Між Україною та ЄС на рівному місці виникло чергове напруження.
Цього разу причиною для непорозуміння став наказ Мінагрополітики »Про затвердження правил виробництва коньяків України».
Цей документ величенький, він встановлює правила «присвоєння зірочок», згадує про ключові правила коньячної технології, а ще – визначає мінімальний рівень коньячних спиртів вітчизняного виробництва, за умови якого продукція має право називатися коньяком України. Наразі ця частка може складати 15%, проте буде щорічно підвищуватися. З 1 січня 2026 року вона має зрости до 70%, а у 2027 – до 85%.
І саме ці дві дати, згадані у попередньому абзаці, є приводом стверджувати:
Україна йде на новий конфлікт із Євросоюзом.
До чого тут ЄС?
Річ у тім, що Україна, ратифікуючи Угоду про асоціацію з ЄС, зобов’язалася припинити використання низки географічних найменувань, які зарезервовані за конкретними країнами ЄС – в тому числі таких назв, як «коньяк», «шампанське», «токай» тощо.
Київ домовився про 10-річний перехідний період, протягом якого Україна може продавати на внутрішньому ринку 12 зареєстрованих найменувань алкогольної продукції, зареєстрованих за країнами-членами ЄС, в тому числі коньяк (ст. 208 УА). Відрахунок цього терміну розпочався від 1 січня 2016 року – з дати, коли ЄС розпочав тимчасове використання УА. А відповідно, українські виробники втрачають право використовувати назву «коньяк» по закінченню 2025 року.
Наказ Мінагрополітики суперечить Угоді про асоціацію.
З нього випливає, що термін «коньяк України» буде використовуватися і в 2026, і в 2027 роках, і навіть після цього терміну. А про Угоду з ЄС у ньому не згадано взагалі – немов в уряді і не чули про неї.
Така відверта спроба України «продавити» порушення угоди, звісно ж, не залишилася непоміченою. В ЄС заявили у відповідь на запит «Європейської правди», що намагаються переконати уряд не йти на нове порушення. Та водночас визнали: до кінця 2025-го не мають юридичних важелів, щоби змусити Україну відмовитися від таких дій. А тому наразі намагаються переконати своїх колег.
«Ми перебуваємо в постійному діалозі з урядом з питань географічних позначень і ми в курсі цієї ситуації», – заявили в представництві ЄС в Україні.
Ми хочемо, щоби уряд припинив згадувати про «український коньяк» поза межами перехідного періоду, але у нас обмежені юридичні можливості вимагати цього припинення вже зараз.Представництво Євросоюзу в Україні
Цікава деталь: в уряді теж розуміли, що діють не дуже чесно.
Наказ Мінагро датований ще груднем 2017 року, проте його погодження із Мін'юстом та іншими відомствами забрало понад сім місяців!!! Лише 30 липня Міністерство юстиції дало офіційну згоду на його публікацію, а в серпні документ був нарешті опублікований.
Джерела «Європейської правди» розповіли, що документ не просто «лежав у шафі». До нього була низка претензій від різних відомств, хоча, за нашими даними, про явну суперечність Угоді про асоціацію в цьому процесі майже не згадувалося. Головною перепоною стала сама по собі норма про зменшення частки іноземних спиртів у коньяку. Схоже, що в уряді боролися потужні бізнес-групи, одна з яких хотіла зберегти допуск «іноземців» на коньячний ринок, а інша – намагалася закрити його.
Результат цієї боротьби впливав на суттєві грошові потоки, а тому якась там Угода про асоціацію важила значно менше.
У підсумку, схоже, про ЄС просто забули.
Адже урядовці могли відмовитися від згадки про 2026-2027 рік, або, скажімо, додати фразу про те, що після 2026 року цей наказ буде діяти не для коньяку, а для нової торгової марки, яка його замінить. Але жоден із цих кроків зроблений не був.
До того ж Брюссель має підстави підозрювати Київ не у банальній помилці, а у свідомому небажанні виконувати Угоду.
Річ у тім, що спроби України обійти міжнародні обмеження щодо захищених географічних позначень – дуже давня проблема. Українські виробники шампанського, наприклад, ще 10 років тому дізналися, що їм доведеться змінювати назву своєї продукції. Відтоді більшість виробників ігристих вин відійшли від назви «шампанське» і взялися просувати власні торговельні марки, як-то «Артемівське», «Крим» тощо.
Натомість коньячники не роблять нічого і не полишають спроб переконати уряд та ЄС у тому, що вони мають зберегти назву «коньяк».
І те, що це юридично неможливо, їх не зупиняє.
Виробники пояснюють, що заміна назви на «бренді» призведе до катастрофічного падіння попиту, оскільки українські споживачі переконані, що бренді є продукцією нижчої якості, аніж коньяк. Альтернативою цьому є створення та просування власної назви; саме такий шлях обрала Молдова. Але наші виробники не роблять і цього та продовжують наполягати на своєму праві випускати коньяк.
До слова, одного разу українським коньячникам вже вдалося умовити ЄС піти на поступки з цього питання. При вступі України до СОТ європейці погодились: якщо у Франції виробляють коньяк, то у нас – «коньяк України». Але надалі українські виробники відразу ж знайшли, як обходити нове правило. Погляньте на коньячну пляшку, і ви помітите: слово «коньяк» на ній зазвичай пишеться великим шрифтом, а «України» – дуже маленьким.
Тому Брюссель, який обпікся одного разу, більше на поступки у цьому питання не йде. І саме тому можливість маніпулювання цією назвою так болюче сприймається у ЄС.
У Мінагрополітики стверджують, що цього разу не прагнули «ошукати» європейців і не хотіли порушувати Угоду з ЄС. У міністерстві запевнили «Європейську правду», що і самі воліли би не створювати конфлікт, але просто не мають нової назви, якою буде називатися український коньяк з 2026 року.
«Наразі разом із європейськими експертами ми працюємо над новою редакцією закону «Про виноград та виноградне вино». Серед іншого, у ньому має бути вказана нова назва для української коньячної продукції – за аналогією із Молдовою, де така продукція має назву дівін. Більше того, ми хочемо розпочати громадську дискусію щодо цієї назви», – розповів начальник відділу розвитку садівництва та виноградарства Віктор Костенко.
Його коментар, щоправда, не знімає питань щодо того, чому Угода з ЄС взагалі лишилася не згаданою у такому конфліктному документі.
Чи матиме розвиток нова проблема у відносинах з ЄС? Все залежить від того, чи дотримається уряд нової обіцянки, яку дав європейцям після виникнення конфлікту.
Так, за словами Віктора Костенка, нова редакція профільного закону має з’явитися до кінця наступного року. «А відразу після її ухвалення ми внесемо всі зміни й у підзаконні акти, де й зазначимо, що з 2026 року замість коньяку буде вживатися виключно нова назва, а до того – можливе їх паралельне існування», – пояснив представник Мінагро.
Отже, конфлікт ще може бути владнаний. І це добре.
Але лишається питання: навіщо уряду було створювати це протистояння?
Чи не легше було взагалі уникнути цієї проблеми? Чому в тексті наказу не знайшлося місця для бодай найменшого посилання на Угоду про асоціацію?
Адже це дозволило би уряду взагалі уникнути появи неприємних запитань з боку ЄС.
А найголовніше – те, що схожі «малопомітні» порушення Києвом окремих положень УА стають занадто частим явищем. Іноді вони виникають через лобізм виробників, які свідомо хочуть обійти вимоги ЄС, але часом причиною є те, що в уряді немає обов’язкової перевірки рішень на сумісність з Угодою.
Це видається нонсенсом, але це правда.
В той час як у Раді обговорюють конституційні зміни про «стратегічний курс України на зближення з ЄС», в уряді продовжують ухвалювати документи, які суперечать базовому документу у відносинах України з Євросоюзом.
Не дивно, що на цьому тлі Брюссель не виключає спроби України вкотре всіх обдурити – навіть якщо в реальності проблемою є помилки або нехлюйство українських бюрократів.
Це має просту назву: відсутність довіри. Саме це є нашою ключовою проблемою у відносинах з партнерами. І ця проблема, на жаль, не лікується коньяком.
