Главная
Наймолодший суддя ВС Костянтин Пільков: «Як адвокат і арбітр я дозволяв собі дуже серйозно критикувати деякі позиції Верховного Суду»
Вищі спеціалізовані суди після ліквідації залишили новому Верховному Суду «у спадок» нерозглянуті справи. Касаційному господарському суду при ВС пощастило найбільше: станом на початок січня їх було 987. Це при тому, що в адміністративної юрисдикції - понад десять тисяч. Із цього питання «Цензор.НЕТ» розпочав свою розмову із суддею Костянтином Пільковим, який у Верховному Суді вирішуватиме саме господарські спори.
«Якогось батьківського піклування чи вказівок на те, що мені необхідно повчитися, я тут не зустрічав»
- Судді Верховного Суду вже отримали свої перші справи для розгляду. Деякі ваші колеги пишуть про неймовірні навантаження. У вас як?
- За кількістю справ, порівняно із нашими колегами із адміністративної та цивільної юрисдикцій, можна навіть якось закомплексувати (усміхається. – О.М.). Бо у них їх набагато більше. Але, знаєте, взагалі кожна справа унікальна. Як і скарга. Деякі із них подані із помилками. Під час роботи адвокатом і арбітром у міжнародному арбітражі я й не здогадувався про те, що навіть у дрібницях можна настільки оригінально помилятися. Поки мене оце найбільше вражає. Бо раніше, коли я був, так би мовити, по той бік «лави», думав, що взаємне вказування на певні недоліки є певним перебільшенням, і як адвокат, більше звертав увагу на неточності судді. А зараз є можливість побачити різноманіття у погрішностях тих, хто звертається до суду. При тому, що як раз застороги від помилок суддів нікуди не зникають. Якщо помилки юриста, який відстоює певну правову позицію в суді, були рідкістю, то до цього було більш спокійне ставлення. А от в роботі судді існує постійне напруження, щоб не схибити (вже зараз воно відчувається). Особливо, зважаючи на те, що за нами (за Верховним Судом) - лише Європейський суд з прав людини. Але зрозуміло, що у перехідний період можуть виникати помилки. Тому зараз вказувати на них один одному я не вважаю за доцільне.
Але, повертаючись до вашого запитання, можу сказати, що передача справ розпочалася тільки перед Новим роком. Тому зараз говорити про якісь з них найцікавіші за суттю поки зарано.
- Ви не є кар’єрним суддею і не маєте відповідного досвіду. Чи відчуваєте через це якісь складнощі?
- Перед тим, як бути призначеним на посаду судді, основною моєю діяльністю була адвокатська робота (ще частково наукова та викладацька). Але протягом останніх дев’яти років я більше відходив у практику арбітра в міжнародному комерційному арбітражі. Це свого роду теж суддя, але його сторони обирають добровільно. І тоді, коли я подавався на конкурс, і зараз мені здається, що до Верховного Суду, який в країні виносить у справах остаточний вердикт, я був дуже близько. Тому що в арбітражі рішення теж не підлягає перегляду за суттю. Хіба може бути скасовано державними судами тільки із підстав недотримання формальних вимог, як то через неповідомлення сторін чи вихід за межі повноважень. Але різниця між ВС та арбітражним судом полягає в тому, що тут є монополія на діяльність, яка, сподіваюся, жодним чином не зіпсує мене. Арбітрам потрібно зважати, що наступного разу можуть не обрати. Тобто репутація завжди на кону. Але й у Верховному Суді так само! Більше того, суддя ВС у більш складній ситуації, тому що в арбітражі можна заявити відвід, якщо є якісь сумніви у наявності конфлікту інтересів чи якогось зв’язку, який поставить під сумнів неупередженість самого арбітра та об’єктивність прийнятого рішення. А в суді потрібно ще й зважати, що підстави для усунення мають бути дуже вагомі. Бо суддя, заявляючи про самовідвід, по суті, відсторонюється від здійснення правосуддя. Якщо це робиться лише для того, щоб не вирішувати конкретну справу, це є серйозним порушенням. Суддя не може бути вільним у виборі, яку справу він хоче розглядати, а яку – ні. Це меч, який гострий з обох сторін.
- Ви – наймолодший суддя Верховного Суду (Пільков усміхається. – О.М.). Як до вас ставляться старші колеги? Повчають?
- Якогось батьківського піклування чи вказівок на те, що мені необхідно повчитися, я тут не зустрічав. Як і не бачу надмірної опіки та розмежування. А те, що є наймолодшим, то хтось мав ним бути. Цього разу таким виявився я. Але це така чеснота чи недолік, який швидко минає.
- Може, допомагають? Дають поради?
- До того, як пройшло перше знайомство із колективом, були певні побоювання, що науковці та адвокати можуть опинитися у статусі так званих молодших суддів чи учнів. Але навіть під час навчання у школі суддів та на перших нарадах ще до Пленуму уже виявилося приязне ставлення до таких, як я. Ми побачили: на нас сподіваються, як на молоду кров, що ми зможемо запровадити певні зміни та запропонувати щось нове. Звичайно, деякі наші пропозиції уже мені видаються дещо наївними (усміхається. – О.М.). Бо перш ніж намагатися змінювати певні процедури, потрібно детально розібратися, як саме вони працюють. Продовжується процес взаємного обміну досвідом. Звичайно, ті судді, які тільки прийшли у систему, вивчають процедури. Особливо це стосується документообігу та роботи апарату. Одна із груп менеджменту, до якої я входив, до початку роботи Верховного Суду спробувала дослідити процедури у вищих спеціалізованих судах. Але через те, що ті вже припиняли своє функціонування, це було не дуже ефективно. От зараз процес пішов краще. Скоро (думаю, протягом місяців двох-трьох) будуть від робочої групи надходити серйозні пропозиції щодо менеджменту, як усе вдосконалити. Я бачу, що суспільство чекає миттєвих змін. Але те, що стосується управління та внутрішніх процедур, є питанням місяців роботи.
Хоча вдалося швидко впровадити нові підходи до судових рішень. Вони вже починають виходити за новою структурою та є більш близькими до стандартів, до яких звикли в Європі. Це перше, що побачить юридична спільнота. А тоді вона, сподіваюся, донесе до суспільства те, що, дійсно, зміни відбуваються, і ось якими вони уже є.
- Ви були успішним юристом, викладали в університеті, працювали в арбітражі. Навіщо вам знадобилося йти на конкурс до Верховного Суду та брати на себе таку відповідальність? Навряд чи ви це зробили через матеріальну мотивацію, бо мали приблизно такі ж доходи.
- Знаєте, кожній людині при тями, якщо випадає можливість, хочеться зробити більше. Коли говорити про судову систему країни, то це, звичайно, Верховний Суд. Плавно дрейфуючи від кар’єри адвоката до арбітра, я зрозумів: мені ближче розгляд та вирішення справ. Так, перспективи роботи у міжнародного комерційному арбітражі взагалі чудові. Йдеться про найкращі справи, які собі можна тільки уявити (якщо працювати у світових арбітражних центрах). А у господарському процесі можуть бути дуже різні скарги. Правда, зараз нове законодавство дозволяє встановити певні процесуальні фільтри, які будуть поступово впроваджені. Вони залишать так звані малозначимі справи поза розглядом касаційних судів. В принципі, у недалекому майбутньому Верховний Суд займатиметься суто серйозними справами – такими, які у мене були в арбітражі. Але для мене питання: «Навіщо брати на себе таку відповідальність?» стояло в противагу тому: «А чому б не спробувати зробити щось дійсно важливе?». Як адвокат і арбітр я дозволяв собі дуже серйозно критикувати деякі позиції Верховного Суду, господарських та адміністративних судів. Навіть видавав аналітичні огляди, де розкривав помилковість, як на мене, їхніх певних позицій. Звичайно, я якраз і йшов у систему для того, щоб докласти зусиль для усунення цих недоліків. Особливо тих, які стосувалися відсутності єдності у практиці. Якщо просто критикується певний висновок суду – одна справа. Інша – коли найвища судова інстанція видає кардинально відмінні правові позиції. Це привносить повне нерозуміння не тільки серед користувачів послуг правосуддя, але й навіть зачіпає більш глобальні матерії, як то, наприклад, юридичну науку. Бо вона дуже спирається на судову практику. Я думав, що моя критика буде коштувати мені шансів пройти сюди, бо до неї я вдавався аж до засідання Вищої ради правосуддя, де якраз мене і запитували, що б хотілося змінити. При мені саме був Збірник правових позицій Верховного Суду України, де я звертав увагу на те, як ця інстанція може протягом місяця приймати доктринально різні правові позиції. Не просто, коли вирішив справу одним чином, а схожу – інакше, а коли прямо в рішенні вказані висновки, які стосуються науки. В одному випадку суд вказав, що кредитний договір є консенсуальним, а в іншому – реальним. Для теоретиків цивільного права таке розходження (особливо у межах місяця) у практиці Верховного Суду України було хорошим приводом для інфаркту (усміхається. – О.М.).
«У мене ГРД не асоціювалася із якимось громадським обвинуваченням»
- Раз ви згадали про співбесіду ВРП, давайте ще поговоримо про те, в яких умовах відбувався конкурс. У його проведенні активну участь брала Громадська рада доброчесності. До вас у її членів питань не було. Взагалі негативні висновки здебільшого отримали кар’єрні судді, а не адвокати чи науковці. Деякі з них говорять про перевищення членами ГРД своїх повноважень. Ви як вважаєте?
- Чи можу я неупереджено давати коментарі, зважаючи на те, що у мене до Громадської ради доброчесності, як і у неї до мене, не було якихось претензій?! (замислюється. – О.М.). Я, як і раніше, вважаю, що її функцією є те, щоб вказати на певні сумніви, а не щось доводити. Якщо висновки, дійсно, звучать якось безапеляційно, як вирок, це інша справа. Я зараз не вдаюся до формулювань у документах, на підставі яких працює ГРД, але думаю, що вона якраз повинна «сіяти» розумний сумнів. А вже той кандидат, щодо кого він виник, повинен обґрунтувати, що для його існування немає підстав. У мене ГРД не асоціювалася із якимось громадським обвинуваченням. Її члени не є прокурорами. Відповідно, не повинні брати на себе такі повноваження, яких вони і не мають по суті. Знаєте, думаю, мені простіше відповісти на питання, чому я змінив кар’єру адвоката і арбітра на суддівську, аніж членам Громадської ради пояснити, що змушує їх цим займатися. Навіть за найбільшого прагнення послужити суспільству, як можна витримувати той шалений тиск та іноді невиправдану критику з боку тих же активних членів суспільства?! За це моя їм вдячність та повага. Але, насправді, найбільше вони наражалися на невдоволення через ті висновки, які були сформульовані, як якісь присуди.
- Зрозуміло, що було спілкування із членами ГРД, так би мовити, поза ефіром - кулуарно. Тут теж у вас не виникало проблем?
- Ні-ні. Загалом це було моє перше і, можливо, останнє спілкування із Громадською радою доброчесності (всміхається. – О.М.). Якщо цей інститут залишиться (а я в ньому бачу більше позитиву, аніж недоліків, і вважаю, що він має й надалі функціонувати), не виключено, що наступного разу я опинюся під більш прискіпливою увагою з боку громадськості. Але готовність до такого розвитку подій є одним із критеріїв, про які я маю пам’ятати кожного дня, в тому числі й у вихідні та свята. Це правильно. Так має бути. Єдине, що не ця боязнь повинна керувати мною під час здійснення правосуддя та взагалі під час щоденної діяльності. Бертран Рассел говорив: «Є святий за покликанням, а є – зі страху». Я зараз не про святість (усміхається. – О.М.). Я до того, що краще бути доброчесним суддею за покликанням, а не через боязнь перед Громадською радою доброчесності, антикорупційними органами та суспільством. Сподіваюся, такий підхід залишиться у мене й надалі.
«Судова реформа тільки почалася»
- Розкажіть, що особисто для вас означає судова реформа?
- У двох словах про судову реформу важко говорити (замислюється на кілька секунд. – О.М.). Як я бачу, вона тільки почалася. Можливо, я можу зазнати критики, бо у багатьох були сподівання на те, що формування нового Верховного Суду, доукомплектування судів, оце очищення, на яке було взято курс ще з 2014 року – це, ніби, завершення. Як на мене, то ні. Як я вам сказав, реформа тільки почалася. Закінчиться тоді, коли судові рішення будуть ефективно приводитися у виконання, користуватимуться повагою. А довіру судова система зможе здобути раніше, аніж серйозно відновиться її авторитет, бо вона є похідною від передбачуваності судових рішень. Тобто коли буде цілком зрозуміло, що суд, дійсно, належним чином розгляне справу, і його практика буде стабільною, це викликатиме довіру. А коли судді зможуть стати моральними авторитетами і не тільки через свої рішення заслуговуватимуть на повагу, але ще й як носії культури в цілому, тоді авторитет судової влади в цілому буде на кардинально іншому рівні. Це, справді, процеси, розтягнуті на роки. Авторитет та довіру легко втратити, але складно відновити. Я теж сподіваюся на те, що збережеться певна наступність практики – уже зараз законодавець заклав для цього певні положення у законодавстві. Бо у юридичної спільноти були питання, а чи взагалі вважатиме Верховний Суд «зв’язаним» себе із попередньою практикою? Він має це робити.
- Але як говорити про відновлення довіри та авторитету судової системи на фоні корумпованості суддів та їхнього відчуття безкарності? Дивіться, навіть на ці свята була низка ДТП з участю нетверезих служителів Феміди. Як вони поводяться – відомі факти. А потім, як показує досвід попередніх років, іще не несуть відповідальність за скоєне, зокрема через кругову поруку в судах. Як з цим боротися?
- Є такий орган – Консультативна рада європейських суддів. Вона розробляє найкращі стандарти в частині і комунікації суддів, і єдності судової практики. Українські суди визнають та зважають на її авторитет. Ця рада уже звертала увагу на недопустимість у судовій системі такого явища, як клановість. Якщо не буде таких проявів, і буде зрозуміло, що за людину, яка вдягла мантію та присвятила своє життя такій високій місії, але скоїла вчинок, не сумісний зі званням судді, не буде заступатися вся система (або її частина), то це буде основним показником того, чи втрачають судді свій авторитет. Але й у суспільстві повинна визріти думка, що не потрібно усіх міряти за одним мірилом.
- Але ж має ще бути незворотність покарання? Тоді, можливо, решта задумається над тим, що можна робити, а що – ні.
- На це питання, звичайно, краще б відповіли колеги із кримінальної юстиції (усміхається. – О.М.). Але, зрозуміло, що незворотність покарання важливіша, аніж його суворість.
- Яким ви бачите завершення судової реформи? Скільки часу ще потрібно для цього?
- Зараз багато процесів реформування відбуваються паралельно. Я сподіваюся, що йдеться про питання найближчих років – десь близько трьох. За цей час мають бути доукомплектовані суди, які повинні розглянути залишки, що виникли через «кадровий голод», а також вирішена проблема ефективного виконання судових рішень. Однак можна робити лише попередні оцінки, тому що Україна ще не переживала судової реформи такого масштабу.
Якщо ж говорити про реформування судової системи глобально (і встановлення єдиної практики, і відновлення довіри та авторитету судів) – то це вже питання соціальної психології.
- Політики можуть завадити успішності цього процесу?
- Я якраз і кажу про три найближчі роки (які будуть важливими і кризовими), тому що на них припадатимуть вибори. Коли Верховний Суд теж пройде таке виборче випробування, це також матиме істотний влив і на довіру до нього, і на його авторитет, перш за все, в судовій системі. Тому що ці речі ВС потрібно здобувати не тільки перед суспільством, а й перед судами інших інстанцій. Саме він зараз має показати, як застосовується принцип верховенства права.
Знаєте, мені здається суспільство в цілому й надалі більше звертатиме увагу на негативні моменти, як оті, про які ви згадували. Оцінку таким фактам можуть дати усі. А от оцінити єдність практики – лише професіонали. Тому їй повинна бути притаманна така зрозумілість, щоб навіть ті профі, хто були незадоволені результатом розгляду справи чи програли її, не змогли компетентно розкритикувати те чи інше судове рішення. От тоді, дійсно, юридична спільнота зможе транслювати суспільству те, що суд єдиний у своїх підходах під час застосування права.
- Информация о материале
Аризонская мечта. Украинские депутаты напоминают американского марафонца из биотуалета
В американском штате Аризона организаторы марафона Across the Years дисквалифицировали бегуна Келли Эгню. Его уличили в жульничестве. Оказалось, что он приписывал себе лишние круги, находясь в это время в биотуалете.
В данной гонке считается количество километров, которые бегун преодолевает за определённое время. Каждый новый круг засчитывается автоматически после того, как спортсмен перешагивает финишную черту, чем и воспользовался Эгню. При каждом новом пересечении система думала, что спортсмен пошёл на новый круг, но тот просто отправлялся в туалет, где прятался около семи минут. После этого он выходил из кабинки, снова перешагивал черту и быстренько бежал в туалет. В итоге результаты всех забегов мошенника аннулировали, в том числе выигранную им 48-часовую гонку, в которой, как оказалось, последние семь часов спортсмен не бежал.
Такого мастерства до поры до времени водить всех за нос не занимать украинским депутатам.
Зато в Верховной Раде на этой неделе исполняли праздничные песни, водили вертеп, открыли несколько выставок живописи и народного искусства. Словом, настроение у депутатов было откровенно нерабочим. (Если, конечно, не считать закон о Донбассе).
Отрезвить разгулявшихся парламентариев, а вместе с ними и всю вертикаль власти решился Запад. Один за другим в адрес руководства страны посыпались резкие заявления от ЕС, Всемирного банка, МВФ с требованием срочно создать антикоррупционный суд.
Громче всех высказался МВФ, беспощадно раскритиковавший предложенный президентом законопроект о создании такого суда, заявив, что ряд положений документа «не совместим с обязательствами Украины по программе сотрудничества с МВФ», Фонд недвусмысленно дал понять, что в случае принятия такого варианта закона Украине придётся забыть об очередном денежном транше. Главное требование Запада состоит в том, чтобы международные доноры Украины по антикоррупционным вопросам могли блокировать назначение недобросовестных судей.
В Администрации президента такие выпады в адрес законопроекта главы государства восприняли с нескрываемым раздражением. Там заявили, что документ разработан в соответствии с Конституцией, а все дискуссии должны проводиться в рамках правового поля в украинском парламенте. Более того, АП уверяет, что рекомендации Венецианской комиссии, на авторитетность которой в данном вопросе ссылается весь мир, учтены.
Наблюдая за этой историей, не покидает ощущение, что кто-то и здесь пытается сжульничать. Возможно, все сразу. Ведь очевидно, что есть два пути создания антикоррупционного суда. Тот, где первую скрипку играет АП и ВР, и тот, где последнее слово за нашими внешними партнёрами. Каждый вариант имеет плюсы и минусы, разница лишь в том, что в случае с внешними наставниками субъектность страны оказывается под вопросом. Но если иначе победить коррупцию невозможно, не лучше ли признаться, что мы страна неудачников. Пусть тогда нами управляют извне. Возможно, так будет честнее.
- Информация о материале
Бензин под елочку
Цены на топливо снова растут, бензин в декабре прошел отметку 30 грн/л без особых сомнений. Теперь к ней приближается дизельное топливо. Основная причина — неожиданный рост цен на нефть, достигших в середине января
70 долл./барр. Но эта «внешняя» беда пришла не одна, к ней присоединилась внутренняя — очередной виток девальвации гривни. Евро уже стоит 35 грн, доллар — почти 29. Что дальше? Из хороших новостей только то, что много лет мы платили за топливо намного больше, чем сейчас.
Осенью никто из ведущих мировых аналитиков не видел цен на сырье выше 60 долл./барр. Год закончился ценой 66 долл./барр., а 15 января марка Brent стоила уже 70,7 долл./барр. Упомянутые аналитики оперативно принялись корректировать свои прогнозы. Citigroup повысила прогноз средней цены до 65 долл./барр., во втором квартале — до 58 долл.
Аналитики BMI улучшили прогноз цен на нефть Brent в текущем году до 65 долл. с 57, сообщает «Интерфакс».
Barclays по-прежнему видит сорт WTI в 2018 г. в диапазоне 55–58 долл./барр.
Спецы из Goldman Sachs дали весьма наглядное заключение, характеризующее общую тональность многочисленных прогнозов и методику их составления. «Хотя мы ожидаем, что цены на долгосрочные контракты снизятся с текущих уровней в связи с ростом активности производителей и увеличением объемов хеджирования на 2019 г., это может оказать ограниченное воздействие на спотовые цены, поскольку снижение запасов усилит бэквордацию, — полагают аналитики Goldman Sachs. — Следовательно, мы видим усиление повышательного давления на наши прогнозы, которые составляют 62 долл. за баррель для Brent и 57,5 долл. за баррель для WTI в ближайшие месяцы». Рискну дать свою версию перевода: «Кто его знает, как оно будет…».
Среди базовых причин роста нефтяных котировок можно выделить согласованное сокращение добычи странами ОПЕК и примкнувшими к ним Россией, Казахстаном, Азербайджаном и прочими нефтедобывающими странами, а также подъем мировой экономики в 2017 г. США и Германия, в частности, отчитались об улучшении ключевых финансово-экономических показателей. Сокращение предложения на фоне роста спроса дало свой результат.
То же самое, только хуже
Поскольку украинский рынок всецело зависит от мирового (из украинского сырья вырабатывается не более 10% от потребностей страны в нефтепродуктах), давать прогнозы по его динамике можно с таким же успехом, как это делают мировые гранды. О прямой зависимости внутренних цен от внешних говорит рис. 1. Из приведенных на рисунке данных видно, что украинские АЗС преимущественно дублируют мировую динамику.
На самом деле ситуация с прогнозированием еще сложнее. В «украинском» уравнении, кроме мировых цен, есть еще одно неизвестное — курс валют. Почему это важно? Потому что бензин в Украине на 80% имеет валютную составляющую: 45% занимает закупочная цена по импорту, 35% — акциз и НДС на него, а заодно и на закупочную цену.
Расчеты дают следующую пропорцию: каждая гривня в курсе доллара автоматически добавляет 80 коп. литру горючего на бензоколонке. В нашей ситуации девальвация гривни с начала декабря (усиление доллара на 1,6 грн, евро — на 2,9 грн) прибавила себестоимости топлива 1,3 грн/л. Рост же мировых цен на нефтепродукты добавил еще 1,6 и 1,8 грн/л для бензина и ДТ, соответственно. Между тем средняя цена по АЗС выросла с начала декабря по середину января на 1,5 грн. Иными словами, потенциал для роста еще есть.
Имея две непредсказуемые величины — мировые цены на нефть и курс валют, дать точный прогноз невозможно.
Виноват ли «пистолет»?
В ситуации роста цен фокус общественности традиционно направлен на владельцев АЗС, которых водители винят во всех своих бедах. Сейчас в соцсетях активно звучат призывы бойкотировать автозаправочные сети. Реакция понятна, особенно если вспомнить, каким нехитрым способом в стране регулируют тарифы на электроэнергию. Отличие лишь в том, что топливный рынок — это не монополия.
Признаками сговоров и злоупотреблений является нелогичное поведение участников рынка и рост торговой наценки. Мы уже установили, что в 2017 г. розничный рынок полностью дублировал динамику мирового рынка нефтепродуктов. Сравнение с ценами на заправках Евросоюза показывает ту же адекватность.
Что касается торговой наценки, то в отличие от мутной себестоимости электроэнергии, в случае с нефтепродуктами все понятно — есть четкие ориентиры (мировые котировки), известны ставки налогов и цены реализации. Посчитать заработки АЗС несложно. В 2017 г. «грязная» наценка составила в среднем 10 центов, или до 3 грн, на литре как бензина, так и дизтоплива.
Отметим, что из этой суммы АЗС еще заплатит персоналу, налог на прибыль, за транспортировку и хранение топлива, коммунальные платежи и т.д. Точно оценить размер чистой прибыли сложно, он индивидуален, но, как показывает опрос трейдеров, она находится в пределах 1,5 грн/л. Как и в любом ритейле, «премиальные» бренды зарабатывают чуть больше, эконом-сегмент — чуть меньше. Но сильно это сути не меняет: из 30 грн/л лишь 1,5 грн/л находится в распоряжении станции. Никакой бойкот не заставит владельца бизнеса отказаться от своей нормативной прибыли. Да и от этой одной гривни из тридцати вряд ли кому-то станет легче. Поэтому бойкот АЗС по эффективности можно сравнить с бойкотом обменных пунктов валют с целью борьбы с девальвацией гривни.
* * *
Ценовой шок безусловно вызван новыми, ранее неведомыми цифрами на стелах автозаправочных станций. На тройку цены не начинались уже очень давно. Девальвация делает свое дело. Характерно, что много лет украинские автомобилисты платили… намного больше, чем сейчас. Летом 2007 г., накануне кризиса, при курсе доллара 4,5 грн бензин А-95 стоил около 5 грн/л (1,1 долл.). При нынешнем курсе это около 32 грн/л. В 2013 г. при курсе 8 грн/долл. бензин стоил 11 грн/л, т.е. в нынешних реалиях это почти 40 грн/л. Объяснение простое — нефть тогда стоила хорошо за 100 долл. за баррель. Если такая мировая цена появится на повестке дня вновь, эти 40 грн/л на АЗС станут реальностью.
Основной проблемой является девальвация, которая съедает гривневый рост доходов населения. Уже несколько лет эксперты и участники рынка предлагают снизить «курсовую» зависимость нефтепродуктов и отказаться от привязки «топливного» акциза к евро. Однако даже слышать о вероятности потери доходов бюджета никто не хочет.
- Информация о материале
Надій-на схема
Комунальне підприємство «Комбінат дитячого харчування» 15 січня уклало угоду з ТОВ «Надія-92» на постачання молока протягом 2018 року на суму 10,66 млн.грн.
Про це стало відомо з електронного порталу публічних закупівель «ProZorro».
Згідно договору протягом року планується в перші класи шкіл Харкова поставити 1973770 пакетика молока по 0,18 літра, жирністю 2,6%. Вартість одного пакетика складе 5,4 грн. 1 літр молока таким чином буде коштувати 30 грн.
За даними «ВДЗ», лише у Харкові закупають фасоване молоко у маленькі пакетики по 0,18 літра. В інших містах України, молоко закупають оптом й ціну виставляють за літр.
Середня вартість молока, яке закупають районні управління освіти Адміністрацій міста для дитячих садочків складає – 19,5-19,8 грн. за 1 літр.
Директором «Комбінат дитячого харчування» є депутат Харківської міськради Надія Тимофєєва. Саме Надія Тимофєєва раніше була власником та керівником фірми-переможця ТОВ «Надія-92».
Зараз власником ТОВ «Надія-92» є 80-річна Уляна Олексенко. Директором - Валентина Авак’ян, яка до цього була бухгалтером і членом тендерного комітету КП «Комбінат дитячого харчування».
Адреса реєстрації (вул. Плеханівська, 64) та телефон ТОВ «Надія-92» співпадають з адресою та телефоном ресторанно-готельного комплексу «Надія», який заснувала все та ж Надія Тимофєєва.
ТОВ «Надія-92» останні 5 років орендує складські приміщення нульового поверху (за адресою Плеханівська, 64) площею 120 кв.м. з двома холодильними камерами у приватного підприємства «Грин+». Власником та керівником ПП «Грин+» є також Надія Тимофєєва.
Надія Тимофєєва протягом 2012-2013 роках придбала 3 нові люксові автівки (Mercedes-Benz GLK 220 CDI, Audi Q3 2.0 TDI, Volkswagen CC).
У 2016 році Надія Тимофєєва стала власницею квартири площею 128,2 кв.м. у житловому комплексі преміум-класу «Дім на Набережній». Середня вартість 1 кв.м. у будинку в пр. Банному, 1 складає 1500 дол.
З 2008 року ТОВ «Надія-92» виграла торгів у КП «Комбінат дитячого харчування» більше, ніж на 100 мільйонів гривень.
- Информация о материале
Мгновенная карма чемерицы
Привезла «скорая» нам в приёмный покойв бытность работы в районной больнице человека. Как сейчас помню, это был маленький мужичек с красным лицом и красными глазами, который практически не мог разговаривать. Не мог, потому что сидел над ведром, и с периодичностью в минуту его рвало, хотя как рвало-рвать уже было не чем. Его штаны были явно чем-то наполнены и это что-то однозначно попахивало.
В промежутках между позывами удалось выяснить, что он-скотник одного из местных сельхозпредприятий. Будучи в сосотоянии умеренного утреннего «после вчерашнего», данный персонаж зашел по какому-то вопросу в кабинет к зоотехнику. Того на месте не оказалось. Зато на столе стоял граненый стакан наполовину наполненный или наполовину пустойжидкостью вишневого цвета, с характерным сладковато-спиртовым запахом.
Тут следует упомянуть, что в Беларуси самый популярный алкогольный напиток среди определенных кругов общества это плодово-ягодное винобырло, чарлик, плодово-выгодное и т.д.). Это напиток сомнительного качества крепостью от 17 до 20 градусов. Выгоден тем, что дешев и не требует закуски. А сладенькое по мозгам бьет быстрее.
Так вот увидел скотник сей стакан, сглотнул слюну, понюхал и залпом выпил, благодаря провидение за столь чудесный подарок.
Однако в стакане оказалась настойка чемерицы, которую дают в малой дозе скоту, как глистогонное средство. В малой это значит несколько капель на животное. Эффект у коров за счет усиления перистальтики. Глистов «смывает» потоком в кишечнике.
Ну а через 10 минут карма настигла скотника.
- Информация о материале
Розпил кольору «Індіго»
Відновлення Балаклії після вибухів снарядів на військовому арсеналі стало раєм для корупціонерів, а розпил бюджетних коштів розцвів новими кольорами.
Більше того, й особливих схем не використовувалося. Було все те, що старе, як світ. Й формування дефектних актів де-факто після виділення коштів, й не виконання підрядниками запланованих робіт, й завишення вартості будівельних матеріалів в рази.
За словами мера Балаклії Івана Столбового, на відновлення міста виділили 128 млн. грн.
Найбільшим підрядником для відновлення Балаклії стало ТОВ «Індіго-Груп» - улюблена фірма чиновників Харківської ОДА.
Їх «шматок пирога» склав 38,28 млн. грн. виділених в рамках 33 договорів.
Масштабність розкрадань непогано показує ситуація з будинком по вул. Гагаріна, 13. В актах виконаних робіт за два місяці, які вдалося отримати (в мерії надали далеко не все і не все можна прочитати), є закупівля керамзиту. Підрядник купує мінімум 244 куб.м. керамзитового гравію фракції 5-10 мм М200 по 2509,9 грн/куб.м. (Фото 2)
Ринкові ціни на керамзит на даний час складають 850-1000 грн./куб.м. Лише по цим двом актам, фактично було вкрадено понад 300 тис. грн. Але цікавинка тут в іншому. За даними експерта-будівельника Олексія Нілова, який співпрацював з «Харківським антикорупційним центром» та й самих мешканців будинку, з цього будинку керамзит не вивозився, а новий, відповідно не завозився, для ремонтних робіт використовували старий, а гроші банально списали.
«Улаштування цементної вировнювачої стяжки можна називати лише пісчаною. Відразу після улаштування вона покрошилася», - розповів Нілов.
«Я вимагаю від підрядчиків якості. Ті, хто з душею підійшов до виконання своїх завдань, зробив все вчасно і відповідально, будуть відзначені. Випадки ж, коли люди скаржаться на якість ремонтів, недопустимі. Держава виділила фінансування в достатньому обсязі, тому все має бути зроблено в строк і якісно. Фінансова інспекція перевірить використання бюджетних коштів», - казала Світлична ще в липні.
Перевірка, вона така перевірка.
Йдемо далі: ремонт житлового будинку по вул. Харківській, 2. У актах виконаних робіт, які є у розпорядженні ХАЦ, прочитати можна далеко не все. Та й не всі акти чиновники надають. Але те що вдалося, теж вражає. Вражає й нахабність компанії «Індіго», навіть перед іншими підрядниками, які теж працювали в Балаклії. Так, наприклад, у акті виконаних робіт «Індіго» закуповувало пісок рядовий по 800 грн./куб.м., а ТОВ «Стальконструкція» по 259 грн./куб.м. (Фото 3)
Портландцемент М 400, який більшість будівельників купує до 2 тис. грн./т, «Індиго» вирішило купувати по 2923 грн./т. Й тут треба згадати про якість стяжки.
Щебінь фракцією 10-20 купували по 1044 грн./куб.м. Для порівняння КП «Шляхрембуд» у кошторисі щодо ремонту вул. Університетської вказав, що купує щебінь 10-20 по 564,13 грн./куб.м. ринкова ціна є ще більш нижчою.
Акти виконаних робіт у Балаклії від «Індіго Груп» - це насолода для журналіста-розслідувача. Можна наосліп ткнути пальцем у лист й потрапити на позицію з завищеною ціною.
«І якщо у нас виникають певні питання, ми обов’язково перевіряємо, реагуємо і будемо це робити в подальшому», - казав мер Балаклії Іван Столбовий.
І якщо у активістів, журналістів, мешканців міста питання виникали, то у мерії робили вигляд, що все гаразд.
Про зловживання під час робіт розповідали навіть будівельники, які там працювали. Так, УП привела розповідь такого будівельника.
За його інформацією, до робіт залучили компанії, що мають відношення до місцевих депутатів і чиновниками, а також афілійовані юрособи та ФОПи.
«Єдине, що добре робили - малювали потрібні кошторису «невидимими» лініями. Розпил «відбувався на так званих» прихованих роботах». Наприклад, брали дах, показували в актах заміну старого шиферу на металевий профнастил. А також робили вид, що змінюють всі нутрощі: кровельну систему, гідробар'єр, обрешітку, контробрешетку, цегляні парапети. В реалі руки доходили тільки до покрівлі. І то - ширина покладеного профнастилу часто була до 0,4 міліметра при мінімально допустимої 0,45 міліметра», - розповів будівельник.
На думку голови ХАЦ Дмитра Булаха, який постійно спілкувався з мешканцями постраждалих будинків, неодноразово дивився хід робіт та отримав частину актів виконаних робіт, під час відновлювальних робіт було вкрадено близько 50 відсотків коштів.
Нагадаємо, що більшість коштів отримала саме фірма «Індіго Груп».
Харківською фірмою «Індіго груп» керує Олександр Кондаков, підписантами є Ірина Кісельова і Вікторія Кравченко. Засновниками є Павло Бабенко і Віталій Говоруха.
Бабенко у 2010 р. висувався у Богодухівську райраду від «Сильної України» Сергія Тігіпка. Говоруха раніше володів нині ліквідованим ПП «Спецхімсервіс-2007», яке не перемагало на торгах.
Раніше фірма отримували підряди лише у газовій сфері, зокрема, у «Харківміськгазу». Але в останні два роки стала головним підрядником на будівництві в області. За часом це співпало з переходом на роботу в ОДА Сергія Магдисюка, який став директором Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури.
ТОВ «Індіго груп» належить Павлу Бабенко й Віталію Говорухі.
Директором є Олександр Кондаков, а підписантами – Ірина Кісельова та Вікторія Кравченко.
Нагадаємо, що саме «Індіго Груп» був генпідрядником реконструкції системи газопостачання у Покотилівці, де люди перекривали дорогу через проблеми з опаленням.
Нещодавно, Дмитрівська сільська рада уклала угоду з ТОВ «Індіго Груп» щодо проведення робіт по газифікації вартістю 6,25 млн. грн, при цьому вартість труб є дуже завищеною.
Більше того, «Індіго Груп» є й фігурантами кримінальних проваджень.
Відкрили кримінальне провадження після заяви активістів й стосовно розкрадання бюджетних коштів, виділених на ліквідацію наслідків детонації боєприпасів в Балаклії Харківської області.
Але особливих рухів поліція не робить. Немає реакції й від голови ОДА Юлії Світличної. Там говорять лише одне: «Все в нашій області чудово».
* * *
Ця публікація була створена за фінансової підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації відповідальність несе ГО «Харківський антикорупційний центр». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.
- Информация о материале
Страница 123 из 2102
