Главная
Операция «Рента», или Как газовый бизнес Януковича объединил Порошенко и Авакова
Украина снизила налог на добычу газа в надежде на резкое увеличение его добычи. Однако вожделенным иностранным инвесторам ликвидных газоносных площадей может не хватить: одна их часть отошла президентскому окружению, а другая вскоре может быть передана структурам из окружения Арсена Авакова.
В новый год газовый рынок Украины войдет с цивилизованными правилами игры: с 2018 года рента для отечественных газодобытчиков официально снижена в 2,5 раза до 12%.
«Рентная» либерализация — дело недешевое: 2,5 млрд грн ежегодно упущенных сборов для госбюджета.
Правда, и выигрыш будет существенным. Ожидается, что реакцией на снижение налоговой нагрузки станет резкий прирост добычи газа.
На первых порах движущей силой станет отечественный олигархат, владеющий крупнейшими компаниями по добыче энергоресурсов в стране.
Однако кроме фамилий Ахметова, Коломойского, Злочевского, Пинчука и Новинского, скоро на рынке появятся и другие. Снижение ренты ориентировано, в первую очередь, на привлечение реальных иностранных инвесторов в развитие газового промысла.
Единственная проблема, с которой предстоит столкнуться западным инвесторам, — это дефицит свободной энергоресурсной базы.
Как оказалось, за два дня до принятия решения о снижении ренты половина ликвидных газоносных площадей страны, которые контролировали люди Виктора Януковича, стала собственностью президентского окружения.
Вторая половина в ближайшее время может быть передана структурам из окружения Арсена Авакова.
Когда проценты были большими
Праздник на улице газодобытчиков начался 7 декабря. В этот день Верховная Рада приняла законопроект №6776-д, предусматривающий внесение изменений в Налоговый кодекс.
Среди них — снижение ставок рентной платы за пользование недрами для добычи природного газа с 14% до 6% для сверхглубоких скважин, от 5 км, и с 29% до 12% для скважин глубиной до 5 км, которых в стране большинство.
В обоих случаях пониженные ставки распространяются только на скважины, бурение которых начнется после 1 января 2018 года. Хорошая новость в том, что власть согласилась не менять эту ренту до 2023 года, а это серьезная заявка на повышение уровня инвестиционной привлекательности украинского газового рынка.
Сейчас средний суточный дебит одной газовой скважины составляет около 65 тыс куб м, что в пересчете на текущие внутренние цены составляет примерно 130 млн грн доходов в год. Если сейчас, при ставке 29%, из этой суммы в госбюджет перечисляется около 37 млн грн, то с 2018 года, при ставке 12%, платеж упадет примерно до 15 млн грн.
Если умножить разницу между этими цифрами, 22 млн грн, на количество ежегодно вводимых в Украине скважин, 120 шт, можна выйти на цифру 2,5 млрд грн в год, которые не получит казна.
Кабмин эта перспектива не испугала. «Снижение ренты через кодекс продавливал Гройсман. Лично», — заявил ЭП один из членов парламентского комитета по вопросам ТЭК.
Конечно, послабление налоговой нагрузки противоречит сиюминутной выгоде власти, но в перспективе оно должно себя окупить. По крайне мере, так написано в «Концепции развития газодобывающей отрасли», которую правительство утвердило в 2016 году.
Если верить концепции, которая в том числе предусматривает снижение ставок ренты, Украина к 2020 году должна выйти на годовой объем добычи 27,6 млрд куб м, что почти на 40% больше сегодняшнего уровня.
Это означает, что с дополнительных объемов добычи будет уплачена новая рента, которая не возникла бы в случае сохранения добычи на текущем уровне.
При этом развитие промысла углеводородов окажет мультипликативный эффект на экономику страны — создание рабочих мест, использование местных товаров и сырья в производстве.
Впрочем, эти ожидаемые выгоды вряд ли легли в основу решения власти обвалить налоговые ставки для газодобытчиков, если бы не один факт.
В Верховной Раде в ноябре 2016 года был зарегистрирован другой законопроект о снижении ренты до такого же уровня, как в принятом законе, но за год депутаты так его и не поддержали.
Что изменилось за этот год? Если смотреть на отрасль глобально — ничего, а если смотреть на перераспределение контроля над месторождениями, то многое.
Газовая коалиция
Фундамент для этого был заложен еще летом, когда произошла смена руководства Государственной службы геологии и недр — Госгеослужбы.
Тогда на место Николая Бояркина, возглавлявшего эту структуру по квоте одного из сторонников ВО «Свобода» Игоря Кривецкого, был назначен Олег Кирилюк.
По словам собеседников ЭП в Кабмине, Кирилюк — креатура первого замглавы Минагрополитики Максима Мартынюка. Последний давно знаком с премьер-министром Владимиром Гройсманом. Под его руководством Мартынюк начал работать в Винницком горсовете еще с 2011 года.
Впрочем, это не означает, что команда главы правительства единолично контролирует Госгеослужбу.
«Вместе с Кирилюком в Геослужбу на должность первого замглавы был назначен Николай Фощий. Он представляет команду главы Минприроды Остапа Семерака», — говорит один из собеседников в правительстве.
Семерак занимает министерский пост по квоте «Народного фронта».
Это может означать, что кураторство над Государственной службой геологии и недр было разделено между командами Петра Порошенко — Владимира Гройсмана и Арсения Яценюка.
Последовавшие за кадровой перестановкой в Госгеослужбе события это подтверждают.
По данным источников ЭП, 5 декабря, за два дня до внесения Верховной Радой корректировок в Налоговый кодекс, Госгеослужба во исполнение своего приказа №508 от 15 ноября 2017 года провела внеконкурсное переоформление спецразрешений на 19 газоносных площадей в Полтавской области.
Вот их перечень: Боярско-Чапаевская, Бирковско-Юхновская, Бутовско-Миргородская, Вильшанская, Гулаковская, Давыдовско-Лелюховская, Дружининская, Зуевская, Клюшниковская, Лютенско-Будищанская, Майоровская, Ново-Диканская, Южно-Зиньковскя, Южно-Свистункивская, Северно-Федоровская, Северно-Перещепинская, Попаснянско-Самарская, Руновщинская и Флеровско-Юбилейная.
Все эти участки перешли ООО «Ист юроуп петролеум», которое до недавнего времени называлось «Голден деррик».
Причин изменить название у компании достаточно. В каденцию президентства Виктора Януковича на «Голден деррик» на внеконкурсной основе было оформлено три десятка газовых площадей в Полтавской области, включая 19 упомянутых.
После смены власти в 2014 году все эти лицензии компания потеряла. После решений Госгеослужбы в жизни компании началась белая полоса.
Формально выгоду от восстановления былого могущества компании «Голден деррик» под флагами «Ист юроуп петролеум» должен получить нынешний бенефициар компании Павел Фукс, выкупивший эту компанию у министра энергетики времен Виктора Януковича Эдуарда Ставицкого. Впрочем, все не так однозначно.
Выдача 19 разрешений компании «Ист юроуп петролеум» была осуществлена на основании решений судов. При этом в день оформления разрешений, 5 декабря, журналисты программы «Схемы» зафиксировали Павла Фукса на встрече с Александром Грановским, неофициально курирующим судебную систему страны.
Зустріч Фукса і Грановського, четверта хвилина відео
Немного позже в тот же день Фукс, как показано на видео, нанес визит в Администрацию президента.
Это была только первая часть представления. Вторая, скорее всего, произойдет в ближайшие дни.
По данным источников ЭП, до нового года Государственная служба геологии и недр может распределить еще минимум 11 крупных газоносных площадей Полтавской области: Андреевскую, Белоцерковскую, Демидовскую, Дубривскую, Жарковскую, Красногоровскую, Судеевскую, Федунковскую, Федоровскую, Черкасовскую и Южно-Миргородскую.
Все эти участки при Януковиче-президенте также принадлежали фирме «Голден деррик» и также в первый год президентства Порошенко были у этой компании отобраны.
Все идет к тому, что у них появится новый хозяин. По данным источников ЭП, заявки на внеконкурсное оформление этих площадей подало в Госгеослужбу ООО «Ангро инвест». Газодобытчики об этой компании знают мало.
ЭП выяснила, что «Ангро инвест» основана Романом Дружбиным. Он известен как бизнес-партнер по ООО «Центральная нефтегазотранспортная компания» Александра Павлюченко — помощника народного депутата от «Народного фронта» Игоря Котвицкого. Последнего называют доверенным лицом главы МВД Арсена Авакова.
По данным собеседников ЭП, процедура передачи 11 площадей в ведение ООО «Ангро инвест» обсуждалась вечером 6 декабря в МВД, когда журналисты программы «Схемы» зафиксировали автомобильные кортежи Павла Фукса и Александра Грановского в Министерстве внутренних дел.
Фукс і Грановський в МВС, дев'ята хвилина відео
Передача участков «Ангро инвесту» будет означать окончание процесса дележа неразработанных перспективных газоносных площадей в Украине. В контексте сниженных ставок ренты, направленных на привлечение реальных зарубежных инвестиций в отечественную газодобычу, это выглядит как катастрофа.
Однако не стоит спешить с выводами. По словам участников рынка, контроль над месторождениями нужен политическим группам и их компаниям только для того, чтобы выставить их на продажу.
Дефицита интереса инвесторов к этим активам точно не будет. Речь идет о 70% территории, 20 тыс кв км, Полтавской области — базового региона производства природного газа в стране.
- Информация о материале
Мирные собрания: от запрета до диалога
Принятые процессуальные кодексы, которые вступили в силу 15 декабря, содержат ряд прогрессивных норм.
Среди них — фундаментальные изменения относительно порядка ограничения свободы мирных собраний, которые защищают интересы как отдельных организаторов и участников собраний, так и государства, и народа.
Свобода собраний — это конституционная замена права на восстания. Для украинцев это не пустые слова — народ воспользовался правом на восстание после того, как был своевольно лишен права на мирные собрания в 2013–2014 гг.
История изменений
Конституция Украины устанавливает, что мирные собрания могут быть ограничены лишь судом согласно закону. Таким законом является Кодекс административного судопроизводства (или проще — КАС).
В Украине специальная процедура ограничения свободы мирных собраний начата в 2005 г. и за 12 лет не изменилась. До 2005 г. суды рассматривали такие дела по правилам гражданского процесса, который не предусматривал особых норм.
Массовые запреты, в том числе во время Революции достоинства, показали недостатки закона. Даже без учета вопиющих случаев, процедура нуждалась в изменениях.
Проект изменений наработан на базе Высшего административного суда Украины по инициативе ОО «Правозащитная инициатива» и поддержан Пленумом суда. В рабочей группе мы сделали все для того, чтобы было как можно меньше ограничительных положений, и чтобы субъекты властных полномочий, обратившись с иском об ограничении, должны были приложить определенные силы, а в отдельных случаях — вообще не могли обращаться в суд.
Большинство наработанных норм были инкорпорированы в президентский проект процессуальных кодексов. Новеллы выписаны особенно подробно.
Суть изменений
Истцы (органы государственной власти и органы местного самоуправления) отныне обязаны обнародовать исковое заявление на своем официальном веб-сайте. За этими общественно-значащими процессами будет иметь возможность наблюдать общественность, которая будет знать аргументы истца из текста его иска. Это позволит власти озвучить свою позицию в основном. Кроме того, истец по электронной почте должен сообщить организаторам собрания об иске, который обеспечит состязательность сторон.
До победы Революции достоинства о причинах иска и его существовании ответчик узнавал часто уже в суде. Часть судебных процессов происходила при отсутствии ответчика, и организаторы собрания узнавали об иске и запрете постфактум.
Власть может требовать ограничения собрания лишь в отдельных случаях и не позднее, чем за 24 часа до его начала. Рассмотреть дело суд должен в течение двух дней или немедленно, если иск представлен менее чем за два дня до начала собрания. Короткий срок рассмотрения будет дисциплинировать судей и сделает невозможным рассмотрение дел в ночь перед проведением собрания.
Решение суда будут провозглашаться в полном объеме, а не как раньше — в объеме вступительной и резолютивной части. Судьи сразу подробно будут выписывать мотивировочную часть, и общество будет знать все нюансы.
Апелляционную жалобу на судебное решение можно будет подать на протяжении 24 часов со следующего после его провозглашения дня. При этом суд апелляционной инстанции рассматривает апелляционную жалобу также в течение двух календарных дней после окончания срока апелляционного обжалования.
Эффективное апелляционное обжалование предполагает, что ограничение собраний будет осуществляться после рассмотрения дела судами первой и апелляционной инстанций. Раньше апелляционная жалоба не могла восстановить права апеллянта, поскольку решение в ней принималось после окончания мирного собрания. Неэффективность апелляции в предыдущей редакции КАС сейчас является предметом конституционного производства по представлению Уполномоченного по правам человека.
Все стороны в делах этой категории отныне освобождены от уплаты судебного сбора во всех судебных инстанциях.
Неединичными были случаи, когда представитель истца в суде озвучивал позицию и покидал судебный зал, или заседание происходило вообще без него. Судья в этой категории дел должен быть именно арбитром между истцом и ответчиком. Судья не должен сам искать основания для ограничения.
Истец обязан обосновать необходимость ограничения собраний в демократическом обществе и пропорциональность предложенного в иске способа ограничения. Требование запретить собрание должно отвечать уровню угрозы, поскольку не все угрозы можно решить лишь запретом, потому что есть и альтернативные пути решения. Предусмотрена необходимость такого обоснования и со стороны суда в случае установления ограничения. Таким образом, текст решения приобретает мотивированность, и это в какой-то степени защищает суд, который вынес решение, от обвинений в заангажированности.
Если для достижения целей такого ограничения достаточно применить менее отягощающий для ответчика способ ограничения, чем предложил истец, суд обязан его применить. Если, например, для решения проблемы с угрозой является возможность использовать вместо запрета альтернативное решение, скажем, перенести время проведения мирного собрания или перенести его на другой день, и если ответчик не возражает против такого варианта, суд должен принять соответствующее решение.
Эти новеллы являются важным шагом нашего административного законодательства от системы советской «законности» с принуждением и запретами к верховенству права с диалогом между властью и обществом, с поиском альтернативных решений, которые могут удовлетворить всех.
Что дальше
Поскольку новые правила прописаны очень тщательно, больше нет необходимости разрабатывать специальный закон о мирных собраниях. Что касается материального права регулирования этих отношений, то есть ст. 39 Конституции Украины, ст. 11 Конвенции о защите прав и основоположных свобод и широкая практика Европейского суда по правам человека.
Следует дополнить КАС нормой, предусматривающей, что исковое заявление обязан подписать руководитель соответствующего органа или его заместитель. Это возложит прямую политическую ответственность на руководителей, которые обычно прикрываются мелкими исполнителями.
Необходимо закрепить принцип свободного выражения взглядов в пределах видимости и слышимости адресатов, чтобы организаторам не предлагали проводить собрание на окраине.
Чтобы сделать невозможными запреты, касающиеся неопределенного круга лиц, нужно указать, что судебное решение может касаться исключительно собраний, о которых сообщили их организаторы.
Наконец, для максимальной прозрачности судам следует публиковать решение в делах указанной категории на своих официальных веб-сайтах.
До 2014 г. в Украине запрещали 200–500 собраний ежегодно. После победы Революции достоинства цифры уменьшились в десятки раз. Изменения в КАС защитят нас в будущем, когда кто-то попробует восстановить политику ограничений уличных протестов.
Новые нормы не только гарантируют высокий судебный уровень защиты свободы собраний, но и позволяют государству в исключительных случаях, когда невозможно достичь законных целей ограничения другим способом, предотвратить негативные последствия таких собраний. То есть достигнут баланс, необходимый в условиях угроз гибридной войны.
- Информация о материале
Российское ГРУ организовало в соцсетях кампанию по дискредитации Майдана в 2014 году - WP
Главное разведывательное управление Российской Федерации в 2014 году запустило в Украине кампанию по дискредитации протестов на Майдане. Об этом сообщает The Washington Post со ссылкой на секретный отчет российского ведомства, имеющийся в его распоряжении.
Целью кампании стало оказание влияния на ключевых лиц, принимающих решения, и на широкую общественность, чтобы проложить дорогу для российских военных действий, которые начались с захвата крымского парламента 27 февраля.
По данным газеты, на следующей день после того, как бывший президент Украины Виктор Янукович покинул страну, военные создали «множество» фейковых аккаунтов в Facebook и Вконтакте. «Персонажи должны были представлять простых людей со всей Украины, которые разочаровались в протестах оппозиции на центральной площади Киева, названной Майданом», — отмечает издание.
В субботу вечером, 22 февраля 2014 года, человек, называемый себя Иваном Галициным, опубликовал комментарий к статье в британской газете. Это был рассказ о лидере оппозиции Украины и бывшем премьер-министре Юлии Тимошенко, которая была освобождена из тюрьмы в тот день. «В Украине произошел переворот», - писал Галицин на английском. «Я живу в Киеве. Я был на Майдане, но мирный протест закончился два месяца назад, когда нас сместили вооруженные националисты. Это кошмар. Фашисты пришли к нам снова через 70 лет после Второй мировой войны. Я не хочу этого будущего для Украины», - говорилось в сообщении.
Этот аккаунт, как пишет газета, был создан сотрудниками ГРУ. В нем использовали фотографию Константина Ярошенко, который отбывает наказание в тюрьме США за контрабанду наркотиков. Комментарии «Галицина» также появились в других англоязычных изданиях.
Согласно отчету, для проведения операции ГРУ Генштаба РФ выбрало 30 украинских групп в социальных сетях и 25 английских изданий. Оперативники, изображая обычных украинских граждан, оставляли комментарии, нацеленные на то, чтобы «вызывать негодование пророссийских жителей Украины». Так, протестующих в таких комментариях называли «западенцами», а демонстрантов на Майдане «нацистами» и «фашистами».
27 февраля, когда здание крымского парламента было захвачено, ГРУ создало четыре группы в Facebook и ВК, чтобы побудить крымчан поддержать отделение от Украины. «Используя наши аккаунты в Facebook, мы распространили комментарии, информирующие население Крымского полуострова об угрозе со стороны нацистских организаций», - говорится в сообщении ГРУ.
Для военных, которые использовали фейковые аккаунты, была создана методичка: один из советов гласил, что они не должны использовать свои фотографии в таких аккаунтах.
В соответствии с докладом ГРУ также использовало платные объявления на Facebook, чтобы повысить популярность групп. Сообщается, что группы получили почти 200 000 просмотров на Facebook только 27 февраля, говорится в докладе. Тот же контент был переиздан в других группах на Facebook, ВКонтакте и в LiveJournal.
Газета отмечает, что оценить влияние информационной операции ГРУ на Украине сложно. В то же время сами авторы отчета указывают, что «подавляющее большинство пользователей социальных сетей согласилось с опубликованными аргументами и поддержало позицию авторов».
- Информация о материале
Закон «Маски-шоу стоп»: розбір найбільш важливих моментів
Ось вже декілька днів, як діє Закон № 2213-VIII про обов'язкову відеофіксацію під час проведення обшуків, який відразу почали називати не інакше як «Маски-шоу стоп». Цей закон дуже примітний із огляду на те, що його норми чи не в перше за останні роки допомагали виписати не просто юристи, а практикуючі адвокати, про що, до речі, навіть неодноразово згадувала і заступник міністра юстиції Олена Сукманова.
Але більшість ЗМІ підійшла до висвітлення основних новел цього закону досить поверхнево, назвавши лише декілька принципових моментів, але не дослідивши усі нюанси. Так, дійсно, Закон вводить обов'язкову відеофіксацію під час обшуків, як і під час розгляду клопотань слідчим суддею (якщо не йдеться про негласні слідчі дії). Причому відеозапис має бути невід'ємним додатком до протоколу обшуку. Крім того, людина може скористатися допомогою адвоката у разі проведення у неї обшуків. Адвокат може самостійно вести зйомку обшуків, проте не може розголошувати відомості досудового розслідування без письмового дозволу слідчого або прокурора. За розголошення таких даних передбачається кримінальна відповідальність. Після проведення обшуку в людини судовий розгляд відбувається в закритому режимі, щоб не допустити розголошення даних про особисте життя.
Тим не менш є й інші особливості, на яких хотілося б зупинитися більш детально.
По-перше, відбулося розширення переліку учасників кримінального провадження. Відтепер цей закон стосується й «інших осіб, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування» (п. 16-1 та п. 25ст. 3 КПК України). В той чи інший спосіб про права «іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування» згадується додатково:
- у ч.6 ст. 28 КПК (право на подання заяви до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, так зване «право на розумні строки»);
- у ч.1 ст. 308 КПК (право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування);
- у ч.1 ст. 303 КПК (право на оскарження на досудовому провадженні рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, наприклад, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Що ж стосується фіксування судових засідань, то загалом новація викладена вірно. Але тут слід наголосити на деяких принципових моментах.
По-перше, офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК (ч.5 ст. 27).
По-друге, положення щодо застосування під час судового розгляду відеозаписувальних технічних засобів набирають чинності лише з 1 січня 2019 року.
І звичайно ж, найбільш цікавими для всіх учасників кримінального провадження є зміни, які стосуються проведення обшуку. Окрім встановлення обов’язкової фіксації обшуку (ч.1 ст. 107 КПК), стороні захисту дійсно надане право на безперешкодне фіксування проведення обшуку за допомогою власних відеозаписувальних технічних засобів.
Недопустимими тепер також є докази, що були отримані під час обшуку, якщо вони:
- отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження;
-отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
При цьому важливо звернути увагу на той нюанс, що слідчий суддя або суд може обмежити чи заборонити доступ сторін кримінального провадження з боку захисту до результатів технічного запису з метою забезпечення недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування у разі, якщо на обґрунтування клопотання про проведення обшуку слідчий або прокурор надали результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Що є також дуже принциповим для усіх адвокатів, то це той факт, що запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу. Іншими словами, дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні» (ст. 104 КПК).
І нарешті відбулося остаточне закріплення права адвоката на участь у проведенні обшуку. Більше того, особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії проведення обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Дещо змінені й підстави та наслідки тимчасового доступу до речей і документів. Відтепер у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів зазначаються обґрунтування необхідності вилучення речей і, – доповнено: оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження. Також в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і оригінали або копії документів (раніше – речі і документи), якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом. Особа, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов’язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.
Копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.
Дуже важливо, що відтепер забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Окремо слід наголосити на тому, що Законом додано підставу для закриття кримінального провадження (п.10 ч.1 ст. 284 КПК): «Якщо існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності». У зв’язку з цим п.10 доданий до переліку пунктів, за якими слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження: слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, а також 10 (доповнено) частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру (абз.2 ч.4 ст. 284 КПК). Також, п.10 доданий до переліку пунктів, за якими суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження: суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8,9, 10 частини першої статті 284, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої статті 284 (абз.2 ч.7 ст. 284 КПК). І ще цей пункт згадується у ч. 3 ст. 314 КПК, де йдеться про право суду прийняти рішення про закриття провадження.
Таким чином, Закон «маски шоу стоп» дійсно вніс багато позитивних новел для діяльності адвоката, але не слід переоцінювати його значення для бізнесу в цілому. Для цього потрібні інші закони, оскільки обшук - всього лише один з безлічі інструментів тиску на бізнес.
- Информация о материале
Как президент не нашел голосов за нового главу НБУ
Верховная Рада ушла на новогодние каникулы, так и не назначив нового главу Национального банка Украины, несмотря на обещания провластной коалиции. В парламенте обещают вернуться к этому вопросу не раньше февраля 2018 года.
Должность главы Национального банка находится в подвешенном состоянии более полугода. Еще в апреле глава НБУ Валерия Гонтарева после ряда протестов и критики со стороны народных депутатов подала президенту заявление об отставке по собственному желанию. А с 11 мая обязанности главы Нацбанка исполняет ее первый заместитель Яков Смолий.
С тех пор в политикуме не прекращались переговоры относительно нового руководителя НБУ. Представители президентской команды обещали, что Петр Порошенко внесет своего кандидата на рассмотрение Верховной Рады еще в сентябре. В частности, представитель президента в парламенте Ирина Луценко сообщала, что есть две кандидатуры на эту должность. Как ранее писал «Апостроф», изначально обсуждались три основные кандидатуры: председатель правления «Райффайзен Банк Аваль» Владимир Лавренчук, глава правления «Укрэксимбанка» Александр Гриценко и и.о. главы Нацбанка Яков Смолий, кандидатуру которого лично лоббировала Валерия Гонтарева. Однако к консенсусу по этому вопросу так и не пришли. А в начале декабря в политических кругах опять вернулись к вопросу назначения главы НБУ.
Перед началом последней пленарной недели представители фракции «Блок Петра Порошенко» заявляли, что голосование состоится в четверг, 21 декабря.
«Вопрос уже перезрел. Среди кандидатур – а их было очень много – звучали имена Лавренчука и Смолия. Кто из них будет предложен? Мы ожидаем внесения этой кандидатуры, этого человека будем приглашать на заседание фракции, общаться и после этого будем принимать решение», – заявлял глава фракции БПП Артур Герасимов.
В «Народном фронте» в начале прошлой недели также были уверены, что голосование состоится в четверг. «Фронтовики» были готовы поддержать кандидатуру Якова Смолия, но, как стало известно «Апострофу», за свои голоса они просили у президента должность первого заместителя главы НБУ, и именно поэтому переговоры продолжались так долго.
Один из депутатов от НФ рассказал «Апострофу», что голосование за кадровые вопросы на фракции анонсировал секретарь Совета национальной безопасности и обороны Александр Турчинов.
«Недавно было заседание нашей фракции, на котором Турчинов сказал, что в ближайшие дни будет решение ряда кадровых вопросов, но так и не сказал, каких. Однако между собой мы поняли, что это назначение главы НБУ. Но на заседании фракции, состоявшемся в понедельник (18 декабря, – «Апостроф»), мы не обсуждали этот вопрос. А теперь они в БПП ходят все с умными лицами и что-то рассказывают на камеру. Скорее всего, это просто был такой информационный вброс, чтобы посмотреть, как реагируют на кандидатуру Смолия, и по-тихому протащить его в парламенте, без каких либо обязательств. Но не вышло. Голоса не нашлись», - рассказал собеседник издания.
Кроме того, источник, близкий к президенту, сообщил «Апострофу», что БПП искал голоса не только у партнеров по коалиции, но и среди ситуативных союзников, которыми время от времени для Петра Порошенко становятся фракция «Оппозиционного блока» или депутатские группы «Видродження» и «Воля народа».
В частности, источник сообщил, что президент договаривался с «Оппозиционным блоком» насчет голосов за назначение Смолия.
«Президент просил ОБ, чтобы в четверг те дали свои голоса за назначение, потому что они (БПП) с «Народным фронтом» хотели «кинуть» друг друга: в НФ просили должность заместителя, но Порошенко не соглашался. В НФ хотели снять Рожкову (заместитель главы НБУ, - «Апостроф»), а в БПП были против этого. Поэтому и отказались давать голоса, так что большинства за это решение у них нет», - рассказал собеседник «Апострофа».
В «Блоке Петра Порошенко» в четверг официально не комментировали вопрос назначения главы Нацбанка, избегая любых разговоров на эту тему. Позже ясность внес замглавы фракции Алексей Гончаренко. Он сообщил, что переговоры не дали никаких результатов, а Рада вернется к этому вопросу не ранее февраля.
«Представление вносит президент Украины. Если не внес, то он считает, что еще рано, либо он не определился с кандидатурой, или же переговоры в поддержку той или иной кандидатуры не дали результатов. В январе никаких серьезных голосований не будет, в том числе, по вопросу главы Нацбанка. Самое раннее – это февраль», - сказал Гончаренко «Апострофу».
Вместе с тем, политический эксперт Ярослав Макитра уверен, что основная причина срыва голосования по новому главе НБУ – нехватка голосов.
«Голоса могли не добавить главные союзники БПП - «Народный фронт». Не исключено, что НФ хотел несколько должностей в руководстве Нацбанка, что было расценено как завышенные ожидания. А вспомнили об этом голосовании к концу года также неспроста, потому что долгое время Гонтарева не выполняет свои обязанности. Также сейчас наблюдается большой скачок курса доллара, и на этой волне увольнение председателя НБУ немного снимало бы напряжение, давало бы определенный карт-бланш новому главе, во время руководства которого на начальном этапе не видели бы таких катаклизмов», - сказал он «Апострофу».
Эксперт полагает, что к вопросу увольнения Гонтаревой депутаты вернутся очень скоро. Не согласен с ним управляющий партнер Национальной антикризисной группы Тарас Загородний. Он считает, что Гонтарева может пробыть на своей «подвешенной» должности еще очень долго.
«В наших условиях Нацбанк – это стратегическая организация, которая контролирует все финансовые потоки страны. Это означает, что исполняющая обязанности Гонтарева может быть на этой должности еще очень долго (отметим, что Валерия Гонтарева находится в отпуске и фактически не руководит НБУ, - «Апостроф»). Потому что всех устраивает нынешняя ситуация, и Гонтарева на нынешней должности устраивает все провластные группы. Только ее это не устраивает. Она бы хотела убежать, чтобы ее не посадили после того, как она расформировала половину банковской системы. И, в принципе, в Раде есть очень много людей, у которых имеется большой перечень вопросов к Гонтаревой относительно политики Нацбанка. Но она на это не хочет отвечать и не хочет подавать отчет. Всех устраивает ручное управление, никто ни за что не отвечает. Сейчас всех устраивает то, что непонятно, кто и за что отвечает в Нацбанке», - сказал он «Апострофу».
Более того, Загородний предполагает, что в следующем году вопрос главы НБУ вообще может не подниматься.
«Они видят, что голосов нет. Тем более, «Народный фронт» тоже имеет свои виды на Нацбанк, особенно Арсений Яценюк. Если «Народный фронт» не хочет голосовать, то не будет голосов на одну кандидатуру. Существует вероятность, что и в новом году вопрос касательно председателя Нацбанка не будет подниматься. Не следует забывать, что не все захотят идти на должность, поскольку новому руководителю придется разгребать все то, что наделала Гонтарева. И ему придется за все отвечать – и по Нацбанку, и по ПриватБанку. А ссориться с Игорем Коломойским не все хотят», - резюмировал эксперт.
В то же время в кулуарах парламента также ходят слухи, что в 2018 году, когда стартует активная фаза избирательной кампании, власть будет производить все меньше кадровых назначений. Это касается и Национального банка.
- Информация о материале
Приречені на демократію
Українці ніколи не любили свою владу. І навряд чи полюблять в майбутньому. І справа тут не в персоналіях. Хто б не сів у головне крісло на Банковій 11 – він чи вона завжди буде об’єктом критики.
Це в Росії, за віковою звичкою, самовіддано люблять «батюшку-царя» і вірять в міфи про «доброго імператора» і «злих бояр». У нас люди завжди налаштовані до влади куди більш скептично.
Моя добра знайома, директор Інституту демографії і соціальних досліджень Елла Лібанова пояснює таку стійку нелюбов українців до своєї влади тим, що довгий час Україна була розділеною між іншими державами. І навіть якщо українці і потрапляли до високих кабінетів Москви, Варшави чи Відня, вони мало що робили для своєї Батьківщини. І українці традиційно сприймали владу як щось чуже і вороже.
Але владу – президента, прем’єра, народних депутатів – і не треба любити, обожнювати. Не варто зачаровуватися – і не будете розчаровуватися.
Лідерів в демократичній державі треба контролювати, їм треба вказувати на помилки і ставити перед ними вимоги. Але за критичних умов – коли в країні продовжується війна – навколо них – нехай і таких недосконалих – тим не менш треба об’єднуватися.
Один з найбільш авторитетних для мене історичних персонажів – маршал Фінляндії Карл-Густав фон Маннергейм. Швед за національністю, який багато років прожив у Росії, кілька разів у найкритичніші моменти рятував свою рідну Фінляндію від агресивного сусіда – Радянського Союзу.
Так от, ця людина у своєму політичному заповіті написала:
«Я хочу, щоб у свідомості майбутніх генерацій закарбувався лише один урок: незгода у власних лавах є смертельнішою за ворожі мечі, а внутрішні розбіжності відчиняють двері іноземним загарбникам. Народ Фінляндії показав у двох війнах, що єдина нація, навіть мала настільки, наскільки це взагалі можливо, здатна витримати небачений тиск і завдяки єдності пережити найстрашніші випробування, які тільки може принести доля».
Є такий вислів: історія повторюється двічі – спочатку як трагедія, а потім як фарс. Чотири роки тому в центрі Києва люди вийшли на Майдан, аби відстояти своє право жити у вільній, європейській Україні. І сталася величезна трагедія – мирні акції протесту втопили в крові.
Минулої неділі, у місці, де сталася трагедія, де загинула Небесна Сотня, був організований фарс – невеличкий «жовтневий переворот» – штурм Жовтневого палацу, де на той момент перебувало кілька сотень дітей із батьками. Добре, що все обійшлося без постраждалих серед них. Щоправда, травм зазнали правоохоронці, які протистояли нападникам.
Так чи інакше, уже ясно що з кожною новою спробою привернути до себе увагу, Саакашвілі все важче контролювати дії своїх прибічників і він все яскравіше демонструє власну непередбачуваність і імпульсивність. Політик може бути жорстким, іноді навіть жорстоким, але він не може дозволити собі бути смішним.
Міхеіл Саакашвілі – суперечлива і неоднозначна політична фігура. Але як політик із значним досвідом , він не може не розуміти, що своїми діями – нехай і під правильними лозунгами боротьби з корупцією – він та його прибічники тим не менш послаблюють Україну і грають на користь Кремля.
У його політичній біографії – ще в Грузії – було чимало досягнень, аби зараз руйнувати свою репутацію і перетворюватися, вибачте, на «корисного ідіота» в руках Путіна.
Тепер – щодо позиції влади у цій ситуації.
На жаль, частина реформ – передовсім, у сфері боротьби з корупцією – дійсно пробуксовує. Люди це відчувають. Спочатку це відчуття мало форми спонтанних виявів ненависті до політиків, коли окремих народних депутатів і чиновників кидали до смітників. Така собі «смітникова люстрація».
Зараз же це невдоволення поступово абсорбують окремі політики, такі як Міхеіл Саакашвілі. Вони обрали цю больову точку і будуть по ній бити – і чим ближче до виборів, тим сильніше.
Звичайно, акції протесту в кілька тисяч осіб навіть у центрі столиці – це ще не загроза національній безпеці. Загроза – це перспектива розвитку ситуації.
Ми не маємо права повторити «молдавський сценарій». У Молдові європейська інтеграція і велика корупція настільки тісно переплелися, що значною мірою була дискредитована сама ідея руху Молдови до Євросоюзу.
У результаті – протести, якими вдало скористалися проросійські політики – тепер у Молдові проросійський президент і перспектива перемоги його Соціалістичної партії на наступних парламентських виборах.
Так сталося, що атакуючи президента, б’ючи по слабким місцям влади і її помилках, діючи методами вуличних протестів, опозиціонери під проводом Саакашвілі, б’ють по Україні, по її європейському майбутньому.
Очевидно, що помилки треба визнавати і виправляти з обох сторін конфлікту. Іншого виходу просто немає – якщо йдеться не просто про звичну гризню за перерозподіл владних повноважень, а про намагання збудувати нову, кращу Україну
Не можна закривати очі на те, що частина громадян щиро висловлює свій гнів і обурення у формі вуличних протестів, маючи на це достатньо підстав.
Не боротися з причинами, які штовхають наших співгромадян на протести, і щоразу говорити про настання чергового «російського літа», чи «російської осені» як про привід «загвинтити гайки» – значить ставати все більше схожими на нашого агресивного сусіда.
А змусити нас відмовитися від завойованої такою дорогою ціною демократії та єдності – це одна з головних цілей і водночас – основних засобів Росії для поступового поглинання та розколу України.
Дуже показово, що представники Євросоюзу, США, інших західних країн майже не звернули уваги на арешт Саакашвілі і, більше того, засудили спроби захоплення Жовтневого палацу. Зате, потужну жорстку критику розвинених країн викликали спроби обмежити роботу Національного антикорупційного бюро та інших антикорупційних органів України.
Тобто жодного кроку назад, навіть натяку на розворот у сфері антикорупційної політики Захід просто не допустить. Але головне – це не в інтересах України, а отже – і не в інтересах відповідальних українських політиків. Тих, хто зараз при владі. І тих, хто вважає себе опозиціонерами.
Натомість, міжнародна реакція на нову протестну хвилю в Україні показала інший вимір російської присутності. Росія активно використовує українські міжусобиці як аргумент у своїй дипломатичній та інформаційній підривній роботі серед наших західних партнерів. Мета цих зусиль – переконати Захід в тому, що Україна таки втратила свою «душу» – програла корупції та зупинила реформи, і за таких умов, як заявив у травні 2017 року на Комісії Україна-НАТО Держсекретар США Рекс Тіллерсон, боротьба за «тіло» України, за Донбас і Крим – немає жодного сенсу.
Ми вже відчуваємо як ці аргументи, ілюстровані фото– та відео-матеріалами з протестів, починають сіяти недовіру до України з боку наших західних партнерів.
У неформальному спілкуванні західних дипломатів знову повертаються нотки зверхності, які вже звучали на початку 1990-х, коли йшли переговори про ядерне роззброєння: треба рятувати Україну від Росії та рятувати Україну від неї самої.
Росіяни тоді небезуспішно намагалися переконати американців, що Київ не здатний поводитися як відповідальний та передбачуваний партнер. Тоді нам це дорого коштувало: ми віддали третій у світі ядерний арсенал, знищили ракетоносії, а взамін отримали «безпекові гарантії», які виявилися порожнім звуком у момент справжньої кризи.
Зараз нас так само хочуть показати, «неповнолітніми», безвідповідальними радикалами, які «реалістично» вимагають неможливого: посадки усіх корупціонерів, висадки десанту в Севастополі, вступу до ЄС і НАТО одночасно. Країною, яка мов «брандер» начинений корупцією, масою неконтрольованої зброї і отаманчиків, хоче прорватися у тиху європейську гавань…Звідси й пропозиції «урятувати Україну від самої України», що дуже схоже на слова Путіна про «порятунок українців від самих українців», чи то шляхом розділення України, нового возз’єднання «єдиного народу».
І судячи з результатів виборів у Європі такі заклики ставатимуть тільки більш популярними, якщо ми не зійдемо із траєкторії протестів, що ведуть у глухий кут бунту і втрати державності.
Ми не повинні цього допустити.
Звертаюся до тих опозиціонерів, які ще здатні чути конструктивну критику і критично мислити. Повністю приєднуюсь до перестороги групи «Першого грудня»: не можна здолати корупцію засліпленою боротьбою без правил, з порушенням законодавства, моралі і здорового глузду, бо тоді результати будуть протилежні задуманому.
Якщо ви, нове покоління не вірите нам, прислухайтесь до порад Гарвардського дослідника Джина Шарпа, автора праці про ненасильницькі методи спротиву.
Головною запорукою успіху він вважає цілковиту «дисципліну ненасильства». А те, що Україна спостерігає вже котрий місяць, починаючи з дня прориву державного кордону, є повною протилежністю і до дисципліни, і до ненасильства. Не впевнений, що Джин Шарп дав би такому протесту шанси на успіх.
І тут розкривається ще один вимір підривних дій Росії. Кремль дуже хотів би переконати і Захід, і в першу чергу українське суспільство в тому, що масовий, щирий протестний порив не здатний творити нову якість життя, не здатний розкріпачити суспільні сили для ривка уперед. Що протест обов’язково завершиться громадянською війною і хаосом. а в Україні – ще і розпадом та втратою незалежності.
Це є очевидною неправдою. Однак після останніх подій нам треба доводити від протилежного усім: і собі, і Заходу, і Кремлю. Як це зробити?
Владі настав час показати силу. Але ця сила, звичайно, полягає не в тому, щоб розганяти протестувальників чи ще і ще раз заарештувати Саакашвілі.
Сила полягає в тому, щоб активізувати роботу антикорупційних органів, довести до суду розслідування резонансних корупційних справ. Та навіть закон про процедуру імпічменту, який зараз намагається підняти на свої лозунги Саакашвілі – чому б президентській стороні самій не запропонувати якісний законопроект, де чітко прописати процедуру імпічменту. Такий зважений підхід міг би і пригасити пристрасті і став би певною ознакою і політичної сили, і політичної зрілості.
З іншого боку, враховуючи уроки обох Майданів: опозиція має виробити і запропонувати єдиний план конструктивних змін і бути готовою розділити відповідальність за його втілення. Влада, у свою чергу, – має мати сміливість визнати свої помилки і необхідність поступитися повноваженнями.
Обидві сторони повинні визнати відсутність монополії на істину і готовність до діалогу та компромісів. Це, звісно, не найкращий спосіб правління такою складною країною, як Україна, але тут можна погодитися з Черчіллем – решта способів набагато гірші.
- Информация о материале
Страница 134 из 2102
