Главная

Село між «там» і «тут»: післявиборчі нотатки

Як констатував один мій знайомий, задіяний у виборах, «Україна лишається Україною. Раптового дива не буде». Якщо не аналізувати результати самих виборів, а про них окрема розмова, – сюрпризів справді мало.

Адмінресурс як використовували за минулих влад, так і використовують. Задіяно весь спектр давно відомих прийомів, зупинятися на аналізі яких немає сенсу. Та й чому дивуватися? Окремі організації партії влади складаються на 75% з колишніх регіоналів. Яке їхало, таке й здибало.

Ні для кого не секрет, що самоврядування в Україні мертве. Його немає. Сільради перетворилися в конторки, «де ставлять печатки». Реальних же ресурсів місцеві ради давно позбавлені або ж вони «приватизовані».

Аж надто це усвідомили аграрії та підприємці, яким звалили на шиї тягар соціальних зобов'язань, узятих владою. Місцеві керманичі особливо не зацікавлені міняти ситуацію ні раніше, ні зараз.

Показово, що вибори до рад новостворених громад, та й увесь процес децентралізації, стикнулися із запеклим опором з боку сільських голів.

Багато хто називає це не інакше, як словом «саботаж». Люди старої системи залишаються ворожими до змін відкрито чи приховано. Це передбачувано, адже їхня перспектива в нових умовах доволі примарна.

Далі трішки політики. Явка виборців на рівні 48,2% (нижче від показників загальноукраїнських виборів; президентські 2014-го – 60,2%, парламентські 2014-го – 52,4%) – теж не сюрприз. Місцеві вибори традиційно залишаються менш помітною подією для українців, ніж «київська політика».

Люди й далі не надто вірять у можливість впливати на своє життя через органи самоврядування, що саме по собі є діагнозом «рішучим реформам» і контрастує нас із країнами з міцними демократичними традиціями.

Переможцями перегонів стали БПП, «Батьківщина» та Аграрна партія. Решта політичних сил, зокрема представлених нині в парламенті, добилися або мінімальних результатів, або взагалі потрапили до списку з показником «нуль».

Отже, більшість партій провалили партійну роботу на місцях, не зуміли мобілізувати ресурси, прихильників, виставили заслабких кандидатів. Сказати по-простому – ці партії не мають своїх структур.

Напевно, це – одна з найбільших «сенсацій» минулих виборів. Виникає запитання: від чийого імені виступають їхні лідери, яких ми щодня бачимо в ефірах національних телеканалів? Хто ці люди, і за що їм така увага? Це ще раз нагадує про симулятивність нашого політичного «печерського клубу».

Наступна невтішна констатація дещо суб'єктивна, але ви самі можете пересвідчитися в її справедливості в будь-якому селі.

Українці не розуміють суті децентралізації та створення ОТГ. Якщо ширше, у людей кричуща непоінформованість щодо реформ і справ у державі загалом. На жаль, це підтверджують більшість кандидатів у депутати місцевих рад та партійних функціонерів, яким доводиться щоденно роз'яснювати виборцям базові речі.

Натомість вибори показали, що найнадійніші агенти змін у глибинці – аграрії та підприємці. По-перше, вони усвідомлюють, що остаточний занепад нереформованого села стане катастрофою для всіх. По-друге, розуміють, що в умовах старої системи неможливо добитися якісних зрушень. Потрібні перебудова, нестандартні рішення, єднання зусиль.

Ще один сумний висновок: сьогодні жодна ідея не запалює українське селянство по-справжньому. Люди втомлені й недовірливі. Якщо згадати десятиліття грабунку села в усіх сенсах, настрої цілком зрозумілі.

Але буде помилковим вважати, що українці опустили руки. Скоріше, вони, приглядаючись, вичікують. Їм мало красивих обіцянок. Люди хочуть бачити конкретні дії та результат. І це – те, що дає надію всім нам.

Тому надзвичайно важливими, якщо не сказати переможними, стануть приклади успіху, які зможуть продемонструвати як новостворені ОТГ, так і лідери громад. За ними виборці визначатимуться з орієнтирами на роки вперед.

Информация о материале

Опубликовано: 13 ноября 2017

Заміна податкової міліції: якою повинна бути Служба фінансових розслідувань?

В даний час спрогнозувати який саме вигляд матиме новий правоохоронний орган під назвою «Служба фінансових розслідувань» доволі важко. Але, напевно, нашій країні відповідний орган потрібен якнайшвидше.

Динаміка появи слідчих органів на «правоохоронній» мапі України вражає.

Починаючи з 2012 року (з часу прийняття діючого Кримінально-процесуального Кодексу України) на додачу до «класичних» слідчих органів, які існували вже багато років: прокуратури, поліції-міліції (в тому числі податкової) та Служби безпеки України, суспільство отримало ряд нових слідчих органів.

Так, нещодавно розпочали функціонування або готуються розпочати: Державне бюро розслідувань (перебуває на етапі створення), Національне антикорупційне бюро України, а також Департамент Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України.

Майже всі перелічені вище правоохоронні органи вповноважені розслідувати ті чи інші економічні злочини, а отже здатні своїми оперативно-слідчими заходами вплинути на ведення бізнесу або навіть зашкодити йому.

При цьому, щодо якості їх роботи останнім часом виникає доволі багато питань, які, на жаль, залишаються без відповіді.

Європейський досвід функціонування подібних правоохоронних інституцій засвідчує, що найбільш ефективним є шлях створення однієї прозорої слідчої структури з чітко визначеними повноваженнями щодо розслідування тих чи інших злочинів.

До прикладу, 5 жовтня 2017 року Європейським парламентом було затверджено рішення про створення Європейської прокуратури (European Public Prosecutor's Office).

Функціонування ж двох і більше структур, з дублюючими слідчими функціями, може суттєво ускладнити боротьбу з економічною злочинністю, а також звести нанівець будь-які позитивні ініціативи щодо вирішення цього питання.

Усвідомлюючи відповідні загальноєвропейські тенденції, а також внутрішньодержавну потребу, Уряд України прискорив роботу щодо створення нового правоохоронного органу – Служби фінансових розслідувань (далі за текстом – Служба).

Відзначимо, що потреба створення Служби виникла не в останню чергу через помилкове чи навмисне скасування в кінці минулого року положень Податкового кодексу, що регулює питання діяльності податкової міліції.

Наразі існує декілька законопроектів, які регламентують порядок створення, функціонування та діяльності Служби.

Разом з цим, риторика високопосадовців з приводу підпорядкування та бачення діяльності Служби насторожує та дає підстави роботи висновки про відсутність більш менш консолідованої точки зору з даного питання.

Видається, що питання підпорядкування Служби не є ключовим, головне, щоб функціонувала виважена система контролю за діяльністю відповідної Служби.

Безперечно, Служба має бути створена здебільшого за рахунок нових кадрів, які не мають відношення до старої системи податкової міліції, зі збереженням балансу між кількістю нових співробітників, їх професійністю та розміром заробітної плати.

Відбір кадрів має бути максимально прозорим. При цьому, доречно буде, у випадку крайньої необхідності, запрошувати на дорадчі посади співробітників старої податкової школи.

Уявляється, що з метою якісного та швидкого розслідування економічних злочинів, Служба повинна мати в своїй структурі оперативно-слідчі підрозділи, підрозділі які б перебрали на себе функції Держаудитслужби, а також Держфінмоніторингу (з подальшою ліквідацією відповідних органів).

Разом з тим, в даний час спрогнозувати який саме вигляд матиме новий правоохоронний орган під назвою «Служба фінансових розслідувань» доволі важко.

Напевне можна стверджувати лише одне, що нашій країні відповідний орган потрібен якнайшвидше.

При цьому найбільшим ризиком створення нового слідчого органу залишається створення неефективної служби, яка не буде спроможна вирішити в повній мірі питання, віднесені до її компетенції.

Информация о материале

Опубликовано: 13 ноября 2017

Банк-реванш

Держатели евробондов Приватбанка потребовали досрочного погашения бумаг на 335 млн долл., братья Суркисы доказали в суде, что ни они, ни их многочисленные родственники не являются связанными с Приватбанком лицами, Геннадий Боголюбов потребовал у правительства Украины компенсировать ему потерю доли в «Привате», а Игорь Коломойский в суде оспорит признание банка неплатежеспособным и саму национализацию.

В данный момент проходят около четырех сотен украинских судов, касающихся национализации «Привата». И не назовешь сильной позицию государства, которое представляют НБУ, новое руководство банка, ФГВФЛ и Минфин. А впереди еще Лондонский арбитраж с держателями евробондов, суды с Боголюбовым и пятью экс-членами правления. Противостояние переходит в активную фазу, но президент и правительство это игнорируют. На амбразуру брошен обезглавленный Нацбанк, юристы которого неспешно ходят на судебные заседания, возвращаясь чаще на щите, чем со щитом. Оставшееся в НБУ руководство озабочено не ходом и исходом дел, а снятием с себя подозрений как минимум в халатности, как максимум — в сговоре. Как в добротном мексиканском сериале, в этой истории все подозревают всех в заговоре. Нет единой жесткой позиции президента, НБУ и Минюста в отношении бывших собственников банка и тех споров, в которые втягивают Украину. Нет и единой понятной и прозрачной политики Минфина и НБУ в отношении как собственно Приватбанка, так и остальных госбанков. Чем ближе годовщина перехода финучреждения в собственность государства, тем стремительнее развиваются события. И хороших новостей для Украины немного.

Предметное рассмотрение иска И.Коломойского против НБУ, ФГВФЛ, КМУ, Нацкомфинуслуг, Приватбанка и Минфина, которое должно было начаться на прошлой неделе, отложили. В процесс вмешалась Генеральная прокуратура, изъявив желание ознакомиться с материалами дела, которое с 14 июня лежало в Окружном админсуде Киева. Имеют право, в конце концов, в ГПУ же открыли целое уголовное дело о доведении Приватбанка до неплатежеспособности, которое рассыпется в прах, если Коломойский докажет в суде, что национализация Приватбанка была незаконной. А именно это он и планирует сделать.

В исковом заявлении экс-собственник утверждает, что согласился на национализацию исключительно в интересах клиентов банка и только после того, как государственные чиновники убедили его в том, что банку требуется оздоровление. Но спустя несколько месяцев после национализации истец обнаружил, что она была: а) заранее спланированной акцией; б) носила характер рейдерства; в) предполагала не только национализацию банка, но и последующую конфискацию личного имущества акционеров, должностных лиц банка, вкладчиков и клиентов.

В вопросах рейдерства мы положимся на опыт истца, но так ли плохо, что национализация крупнейшего в стране банка хоть как-то планировалась, и обоснованы ли попытки компенсировать потери налогоплательщиков за счет должностных лиц и акционеров, если в результате их действий банк пришлось спасать за средства госбюджета? Мы спали бы крепче, понимая, что заплатили за «Приват» по 3,5 тыс. грн, а суперэффективные экс-менеджеры, доведшие банк до дыры в капитале свыше 100 млрд, акционеры-миллиардеры и их клиенты в лице Суркисов и Ко ничего ровным счетом не потеряли?

Напомним, что еще до национализации ZN.UA предлагало ее вариант по так называемому псевдокипрскому сценарию, тоже предполагающий конвертацию средств на счетах крупных вкладчиков банка в его акции. Вот только наш вариант от примененного в итоге сценария МВФ отличался тем, что мы настаивали на сведении к минимуму участия государства в акционерном капитале банка. Это позволило бы переложить основные затраты на тех вкладчиков, которые годами получали в банке высокие проценты по депозитам и в нем же брали кредиты под сомнительные залоги. По этому сценарию все текущие судебные разбирательства были бы обычными межвидовыми разборками. Но власть решила иначе, и теперь мы не просто следим за судами, но еще и бюджетные потери прикидываем. Нет, мы не поумничать хотим, а предостеречь державных мужей от последующих необдуманных решений или бездеятельности, умножающих дальнейшие бюджетные потери. Мы просто хотим напомнить людям в высоких кабинетах, что национализация проводилась не для того, чтобы нардепы могли без проблем забрать свои депозиты, а ради стабильности банковской системы страны. А еще намекнуть, что если в огромном госбанке с января не прекращается отток предпочитаемых сильными мира сего валютных вкладов, то это тревожный звоночек для всей системы, а не только для вкладчиков от депутатского корпуса.

Плохой суд и хорошее испортит

Главное противоречие исковых требований Коломойского — это финсостояние банка на момент национализации. Законные основания для признания банка неплатежеспособным, по его мнению, отсутствовали, но он согласился на национализацию ради оздоровления финучреждения. То есть что-то все-таки надо было оздоровить?

Дыры в капитале в размере 148 млрд грн якобы не было, но сказать об этом публично в «Привате» не могли, так как на них «давили в НБУ», истощая «стабильный и технологичный» банк целенаправленными информационными атаками.

Цифр нет, но, судя по формулировкам, вкладчики вынесли из банка если не все 148 млрд, то половину точно. На самом деле — нет. Даже если поверить в двухмиллиардный ежедневный отток за неделю до национализации, то общим итогом получим 14, а не 140.

В свое оправдание экс-собственник вспоминает кризис 2014 г., потерю крымского подразделения, девальвацию гривни, отток депозитов, повышение Нацбанком ставки по кредитам рефинансирования и снижение конкурентоспособности банка из-за введенных НБУ ограничения роста портфеля депозитов физлиц на уровне 2%, запрета инвестиций в ценные бумаги, а также проведения активных операций с подразделениями банка в Латвии и на Кипре.

Кризис, положим, никого не минул, да и национализация состоялась спустя два года после пиков нестабильности. А «особое отношение» НБУ может быть связано с тем, что в банке наконец разглядели пирамиду и постарались любыми доступными способами ограничить ее рост за счет привлечения депозитов и последующий вывод средств собственниками. Напомним, что еще в июне 2015-го ZN.UA отмечало, что стоимость привлечения средств физлиц у некоторых банков вплотную подобралась к учетной ставке НБУ, и когда «средняя по палате» ставка была 22% годовых, Приватбанк привлекал под 29%. Да, это была борьба за ликвидность и выживание. Но принцип «любой ценой» в данном случае выступает главным риском, прежде всего бюджетным, ведь на тот момент в Фонд гарантирования отправились уже 50 банков. Лишь спустя восемь месяцев НБУ ввел ограничения для «Привата». И тут логично было бы спросить, не почему ввел, а почему так долго медлил?

И не только в этом случае. В феврале 2016-го акционеры банка согласились на реструктуризацию кредитного портфеля, в результате которой потребность в капитале банка должна была уменьшиться, что позволило бы Приватбанку выполнить план докапитализации, достигнув 5-процентной адекватности капитала. В НБУ реструктуризацию назвали «трансформацией», потому что в действительности операция предполагала перевод существующей кредитной задолженности на операционные компании с прозрачной структурой, залогами и источниками происхождения доходов, достаточными для обслуживания долгов, естественно.

Для оценки прогресса НБУ привлек к процессу E&Y, результаты хотел видеть не позднее 15 ноября 2016 г. На 1 ноября необходимые документы аудиторы и инспекторы у банка получить не смогли, хотя банк уже начал трансформацию корпоративного портфеля и к 20 октября успел выдать 48 млрд грн новых кредитов. Руководители инспекционной проверки и аудиторы, пытаясь пролить свет на то, кому выдаются эти кредиты, встретились с руководством банка (где-то в недрах НБУ есть протокол этой встречи). Банк заверил аудиторов, что все документы предоставит, новые заемщики могут обслуживать долги, их финансовое состояние соответствует всем МСФО, и в течение месяца трансформация завершится. И в НБУ им поверили. Снова. Игнорируя сообщения инспекторов и аудиторов, что информацию продолжают предоставлять с задержками, после многочисленных напоминаний и в недостаточном для анализа объеме. Так Нацбанк был предвзят или чересчур лоялен, если допустил переоформление 127 млрд грн кредитов на 36 фирм, из которых только две существовали на рынке больше двух лет, а в 15 количество сотрудников не превышало одного человека? И почему в НАБУ смогли обнаружить, что бенефициары всех этих фирм — это экс- или действующие сотрудники Приватбанка, а инспекторы и аудиторы регулятора не заметили?

Видимо, их ввело в заблуждение то, что трансформация все-таки началась, кредиты переоформлялись на новые компании, процесс шел, что-то происходило и ладно. В итоге трансформацию не финализировали — обороты и маржу на новых заемщиков так и не перевели, хотя официально реструктуризацию завершили. Сейчас в судах находятся свыше трех сотен дел от старых заемщиков Приватбанка, тех самых 193-х, долги которых перебросили на 36 новых пустышек. Бывшие клиенты банка хотят судебными решениями зафиксировать, что у них нет никаких обязательств перед банком, а весь долговой груз лежит на плечах 36 перекредитованных компаний. Порядка 50 таких исков НБУ чудом выиграл. Но хватит и одного решения в пользу бывших заемщиков, чтобы дать старт новым разбирательствам и пересмотрам этих дел, а главное, лишить чиновников возможности все-таки взыскать в счет невыплаченных кредитов какое-либо имущество.

Хороший суд плохого не исправит

С 11 сентября 2014 г. и до момента национализации в банке на постоянной основе находились кураторы НБУ, и вроде как доступ ко всем документам и программно-техническим комплексам имели, и на заседания кредитного комитета ходили, и постоянный контроль осуществляли, и даже на «отдельных заседаниях общих собраний акционеров» присутствовали. По мнению тех самых экс-акционеров, это исключает возможность каких-либо злоупотреблений банком.

Выводы о том, из каких соображений кураторы НБУ не замечали происходящего в банке, пусть делает ГПУ. Но НБУ, решив привлечь независимого аудитора к процессу трансформации, хоть и косвенно, но признает, что пятерых сотрудников недостаточно для того, чтобы держать ситуацию в банке под контролем. Кураторы проглядели, новый аудитор традиционно не получил необходимых для анализа данных, старый аудитор уверял, что все отлично.

Позиция бывших собственников основана на том, что они ни на шаг не отступали от требований МСФО и именно согласно этим требованиям фиксировали, что банк выполняет все нормативы. НБУ же, по их мнению, не просто руководствовался исключительно своими нормами, которые МСФО не соответствуют, но еще и специально ужесточал их, чтобы ухудшить финансовые показатели банка. Основные претензии предъявляются к критериям определения инсайдеров, нормативам достаточности (адекватности) капитала, определению размера доформирования резервов.

Действительно, процент инсайдеров банка по версии НБУ и по версии аудиторов всегда существенно отличался. Естественно, из-за различия этих оценок отличался и объем инсайдерских операций и, соответственно, определение их рисковости. Что, в свою очередь, влияло на расчет и определение норматива достаточности капитала банка. Плюс к этому, изменив критерии учета обеспечений, НБУ фактически запретил учитывать в качестве залогов не имущество, а имущественные права. Приватбанк потерял возможность учитывать обеспечения на сумму свыше 142 млрд грн. Но кто понимает, чем имущественные права отличаются от имущества, то признает, что эти 142 млрд могли быть не более чем цифрой в отчетности, за которой — пусто.

Виноват ли регулятор, что под имущественные права выдавались кредиты в «Привате»? Принимал ли он свои решения с учетом только этого факта? И разве плохо, если так и было? Должен ли он был руководствоваться исключительно МСФО, если хорошо знает отечественные реалии ведения банковского бизнеса и не только? Увы, сейчас важно другое: несмотря на очевидные несовпадения методик, НБУ ни разу не оспорил отчеты внешних аудиторов Приватбанка.

Исключение PwC из реестра проверяющих банки аудиторов — это махание кулаками после драки. Независимый аудит Приватбанка за 2015 г. есть, и в судах на него ссылаются с завидным постоянством, а в нем нет ни «дырок» в капитале, ни связанных лиц. А аудит E&Y за 2016 г. ничего не опровергает. Вот почему такой вес имело судебное разбирательство Суркисов, связь которых с экс-собственниками банка — секрет на весь свет. И в этом споре важен не миллиард гривен, который хотят вернуть братья-бизнесмены, а неспособность Нацбанка доказать в суде очевидное. И еще интересен тот факт, что юридическую поддержку Суркисам, по информации ZN.UA, предоставляли юристы Грановского, а эта ниточка ведет уже к президенту.

Конечно, НБУ подал кассационную жалобу в Высший административный суд и продолжит судиться, мы желаем регулятору успехов, но, положа руку на сердце, в победу не верим.

Ответчиками в «приватовских» делах, за редким исключением, являются НБУ, Приватбанк, Минфин и ФГВФЛ. Два последних, по сути, отстранились от процессов, несмотря на то, что Минфин — действующий и единственный акционер банка. А еще — ведомство, которое вплотную должно заниматься реформой государственных банков. Но у Министерства финансов нет ни единой политики, ни позиции в отношении госбанков.

В авангарде борьбы за восстановление справедливости и возврат активов — НБУ и Приватбанк. Оба управляются исполняющими обязанности. По информации ZN.UA, к годовщине национализации будет представлен новый председатель правления Приватбанка, и им, конечно, будет нерезидент. Увы, после судебного иска экс-собственников против Шлапака все отечественные претенденты на пост главы хотели получить от действующей власти хоть какой-то иммунитет. И теоретически подобные гарантии им могли бы предоставить на Банковой. Но там, очевидно, не готовы ничего гарантировать. Поэтому председателем правления крупнейшего в стране банка, втянутого в сотни судов с олигархами, их партнерами, держателями бондов и бывшими заемщиками, станет иностранец. В НБУ рады — считают, что это ограничит возможности для манипуляций. Заодно, правда, сведет к минимуму желание сражаться за интересы налогоплательщиков, да и вообще ввязываться во всю эту историю. Нерезиденты на этой должности уместны уже перед продажей банка, а не сейчас, когда надо закатать рукава и выгребать лопатой. Но желающих воевать в одиночку нет, а потенциальные соратники заняты другим — Минфин и НБУ делают все возможное, чтобы предполагаемая продажа банка не состоялась, а бюджетные траты на Приват увеличились в разы.

В самом НБУ руководителя тоже нет. Юридический департамент завален исками и если бы очень старался, все равно ошибался бы. А там еще и стараются не всегда. В деле Суркисов, например, юристы НБУ требовали отвода судьи на том основании, что в 2016 г. тот получил 121 грн процентного дохода в Приватбанке и с тех пор «предвзят». В качестве доказательства того, что И.Суркис инсайдер банка, как мы помним, предоставили распечатку страницы сайта телекомпании «ТЕТ», забыв свериться с госреестром юрлиц. Экономическую необоснованность кредитования ФК «Динамо» банком доказать не смогли, хотя условия сделки отличались от рыночных.

Иск Коломойского, если опустить слезливую прелюдию об «информационных» атаках и «давлении НБУ», строится на противоречиях двух законов Украины, определяющих разные процедуры признания банка неплатежеспособным, основания и условия для обеспечения капитализации банка государством и проч. Претензии к процедуре национализации, не к сути. Тем проще будет доказать ее несостоятельность и сложнее отстоять правоту чиновников, национализацию проводивших.

Вот с таким багажом мы выходим на Лондонский арбитраж, в котором интересы Украины будут защищать не только юристы НБУ, но и команда высококлассных специалистов Минюста, возглавляемого членом дружественной И.Коломойскому партии «Народный фронт».

Международные суды наверняка учтут и несоответствие внутренних методик НБУ стандартам МСФО, и нарушения во время проведения bail-in еврооблигаций, и решения украинских судов в отношении признания связанных лиц. Главным козырем нашей стороны должны стать результаты Forensic аудита Приватбанка, который должен был завершиться еще в конце сентября, но, по информации ZN.UA, НБУ его дважды возвращал авторам — детективному агентству Kroll и компании AlixPartners, не находя в нем того, что хотел видеть. Результаты аудита пока держат в тайне, чтобы не дать сопернику возможность подготовиться к судам. Кажется, такими же надеждами был полон Нацбанк, ожидая аудит E&Y за 2016 г. Так что не будем зачаровываться, аналогичные аудиты уже были проведены для «Дельты» и «Надра Банка», а практического применения им так и не нашлось. И все чаще в контексте национализации «Привата» обсуждается, сколько придется заплатить держателям его евробондов, когда, а не если, они выиграют суд. На какую сумму придется еще докапитализировать банк? Потребуют ли бывшие собственники компенсацию? И если, выиграв суды, они вернут себе банк, что будет? Прежде всего, будет стыдно.

Информация о материале

Опубликовано: 13 ноября 2017

Європрокладки «Укргазвидобування» з плямами порошенківців

Державна компанія цього року тихо через біржу почала купувати казахську нафту і російську хімію на сотні мільйонів у фірм із Шотландії та Естонії.

Минулого тижня «Укргазвидобування» опублікувало у «Прозорро» три угоди із новенькими «прокладками» з європейською пропискою про поставку нафтопродуктів на 1,27 млрд. грн. Пікантність ситуації полягає у тому, що угоди були укладені ще в січні-березні за результатами торгів на «Українській енергетичній біржі». Тобто це зовсім не ті відкриті торги, в яких видно, хто і з якими пропозиціями конкурував. Це просто оприлюднення угоди з переможцем, який, можливо, взагалі був єдиним учасником біржових «торгів».

І звіти про ці угоди оприлюднені лише в кінці жовтня. Тобто «Укргазвидобування» майже рік чомусь тягнуло із засвіткою контактів з європейськими партнерами. «Наші гроші» придивилися до контрагентів, і зволікання держкомпанії з «прозорою» репутацією стало більш зрозумілим.

Естонська «прокладка» зі слідами до Адамовського-Грановського

Естонська фірма «Skywalk Trading OU» у січні отримала підряд щодо постачання метил-трет-бутилового ефіру марки А на 291,64 млн грн. У контракті (Skywalk МТБЕ 4323) визначено формулу розрахунку ціни, прив’язаної до світових котирувань: середнє котирування Platt’s European Marketscan «MTBE FOB Rotterdam» за місяць відвантаження + премія $49 за тонну.

За даними джерела «Наших грошей» на митниці, естонська фірма везе для держкомпанії продукцію російського заводу «Омський каучук», яку в лютому-серпні розмитнювали по $690-750 за тонну. МТБЕ використовується як присадка для виготовлення палива.

Членами правління «Skywalk Trading OU» з капіталом 2 500 євро є українці Максим та Ірина Рубани. Остання, згідно до естонського реєстру – є і одноосібним власником фірми.

Ірина Ігорівна Рубан – дочка Ігоря Васильовича Рубана, який працював у державній «Укртранснафті» та очолював Департамент з питань виробництва традиційних та альтернативних видів палива Міненерговугілля за часів Януковича. До того він працював в «Українсько-казахській нафтотранспортній компанії «Транс-Юг», якою керував Ігор Філіпенко.

Філіпенко раніше мав спільний бізнес із Андрієм Адамовським, нині відомим як інвестор фірми «Трейд Коммодіті». Філіпенко і Адамовський раніше були співвласниками торгового центру SkyMall, але згодом між ними виник конфлікт. Адамовський разом зі своїм партнером Олександром Грановським (нині нардеп від БПП) віджали у колишніх партнерів торговий центр, який врешті відійшов у власність банку «Південний».

Максим Сергійович Рубан теж працював у компанії «Транс-Юг». Крім того, він керував фірмою «Еко Континент», яку заснувала вірґінська компанія «Оледо Ассосіейтед С.А.» з групи Андрія Адамовського.

Довідково. Херсонська прокуратура веде кримінальне провадження №42017230000000295 щодо посадових осіб «Скайволк Трейдінг ОУ» та ТОВ «В.Ф. Танкер», які у вересні 2017 року за попередньою змовою, з метою умисного ухилення від сплати податків на суму $1,12 млн подали підроблені документи до митних та прикордонних органів щодо ввезення 4,67 тис тонн пального до акваторії Херсонських портів на танкері «Механік Погодін» (пропор Російської федерації). Прокуратура збудилась по ч.4 ст.358, ч.1 ст. 212 КК України за створення умов для здійснення т.зв. «перерваного транзиту», коли фірма ввозить нібито для подальшого транзиту через Україну за кордон, однак насправді паливо зливається і продається тут без сплати податків по імпорту, наприклад без сплати ПДВ (510 дол./тона) і акцизу (139,5 доларів/тона)

У схемі також фігурують сінгапурська фірма «Coral energy pte ltd», яка нібито була кінцевим отримувачем пального, та держпідприємство «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами» (м.Херсон) і ТОВ «Юг-союз» (в інтересах ТОВ «Альянс енерго трейд»), які подавали на митницю декларації щодо палива з «Механіка Погодіна».

Шотландська «прокладка» наступників Порошенка-Гладковського

Шотландська фірма «Petrochemical Systems L.P.» отримала два підряди «Укргазвидобування» загальною вартістю 0,99 млрд. грн.:

Метил-трет-бутиловий ефір марки А в обсязі 10 тисяч тонн замовили в лютому на суму 291,64 млн грн. Закупівельна вартість речовини визначена у договорі (Petrochemical МТБЕ 4658) за такою ж формулою, як і з естонцями: середнє котирування Platt’s European Marketscan «MTBE FOB Rotterdam» за місяць відвантаження + премія $49 за тонну.

Сиру нафту в обсязі 50 тисяч тонн замовили в березні на суму 694,45 млн грн. Вартість сировини в угоді (Petrochemical НАФТА 5025-1) визначена за формулою: (середнє котирування «Platt’s Crude Oil Marketwire» в розділі «Brent DTD» для всіх котирувальних днів за місяць відвантаження у барелях + премія $1,5 з бареля) * коефіцієнт перерахунку барелів у тони.

Метанол в обсязі 9 тисяч тонн замовили на невідому суму. Угоди щодо цього товару поки що не оприлюднені в системі «Прозорро». Однак, за даними «Наших грошей», саме «Petrochemical» є тим анонімним переможцем вересневих торгів на «Українській енергетичній біржі», назву якого з невідомих причин не оприлюднили на сайті «Укргазвидобування» у присвяченому цьому контракту повідомленні.

Цього року «Petrochemical» ввозило в Україну ефір від російської фірми «Промтранс-Логістика» виробництва російського заводу «Ектос-Волга» по $610-730 за тонну. За даними джерела «Наших грошей» на митниці, нафту від казахського виробника «Жаікмунай» – по $55-59 за барель, метанол – від ПАТ «Метафракс» по $447-530 за тонну.

Загалом «Petrochemical» за квітень-липень імпортувала для «Укргазвидобування» 21 тис т казахської нафти на 230 млн грн. Умови постачання – DAP на станції Шебелинка, послуги транспортування по Україні оплачуються покупцем. У держкомпанії вказують, що нафта необхідна для дозавантаження переробних потужностей, яким не вистачає нафти власного видобутку.

Згідно до розрахунків «Наших грошей», ціни імпортованої нафти дещо відрізняються від заявленої у контракті премії $1,5 за кожен барель. І розмір «дельти» коливається в залежності від місяця.

«Petrochemical Systems L.P.» зі статутним капіталом 1 тис фунтів стерлінгів створена у листопаді 2016 року. Тоді її учасниками були «Comet Admin Ltd» і «Westcity Admin Ltd».

Підписи від усіх цих трьох компаній при реєстрації «Petrochemical» ставила мешканка офшорного Белізу – Tiffany Nicole Brown, на яку також заведено низку інших британських підприємств.

Цікаво, що ця ж номінальна власниця є однією із бенефіціарів ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф». На цю фірму з 2011 року записано 80% акцій ПАТ «Черкаський автобус», що раніше належало Петру Порошенку.

Порошенко володів «Черкаським автобусом» через корпорацію «Богдан». У 2009 році він віддав автомобільний напрямок бізнесу своєму давньому другу та партнеру Олегу Свинарчуку, який у 2011 році й переоформив автобусний завод на «Ізі лайф» та офіційно вивів його зі складу корпорації «Богдан».

Після обрання Порошенка президентом України у 2014 році, Свинарчук змінив прізвище на Гладковський (по матері) і очолив Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, а згодом вже у статусі першого заступника Секретаря РНБОУ почав контролювати весь оборонно-промисловий комплекс. У свою чергу «Богдан» домовився із білорусами про спільне виробництво вантажівок МАЗ для української армії на іншому заводі у Черкасах. А на «Черкаському автобусі», який частково належить пані Тіффані з Белізу, збирають автобуси «Атаман» на агрегатній базі «Isuzu».

Вказані сліди Тіффані до заводу Порошенка не єдині в цій історії. За даними джерела з митниці, «Petrochemical» із березня цього року також імпортував казахський газойль та російський МТБЕ на загальну суму 348 млн грн. для «Укртатнафти» Ігоря Коломойського. У свою чергу «Укртатнафта» нещодавно перевела поточний рахунок з «Приватбанку» в банк «Південний», із яким також веде справи фірма «Трейд Коммодіті» з групи Адамовського-Грановського. Крім того, «Трейд Коммодіті» нещодавно вийшло на тендер поліції з пропозицією постачати поліцейським всієї країни паливо з автозаправок групи «Приват».

Довідково. Також Тіффані Ніколь Браун є одним із бенефіціарів ТОВ «Надра Сервіс Груп» з Юлією Широкорадюк і Василем Сваричевським. Раніше власниками «Надра Сервіс Груп» через ТОВ «Нафто-газ сервіс» були Василь Стець і «Едвансд Текнікал Джіолоджікал Консалтинг лтд» (Ізраїль). Стець і Сваричевський – акціонери ПАТ «Львівський іподром», директором якого працював екс-голова Держгеонадра Максим Карпін.

Крім того, Тіффані Ніколь Браун торік була міноритарієм банку «Хрещатик».

Информация о материале

Опубликовано: 13 ноября 2017