Главная

Когда Джамала с песней «1944» выиграла конкурс в 2016 году, стало понятно: Украина во второй раз за 15 лет участия становится хозяйкой Евровидения. Начали считать, сколько денег на это мероприятие нужно и кто буде платить. Поскольку местом проведения выбрали Киев, то основное финансирование было из двух источников — из государственного и местного бюджетов. Потратили меньше, чем планировалось. Сначала на организацию хотели выделить 50 млн евро, затем говорили о 30 млн. В итоге затраты составили 20,4 млн евро.

«Много это или мало? Если сравнивать с остальными странами — то сумма скорее оказалась ниже среднестатистической. А качество проведения — на уровне. Да, есть вопросы по целесообразности некоторых затрат. Но в целом сметы сопоставимы с европейскими», – считает Анна Романова, председатель парламентского подкомитета по вопросам развития туризма, курортов и рекреационной деятельности.

Противники проведения конкурса утверждали, что в период войны и экономической нестабильности, когда экономика держится на заёмных деньгах, проводить конкурс — непозволительная роскошь и стоило бы отказаться. Приверженцы же Евровидения стояли на том, что деньги вкладываются в имидж страны, в её будущее позиционирование на европейской арене и приток туристов в последующие годы. Финансирование Евровидения — это долгосрочная инвестиция. От прямых трат туристов во время проведения конкурса страны редко получали больше денег, чем затрачивали на проведение.

Анна Романова говорит, что не стоит ждать того, что одна неделя восстановит поток туристов, упавший в два раза после 2013 года. «Но сейчас для Украины важно реабилитировать имидж безопасной страны. Ведь в 2016 году Украина вошла в топ-10 самых опасных стран для туризма и путешествий по рейтингу Мирового Экономического Форума», — подчёркивает народный депутат.

Дорогое промо

Представители киевской власти подтверждают, что всё было не напрасно и Евровидение позволило увеличить поток туристов в столицу на 25–30%. По сути, Евровидение стало такой себе рекламной кампанией Украины. Антон Тараненко, руководитель управления туризма КГГА, отметил, что промо для 200 млн телезрителей стоит хороших денег, стране же оно досталось в рамках проведения мероприятия. «И в этом сезоне мы выйдем на докризисный показатель. И это туристы совершенно другого качества — иностранцы, а не русские, как это было в 2012 году», — поясняет Тараненко перспективы увеличения туристического потока в столице.

Представители туристической отрасли солидарны с властью: принимали конкурс не зря. Евровидение-2017 в Киеве привлекло примерно 60 тыс. туристов. Из них около 20 тыс. — иностраннцы. «Если предположить, что за короткое время пребывания они оставили около $500 каждый, то это $10 млн валютных поступлений», — рассказывает Юлия Алексеева, владелица туристического оператора ZABUGOR.COM. По её словам, с одной стороны, цифра немалая, но она всё равно несравнима с показателями по поступлениям от туризма в других странах Европы. «Въездной поток во Францию — 246,5 тыс. туристов в день, каждый из которых за этот день потратит около $200. То есть $49,3 млн в день. И это каждый, абсолютно каждый день. Евровидение и подобные события, к сожалению, не дают пока Украине такую насыщенность и привлекательность», — добавляет Алексеева.

Владелица турбизнеса говорит, что оценить влияние Евровидения на общий туристический интерес сложно — в Украине не ведётся современная статистика туристических потоков. Можно только предположить, что гостям понравилась столица Украины и они порекомендуют своим друзьям включить страну в список планируемых путешествий. «Организованной работы над тем, чтобы продлить пребывание гостей, презентовать им другие регионы страны, замотивировать на будущие поездки, насколько мне известно, не велось», — отмечает Юлия Алексеева.

Ставка на минимализм

За историю проведения песенного конкурса всего несколько стран отказывались принимать у себя Евровидение. Не наберётся и десятка отказов от проведения конкурса начиная с 1956 года. Среди тех, кто не отдал это право были Нидерланды, Франция, Монако, Израиль и Люксембург. Другой вопрос – сколько денег страны готовы тратить на организацию конкурса. Одними из самых экономных были шведы. В 2016 году они смогли уложиться в $15 млн, а одним из самых дорогостоящих конкурсов стало Евровидение в Азербайджане. В 2012 году власти страны потратили около $64 млн. Затраты Украины в 2017 году были на среднем уровне в сравнении с обычными бюджетами этого конкурса. Интересно, что в 2005 году, когда Украина впервые принимала Евровидение, потратили $23 млн, из них бюджетных денег было всего $10,6 млн.

О том, что не все страны стремятся удивлять и всячески развлекать гостей, показывает пример страны — хозяйки мероприятия этого года, Португалии. Власти заявили, что конкурс пройдёт достаточно «бюджетно». По разным данным, смета Евровидения-2018 составила около 16,5 млн евро. На главной сцене песенного конкурса отказались от больших LED панелей, которые создают видеоряд для исполнителей. Обошлись только световыми аффектами. В общем, решили сделать ставку на минимализм.

Возвращаясь же к Евровидению 2017 года, у многих создаётся впечатления, что свою «минуту славы» Украина использовала не полностью. Позитив для себя нашёл в основном туристический бизнес. В КГГА говорят о неплохой выручке для отелей столицы. А вот ресторанный бизнес особо не почувствовал наплыва голодных иностранных гостей. Юлия Алексеева подсчитала, что в Киеве около 2000 кафе и ресторанов. Около трети находится в центре. «Делим 60 тысяч гостей на 700 точек питания и получаем 85 потенциальных гостей в каждом. Но дело в том, что это всего лишь потенциальные клиенты. Они могли питаться в стрит-фудах, в супермаркете, в съемной квартире, в локации Евровидения. Если 20% гостей попали в замечательные киевские кафе и рестораны, то это неплохо», — говорит она.

Но даже когда всё достаточно сложно, место для искусства и праздника должно оставаться. Вопрос только, сколько на этот праздник тратить и как получать экономический эффект.

Информация о материале
Меткикрасиво,петь,не,запретишь,удалось,ли

Ссылаясь на экономические трудности, моральную устарелость транспортного парка и другие факторы, власти многих городов Украины принимают довольно непопулярные решения о повышении стоимости проезда в коммунальном транспорте. Вот и киевлян ожидает подорожание проезда до 8 грн. При этом мэр Киева обещает, что «льготы мы сохраним». Действительно ли это так, и что подготовила украинская власть для льготников? Попробуем разобраться.

14 марта 2018 г. Кабинет министров Украины принял постановление «Некоторые вопросы предоставления льгот в наличной форме по оплате проезда всеми видами транспорта общего пользования на городских, пригородных и междугородных маршрутах» (далее — Постановление) и Порядок предоставления упомянутых льгот (далее — Порядок). Официальная позиция — монетизация льготы на проезд преследует цель устранить несправедливость «неравномерного доступа к указанной льготе, а льготники получают возможность потратить деньги по своему усмотрению». На первый взгляд, государство заботится о своих гражданах. Но упомянутое Постановление содержит подводные камни как с законодательной, так и с общечеловеческой точки зрения, на которых я хотел бы остановиться.

Начнем с Постановления.Его авторы декларируют устранение социальной несправедливости, а значит, перемены к лучшему в жизни льготников. Однако это не отвечает истине. Статьей 3 действующей Конституции Украина провозгласила человека, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность наивысшей социальной ценностью в государстве, а также установила, что именно государство отвечает перед человеком за свою деятельность. Следовательно, именно государство, а не местные органы власти, является гарантом соблюдения прав и свобод любого гражданина, в том числе представителей льготных категорий.

При этом статья 8 Основного Закона определяет, что Конституция имеет наивысшую юридическую силу, а законы и другие нормативно-правовые акты должны приниматься на ее основе и отвечать ей. Согласно части 1 статьи 46 Конституции граждане имеют право на социальную защиту, которую обязано обеспечивать государство.

Согласно статьям 3, 9 и части 2 статьи 19 Основного Закона органы государственной власти и органы местного самоуправления, их должностные лица обязаны действовать исключительно в интересах граждан, а государство не вправе делегировать местным радам общегосударственные функции и собственные конституционные обязанности перед гражданами. Конституционный суд (решение №3-рп/2012 от 25 января 2012 г.) подчеркивает, что изменение механизма начисления социальных выплат и пособий должно происходить согласно критериям пропорциональности и справедливости и является конституционно допустимым до тех границ, за которыми подвергается сомнению собственно сущность содержания права на социальную защиту. Таким образом, мы видим, что согласно нормам, закрепленным Конституцией, государство не вправе перекладывать свои непосредственные обязанности по социальной защите населения на местные органы власти.

Теперь обратимся к Закону «Об основах социальной защищенности лиц с инвалидностью в Украине». Так, его статьей 38-1 предусмотрено, что «транспортное обслуживание инвалидов осуществляется на льготных условиях», и представители льготных категорий имеют право на бесплатный проезд всеми видами пассажирского городского транспорта, а также всеми видами пригородного транспорта, и на 50-процентную скидку на проезд воздушным, железнодорожным и автобусным транспортом в период с 1 октября по 15 мая. Что же вместо этого предлагает Постановление? Выплату компенсации за 30 поездок, исходя из расчетов стоимости проезда городским коммунальным транспортом. Действительно ли эта замена является адекватной? Думаю, ответ понятен и без подсказки.

Прежде чем перейти к комментариям собственно к тексту Постановления, попробуем смоделировать ситуацию, когда льготы все же начали предоставлять в наличной форме. Во-первых, непонятно, как именно авторы Постановления предлагают рассчитываться за проезд инвалиду по зрению. Представим себе: человек в общественном транспорте передает деньги за проезд, неизвестно какие (поскольку не видит купюр) и неизвестно кому (поскольку не видит кондуктора), получает сдачу и пересчитывает ее. Это нонсенс с точки зрения здравого смысла, не говоря уже о том, что могут найтись желающие воспользоваться беспомощностью незрячего человека. К сожалению, подобные перспективы существуют, и именно они приводят в отчаяние представителей этой льготной категории.

Во-вторых, учитывая размер пенсий и социальных выплат, получаемых льготниками, у них всегда найдутся более неотложные статьи расходов: питание, лекарства, наконец одежда. Совсем небольшая сумма компенсации (чуть ниже мы сможем ее рассчитать, исходя из стоимости проезда в коммунальном транспорте в Киеве) разойдется незаметно и совсем не обязательно по назначению, однако люди с инвалидностью будут лишены законного права на передвижение. Именно это подчеркивают специалисты, работающие с людьми, которые получили инвалидность вследствие психических расстройств. Эти специалисты заранее предупреждают о нецелесообразности монетизации для инвалидов с хроническими психическими расстройствами, включая умственную отсталость разных степеней. Очень часто бывают ситуации, когда инвалид потратил все деньги семьи, после чего он (она) вместе со старенькой мамой варит картофельные очистки несколько дней, чтобы дожить до дня получения пенсии. Возвращаясь к перспективе повышения стоимости проезда в Киеве и других городах Украины, уже сейчас мы можем констатировать, что суммы, рассчитанные Минфином, не покроют даже минимальную потребность льготников.

А теперь о подводных камнях Порядка, в котором перечислены категории льготников, имеющих право на получение льгот в наличной форме, и определен порядок наличных выплат. Чрезвычайно интересен пункт 4 Порядка, определяющий, каким именно образом будут начисляться наличные выплаты. Размер ежемесячной наличной выплаты «определяется путем умножения средней стоимости проезда в городском коммунальном транспорте в области (г. Киеве) на 30 поездок». Проводим совсем несложные вычисления. В Киеве есть четыре вида коммунального транспорта, проезд в трех из них стоит 4 грн за одну поездку, в одном — 5 грн. Средняя стоимость поездки составляет 4,25 грн. Умножаем ее на 30 поездок, и получается, что каждый киевлянин, входящий в число льготников, должен получить компенсацию в сумме 127,50 грн. Продолжая расчеты, напомним, что коммунальный транспорт в нашем городе ходит плохо и далеко не везде, то есть ради экономии времени или из-за отсутствия коммунального транспорта люди вынуждены передвигаться на маршрутках, стоимость проезда в которых значительно выше. Если же упомянуть о том, что проезд в крупных городах предусматривает пересадки, иногда даже несколько, становится понятно, что наличные средства будут потрачены значительно быстрее. Теперь упомянем о льготном проезде лиц с инвалидностью первой группы и детей, которым установлена инвалидность. Безусловно, передвигаясь по городу, они нуждаются в посторонней помощи (сопровождении). На этот случай Порядком предусмотрено удвоение суммы наличных выплат. Но с учетом изложенного выше понятно, что удвоенной суммы компенсации будет мало. Средства закончились, и что делать дальше? Жить в четырех стенах? Платить сопровождающему из собственной пенсии?

Сложнее всего будет тем льготникам, которые проживают в небольших городах и ездят на работу, например, в Киев, пользуясь, соответственно, пригородным или междугородным видом транспорта. До сих пор они имели право на бесплатное пользование упомянутыми видами транспорта. Теперь сумму ежемесячной компенсации им увеличат на 20%, исходя из стоимости проезда коммунальным транспортом. Не секрет, что на пригородных и междугородных маршрутах очень мало коммунального транспорта, значительно большее количество маршрутных такси. Итак, отнимая у людей право бесплатно передвигаться в пределах района или области, им предлагают увеличить выплаты на 20%. Это колоссальная экономия для государства, однако полная катастрофа для лиц с инвалидностью.

Перспектива передвигаться за свой счет разрушительна и для общественно-полезной, и для общественной, и для культурной жизни лиц с инвалидностью. Это же касается и обучения. Что делать, если ездишь на учебу в другой конец города, с несколькими пересадками, и деньги закончились где-то через две недели? Бросать учебу? Ездить за свой счет? Ответов на эти вопросы у нас тоже нет. Но ведь, кроме работы и учебы, у человека с инвалидностью есть еще и другие потребности. Это отдых, оздоровление, лечение, реабилитация, участие в культурно-художественной жизни. Мизерная монетизация льготы на проезд фактически лишает его этого права, замыкая в четырех стенах собственного жилья.

Какой выход из этого положения мы можем предложить? Установка валидаторов на всех видах транспорта, включая маршрутные такси, за счет перевозчика (вероятно, это можно будет сделать за счет беспроцентного кредита на установку валидатора, предоставленного перевозчику). В этом случае перевозчик с помощью валидатора четко фиксирует, сколько льготников он перевозит в течение дня (недели, месяца, года), и передает эти данные органам государственной власти на местном уровне. Количество перевезенных льготников будет четко зафиксировано, что сделает невозможными злоупотребления как со стороны перевозчика, так и со стороны государства. По предоставленным результатам государство компенсирует перевозчику затраты на перевозку представителей льготных категорий. Не будем забывать, что все они, независимо от местожительства, граждане Украины, и имеют льготы, установленные и гарантированные государством.

Самым интересным является, наверное, пункт 6 Порядка. Согласно ему лицо, имеющее право на льготы по оплате проезда и проживающее на территории, где не внедрена их монетизация, приехав на другую территорию, должно получить билет с печатью перевозчика и подписью ответственного лица об оплате им проезда. Только при наличии этого документа упомянутое лицо имеет право на возмещение расходов на проезд, осуществляемое органом местного самоуправления по месту проживания. Если же этого по каким-то причинам не произошло, то льготник может обратиться в суд. Не кажется ли уважаемым господам, что в этом случае государство окончательно перекладывает собственные обязанности на плечи людей, которым само предоставило льготы? Особенно тяжело в этом случае будет людям с нарушениями зрения, слуха, а также тем, кто передвигается на инвалидной коляске. Не говоря уж о том, что судиться можно и пять, и десять лет, но даже если суд будет выигран, не предусмотрены механизмы взыскания этих денег.

Подводя итоги, хотел бы задать читателям вопрос, который, на первый взгляд, непосредственно не касается темы статьи. Итак, что будет, если бросить лягушку в кастрюлю с горячей водой? Ответ прост: лягушка сразу же решит, что ей некомфортно, и выпрыгнет наружу. А если эту же лягушку положить в кастрюлю с холодной водой, поставить кастрюлю на огонь и постепенно нагревать? Тогда лягушка заметит, что вода становится теплее, но не обратит на это внимания, и в результате сварится. К чему я веду? Многое в жизни накапливается постепенно, в том числе и ограничения прав. И наша задача — не быть лягушкой, потерявшей бдительность в теплой воде, не замечая ее нагревания, то есть знать свои права и уметь их отстаивать.

Информация о материале
Меткиневыездные

У Харкові з 26 травня по 31 жовтня 2018 року в Молодіжному парку буде проходити на постійній основі сезонний ярмарок «Літопарк». За наявними документами (договір на проведення ярмарку від 24 квітня) місто не отримає жодної копійки від проведення ярмарку на землі комунальної форми власності.

Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міськради уклав договір на організацію Літопарка з ФОП Камянська Анастасія Олександрівна. 29-річна Анастасія Камянська займалась організацією Літопарку в минулому році, коли він проходив поряд з ТРЦ «Французький бульвар».

Анастасія Камянська також була організатором фестивалів вуличної їжі Go-Go Food на майдані Свободи.

 «Літопарк» - сезонний ярмарок з роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами у вихідні та святкові дні.

Молодіжний парк – територія, на якій раніше було Іоанно-Усікновенське кладовище. Зараз на території Молодіжного парку знаходяться могили прозаїка Миколи Хвильового, письменника Петра Гулака-Артемовського, драматурга Марка Кропивницького.

Вхід до Літопарку в минулому році був платним. Планується, що буде не менше 20 торговельних місць на ярмарку.

ФОП Камянська Анастасія Олександрівна має забезпечувати належний санітарний і протипожежний стан території ярмарку, вивезення твердих побутових відходів, охорону майна, підключення до електромережі, встановлення біотуалетів.

Інформація щодо оплати за користування землею територіальної громади у договорі відсутня.

За даними NewsRoom, одним із співвласників Летопарка є син Харківського міського голови Геннадія Кернеса - Родіон Гайсинський.

Харківський антикорупційний центр в грудні 2017 року повідомляв про те, що Департамент комунального господарства Харківської міськради уклав договір з ТОВ «БВКФ «Технікабуд» щодо реконструкції Молодіжного парку вартістю 51 млн.грн.

Але договір на реконструкцію Молодіжного парку розірвали.

Информация о материале
Меткилітопарк,який,пов’язують,сином,кернеса,переїхав

Режим Владимира Путина может потерять власть в России по «украинскому» сценарию - как это произошло с Виктором Януковичем. Толчком к таким событиям может стать недовольство российского общества беззаконием власти.

Такое мнение высказал в интервью известный американский писатель, журналист и публицист, специалист по России и СССР, старший научный сотрудник Hudson Institute и Школы перспективных международных исследований при Университете Джонса Хопкинса в Вашингтоне Дэвид Сэттер.

О вероятности российского «майдана»

Внешняя политика России определяется необходимостью для коррумпированного режима сохранить власть. Они хотят, чтобы население России направляло свою агрессию против «внешнего врага», а не против него самого. Поэтому я не думаю, что с нынешним режимом будут большие изменения в российской внешней политике.

Но мы не знаем, насколько долговечен этот режим. Как мы помним, Янукович тоже многим казался пожизненным лидером Украины. И он был «снят» в ходе народного восстания. Что может случиться в России, мы не знаем, но «украинский» вариант нельзя исключать. И если будет новое руководство, которому не нужно будет постоянно обманывать население, есть все возможности для изменения внешней политики.

О возможных причинах «российского майдана»

Россия действительно стала значительно более репрессивной в течение последних лет, после Майдана. Потому что они видели в Киеве то, что не хотели бы увидеть в Москве. Поэтому во многих областях внутренняя политика стала более репрессивной. И это может продолжаться, безусловно.

Самая главная угроза для стабильности системы (власти Владимира Путина, - «Апостроф») - это недовольство населения в связи с беззаконием. Что-то может случиться, потому что мы помним, как все началось в Украине: избили студентов на Майдане, жестко избили, и население отреагировало.

Мы не знаем, что может стать триггером для демонстраций, протестов в России. Но несправедливость в этой авторитарной системе очень распространена, и разные поводы появляются постоянно. Может просто наступить момент, когда населению надоест и оно больше не будет хотеть жить в таких условиях. Когда это будет и как - мы не знаем. Но это не исключено, потому что механизма решения споров и установления справедливости в системе, которая существует в России, нет. И рано или поздно это может быть очень серьезным источником уязвимости.

Информация о материале
Меткипутина,могут,лишить,власти,по,украинскому

8 травня набув чинності новий порядок зарахування дітей до школи. Найбільше хвилюються батьки майбутніх першокласників. Що робити дітям, які живуть в орендованих квартирах, але хочуть ходити в школу біля дому? А якщо документи подадуть на вільні місця у 4 школи, і дитина не пройде у жодну, це означає, що вона не піде у 1 клас у 2018 році взагалі? Ці питання активно «гуляють» мережею і обурюють батьків.

«Українська правда. Життя» розібралась в новому порядку та почитала роз’яснення, видані Міносвіти, а також поспілкувалась з радницею міністра освіти Оксаною Макаренко.

Хто має першочергове право на зарахування у школу

Батьки подають документи на вступ 1 перший клас до 31 травня не лише у школу, за якою закріплена їхня територія проживання, але в інші школи без обмеження кількості для зарахування на вільні місця.

До заяви треба додати:

  • копію свідоцтва про народження дитини або документ, що посвідчує особу дитини (під час подання копії треба показати оригінал документа)
  • оригінал або копія меддовідки за формою № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду»
  • оригінал або копія документа про освіту (якщо є).
  • якщо є і батьки хочуть, можна додати оригінал або копію висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини чи витяг з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації.

Якщо є і батьки хочуть, можуть разом з заявою подати документ, який підтверджує місце проживання дитини чи одного з її батьків на території обслуговування конкретної школи. Реквізити школи треба вказати в заяві.

Якщо 31 травня заяв буде стільки ж або менше, скільки місць у класах, то не пізніше 1 червня зараховують усіх дітей.

Список зарахованих учнів оприлюднюють тільки у школі, і там будуть тільки їхні прізвища.

Якщо заяв більше, ніж місць, тоді такі правила. До 1 червня включно зараховують:

Усіх дітей, які змогли підтвердити проживання на території обслуговування школи

Дітей, які у цій школі мають рідних (усиновлених) братів/сестер

Дітей працівників цієї школі

Випускників садочку, який прикріплений до школи

Яка категорія дітей пріоритетніша? Міносвіти каже, що всі вони рівні і всі мають бути зараховані у школу, на яку мають першочергове право.

Що робити дітям з орендованих квартир

У своїх роз’ясненнях МОН пише, що зараз утверджений Порядок не має конкретного переліку документів, які підтверджують місце проживання дитини чи одного з її батьків.

Батькам і директорам шкіл Міносвіти рекомендує орієнтуватися на:

  • паспорт громадянина України (тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні) одного з батьків
  • довідка про реєстрацію місця проживання/перебування особи (дитини або одного з її батьків), що видається відповідно до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207
  • витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місцяпроживання/перебування особи (дитини або одного з її батьків)
  • довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи
  • документ, що засвідчує право власності на житло (свідоцтво про право власності, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу тощо)
  • рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житловогоприміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання
  • документ, що засвідчує право користування житлом (договір найму, піднайму, оренди тощо), укладений між фізичними особами за умови, що користування відповідним житлом є реальним і здійснюється за згодою та волевиявленням власника майна; засвідчення цих двох обставин може відбуватися в різний, але прийнятний спосіб чи укладений між юридичною і фізичною особами, зокрема щодо користування кімнатою в гуртожитку
  • довідка про проходження служби у військовій частині (додаток 10 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207)
  • акт обстеження умов проживання (додаток 9 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866);
  • акт обстеження матеріально-побутових умов (затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2004 року № 95, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 червня 2004 року за № 703/9302);
  • будь-який інший документ, що ПІДТВЕРДЖУЄ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ дитини чи одного з її батьків.

Міністерство запевняє, що перелік документів не є повним і Міносвіти консультується з цього питання і невдовзі дасть додаткові роз’яснення.

Але запевняє: будь-який офіційний документ, в якому зазначене місце проживання дитини чи одного з її батьків, форма якого визначена законодавством і який виданий органом державної влади чи органом місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку є достатнім для підтвердження місця проживання дитини і, відповідно, її права на першочергове зарахування до початкової школи.

– Питання, чим підтвердити право на першочергове зарахування, непросте. Були дуже складні дискусії саме навколо цієї норми, бо багато людей зараз не мають або офіційних документів, особливо це стосується договорів оренди, тому що одним документом Міносвіти не можна вирішити усі проблеми, накопичені роками, які стосуються інших державних установ і норм, – пояснює Макаренко.

Вона додає, що МОН намагалося надати якнайширший список документів. Він не є визначеним у положенні.

Це рекомендації, якими мають керуватися директори шкіл. 8 травня Міносвіти повинне дати додаткові рекомендації щодо переліку документів.

Що робити дітям-переселенцям

Діти або один з їх батьків, які мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про звернення за захистом в Україні, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист, можуть не подавати копію свідоцтва (бо не всіх дітей переселенців воно є), але мають подати меддовідку.

А якщо хочуть відкрити інклюзивний клас, то можуть додати оригінал або копію висновку про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини чи витяг з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації.

Директор має зробити все, щоб вмістились усі діти за першою чергою

Порядок каже, що директор має зробити усе, щоб зарахувати дітей, які мають першочергове право на цю школу:

він може ініціювати відкриття додаткового класу, у тому числі інклюзивного чи спеціального

внести зміни в освітній процес

звільнити приміщення, які використовують не за призначенням (в тому числі через припинення орендних відносин).

Якщо і після цього школа не може взяти усіх дітей, які мають на неї першочергове право, тоді районний чи міський відділ освіти, якому вона підпорядковується, невідкладно має запропонувати на вибір батьків перелік шкіл, максимально доступних і наближених до місця проживання таких дітей, а також сприяти їх зарахуванню до обраних їх батьками закладів освіти.

Школа не має права відмовити батькам дітей, які мають першочергове право зарахування. Якщо так сталося, батьки мають право впродовж двох днів письмово оскаржити рішення школи в районному управлінні освіти.

Список зарахованих за першочерговим правом учнів мають вивісити не пізніше 3 червня. Тоді ж мають оприлюднити:

оголошення про дату, час, місце і спосіб проведення жеребкування (у разі його проведення);

інформацію про кількість вільних місць і прізвища дітей, які претендують на вільні місця;

наказ директора про утворення конкурсної комісії з трьох осіб для проведення жеребкування.

Конкурс на вільні місця у школи

Якщо заяв більше, ніж вільних місць у класах, проводять жеребкування. Воно має бути публічним і прозорим.

Вільні місця можуть з’явитися в школі 1 червня, коли зарахують дітей, які мають на цю школу першочергове право. Але документи треба все одно подати до 31 травня.

Кожна школа мусить оприлюднити кількість вільних місць впродовж 2 робочих днів з моменту їх появи.

Жеребкування проводитимуть з 5 до 10 червня. Батьки дітей, які претендують на місце, можуть бути його учасниками.

У прозорий барабан, скриньку чи інший прозору ємність кладуть жеребки (аркуші паперу, картки, кульки тощо).

Що це буде за пристрій та як виглядатимуть жеребки – визначатить конкурсна комісія з трьох осіб. Її затверджує директор школи.

Будьте уважними, якщо захочете подивитись на процедуру жеребкування. Кожен має право оглянути жеребки до того, як їх покладуть у прозору ємність. Її ви теж можете помацати.

Усі жеребки мають бути однаковими (колір, розмір, вага форма тощо). Їх мають виготовляти чи запаковувати так, щоб ніхто з присутніх не міг побачити їхній зміст до діставання з ємності.

Жеребків має бути стільки, скільки учнів-претендентів на вільні місця.

Коли жеребки завантажать у ємність, кожен учасник дістає жеребок для однієї дитини, розпаковує його, показує і вголос каже, що там.

Список дітей формують в алфавітному порядку. Якщо на заході немає одного з батьків дитини чи уповноваженої особи, жеребок дістає один з членів комісії.

Наказ про зарахування на вільні місця має бути до 15 червня.

Чи вистачить місця усім першачкам, чи комусь доведеться чекати рік

Батьків у запитаннях до УП хвилювало ще й таке питання.

Припустимо, сім'я живе у Києві, а прописана у Тернополі чи Полтаві, вони не змогли надати документи, які б дали першочергове право вступу у школу біля дому. Для них варіант – лише вільні місця. Вони подають документи у 5, скажімо, шкіл. І у жодну не проходять до 15 червня. Що тоді з дитиною? Чи піде вона у перший клас цього року?

Теоретично таке може бути, розповідає радниця міністра. Вона вважає, що таких дітей не має бути багато.

Але якщо так сталося, то алгоритм дій наступний.

15 червня буде нова ситуація. Батьки, які подавали документи у 5 шкіл, визначились, куди вони пройшли і хочуть. Значить, з чотирьох шкіл забрати документи і з'явилось місце.

З 15 червня школи знову оприлюднюють наявність вільних місць. Далі спочатку знову прийматимуть дітей з території обслуговування. Може, хтось не встиг донести документи чи переїхав тощо.

До 1 вересня чекають всіх з першочергових категорій. А з 1 вересня – у порядку надходження заяв на вільні місця від усіх.

– Такого бути не може, щоб дитині не вистачило місця у будь-якій школі. Якщо так раптом сталося, батькам треба буде звернутися в районне управління освіти. І там будуть зобов'язані знайти дитині місце у сусідній школі, наприклад.

Коли ми проводили попередні консультації з київською владою, говорили про те, що якщо взяти всю прогнозовану кількість дітей, які підуть у перший клас, і поділити на всі вільні місця, то буде 28 дітей у класі, – додає Макаренко.

У класі може бути максимум 30 дітей.

За її словами, основна проблема – у рівності розподілу. Хтось хоче в конкретну школу: чи вчителька сподобалась, чи хороші відгуки, а хтось не хоче в «сврю» йти.

– Є різні механізми зараз підвищити рівень шкіл, починаючи з матеріально-технічної бази. Уряд цього року виділив мільярд на створення нового освітнього середовища для молодшої школи.

40% суми піде на закупівлю парт, 40% – на метотичне обладнання та матеріали, і 20% – комп'ютерне обладнання. Це безпрецедентний крок.

Так само всі вчителі проходять перепідготовку. І спрогнозувати, який вчитель краще опанує нові методики і підходи до дітей, важко. І я б не взялася говорити, яка точно буде погана, а яка хороша.

Дітей «закріпачують» чи ні

– Ми не обмежуємо ніяк право батьків подавати документи в різні школи. Додумують, що прив'язали, закріпачили. Це неправда. Право навчання за місцем проживання ГАРАНТОВАНЕ. Щоб не було такого, що школа за вікном, а ти не можеш туди ніяк потрапити, – каже радниця міністра освіти.

Коли кажуть: «Нас позбавили права вступати у школу, в яку ми хочемо», у мене зустрічне питання.

А які у вас були гарантії потрапити у школу, яку ви хотіли? Яким документом це гарантували? Це були якісь домовленості, часто непрозорі, незрозумілі. Не хочу казати, що всюди була корупція. Є різні школи, директори, педагогічний склад. Але прояви корупції були. І нам на це вказували не лише громадські об'єднання, але й міжнародні експерти, які проводили дослідження і казали: «Припиніть цю ганебну практику».

І ми зробили спробу через це положення зменшити можливості для маніпуляцій, корупції. Подивимось. Якщо побачимо недоліки, внесемо зміни до положення.

Навіщо взагалі створювали новий порядок

Оксана Макаренко пояснює: хоча рівний доступ до освіти і закріплений Конституцією, він часто не працював. Школи мали свою територіальну закріпленість давно.

– Але ліцеї, гімназії, так звані спецшколи, користуючись своїм статусом, уникали територій обслуговування і набирали по конкурсу з 1 класу, хоча це абсолютна профанація.

Немає ні визначених критеріїв, за якими можна відібрати дитину у 1 клас. Від чого це залежить? Від статків батьків? Від того, як дитину готували до школи? – розповідає Макаренко.

За її словами, такі освітні заклади опиралися на старий порядок. Там була рекомендація щодо співбесіди – психологічної готовності дитини до школи.

– Мова не йшла про те, як ти навчився читати, писати, рахувати і чи знаєш англійську. Мова йшла про те, чи дитина психологічно підготувалася до школи. Чи може вона фізично витримати 40 хвилин на уроці, чи може сама переодягнутися після фізкультури. Базові світоглядні речі, – додає радниця міністра.

Також формально існували програми з поглибленим вивченням англійської мови, наприклад. Тепер же буде єдиний стандарт для всієї початкової школи з рівними умовами для дітей.

– Рівний доступ – це про турботу про дітей. Бо малій дитині по півтори дитини їздити до школи, і з трьох років готуватися, щоб пройти конкурс до школи, не підвести батьків, а потім вчителів…

У ліцеї, гімназії набирали як дітей, які мають талант і схильність через олімпіади, так і тих, кого батьки влаштували, користуючись зв'язками, «благодійністю» і так далі.

Дітям, які прийшли за бажаннями батьків, бо це престижна школа, а не виявлені схильності, доводиться тягнутися до рівня, який вони не завжди можуть опанувати без втрат до здоров'я, психічного здоров'я, псуються стосунки з батьками: «Чому сусід може вчитися, а ти ні?» і багато чого іншого.

Ми проводили широкі консультації з психологами, педагогами. Не можна в шестирічної дитини визначити, до чого в неї є талант. Дай Бог, щоб це можна було виявити ближче до 10 класу: допомогти в профорієнтації і таке інше. Дитину в молодшому віці треба розвивати різними способами, поки вона зрозуміє, до чого в неї більші схильності.

Найскладніша ситуація зі спеціалізованими закладами, які відбирали собі дітей з 1 класу, була у Києві, каже Макаренко:

– Тут було понад 50% спеціалізованих закладів, які зараз позбавлені права відбору з першого класу,

Такі ліцеї, гімназії теж отримали свою територію обслуговування.

Важливо: Мова тільки про молодшу школу. Ліцеї, гімназії можуть проводити набір з 5 класу, коли дитина «навчилася уже чомусь і може поборотися за свій вибір, а не батьки прилаштували».

Информация о материале
Меткидіти,орендованих,квартир,шанси,не,потрапити

Согласно данным Государственной службы по делам ветеранов войны и участников антитеррористической операции за 2017 год, в Украине зарегистрировано 719 общественных объединений участников АТО. Столкнувшись с таким объемным списком ветеранских объединений, бывшие фронтовики зачастую теряются, не зная, куда обратиться за помощью. Фокус разбирался, что представляет собой ветеранское движение в настоящее время и что его ожидает в будущем

«Лично я разочаровался в этом движении после того, как мне за деньги предложили помочь в оформлении инвалидности», — делится с Фокусом ветеран войны Олег с позывным «Лысый». По его словам, кроме такого предложения, никакой конкретной помощи общественная организация ему предоставить не смогла.

Участники боевых действий, вернувшись к гражданской жизни, обращаются в ветеранские объединения с самыми разнообразными вопросами. Оформление положенных по закону льгот и социальных гарантий, поиск работы, желание поступить на учебу или овладеть новой специальностью, психологическая поддержка — это далеко не все проблемы, которыми заняты волонтерские объединения: кто на бумаге, а кто на деле.

Докажи своим

«Сначала я не верил в ветеранские объединения. Думал, что их услуги платные», — рассказывает Фокусу ветеран русско-украинской войны Владимир с позывным «Ирландец». Обратиться в районную организацию его уговорил друг. Парень видел, как активисты бесплатно оказывают юридические консультации по разным вопросам, а в соседней комнате волонтеры плетут маскировочные сети.

«Боец, мой товарищ, попал с семьей в аварию. Благодаря девочкам-волонтерам, обзвонившим всех и вся, их удалось спасти», — вспоминает Владимир. В настоящее время он с побратимом, которого удалось спасти, создает ветеранскую спортивную организацию.

Разделяй и властвуй

Вернувшись с фронта, ветераны представляют собой пусть и имеющий свои особенности, но типичный срез нашего общества. В большинстве случаев это люди, которым свойственны привычные для нас слабости, считает председатель общественной организации «Сприяння Збройним силам України «Булат» Тарас Степура.

Такого мнения придерживается и «киборг» Максим Музыка. В своем выступлении на Международной ветеранской конференции VETS, проходившей в Киеве, он отдельно отметил личные амбиции и особенности украинского менталитета среди основных факторов, мешающих объединению ветеранских организаций. «Политики хорошо умеют разбивать организации, сталкивать их лбами. Поскольку ветераны имеют сейчас самый большой репутационный ресурс, их нужно либо контролировать, либо поссорить», — сказал Музыка.

Разрозненные ветеранские организации используются различными силами в своих интересах. «В рейдерских захватах, защите определенных представителей местной власти, формировании электоральной основы под будущие выборы конкретными политиками, — перечисляет Степура. — Даже авторитетным ветеранам порой не хватает опыта и сил противостоять».

Как признается «Ирландец», убеждать в честности намерений своей организации на всех уровнях ему приходится ежедневно. «Репутация работает на нас сама, но работы все равно много», — добавляет он.

С приближением выборов политики все чаще предпринимают попытки создания «карманных» ветеранских организаций и получения контроля над уже существующими.

Плечом к плечу

С уверенностью можно утверждать, что в парламентских выборах 2019 года примут участие также отдельные ветераны, завоевавшие достаточный для этого уровень популярности. Их поведение во многом станет определяющим для развития всего ветеранского движения.

«Ветеранам, решившимся взять на себя ответственность, нужно понять, что их боевые заслуги, связи, узнаваемость и авторитет, дают уникальную возможность, попав на любой уровень власти, говорить правду и выдвигать свои обоснованные требования», — говорит Фокусу Тарас Степура. Он уверен, что выдержав давление соблазнов сегодня, в будущем им удастся сделать больше, чем можно себе представить при нынешнем уровне развития ветеранского движения.

«Я считаю заданием номер один — объединиться, несмотря на свои «объективные» факторы, — отмечает Музыка. — Разработав четкие и прозрачные принципы, ценности и правила, а не зацикливаясь на персоналиях».

Ветеран приводит пример недавней успешной попытки координации бывших фронтовиков, когда на должность председателя Госслужбы по делам ветеранов «сверху» пытались назначить одиозного Валентина Манько. «Объединиться не ради чего-то, а против — это тоже плюс», — не скрывает иронии Максим Музыка.

«Я не верю в перспективу всеобщего объединения, еще и независимого. Но достаточно и появления отдельных успешных ветеранских проектов, влияющих на реформирование системы государственного управления», — заключает Тарас Степура.

Согласно статистике, в Украине насчитывается более 300 тысяч участников антитеррористической операции. Но эти официальные данные не учитывают добровольцев, которые и по возвращении с фронта остаются одними из самых активных в мирной жизни.

Информация о материале
Меткигде,два,украинца,–,там,три
  1. Секретная вседозволенность, или Как реформировать Службу безопасности Украины
  2. Суддю, яка злила газ фірмі зі «справи Онищенка», зобов’язали носити електронний браслет
  3. Отвергли просьбу и делают шаг назад: с чем Порошенко приехал из Европы
  4. Про ракову пухлину української економіки, або Як земельний мораторій шкодить кожному українцю