Главная
10 самых больших тюремных сроков
384912 лет
В 1972 году двадцатилетний почтальон из Пальма-де-Майорка был осужден на триста восемьдесят четыре тысячи девятьсот двенадцать лет за то, что не доставил письма. Согласно проведенному расследованию, он не доставил более четырех тысяч писем. Это самый большой срок в истории испанской судебной системы. Да и не только в Испании, но во всем мире.
10000 лет + два пожизненных
За то, что жестоко убил свою жену, Дадли Вэйн Кизер был приговорен к лишению свободы на 10000 лет в 1981 году. Это по-прежнему самый большой срок, вынесенный в США до настоящего времени. А за то, что Дадли также убил свою тещу и студента колледжа, он был приговорен к пожизненному заключению за каждое из преступлений, в дополнение к 10000 годам.
28 пожизненных сроков
Бобби Джо Лонг, Флорида был серийным убийцей и насильником. Он был приговорен к 28 пожизненным заключениям. Он изнасиловал более 50 женщин и убил около половины из них. Бобби Джо родился с лишней Х-хромосомой, в результате чего после полового созревания его грудь начала расти. При этом, у него была половая дисфункция и частые конфликты в семье, что и стало причиной всех его преступлений.
25 пожизненных сроков
Хуан Корона, штат Калифорния убил 25 рабочих, которые работали на него в поле. В короткий промежуток времени, а точнее за 1 год, он убил 25 мигрантов, которые работали на него, а их останки захоронил на своей ферме. За этот поступок, он был приговорен к 25 пожизненным лишениям свободы, я, админчег Muz4in.Net, считаю логичным, за каждую жизнь, которую он отнял.
7109 лет
В 1969 году два иранца были приговорены к 7109 годам лишения свободы, каждый. Их судили по восточным правилам и все их преступления складывались. И суммарно они получили 71 с лишним века.
2 тысячелетия
С историей преступлений, начиная с ограблений до изнасилований, Даррон Бенналфорд Андерсон из Оклахомы получил два тысячелетия лишения свободы. Позже он получил ещё несколько тысячелетий за свои преступления и набралось тысячелетий около 20. В 1997 году он обжаловал приговор и ему скостили срок. И он может выйти на свободу в 12844 году.
845 лет
В 2000 году Шалом Вайс получил приговор в размере 2000 лет. Он был обычным клерком и с помощью знаний и доступа к пенсионной базе он ограбил множество американских пенсионеров и скрылся. Он был объявлен в федеральный розыск и был арестован. Через некоторое время он обжаловал приговор и ему сократили срок до 845 лет.
330 лет
Г-н Шмидт обещал большую прибыль для инвесторов и тем самым заработал миллионы долларов. Он использовал эти деньги для покрытия личных расходов и вел разгульный образ жизни за счет инвесторов. За свои преступления, он был приговорен к 330 годам в тюрьме США. В настоящее время, он надеется получить условно-досрочное.
265 лет
В 1996 году, когда Райан Брандт и Джеффри Колли были приговорена к 530 годам на двоих, за убийства, изнасилования, грабежи и разбои, они были очень удивлены т.к. рассчитывали максимум на 40 лет на брата.
160 лет
Кит O`Вуд из Питтсбурга был приговорен к 160 годам тюремного заключения за насилие над 5 женщинами в 2001 году. Кит проникал в дом к одиноким женщинам и под угрозой убийства насиловал. Кита вычислили по анализу ДНК. Он отрицал всё, но ДНК дали 100% подтверждение того, что насильником был именно он.
- Информация о материале
Прикладная паразитология
Пребывая в безмятежном сне, Виктор Иванович вдруг почувствовал, как неведомые силы схватили его под руки и потащили в неизвестном направлении.
- Да как вы смеете? – возмутился он.
- Смеем, – невозмутимо ответили силы, продолжая движение.
- Да вы понимаете, кто я такой?
- Кто? – полюбопытствовали силы, не останавливаясь.
- Я большой человек, у меня связи! – важно заявил Виктор Иванович.
- Ага, – безразлично ответили силы и втащили его в какой-то тоннель, – Пригнись, тут низко.
- Завтра же напишу жалобу! – возопил Виктор Иванович, – У меня между прочим кум – прокурор.
- Ясно, – силы зевнули от скуки и вдруг резко вошли в крутое пике.
- Куда вы меня несете? – испуганно спросил Виктор Иванович, чувствуя нарастающий жар.
- Куда положено, – ответили силы, с размаху бросив Виктора Ивановича в огромный котелок с кипящей водой.
- Ай, горячо! – вскрикнул Виктор Иванович и добавил, – Не имеете права!
- Посторонись! – непонятное существо с козлиными рогами и свиным рылом бросило в котелок пригоршню лавровых листьев. Затем сунуло большую палку и принялось мешать.
- Я умер? – вдруг испугался Виктор Иванович.
- Не, просто у шефа боязнь микробов и аллергия на духи с одеколонами, – заявило существо, -Щас отпарим тебя и доставим к нему.
- А кто он? – уточнил Виктор Иванович.
- Большая шишка, – важно сказало существо, – И ты с ним поосторожнее, у него сам прокурор в кумовьях. Ежели чего – засудят пожизненно, а затем и посмертно впаяют.
- Разве такое возможно? – изумился Виктор Иванович.
- Все возможно… Принимайте! – крикнуло куда-то существо. Виктор Иванович почувствовал, как неведомые силы снова взяли его под руки и вытащили из котелка.
- Что со мной будет? – спрашивал Виктор Иванович, но силы молчали.
Наконец они втащили его в огромный зал и бросили на пол. Виктор Иванович с трудом поднялся на ноги и увидел перед собой огромный стол, за которым сидел упитанный боров.
- Так, кто тут у нас? – с кислой миной произнес боров, открывая папку, – Ага, Гаврилов В.И. шестьдесят пятого года рождения. Женат, имеет дочь. Из недвижимого имущества особняк на сто сорок квадратов, личный автомобиль тойота десятого года выпуска…
- Вы кто? – дрожащим голосом спросил Виктор Иванович. Боров опустил папку и строго посмотрел на него.
- Неуважение к суду. Десять суток. Запишите, – Виктор Иванович повернулся и увидел лохматое круглое существо с огромным пером в руке.
- Лучше молчи, – посоветовали ему неведомые силы, – А то наговоришь на пару тысячелетий, а нам с тобой возиться.
- Интересное дело, – отметил боров, закрыв папку, – Стало быть, вы тоже на государственной службе?
Виктор Иванович согласно кивнул.
-На вас, милейший, поступила жалоба от гражданки Н. в связи с отказом выслушать ее просьбу об оказании помощи в лечении больного сына.
- Анонимка, ваша честь? – уточнил Виктор Иванович.
- Ну почему же… – смутился боров, – Сын лично передал, составлено по форме и с подписью, – он достал из папки какой-то листок и помахал ним в воздухе.
- Но ведь я не нарушил закон, ваша честь, – оправдывался Виктор Иванович.
- Кто вам сказал? – удивился боров, – Преступная халатность, повлекшая увечья или смерть одного и более человек, статья три тысячи сорок третья полного издания десяти заповедей.
- А разве кто-то умер? – испугался Виктор Иванович.
– Не то чтобы умер, но клиническая смерть технически тоже считается. Правда мы мальца обратно отправили, растет вроде хорошим человеком. А вот где вас, паразитов, столько набралось? По три десятка дел ежедневно, и все государственные служащие, – боров пожал плечами, – Что за государство у вас такое, что нам тут дел невпроворот?
- Простите на первый раз, ваша честь, – Виктор Иванович грохнулся на колени и разрыдался, -Я все осознал, больше не буду. Пусть гражданка Н. еще раз ко мне прийдет, скажем завтра к десяти…
- Какой вы хитрый, – ухмыльнулся боров, – Вот в кодексе Будды ясно сказано: кто является паразитом по натуре, того надлежит паразитом переродить. Ведь вы же паразит? Пользы не приносите, а зарплату из казны получаете. Читаем подпункт "г”: либо клещем, либо глистом. Суд может назначить на усмотрение или предоставить право выбора.
- Неужели это финал?.. – прошептал побелевший Виктор Иванович и проснулся...
В дверь его кабинета тихо постучали.
- Простите, можно к вам?
Внутрь с трудом вошла измученная женщина.
- Как ваша фамилия? – осторожно спросил Виктор Иванович.
- Сорокина. Нина Сергеевна.
- Гражданка Н., – пробормотал он, – Вы по поводу сына?
- А как вы догадались?
- Работа у нас такая, – улыбнулся Виктор Иванович и самолично побежал заваривать посетительнице ароматный китайский чай.
- Информация о материале
Что такое страна «покращення»?
Крошка сын к отцу пришел и спросила кроха: Папа, что такое покращення?
Это 100 километровая пробка на трассе Киев-Одесса.
Это ползущий автомобильный Киев, проклинающий Попова и Януковича.
Это солдаты и милиция убирающая снег. Ведь деньги уже сп...дили.
Это села и города без тепла и электричества.
Это упавшие деревья на автодорогу, выныривающие из темноты, заставляя тебя отчаянно маневрировать.
Это матери, кормящие синих детей разбавленным коровьим молоком.
Это вскрики «йоб твою мать» и характерный стук человеческих костей об замерзшую поверхность Земли.
Это звонок в двери и очередные погорельцы, просящие хлеба.
Это одинокий Хюндай, стоящий в поле, в котором вновь замерзают пассажиры.
Это остановившиеся металлургические комбинаты, разбитые коровники и торчащие из под снега обвалившиеся крыши когда-то существовавших деревнь.
Это два косноязычных старичка-пенсионера. Один возглавляет правительство, а второй парламент.
Это националисты бьющие воров в парламенте, а между ними мечутся серые оппозиционеры.
Это президент, который обращается к парламенту посредством видеозаписи.
Это СМИ, которые говорят о чем угодно, но только не о главных вещах.
Это бюджетники без зарплаты, но голосующие за партию власти.
Это коммунисты, проклинающие олигархов, но формирующие их правительство.
Это Украина, детки. Прекрасная страна торжествующего покращення.
- Информация о материале
О профессиональном цинизме
Конец бандитских 90-х. Малиновых пиджаков на улицах всё меньше и меньше, а героиновых наркоманов всё больше и больше. Работал я тогда, а точнее служил, экспертом-криминалистом в дежурной группе Центрального РУВД Санкт-Петербурга. Центр города. Невский, гостинка, историческая архитектура… И там же коммуналки на несколько десятков комнат, убои на бытовой почве, мертвые бомжи в каждом втором подвале.
О профессиональном цинизме представителей некоторых профессий даже говорить не буду. О чем говорить, если у меня раз в неделю был наряд в городской морг, где я откатывал пальцы найденных трупов в разной степени разложения и умерщвленных разными экзотическими и не очень способами. Скажем так, неприятная работа…
Тем не менее, я выпивал и закусывал в прозекторских всех моргов города Петербурга и его некоторых пригородов.
Так вот о циничном. Сначала короткая предыстория. Примерно в 2000 году поехал я с операми убойного отдела в городской морг, для того, чтобы сфотографировать и «откатать» убиенного бандюга, который подозревался в покушении на депутата Госдумы Старовойтову (потом оказалось, - не в масть). Сделал я свою работу, собрал свой чемодан и тут появился он, - судмедэксперт, которого в некоторых сериалах упорно продолжают называть патологоанатомом.
- Может спиртику?
Переглянулись мы с операми. А что? Работа сделана, все почти свободны… Можно и спиртику. Раз спиртику, два спиртику… В общем, всё как всегда, но с последствиями. Я мирно и благополучно уснул, а операм хотелось куражу. Уложили они меня на каталку и в холодильнике с покойниками заперли. Думали, замерзну, проснусь, испугаюсь, начну стучаться, в общем – шутка удалась. И удалась бы. Если бы они не приняли на грудь еще и обо мне попросту не забыли. Уехали оперативные уполномоченные убойного отдела, а я так и остался спать в холодильнике.
Проснулся я как и планировалось, - оттого что замерз. Просыпаюсь в удивительно спокойном обществе, никто не храпит и вообще…тихо как-то…
Поднимаюсь и начинаю колотить в дверь. А на часах уже за полночь…
Открыл меня какой-то студент-медик. Что интересно, он как-то даже не особо удивился ночному стуку в дверь со стороны, где должны находится только мертвые.
На следующее утро я пошел к операм с претензиями… их нет. Может с агентурой встречались, а может спирт вчерашний как-то повлиял… Когда все, кто узнал о произошедшем проржались, рассказали мне, что опера эти не первый раз в кладбищенских шутках замечены. Примерно за год до описываемых событий, два опера и следователь прокуратуры М. (известный адвокат сегодня, кстати) присутствовали при вскрытии в морге Боткинской больницы. Вскрыли, протокол составили, ну и дальше – как всегда. – Спиртику?
Нажрались опера. И следователь с ними. Бродили они в поисках – где прилечь.
А в зале для прощания три гроба приготовлены. У пьяных вообще ума немного, а у пьяных милиционеров его нет совсем. Улеглись они в эти гробы спать.
Утром пришла бабушка бабушка-уборщица. Шорк-шорк, шваброй, дзынь-дзынь, ведром…
- Мать, сколько греметь можно…дай поспать, - произнес восставший из гроба следователь прокуратуры, после чего был отоварен умелым ударом шваброй в голову.
Бабушку отпоили корвалолом, следак оценил фингал и все в очередной раз поклялись больше не употреблять спиртного.
- Информация о материале
С праздниками, страна!
Ну привет, страна! Как отгуляла, как настроение? Готова к труду и обороне? Потому как отдыхать совершенно некогда, два миллиона гривен в день на содержание Президента с неба не упадут. А ведь и кроме Президента у тебя хватает страждущих ртов, которым нужно обеспечить возможность жрать икру ложками и на сытый желудок травить тебе байки о мировых кризисах.
А хочешь и я тебе о кризисе байку расскажу? О том самом, о греческом, страшнее которого во всей Европе нет.
Поливис Циркас отработал 30 лет в государственной компании DEI и в 51 год вышел на пенсию. До кризиса он получал пенсию в 2400 евро в месяц – 13 раз в год. У него свой дом в пригороде Афин и небольшая «дача» на берегу Эгейского моря. Теперь он, по его словам, с трудом сводит концы с концами.
Как рассказывают журналисты Spiegel, беседовавшие с 62-летним греком, поверить в его проблемы, глядя на его жизнерадостное лицо, сложно. Но они действительно есть. Так, государство урезало пенсию, и теперь она составляет всего 2000 евро. На шее у Поливиса сидит 31-летний сын Костас, который живет в родительском доме. Костас работает в одном из банков и, как он жалуется, там «чудовищные» условия труда – например, засекается время, которое сотрудник проводит в туалете. Младшая дочь Циркаса, Дорина, трудится преподавателем иностранных языков, получая по 7 евро за академический час.
Ощущаешь, страна, свое счастье? Пока в кризисных европах пенсии в 2400 евро урезают аж на 400 евро, в условиях нашей стабильности пенсии в 100 евро повышают на 1-2 евро в год.
Не забудь и за это поблагодарить. Ведь евры - они тоже с неба не падают, а сытая Европа не спешит принимать нас в свой союз и открывать рынок для наших товаров.
Тут, конечно, грех не возмутиться - мол, мы тут молодые красивые, им и нахрен не нужные, так и они пусть нахрен идут. А мы пойдем в Таможенный Союз, благо Путин и те кто в доле, но помельче, каждую неделю не устают повторять, какие там молочные реки омывают кисельные берега.
Но тут, страна, не все так просто. Вот представь: накрыла ты дома стол, и богато так накрыла - икра красная, черная, вина дорогие, водка финская, сигары кубинские и прочий гламур. Тут звонок. Открываешь дверь - а на пороге черти кто в костюме от Гучи протягивает руку и скулит: подайте нам в долг на выплаты пенсий, а то как в Президентский вертолет полный бак заправили, так и денег больше не осталось. Ну и будешь ты его в дом звать?
Иное дело, если у тебя банка шпротов, а у лоха по прикиду видно, что деньги водятся и если его за водкой послать, то он на свои ее купит. Отчего ж и не позвать дорогого гостя?
Хотя, конечно, все решает не материальное, а духовное. Братства народов супротив всяческих масонских и закулисных заговоров, романтики с большой дороги против зажравшихся мировых корпораций, свои против чужих, круглые против квадратных (как пел в свое время ныне почти забытый Кузьма Скрябин)... Но вот не понимаю я, страна, зачем тебе родственники, которые требуют чтоб либо по ихнему велению, либо предлагают чего-то там соснуть? Ведь одно дело сели, поговорили, ты мне, я тебе, и по рукам. И совсем другое, когда постоянно талдычат, мол старшим не перечь, делай что велено, потому что я так хочу.
Да и есть ли они, те заговоры? Или их тоже потребители икры придумали, которые кризисами кошмарят? Я вот, страна, только один заговор вижу. И его супротив тебя плетут паразиты, которых ты содержишь. Цель этого заговора проста и понятна: чтоб халявная икра не кончилась. Вот и вбрасывают они в тебя то язык, то бандеровцев, то кризисы, то заговоры, то еще какую-то хрень. Ты, мол, тут разбирайся, а мы пока поедим. И ржут, наблюдая за разборками со стороны. Как там один умный человек говорил: новости - это когда богатые платят богатым, чтобы те рассказывали средним, что во всем виноваты бедные. Правда не про нас это говорили, а про США, но сама идея понятна.
А ты в курсе, страна, что паразиты чаще всего убивают носителя, высосав все жизненные соки? Потому что желудок у паразита вместительный, а мозгов нет. А зачем ему мозги? Вкалывать же не надо, все готовое.
И ведь прочтешь ты это, страна, и уже завтра снова схлестнешься в ненужных спорах. И снова будешь строчить в интернете комменты: да идите, мол, уже на майдан да снесите мне этих козлов. И будет все по старому - число паразитов расти, число работающих уменьшаться. И только когда еда закончится и паразиты свалят в сытые Европы проедать накопленные в оффшорах запасы, у тебя не останется другого выхода, кроме как с ноля голыми руками пытаться строить государство.
Хотя о чем это я, ведь с распростертыми объятиями заждалась нас Сибирь со своими качественно новыми паразитами, которые по ушам умеют ездить покруче наших. Впору запасаться валенками и лопатами...
Но это все в будущем. А сейчас новогодние праздники. С Новым Годом, страна. С новым счастьем!
- Информация о материале
Уряд Сім'ї Януковича. Версія 1.0
Новий уряд Віктора Януковича - живий відбиток тенденцій сучасної української політики. Сім'я президента та Рінат Ахметов стали двома партнерами у формуванні Кабінету міністрів, залишивши Миколі Азарову церемоніальні функції.
Клікніть для збільшення
Особливо чутливим для Миколи Азарова буде втрата контролю над секретаріатом уряду. Янукович відновив посаду міністра Кабінету міністрів, яку отримала непідконтрольна йому Олена Лукаш. Фактично, це – провайдер Януковича на Грушевського.
Вона формуватиме порядок денний Кабінету міністрів. Вона ж подаватиме Азарову на підпис рішення уряду – це логічне завершення постійної критики Банковою законопроектів, підготовлених Кабміном. А, за новим положенням, Лукаш як керівник секретаріату Кабміну керуватиметься навіть не актами президента, а його дорученнями (!), статус яких взагалі не врегульовано Конституцією.
Три роки тому Азаров починав разом з групою вірних соратників в уряді - Ярошенком, Семиноженком, Митником, Толстоуховим. Зараз його вплив фактично обмежено патронатною службою Кабміну. У нинішній виконавчій владі Азаров поки що контролює двох чиновників - керівника Державного казначейства Сергія Харченка та Державної фінансової інспекції Петра Андрєєва. Але офіційно ці двоє підконтрольні міністру фінансів, тому скільки ще протримаються на посаді - відомо лише Юрію Колобову та Віктору Януковичу.
Сімейні цінності "Межигір'я"
Нинішній уряд – це вже неприхований наступ "Сім'ї" у основні владні кабінети та на основні бюджетні потоки.
Призначення Арбузова першим віце-прем'єром не просто означає появу "смотрящего" за Азаровим. Прихід банкіра президентського сина виглядає як початок процесу входження Арбузова в курс справи. Це - передача влади новому прем'єру, відкладена в часі. Саме за таким сценарієм два роки тому відбулася висадка Арбузова в Нацбанку: спочатку - перший заступник, через декілька місяців - повноправний керівник. Зараз для пестунчика "Сім'ї" відкривається вікно можливостей - чим краще він себе проявить, чим переконливіше доводитиме неспроможність Азарова, тим швидше Янукович схилятиметься до висуванця свого сина.
Звільнення Арбузова з Нацбанку не означатиме втрати впливу над цією установою. Очікується, що посада залишиться за його першим заступником Ігорем Соркіним, в минулому – начальником відділу банківського нагляду Донецького обласного управління Нацбанку.
В попередньому уряді "Сім'я" контролювала Міністерство фінансів через Юрія Колобова. Зараз вони отримують нове супер-міністерство, утворене на базі податкової та митної служб. Його очолив "сімейний" Олександр Кліменко, який досі керував лише фіскальним відомством. Таким чином, митниця стає ще однією кінцівкою "сімейного" спрута.
Новий уряд України
Але якщо наповнення та розподіл бюджету вже були під контролем родини Януковича, то по-справжньому нове завоювання "Саші-стоматолога" – це Міністерство енергетики та вугільної промисловості, яке очолив Едуард Ставицький.
І тепер остаточно зрозуміло, що присутність цієї людини у вузькому колі осіб, які востаннє супроводжували Януковича на Афон, не була випадковістю.
Людині, яка 2007 року успішно провернула спецоперацію з відчуження резиденції "Межигір'я" на користь підставних структур Януковича, зараз довірили газовий баланс країни.
Він вийшов на високі орбіти завдяки покійному Василеві Джарти, який в 2006-07 керував Міністерством екології, а Ставицький - національною акціонерною компанією "Надра України". Поряд з ним у команді Джарти працював і Олег Проскуряков, який очолював Державну геологічну службу. Тепер Ставицький передає Проскурякову своє крісло міністра екології, а сам переходить на енергетику.
Юрій Бойко переведений на посаду віце-прем'єра, у сфері відання якого перебуватимуть непідконтрольні йому Ставицький та Проскуряков. Позбавлений впливу на міністерства, він ризикує поступово перетворитися на "весільного генерала" за аналогією з Валерієм Хорошковським. Водночас Бойко – людина масштабна, що стояла біля витоків "оборудок" десятиліття, як то РосУкрЕнерго або придбання вишки в ризьких бомжів. Тому уявити його в почесному засланні складно. Реальність таких загроз для нього стане зрозумілою з того, чи втратить посаду керівника "Нафтогазу" його протеже Євген Бакулін.
У новому уряді "Сім'я" також продовжує контролювати Міністерство внутрішніх справ (Віталій Захарченко) та Міністерство аграрної політики (Микола Присяжнюк).
Названі шість осіб – Арбузов, Колобов, Клименко, Захарченко, Ставицький і Присяжнюк – утворюють так звану "big six". Цей нік для "сімейних" людей вживають у владних кабінетах. Їх інтеграція в уряд свідчить про остаточну втрату довіри Януковича до сторонніх осіб - своє майбутнє він погоджується довірити лише тим, з ким разом заробляв останні роки у владі.
Люди Ахметова з "сімейним" акцентом
Паралельно з посиленням людей "Сім'ї" в новому уряді Януковича побільшає ставлеників Ріната Ахметова, який є не тільки політичним, але й бізнес-партнером президента.
Водночас за роки нової влади дехто з вихованців політичної школи "Шахтар" трохи віддалився від СКМівського гнізда. Наприклад, міністром економічного розвитку та торгівлі став Ігор Прасолов – людина, яка була першим керівником ахметівської корпорації СКМ. Але це було надто давно. Тоді як остання посада Прасолова, яку він отримав навесні 2012 року, вказує на його теплі стосунки з Арбузовим – він був обраний керівником ради Національного банку замість Петра Порошенка. Тому ще не відомо, де сильніше раділи призначенню Прасолова в уряд.
Інша людина з довгим шлейфом стосунків із Ахметовим – це Раїса Богатирьова, яка тепер має попрощатися з кабінетом на Грушевського, бо вона втратила приставку віце-прем'єра до своєї посади міністра охорони здоров'я. Водночас, щоб зараз зберегти посаду, Богатирьова мала отримати прихильність Андрія Ігнатова – колишнього радника міністра охорони здоров'я, а зараз - заступника "сімейного" Олександра Клименка в податковій.
Ахметов зберіг свій вплив на залізничні перевезення. Квоту міністра інфраструктури замість Бориса Колеснікова заповнив Володимир Козак. Він починав своє сходження з керівних посад у "Лемтрансі" та "Міжрегіональному промисловому союзі" Ріната Ахметова та Антона Пригодського, який представляв там інтереси родини Януковича.
Призначення Наталії Королевської міністром соціальної політики має потішити любителів конспірології, оскільки цим кроком влада нарешті підтвердила те, про що всі й так знали – партія "Україна – Вперед" на останніх виборах була технологічним інструментом відтягування голосів у опозиції.
Чи то кума Королевської Наталія Ізосімова випросила для подруги цю квоту в Ахметова, чи то спонсори найабсурднішої політичної кампанії 2012 року шукають способи повернути кошти назад, але факт залишається фактом – Королевська іде працювати в уряд до Азарова, звільнення якого вона домагалася ще кілька місяців тому. Людина, яка зникла з публічного життя після 28 жовтня, і яку востаннє бачили на дні народження Миколи Катеринчука, тепер знову буде на всіх екранах телебачення.
Королевська тепер має нову мрію
Донедавна Леонід Кожара був "донецькою" альтернативою міністру закордонних справ Костянтину Грищенку, який належав до ворожої "групи РосУкрЕнерго". За останні місяці Кожара розгорнув нечувану активність на міжнародній арені, використовуючи "Європейський центр сучасної України" – псевдо-аналітичну брюссельську структуру, засновниками якої стали люди Ахметова і Колеснікова депутати Євген Геллер та Віталій Калюжний. Ідеологом же цього проекту називали Андрія Клюєва. Тепер Кожара отримує можливість довести справою, що його "альтернативний погляд" - це не лише поза, а більш ефективний спосіб досягнення цілей. Які, в будь-якому разі, визначатимуться на Банковій.
Ну а Грищенко разом з Юрієм Бойком, ще одним колишнім керівником фантомної Республіканської партії України, став гуманітарним віце-прем'єром без повноважень у перехідному другому уряді Азарова.
Найбільш перспективне входження людей Ахметова в уряд – це призначення губернатора Дніпропетровської області, колишнього керівника ахметівських гірничо-збагачувальних комбінатів Олександра Вілкула віце-прем'єром, що буде куратором інфраструктурних проектів та житлово-комунального господарства.
На відміну від Грищенка чи Бойка, Вілкул матиме інструментарій для роботи - в своєму підпорядкуванні він отримав вірну людину на посаді міністра ЖКГ. Ним став Геннадій Темник, який був його заступником в Дніпропетровській області та відповідав за дороги, житло, інфраструктуру.
Підвищення Вілкула очікувалося давно. Він вважається одним з найбільш успішних губернаторів після приходу Януковича. При чому ніхто з керівників цієї області з часів Лазаренка не мав такого високого особистого рейтингу.
Ахметов же, якому завдяки Вілкулу вдалося провести експансію на територію конкурентів-олігархів Коломойського і Пінчука, триматиме і далі ситуацію під контролем завдяки новому губернатору Дмитру Колеснікову.
Міністр юстиції Олександр Лавринович зберіг посаду в уряді. За чутками, він працюватиме до травня наступного року, коли має сягнути 65-річного пенсійного віку нинішній керівник Центрвиборчкому Володимир Шаповал, після чого той має бути відправлений у відставку. От на це місце зараз начебто і готують Лавриновича, щоб потім посаду міністра юстиції віддати Андрію Портнову або Олені Лукаш.
І далі працюватиме в уряді Дмитро Табачник. Людина, яка вважається найбільшим подразником націонал-демократичнх сил, залишатиметься боксерською грушею Януковича, покликаною відтягувати на себе негатив. Крім того, збереження Табачника дозволило Януковичу зробити комплімент Росії, який насправді для нього нічого не коштував – тому що він реально вважає Табачника найкращим міністром.
Загадковий міністр оборони
Якщо всі призначення в уряді мали свою логіку, то загадкою залишається указ про нового міністра оборони. Хто такий Павло Лебедєв – це питання ставили собі не тільки журналісти, але навіть екс-міністр оборони Олександр Кузьмук, який у понеділок випитував у колег, чи пам'ятають вони такого однопартійця.
Павло Лебедєв народився у Краснодарському краї Росії. Після закінчення школи поступив до інституту фізкультури, але перевівся у військове училище в Ярославлі. Згідно з офіційною біографією Лебедєва, військову кар'єру він залишив 20 років тому на посаді заступника начальника фінансової служби дивізії Чернівецького військового гарнізону.
Лебедєв - новий міністр оборони
Лебедєв досі значиться почесним президентом Промислово-інвестиційної групи транспортного машинобудування Inter Car Group, яка належить олігарху Леоніду Юрушеву. В київському офісі цієї компанії на вулиці Оскольській також розташована і приймальня депутата.
Юрушев близький до Партії регіонів не лише тому, що у його готелі "ІнтерКонтиненталь" Віктор Янукович зустрів переможну ніч 2010 року, оскільки там був розташований прес-центр кандидата. Юрушев - бізнес-партнер Ріната Ахметова у столичній нерухомості.
Парадоксально, але на виборах 2006 року Лебедєв балотувався як 73 номер виборчого списку Блоку Тимошенко. За словами тодішнього соратника лідерки БЮТ Михайла Бродського, Лебедєва привів Губський, а сам кандидат справді був людиною Юрушева.
Тоді у 2006-му у виборчій документації посада Лебедєва була вказана як "начальник відділу науково-технічної інформації Інституту проблем екології та енергозбереження". Схоже, це було лише прикриття проданих місць у списку. Адже в біографії Лебедєва відсутня згадка про цю посаду - до 2006 року він був президентом Inter Car Group, а роком раніше залишив посаду голови спостережної ради Кременчуцького сталеливарного заводу, яким володів той же Юрушев.
У Верховній Раді 5 скликання Лебедєв пристав на бік коаліції Януковича. А коли Тимошенко влаштувала розпуск Верховної Ради шляхом складення повноважень депутатами від БЮТ, Лебедєв був у числі тих, які відмовилися це робити - він навіть увійшов до псевдо-фракції БЮТ, яку намагалися утворити без самої Тимошенко.
Уже на дострокових виборах 2007 року Лебедєв балотується за списком Партії регіонів на прохідному 121 місці. Він стає членом комітету - ні, не національної безпеки та оборони, що відповідало би його нинішньому профілю, а комітету з питань транспорту і зв'язку. Військової тематики не стосувався і жоден внесений ним законопроект.
На виборах 2012 року Лебедєв балотується від Партії регіонів у Севастополі, де перемагає з результатом 42 відсотки, набравши у півтора рази більше, ніж висуванець "Руського блоку". Тепер тут мають бути призначені перевибори.
Розгадка призначення Лебедєва стане зрозумілою пізніше, коли стануть очевидними його кроки на посаді - і коли будуть оприлюднені прізвища його заступників. Поява там людей, які мають міцне "сімейне" коріння, вже ні для кого не повинна бути новиною.
- Информация о материале
Страница 1378 из 2102
