Главная
Кража личной информации
Максим, г. Тюмень: «В компании, в которой я работаю, зарплата перечисляется на пластиковую карточку. Как-то я получил электронное письмо: „Здравствуйте! К вам обращается менеджер Вашего банка. Мы проводим сверку данных клиентов и просим сообщить нам номер Вашей кредитной карты и срок ее действия“. Я, не задумываясь, отправил эти данные и вскоре не обнаружил остатка денег на карте. Позже выяснилось, что это письмо получили более 1500 пользователей пластиковых карт, и треть из них прислали запрошенные данные, которые мошенники и использовали в своих целях».
По меньшей мере, 7 миллионов американцев стали жертвами кражи личных данных в 2005 году. Больше всех от кражи личной информации пострадали те, кто неосмотрительно хранил в Интернете, например, номер своей карточки социального страхования (в США он соответствует номеру удостоверения личности), данные водительских прав или банковские реквизиты. Владея тем же номером соцстрахования, злоумышленники могут открывать банковские счета с возможностью предоставления кредита. Погашением же долгов приходится заниматься настоящему владельцу счёта.
Такие преступления заключаются в незаконном присвоении личной информации без ведома ее владельца с целью совершения мошенничества или кражи. Подобные преступления происходят примерно так:
1. используя украденные данные (имя, дату рождения, номер социального страхования), преступники открывают счет и оформляют новую кредитную карту. Все неоплаченные счета мошенников погашает его жертва;
2. мошенники звонят эмитенту кредитной карты жертвы и, прикрываясь её именем, меняют почтовый адрес счета. Затем злоумышленники начинают активно тратить деньги. Но сразу обнаружить проблему невозможно, так как счета отсылаются на новый адрес.
Коллективный обман.
Для того, чтобы завоевать доверие своих будущих жертв, многие преступники используют их этническую, религиозную, возрастную, профессиональную или другую общность. Аферисты знают о характерной особенности человеческой природы доверять тому, кто на тебя похож. Часто организаторы мошенничества сами являются членами общины или же декларируют свою принадлежность к ней, ссылаясь на ее авторитетных и уважаемых членов. По словам представителей американских регулирующих органов, коллективные обманы особенно сложно выявить. Это объясняется закрытостью большинства групп и естественным нежеланием с их стороны выносить сор из избы. Жертвы подобных афер часто предпочитают самостоятельно разбираться с проблемой внутри общины или группы.
В частности, мошенники начали использовать в своих афёрах так называемый «черный ящик» (black box), который запоминает номера кредитных карточек посетителей городских ресторанов и магазинов. Данные ящика используются злоумышленниками для изготовления фальшивых кредитных карточек.
Что делать?
Вашу личную информацию могут пытаться получить различными способами. На некоторых инвестиционных сайтах вашу личную финансовую информацию могут запрашивать для определения соответствия вашего статуса аккредитованного инвестора. Иногда используется объяснение такого рода: указанная информация необходима для составления приоритетного списка (lead list) потенциальных инвесторов.
Чтобы не стать жертвой обмана, тщательно проверяйте любую полученную информацию. Особенно будьте внимательны при получении по электронной почте письма от некоего Интернет-провайдера или поставщика информации с просьбой обновить или вновь ввести данные о своей кредитной карте для дальнейшей оплаты услуг. Необходимо проявлять максимальную осторожность, решив сообщить кому бы то ни было личные сведения.
- Информация о материале
Євген Захаров: Україна перетворюється на поліцейську державу
Із приходом нової влади і МВС, і Служба безпеки України «тішать» репресивною активністю. Останній інцидент за участю СБУ — виклик на допит блогера та громадського діяча Олега Шинкаренка. Він нотував у своєму інтернет–щоденнику критичні думки про владу, а розмістивши відеоролик з епічним падінням вінка на Януковича, жартома додав: «Цікаво, чи є десь такі сили, типу українські націоналісти, які могли би убити Януковича, Анну Герман і всю компанію?».
Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров вважає, що, вживаючи заходів щодо Шинкаренка, СБУ перевищила свої повноваження. Захаров зізнався в інтерв’ю «УМ», що після того інциденту він вирішив і собі завести інтернет–блог.
«Неприпустимо, коли СБУ очолює олігарх»
— Пане Євгене, як ви оцінюєте інцидент з Олегом Шинкаренком? Чи справді СБУ мусить реагувати на кожну репліку, яка стосується зазіхань на життя Президента чи інших державних діячів? — Цей виклик нагадує дії КДБ та сумнозвісного 5–го управління за радянських часів. Управління полювало на інакомислячих та «оберігало» керівництво Компартії. Подумати, що пан Шинкаренко справді замислював терористичний акт проти голови держави, — це перебільшення. Працівники СБУ мали перевірити інформацію, яка надійшла до них, але робити те, що вони зробили, — необґрунтовано. Це втручання в громадське життя, що є недопустимим. На мою думку, СБУ перевищила свої повноваження. Нинішня діяльність лише псує уявлення про Службу як про структуру, що мала б дбати про національну безпеку. — При цьому ситуація з Шинкаренком — не прецедент: «профілактичні» бесіди проводились уже не раз... — Практика «профілактичних» бесід теж була у Радянському Союзі. У СРСР викликали на профілактичні розмови в середньому 20 тисяч осіб щорічно. Це знову стає систематичним: виклик Шинкаренка, бесіди з представниками громадських організацій, візит працівника СБУ до ректора Українського католицького університету Бориса Гудзяка. Ця «профілактика» має, так би мовити, «охолоджуючу» мету: щоб суспільство менше протестувало, менше писало і так далі. Відомо, що СБУ пропонувала підписати певного листа не лише Гудзяку, а й іншим ректорам (у листі нібито йшлося про те, що ректор мусить стежити, аби студенти не брали участі в незаконних акціях. — Авт.). Пан Гудзяк відмовився підписати цей документ, але відомо, що інші ректори ставили підпис. Виникає питання: що ж це вони підписали? Я хотів би через вашу газету спитати у голови СБУ Хорошковського: чому він не хоче оприлюднити текст цього листа? Оприлюднюючи його, Валерій Хорошковський міг би зняти усі підозри щодо того, ніби СБУ втручається у громадське життя. Якби був текст — ми б побачили, що пропонували підписати ректору. Але лист не публікують. І, кажуть, саме для того, щоб цей документ не опублікували, працівник СБУ не захотів лишати копію листа в Гудзяка. Що ж це за секретність така?! Діяльність СБУ викликає дедалі більше запитань. Я вже не кажу про те, що пан Хорошковський допустив неприйнятне сумісництво. Він став членом Вищої ради юстиції. Він — власник великого медіа–холдингу. Хорошковському закидали, що він бореться за розподіл телечастот (маю на увазі судовий процес, у якому телеканал «Інтер» виступає позивачем і відсуджує частоти в «5–го каналу» та ТВі). Це конфлікт інтересів. Не нормально, що голова СБУ — одна з найбагатших осіб у державі, власник медіа–холдингу, людина, яка має вплив на судову владу. Це не нормально! — А щодо ситуації з Шинкаренком, то як вона може вплинути на свободу висловлювань в інтернеті? — Це залежить від людей, а не СБУ. Якщо люди ігноруватимуть те, що їхні записи можуть читати представники СБУ, нічого не зміниться. Якщо ж вони боятимуться, що їх будуть переслідувати, і припинять писати — інтернет–простір стане біднішим. Це залежить від самих блогерів. Ви знаєте, в мене ніколи не вистачало часу вести блог, але тепер я його, мабуть, заведу, щоб писати там усе, що схочу (сміється).
«Міністр Могильов не розуміє, що таке права людини»
— Пане Євгене, цього тижня ви як співголова громадської ради при МВС виступили з низкою критичних зауважень на адресу керівництва міліції. Але ж міністр Анатолій Могильов заявляв, що цю раду очолив інший правозахисник — Едуард Багіров. Перш ніж перейти до суті зауважень, поясніть: чому ви виступили в іпостасі співголови ради, якщо є інший? — По–перше, повідомлення МВС про призначення Багірова було разовим, більше ніхто на цьому не акцентував. Скажіть, ви щось чули про діяльність громадської ради під керівництвом Багірова? За статутом, голова обирається на засіданні громадської ради. Мене двічі обирали головою. Але, за статутом, я не можу бути головою втретє. Рада мала обрати нового керівника. Однак Багірова не обирали. Оскільки указ про створення громадської ради не скасовано, я вважаю, що мушу продовжувати виконувати свої обов’язки. Упродовж чотирьох місяців я не міг домогтися скликання ради, тому виступив із публічним зверненням. —А хто взагалі уповноважений скликати засідання ради? — Представники громадської ради звертаються до МВС із пропозицією провести засідання. Готуються рекомендації, порядок денний... Потім скликається засідання. Спершу я зв’язувався з апаратом міністерства. Мені казали: «Давайте перенесемо». Наступного разу: «У нас колегія, давайте на інший день». І так далі. Потім представники МВС узагалі перестали відповідати на мої дзвінки. Ми перейшли у режим листування — але відповідей не одержували. Тому я був змушений поширити своє звернення через інтернет. — Ви контактували із самим Багіровим? — Ні. У мене нема контактів ані з ним, ані з керівництвом МВС. — Те, що робота громадської ради заблокована, свідчить про певну тенденцію? — Це свідчить про те, що нове керівництво МВС не розуміє, навіщо ця рада потрібна. Ані Могильов, ані його заступники (не всі, але принаймні деякі) просто не розуміють, що це таке і навіщо воно потрібне. За часів міністрів Луценка та Цушка в нас не було зі скликанням ради жодних проблем. — Одна справа, коли людина не розуміє, а інша — коли свідомо блокує роботу цього органу, аби щось приховати. Вам не здається, що тут якраз намагаються приховати? — Не думаю. Пан Могильов — людина дуже відверта. Що він думає, те й говорить. Міністр уже наговорив багато всіляких нісенітниць саме тому, що не контролює своїх висловлювань. Не думаю, що в нього є бажання щось приховати. Але в Могильова нема розуміння, що таке права людини і порушення цих прав. Нема усвідомлення, якими є завдання міліції. Адже і МВС, й інші органи мають виконувати статтю 3 Конституції, яка передбачає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю, а головний обов’язок держави — утвердження і забезпечення прав і свобод людини. А Могильов цього не розуміє. Я дійшов до такого висновку, відстежуючи діяльність і заяви керівника МВС. Або він мусить змінитися, або його слід замінити. Бо залишатися з таким міністром у європейській країні неможливо.
«Міліцію орієнтують не на боротьбу зі злочинністю, а на імітацію»
— Які основні зауваження до роботи МВС? — Усе, що робиться, орієнтоване на систему показників. Вона провокує порушення прав людини та фальсифікацію. Міліціонерам доводиться працювати на показники, а якщо ти їх не виконаєш — це означатиме, що погано працюєш: не буде ні доплат, ні премій і так далі. Це змушує міліцію «домальовувати» показники, працювати не для справи, а для звітності. Наприклад, не можна вимагати від працівників МВС збільшення кількості вилученої зброї, боєприпасів і вибухових речовин. Харківська правозахисна група переконливо довела, що близько 60% фактів вилучень зброї регулярно фальсифікуються. Це імітація боротьби з незаконним обігом заборонених предметів. Не можна вимагати від дільничних інспекторів підвищення кількості розкритих злочинів, погрожуючи звільненням, якщо їх буде менше, скажімо, п’ять щомісяця. Не можна оцінювати роботу кримінального блоку за кількістю людей, які притягнуті до кримінальної відповідальності. Це провокує ситуацію, коли людям оголошуватимуть обвинувачення, часто безпідставні, аби був показник. Або ж нерозкриті злочини списуватимуть на тих, хто скоїв схожий злочин. Я впевнений, що саме через це відсоток людей, притягнутих до кримінальної відповідальності, в першій половині 2010 року зріс на 30%. — У вас також були зауваження до діяльності МВС у сфері масових заходів... — На жаль, МВС використовують як інструмент для політичної боротьби. Влада не дотримується принципу свободи мирних зібрань. За останні три місяці в цій сфері скоєно більше порушень, аніж за три попередні роки, разом узяті. Це перешкоджання у проведенні акцій, надання переваги одній зі сторін, затримання учасників, відмова працівників міліції реагувати на сутички, надмірне застосування сили і спеціальних засобів. Один зі свіжих прикладів — коли міліція не пускала віруючих УПЦ Київського патріархату на хресну ходу в Київ. Якщо говорити про діяльність МВС, то також викликає обурення спроба ввести на залізниці систему, яка передбачатиме друкування на квитках імені, прізвища та по батькові людини, а також року народження, серії та номера паспорта. Мета нібито корисна — розшук злочинців. Таким чином, усі, хто користуватиметься українською залізницею, потенційно стануть підозрюваними у скоєнні злочину. А як інакше це можна зрозуміти? Прив’язувати це до Євро–2012 — узагалі смішно. Подібні дії перетворюють Україну на поліцейську державу. А різке збільшення застосування дактилоскопії... Зараз у всіх затриманих масово беруть відбитки пальців. Це порушення нормативної бази МВС. Там чітко вказано, що дактилоскопія проводиться відносно осіб, яким пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочину судом, або тих, хто вчинив адміністративне порушення і йому судом призначено покарання у вигляді адміністративного арешту. Лише в тих, кого суд за скоєне адмінправопорушення позбавив волі, можна знімати відбитки. А дактилоскопії піддають усіх затриманих, ще до розгляду судом.
«Я не можу зрозуміти, яким чином Овсієнко загрожує Росії»
— Пане Євгене, нещодавно російські прикордонники не пустили на територію РФ Василя Овсієнка — координатора програм Харківської правозахисної групи. Російське міністерство закордонних справ обіцяло українським колегам, що подібна практика «чорних списків» більше не повториться. Відтак українське МЗС заявило, що вважає інцидент вичерпаним. А ви вважаєте його вичерпаним? — Ні. По–перше, перед Василем Овсієнком не вибачилися. По–друге, ніхто не відшкодував йому матеріальні збитки. Ми не знаємо, хто, коли, на якій підставі включив його у «чорні списки». Будь–хто з нас може зіткнутися з тією ж проблемою. Наприклад, я завтра летітиму в Росію (розмова відбулася в середу. — Авт.) і не знаю, що мене очкуватиме. Сподіваюся, що все буде добре. (Проблем таки не виникло. — Авт.). Звичайно, можна зрозуміти, що для кожної країни є небажані гості. Держави відмовляються пускати на свою територію людей, котрі загрожують цінностям, які сповідує ця держава. Наприклад, у США не пускають людей, які вчинили злочин на території Штатів. Але я не можу зрозуміти, яким цінностям загрожує Овсієнко? Це дуже інтелігентна людина, він не займається політикою і взагалі далекий від цих баталій. Не пустити його — це нонсенс. Але це сталося.
ДОСЬЄ «УМ»
Захаров Євген Юхимович Народився 12 листопада 1952 р. у Харкові. У 1975 р. закінчив із відзнакою механіко–математичний факультет Харківського університету (спеціальність «прикладна математика»). Був аспірантом Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту (за фахом «Електричні машини»); кандидат технічних наук. Учасник дисидентського руху 1970—1980 рр. У 1988—1992 рр. — кореспондент газети «Експрес–хроніка». 1989—1992 рр. — співголова харківського «Меморіалу». 1990—1994 рр. — депутат Харківської міської ради. Заступник голови Харківської міської комісії з питань поновлення прав реабілітованих (з 1990 р.). З 1992 р. — співголова Харківської правозахисної групи. З 1994 р. — член правління міжнародного товариства «Меморіал». У 2004—2008 рр. — голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини; з 2010 р. — член правління.
- Информация о материале
Дела депутатские: заседания, комиссии да тайный дерибан
Прелюбопытнейшая вещь, оказывается, узнать, чем заняты наши избранники – в смысле, депутаты. О самых верхних на сегодня уже писано-переписано. А чем живут их местные коллеги? Действительно ли спят и думают, чем бы своих избирателей ублажить. Ну, если не во сне, то хотя бы в рамках того времени, которое должны отдать депутатским своим обязанностям? И как знать – в пояс им кланяться за то, что наши интересы блюдут пуще всего на свете? Или грозно вопрошать, чем это душа-депутат, лицо его должностное, занимался? Это и взялась прояснить общественная организация «Молодежь против коррупции». И долго не мудрствуя, разослала запросы депутатам облсовета, горсовета и Дзержинского райсовета с просьбой отчитаться о проделанной работе. Во всяком случае, такая форма общения с народными избранниками предусмотрена законом.
В связи с участившимися социальными конфликтами для анализа сложившейся ситуации просим Вас предоставить следующую информацию:
- отчет избирателям
- адрес Вашей общественной приемной и время приема
- количество принятых граждан (вообще и лично Вами)
- количество депутатских запросов (на данный момент)
- количество депутатских запросов поставленных на голосование (на данный момент)
- статистику посещений депутатских комиссий и сессий
- в состав каких комиссий Вы входили
- в состав каких рабочих групп Вы входили
- делался ли Вами ежегодный отчет избирателям (если делался, то в какой форме)
Такой был текст запроса. А из количества ответов стало понятно, что наши избранники никак не горят желанием похвалиться своим нанимателям проделанной работой: из депутатов облсовета ответили шестеро, горсовета – двое.
На Ваше письмо о предоставлении информации о депутатской деятельности сообщаю следующее.
За период 2009 — 2010 годов встречи и отчеты перед избирателями проводились мной в Сахновщинском районе Харьковской области.
А именно: встреча с педагогическим коллективом Сахновщинской гимназии, где я отчитался о выполнении областной Программы гуманитарного развития.
Встреча с активом Сахновщинской районной организации участников ликвидации аварии на ЧАЭС, где я доложил о выполненной депутатской работе по помощи гражданам, которые участвовали в ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы.
Встреча с жителями сел Огиевка, Жовтень, Большие Бучки, Дубовые Гряды, Лебедивка, среди которых - встреча с ветеранами Великой Отечественной Войны, работниками медицины, учителями, пенсионерами.
Количество присутствующих избирателей: более чем 250 человек за, как минимум, 6 встреч.
В ходе отчетов и встреч моя работа, как депутата областного совета, в целом одобрена.
Личный прием граждан осуществляется мной по адресу: г. Харьков, ул. Сумская, 64, Дом Советов, к. 32 - каждую первую среду месяца с 9-00 до 13-00 часов.
Для уточнения различных вопросов, в том числе, обозначенных в Вашем письме, Вы также можете обратиться ко мне во время проведения мной личного приема граждан
пишет зампред облсовета Николай Титов. И это еще более-менее дельный ответ. Конечно, сами по себе встречи с избирателями вряд ли можно назвать работой, поскольку на них люди ставят задачи своему избраннику. Но человек занимался выполнением областных программ. Хотя, конкретика совсем не помешала бы – сколько школ оборудовано, в скольких проведен ремонт...
А вот ответ Сергея Бервено:
Насамперед висловлюємо Вам свою вдячність за виявлений інтерес до питань депутатської діяльності та місцевого самоврядування !
Розглянувши Ваш лист від 17 червня 2010 р. вих. № МПК-2/18 про надання інформації повідомляємо Вам наступне.
Я, Бервено Сергій Миколайович, депутат Харківської обласної ради V скликання, голова постійної комісії Харківської обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою, член Президії Харківської обласної ради.
Як голова постійної комісії, депутат Харківської обласної ради я кожен другий четвер місяця здійснюю особистий прийом громадян з 14 год. до 17 год. за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 64, Будинок рад (кабінет прийому громадян).
Щорічно, у строки які визначає Харківська обласна рада та виключно у порядку та у формі передбаченими ст. 16 Закону України від 11 липня 2002 р. № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (з наступними змінами) я, як депутат Харківської обласної ради, звітую перед виборцями про свою роботу, та інформую Харківську обласну раду про результати обговорення звіту, зауваження та пропозиції, висловлені виборцями на адресу ради та її органів, а також про доручення, дані мені у зв'язку з моєю депутатською діяльністю.
Як депутат Харківської обласної ради та голова постійної комісії я входжу до складу тих робочих груп, які створюються Харківською обласною радою
та/або Харківською обласною державною адміністрацією. Серед яких, зокрема:
1. Робоча група з підготовки нової редакції Регламенту Харківської обласної ради
2. Робоча група з формування проекту обласного бюджету на 2009 рік.
3. Обласна координаційна рада для моніторингу реалізації Проекту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду».
4. Регіональна робоча група з підготовки пропозицій щодо удосконалення територіальної організації влади.
Сподіваюся, що надана інформація дійсно сприятиме реалізації Ваших програмних цілей та завдань.
Человек тоже работает – входит в состав рабочих групп... А какую пользу от этого получают жители Коломакского района – абсолютно непонятно. О процессе написано, а где результат?
Вот ответ Сергея Бугреева:
На Ваш запрос от 17.06.2010 г. Исх. № МПК - 2/13 сообщаю, что отчет избирателям я делаю во время встреч с избирателями и во время приемов избирателей. Прием избирателей провожу на рабочем месте (Дворец Труда 6 подъезд, 5 этаж, комната 56-04) и в общественных приемных БЮТ в Дергачевском районе - районный дом культуры и Золочевском районе - стадион «Колос». Мною принято более 100 человек.
Количество депутатских обращений в различные инстанции более 20, запросов поставленных на голосование сессией - 2.
Пропусков сессионных заседаний совета и заседаний постоянной комиссии без уважительных причин мною не допускалось.
Был членом постоянной комиссии по Регламенту, сейчас секретарь постоянной комиссии по культуре. В состав рабочих групп созданных сессией не входил, созданных распоряжением Председателя совета - в 2 группы.
Ежегодные отчеты перед избирателями проводились в форме встреч с избирателями в общественных приемных БЮТ, письменная информация об отчетах сдавалась в областной совет.
И вновь то же самое – депутатские обращения, запросы, приемы избирателей. А результата – нет.
И практически такой же ответ Прокопенко:
- Звіти перед виборцями проводяться в середньому 6 разів на рік. У цьому році їх було 11.
- Приймальна: вул. Сумська, 64, к.25, або вул. Артема, 29, приймальна ректора.
- Кількість прийнятих у цьому році громадян - понад 120 чол.
- Подано 1 депутатський запит на сесії.
- Відвідав 100% засідань комісій і сесій.
- Входжу до складу Президії обласної ради, а також громадських рад з економічної та гуманітарної політики та ін. при голові Харківської обласної державної адміністрації.
- Щорічно виступаю зі звітами перед виборцями у колективах м. Харкова і Харківської області (переважно освітніх і наукових установ). Форма: інформація про роботу обласної ради, постійної комісії і себе особисто. Запитання і відповіді.
Словно по Жванецкому: паровоз для машиниста. Депутаты при деле - ходят на заседания, выступают, пишут запросы. Но какая отдача от их депутатского занятия – абсолютно непонятно. С таким же успехом можно просто приходить на работу, присутствовать там весь день, а потом требовать зарплату – просто за посещение. А можно и не ходить - тогда, правда и отвечать будет нечего.
Отримавши Ваш лист з проханням надати інформацію про мою депутатську діяльність у мене, в свою чергу, виникли запитання:
- яким чином ця інформація допоможе боротьбі із корупцією?
- про які соціальні конфлікти йде мова?
- якими методами Ваша організація бореться із корупцією?
Такой ответ пришел от Любови Морозко. И если все отвечавшие хотя бы писали на депутатском бланке, то Любовь Георгиевна предпочла отвечать на бланке оперного театра. Если это вообще можно назвать ответом...
Это мизерное количество ответов областных депутатов можно назвать рекордным, потрясающим. Ибо из городских депутатов отчитаться пожелал только один Виктор Бобровский, да и тот съехал куда-то в рассуждения о пиаре:
На Ваш запрос от 17 июня 2010 г. предоставляю следующую информацию:
Провожу прием по следующим адресам:
- пл. Конституции, 7, Общественная приемная (3-й вторник месяца, с 15.00-до 17.00).
- ул. Полтавский шлях, 47/49, 2-й этаж , общественная приемная ПР ( 3-й вторник месяца с 12.00 - до 14.00).
На личном приеме за 1-ое полугодие 2010 г. в общественной приемной на пл. Конституции,7 -мною были приняты 25 граждан. От всех я принял письменные заявления, по которым проводил (и провожу) работу по решению поставленных вопросов.
За 1-ое полугодие 2010 г. на личном приеме в общественной приемной по ул. Полтавский шлях №47/49 ко мне обратились 73 гражданина. Из них 61 гражданин получил от меня разъяснения и помощь по поставленным вопросам непосредственно во время приема, а от 12 граждан были приняты письменные заявления , по которым была проведена (и проводится) работа по решению поставленных вопросов.
Количество письменных депутатских запросов, отправленных мной за 1-ое полугодие 2010 г. в адрес должностных лиц и организаций, - 57 (по некоторым вопросам - неоднократно).
Постановку депутатских запросов на голосование считаю не работой, а РR - акцией депутата, поэтому такую форму работы не практикую.
Согласно Регламенту Харьковского городского совета депутат может быть членом только одной постоянной депутатской комиссии. Я являюсь членом постоянной комиссии по вопросам градостроительства, архитектуры и земельных отношений . С 2006 г. по 2010 г. из 70 заседаний постоянной комиссии я посетил 66.
В 2010 году из проведенных 6 заседаний комиссии посетил - 6. Из проведенных 6 сессий городского света посетил - 6.
Был членом следующих рабочих комиссий и рабочих групп:
1. Робоча група з підготовки Регламенту Харківської міськради 5 скликання та Положення про постійні комісії.
2. Робоча група по перевірці дотримання вимог чинного законодавства, в тому числі врахування приватних інтересів при здійсненні планування та забудови земельних ділянок.
3. Робоча група по розробці проекту порядку набуття права оренди земельних ділянок на конкурентних засадах у м. Харкові.
4. Робоча група з питання надання TOB «Дактіль» земельного ділянки по вул. Раднаркомівській, 13 для будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення з благоустроєм прилеглої території.
5. Постійно діюча комісія з питань самочинного будівництва.
6. Робоча група по реалізації «Програми розвитку і реформування ЖКГ м. Харкова на 2003-2010 р.р.».
7. Координаційна Рада Фонду охорони навколишнього природного середовища.
8. Комісія з проведення конкурсу на право укладання договору оренди АКП „Міжнародний аеропорт Харків".
9. Робоча група по координації проектування та будівництва „Центру відпочинку" TOB „ВІНАМЕКІ К".
10. Робоча група з підготовки пропозицій щодо відпрацювання організаційно-правових засад управління районами в місті.
- Отчет избирателям делался мною по итогам работы за 2009 г. во время встречи с избирателями 25.12.2009 г., которое проходило в помещении техникума им. Ананченко по ул. Потавский шлях, 133, а также на встрече с избирателями в Харьковском профессиональном монтажно- строительном лицее 11.03.2010 г. (Комсомольское шосее,56).
Отчет проходил в устной форме с активным участием присутствующих избирателей, в форме оживленного диалога.
В ходе отчета я информировал избирателей о проделанной работе - как мною лично, так и депутатской комиссией, членом которой я являюсь, отвечал на поставленные вопросы и в отдельных случаях принимал письменные обращения, по которым проводил работу.
И вновь – никаких результатов. Приблизительно так же, как и в ответах депутатов Дзержинского райсовета. Там зампред Нелли Казанжиева, которой принесли запросы, ответила просто и прямо. Мол, депутаты здесь не ходят, где их искать – не ведаю, а потому вручение запросов – ваше личное дело. Где поймаете – там и вручите. И все понятно – областной и городской советы как-то имитируют деятельность, а в Дзержинском районе живут реалисты. Они не тратят время попусту на глупые заседания комиссий, идиотские решения и протирание штанов на сессиях. Они абсолютно честны перед своими избирателями.
К слову о депутатской честности – все та же «Молодежь против коррупции» направила депутатам горсовета запросы с просьбой сообщить, как каждый из них голосовал по решению о строительстве гостиничного комплекса и апартаментов с дорогой в парке им. Горького. Просили заодно высказать собственное мнение по этому самому резонансному событию нескольких последних лет. Так ответов пришло два. В одном вместо депутата Кернеса отвечал директор юридического департамента горисполкома – мол, все законно, так и должно быть. А второй все же приведу – больно любопытный ответ:
Голосование на сессиях городского совета проходит в режиме тайного голосования. Согласно Регламенту Харьковского городского совета в том случае, когда кем-либо из депутатов ставится вопрос о проведении поименного голосования - решение о таком голосовании принимается депутатами в каждом случае отдельно. Предложений о проведении поименного голосования по затронутым Вами вопросам - не было. Ответив на Ваш вопрос о том, как я голосовал в ходе тайного голосования, я нарушу регламент и депутатскую этику, что считаю для себя недопустимым.
Создание дороги, связывающей ул. Сумскую и ул. Новгородскую, предусмотрено генеральным планом г. Харькова до 2026 г. и является одной из приоритетных задач в области развития дорожно-транспортной сети города.
Генеральный план разработан институтом «Гипроград» (г. Киев), прошел все необходимые согласования и общественные обсуждения, утвержден решением сессии Харьковского городского совета от 23.06.2004 г. № 24-22.
После принятия решения об утверждении - осуществление в натуре решений генерального плана города является обязанностью должностных лиц местного самоуправления и депутатского корпуса.
Как депутат городского совета считаю своей обязанностью поддерживать выполнение решений генерального плана г. Харькова до 2026 года, утвержденного городским советом в 2004 г. - в случае строительства данной дороги и во всех остальных.
Впрочем, вряд ли стоит удивляться - это отвечал все тот же депутат Бобровский, имеющий самое непосредственное отношение к одному из крупнейших харьковских латифундистов Василию Салыгину, работающий в его АОЗТ «Гея». И вопросы земельного дерибана он, конечно же, никогда никому не раскроет.
Вот только в результате возникает вопрос – нужны ли такие депутаты избирателям. Или же мы вернулись к крепостной системе, где депутаты – и есть господа, а их избиратели – холопы, не смеющие знать, как именно и сколько господа у них воруют?
- Информация о материале
Собаку арестовали за неуплату штрафов ГАИ
В Омске женщина задолжала ГИБДД уплату штрафов по 12 протоколам – за непристегнутые ремни безопасности, превышение скорости и парковку в запрещенных местах. Пусть это были по ее мнению не нарушения, но закон существует для того, чтобы его придерживались и суд следит за всем достаточно щепетильно. После того, как сумма долга превысила 200 долларов, то к нарушительнице были отправлены судебные приставы.
Однако женщина официально не имела практически ничего, все имущество принадлежало ее сыну, кроме собаки. И тогда исполнители закона посчитали четырехмесячного щенка лабрадора по кличке Барон заложником, ведь стоимость породистой собачки, по словам хозяйки, составляет около 700 долларов. Они приняли решение передать щенка на хранение фирме, занимающейся реализацией арестованного имущества.
Женщина так испугалась потерять любимого питомца, что сразу же заняла денег у соседей и догнала служителей закона. Получив деньги и выписав квитанцию, судебные приставы вернули любимца его владелице.
- Информация о материале
Трефовый туз
Юля гадала при свечах. Ей все время выпадал злосчастный туз треф, пророчащий казенный дом. Возвращаться в тюрьму не хотелось. Во-первых, полосатая пижама, как она была уверена, ей не к лицу, во-вторых, слишком мало людей для многотысячных митингов.
Юля задремала. Ей снилось, будто она в тюремной столовой открыла газ на плите и надувает им воздушные шарики. «Десять, одиннадцать», - считала она, по ходу пытаясь вспомнить формулу объема шара из школьного курса математики. Вспоминался только комсомол и видеосалон с фильмами сомнительного содержания, где главные герои использовали далеко не воздушные шарики. Пронзительно завизжала сирена, Юля вскочила, и начала лихорадочно носиться по помещению, прикидывая, куда можно спрятать незаконтрактованные объемы газа. В столовую ворвалась охрана тюрьмы, возглавляемая, почему-то, генпрокурором Медведько. «Опять, Юля, газ тыришь?», - громогласно заявил Александр Иванович и, обернувшись к охранникам, скомандовал: «В кандалы ее! В Сибирь! На каторгу!».
Юлия Владимировна проснулась от собственного крика. В ушах отдавался эхом голос Медведько. Она на всякий случай перекрестилась, и взглянула на разложенные на ковре карты. Пиковый король отвратительно напоминал ей начальника по прежней работе. Начальника звали Павлом Ивановичем, и мотал он в данный момент срок в местах ну очень отдаленных.
В дверь резко постучали. Юлия Владимировна вскочила, подбежала к рабочему столу и вытащила из-под него дорожный чемоданчик от Louis Vuitton, из которого вкусно пахло сухарями, забежала за штору и затаилась. Дверь открылась и с порога раздался знакомый голос: «Вылезай, Юля, свои...». Экс-премьерка выглянула из-за шторы: «А, это ты, майор!». Николай Мельниченко принялся деловито приклеивать скотчем к дивану бобинный магнитофон с подключенным огромным микрофоном. «Коля, что это?», - дрожащим голосом произнесла Юля. «Прослушка это. Догадаться трудно?», - многозначительно заявил майор. «Коль, а почему она такая, ну... большая такая прослушка твоя. У всех же маленький, незаметный, компактный такой диктофончик», - с капризными нотками в голосе заметила экс-премьерка. «Маленький - это у дружка твоего - Турчинова», - сказал майор и расхохотался собственной шутке. «А ты чего тут, дух Паши Лазаренко вызываешь?», - спросил Мельниченко, скосившись на карты, но, не отрываясь от монтажа чудовищных размеров устройства. «Типун тебе на язык, Коля», - задрожала Юля.
Майор закончил работу, повернулся к экс-премьерке и заявил: «Юля, как тебе повезло!». «С чего бы это?», - напряженно спросила та. «У меня сегодня акция. В комплекте с бесплатной прослушкой всего за полцены ты можешь купить у меня сверхсекретные переговоры сомалийских пиратов с китайскими моряками. Только сегодня цена на них 999 тысяч 999 долларов. Предлагаю прослушать фрагмент», - победоносно улыбаясь, произнес майор и нажал кнопку диктофона. Из динамика понеслась какая-то тарабарщина. Юля закрыла уши и заорала: «Слышь, сморчкоед, ты мне это фуфло собираешься впарить за лимон баксов?». Мельниченко опешил, впервые услышав от лидера оппозиции такую брань. «Юльвладмирна, всего 999...», - в голову майора полетел брендовый чемоданчик. Николай пригнулся и, как под обстрелом, ринулся к выходу. Серебристая туфелька экс-премьерки ударилась уже в захлопнутую дверь.
Юля, хромая на босую ногу, подошла к окну. Внизу, у каштана нес свою бессменную вахту начальник Лукьяновского СИЗО, который держал в руках табличку с нарисованными маркером цифрами «242». Увидев в окне знакомый силуэт, он помахал рукой и показал пальцем на плакат. Юля содрогнулась - «242» был номером камеры, в которой она сидела. Экс-премьерка в ужасе задернула шторы. В дверь снова постучали. Юля сняла вторую туфельку и прицелилась. В кабинет просунулась лысая голова соратника по партии. «Бить будете, барыня?», - спросил Турчинов, увидев туфлю в руках лидерки. «А, Шурик, заходи», - успокоилась Юля. Александр Валентинович, напряженно согнувшись в три погибели, втиснулся в кабинет и упал на колени. «О, Юлия Владимировна, да будут устланы пути Ваши лепестками роз, да продлит Аллах Ваши годы...», - принялся привычно лепетать экс-шеф Службы безопасности Украины. «Саш, ты ж вроде баптист, чего ты мне тут про Аллаха мычишь?», - пресекла молитву Турчинова экс-премьерка. «Дык я это, ну как его...», - Александр Валентинович понял, что совершил ошибку и ударил головой о пол: «Не вели казнить, барыня!». «Да не вопи ты, без тебя тошно», - вздохнула Юлия Владимировна. Турчинов притих. Экс-премьерка перевела взгляд с поникшего соратника на карты, лежащие на полу. Пиковый король с лицом Павла Ивановича подмигнул ей.
Вновь раздался стук в дверь. Юлины глаза расширились, она кошкой прыгнула к чемоданчику с сухарями, потом также мгновенно взлетела на хребет Турчинова и с воплем: «Так ты на меня, сука, мусоров навел!», принялась лупить его по лысине. Александр Иванович нечленораздельно замычал. В дверь вошел Томенко. «Развлекаетесь? Ну-ну!», - заявил он, увидев раскрасневшуюся шефиню верхом на Турчинове. Николай Владимирович уверенно прошел к бобинному магнитофону, приклеенному к дивану, и выключил его. «Но, с другой стороны, я тебя не осуждаю, во фракции-то остались одни педофилы и эти... однополые», - поморщился Томенко. Юля слезла с Турчинова. «Чего пришел?», - сказала она, поправляя съехавшую косу. «Да тут вот новость есть, читать?», - Николай вопросительно взглянул на шефиню. «Давай уж», - Юлия Владимировна уселась в кресло, положив ноги на спину удобно стоящему на четвереньках Александру Валентиновичу.
«Комсомольская правда в Украине» пишет, - начал Томенко, - «Первое, что сделает экс-премьер министр Украины Павел Лазаренко, выйдя на волю, отправится за покупками в строительный супермаркет. Однако корреспонденты издания выяснили, что он не собирается делать ремонт. В списке товаров, который Лазаренко составлял много лет, числятся: бельевая веревка, топор и бензопила». Турчинов заскулил. Томенко закрыл газету и сообщил: «Выпустят подельника твоего 11 января 2012 года. Через полтора года, в общем. А может и раньше за примерное поведение. Он там, видишь ли, лекции читает и у них за это срок скидывают». Побледневшая Юля подошла к окну и отдернула штору. Человек с цифрами «242» на плакате приветственно помахал ей рукой. Экс-премьерка обреченно подняла руку в ответном приветствии.
- Информация о материале
Ода к Налоговому кодексу
Проект Налогового кодекса, получивший неоднозначные оценки как со стороны политиков, так и бизнеса, парламент Украины 8 июля решил вынести на всенародное обсуждение. Согласно решению парламента Украины, правительство должно обеспечить публикацию документа в правительственном издании, провести всенародное обсуждение проекта Налогового кодекса, обобщить его результаты и до 5 сентября подать их в парламент.
РИА Новости, 03.08.2010
Бюджетный кодекс Украины обнародован. Текст кодекса опубликован в газете "Голос Украины" № 143 от 4 августа 2010 г.
РБК-Украина, 04.08.2010, Киев, 12:11
Налоговый, я слышал, кодекс
Народ позвали обсудить.
Ну, это посложней, чем тодес
На льду партнершею крутить -
Народ безмерно обленился,
Не тянет к подвигам его -
Кто озлобился, кто забылся,
А остальные - не того…
Но я готов, буквально даром,
С утра до ночи, каждый день,
Вам помогать, Премьер Азаров,
И Вам, Тигипко-супермен.
С женой ложась под одеяло,
Иль с пивом севши на скамью -
Читать с конца или с начала
Любую кодекса статью!
Я весь последний месяц лета
Вплоть до начала сентября
Из рук не выпущу газету!
Лишь только алая заря
Кабмин окрасит нежным тоном,
Лишь Чечетов, взмахнув рукой,
Исторгнет сладостные стоны,
Что Президент у нас – Святой,
Бегу я к дворнику с газетой,
Чтоб с аргументом или без,
Услышать от него советы,
Как быть всё с тем же НДС.
А у ларька – мать-перемать!
Здесь блеск в глазах, здесь тяга к жизни!
Лишь здесь смогу я услыхать
Дискуссию про сбор акцизный.
Бразды пушистые взрывая
И пользуясь карандашом,
Детально Кодекс обсуждаю
С опохмелённым алкашом.
А вот столкнулись джипа два,
Но, слава Богу, без последствий,
И далеко летят слова
- Налог! На транспортные! Средства!
Молить я буду до изжоги
Бабулек, продающих квас,
Сказать хоть слово о налоге
На нефть, на землю и на газ.
Есть у меня задача свыше,
Готов я долг свой исполнять,
Коль Тот, Кто Каждого Услышал,
Велел нам кодекс обсуждать!
Хоть стану к вечеру, как ватный,
Стараюсь, видимо, не зря…
***
Вновь над страной, жарой объятой,
Взойдёт Азарова заря.
- Информация о материале
Страница 1964 из 2102
