Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб найпарадоксальніше в Україні. Адже Вадим Черниш, що його очолює, по суті, є міністром того, чого офіційно не існує. Захоплений бойовиками Донбас досі де-юре не визнаний окупованою територією, і закону, який чітко регулював би відносини з підконтрольними бойовикам районами, досі немає.
Здавалося б, у такій ситуації відомство просто не може функціонувати, бо в нього немає належної нормативно-правової бази для ведення діяльності. Але в Україні, як відомо, трапляються й не такі дива. І згадане міністерство якимось чином функціонує вже цілий рік.
Утім, мова швидше про імітацію бурхливої активності, ніж про повноцінну роботу. Принаймні назвати якісь її реальні плоди відразу досить важко. Посадові особи цієї інстанції здебільшого ходять на телеефіри й роздають інтерв’ю, в яких розповідають про те, що робитимуть після звільнення Донбасу від формувань «ДНР» та «ЛНР». Однак, судячи з останніх подій, із кожним місяцем повернення Донбасу стає менш реальним. І на цьому тлі нескінченні телевізійні виступи заступників міністра Черниша — Георгія Туки та Юрія Гримчака — видаються відвертим словоблуддям.
На початку травня в інтерв’ю виданню РБК Тука відповів на пряме запитання про досягнення свого міністерства за рік роботи досить розгорнуто. Але він не так повідомляв про здобутки, як пояснював, чому не вийшло домогтися значних результатів.
«Міністерство створено рік тому. Але був період його становлення, формування кадрів і бюджету. Повністю воно запрацювало лише в грудні 2016‑го. Тобто повноцінно діє тільки чотири місяці. Болісне для мене питання: не вдалося знайти в держбюджеті через його дефіцит коштів на фінансування програм із забезпечення житлом переселенців. Щоб забезпечити їх, треба було відбирати кошти або в наших військовослужбовців, або в Міністерства охорони здоров’я. На такі кроки ніхто не наважився», — розповів заступник міністра.
Із досягнень міністерства Георгій Тука назвав кілька напрацьованих законопроектів, а також підписання меморандуму з німецьким державним банком KFW про надання матеріальної допомоги на будівництво житла для переселенців. А крім того, заявив, що його міністерство допомагало збирати докази для суду в Гаазі проти Російської Федерації.
«Виконано чималу роботу, яка не лежить на поверхні. Наприклад, у позовах, котрі Україна подала в суд до Гааги проти Росії, доказову базу збирали, зокрема, і ми. Наші співробітники допомагали Міністерству закордонних справ формувати позицію. І не просто голослівно «формувати», а й збирати доказову базу», — додав високопосадовець.
Насправді ситуація з фінансуванням міністерства бачиться невтішною. На сьогодні цю структуру явно фінансують за залишковим принципом, і такий підхід виключає можливість її повноцінного функціонування. Так, торік на діяльність МінТОТ із бюджету було виділено лише 11 млн грн. А у 2017-му — 25 млн грн. Це найменша сума серед усіх міністерств. Навіть Мінінформполітики отримало 261 млн грн.
«Фактично виділених коштів вистачає тільки на оплату окладів працівникам та комунальних послуг. На реалізацію програм нам виділили 0 грн», — прокоментувала Тижню ситуацію радник міністра Черниша Олеся Цибулько.
Очевидно, тому діяльність міністерства нині зводиться переважно до написання та просування законопроектів.
«У 2017-му виставлено на громадські обговорення два законопроекти, третій проходить узгодження всередині міністерства. Один — про тимчасове припинення виплат іпотечних кредитів, якщо застава перебуває на непідконтрольних територіях (зараз зупинені тільки відсотки і штрафи), другий — про поділ процедури реєстрації ВПО та соцвиплат, про передачу частини повноважень від Мінсоц до МінТОТ. Розроблено також концепцію щодо житла для переселенців. Триває робота над законопроектом», — розповіла Цибулько.
При цьому, за словами радника міністра з питань окупованих територій, відомство виступає проти того, щоб називати терени Донбасу «окупованими».
«Ми не підтримуємо законопроекту про окуповані території, — уточнила вона. — У редакції «Самопомочі» містяться порушення прав людини, що призведе в підсумку до позовів у ЄСПЛ і виплати компенсацій. Негативні висновки щодо цього законопроекту дали Європейська Бізнес Асоціація, Національний банк України, Служба безпеки України, ЦВК, Асоціація міст України, Мінекономіки, Моніторингова місія ООН з прав людини, УВКБ ООН, організації «Восток SOS», «КримSOS», USAID та ін. А що стосується самого статусу окупованої території, то, коли АТО буде закінчено, штаб АТЦ припинить своє існування і замість СБУ воюватимуть тільки ЗСУ. Це призведе до зупинки кредитування МВФ, ЄБРР та інших структур, оскільки вони не фінансують країн, які перебувають у стані війни або міжнародного збройного конфлікту.
Проблема полягає в тому, що ми не можемо змусити Росію відповісти за агресію в Міжнародному кримінальному суді, бо ні вона, ні Україна не приєдналися до Римського статуту. Водночас статус АТО дає змогу притягнути до відповідальності окремих осіб, які діяли на території України (Київ визнав юрисдикцію суду щодо подій на Майдані, у Криму й на Донбасі). Зараз позови проти Росії розглядатимуть у Міжнародному суді ООН щодо порушення Конвенції про боротьбу з тероризмом, а також у ЄСПЛ. У момент, коли цей конфлікт буде визнаний міжнародним збройним конфліктом, усі терористи стають «комбатантами», а це означає, що ми не зможемо їх саджати в тюрму лише за те, що вони тримали зброю і воювали проти України».
Безумовно, підготовка законопроектів, діяльність різних комісій та збір доказів для міжнародних судів — справи украй важливі й потрібні. Але створювати ціле міністерство заради того, щоб «допомагати МЗС формувати позицію», а також писати законопроекти для переселенців, якось зовсім нераціонально. Цим усім цілком могли б займатися структури, створені раніше.
Фактично МінТОТ на сьогодні існує просто, щоб платити зарплату своїм працівникам. Із нинішнім рівнем грошового забезпечення міністерство просто не здатне вирішувати інші завдання. Але чи є взагалі сенс накачувати грошима новотвір, який дублює функції інших міністерств? Який сенс плодити сутності без потреби? Адже МінТОТ не виконує жодних функцій, із якими не впоралися б інші установи.
Відновленням інфраструктури Донбасу цілком може займатись і профільне міністерство. Адже будівництво мостів та доріг у Донецькій області нічим не відрізняється від аналогічного у Львові чи Житомирі.
Розбиратись у Гаазькому суді повинне МЗС, і якщо йому не вистачає робочих рук для збору матеріалів, то набагато легше просто набрати в штат додаткову кількість працівників, ніж створювати ще одне міністерство і звертатися туди по допомогу.
Проблемами переселенців також цілком може займатися наявне Мінсоцполітики, у якого МінТОТ хоче забрати частину повноважень. І якщо до сьогодні воно не виконувало своїх функцій належним чином, то створення нового неефективного міністерства з бюджетом 25 млн грн тут уже точно не зарадить. Проте влада чомусь вирішила йти саме таким досить неоднозначним шляхом.
У сухому залишку від такого жонглювання повноваженнями та функціями тільки множаться плутанина й кількість людей, які роздають коментарі журналістам. Реальна робота рухається зовсім не так ефективно. Особливо це стосується допомоги переселенцям.
«Саме міністерство абсолютно нічого не робить. Хоч скільки я намагався налагодити з ними контакт, ніякого сенсу так і не побачив. Попри те що його представники їздять переймати досвід до Грузії, де функціонує близько 20 програм допомоги біженцям в отриманні житла, у нас вони не можуть ані до пуття розробити жодної, ані запропонувати людям якийсь виразний механізм у цьому напрямку. На цьому етапі в міністерстві просто розпилюються гроші. Весь його бюджет іде на утримання апарату», — поділився своїми враженнями голова ГО «Всеукраїнська асоціація переселенців» Руслан Калінін, який стикався з МінТОТом за родом діяльності.
Утім, логіка бюрократії завжди відрізнялася від логіки здорового глузду. Тому проіснувати в нинішньому стані напівживе міністерство може скільки завгодно. Проспонсорують це свято, як зазвичай, українські платники податків. Утім, для них 25 млн грн за рік — копійки порівняно з тим, скільки зжирає українське корумповане чиновництво в інших галузях.
