Главная
Дейдей сурка
Регламентный комитет Верховной Рады начал рассматривать представление о снятии депутатской неприкосновенности с пяти народных избранников, внесенное в парламент генпрокурором Юрием Луценко. Шестое представление, в отношении представителя Оппозиционного блока Михаила Добкина, позже также обсудят на комитете. Но сначала он должен предоставить объяснение по изложенным в документе фактам.
Попробуем разобраться, каковы перспективы у каждого из представлений после бодрых дебатов, и кого действительно могут лишить депутатского иммунитета уже на следующей неделе.
Комитетский «день сурка»
Первым рассматривалось представление в отношении представителя «Народного фронта» Евгения Дейдея. Понедельник, как говорят, день тяжелый. Это подтвердилось довольно эмоциональным обсуждением в регламентном комитете, ныне возглавляемом правой рукой экс-нардепа Николая Мартыненко Павлом Пинзеником.
Напомним, Евгения Дейдея обвиняют в незаконном обогащении: происхождение средств, потраченных на приобретение двух внедорожников Audi Q7 класса «люкс» и недвижимости в столице, совершенно непонятно, поскольку суммы очевидно не согласуются с указанными в декларации доходами.
Во время дебатов выяснились любопытные детали насчет займа, оформленного на жену нардепа Ингу Дейдей. Заем якобы предоставил помощник нардепа Дениса Дзензерского Игорь Линчевский. При этом сотрудники НАБУ и САП в процессе слежения за Линчевским записали его разговоры, где тот сознается, что не знает ни о сумме займа, ни о том, как об этом нужно рассказывать. Также из пленок понятно, что помощник Дзензерского не знаком с человеком, которому ссудил несколько миллионов гривен.
Тем временем самого Дейдея рассмотрение представления не слишком огорчало. Это он пытался демонстрировать поразительно ярко. Позже фигурант представления достал «козырную карту», заявив, что вскоре Линчевский придет в комитет предоставить объяснение. Это порядочно взволновало добрую половину присутствующих, а особенно — генпрокурора Луценко, который переспросил о целесообразности вызова свидетелей. Придя в комитет, Линчевский подтвердил предоставление средств жене Дейдея, на которые якобы и были приобретены активы, вызвавшие вопросы у правоохранителей.
Немного погодя, после консультаций в кабинете, и.о. председателя комитета Павел Пинзеник объявил о необоснованности изложенных генпрокуратурой фактов.
Во вторник рассматривалось второе представление, на этот раз в отношении представителя депутатской группы «Воля народа» Олеся Довгого. Ему предъявляют обвинение в афере с незаконным выделением 100 га земли на территории заповедника «Жуков остров» во время пребывания Довгого на должности секретаря Киеврады. Порой словесные баталии между генпрокурором Луценко и нардепом Довгим больше напоминали эмоциональную перепалку, чем рассмотрение представления по сути. Хотя завершилось все аналогично, как и в понедельник. Комитет снова не согласился с обоснованностью изложенных фактов. Как следствие, внесение представления на голосование в парламентский зал остается в ведении спикера Верховной Рады Андрея Парубия.
В среду члены регламентного комитета начали рассмотрение представления в отношении Андрея Лозового, которого правоохранители обвиняют в неуплате налогов. Среди всех уголовных производств именно этот кейс казался наименее проблематичным для члена парламента, в отношении которого генпрокурор внес представление.
Более того, сложилось впечатление, что формулировку «незаконное обогащение» преднамеренно изменили на более мягкую — «умышленная неуплата налогов». Дело в том, что ст. 368-2 («незаконное обогащение») предполагает более жесткую санкцию по сравнению со штрафом, предусмотренным ст. 212 («неуплата налогов»). Почему генпрокурор избрал именно такой формат привлечения к ответственности соратника Олега Ляшко, останется тайной, даже несмотря на слова Луценко о недостаточности доказательств для инкриминирования более тяжкого преступления.
Ситуация с Лозовым довольно типична для многих публичных служащих. Непонятно, каким образом парламентер приобрел колоссальное количество имущества, ни дня не работая в бизнес-структурах. В его е-декларации находим коллекцию картин и антикварных изделий, несколько ценных швейцарских часов, коллекцию вин, а также денежную наличность в размере 30 тыс. долл. США, 150 тыс. евро и 700 тыс. грн. Показательно, что в ходе расследования ГПУ идентифицировала имущества на сумму 8,6 млн грн. Непревзойденный результат для молодого парламентера, который за 2007—2015 гг. официально заработал 234 тыс. грн.
Во время дебатов в регламентном комитете прозвучала сумма, которую Лозовой не уплатил в бюджет. Она равняется 1,8 млн грн. Обсуждение этого представления больше напоминало разговор на провинциальном базаре. Особое впечатление произвела «азиривка» из уст одного из адвокатов Лозового, весьма потешившего своеобразным употреблением украинских слов в стиле экс-премьера Николая Азарова.
В результате продолжительной дискуссии комитет признал представление законным, однако, опять-таки, недостаточно обоснованным. Поэтому документ направили спикеру Парубию, чтобы тот сам решал дальнейшую судьбу представления в отношении нардепа-ляшковца.
В четверг члены регламентного комитета заслушивали представление в отношении «фронтовика» Максима Полякова, который вместе со своим партнером в «янтарном деле» Бориславом Розенблатом подозревается в получении взятки и злоупотреблении служебным положением. Позицию Генпрокуратуры снова лично представлял ее руководитель Юрий Луценко. Было видно, что депутаты устали наблюдать однообразные перепалки четвертый день подряд.
Часть оперативного видео САП и НАБУ
Как и накануне, заслушав генпрокурора и непосредственного фигуранта «янтарного дела» Полякова, члены регламентного комитета снова пришли к выводу, что представление ГПУ недостаточно обоснованно.
Однако, рассмотрение дела члена БПП Борислава Розенблата удивило всех. Представители ГПУ и САП продемонстрировали видео-доказательства злоупотребления Розенблатом его служебным положением и вымагательства взяток. Этот фактор уже невозможно было проигноровать. Такую точку зрения разделяет и влиятельный нардеп Александр Грановский, который, по нашими данным, пытался спасти Розенблата. «Кино» сыграло ключевую роль, отметил близкий к президенту Грановский.
Как следствие, регламентный комитет одобрил все три требования Генпрокуратуры — привлечение к уголовной ответственности, задержание и арест Борислава Розенблата.
Единственным, кого на этой неделе обошло участие в комитетских слушаниях, стал нардеп от Оппоблока Михаил Добкин. Уголовное производство, в котором он пребывает в статусе ключевого фигуранта, касается выделения 654 га земли в Харькове, лишь, по номинальной оценке, стоивших около 4 млрд грн. Прокурорские чины инкриминировали экс-мэру Харькова злоупотребление служебным положением с целью выделения земельных участков на кооперативы с сомнительными основателями.
Представление на Добкина несколько уравновешивает ситуацию, поскольку таким образом под дамоклов меч Юрия Луценко попадают представители почти всех политических сил. Более того, в четверг руководитель ГПУ заявил, что они готовы инициировать снятие депутатского иммунитета с еще одного парламентера — Евгения Бакулина. Последний не только представляет Оппозиционный блок, но и близок к лидеру соответствующей фракции Юрию Бойко. Бакулину инкриминируют преступление, связанное с закупкой нефтебуровых установок для «Чорноморнафтогаза», за которые переплатили несколько сотен миллионов долларов.
Чем закончится эпопея с «неприкосновенными»?
Каждый из народных избранников проходит по разным уголовным производствам, начатым по фактам абсолютно разных преступлений. Единственными, кто выделяется на этом фоне, являются Борислав Розенблат и Максим Поляков, поскольку оба фигурируют в громком «янтарном деле» и проходят по серьезным статьями Уголовного кодекса.
Сейчас по этим шести представлениям своеобразный «водораздел» проходит между теми, за кого «вписались» представители топ-политикума, и теми, кого не жалко «пустить под нож». По нашим данным, эмоциональное рассмотрение представления в отношении Евгения Дейдея никак не повлияет на поддержку политиками-тяжеловесами. За него вступился все еще могущественный министр внутренних дел Арсений Аваков.
Вторым, кто избежит снятия неприкосновенности, может стать соратник Ляшко Андрей Лозовой. Его ситуация проста: доказательная база больше отвечает статье о незаконном обогащении, чем о неуплате налогов. Поэтому поддерживать снятие иммунитета с Лозового будет нелогично из-за нерелевантности сути и формы представления. Более того, Лозовой далеко не последний человек для Олега Ляшко, а потому они попытаются в который раз выторговать положительное для себя расписание, со временем рассчитавшись голосованием за президентские инициативы.
Непростая ситуация сложилась вокруг Олеся Довгого. Источники свидетельствуют, что Генпрокуратура попытается изменить инкриминируемую ему статью. Это сделают для того, чтобы Довгий не избежал ответственности по истечению сроков давности. Нет сомнений, что Луценко приложит все силы ради доведения этого принципиального для него дела до логического завершения.
Что касается Борислава Розенблата и Максима Полякова, здесь ситуация сложнее. Ярких сигналов с Банковой насчет плана спасения обоих не слышно.
Руководитель Генпрокуратуры, насколько известно, раздражен отсутствием должной поддержки со стороны администрации президента. Однако решительно бить горшки с президентом Луценко все же не готов, поскольку до сих пор надеется на предложение уже этой осенью возглавить правительство.
Самой простой мишенью для снятия неприкосновенности станет экс-регионал Михаил Добкин, за которого, по предварительным данным, даже родная фракция заступаться пока не собирается. И в этом направлении Юрий Витальевич неплохо будет работать на результат, торпедируя депутатский иммунитет депутата со «скучным лицом».
- Информация о материале
АМКУ підозрює, що вартість паркування біля ЮЖД була завищеною. Власник оператора парковки їздить на Ягуарі
В ході дослідження ринку послуг з паркування транспортних засобів у місті Харкові обласним територіальним управлінням Антимонопольного комітету України встановлено, що ТОВ «Південбудсервіс» завищує вартість послуг з паркування автівок на майданчику для паркування на залізничному вокзалі станції Харків-Пасажирський.
Вартість паркування на майданчику, розташованому біля вокзалу «Харків-Пасажирський» не затверджена жодним рішенням Харківської міськради. АМКУ вбачає в діях ТОВ «Південбудсервіс» ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою ст.13, пунктом 2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів.
Власником ТОВ «Південбудсервіс» є 34-річний Самвел Арутюнян, з статутним фондом в 1 тис.грн. Самвел Арутюнян мешкає в селі Івано-Слиньківка Сахновщинського району. Керівником фірми є Руслан Іщенко. Фірма створена в грудні 2014 року.
ТОВ «Південбудсервіс» вказує пошту - Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.. Таку ж саму адресу використовували та використовують ТОВ «Кодем» та ТОВ «Бест-Р», які фігурують в кримінальному провадженні за фактом проведення Департаментом капітального будівництва ХОДА тендеру на придбання монтажного обладнання по реконструкції очисних споруд каналізації Малоданилівської селищної ради Дергачівського району на 9,5 млн.грн.
І ТОВ «Кодем», і ТОВ «Бест-Р» підозрюються також у фіктивній діяльності (розтрата бюджетних коштів), яку вони узгоджували безпосередньо з Департаментом кап.будівництва ХОДА.
ТОВ «Південбудсервіс» зареєстроване на одному поверсі з ТОВ «Кодем» в будинку за адресою – Космічна, 21.
Дружина Самвела Арутюняна – Владислава, працювала помічницею судді в Ленінському райсуді міста Харкова та звільнилася у зв’язку з народженням дитини.
Самвел Арутюнян в 2013 році придбав Jaguar XJ 2013 року випуску. Зараз, в 2017 році, подібну автівку 2013 року випуску можна придбати за 1,5 мільйона гривень.
Крім цього, Самвел Арутюнян має у власності Toyota RAV4 2013 року випуску ( придбав також в 2013 році) та Toyota Camry 2015 року випуску (придбав в 2015 році).
Владислава Арутюнян в 2012 році придбала квартиру у Харкові площею 89,1 кв.м. за 749,4 тис.грн.
Самвел Арутюнян в 2016 році заробив 20 тисяч гривень. Владислава Арутюнян в 2016 році отримала 12,9 тис.грн., як допомогу при народженні дитини. У подружжя Арутюнян двоє дітей.
Самвел Арутюнян є співвласником також 3 фірм (внески в статутні фонди на загальну суму 52,8 тис.грн.) - ТОВ «Гермес Консалтинг Груп», ТОВ «Переможець харчова промисловість», ТОВ «Реал». Але, жодну з 4 фірм чоловіка Владислава Арутюнян в своїй є-декларації після звільнення не зазначила.
- Информация о материале
«Деликатеса»
Деликатеса
В этот субботний вечер на кухне общежития спецфакультета было оживленно и шумно. Стайка вьетнамских товарищей числом около десятка готовилась отметить какой-то из своих национальных праздников. Может быть, много лет назад в этот день родился «дедушка Хо», а может, просто известный вьетнамский ас Ли Си Цин «завалил» первый «Фантом»,прокомментировав свой подвиг в эфире выразительной фразой, загнавшей в безнадежный тупик дюжину амеровских переводчиков... Увы, история этого не сохранила...
Многие из наших азиатских коллег были уже не молоды и до того, как местная компартия послала их «по разнорядке», учиться «военно-строительному делу настоящим образом» в далекий Ленинград, успели повоевать. И как гласила училищная молва, весьма неплохо.
В предвкушении праздничного стола большая часть «братьев по оружию», сладко зажмурясь, стрекоча и цокая, подобно кузнечикам, наблюдала, как старшие товарищи, медленно и со вкусом разворачивают посылку, с невероятной оказией доставленную с исторической родины.
Что было в этой посылке и как ЭТО называлось, мы уже никогда не узнаем... Отличительный признак у национального продукта был только один, но очень характерный. Запах... Клубы запредельной и какой-то экзотической вони поползли с кухни по всей общаге и стали потихоньку проникать в коридор...
Бывший «вьетконговец» Нгуен почти в религиозном трансе с видом гуру подлил на сковороду подсолнечного масла и вывалил содержимое пакета... Потом любовно перемешал и прибавил огонь... Достал маленькую бутылочку со специями и высыпал на сковороду. Эффект не заставил себя ждать, вонь превысила все мыслимые границы... Вьетнамцы восхищенно зацокали языками и блаженно втянули в себя аромат национального блюда...
Удушливый запах к тому времени вырвался на оперативный простор и начал просачиваться в комнаты к другим обитателям и в первую очередь к курсантам из братской ГДР.
Этой немецкой группе вообще не везло... Перед первым курсом «дойчеры» целый год проходили подготовку в специальной учебке для иностранцев. Так сказать, адаптация на месте, углубленное изучение языка и физподготовка. В бумагах что- то напутали, как водится, и группу будущих инженеров-строителей плотно «гоняли» по программе подготовки спецназовцев-диверсантов. Немцы - ребята дисциплинированные, очень старались, испуганно перешептываясь: как, вот эти поджарые инструкторы, с ласковыми глазами убийц и есть «руссиш строубат»? Ой, мы даже не хотим знать, как выглядит спецназ в армии, где инженеры-строители ломают взглядом телеграфный столб и не глядя отстреливают левое, гм... крыло летящему комару...
В свою очередь группа будущих «коммандос» тихо охреневала, крайне нерегулярно выходя на короткую утреннюю зарядку под командой пожилого и весьма упитанного прапорщика...
Ошибка выяснилась только через три недели. Измученные строители, наконец, смогли отдышаться, а будущие Рембы, похрюкивая от удовольствия, побежали в свой первый на Советской земле многокилометровый кросс.
... - Вас ист дас? - классически прогнусавил низенький Курт, зажимая нос и протиснулся к плите.
- Что это есть? - повторил он по-русски.
- Есть, есть! Да! Есть! Кусать! Деликатеса! - в экстазе Нгуен танцевал вокруг плиты как шаман, выделывая всем телом замысловатые па и тряся баночками с приправами, наподобие маракасов. Потом, выдернув со сковороды ложкой наиболее «ароматный» кусочек, поднес его к самому носу Курта. Немец в ужасе отшатнулся, содержимое ложки шлепнулось на отутюженную рубашку и расползлось на груди жирным дурнопахнущим пятном.
- Дас ист нихт «деликатеса»! Нихт! ШАЙЗЕ! - Курт добавил пару немецких фраз, не имеющих ничего общего с классическим «доннерветтер». Потом вольно перевел их на русский. На языке родных осин выражения утратили немецкие длинноты, зато заиграли речевыми оборотами, не оставляющими двух мнений об особенностях происхождения всех азиатов оптом и каждого в отдельности...
-....?! ....! ....!!.....!!! - три года в Союзе не прошли даром.
-....! .....!! ....!!! - речь противоположной стороны была так же лаконична и выразительна, как реплика русского военного советника, вежливо предлагающего местному зенитному расчету немного поторопиться ввиду близости самолетов «янки».
- «...!»? Это ВЫ про моя муттер? - ласково переспросил Курт, поочередно и неторопливо закатывая рукава форменной рубашки.
- Про ВАСА, про маму ВАСА! Про всех ВАСА! - Нгуен отступил на шаг, скинул шлепанцы и стал раскачиваться в какой-то замысловатой и смертоубийственной стойке то ли «похмельного хомяка» то ли «диарейной обезьяны»...
Курт ударил со сноровкой парня из рабочего квартала, но шустрый азиат изящным финтом выскользнул из-под кулака и, в свою очередь крутанулся вокруг оси...
- Аларм, камраден! Ааалааарм!!! - получив в лоб желтой пяткой, немец в падении опрокинул на пол сковороду с «праздничным обедом»... Вьетнамцы горестно заверещали, пытаясь собрать остатки «деликатеса» с пола.
«Комрады» в количестве шести человек ворвались на кухню, мигом оценили ситуацию, дружно построились древним боевым порядком в лучшем стиле знаменитого финального матча на Чудском озере и обрушили слаженную мощь арийской военной машины на худосочных вьетнамцев... Увы, «блицкриг» не удался...
- И-яяя!- высоченный здоровяк-немец ударом кулака пытается «достать» худенького бойца... Тот ловко «уходит» в сторону, потом как-то по-особенному выставляет вперед руку...
- И ты! И ты тозе! - «Дойчер» хватается за живот и с грохотом падает на пол, попутно роняя еще двух товарищей.
Пришедший в себя Курт с трудом поднялся на ноги, тряхнул головой, разгоняя туман, обнаружил себя в тылу «противника» и яростно замахал руками и ногами, пробиваясь к «своим»... Получив пару чувствительных ударов по затылкам, вьетнамцы предприняли молниеносную атаку, прошили насквозь изрядно поредевшие ряды «тевтонов» и слаженно выскочили в коридор.
Привлеченные дикими воплями и шумом драки практически все остальные обитатели общаги давно уже вышли из своих комнат и наблюдали ход битвы с безопасного расстояния.
Кубинцы белозубо скалились и весело обсуждали ход событий, поляки спешно заключали пари с мадьярами, афганцы, потихоньку выдыхая в сторону клубы какого-то подозрительного дыма, флегматично и расслабленно взирали на события, видимо считая происходящее какой-то особенно замысловатой галлюцинацией. Темнокожие выходцы из Африки, в полном восторге кричали что-то подбадривающее, но сами, на всякий случай, держались на приличной дистанции.
Тем временем, немцам приходилось туго... Азиаты сменили тактику и пользуясь численным преимуществом нападали слаженно и споро, выбивая из строя одного противника за другим. Победа любителей «деликатесы» была неотвратима, как крах империализма и мировая революция.
- Вас ист лос? -...На пороге, заполнив собой весь дверной проем, с выражением полного изумления на лице стоял Ганс.
Вот насчет Гансика следует пояснить отдельно...
Звали его, скорее всего, как-то по-другому, а «Гансом» назвали уже в училище наши ребята, впервые увидев это страшилище во время летних сборов. Мой приятель Сережка Цвет, случайно наткнувшийся в полутемном коридоре на этот двуногий кошмар, придя в себя через пять минут коротко заметил: «Да, блин! Такого в лесу встретишь - все ягоды отдашь!»
Ганс действительно мог нагнать страху на кого угодно. «Типичный» карикатурный «фриц», будто сошедший с экрана фильмов времен войны. Только раза в два помассивней. Так и казалось, сейчас рявкнет: «Матка! Курка! Яйки!», чему в общем, никто бы особенно и не удивился. Огромный рост, сложение борца сумо, вечно отливающие синевой щеки, короткий «ежик» на голове, маленькие глазки, недружелюбно смотрящие на всех окружающих. Уж не знаю, на каких складах смогли найти форму на его массивную фигуру... Страшен был Гансик, ох страшен! Но, несмотря на внешность, мужик он был добродушный, учился неплохо, гонял в футбол вместе со всеми и характер имел весьма флегматичный. Разозлить его было очень непросто... Но можно.
- Камраден... - Ганс растерянно опустил на пол сетку с продуктами... Обвел глазами поле битвы... Земляков, прижатых к стенке противником... Маленькие глазки потихоньку налились кровью...
Без всяких тактических изысков Ганс просто пошел «в лобовую» с деловитостью танка, или, вернее, дорожного катка, сбивая на пол всех не успевших увернуться и проворно раздавая щедрые «плюхи» огромными ручищами. После первой атаки азиатское воинство поредело на треть. После второй - в строю осталось лишь двое экс-победителей. Еще через минуту все было кончено. Вьетнамцы, напрочь утратившие боевой задор, расположились вдоль коридора в живописных позах, держась за ушибленные места и тихо поскуливая. «Камрады», тоже, похоже, не рвались в атаку, потихоньку приходили в себя, кряхтя, охая и поругиваясь подымались на ноги.
И среди мешанины тел, как некий герой древних саг, скалой возвышался счастливый Ганс, потирая пудовые кулаки и тихо напевая один из так любимых дедушкой военных маршей.
Маленький Курт, мрачно сверкая подбитым глазом, подошел к главному «партизану», сунул под нос изгаженную рубашку и ставя финальную точку коротко отчеканил:
- Это не деликатеса! Это дерьмо!
- Деликатеса!- упрямо возразил Нгуен, сплюнул сквозь выбитый зуб и увидев поблизости Ганса, на всякий случай втянул голову в плечи.
Курт порылся в карманах, достал измочаленную пачку сигарет, с трудом нашел пару целых... Одну всунул в рот, вторую протянул соседу и зашарил по карманам в поисках огня... Вьетнамец молча достал зажигалку, щелкнул, дал прикурить...
Они сидели рядом, тихо пуская дым разбитыми губами, морщась от боли и изредка поглядывая друг на друга... Потом разом поднялись и пошли, каждый к «своим»...
Легенда гласит, что все закончилось большой примирительной пьянкой, к концу которой и вьетнамцы и немцы и вездесущие поляки с кубинцами и даже афганцы «набрались» весьма основательно, хором пели песни на разных языках, а хмельной Ганс неожиданно красивым и чистым баритоном затянул «Катюшу»...
И мне очень хочется верить, что все было именно так.
- Информация о материале
Самые невообразимые примеры обмана «ради любви»
Если вы влюблены, но совершили ошибку, у вас есть два варианта. Вы можете: а) усвоить урок и честно объясниться со своей половинкой или же б) сделать что-нибудь совершенно безумное, вроде инсценировки собственной гибели, чтобы не признаваться, что оставили поднятым сидение в туалете.
Наши герои выбрали второй вариант.
Шантаж бывшей подруги
Бывшей девушке Ли Ричардсона стали поступать угрожающие звонки от незнакомцев. Разные голоса на том конце провода утверждали, что похитили её бывшего парня и грозились его убить, если станет регулярно выплачивать определённую сумму. Испуганная девушка согласилась и с ноября по июль оставляла похитителям по несколько тысяч долларов в почтовом ящике.
Когда же она всё же прекратила платить, похитители угнали её машину — чтобы показать, что они не намерены тут «шутки шутить». Самое странное, что бандиты всё время настойчиво добивались денег именно от неё, а не от друзей или ближайших родственников Ричардсона.
Недавно полиция наконец-то остановила угнанный автомобиль на шоссе. Глянули — а за рулём сам похищенный Ричардсон. Оказалось, он организовал всё это, чтобы отомстить бывшей девушке. Ричардсон не рассчитывал на вмешательство полиции, очевидно, собирался оставаться «похищенным» до конца дней.
Забыв заказать на свадьбу ресторан, жених звонит и сообщает о заложенной бомбе
Проснувшись утром в день своей свадьбы, Нейл МакАдл вспомнил, что не забронировал Сент-Джордж-Холл для проведения там торжественного бракосочетания. Не оставалось никаких вариантов, кроме как предложить невесте по-быстрому расписаться на парковке, ведь это так неординарно и романтично.
Казалось бы, единственный вариант в такой ситуации — встретиться с девушкой, с которой он жаждал провести остаток жизни, и сознаться, что просто забыл. Однако Нейл придумал, как ему казалось, гораздо лучшее решение: позвонить в полицию и сказать, что Сент-Джордж-Холл заминирован и всех немедленно нужно эвакуировать.
Он считал, что таким образом выиграет немного времени (правда, что он с ним собирался делать, непонятно). Он привёл на предполагаемое место свадьбы невесту и всех гостей, чтобы они своими глазами увидели, что там творится.
В результате незадачливый жених нажил себе обвинения в уголовном преступлении, и самое обидное, что абсолютно бессмысленно.
Имитация грабежа, чтобы не платить алименты
Рави Кумар из Индии оказался в сложной ситуации – его жена Сороя не только хотела развестись с ним, но и требовала полтора миллиона рупий алиментов (примерно 24 тысячи долларов). Вместо того чтобы обсудить всё с женой прямо или через посредника, Кумар пошёл в полицию и заявил, что четверо мужчин ворвались к нему в дом и ограбили его. Он решил, что суд не потребует с него выплаты такой огромной суммы, принимая во внимание недавнее ограбление. Однако он не подумал, что воры не могли украсть деньги, которых он ещё не заработал, ведь существуют и ежемесячные выплаты.
Его блестящий план провалился, когда полиция только начала расследование. Они обошли его дом и не обнаружили никаких следов ограбления (даже все драгоценности его матери были на месте, хотя, по утверждениям Кумара, во время ограбления она была дома). Никто из его соседей или проходящих в то время мимо людей не заметили в тот день ничего подозрительного. Позже Кумар сознался в обмане, напоследок попытавшись свалить всё на полтергейста.
Мужчина инсценировал собственное похищение, чтобы просто покутить с друзьями
Рохелио Андаверде решил пойти поразвлечься с друзьями, но вместо того, чтобы просто сказать об этом жене, попросил двух своих приятелей надеть маски, ворваться в дом и утащить его в ночь. Такой способ пойти прогуляться казался ему значительно проще.
Его напуганная жена тут же позвонила в полицию, которая всю ночь искала Андаверде с помощью вертолёта — разумеется, безрезультатно. Двумя днями позже Рохелио вернулся домой и утверждал, что похитители мило отпустили его (и это после того, как под дулом пистолета увели ночью из дома!)
Никто не поверил в эту абсолютно глупую историю, и Рохелио был обвинён в преступлении. Однако шериф полагал, что наказание, которое его ждёт дома, после того, как он несколько дней держал в смертельном ужасе жену, будет гораздо хуже тюрьмы.
- Информация о материале
Ім'я Розенблата, або Доторканний Борислав не сміється
Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0mm 5.4pt 0mm 5.4pt; mso-para-margin-top:0mm; mso-para-margin-right:0mm; mso-para-margin-bottom:8.25pt; mso-para-margin-left:0mm; line-height:107%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri",sans-serif; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:"Times New Roman"; mso-bidi-theme-font:minor-bidi; mso-fareast-language:EN-US;}
Останній день робочого тижня регламентного комітету обіцяв бути найбільш цікавим. Саме на п'ятницю, 7 липня був призначений розгляд подання генпрокурора, яке стосувалось його колишнього однопартійця Борислава Розенблата.
Як детально писала УП, житомирського депутата звинувачують в отриманні майже 300 тисяч доларів хабарів, які він видурив у представниці еміратської фірми за «сприяння» у видобутку бурштину.
Щоправда, у цій історії усе було несправжнє.
Чесний народний депутат виявився звичайним злодієм з широкими можливостями; отримані ним гроші виявились маркованими доказами; а «красива жінка Катерина» – спецагенткою під прикриттям.
Загалом, подання на Розенблата, навіть без додаткових доказів із матеріалів справи – виглядає, швидше, як цікавий гостросюжетний детектив, який у деяких моментах міг би дати фору і Умберто Еко, і Агаті Крісті.
Але реальне життя – не книжка, і покарати злочинців у ньому набагато складніше. Особливо, якщо у них є депутатський мандат.
Керівник ГПУ Юрій Луценко та Антикорупційної прокуратури Назар Холодницький ось уже тиждень щодня добивалися від регламентного комітету саме цього – дати дозвіл покарати депутатів-злочинців.
Перші чотири спроби виявились не дуже вдалими. Але у п'ятницю прокурори прийшли із найбільшим своїм козирем. Слідчі НАБУ задокументували Розенблата так детально, що тільки найкоротших епізодів з оперативного відео назбиралося на годину часу.
Після короткого вступу на засіданні комітету, який стосувався порядку розгляду, слово надали Луценку.
«Я прошу вас подивитись цей фільм, який підтверджує неодноразове, я б сказав системне, я б сказав навіть більше – цинічне використання депутатом своїх службових обов'язків для отримання хабарів», – почав генпрокурор, і на екрані позаду в.о. голови комітету Павла Пинзеника залунав знайомий звук, яким починаються «фільми НАБУ».
Після перших вступних кадрів фільму, головний його герой та народний депутат за сумісництвом Борис Розенблат починає соватись на кріслі, поправляти піджак, щоб сісти зручніше.
І правда – не кожного дня про тебе показують фільм на всю країну.
Не кожного дня про тебе показують фільм на всю країну
Холодницький і Луценко, які після четвергових скандалів прийшли на засідання комітету підкреслено серйозними, про щось пошепки жартують. Холодницький нахиляється до генпрокурора, щось каже йому на вухо – і обоє задоволено посміхаються.
Розенблат майже не рухається. Тільки час від часу затуляє обличчя рукою чи погладжує бороду. З екрану на нього дивиться інший – «злий Розенблат», – який виглядає повним антиподом того, котрий сидить в залі.
Стриманий і тихий депутат на екрані перетворюється на розв'язного «рішалу», що раз за разом вимагає у спецагентки, яку вважає своєю «красивою подругою», усе нові й нові суми грошей чи розписує злочинні схеми.
«Якщо у вас є бажання вже, не чекаючи закону, починати працювати, у мене є пропозиція з вами обговорити цей процес. Бо, ну як би, учасників процесу об'єдную я… Ще раз проговорюємо. Землі «пошкоджені» Держлісу, є визначені ділянки, я виділяю вам ділянки, ми робимо там геологорозвідку, отримуємо ліцензії, з вами укладають угоду на 5 років… «Бурштин України» – це наше, це пана Полякова, ну їхньої партії відповідальність. Там нема у мене впливу, а тут (в Укрбурштині, – УП) у мене є».
При згадці Полякова генпрокурор підморгує в.о. глави комітету Павлу Пинзенику, який також представляє партію, що «відповідає» за «Бурштин України».
З оперативного відео НАБУ:
Розенблат: Те, на що ми підемо – це шлях складний. Розумієте, Катю, як побудована система в Україні – противага. Ми один без одного нічого не зможемо. Тобто Поляков нічого не зможе без мене, а я нічого не зможу без Полякова. Те саме Держгеонадра нічого не зможе без облрад. Облрада нічого не зможе, доки ми не зрозуміємо, для чого нам це треба.
Катя: У нас не буде в області проблем? Мене це дуже турбує.
Розенблат: Без нас будуть. Повторю, без нас будуть!
Розенблат: Значить, сьогодні буде підписана постанова про рекультивацію земель… Ми не беремо ні Рівненську, ні Волинську, ні Київську область, беремо Житомирську – я за неї відповідаю. Мені сьогодні працівник Держлісу, ну там є представники інших угрупувань, показують, де є «пошкоджені землі». Наше завдання – до кінця обнести парканом ці ділянки, видобути камінь, і потім здійснити там рекультивацію.
Катя: Які фінанси потрібно для початку роботи?
Розенблат: Зрозумійте правильно, запустити «помповиків», зробити якийсь зріз – це невеликі насправді затрати. В межах 100-150 тисяч доларів.
Розенблат: На операційні витрати у тебе повинна бути сума, я тобі говорив, має бути близько 100 тисяч доларів, щоб лежали під руками... А з нашої сторони – гарантія. Ну ти ж розумієш, з твого об'єму – 10 тонн, 3 мільйони доларів – це дрібниці.
На екрані Розенблат не втомлюється отримувати гроші від «агента Катерини»:
«Мені сьогодні треба роздати 16,5 (тисяч доларів, – УП) і 85 тисяч гривень. Це близько двадцятки виходить. Ти думаєш, усе просто? У мене всі ходи записані».
Після останньої фрази по залі засідання прокочується двозначний смішок – бо виявляється, що «всі ходи записані» були не лише у нього.
Коли на екрані «злий Розенблат» розповідає, що для позбавлення конкурентів ліцензій уже написав звернення в ГПУ, Луценко з посмішкою починає щось пояснювати депутатам навпроти. І так захоплюється у своїй розповіді, що Холодницький плескає його по плечу: мовляв, «давайте потім, не заважай дивитися фільм глядачам».
Саме в цей момент агентка НАБУ «розраховується» з Розенблатом, передаючи його охоронцю 25 тисяч доларів. На це складно дивитись без емоцій, але запис складно і слухати.
Найскладніше – Пинзенику.
Звук на відео із прихованих камер ріже вухо навіть у протилежному кінці зали, де відведені місця для журналістів. Пинзеник же сидить під самим екраном і кожного разу кривиться, коли на відео прорізаються високі пискливі звуки чи шурхіт купюр, який у підсиленому вигляді нагадує, наче хтось голосно жмакає газету. Врешті Пинзеник не витримує і виходить в коридор.
«Пане Павле, що, вам не подобається кіно?» – запитує журналіст УП.
«Та цікаве. Але «Катя» рахує ці купюри і звук нестерпний. Я й так останніми днями погано сплю, а ще ці звуки», – зізнається Пинзеник, однак за якусь хвилину він вимушено і зі скорбним обличчям повертається в залу.
А там на екрані «поганий Розенблат» уже просить у спецагентки нові 30 тисяч доларів – «на потреби справи».
«У мене є тільки шість з собою», – відповідає йому «Катерина».
«Тільки шість?..» – перепитує «поганий Розенблат» з таким розчаруванням в голосі, що вся зала засідань комітету мимоволі вибухає сміхом.
Не сміється лише «добрий Розенблат», чиї справи виглядають усе гіршими з кожною хвилиною переглянутого відео.
Коли ж на екрані показують, як після сигналу депутата його охоронець іде з агенткою в туалет, де отримує 200 тисяч доларів, стає зрозуміло, що дальший захист і зовсім марний.
Втім, на показі сцени затримання помічника Розенблата та його свідчень проти свого шефа прокурори не заспокоюються. Вони показують ще кілька цікавих епізодів, де депутат зводить «Катерину» з якимось ділком з Житомирської області, який детально описує їй схему «чорного» експорту незаконного бурштину у Польщу і легалізації його там.
Після цього епізоду стає зрозуміло, що у Луценка і Холодницького зробили висновок із комітету щодо подання на Полякова, де його захисник Георгій Логвинський наполягав, що ніякої злочинної групи не було.
Прокурори вирішили показати, що йшлося не лише про поправки в закони – а саме про співпрацю з відвертою мафією.
«Добрий Розенблат» розпачливо закриває очі рукою і крутить головою по залі, шукаючи підтримки.
Але ніхто з членів комітету не хочуть зустрічатись із ним поглядом. Усі вдають, що захоплені відео.
«Ну що, шановні члени комітету. Я думаю, що продемонстровані епізоди абсолютно чітко показують наявність підстав для внесення мною подання не тільки щодо згоди на притягнення до відповідальності, але й затримання та арешту депутата Розенблата. Ми обґрунтовуємо необхідність арешту тим, що Розенблат має вплив не лише на депутатський корпус, а й на судову гілку влади», – резюмує переглянуте відео Луценко.
Розенблат здивовано хитає головою з боку в бік.
«З точки зору генпрокурора у мене все. Але я хочу звернутись ще до вас, Бориславе Соломоновичу, – несподівано обертається до Розенблата Луценко. – Я хочу нагадати вам текст присяги народного депутата».
Поки Луценко читає пункти про «боронити суверенітет», «дбати про благо Вітчизни та добробут українського народу», Розенблат відкладає ручку і кам'яним поглядом дивиться на генпрокурора.
«Бориславе Соломоновичу, я б на вашому місці, як ваш знайомий добрий кажу, сьогодні підписав би заяву про складання депутатських повноважень. Бо більшої ганьби для Житомирщини, для фракції БПП, для Верховної Ради, для усього правлячого класу я собі не уявляю», – порадив колишній глава фракції БПП її чинному депутату.
Однак коли слово взяв Розенблат, стало зрозуміло, що поради колишнього однопартійця він не послухав.
«Дуже чудовий фільм, художній фільм, гарно знято. В принципі 40 мільйонів гривень, 100 мільйонів гривень витрачено на нього. Але я одразу хочу заперечити, що не знаю, хто ті актори, що знімались у цьому фільмі, хто їх озвучує», – почав відхрещуватись «добрий» Розенблат від свого «поганого» двійника.
«Перед вами яскравий приклад боротьби бурштинової мафії з моєю депутатською діяльністю», – продовжує депутат, чим викликає здивовані погляди прокурорів, які, за його логікою, виявляються часткою цієї мафії.
Врешті, цю тезу Розенблат розвивати не став, натомість заходився зачитувати свої письмові пояснення, які ще кілька днів тому надав комітету.
Їхня суть зводилась до того, що прокурори не показали йому матеріали справи, що він ніколи не вступав у змову з Поляковим, що нікуди втікати не збирається, і взагалі, уся справа – це нахабна провокація правоохоронців.
Адвокат Розенблата Андрій Федур попросив комітет оголосити перерву і витребувати в ГПУ всі матеріали справи. Крім того, він і його клієнт попросили викликати на засідання славнозвісну «агентку Катерину», щоб з'ясувати у неї, чого вона «провокувала» народного депутата на хабар.
Депутати вислухали справді поважного юриста, але прохання його відхилили, бо комітет оцінює подання «в межах самого подання». Тобто усе, що в ньому не написано, як і відео генпрокурора, для висновку комітету значення не має.
На аргументи захисту почав відповідати Луценко.
«Тим хто тут йорнічає, що ми подивились «художній фільм», я хочу сказати, що це – не художній фільм. Борислав Соломонович, ми ніякого артиста Безрукова не запрошували. Це документальний фільм, на підставі законно здобутих доказів. Тож я закликаю вас залишити жарти… Пробувати спиратися на описки, щоб спростувати піврічне кіно і кликати сюди ще раз «Катерину» не варто», – почав запалювався Луценко.
«Дайте мені документи», – обернувся він до Холодницького.
«Можна, я», – спробував вклинитись Розенблат.
«Ні, не можна, я ще не закінчив, – відрізав Луценко. – Бориславе Соломоновичу, для мене все закінчилось, коли я побачив розшифровки, як ви говорите «агенту Катерині» оце: «Сонце, у нас таке життя, з цією дебільною країною».
«Соломонович, складайте мандат і припиняйте тут кіно! – уже кричав Луценко, зі злістю кидаючи документи на стіл. – Припиняйте малювати з себе ангела з «дебільною країною!»
«Юрій Віталійович, на мене не треба тут тиснути. Я дуже зважена людина», – спробував оборонятись «добрий Розенблат».
«Я бачу. Все зважуєте: бурштин, бабки», – не зупинявся генпрокурор, навіть зірвавши нечисленні оплески в журналістському секторі зали.
Керівник САП Холодницький, який зазвичай не дозволяє собі емоційних виступів на комітеті, тільки холодно зміряв Розенблата косим поглядом.
«Колеги, я ще раз кажу: якщо ми тут будемо приймати рішення на емоціях, у нас не буде верховенства права. Я вам ще раз кажу, що той фільм, який ми бачили, не має до мене жодного відношення. Це все абсолютно незаконно. Я не знаю ні одного закону, який би дозволив мене знімати і прослуховувати, – ішов у свій «наступ» Розенблат. – Ми всі не ангели».
«Не узагальнюйте», – поправила його член комітету Світлана Войцеховська.
Виправдання Розенблата зачепили навіть стриманого Холодницького.
«Я вас запевняю, Бориславе Соломоновичу, що покажу вам, і хто до вас завів «Катерину», і як ви її шукали, і як довго не могли знайти її номеру – я все це вам на слідстві покажу. У мене емоції зашкалюють», – пообіцяв Холодницький, хоча зовні розгледіти цих емоцій не можна було.
Глава САП виглядав рівно так само, як і на початку засідання.
Врешті, у розмову втрутився Пинзеник, який після попередніх скандалів на комітеті поспішив заспокоїти ситуацію і запропонував продовжити ставити запитання.
Їх несподівано майже не виявилось.
Усі чотири попередні дні ця фаза розгляду займала до кількох годин – а на найбільш резонансному засіданні фактично ні в кого ніяких питань не було. Врешті, усім усе було зрозуміло і так.
Під час обговорення члени комітету, які весь тиждень шпетили ГПУ за недостатність доказів, якось несподівано почали хвалити подання. Дійшло ледь не до компліментів.
«Є сподівання, що прокуратура почала працювати так, як це передбачено законом. Як ви бачите, я навіть не відкривав подання і не задав запитань щодо обґрунтованості і достатності доказів», – заявив «радикал» Олег Купрієнко, який весь тиждень не проминав нагоди вичитувати прокуратуру за найменші огріхи в поданнях.
Після такого обговорення «доброму Розенблату» не лишалось нічого іншого, як ще раз заявити, що його «поганий» двійник на екрані – це не він.
«Якщо треба арештовувати – арештовуйте. Я нікуди втікати не збираюсь і своє ім'я зможу відстояти», – заявив поки що депутат.
«Дякую вам, що ви публічно це заявили. У мене як у людини, поки що, прохання – здайте свої паспорти», – вхопився за обіцянку Розенблата Холодницький.
Після короткої перерви комітет повернувся і оголосив своє рішення. Мовою популярних талант-шоу, подання на Розенблата отримали «три так».
Несподівано комітет визнав обґрунтованим прохання не лише про зняття недоторканності, а й про затримання і арешт.
https://assets.documentcloud.org/documents/3872431/Dokazy-Rosenblat.pdf
Після оголошення рішення прокурори і в.о. голови комітету підійшли до преси.
Поки Пинзеник пояснював, чому ж комітет сьогодні став таким «фанатом» прокуратури, Луценко і Холодницький жартували з журналістами.
«Та ми уже жартували, він утече», – розповідав генпрокурор.
«Чому ж?» – не погодився журналіст УП.
«Хочете, поб'ємося об заклад», – запропонував керівник САП.
«Ви кажете, що утече? Давайте», – погодився журналіст.
«Та ні, не хочу, щоб ви зі своєї і так невеликої зарплати ще витрачались на мене. Бо ж точно програєте», – відмахнувся Холодницький.
Тим часом за спинами прокурорів з'явився і сам об'єкт обговорення. Жодних коментарів він давати не захотів – і втік.
А от задоволені прокурори своєї черги дочекались.
«Ми традиційно задоволені рішенням комітету. Але від сьогоднішнього рішення ми найбільш задоволені з усіх попередніх задоволень», – напівжартома почав Луценко.
У наступних реченнях він перейшов на звичний для останніх днів стриманий пафос:
«Думаю, що катарсис політичної верхівки країни мав би відбутися саме сьогодні. Сьогоднішнє рішення комітету свідчить про те, що депутати, котрі перебували в певному форс-мажорі протягом цих п'яти днів, нарешті усвідомили, що зміни неминучі. Каста недоторканних має бути повалена. Те, що комітет сьогодні проходив в зовсім іншій атмосфері, означає, що процеси ідуть невпинно».
«Тепер я хотів би, щоб народ України став свідком того, як вся Верховна Рада скасує цей рудимент феодального устрою і зніме недоторканність з цих п'ятьох депутатів. Хоча я сподіваюсь, що з шістьох – без пана Добкіна, погодьтесь, комплект неповний», – резюмував Луценко, задаючи план роботи і на наступний тиждень.
Останній день робочого тижня регламентного комітету обіцяв бути найбільш цікавим. Саме на п'ятницю, 7 липня був призначений розгляд подання генпрокурора, яке стосувалось його колишнього однопартійця Борислава Розенблата.
Як детально писала УП, житомирського депутата звинувачують в отриманні майже 300 тисяч доларів хабарів, які він видурив у представниці еміратської фірми за «сприяння» у видобутку бурштину.
Щоправда, у цій історії усе було несправжнє.
Чесний народний депутат виявився звичайним злодієм з широкими можливостями; отримані ним гроші виявились маркованими доказами; а «красива жінка Катерина» – спецагенткою під прикриттям.
Загалом, подання на Розенблата, навіть без додаткових доказів із матеріалів справи – виглядає, швидше, як цікавий гостросюжетний детектив, який у деяких моментах міг би дати фору і Умберто Еко, і Агаті Крісті.
Але реальне життя – не книжка, і покарати злочинців у ньому набагато складніше. Особливо, якщо у них є депутатський мандат.
Керівник ГПУ Юрій Луценко та Антикорупційної прокуратури Назар Холодницький ось уже тиждень щодня добивалися від регламентного комітету саме цього – дати дозвіл покарати депутатів-злочинців.
Перші чотири спроби виявились не дуже вдалими. Але у п'ятницю прокурори прийшли із найбільшим своїм козирем. Слідчі НАБУ задокументували Розенблата так детально, що тільки найкоротших епізодів з оперативного відео назбиралося на годину часу.
Після короткого вступу на засіданні комітету, який стосувався порядку розгляду, слово надали Луценку.
«Я прошу вас подивитись цей фільм, який підтверджує неодноразове, я б сказав системне, я б сказав навіть більше – цинічне використання депутатом своїх службових обов'язків для отримання хабарів», – почав генпрокурор, і на екрані позаду в.о. голови комітету Павла Пинзеника залунав знайомий звук, яким починаються «фільми НАБУ».
Після перших вступних кадрів фільму, головний його герой та народний депутат за сумісництвом Борис Розенблат починає соватись на кріслі, поправляти піджак, щоб сісти зручніше.
І правда – не кожного дня про тебе показують фільм на всю країну.
Не кожного дня про тебе показують фільм на всю країну
Холодницький і Луценко, які після четвергових скандалів прийшли на засідання комітету підкреслено серйозними, про щось пошепки жартують. Холодницький нахиляється до генпрокурора, щось каже йому на вухо – і обоє задоволено посміхаються.
Розенблат майже не рухається. Тільки час від часу затуляє обличчя рукою чи погладжує бороду. З екрану на нього дивиться інший – «злий Розенблат», – який виглядає повним антиподом того, котрий сидить в залі.
Стриманий і тихий депутат на екрані перетворюється на розв'язного «рішалу», що раз за разом вимагає у спецагентки, яку вважає своєю «красивою подругою», усе нові й нові суми грошей чи розписує злочинні схеми.
«Якщо у вас є бажання вже, не чекаючи закону, починати працювати, у мене є пропозиція з вами обговорити цей процес. Бо, ну як би, учасників процесу об'єдную я… Ще раз проговорюємо. Землі «пошкоджені» Держлісу, є визначені ділянки, я виділяю вам ділянки, ми робимо там геологорозвідку, отримуємо ліцензії, з вами укладають угоду на 5 років… «Бурштин України» – це наше, це пана Полякова, ну їхньої партії відповідальність. Там нема у мене впливу, а тут (в Укрбурштині, – УП) у мене є».
При згадці Полякова генпрокурор підморгує в.о. глави комітету Павлу Пинзенику, який також представляє партію, що «відповідає» за «Бурштин України».
З оперативного відео НАБУ:
Розенблат: Те, на що ми підемо – це шлях складний. Розумієте, Катю, як побудована система в Україні – противага. Ми один без одного нічого не зможемо. Тобто Поляков нічого не зможе без мене, а я нічого не зможу без Полякова. Те саме Держгеонадра нічого не зможе без облрад. Облрада нічого не зможе, доки ми не зрозуміємо, для чого нам це треба.
Катя: У нас не буде в області проблем? Мене це дуже турбує.
Розенблат: Без нас будуть. Повторю, без нас будуть!
Розенблат: Значить, сьогодні буде підписана постанова про рекультивацію земель… Ми не беремо ні Рівненську, ні Волинську, ні Київську область, беремо Житомирську – я за неї відповідаю. Мені сьогодні працівник Держлісу, ну там є представники інших угрупувань, показують, де є «пошкоджені землі». Наше завдання – до кінця обнести парканом ці ділянки, видобути камінь, і потім здійснити там рекультивацію.
Катя: Які фінанси потрібно для початку роботи?
Розенблат: Зрозумійте правильно, запустити «помповиків», зробити якийсь зріз – це невеликі насправді затрати. В межах 100-150 тисяч доларів.
Розенблат: На операційні витрати у тебе повинна бути сума, я тобі говорив, має бути близько 100 тисяч доларів, щоб лежали під руками... А з нашої сторони – гарантія. Ну ти ж розумієш, з твого об'єму – 10 тонн, 3 мільйони доларів – це дрібниці.
На екрані Розенблат не втомлюється отримувати гроші від «агента Катерини»:
«Мені сьогодні треба роздати 16,5 (тисяч доларів, – УП) і 85 тисяч гривень. Це близько двадцятки виходить. Ти думаєш, усе просто? У мене всі ходи записані».
Після останньої фрази по залі засідання прокочується двозначний смішок – бо виявляється, що «всі ходи записані» були не лише у нього.
Коли на екрані «злий Розенблат» розповідає, що для позбавлення конкурентів ліцензій уже написав звернення в ГПУ, Луценко з посмішкою починає щось пояснювати депутатам навпроти. І так захоплюється у своїй розповіді, що Холодницький плескає його по плечу: мовляв, «давайте потім, не заважай дивитися фільм глядачам».
Саме в цей момент агентка НАБУ «розраховується» з Розенблатом, передаючи його охоронцю 25 тисяч доларів. На це складно дивитись без емоцій, але запис складно і слухати.
Найскладніше – Пинзенику.
Звук на відео із прихованих камер ріже вухо навіть у протилежному кінці зали, де відведені місця для журналістів. Пинзеник же сидить під самим екраном і кожного разу кривиться, коли на відео прорізаються високі пискливі звуки чи шурхіт купюр, який у підсиленому вигляді нагадує, наче хтось голосно жмакає газету. Врешті Пинзеник не витримує і виходить в коридор.
«Пане Павле, що, вам не подобається кіно?» – запитує журналіст УП.
«Та цікаве. Але «Катя» рахує ці купюри і звук нестерпний. Я й так останніми днями погано сплю, а ще ці звуки», – зізнається Пинзеник, однак за якусь хвилину він вимушено і зі скорбним обличчям повертається в залу.
А там на екрані «поганий Розенблат» уже просить у спецагентки нові 30 тисяч доларів – «на потреби справи».
«У мене є тільки шість з собою», – відповідає йому «Катерина».
«Тільки шість?..» – перепитує «поганий Розенблат» з таким розчаруванням в голосі, що вся зала засідань комітету мимоволі вибухає сміхом.
borislav-rozenblat-01.jpg
Не сміється лише «добрий Розенблат», чиї справи виглядають усе гіршими з кожною хвилиною переглянутого відео.
Коли ж на екрані показують, як після сигналу депутата його охоронець іде з агенткою в туалет, де отримує 200 тисяч доларів, стає зрозуміло, що дальший захист і зовсім марний.
Втім, на показі сцени затримання помічника Розенблата та його свідчень проти свого шефа прокурори не заспокоюються. Вони показують ще кілька цікавих епізодів, де депутат зводить «Катерину» з якимось ділком з Житомирської області, який детально описує їй схему «чорного» експорту незаконного бурштину у Польщу і легалізації його там.
Після цього епізоду стає зрозуміло, що у Луценка і Холодницького зробили висновок із комітету щодо подання на Полякова, де його захисник Георгій Логвинський наполягав, що ніякої злочинної групи не було.
Прокурори вирішили показати, що йшлося не лише про поправки в закони – а саме про співпрацю з відвертою мафією.
«Добрий Розенблат» розпачливо закриває очі рукою і крутить головою по залі, шукаючи підтримки.
Але ніхто з членів комітету не хочуть зустрічатись із ним поглядом. Усі вдають, що захоплені відео.
«Ну що, шановні члени комітету. Я думаю, що продемонстровані епізоди абсолютно чітко показують наявність підстав для внесення мною подання не тільки щодо згоди на притягнення до відповідальності, але й затримання та арешту депутата Розенблата. Ми обґрунтовуємо необхідність арешту тим, що Розенблат має вплив не лише на депутатський корпус, а й на судову гілку влади», – резюмує переглянуте відео Луценко.
Розенблат здивовано хитає головою з боку в бік.
«З точки зору генпрокурора у мене все. Але я хочу звернутись ще до вас, Бориславе Соломоновичу, – несподівано обертається до Розенблата Луценко. – Я хочу нагадати вам текст присяги народного депутата».
Поки Луценко читає пункти про «боронити суверенітет», «дбати про благо Вітчизни та добробут українського народу», Розенблат відкладає ручку і кам'яним поглядом дивиться на генпрокурора.
«Бориславе Соломоновичу, я б на вашому місці, як ваш знайомий добрий кажу, сьогодні підписав би заяву про складання депутатських повноважень. Бо більшої ганьби для Житомирщини, для фракції БПП, для Верховної Ради, для усього правлячого класу я собі не уявляю», – порадив колишній глава фракції БПП її чинному депутату.
Однак коли слово взяв Розенблат, стало зрозуміло, що поради колишнього однопартійця він не послухав.
«Дуже чудовий фільм, художній фільм, гарно знято. В принципі 40 мільйонів гривень, 100 мільйонів гривень витрачено на нього. Але я одразу хочу заперечити, що не знаю, хто ті актори, що знімались у цьому фільмі, хто їх озвучує», – почав відхрещуватись «добрий» Розенблат від свого «поганого» двійника.
«Перед вами яскравий приклад боротьби бурштинової мафії з моєю депутатською діяльністю», – продовжує депутат, чим викликає здивовані погляди прокурорів, які, за його логікою, виявляються часткою цієї мафії.
Врешті, цю тезу Розенблат розвивати не став, натомість заходився зачитувати свої письмові пояснення, які ще кілька днів тому надав комітету.
Їхня суть зводилась до того, що прокурори не показали йому матеріали справи, що він ніколи не вступав у змову з Поляковим, що нікуди втікати не збирається, і взагалі, уся справа – це нахабна провокація правоохоронців.
Адвокат Розенблата Андрій Федур попросив комітет оголосити перерву і витребувати в ГПУ всі матеріали справи. Крім того, він і його клієнт попросили викликати на засідання славнозвісну «агентку Катерину», щоб з'ясувати у неї, чого вона «провокувала» народного депутата на хабар.
Депутати вислухали справді поважного юриста, але прохання його відхилили, бо комітет оцінює подання «в межах самого подання». Тобто усе, що в ньому не написано, як і відео генпрокурора, для висновку комітету значення не має.
На аргументи захисту почав відповідати Луценко.
«Тим хто тут йорнічає, що ми подивились «художній фільм», я хочу сказати, що це – не художній фільм. Борислав Соломонович, ми ніякого артиста Безрукова не запрошували. Це документальний фільм, на підставі законно здобутих доказів. Тож я закликаю вас залишити жарти… Пробувати спиратися на описки, щоб спростувати піврічне кіно і кликати сюди ще раз «Катерину» не варто», – почав запалювався Луценко.
«Дайте мені документи», – обернувся він до Холодницького.
«Можна, я», – спробував вклинитись Розенблат.
«Ні, не можна, я ще не закінчив, – відрізав Луценко. – Бориславе Соломоновичу, для мене все закінчилось, коли я побачив розшифровки, як ви говорите «агенту Катерині» оце: «Сонце, у нас таке життя, з цією дебільною країною».
«Соломонович, складайте мандат і припиняйте тут кіно! – уже кричав Луценко, зі злістю кидаючи документи на стіл. – Припиняйте малювати з себе ангела з «дебільною країною!»
«Юрій Віталійович, на мене не треба тут тиснути. Я дуже зважена людина», – спробував оборонятись «добрий Розенблат».
«Я бачу. Все зважуєте: бурштин, бабки», – не зупинявся генпрокурор, навіть зірвавши нечисленні оплески в журналістському секторі зали.
Керівник САП Холодницький, який зазвичай не дозволяє собі емоційних виступів на комітеті, тільки холодно зміряв Розенблата косим поглядом.
«Колеги, я ще раз кажу: якщо ми тут будемо приймати рішення на емоціях, у нас не буде верховенства права. Я вам ще раз кажу, що той фільм, який ми бачили, не має до мене жодного відношення. Це все абсолютно незаконно. Я не знаю ні одного закону, який би дозволив мене знімати і прослуховувати, – ішов у свій «наступ» Розенблат. – Ми всі не ангели».
«Не узагальнюйте», – поправила його член комітету Світлана Войцеховська.
Виправдання Розенблата зачепили навіть стриманого Холодницького.
«Я вас запевняю, Бориславе Соломоновичу, що покажу вам, і хто до вас завів «Катерину», і як ви її шукали, і як довго не могли знайти її номеру – я все це вам на слідстві покажу. У мене емоції зашкалюють», – пообіцяв Холодницький, хоча зовні розгледіти цих емоцій не можна було.
Глава САП виглядав рівно так само, як і на початку засідання.
Врешті, у розмову втрутився Пинзеник, який після попередніх скандалів на комітеті поспішив заспокоїти ситуацію і запропонував продовжити ставити запитання.
Їх несподівано майже не виявилось.
Усі чотири попередні дні ця фаза розгляду займала до кількох годин – а на найбільш резонансному засіданні фактично ні в кого ніяких питань не було. Врешті, усім усе було зрозуміло і так.
Під час обговорення члени комітету, які весь тиждень шпетили ГПУ за недостатність доказів, якось несподівано почали хвалити подання. Дійшло ледь не до компліментів.
«Є сподівання, що прокуратура почала працювати так, як це передбачено законом. Як ви бачите, я навіть не відкривав подання і не задав запитань щодо обґрунтованості і достатності доказів», – заявив «радикал» Олег Купрієнко, який весь тиждень не проминав нагоди вичитувати прокуратуру за найменші огріхи в поданнях.
Після такого обговорення «доброму Розенблату» не лишалось нічого іншого, як ще раз заявити, що його «поганий» двійник на екрані – це не він.
«Якщо треба арештовувати – арештовуйте. Я нікуди втікати не збираюсь і своє ім'я зможу відстояти», – заявив поки що депутат.
«Дякую вам, що ви публічно це заявили. У мене як у людини, поки що, прохання – здайте свої паспорти», – вхопився за обіцянку Розенблата Холодницький.
Після короткої перерви комітет повернувся і оголосив своє рішення. Мовою популярних талант-шоу, подання на Розенблата отримали «три так».
Несподівано комітет визнав обґрунтованим прохання не лише про зняття недоторканності, а й про затримання і арешт.
https://assets.documentcloud.org/documents/3872431/Dokazy-Rosenblat.pdf
Після оголошення рішення прокурори і в.о. голови комітету підійшли до преси.
Поки Пинзеник пояснював, чому ж комітет сьогодні став таким «фанатом» прокуратури, Луценко і Холодницький жартували з журналістами.
«Та ми уже жартували, він утече», – розповідав генпрокурор.
«Чому ж?» – не погодився журналіст УП.
«Хочете, поб'ємося об заклад», – запропонував керівник САП.
«Ви кажете, що утече? Давайте», – погодився журналіст.
«Та ні, не хочу, щоб ви зі своєї і так невеликої зарплати ще витрачались на мене. Бо ж точно програєте», – відмахнувся Холодницький.
Тим часом за спинами прокурорів з'явився і сам об'єкт обговорення. Жодних коментарів він давати не захотів – і втік.
А от задоволені прокурори своєї черги дочекались.
«Ми традиційно задоволені рішенням комітету. Але від сьогоднішнього рішення ми найбільш задоволені з усіх попередніх задоволень», – напівжартома почав Луценко.
У наступних реченнях він перейшов на звичний для останніх днів стриманий пафос:
«Думаю, що катарсис політичної верхівки країни мав би відбутися саме сьогодні. Сьогоднішнє рішення комітету свідчить про те, що депутати, котрі перебували в певному форс-мажорі протягом цих п'яти днів, нарешті усвідомили, що зміни неминучі. Каста недоторканних має бути повалена. Те, що комітет сьогодні проходив в зовсім іншій атмосфері, означає, що процеси ідуть невпинно».
«Тепер я хотів би, щоб народ України став свідком того, як вся Верховна Рада скасує цей рудимент феодального устрою і зніме недоторканність з цих п'ятьох депутатів. Хоча я сподіваюсь, що з шістьох – без пана Добкіна, погодьтесь, комплект неповний«, – резюмував Луценко, задаючи план роботи і на наступний тиждень.
Normal 0 false false false RU X-NONE X-NONE- Информация о материале
Легенда о гетмане Сало
На этой неделе жестокие украинские головорезы ментально вошли в каждый третий русский дом и совершили там немыслимые зверства, на которые они так горазды. Отряды бандеровских карателей возглавил страшный гетман Сало.
О страшном гетмане Сало известно немногое - фактически лишь то, что его придумал вице-премьер РФ Дмитрий Рогозин, вошедший в историю побед русского оружия как Человек, Застрявший в Танке, а также Завоеватель Луны и Император Марса, другими словами, чиновник этот очень информирован и болтать попусту не будет.
Когда извращенец Макрон, снедаемый мелкой завистью к геополитическим триумфам Владимира Владимировича Путина, встретился с международным преступником Порошенко и заявил ему о «древней истории отношений» с Анной Киевской, цинично переврав общеизвестный факт, что на самом деле ее звали Анна Мокшанская, дочь болотного бобыля Путятия, многие российские интеллектуалы, прекрасно знающие о том, что когда Древняя Москва правила планетой, а богатырь Микула Селянинович выходил в открытый космос на палке-копалке, никакой Франции еще и в помине не было, были сильно расстроены исторической безграмотностью французского президента-русофоба. «Во Франции младшая дочь Ярослава Мудрого была известная именно как Анна Русская — Anne de Russie. Никакой Украины как самостоятельного государства в истории России до начала 20 века не было и в помине», - писали русские интеллектуалы.
Но не таков был Рогозин, вынутый из танка с таким громким звуком «чпок!», что его слышали даже на соседнем полигоне. «Надо предупредить израильтян, что скоро бандо-бандеровцы переименуют их царя Соломона в киевского гетмана Сало», - заявил Рогозин, и многим сразу стало не до шуток, особенно израильтянам, чей царь Соломон, более известный историкам как русский князь Бухломон, внезапно оказался на переднем крае гибридной сакрализации и едва ли не на грани референдума по воссоединению с родной гаванью.
Что же касается страшного гетмана Сало, то вряд ли вице-премьер РФ придумал его от одной только обиды за то, что Порошенко и Макрон отобрали у России Анну Мокшанскую-Путину, - в конце концов, чего обижаться, если среди прародителей великой московской цивилизации были вовсе не мокша, брюква и чудь, а лучшие монархи мира: в частности, 20% населения Российской федерации были непорочно зачаты династией Виндзоров, к которой принадлежат королева Виктория и Мария Медичи, род Владимира Путина уходит своими корнями в Силиконовую долину, министра так называемой обороны Шойгу - в вигвам Чингачгука, министр иностранных дел РФ Сергей Лавров ведет свое происхождение от самого Буцефала, а из Марии Захаровой вот-вот произойдет обезьяна.
В таких условиях столь осведомленному человеку, как Рогозин, было глупо придумывать мифического гетмана Сало - если только, конечно, тот не существует на самом деле.
Кровавые преступления страшного гетмана Сало широко известны мировому сообществу. Распиленные на металлолом шахтеры Донбасса, плантации русскоязычных детей, нежнейшее мясо которых Макрон потом перепродает в рестораны под видом лягушатины, черная трансплантология ветеранов великой отечественной войны, чьи органы высоко ценятся в гей-клубах Европы за экологическую чистоту, окуривание сигарами беременных женщин Луганска, снегири, распятые на котятах, - все эти зверства выдают почерк страшного гетмана Сало так же безошибочно, как украинского президента Петра Порошенко выдал вирус «Петя», который, по замыслу разработчика, должен был заразить компьютер Захарченко, но вместо этого подхватил от него хламидиоз, при том что никакого компьютера у Захарченко даже и не было.
Как бы ни были кровавы зверства страшного гетмана Сало, все они блекнут перед тем, что он сотворил с мирным патрулем луганской народной милиции под Желобком. Патруль народной милиции возвращался домой к своей молодой жене с уборки урожая конопляных культур, вооруженный одним кадилом на всех, но кадило оно хорошо, настроение было приподнятым, молодые шахтеры пели донецкую народную песню «Мальчики пригожие паренька приметили», из кустов выскочил страшный гетман Сало и отрезал головы двоим сразу, а остальным потом, когда взял их в плен, причем, одним из убитых внезапно оказался российский офицер Щербак, а еще один спецназовец российского ГРУ Агеев попал в плен и подвергся нечеловеческим мучениям.
Так как Россия своих не бросает, родное командование уволило Агеева в запас задним числом и поменяло фамилию на Попов, и стал он не свой, однако страшный гетман Сало вместо того, чтобы признать ошибку, только еще больше разозлился и стал пытать вольноопределяющегося Попова, приехавшего к родственникам в Желобок помочь подлатать тын, с удвоенной жестокостью. Чтобы хоть как-то сгладить эту неловкость, российские СМИ всю неделю находили все новые и новые раны на телах убитых страшным гетманом Сало народных милиционеров. Сначала их просто зарезали, предварительно по десять раз истыкав каждого ножом, потом зачем-то еще добавились многочисленные пулевые ранения грудной клетки, кровоподтеки и ссадины головы, переломы костей лица, туловища, - а ведь переломить туловище русскому спецназовцу, да еще и неоднократно, мог только очень злой и сильный укр.
Понятно, кто это был.
До сих пор русским людям был известен только один враг сопоставимых масштабов, и это вовсе не крепкий хозяйственник Гитлер или, там, славный вождь Сталин, а, конечно, Бандера, который вместе со своими сообщниками совершенно ни за что вырезал муляж святой Руси за полчаса, и что только вообще не творил, всеми своими действиями доказывая, что если очень постараться и таки достать хохла до самых печенок, тонкий налет показного добродушия в конце концов слетает с него, являя удивленному русскому человеку опасное и суровое чудовище. Похоже, сейчас русские люди начали подозревать, что опять перестарались с братской любовью: в Украине идет сугубо внутренняя гражданская война, к которой Россия не имеет ни малейшего отношения, а между тем свежие соцопросы показывают, что каждый третий житель РФ боится военной агрессии со стороны Украины.
Конечно же, переживать русским людям нечего - Россия непобедима, каждый второй в ней богатырь, а каждый первый - витязь, русская баба в условиях военного времени рожает втрое больше, дым из трубы «Адмирала Кузнецова» превращает в удобную цель новейший британский авианосец «Королева Елизавета»; украинская армия - неорганизованная ватага конных куркулей с незаряженными обрезами на ржавом железе.
Но мало ли чего. А вдруг? Или исподтишка. Какому русскому Ивану, например, захочется проснуться посреди ночи от сушняка и увидеть перед собой в тусклом свете непотушенного бычка страшного гетмана Сало с ножом и канистрой бензина?.. Вопрос, конечно, риторический, хотя, по слухам, подобные сны даже Путину снятся регулярно. Другое дело, можно ли их считать пророческими? Треть населения России почему-то думает, что да.
- Информация о материале
Страница 253 из 2102
