Картельні змови в Україні – не рідкість. Уряду варто увесь час аналізувати ринки і виявляти передумови, які дозволяють і навіть спонукають представників бізнесу змовлятися й порушувати законодавство про захист економічної конкуренції.
Проте, чи виконує ці завдання Антимонопольний комітет, на якого вони покладені?
За визначенням Юридичної енциклопедії, картель – це об'єднання кількох підприємств однієї галузі, учасники якого укладають угоду щодо розподілу ринків збуту й цін та зберігають свою власність на засоби виробництва та продукцію; найпростіша форма монополістичного об'єднання.
На відміну від інших, стійкіших, форм монополістичних структур – синдикати, трести, концерни – кожне підприємство, яке увійшло в картель, зберігає фінансову та виробничу самостійність.
Як правило, картель діє в рамках однієї галузі. Потрапляє під дію антимонопольного законодавства України.
Виявити ознаки картелю, у принципі, не складно, адже більшість споживчих ринків наразі прозорі для моніторингу. Основна його ознака – коли ціни синхронно йдуть вгору. А от довести звинувачення в суді важко, бо зазвичай для цього не вистачає прямих доказів.
Зловживання вітчизняних нафтотрейдерів
Ринок нафти і нафтопродуктів в Україні умовно можна поділити на три групи гравців:
І. Імпортери. Вони мають великі роздрібні мережі та імпортують паливо із сусідніх Росії, Білорусі, Литви, Польщі, Румунії та інших країн. Це відомі бренди, такі як WOG, ОККО, Shell, SOCAR, Amic тощо.
ІІ. «Національний виробник» – компанії, які пов'язують із фінансово-промисловою групою «Приват». Виробляють пальне переважно на Кременчуцькому НПЗ. До них належать мережі, які працюють під брендами «Авіас», ANP, «Укрнафта», «Укртатнафта», Sentoza та іншими. Загалом це 15-20 юридичних осіб, які орендують або суборендують АЗС.
Якісну конкуренцію їм намагається скласти пальне, вироблене на Шебелинському заводі державної «Укргазвидобування», яка має невелику мережу АЗС.
ІІІ. Численні місцеві чи регіональні мережі, що конкурують з групою «Приват» у нижньому ціновому діапазоні та не мають напрацьованих схем постачання нафтопродуктів.
Три групи трейдерів здебільшого конкурують між собою – тож міжгрупові змови малоймовірні.
Однак коли інтереси перетинаються, узгоджені дії цілком можливі. Ідеться переважно про паралельну цінову поведінку, коли компанії підтримують на власних АЗС майже однакові ціни.
Дещо інша тактика – у компаній, які пов'язують із групою «Приват».
«Більшість АЗС цих компаній перебувають в оренді, суборенді або перехресному орендуванні. При цьому орендарі майже що півроку змінюються. Це робиться, щоб «оптимізувати» податки. Адже тоді фіскалам набагато важче буде зорієнтуватися, хто й скільки має сплатити податків. І хоча учасники «ротації» можуть бути прописані за однією адресою і мати схожі назви – для податкової це різні учасники ринку, «не пов'язані між собою відносинами контролю».
Фактично, «під наглядом» групи «Приват» працює сьогодні до 1.625 заправок. Це понад чверть ринку», – розповідає Геннадій Рябцев, директор спеціальних проектів НТЦ «Психєя».
Попри відсутність видимого зв'язку між власниками АЗС – усі вони піднімають і опускають ціни одночасно. При цьому ані Антимонопольний комітет, ані правоохоронні органи не бачать у цьому порушень.
«Щодо імпортерів, то їхні дії також можуть здатися узгодженими, адже на стелах їх АЗС інколи також спостерігаються однакові ціни, – продовжує Геннадій Рябцев. – Нещодавно це стало приводом для звинувачення шести провідних гравців ринку в паралельній ціновій поведінці. Антимонопольний комітет навіть оштрафував їх на 204 мільйони гривень.
Але насправді вартість пального в імпортерів є різною. Інакше кажучи, завдяки програмам лояльності, споживач купує паливо за ціною, на 1-3 грн/л нижчою, аніж зазначена на стелі. Інша річ, що навіть аналітики не можуть вам пояснити, як насправді діють ці програми лояльності».
Проте змовитись і встановити завищену ціну – сенс для імпортерів невеликий, адже залишається дві третини ринку, що працюють у нижньому ціновому сегменті. Споживачі просто не купуватимуть задорогий брендовий бензин.
Тому картельну змову на цьому сегменті ринку знайти навряд чи вдасться.
Хоча зловживань вистачає й без неї.
«Українські споживачі не мають повної інформації про характеристики пального, що реалізується на заправках.
Наприклад, що таке «іменний бензин»? Нам розповідають, що він збільшує потужність, є більш екологічним, має змащувальні та мийні характеристики. Але хто дасть гарантію, що водіїв не вводять в оману, а приріст споживчих властивостей виправдовує завищену ціну? Адже трейдер без жодних зусиль може видати звичайний бензин за «іменний» і брати додаткові 2 гривні з кожного його літра. Більше того, оскільки три одиниці октанового числа для сучасних двигунів – не така й велика різниця, районні заправки іноді видають 92-й бензин за 95-й.
Щодо представників «вітчизняного виробника», то вони піднімають ціни, коли змінюється курс гривні нарівні з імпортерами, хоча залежать від долара набагато менше», – коментує Геннадій Рябцев.
Також група «Приват» пригнічує конкуренцію в регіонах. Зокрема, здійснює грабіжницьке ціноутворення – заниження ціни для витіснення конкурентів. Це найбільше б'є по дрібних підприємствах.
АМКУ на ці порушення також не звертає уваги – хоча саме це є основною загрозою конкуренції.
Головне зловживання представників третьої групи учасників ринку – несплата податків і зборів у повному обсязі. Другий пласт зловживань – реалізація сурогатів із додаванням біоетанолу, газового конденсату, прямогінного бензину, октанопідвищуючих присадок, які видають за якісне пальне.
В усіх трьох групах також наявний людський фактор. Тому інколи порушення, характерні для третього сегменту, зустрічається і в імпортерів, і в групи «Приват», втім, не як системне явище.
Історія питання
Класичні випадки картельної змови на ринку нафтопродуктів можна було побачити наприкінці 1990-х – початку 2000-х. Це призвело до закриття сотень малих і середніх підприємств, зробило прибуток аграрного сектору передусім залежним від поведінки великих гравців нафтобізнесу.
У свою чергу, це змусило фермерів планувати свою діяльність не більш як на рік вперед, внаслідок чого почалось виснаження ними родючих ґрунтів, погіршення екологічної ситуації тощо.
Ігор Козуб, підприємець, Кіровоградська область:
«Моє підприємство ТОВ «Агротехпостач» було створене у 1995 році, у нас була заправка в селі Северинка, пізніше збудували заправку в селі Підлісне, проте так і не запустили. Тобто, ми були дрібним нафтобізнесом. У нас було два бензовози, які могли за раз брати 15-16 кубів нафтопродуктів. В основному возили нафтопродукти фермерам. Бізнес ішов досить успішно, у 1997 році ми придбали великі автомобілі.
Усе почало погіршуватись, коли нафтопереробні заводи почали скуповувати російські компанії або компанії з російським капіталом. Вони, по-перше, купили або побудували собі мережі АЗС, по-друге – зробили диверсію проти української економіки – зрівняли оптову ціну з роздрібною. Я переконаний, що це була картельна змова великих компаній.
Це викликало незадоволення серед роздрібних торгівців. Вони намагались протестувати – але безрезультатно. Сотні дрібних підприємств закрились, бо працювати стало нерентабельно.
Щоб зберігалась рентабельність, «накрутка» на роздрібній торгівлі мала б складати не менше 15-20%, адже треба заплатити і за солярку у бензовози, і зарплату водіям, і за утримання машин та заправок, за електроенергію, податки заплатити... А ще ж треба думати про розвиток бізнесу.
Це призвело до того, що на певному етапі малі підприємства почали купувати газолін (це такий нафтопродукт, який можна «колотити» із соляркою), або інші «компоненти» – і робити сурогат.
Це суттєво здешевлювало собівартість отриманого продукту – але погіршувало його якість. Клієнт, заправившись «бодягою», помічав погану якість пального і більше там не заправлявся. Або фермер, у якого зламались комбайни через «бодягу», вимагав компенсацій.
Ми не хотіли працювати у напівкримінальному режимі, тому довелось закриватись і продавати за безцінь і АЗС, і бензовози».
Підприємець говорить про ситуацію, коли російська ТНК витісняла інші компанії з ринку, застосовуючи грабіжницьке ціноутворення. Це робилось для того, щоб було невигідно купувати пальне на заправках без «брендів». Усіх заганяли у схеми джобінгу, коли компанії брали на себе зобов'язання дотримуватися певних стандартів поведінки, натомість отримуючи можливість купувати паливо без проблем.
Хто «ліг» під ТНК – той вижив, хто намагався опиратись – закрився.
Державна політика у сфері забезпечення споживачів нафтопродуктами доходила до абсурду.
Так, у 1996-98 роках були прийняті три окремі розпорядження уряду, якими передбачалося з метою поставки бензину в Україну «підтримати пропозицію адміністрації Тюменської області та корпорації «Укрмонтажспецбуд» щодо здійснення еквівалентного експорту продукції... і виконання будівельно-монтажних робіт». При цьому серед експортованих за бензин товарів були суконні рукавиці й шнурки для взуття.
З огляду на це, мати стабільного оптового постачальника пального було на той час значним благом.
Друга хвиля відбулася у 2001-2002 роках, коли віце-прем'єром була Юлія Тимошенко. В цей період ТНК почала розривати контракти з тими, хто, на їх погляд, не відповідав їхнім вимогам (зараз джоберів залишилось менше половини).
Кількість роздрібних гравців на ринку скорочувалась. На той момент належної реакції АМКУ на неконкурентні дії з боку ТНК не відбулось.
Очікувати на те, що хтось коли-небудь розслідуватиме цю справу – марно.
Хоча саме на цей період припала чи не найгучніша бензинова справа: «Коли група «Приват» ще не мала такого впливу, як сьогодні, підконтрольні їй компанії АВІАС і «Сентоза» були оштрафовані на 50 мільйонів гривень кожна. Це було, здається, у 2003 році.
Тоді справа владналась у такий спосіб – компанії раптово збанкрутували, і їхні активи викупили інші компанії зі зміненою назвою. Був АВІАС – став АВІАС+, була «Сентоза» – стала «Сентоза Ойл». І виявилось, що судові позови були проти попередників – їх нема, і нема з кого питати. І хоч вони були прописані за тими ж адресами, і керівництво в них те саме – але назва інша, і все...», – пояснює Рябцев.
Друга гучна справа АМКУ, який заявив про ознаки картельної змови на ринку нафтопродуктів, сталась у 2010-2011 роках. Із середини грудня до початку лютого 2010 року ціна бензину А-95 зросла на 13%. «Лідерами» зростання були мережі автозаправних станцій: ТНК, Золотий Гепард, Лукойл, ОККО, WOG, Shell, Вік-Ойл (Formula).
Перелічені автозаправні мережі об'єднувало не лише цінове лідерство. Усі вони були членами Експертно-аналітичної групи (ЕАГ) при Мінпаливенерго. ЕАГ – це спеціальний дорадчий орган, створений Кабміном, у якому держава шляхом діалогу з гравцями ринку нібито контролювала справедливість цін на нафтопродукти для споживачів.
Проіснувала ЕАГ до 2013 року.
Втім, шість вищеназваних нафтотрейдерів були лідерами цін в Україні як мінімум з початку 2009 року, що може свідчити про схвалення їхніх дій Міністерством.
Ціни «шістки» суттєво випереджали апетити більшості учасників ринку, які були позбавлені потреби відстоювати вартість пального перед чиновниками, адже не входили в ЕАГ.
Пересічні учасники нафтового ринку, що не ввійшли до «кола втаємничених», щодо ЕАГ та її учасників використовували визначення «картель».
Наприкінці 2010-го – початку 2011 року АМКУ провів розслідування і виявив ознаки картельної змови між основними гравцями паливного ринку: ТОВ «Континент Нафто Трейд», ПП «Окко-Нафтопродукт», ТОВ «Альянс Холдинг», ПП «Лукойл Україна» і ТОВ «ТНК-ВР Коммерс». Ціни на стелах їхніх АЗС були практично однакові.
У процесі розслідування виявили, що згадані компанії потрібно розділити на дві групи.
У першій опинились так звані «чисті» імпортери, у другій – дві компанії з власними нафтопереробними заводами (працювали під брендом «ТНК» та «Лукойл»). Саме тому ці дві компанії виділили в окреме провадження, щоб додатково зважити аргументи компаній і те, як на кінцеву вартість бензину впливає ціна продукту власного виробництва.
«Комітетом було прийнято рішення №124-р від 22.03.2011 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на ПП «Лукойл Україна», ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТОВ «Альянс Холдинг», ПП «Окко-Нафтопродукт», Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер» (Розпорядженням державного уповноваженого комітету від 18.01.2011 №10/14-р у справі змінений відповідач – ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»).
Згодом Комітетом було здійснено перегляд рішення щодо накладення розмірів штрафів на суб'єкти господарювання. За рішеннями Комітету від 14.12.2011 №745-р, 746-р, 747-р та від 25.01.2012 №39-р накладені штрафи сплачено», – пояснила нам у відповідь на інформаційний запит Перший заступник голови Комітету – державний уповноважений Марія Ніжнік.
Дії Антимонопольного комітету
На початку 2000-х, коли на ринку було небагато великих компаній, АМКУ штрафував маленькі підприємства, в основному – на регіональному рівні. Але розміри штрафів були незначними, адже ще не було санкцій у вигляді штрафу в розмірі 15% від обороту. Тоді компанії вважали за краще заплатити, аніж відстоювати свою правоту у суді.
Сьогодні ситуація змінилась.
Рішенням від 28 жовтня 2016 р. №480-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу», яке приймалось за результатами розгляду справи №128-26.13/112-16, АМКУ визнав дії ТОВ «Золотий екватор», ТОВ «ВОГ Рітейл», ПП «Окко нафтопродукт», ТОВ «Альянс Холдинг», підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (до 08.05.2015 − підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»), ТОВ «СОКАР ПЕТРОЛЕУМ» і ТОВ «Паралель-М ЛТД».
«Порушення полягали у: встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо та встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних та непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції», – розповіла нам інший заступник голови Комітету – державний уповноважений Ніна Сидоренко.
За вчинене порушення на підприємства наклали штраф у розмірі 204.325.103 гривні.
Це рішення одразу ж було оскаржене в суді й, зрештою, може бути скасоване.
Проте АМКУ підійшов системніше до вирішення проблеми у майбутньому. Так, 7 квітня 2017 року в Антимонопольному комітеті України відбулось чергове засідання Робочої групи щодо створення системи моніторингу ринків нафти, бензинів, дизельного палива та скрапленого вуглеводневого газу.
Розвиток біржової торгівлі та впровадження системи репортингу, на думку АМКУ, сприятиме забезпеченню прозорості ринків оптової торгівлі нафтопродуктами. Раніше, листом від 28.10.2016 № 128-08.4/01-11469 Комітет звертався з пропозиціями до кабміну щодо необхідності реалізації на біржах певної частки вітчизняних і імпортованих нафтопродуктів з метою покращення стану конкуренції на ринках нафти та нафтопродуктів, а також запровадження прозорих механізмів формування цін на нафту та нафтопродукти.
Ззовні виглядає, що нове керівництво АМКУ демонструє активну роботу та чимало ініціатив у сфері роздрібного ринку нафтопродуктів – викриває зловживання, накладає штрафи, просуває законодавчі ініціативи...
Проте ці дії АМКУ виглядають як вибіркове застосування санкцій. Адже вони штрафують імпортерів – проте не зачіпають групу підприємств, що відносяться до сфери впливу групи «Приват», хоча для цього є всі підстави.
Так, у період з 21 на 22 березня 2016 року на АЗС, які входять в пул компаній «Приват» Ігоря Коломойського, вартість бензинів і дизельного палива зросла на 50 коп. за літр. Протягом 10-11 квітня 2017 року на АЗС України відбулося масове подорожчання бензинів і дизпалива на 0,1-1,0 грн/л.
В останньому випадку «спусковим гачком» слугувало подорожчання нафтопродуктів на кордоні України. У свою чергу, здорожчання було пов'язане зі спекулятивним зростанням нафтових котирувань до 55 доларів за барель.
Не всі мережі підняли ціни обґрунтовано. Група «Приват», як національний виробник, менше залежить від світових цін – але вони перші підняли вартість палива: 7 квітня – на 0,5 грн за літр, і 10 квітня – ще на 0,5 грн.
«Таких випадків не один, не два і не три. Ця ситуація носить системний характер протягом останніх 5-6 років, якщо не більше, і ніякої реакції немає. Чому? Бо немає дозволу. Навіть навпаки, мабуть, є вказівка «не чіпати»...» – підсумовує Геннадій Рябцев.
Позиція нафтотрейдерів
Ми звернулись за коментарями до самих підприємств. Так, компанія Shell не може погодитися з рішенням АМКУ оштрафувати їх, оскільки воно, на її думку, не підтверджено жодними доказами та було прийняте з низкою порушень.
«По-перше, Комітет не врахував пояснень та аргументації, що була надана Shell АМКУ і чітко доводить, що будь-які зміни цін у мережі АЗС Shell відбувалися виключно на підставі об'єктивних та економічно обґрунтованих факторів для Shell.
По-друге, АМКУ не вдалося надати докази того, що компанія брала участь у якихось антиконкурентних узгоджених діях при здійсненні роздрібної торгівлі нафтопродуктами, зокрема, доказів щодо встановлення подібних цін із іншими гравцями ринку. Також немає доказів того, що Shell використовувала програми лояльності, маркетингові акції чи знижки для клієнтів для уникнення цінової конкуренції.
По-третє, Комітет проігнорував висновки і рекомендації, надані Радою бізнес-омбудсмена в Україні, які рекомендують, що АМКУ необхідно під час розслідування врахувати всі докази та пояснення Shell і реалії роздрібного ринку нафтопродуктів в країні», – зазначив Віктор Качуренко, менеджер зі зв'язків з органами влади і зовнішніх відносин Shell Retail Ukraine.
Подібну думку висловили і представники компанії WOG. У компанії підкреслюють, що АМКУ відмовляється розслідувати діяльність «сірих дилерів» на ринку палива, які дійсно встановлюють економічно необґрунтовані ціни на нафтопродукти – зокрема, через несплату в повному обсязі роздрібного акцизу.
«Діяльність саме таких «операторів» спотворює справедливу конкуренцію на ринку, але як і раніше залишається без уваги контролерів. У свою чергу, в Комітеті без реальних на те доказів, приймають каральні рішення на адресу представників легального ринку, справно платять податки, а також виступають за прозорі і конкурентні умови роботи «, – наголошує ТОВ «ВОГ Рітейл».
Водночас, усі компанії, які зараховують до групи «Приват», залишили наші запитання щодо необґрунтованого здорожчання пального на їхніх мережах АЗС без відповідей.
Отже, можемо констатувати, що станом на сьогодні на ринку нафтопродуктів в Україні немає ознак картельної змови у класичному її вигляді, проте в наявності чимало зловживань в питанні ціноутворення.
На жаль, на частину цих зловживань – зокрема, з боку мереж АЗС, які відносять до групи «Приват» – АМКУ не реагує.
Ситуації сприяє, зокрема, і складна структура власності та управління підприємствами, що відносять до згаданої фінансово-промислової групи. Це надзвичайно ускладнює процес доведення порушень антимонопольного законодавства.
Дослідження проведене в рамках проекту USAID «Прозора енергетика». Позиція автора може не збігатися з позиціями Агентства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group.
