При Авакову збереглась схема викачування грошей з тих, хто продає свій автомобіль. Ціна питання: за півтора року – мільярд. Половина – в «розпил».
На початку квітня цього року очільник МВС Арсен Аваков підірвав своїм постом у Facebook усі ЗМІ України. Новина була справді неочікуваною: за хабарі затримали керівника відділу київського управління ДАІ підполковника Миколу Жебеля, а сам начальник УДАІ полковник Микола Макаренко встиг втекти від правосуддя у Білорусь.
Причина гучної затримки: щомісячні хабарі від підлеглих Центрів послуг ДАІ за обслуговування схеми із так званими «довідками-рахунками», які монопольно роздавало приватне ТОВ «Іннавто».
«Тільки через цю компанію Жебель отримував незаконного доходу понад 600 000 гривень в місяць, наживаючись тільки на одному бланкові 720 грн(!)», – написав тоді Аваков.
А тепер про те, що сталось потім. Будь-яке розслідування намагається відповісти на три запитання: «Скільки вкрали?», «Як?» і «Хто?». І про все це міліціонери дізнались. Прикрість полягає в тому, що сама схема (тобто «Як?») залишилась в абсолютно робочому стані. Вона як генерувала кеш для «кращих людей міста», так і продовжує це робити. Не зважаючи навіть на те, що будь-яка людина при здоровому глузді, ознайомившись із принципами функціонування схеми, скаже, що виглядає вона «трохи по дебільному».
Гроші, вилучені під час обшуків у хабарників з столичного ДАІ
1000-30=970. На ці 3% і живем
Фраза «по-дебільному» написана не для міцного слівця. Для того, щоб у цьому переконатись, розповімо неавтомобілістам, як працює в Україні найпопулярніша система продажу вживаних авто. Отож.
Покупець і продавець ідуть разом в приватну(!) фірму, оформлюють там продаж і отримують документ, який називається «довідка-рахунок», за який і платять приватникам. Уже з цією довідкою приходять до держави, точніше до Центрів ДАІ, де передача власності легалізується остаточно.
Якщо хтось може притомно пояснити, навіщо в цьому ланцюжку приватник – тому пряник. Точніше, ми теж можемо пояснити, але тільки з корупційної точки зору.
Про всяк випадок опитали кількох представників різних європейських країн, які продавали в себе авто на Батьківщині. Відповіді різняться хіба що способом передачі даних місцевій поліції. В одних країнах треба до поліції йти, в інших – вирішити проблему через Інтернет. Але в усіх випадках жодними приватниками і не пахло, а оплата за державну послугу була настільки нікчемною, що співрозмовники не могли пригадати точну суму.
Тут з’являється ще одна особливість України. У нас, на відміну від інших країн, цей бізнес такий самий високомаржинальний, як і торгівля зброєю.
Ціна продажу довідки-рахунку в залежності від регіону коливається в межах 500-1000 грн, хоча часто фіксувалось і 2 000. Ціну придумує сам приватник. Собівартість бланку, який випускає ДП «Поліграфкомбінат «Україна», становить 29 грн 04 коп. Затрати на заповнення можете порахувати самі, глянувши на кількість полів:
Халяви не буде
Назва цього розділу – спеціально для тих, хто, знайшовши у кишені 30 грн, почав роздумувати, як конвертувати їх у тисячу або дві. Не вийде. Бізнес тут не такий простий, як здається на перший погляд.
Спершу приватна компанія мусить отримати дозвіл на цей специфічний вид діяльності. І зробити це в обласному ДАІ. Там перевірять, чи має фірма офіс, сейф для бланків суворої звітності і т.д.. Там же запишуть адресу, за якою компанія матиме право видавати довідки-рахунки. Що важливо: адреса має бути лише одна і чітка (а не, скажімо – м. Київ).
Якщо цей левел вдалось пройти, то чекає наступний. Компанія аналізує, скільки їй потрібно бланків довідок-рахунків, робить замовлення через обласне управління ДАІ, яке передає всі заявки до центрального управління в Києві. Те, в свою чергу, звертається до департаменту ресурсного забезпечення МВС, яке й замовляє довідки для всіх обласних центрів.
Хто пройшов два левели, може спробувати позмагатись за бонус: отримати адресу для продажу довідок-рахунків дуже близько до ДАІ або ж просто в ньому.
Тепер про особливості кожного рівня.
1. Ліцензування і адреса
Вікно з «Експертами» юридично знаходиться в іншому приміщенні
«Зараз продавати машину дуже просто. Зайшов в ДАІ, заплатив там за довідку-рахунок, і все», – розповів «Нашим грошам» один відомий український журналіст. Не називаємо його прізвища, щоб не осоромити. Річ у тому, що чоловік, не відаючи, став учасником корупційної схеми, адже приватна фірма знаходитись в приміщенні ДАІ не може.
Правда, схемотворці викручуються як можуть. Одні розташовують свої офіси впритул до міліціонерів (іншим на це дозволів чомусь не дають), інші діють більш вибагливо. Наприклад, у Білій Церкві фірма орендувала приміщення так вдало, що змогла прорубати до «правоохоронців» двері крізь спільну стіну (на фото).
На щастя двері замурували після виходу журналістського матеріалу про це ноу-хау, але проблема лишилась.
2. Кількість довідок
Де-юре, приватна компанія має право отримати стільки порожніх бланків довідок-рахунків, скільки заманеться. У реалі – все трохи по-інакшому. Часто співробітники обласних управлінь самі вирішують яку кількість довідок видати тій чи іншій торговій компанії. Зрозуміло, що законодавчого закріплення подібних реверансів немає. В пункті 3.7. міністерського наказу №361 від 05.08.2010 року чітко вказано три підстави для відмови у видачі довідок: порушення вимог Порядку торгівлі, невідповідність даних у поданих матеріалах та наявність інформації щодо вироку суду про заборону займатися цією діяльністю.
Але навіть сама міліція час від часу фіксує, що пункти закону не працюють. Нещодавно за обмеження обігу довідок-рахунків звільнили кількох керівників управлінь ДАІ великих обласних центрів. Скількох не помітили, а відтак і не звільнили – одному Богу відомо.
До речі, в Департаменті ДАІ відстежують ще й скільки видали компанії довідок і як виконуються умови ліцензії. Відтак, якщо ваша компанія зареєстрована на одній адресі, а продає – за іншою, то біди не оминути. Але, наприклад, якщо в тій же Білій Церкві компанія має перебувати за адресою вул. Сухоярська, буд.18, а насправді функціонує навпроти будинку Центру ДАІ – в павільйоні авторинку, то цього можна і не помітити. Як карта ляже.
Копієчка до копієчки – мільярд
У результаті цього «лягання карт» у всіх регіонах України – ціни на папір, собівартість якого не перевищує 30 грн, вперто не хочуть падати нижче 500-1000 грн. Занадто багато інтересів «зашили» в цю суму.
Яким є процент корупційної маржі можемо прослідкувати на прикладі того ж «Іннавто». Ще зовсім недавно вона мала цілий ряд «дочок» – «Іннавто-2», «Іннавто-3», «Іннавто-4», «Іннавто-6», «Іннавто-11» і т.д. Разом вони покривали всі райони столиці і мали неймовірні преференції від міліції. У результаті фактично монопольного становища створювались надприбутки, частина з яких перекочовувала в кишені міліціонерів.
Нагадаємо, що за словами Авакова – кожного місяця ця сума у Києві складала 600 000 грн. Яким чином збирались ці гроші, можна прослідкувати на матеріалах Реєстру судових рішень. Слідчі встановили, що раз в тиждень директор «Іннавто» об’їжджав Центри адмінпослуг ДАІ(!) і збирав там чергову данину, яка складала близько 140 000 грн. Потім, перестраховуючись від підстави, заїжджав до банку «Хрещатик», міняв там зібрані купюри на банківські, і вже їх відвозив до керівників столичного ДАІ.
Ні слідство, ні Аваков не згадують «співпрацю» ДАІ із іншими торговельними фірмами, відтак можна передбачити, що загальна сума була вищою. Мила деталь: на допитах керівники Центрів ДАІ засвідчили, що вони передавали ці гроші, оскільки в інакшому випадку їм були обіцяні переслідування на роботі, і вони злякались. Зайвий раз нагадаємо, що цей «переляк» спіткав «правоохоронців» зовсім недавно, після Майдану, під час війни і заяв вищого начальства про битву з корупцією. Ну, і так виглядає, що усі ці керівники середньої ланки справді відбулись тільки переляком.
Але повернемось до грошей. За словами міністра, корупційна маржа в Києві склала 720 грн. на одній довідці. Ми звернулись до центрального апарату ДАІ із питанням про кількість виданих рахунків. Виявилось, що за 2014 і половину 2015 рр. їх було оформлено 979 948 бланків довідок-рахунків, що в перерахунку на суму подальшої реалізації становить під мільярд гривень.
Як вийти із зачарованого кола?
За словами, учасників ринку і співробітників силових структур, схема довідок-рахунків діяла роками, однак фінансові потоки від неї почали централізуватись у 2008 році. Саме тоді були впроваджені перші обмеження щодо постановки на облік торгових компаній. Продовження ліцензії мало б здійснюватися за окрему плату. У 2010 році ці обмеження прибрали, натомість була вибудувана чітка структура хто, скільки і кому має «заносити» за можливість заробляти на продажі довідок-рахунків.
Ми умисно не називаємо прізвища усіх задіяних у цій схемі у минулому очільників міліції, оскільки головне питання не «Як там було?», а «Що робити?».
Вихід із ситуації – точно не в контролі за міліціонерами чи зміні керівників. Досвід боротьби з корупцією свідчить, що найефективніше – це створення такої системи, коли немає як вкрасти.
Можна змусити користуватись власників автомобілів користуватись іншими нині існуючими системами продажу – через нотаріусів або за допомогою біржі. Однак вони або задорогі, або загроміздкі. Саме тому ними ніхто не користується.
Ідеальний варіант – не ламати собі голову, взяти будь-який позитивний світовий досвід, де перереєстрація здійснюється за більш простою і менш корупційною схемою і втілити його в себе. Бажано одразу із використанням Інтернету.
Для тих, же хто хотів би просто видозмінити «систему довідок-рахунків», маємо ще один аргумент. Включення в систему продажу автомобілів приватної структури жодним чином не захищає власника автомобіля. Судовий реєстр просто завалений справами, коли крадена машина виявлялась проданою через видану довідку-рахунок, а попередній власник про це навіть не знав.
Так що усе просто. Прибрати зайву ланку, подивитись на світовий досвід, запровадити нову систему і обрубати корупційні потоки. Хай краще цей мільярд піде на хліб-ковбасу для людей, ніж на хатинки для VIP-міліціонерів.
