после всемирного дня защиты прав человека (10 декабря), в мире отмечают 17 декабря - всемирный день защиты прав секс-работников от насилия и жестокости. Эта дата была выбрана как день памяти жертв самой крупной серии (более 40 трупов) нераскрытых убийств в США, совершенных неизвестным с Грин Ривер Стрит. И, чтобы привлечь внимание общественности к многочисленным случаям нарушения прав людей, занимающихся секс-бизнесом, представители правозащитных организаций рассказали о проблемах этой отрасли.

Секс-работа - тоже работа

С 2006 года в Украине за проституцию положен штраф, а не тюрьма

У работников сферы секс-бизнеса тоже есть профессиональные трудности. Во-первых, они боятся ненужной публичности. "С 2006 года у нас в стране проституция - это не преступление, а только административное правонарушение", - говорит юрист Павел Скала, руководитель программ по политике и адвокации МБФ "Международный альянс ВИЧ". А за это АК Украины предусмотрен штраф в размере от 87 до 175 гривен за первый привод в милицию, и 255 грн за повторное "попадание".

В большом городе можно хоть как-то сохранить анонимность. А тем, кто "трудится" маленьких населенных пунктах, где и с нормальной работой проблем больше, возможность огласки практически стопроцентная. Штраф приходит по месту жительства, и окружение все равно узнает, за что именно почтальон принес эту квитанцию на штраф. "Также, приехав по вызову и узнав, чем занимаются люди, медработники нередко отказываются помочь им, даже если речь идет о серьезной травме", - жалуется Елена Цукерман, руководитель общественного центра для секс-работников.

Из 85 тысяч тестов на ВИЧ и ЗППП большинство оказались положительными

И, во-вторых, работники секс-индустрии подвергаются повышенному риску заражения венерическими заболеваниями, так как не всегда при "выполнении работы" используются средства защиты. С 2008 года в Украине растет число ВИЧ-инфицированных людей, заразившихся через гетеросексуальные контакты (сейчас их уже 44% от всех ВИЧ-инфицированных), хотя несколько лет назад чаще заражалась путем инъекцирования. За последний год 40 негосударственных организаций консультировали и обследовали более 44 тыс. секс-работникам. Из 85 тысяч тестов на ВИЧ и на заболевания, передающиеся половым путем (ЗППП), большая часть оказалась положительной.

Еще одна серьезная проблема - вымогательство. Но, например, в Ильичевске нет поборов со стороны милиции. "Девушки поделились с нами, что иногда деньги у них просят на бензин - не больше. Все друг друга знают и все друг с другом дружат". А вот в Севастополе "такса" - 50 грн. за право безнаказанно занять "рабочее место" у дороги.

Особый ажиотаж среди экспертов вызвала информация о недавнем задержании группы из 83-х проституток в одном из столичных ночных клубов. Особенно рассмешили гонорары, которые якобы получали за свои услуги девушки. "Что? 700 долларов в час? Да максимум 200-300, и то если это девушки класса ВИП - владеют несколькими языками и умением себя вести", - говорит Ирина Мишина, руководитель проектного направления по мобилизации сообщества секс-работников. - Посчитайте сами - 700 умножить на 83 - это какая же сумма получается? И что это за клиенты, которые столько платили...".

Штрафа бояться - в милицию не ходить

За последние полгода насильственной смертью погибла секс-работница в Кировограде и еще двое мужчин в Севастополе. Также известны случаи пропажи людей без вести, не говоря уже об избиениях и грабежах. Но с заявлениями в милицию работники секс-индустрии не спешат - они ее... боятся. "Мы проводили опросы среди девушек, но откровенно говорить о своей работе согласились только в трех областях. В остальных боялись, что их найдут по почерку", - рассказывает Мишина.

Секс-работники боятся милиции больше, чем жестоких клиентов

По данным опроса, проведенного Общественным центром для секс-работников, среди них 41,7% подвергался физическому насилию, 36,5% - сексуальному. Но 25% из них никогда не обратятся за помощью в милицию, так как считают, что их никто не защитит, потому со стороны правоохранительных органов исходит еще большая угроза, чем со стороны клиентов. Хотя только за 3 месяца работы центра в каждой из областей было зафиксировано по 20 нарушений юридических и прав и личных свобод работников секс-индустрии.

"Если закон считает проституцию не криминальным, а административным парвонарушенем, почему же можно оскорблять и издеваться над работниками секс-бизнеса? Вас же не избивают, когда вы, например, переходите дорогу в неположенном месте? А ведь это то же административное правонарушение", - говорит Мишина.

"Ситуация улучшится, если вообще отменить даже административную статью за занятие проституцией, которая поощряет милицейскую коррупцию. Тогда и поборы брать не за что будет. И, если клиент тоже будет обвинен в покупке секс-услуг, интересно, как его ловить будут? Проверять наличие презервативов в сумочке у его спутницы?", - размышляет Цукерман.

Поскольку победить проституцию, как и коррупцию, в принципе невозможно, лучше держать все под контролем. Вероятно, именно поэтому с 19 февраля 2009 года "Законом Украины об утверждении общегосударственной программы обеспечения профилактики ВИЧ-инфекций, лечения, ухода и поддержки ВИЧ-инфицированных и больных СПИДом на 2009-2013 гг." впервые легализирована профилактическая работа среди лиц, оказывающих платные сексуальные услуги.

По последним данным отечественных экспертов, на сегодняшний день в Украине насчитывается от 63 до 93 тыс. людей, предоставляющих секс-услуги за деньги.

А как считаете Вы: нужно ли легализировать проституцию в Украине?

Информация о материале: Опубликовано: 25 декабря 2009

Легалізація політичної проституції

Прийоми зваблення виборців все більше нагадують прийоми представників найдавнішої професії. Моніторинг політичного популізму та брехні. 7-13 грудня 2009 року ключові кандидати, ніби змовившись, синхронно вдалися до прийомів зваблення виборців, що підозріло нагадують прийоми представників найдавнішої професії. Тимошенко виставляла на огляд свої політичні принади, Ющенко грав роль досвідченої «професіоналки», Яценюк продавав свою цноту, Тігіпко обіцяв все і всім. Глядачі мали від цього втратити голови, отримати задоволення і піти за «коханими на край світу». Проте в сумі все виглядало доволі моторошно. Моніторинг брехні за 7 - 13 грудня 2009 року.

Юлія Тимошенко: акробатика фарсу

Формат «Готовий відповідати» ТРК «України» добре підходить для бійцівських якостей Юлії Тимошенко. І вона в черговий раз скористался з нагоди продемонструвати їх і повоювати за голоси телеавдиторії цього телеканалу.

Ми ж знову мали нагоду пересдвічитись в неабиякому вмінні прем'єр-міністра приховувати і перекручувати невигідні факти, називати «чорне» «білим» та ставити опонентів з ніг на голову.

Усі політики, в яких би країнах вони не жили, вони мають якісь свої стосунки. Це абсолютно такі самі люди, як будь-які інші, і коли політики мають симпатії або антипатії, у них це так чи інакше виплескується. Виплескується у Віктора Андрійовича, виплескується у Путіна, у мене...

Країна - це країна. А те, що стосується розмови з Путіним і прес-конференції, то я, чесно кажучи, розважалася не з його слів, а якщо ви пам'ятаєте, я сказала інше: я сказала, що мені як жінці іноді хочеться з'їсти свою краватку, але слава Богу, що її у мене немає.

Перша брехня. Автор особисто від початку до кінця бачив прес-конференцію Тимошенко і Путіна 19 листопада. Сміялася українська прем'єрка щиро зі слів Путіна і жодного слова не казала, що «хотіла б з'їсти свою краватку», лише грайливо піддакнула російському колезі, що вона, на щастя, краваток не носить. Такий собі простий маніпулятивний прийом, щоб переключити увагу глядачів з неприємного факту на свою особу.

Як ви знаєте, посадові особи можуть бути тільки Генеральною прокуратурою притягнуті до відповідальності, ніхто з посадових осіб не може притягнути до відповідальності, крім Генеральної прокуратури.

Я можу сказати абсолютно чітко: для тих, хто порушив закон і згідно з Кримінальним кодексом має нести відповідальність, він буде нести відповідальність, причому невідворотньо. Репресіями це назвати неможливо.

Брехня друга: Тимошенко з власного досвіду не може не знати, що Генпрокуратура у зв'язці з судами, з якими вона однаково залежно від сильного президента, легко перетворюється саме на інструмент репресій та переслідувань. Про цей ризик Тимошенко мала б знати ще з 2001 року, коли сама опинилася між жорнами цієї системи. Далі були 2002-2004 рр., коли Тимошенко неодноразово подорожувала до Страсбургу, де на Парламентській асамблеї Ради Європи розповідала і слухала про претензії європейців до системи органів прокуратури в Україні. Зрештою, в Тимошенко для цих питань є радник Ханне Северінсен, яка може їй про це нагадати.

Врешті-решт, в своїх нещодавніх інтерв'ю Тимошенко в стилі Януковича обіцяла поскручувати корупціонерам шиї. Це прозвучало і мало прозвувати саме як репресії, але репресії, проти яких більшість громадян не мають нічого проти.

Інша справа, що на «Україні» Тимошенко була змушена цю тезу пом'якшувати і майже спростовувати, щоб їй не пригадали «Донбас, оточений колючим дротом».

У нашій фракції є бізнесмени, але в нашій фракції немає олігархів, тому що вони не можуть використовувати політичну силу для примноження своїх статків, для впливу на свідомість людей. Вони у нас як фокус-група - що потрібно робити для бізнесу, а не правляча сила, так, як це буває в олігархії...

Олігарх - це коли співпадають великий бізнес, причому отриманий нечесним шляхом через державні можливості, це засоби масової інформації, які дають можливість впливати на свідомість людей і підлаштовувати цю свідомість під свою форму правління. Ці люди мусять мати свої власні політичні великі сили і лобі, які слугують не країні, ідеям, а їх власному примноженню багатства.

Брехня третя. Бізнеси Костянтина Жеваго, братів Буряків, Богдана Губського, Таріела Васадзе, Василя Хмельницького (фракція БЮТ в 2006) не відбулися б, якби їм не надавалися преференції при Кучмі, і не втрималися б під час кризи, якби їм не продовжував надавати преференції уряд Тимошенко. Раніше Тимошенко не цуралася олігархів і просто говорила, що «взяла їх на перевихання». Тоді їй вірили лише зі скрипом, а сьогодні не повірять і поготів.

Я це зробила (об'єднання з Ющенком в 2004 р. - Авт.) заради того, щоб об'єднати всі зусилля людей доброї волі і спробувати олігархію перемогти. Це була моя мета. Я підставила плечі, підклала руки. Ви знаєте, що він (Віктор Ющенко) важко хворів в той час, і я, по суті, провела виборчу кампанію за Президента.

Напівбрехня. Всі пам'ятають, як Ющенко збирав майдани восени 2004 і як приймав рішення. Тимошенко лише серед інших стояла за його спиною на Майдані. То ж гіперболізація своєї ролі в помаранчевій революції вочевидь розрахована на сентиментальну частину виборців, що розчарувалися.

Про «безкоштовних» зірок естради на акції «З Україною в серці!»

Є повністю вся система організації і є їх добра воля виступати на підтримку, тому що вони, на відміну від багатьох політиків, які лікуються в Німеччині і відпочивають на Канарах, живуть в своїй власній країні. І їм потрібно цю країну побудувати такою, як вони хочуть...

Артисти завжди мріють про велику популярність Що ми робимо? Ми забезпечуємо їм сцени, всю апаратуру, забезпечуємо всі необхідні місця для виступів, і можу сказати що ми робимо 50% справи, що самі вони ніколи б зробити не могли. Робимо рекламу для того, щоб прийшли їх послухали А те, що вони роблять, повірте мені, вони просто люди. На відміну від політиків, у них болить серце за Україну.

Брехня четверта. Розвінчати її практично неможливо тим, хто не може перевірити слова прем'єра через звернення до Інтернет-ресурсів. На УП та на інших сайтах інформація про розміри гонорари артистам вже не є секретам. Про платний характер цієї акції вже говорять відкрито.

Віктор Ющенко: в полоні солодкої брехні

Поява Президента на «Свободі слова з Андрієм Куликовим», ICTV (07.12.2009) справила таке ж гнітюче враження, як і походеньки його тезки Віктора Януковича. На щастя, для Ющенка не знайшлося людини, яка могла б кваліфіковано і доступно для глядачів загнати його в ступор, як це зробили з Януковичем. Понад те, ефір на ICTV став для Ющенка кроком назад порівняно з «Великою політикою» на "Інтері». Кроком до звичної «теплої ванни». Президентом вперто відповідав не на запитання, а на те, що він хотів почути в цих запитаннях. До слова, запитання теж були менш гострі, ніж на «Великій політиці».

Можливо, саме цим розслабленням і пояснюється поява значної кількості відвертих перекручень фактів та свідомої брехні у репліках Президента. Зупинимося, на наш погляд, на найважливіших.

1. На запитання ведучого про імовірність розпуску парламенту заради ухвалення нової Конституції на референдумі, яка, у свою чергу, залежить від імовірності переобрання на другий президентський термін, Ющенко прямо не відповідає, а починає розповідати, чому не працює парламент:

Я виходжу з того, що сьогодні ми маємо вже затяжну парламентську кризу, яка побудована на цілих інтригах... Але суть залишається одна. З одної сторони, ми всі добре розуміємо, що у парламенті немає депутатської більшості. 226 на одному аркуші паперу - 226 народних депутатів, - які на себе взяли відповідальність по формуванню економічного курсу, бюджетного курсу, і є тою більшістю... Такий папірець ніхто не бачив. Знаєте чому? Чи не знаєте?

Тому що його немає. Тому що більшості 226 немає. А є коаліція. І оця колізія, яка виникає в рамках Конституції, яку можна подолати тільки через оновлення Конституції, через зміни Конституції, - або ми житимемо вічно в такій кризі, як зараз є: начебто сформувалась нова коаліція - три фракції - але прем'єр-міністра вона чомусь не подала в парламент, нова коаліція... хай старого... чи престарілого. Це не так важливо. Є процедура конституційна. На затвердження Кабінету Міністрів пропозиції не були подані, на затвердження міністрів не були подані. Тоді у нас виникає питання: що ми маємо на сьогодні? Ми маємо легітимний уряд? Ми маємо більшість, яка взяла на себе політичну відповідальність, і за 2009 рік буде нести політичну відповідальність, що це їхній курс? Чи ми будемо мати ситуацію, яку маємо сьогодні - жоден закон, по суті, у Верховній Рада провести не можна? Ми сьогодні маємо, очевидно, парламентську кризу - конституційну кризу, яку можна вирішувати тільки одним способом - змінами до самої Конституції, і змінами до законів конституційного характеру - в тому числі, і виборчого закону.

Отже, Президент звинуватив у всьому недієздатну коаліцію та недієздатний парламент. І він мав би повне політичне і моральне право це заявляти, якби протягом 2008 року його прямий підлеглий, Глава Секретаріату Віктор Балога, не робив все можливе, аби зруйнувати коаліцію 227 депутатів. Саме за подачі Банкової в червні-липні 2008 з коаліції виходять двоє депутатів: Павло Бут та Ігор Рибаков, що поставило коаліцію на межу існування. Тоді Президент своїм мовчанням благословив такі методи тиску на прем'єр-міністра, хоча сьогодні називає недоукомплектованість коаліції причиною політичої кризи.

По-друге, саме політика тиску зрештою призвела до того, що колись пропрезидентська фракція волею більшості депутатів від її складу перетворилася на антипрезидентську та ухвалила рішення про відновлення коаліції з БЮТ і Блоком Литвина. Якби цього не сталося, позачергові вибори відбулися б на початку 2009 року.

По-третє, Ющенко свідомо збрехав про конституційну процедуру призначення прем'єр-міністра. Справа в тому, що ще 28 квітня Конституційний суд за поданням самого Президента ухвалив рішення № 8-рп/2009, в якому фактично йшлося про те, що коаліція може вносити, а може і не вносити на розгляд Президента кандидатуру нового прем'єр-міністра, тобто може призначити його сама. Саме тоді, в квітні, Ющенко втратив останні надії змістити Тимошенко і розпустити або переформатувати парламент. Саме тоді через відсутність перспектив він ухвалив рішення йти на вибори і звільнити Балогу.

Очевидно, Ющенко так хоче забути про ці поразки, що воліє й сам вірити в цю брехню.

2. Схожа ситуація з коментуванням сфери зовнішньої політики, зокрема, курсу на Європейську інтеграцію. Ющенко прагне вигідно позиціюватися на тлі Кучми:

Я не хочу поширюватися, знаєте, на європейську політику... Коли нас пізнали у Європі? Моє запитання до вас: за останні - до 2005 року, я маю на увазі, - 5-6 років скільки ви бачили візитів президентів до України?.. Скількох країн? Куди український Президент виїжджав? Який діалог міжнародний був? Шановні, що у нас було з політикою з Європейським Союзом? Та нас в упор там не бачили, в упор... А тепер, коли ми говоримо зараз, що ми стоїмо за декілька місяців до підписання угоди про асоціацію - а я вам нагадую, що угоду про асоціацію підписали всі країни третьої-четвертої філії, які приєдналися до ЄС. Це була остання угода вищого рівня, яка кваліфікувала їх членство в Європейському Союзі...

Проте навіть на цьому тлі Ющенку важко виглядати виграшно. Адже після двох міжнародних резонансних скандалів із звинуваченнями у вбивстві журналіста та контрабанди військової техніки до Іраку Кучму все-таки приймали в європейських столицях і на саммітах ЄС та НАТО. Ющенко, попри всі внутрішні помилки, в плані негативу далеко до свого попередника, водночас рівень його несприйняття в Брюсселі навряд чи нижчий.

Понад те, Леонід Данилович не потрапляв у дурне становище, бо ніколи не просив і не обіцяв «за декілька місяців» підписати План дій щодо членства в НАТО та Угоду про асоціацію з ЄС. Ющенко неодноразово обіцяв і жодного разу нічого не отримував. При чому згадки про ці поразки спливають у адекватного глядача автоматично при спогляданні подібних марних пошуків виправдань.

3. Не менш захоплюючою стала розповідь Ющенка про «парламентську державу» в Україні та проведення в її умовах «економічних реформ»:

Якщо ми говоримо про економічний простір - так, ми - країна, яка прожила, по суті, без серйозних економічних реформ. Але хочу пригадати вам, шановні: починаючи з 2005 року, через зміни до Конституції, які були проведені в грудні 2004 року, ми стали парламентською державою - державою, у якій прем'єр-міністр очолює більшість - вона його й обирає, прем'єр-міністр призначає, через затвердження в парламенті, уряд, проводить економічну програму, затверджує під цю економічну програму бюджет, і відповідає за - підкреслюю, і хочу, щоб це всі почули, бо я хочу чесно запитать... Я - Президент країни, я не прем'єр-міністр... Я економіст, я можу багато чого пояснить, що треба зробити українському прем'єр-міністру - але це при умові, коли він у нас з'явиться. Компетенція проведення економічних реформ - вибачте, це не компетенція опозиції. Це не компетенція будь-якого інституту іншого, окрім уряду України і більшості, яка його обрала. І те, що моля місія заключалася в тому, щоб спонукати - і сьогодні, починаючи з газових питань, - спонукати цей уряд іти на реформи: починаючи від пенсійної, закінчуючи газовим сектором чи сільським господарством, чи ми говоримо про медицину, яка просто не знає реформ... Це є компетенція уряду. Я, як президент... У моїй компетенції - всіляко - в тому числі, і через правове поле, і ті ініціативи, які я можу проводити, чи підтримувать урядові в цьому сенсі - я даю слово: я все підтримав, все підтримав. Ви не можете назвать сьогодні крок, який би сказать: знаєте, от уряд хотів реформу, а президент своїм інструментом... А який у мене інструмент? - Право вето. Я його заблокував.

Коли у західній демократії у політику ідуть для того, щоб прислужитися своєму народу, а для того, щоб заробить гроші, - ідуть у бізнес; то через те, що ми маємо Конституцію, яка передбачає невідповідальність перед законом групки людей, - а ця групка людей вибудовує цілу піраміду, закінчуючи начальником районного відділу міліції і районним прокурором, - і це група, каста недоторканних. Звідси - рецидиви влади, до якої Президент не має відношення, на жаль. П'ять років тому це відношення було - у значній мірі, у набагато більшій мірі. І тепер ми кажемо: як змінити це? Як оцей парадокс політичної моделі влади, формування влади, зокрема, і ладу, як такого?... Його можна зробить за рахунок двох речей: принаймні, зміна, оновлення Конституції, позбавлення імунітету, очищення владних рядів від людей, які недостойні буть у владі, і друге виборче право - вибори за відкритими списками, вибори за мажоритарною системою... І, до речі, я думаю, що на цьому тижні я подаю в парламент один закон про провадження мажоритарної системи виборів - якщо ми говоримо про формування місцевих органів влади, і відкриті списки - для формування Верховної Ради України.

Брехня перша: Україна протягом всього 2005-го де юре і першої половини 2006-го року де факто була президентською республікою. Ющенко звільняв прем'єр-міністра та змінював міністрів як хотів, практично ні з ким не рахуючись. Тоді саме він міг особистим дзвінком заборонити прем'єр-міністру їхати до Москви, до Ашгабату, включати представників Фірташа у групу переговірників з Газпромом, давати тисячі письмових і обов'язкових до виконання доручень. Отже, відповідальність за незапочаткування реформ лежить великою мірою на самому Ющенку. Брехня друга: «закриті списки» партій та блоків цілком влаштовували Ющенка в 2006 і 2007 рр., коли він сам особисто вирішував, кого і на якому місці включати в списки. Так в «Нашій Україні» в 2006-му з'явилася група Кінаха, що перебігла до антикризової коаліції Януковича. Так в 2007-му там з'явилася «Самооборона», яка зараз воює проти Ющенка не гірше, ніж БЮТ.

То ж висновок один. Технологи Віктора Ющенка правильно зрозуміли, що найбільша проблема Ющенка-кандидата - його ж власні помилки. Єдина можливість викрутитися і позбутися іміджу невдахи бодай в частини електорату - брехня.

«Ты отказала мне три раза! Не хочу, сказала ты!»

Арсеній Яценюк привернув нашу увагу доволі відвертою та амбіційною заявою. Цитуємо мовою оригіналу:

Яценюк отказал собственникам «Интера»

Народный депутат от НУНС, кандидат на пост Президента, лидер партии «Фронт перемен» Арсений Яценюк заявил, что телеканал «Интер» не показывает его, потому что он отказал собственникам ресурса.

«Этот канал за последние восемь месяцев не показал меня ни разу. А знаете, почему? Потому что я отказал владельцам этого канала в том, что они купят Яценюка. И мы не договорились», - цитирует кандитата пресс-служба «Фронта».

«Они сказали: «Мы тебя исключим из канала». Я сказал: «Исключайте»,

Ми провели невеличке розслідування, чи правду сказав Яценюк. Як виявилося, він добряче збрехав. Бо помилитися на шість місяців з восьми навряд чи можна.

По-перше, 15 травня Яценюк взяв участь у ток-шоу «Свобода на Інтері». По-друге, 5 липня Яценюк дає розширене інтерв'ю «Подробицям тижня», відповідаючи на лояльні і заготовлені питання ведучого Олександра Данилевича. По-третє, протягом червня - жовтня Яценюка не просто згадали, а дали його синхрони в позитивному контексті або поряд з прихильними коментарями ведучих та репортерів у 17 випусках «Подробиць». З них 5 тільки у серпні було присвячено висвітленню конфлікта між Яценюком і мером Ужгорода Ратушняком під цілком вигідним для Яценюка кутом зору. Погодьтеся, якби Яценюк дійсно посварився з власниками «Інтера», акценти могли бути дещо іншими. Крім того, Яценюка показали у зв'язку зі святкуванням Дня незалежності та свята Першого дзвоника, теж у прихильній тональності. А 26 вересня „Інтер" взагалі назвав Яценюка провідним політиком України на рівні з Януковичем і пустив його синхрон перед «беканням-меканням» лідера «регіоналів». Так, набагато мнеше стало Яценюка після звільнення з «Інтеру» А.Безлюдної. Але точно не може йти мова про 8 місяців!

На користь Яценюка свідчить лише той факт, що 22 травня Інтер жодним словом не згадав про «повноліття» Яценюка, його 35-ту річницю. І це єдиний позитив, оскільки протягом останніх восьми місяців Яценюк не лише не зник з Інтера. За цей же період різко зросла кількість замовних, практично ідентичних, матеріалів на телеканалах другого і третього ешелону: 5 каналі, 24-му каналі, «Ері», Тонісі, Першому діловому. Напевне, апетити власників цих медіаресурсів більш скромні та прийнятні для Яценюка. Тим більше, що рейтинг самого Яценюка тепер наближається до рейтингу цих телеканалів.

То ж картина складається зовсім непристойна. Яценюк як особа легкої поведінки фліртує і набиває собі ціну перед виборцями, хизуючись своєю „Інтер-незайманістю", тоді як факти свідчать про цілком протилежне. Чим не яскравий приклад політичної проституції?

До речі, якщо у пана Яценюка виникнуть якісь заперечення. Розшифровки всіх 17 сюжетів, а також транскрипти його участі в травневій «свободі» і липневого інтерв'ю лежать в редакції «ТК».

Сергій Тігіпко: «Пойду туда, не знаю, куда»

Повнометражна поява кандидата в президенти в „Большой политике" З Євгенієм Кисельовим - «лакмусовий папірець» щодо його приналежність до групи лідерів. По- перше, це свідчення неабиякої фінансової спроможності кандидата (тема безкорисливості телеканалів у їх служінні громадському інтересу давно вже не підіймається.). А оскільки поява у двогодинному праймі за визначенням не може вартувати дешево, то таким кандидатам, як правило, влаштовується так звана „тепла ванна" - поміркований, солідний ведучий, звично балансує на грані показної об'єктивності і тонкої запобігливості, журналісти також тримають себе в руках, політичні конкуренти передбачливо не запрошуються, глядацька аудиторія регулярно відгукується оплесками. Коротше, всі умови для того, щоб безперешкодно викладати свої месиджі. Цей формат у поточній виборчій кампанії виявився найбільш прийнятним саме для головних претендентів.

Сумнівне задоволення прямої «гризні» з конкурентами дістається аутсайдерам президентської гонки, у яких фінансова «кишка» надто тонка для влаштування бенефісів, і «пристяжним» лідерів - від маловідомих депутатів, чиї прізвища нічого не говорять широкому загалу до скандальних ветеранів теледискусій на кшталт Шуфрича і Луценка.

Сергій Тігіпко менш як за місяць кампанії спромігся аж на два бенефіси в «Большой политике», що однозначно підтверджує факт як його фінансової потенції, так і зміну пріоритетів власників телеканалу. Щодо змістової частини, то в попередньому нашому тексті роль, яку обрав для себе Сергій Тігіпко визначалася, як роль «молодого поміркованого політика».

Звісно, на фоні багаторічного протистояння «Юлі і двох Вікторів» стратегія «персональної альтернативності» - перше, що спадає на думку будь-якому грамотному політтехнологу. Але питання щодо того, наскільки реальною є «альтернативність» курсу, який пропонує пан Тігіпко - залишається відкритим - і мабуть таким і залишиться після цих виборів. Сам кандидат не приховує своєї давньої включеності в український істеблішмент, згадує про свої претензії на роль «наступника» Леоніда Кучми у 2004 році і навіть припускає, що якби він тоді посідав посаду прем'єра, то однозначно переміг би на президентських виборах. Меседж логічний в розрахунку на частину електорату Віктора Януковича, але сумнівний з точки зору «нового» кандидата, який мав би бути готовий до фундаментального оновлення української політики.

Гнучкість і політична лабільність Тігіпка читається чи не в кожному його публічному пасажі і мабуть немає особливої потреби наводити їх всі. Навіть в нинішньому виборчому протистоянні він вже наперед готовий долучитися до будь-кого з переможців, аби лише посада була відповідна. І той факт, що саме завдяки зусиллям його конкурентів в Україні й склалася та ситуація, яку „поміркований професіонал" охоче піддає критиці - зовсім його не бентежить.

Сергій Тігіпко: Вы знаете, если мне не повезет и если я не попаду во второй тур, то я думаю, что у меня будут хорошие шансы быть премьер-министром и при президенте Януковиче, и при президенте Тимошенко.
Євгеній Кисельов: А в каком случае больше шансов?
Сергій Тігіпко: А что будет решаться, как это будет решаться - это будет решаться на уровне политических договоренностей. Первое - давайте договоримся о программе изменения страны, на что мы пойдем, и скажем об этом публично. Это раз. Второе. Покажите позиции, как моя сила политическая будет на это влиять. Дадите мне какие-то рычаги или сделаете меня просто технической фигурой? Если техническая фигура - не пойду. Если будут рычаги - пойду. Вот из этого будет складываться. Я уверяю вас - я считаю очень важным, чтобы мы, несмотря ни на какие проблемы, научились договариваться. То, что сегодня три политики уперлись, что называется головами, и не двигаются, не делают никаких компромиссов... Не можете сделать два шага - сделайте полшага вперед. То, что мы уперлись, я считаю, это очень непрофессионально для политиков уровня всей страны. Я готов к компромиссам, и я считаю, что для политиков это плюс, а не минус.
Євгеній Кисельов: А вот время этих переговоров, этих компромиссов между первым и вторым туром?
Сергій Тігіпко: Я, например, буду готов, исходя из того, что у меня программа уже есть, да, практически это должно решиться между первым и вторым туром. Времени хватит.

Євгеній Кисельов: Хорошо. А если оба вам предложат, то у кого больше шансов заполучить вас?
Сергій Тігіпко: Ой, буду торговаться политически

На всі запитання у кандидата є відповідь, він готовий співпрацювати з усіма і персонально нікого не звинувачуючи і всі критичні зауваження переводить у безособову форму. Єдине запитання, яке дещо вибило Сергія Тігіпка «з колії», було запитання про десь у чаті ненароком озвучену ним ідею легалізації проституції. На запитання «Чого це вам так припекло» кандидат видушив із себе, щось на кшталт: «Не могу сказать, что припекло, но... Вы знаете, не до того - выборы». І, здається, почервонів...

Ось так і вимальовується образ такого собі «політичного Молчаліна», девіз кампанії якого можна означити цитатою з грибоєдовської комедії «Умеренность и аккуратность».

Цілком можливо, що втомлений перманентним протистоянням електорат може й «повестися» на такий імідж, але очікувати від такого кандидата «проривних» ідей (а головне - їх практичного втілення) не доводиться. Хоча обійтися без змін - це означає черговий раз обійтися без розвитку.

Про брехню Януковича і решти читайте в наступних випусках моніторингу.

Далі буде.

Фото - Дискуссионный клуб

Информация о материале: Опубликовано: 24 декабря 2009

Атака «нубов»: бютовец Терёхин предлагает обложить налогом Интернет

Проблема БЮТ в том, что этот блок («Батькивщины», УСДП, если кто забыл) никак не может определиться, правый он или левый. Чтобы сразу расставить точки над «і», скажем так классическая схема идеологической ориентации выглядит следующим образом: левые выступают за увеличение налогов и рост расходов бюджета, правые выступают за снижение налогов и сбалансированные бюджет. Это, конечно, в идеале нередко и первые и вторые вынуждены отступать от своих идеологических установок (нельзя, например, с ходу оборвать все программы предыдущей власти, государство также вынуждено вмешиваться в хозяйственные процессы во время рецессии, не имеет особенной идеологической окраски и коррупция).

В своё время БЮТ, флиртовавший с международным социалистическим движением, выдвинул лозунг «Справедливость есть. За неё стоит бороться», узурпировав риторику левых партий. Бютовский «социализм» – украинский вариант аргентинского «перонизма», состоящего в ограблении продуктивного слоя граждан, с тем, чтобы положив себе в карман «откат», распределить добычу по вертикали лояльных чиновников и бросить «кость» малообеспеченным, другой рукой отбирая то, что им положено по закону. Это, собственно даже не идеология как таковая, а технология долгосрочного удержания власти.

Громогласие и не имеющие логического продолжения обвинения неизвестных «коррупционеров», постоянные клятвы в верности народу, бесконечный поиск и обличение «не дающих работать» врагов, подбрасывание под выборы пары гривен к пенсии – вот стиль правления таких «социалистов», под шумок набивающих себе мошну и экплуатирующих низменные инстинкты толпы.

Аргентина закончила плохо – и причём, не один раз, поскольку впала в так называемый vicious cycle of poverty «заколдованный круг бедности». А ведь когда-то, после Второй мировой – Аргентина входила в шестёрку наиболее развитых стран, поскольку, как и США, неплохо заработала на временном «отчислении» Европы с факультета прогресса.

Зло популизма пришло в Украину в 2004 году (на пятый год бурного экономического роста) и до сих пор не разжало хватку своих костяшек на горле нашей страны. Очередным проявлением этого зла является «атака нубов» из зала Верховной Рады на Инернет.

Копейка на бинокль

Нуб (noob) – от английского newbie – «новичок» (синоним «rookie» «салага») слово из жаргона игроков в сетевые игры, уже довольно прочно вошедшего в молодёжный сленг. Обычно употребляется в снисходительно-презрительном смысле. Вот таким «нубом» оказался и небезызвестный депутат от БЮТ Сергей Терёхин, предложивший в своем законопроекте №4764 от 03.07.2009 облагать налогом каждый переданный «байт». Откуда, конечно, нубу знать, какими пакетами сегодня продают доступ к сети и в каких едиинцах эти услуги измеряются. В законопроекте всего 6 страничек – как мило.

Справедливости ради скажем – меценатам и спонсорам «арт-рынка» еще больше не повезет, если этот абсурдный закон будет принят – например, там сказано, что в случае если гонорар субъекта или субъектов гастрольной деятельности больше, чему сумма выручки от проданных билетов, то разницу тоже нужно облагать налогом). Буквально на днях один веб-дизайнер («строитель сайтов») в сердцах сказал автору этих строк «Если в этой стране исчезнут безлимиты, из-за этого закона – я уеду».

Дело в том, что Терёхин желает взимать 1 процент от стоимости проданного операторами объема пользования ежемесячно. Хотя уже подсчитали, что для аккумуляции 300 млн. необходимо «подоить» операторов (и не только) на 7,5%, а не на один процент. Ведь бютовец требует подвергнуть налогообложению не только Интернет, но и такие невинные развлечения как пересылка мелодий, картинок и видеороликов с одного мобильного на другой. Прямой налог, автоматически поднимающий цену услуги. Придется менять рекламные тексты: «У вас уже не гудки? Ничего, скоро гудки станут у всех».

Любопытно, что собранные таким образом средства должны пойти вовсе не на повышение уровня жизни граждан Украины, и даже не на, скажем, реабилитацию жертв сексуального насилия (что, в отношении ряда политиков высшего эшелона и в качестве, как минимум, замаливания грехов было бы актуально), а на... поддержку украинского кино и театра.

Более того, из этих денег планируется, ни много, ни мало субсидировать билеты на показ снятого по госзаказу украинского кино. Это, надо думать, такое подмигивание в сторону чиновников Минкульта и известного своими вкусами Виктора Ющенко – «Пилите, Шура, пилите!». Примечательно, что законопроект этот сочинён явно в отрыве от нашумевшей в своё время программы Тимошенко «Украинский прорыв», провозглашавшей интернетизацию всей страны.

Не исключено, впрочем, что законопроект, откровенно вредный для кампании Тимошенко, является продуктом delirium tremens, поскольку общественность давно ознакомлена с уровнем распространения этого недуга в бело-сердечных кругах. Как в одной недавней передаче, обращаясь к дружественному Тимошенко министру внутренних дел Юрия Луценко обратился «регионал» Нестор Шуфрич – «Вы либо пейте, либо не пейте». Идея обложить налогом Интернет со всей очевидностью могла посетить лишь скорбную голову. Но всё же, чем это вызвано и к чему такой закон, если он, к несчастью будет принят, способен привести?

Обстоятельства дела

Во-первых, нельзя не предположить, что депутат Терёхин решил просто напомнить о себе – таким вот экстравагантным образом. Похоже, кто-то думает, что эпидемия гриппа уже вытеснила из общественного сознания грязный педофильский скандал. Это ошибка. Ведь в аспекте процессов, происходящих в общественном мнении, точкой привлечения внимания оказался даже не сам скандал, а подробности образа жизни ряда народных избранников, в первую очередь от БЮТ. Не сообщалось ведь, что тот же Терёхин требует через суд опровержения информации, озвученной человеком, который назвал его своим деловым партнёром (ссылка: http://lumpen.livejournal.com/1959777.html).

Во-вторых, очевидно, Юлия Владимировна свято верит, что и в следующем году удержится у власти – отсюда и забота о наполнении бюджета. Оно, конечно, триста миллионов не помешают. Только вот несомненно, что операторы, в том числе и государственный «монстр» «Укртелеком» будут прежде всего, вынуждены отменить практику неограниченного доступа клиентов к Сети («безлимит», «анлим», unlimited, в том числе и знаменитую государственную «огошку»).

Ведь надо будет посчитать налог с каждого переданного байта (пусть уж простят специалисты это же не кто-то, а депутат о связи такое имеет представление). Интересно, считать будут и входящие, и исходящие... байты? Естественно, что к концу года большинство операторов окажутся на грани банкротства, упадут и заработки мобильных компаний – ведь от первых клиенты станут бежать, а у вторых клиенты резко сократят общение. Сколько байтов в MMS-ке? Цена мегабайта, при всей нынешней его доступности, автоматические вырастет на 15-20%. Вернёмся к уже подзабытым моделям тарификации и пакета доступа в стиле мобильных «контрактов».

В-третьих, неужели сама Тимошенко по сути, начальница Терёхина, не понимает, какой удар это его проект наносит по молодёжному сегменту избирателей, который она так пытается соблазнить бесплатными концертами «поющих трусов», и который лишь недавно дорвался до дешёвой и быстрой передачи данных? Видно, отказывает – уже в который раз – премьеру политическое чутье...

В-четвёртых, украинскую арт-продукцию, особенно выполненную в рамках госзаказа, о которой так печётся Сергей Терёхин, и без того поддерживают всеми мыслимыми средствами. И в этом смысле, как бы кто не относился к Ивану Плющу, один из его афоризмов, здесь как нельзя кстати: «ну що ви впихуєте невпихуєме?» Оставьте украинский арт-рынок в покое, он гораздо лучше развивается и будет, хочется надеяться, развиваться без неуклюжих попыток государства «помочь», за которыми в большинстве случаев стоит банальный «распил» бюджетных средств. Разумеется, предлагаемое Терёхиным целевое назначением средств определено как «флажок» для привлечения голосов «нашеукраинцев». Но среди них есть и предприниматели, и экономисты, понимающие, стоит думать, насколько бредово выглядит такой закон, и чем он чреват.

В-пятых и последних, может быть, депутатам и оплачивают услуги пользования сетью и мобильною связью. А вот обычным людям – нет. Оказавшись перед необходимостью платить за связь значительно дороже, они вряд ли купят субсидированный билет в театр на «Москаля-чарівника» (Ивана Котляревского) или «Жидівку-вихрестку» (Ивана Тогобочного) или отправятся в кино на блокбастер про Миколу Джерю. А депутата с его законом, который лично ему, потребляющему налоговые отчисления, ничем не угрожает помянут «незлим тихим словом». И его политическую силу с её кандидатом в президенты – тоже. Очень хочется верить, что в Верховной Раде не найдётся 226 голосов за этот законопроект, отдающий не только дилетантством, но и нездоровым аппетитом.

В заключение

На днях довелось услышать по каналу «Рада» ещё одного борца за усиление налогового пресса – не менее небезызвестного бютовца Андрея Сенченко, прославившегося проектами, направленными против предпринимателей-упрощенцев. Г-н Сенченко с графиками долго и муторно объяснял, как Тимошенко заботится о народе Украины, оппонируя интригам врагов, заставляющих её исполнять закон о повышении социальных стандартов. Сенченко пояснял, что на самом деле это Тимошенко повышает пенсии. Впрочем, здесь всё, так сказать, прозрачно – «белые батальоны» спасают свою тонущую избирательную кампанию. Но вот что интересно. Депутат развил целую философию в русле очередного «судьбоносного выбора» – мол, Тимошенко строит социальное государство, а Янукович якобы ведёт к власти бизнес-кланы.

Так вот хотелось бы напомнить, безотносительно к нынешней избирательной кампании, что крупнейший инфраструктурный проект последней пятилетки (а это и тысячи рабочих мест, и сотни миллионов инвестиций), а именно Евро-2012 осилили один из основателей СДПУ(о) Суркис, выбивший для Украины победу в престижном конкурсе, и «регионал» Ахметов, простроивший захватывающую дух «Донбасс-Арену». А место оранжевых пустозвонов, потрясавших телесами на сцене Майдана, в списке радетелей за процветание Украины – то же самое, что и у «Грынджолив» на киевском «Евровидении».

И в самом деле – пусть оранжевые маниловы возьмут какой-нибудь район, где сто процентов голосует за оранжевых, и отрезав себя от коммуникаций области и государства, упражняются в построении того «социального государства», которое в исполнении нубов всегда оказывается очередной Северной Кореей, с удерживаемым в страхе голодным народом. Вот оттуда пусть и шлют письма телеграфом или телетайпом в окружающий мир горе-реформаторы, намеренные сегодня отобрать у нас и те маленькие свободы, которые ещё остались, и к появлению которых они не имели никакого отношения.

Даёшь вменяемые тарифы на связь!

Информация о материале: Опубликовано: 24 декабря 2009

Харьковскими правоохранителями изъято наркотическое вещество

22 декабря 2009 года в 12- 35 работниками Фрунзенского РО ХГУ ГУМВД Украины в Харьковской области по месту проживания у жителя г. Харькова, 1983 года рождения, прежде осужденного, было изъято 1,5 кг наркотического вещества - марихуаны.

Правоохранителям задержанный сообщил, что данное наркотическое вещество он сорвал возле лесопосадки на территории Харьковской области и сохранял с целью дальнейшего сбыта.

Решается вопрос о возбуждение уголовного дела за признаками ст. 307 и 309 Уголовного кодекса Украины.

Информация о материале: Опубликовано: 23 декабря 2009

Страница 2039 из 2102