Главная

Расскажите про покупку! Про какую про покупку?!

Начало года стало фартовым для структур со словосочетанием "Газ Украина" в названиях. Так, группе "ГазУкраина 2009" Сергея Курченко в феврале 2013 г. удалось купить Одесский нефтеперерабатывающий завод (НПЗ). Эксперты оценивают стоимость этого завода в немалую сумму — около 200 млн долл.

Но нашлись компании и пошустрее. Например, "ГазУкраина-Коммерс", "ГазУкраина-Трейдинг". Невероятно, но они смогли получить у Национальной акционерной (единственный акционер НАКа пока — Кабмин Украины) компании "Нафтогаз Украины" природного газа на 235 млн долл. НЕ заплатив НИ копейки!

Давайте пристальнее посмотрим на эти две, ничем не связанные, истории успеха.

Группа "ГазУкраина 2009", ныне переименованная в ВЕТЭК, давно мечтала о собственном НПЗ. Еще бы — сеть покупателей бензина расширяется с каждым днем, а поступление партий зарубежного топлива становится все более заметным. В такой ситуации, при наличии своего НПЗ, как-то надежнее и проще выводить на рынок объемы…

Изначально новоявленная группа ВЕТЭК якобы вела борьбу за Лисичанский НПЗ, которую почти выиграла, отодвинув в сторону некогда всемогущего Дмитрия Фирташа.

Однако "почти" — не считается. В последний момент "Роснефть" договорилась о поглощении "ТНК-ВР", и собственник Лисичанского нефтеперерабатывающего завода от его продажи отказался…

Люди, которые, вероятно, помогают Курченко, так просто не сдались — сразу же начали переговоры о покупке другого завода — Одесского НПЗ, который российский "Лукойл" остановил еще в октябре 2010 г.

Остановил, отмечу, неспроста — потому что не видел экономического смысла в его работе. Основные пути поставки нефти на предприятие были отрезаны. Государственные нефтепроводы Кременчуг—Одесса и Одесса—Броды "развернули" в противоположную от Одесского НПЗ сторону. А соседняя морская перевалка — и вовсе в руках группы "Приват", с которой не так просто и дешево договориться. Да и сама экономика переработки нефти на устаревшем Одесском НПЗ, мягко говоря, не вызывает зависти.

Все это не испугало "ГазУкраина 2009". Группе ВЕТЭК (или аффилированным компаниям) удалось убедить "Лукойл" и приобрести Одесский нефтеперерабатывающий завод.

Согласно официальным заявлениям, пусконаладочные работы на Одесском НПЗ стартовали еще в апреле 2013 г. В присутствии министра. Пышное было действо… Но пока ни один литр бензина территорию этого предприятия не покинул.

Впрочем, как бы ни работал Одесский НПЗ, а живые деньги за него заплатить пришлось, причем немалые, по оценкам экспертов. Напомним — около 200 млн долл.

Как удалось людям Курченко заработать такие деньги? Естественно, только "благодаря эффективности и таланту".

Откуда дровишки?

Другая интересная история началась намного раньше — симферопольские ООО "ГазУкраина-Коммерс" и "ГазУкраина-Трейдинг" получили от государственной НАК "Нафтогаз Украины" товар (в частности, газ) на общую сумму 1 млрд 895,9 млн грн (около 235 млн долл.).

Как таким, в общем-то, маленьким структурам, основатели которых одновременно работают их директорами, удалось договориться с государственным нефтегазовым монополистом — остается загадкой. Предоплату за весь товар с них почему-то также требовать не стали. Очевидно, проявлять к компаниям, которые на рынке газа Украины и вообще на энергорынке просуществовали аж целый год, недоверие — просто грех.

Словом, "ГазУкраина-Коммерс" и "ГазУкраина-Трейдинг" товар получили, а рассчитаться… забыли. Удивленный "Нафтогаз Украины" в конце декабря 2012 г. обратился с исками в Хозяйственный суд Автономной Республики Крым (Симферополь) и потребовал к основной сумме долга еще и полмиллиарда гривен неустоек и процентов. Общая сумма претензий к "ГазУкраина-Коммерс" — 2 млрд 396,398 млн грн, "ГазУкраина-Трейдинг" — 118,86 млн грн.

Суд рассмотрение дел как бы начал, но с решением такого сложного и дорогостоящего экономического ребуса спешить не стал. Служители Фемиды в случае с исками НАК "Нафтогаз Украины" решили отправить "дела" на экономическую экспертизу.

Для разрешения таких проблем Хозсуд АРК привлек известную всему рынку компанию, конечно же, родом из Симферополя. Дела отправили на имя специалиста ООО "Крымское экспертное бюро" Аллы Жилиной, которая одновременно является директором и собственником компании.

А пока проблематику долгов перед "Нафтогазом" изучают частные эксперты, суд решил посторониться. И 21 апреля производство по делу (о взыскании средств с "ГазУкраина-Коммерс") закрыл.

Кому продали газ "коммерсанты" и "трейдеры" — вопрос. Но, видимо, компаниям с фартовой приставкой "ГазУкраина-" таки удалось разжиться на 235 млн долл. и получить ненормированные "платежные каникулы". А вот "Нафтогаз Украины" с его вечными финансовыми проблемами — пускай подождет.

Дело случая

Когда мы обратились в пресс-службу группы Сергея Курченко с просьбой сообщить, принадлежат ли ему "ГазУкраина-Коммерс" и "ГазУкраина-Трейдинг", нам ответили — никак нет.

Совпадения в названиях абсолютно случайны, не стоит обращать особого внимания и на соседство по Симферополю "ГазУкраина-2009", "ГазУкраина-Коммерс" и "ГазУкраина-Трейдинг".

Схожесть цифр в стоимости Одесского НПЗ и утерянного, похоже, навсегда "Нафтогазом Украины" газа, очевидно, также абсолютно ни о чем не говорит. Ведь это две совершенно разные истории…

Информация о материале

Опубликовано: 04 июня 2013

Экспертный совет: Украинцы будут работать до смерти?

На днях Национальный институт стратегических исследований при Президенте Украины обнародовал доклад, в котором сказано, что пенсионный возраст для мужчин и женщин к 2025 году может увеличиться до 64 лет, а к 2035 году – до 68 лет. А ведь еще не прошло и двух лет, как возраст выхода женщин на пенсию был повышен с 55 до 60 лет. МинПром решил выяснить, насколько целесообразно очередное повышение пенсионного возраста и как такая инициатива будет воспринята в народе.

Бывший министр труда и социальной политики (1998-2002, 2005-2006) Иван Сахань обращает внимание на то, что пока это только расчеты ученых, возможные прогнозы развития событий, а не чьи-то конкретные предложения, обоснованные экономически. Но то, что они совпадают с украинскими и общеевропейскими тенденциями, – несомненно, поскольку население стареет, трудоспособных людей остается все меньше и все больше тех, которые живут на одну пенсию. Бывший министр считает, что можно спрогнозировать, что события будут развиваться подобным образом, но пока он не берется утверждать, насколько именно повысится пенсионный возраст – до 65, 66 или 70 лет.

По словам И.Саханя, пенсионная система должна быть самодостаточной. Например, согласно реформе, которую проводили в 2002 году, предусматривается трехуровневая система: когда солидарно сохранена часть пенсионной системы, существуют персональные счета и добровольное страхование. По его мнению, если будут запущены и начнут нормально работать все три составляющие, – это один вариант развития событий. В частности, в таком случае человек, который добровольно страхуется, может уйти на пенсию, когда ему выгодно, а государственное страхование будет зависеть от конкретной ситуации в экономики, социальных показателей и т. д. "Хотя тенденция, конечно же, будет к повышению пенсионного возраста", – уточнил экс-чиновник.

Говоря о возможном росте безработицы в случае дальнейшего повышения пенсионного возраста, И.Сахань отметил, что и в Европе, и в Украине такие инициативы просчитываются в пределах экономических условий. Он подчеркнул, что в Украине остается все меньше квалифицированной рабочей силы, и добавил, что уже сейчас нужно готовиться к тому, чтобы люди старшего возраста имели рабочие места. "Еще раз подчеркиваю, что опытные кадры не нужно сбрасывать со счетов, а нужно подходить к этому вопросу рационально, по-государственному", – подытожил бывший министр труда и соцполитики.

Председатель правления Центра прикладных политических исследований "Пента" Владимир Фесенко солидарен с авторами доклада в том, что другого выхода, кроме повышения пенсионного возраста, может и не быть. По его словам, причины – это стареющая нация и существенно растущая доля пенсионеров. "Что делать в такой ситуации? Либо замораживать пенсии, а может быть, и сокращать пенсионное обеспечение, либо повышать пенсионный возраст. Я бы в этой ситуации выносил вопрос на референдум", – отметил эксперт. Он добавил, что демографическая ситуация сейчас принимает почти катастрофические масштабы для многих стран мира, и Украину еще немного "спасает" тот факт, что у нас не очень высокая продолжительность жизни.

В.Фесенко также обращает внимание на то, что люди не понимают нюансов, не понимают, что такое солидарная пенсионная система – почему она достаточно хорошо работала в СССР и Европе, пока шло расширение населения и число трудоспособных людей существенно превышало число пенсионеров, и почему, когда пенсионеров стало больше, она оказалась неудовлетворительной. Политолог рассказал, что последние 10 лет на Западе пытаются ввести накопительную систему, по которой будут получать пенсии те, кто сейчас работает. Но эта система – только вариант на будущее, она работает неидеально, поскольку необходимо думать о том, как обеспечивать ее стабильность и безопасность – от политиков, которые могут позаимствовать средства или даже разворовать их, и от инфляции. "Мало повысить пенсионный возраст, надо с помощью специальной программы обеспечить работой людей, находящихся в предпенсионном возрасте. У нас же с этим большие проблемы", – добавил эксперт.

Также, по его мнению, в народе критично воспримут еще одно повышение пенсионного возраста. И такая реакция наблюдается не только у нас, но и во всей Европе. Так, в прошлом году в Варшаве прошли масштабные протесты, организованные профсоюзом "Солидарность", против повышения пенсионного возраста. По словам политолога, это вопрос информационной работы. "У нас любая такая мера воспринимается в штыки, люди не разбираются, зачем она нужна. В Европе это, скорее, вопрос политического раскола – недовольны пенсионеры, потому что для них повышается пенсионный возраст, а те, кто работают, не участвуют в таких протестах, так как прекрасно понимают, что если не будет повышен пенсионный возраст, они будут платить больше налогов. Тут играет роль противоречие политических и экономических интересов", – подчеркнул В.Фесенко.

Он отметил, что всем политикам – и тем, кто при власти, и тем, кто в оппозиции, – надо понимать, что другого выхода не будет, и поэтому надо думать, каким образом это объяснить населению и как компенсировать подобное решение. "Те политики, которые сейчас критикуют подобные инициативы, должны понимать, что рано или поздно им самим придется принимать такое решение, когда они придут к власти", – резюмировал эксперт.

Заместитель главы комитета Верховной Рады по вопросам социальной политики и труда, народный депутат Украины от фракции "УДАР" Павел Розенко считает очевидным, что такие расчеты Национального института стратегических исследований свидетельствуют о том, что власти готовят научное обоснование для проведения дальнейших шагов в пенсионной реформе. "И я вижу, что ни одного вывода из предыдущей провальной пенсионной реформы, которая действует в Украине уже два года, власти не сделали", – сказал он.

По его словам, самое главное, чего не понимают сегодня чиновники, – то, что повышение пенсионного возраста абсолютно ничего не решает ни для граждан, ни для пенсионной системы в целом. "Потому что если мы говорим о необходимости повышения пенсий для украинцев, то в расчете пенсий базой является заработная плата, а доля пенсионного возраста в расчете пенсий минимальна. В нынешних условиях, повышая пенсионный возраст хоть до 100 лет, при мизерных зарплатах у людей останутся и мизерные пенсии", – пояснил депутат.

Он также напомнил, что при введении пенсионной реформы в 2011 году мотивом власти было балансирование бюджета Пенсионного фонда Украины. В то же время П.Розенко обращает на результат этой инициативы – если в 2011 до проведения пенсионной реформы дотация ПФ составляла около 60 млрд грн., то через два года после ее введения, в 2013 году, дотация госбюджета в ПФ увеличилась до 83 млрд грн., то есть стала на 23 млрд больше. "Таким образом, повышение пенсионного возраста никак не сбалансировало бюджет ПФ. Проблема не в повышении возраста, а в низких зарплатах с огромной долей теневой экономики в Украине", – подчеркнул замглавы комитета ВР.

Информация о материале

Опубликовано: 04 июня 2013

«Електронні гроші» та «переказ коштів», їх відмінності

Порівняння електронних грошей із переказом коштів, зумовлено їх близькою правовою природою, та спорідненістю обігу електронних грошей із фінансовими операціями. Системи електронних грошей мають майже тридцятирічну історію використання їх у світі. Наша країна не може похизуватись таким досвідом. Науковці називають період розвитку електронних грошей в нашій країні «дитячим», оскільки це обумовлено невизначеністю статусу електронних грошей у національному правовому просторі, та регулювання їх статусу лише нечисленними підзаконними актами.

Існує ряд загальноприйнятих ознак електронних грошей, що характерізує їх у всьому світі, як окрему економічно-правову категорію. Одне з поширених «технічних» визначень поняття «електронні гроші» наведене в Глосарії термінів, які використовуються в платіжних і розрахункових системах, оприлюдненому в 2001 році Банком міжнародних розрахунків: електронні гроші – це «вартість, яка зберігається в електронному вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач на жорсткому диску персонального комп’ютера». Наведене визначення вказує на те, що електронні гроші – це вартість, тоб-то щось, таке, що може бути виражена виключно в грошовому еквіваленті. Зберігання їх в електронному вигляді, свідчить про існування електронних грошей в якості інформаційного масиву. Цей інформаційний масив являє собою їх кількісний вираз вартості і зберігається у программно-технічному забезпеченні, спеціальному пристрої, тобто в інформаційному просторі, який і слугує сферою їх обігу. Це означає, що передача відповідних інформаційних одиниць здійснюється на спеціальних електронних носіях, що породжує юридичні наслідки і свідчить про здійснення операцій, які прирівнюються до платіжних. Саме таке основне функціональне призначення електронних грошей виражене в доволі відомому в міжнародному економічному просторі, визначенні цієї категорії, наведеному у 1998 році в документі Європейського центрального банку «Звіт про електронні гроші»: електронні гроші «грошова вартість, яка зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої і може широко використовуватися для здійснення платежів підприємствам іншим, ніж емітент, без необхідності використання при цьому банківських рахунків, але яка діє як наперед оплачений інструмент на пред’явника».  В обох наведених джерелах явно або опосередковано вказується на відсутність використання рахунків при обігу електронних грошей, що і сприяє миттєвому та зручному апелюванню електронними грошима всіма користувачами. Але в обох визначеннях не зазначається такої невідємної і суттєвої ознаки електронних грошей, як їх існування в якості зобов’язань свого емітенту. Ця ознака безперечно є основною, оскільки вона обумовлює їх реальну цінність, і свідчить про можливість їх обміну на реальні гроші в будь-який час. Таким чином, назва «гроші» тут є умовною в матеріальному світі вони не існують, але це не зменшує їх реальної цінності, оскільки електронні гроші обов’язково забезпечені реальними грошима.

«Переказ коштів», на відміну від «електронних грошей» є доволі традиційним поняттям для банківської системи України. Зокрема, чітке визначення та регулювання переказу коштів на правовому рівні, суттєво спрощує процедури здійснення подібних операцій як у вигляді готівкових, так і безготівкових розрахунків. Відносини у сфері переказу коштів регулюються низкою нормативно-правових актів: Конституцією України, законами України "Про Національний банк України”, "Про банки і банківську діяльність”, "Про поштовий зв’язок”, Законом «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів. Ст. 1.24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – закон) визначає переказ коштів як  рух певної суми коштів з метою її зарахування на  рахунок  отримувача або  видачі йому у готівковій формі. Так, переказ коштів має право здійснювати банк та небанківська фінансова установа, що має ліцензію Держфінпослуг на здійснення діяльності, пов’язаної з переказом коштів.

Ініціювання переказу здійснюється за допомогою платіжних інструментів: спеціальних платіжних засобів, що знаходяться у розпорядженні користувачів та розрахункових документів, вичерпний перелік яких міститься в ст. 22 закону (платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер). З моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі переказ вважається завершеним.

Правовідносини з переказу коштів між членами та учасниками платіжних систем, які згідно зі ст. 5 закону виступають суб’єктами цих правовідносин, можуть бути врегульовані укладеними договорами, в яких сторони можуть змінювати встановлені строки на переказ та встановлювати строки на здійснення переказів за допомогою платіжних інструментів. В разі відсутності домовленості по строкам, банки зобов’язані здійснювати переказ протягом одного операційного дня, тривалість якого встановлюється внутрішніми локальними актами. Строк здійснення внутрішньобанковских переказів збільшений до 2-х операційних днів, а міжбанківських – до 3-х. Наявність рахунків є обов’язковою умовою безготівкових переказів. Всі операції, пов’язані з рухом безготівкових коштів, відображаються на рахунках платника та отримувача.

Відмінності «електронних грошей» та «переказу коштів», їх взаємозв’язок

Ці два терміни однозначно мають між собою тісний зв’язок, але з приводу їх однаковості існують протилежні точки зору. Одні науковці наполягають на тому, що одне без іншого неможливо, інші, навпаки, не повязують ці два явища, вказуючи на їх різну правову природу.  У вітчизняному законодавстві чітко не визначений правовий статус електронних грошей, що саме по собі сприяє виникненню колізій і різного тлумачення одних й тих самих норм законодавства. Регулювання відносин, що пов’язані з електронними грошима, здійснюється як цивільним, так і банківським законодавством, зокрема, регулюванню операцій з електронними грошима присвячена Постанова Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей» № 481 від 4.11.2010 р., що затверджує Положення про електронні гроші. У п.1.3 Постанови № 481 електронні гроші визначаються як одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента. Отже, законодавець виділяє серед ряду інших ознак електронних грошей, їх можливість слугувати засобом платежу. У визначенні наведеному в «Звіті про електронні гроші» (див. вище) електронні гроші розглядаються як один із наперед оплачених платіжних інструментів, що також є засобом платежу. Якщо розглядати цю ознаку електронних грошей з точки зору національного законодавства, спостерігається їх зв’язок не з традиційними грошима, а із спеціальними платіжними засобами, якими можуть бути відповідно до п. 1.4. Постанови Правління НБУ № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» від 30.04.2010 року, – платіжна картка, мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держатель цього інструменту здійснює платіжні операції з рахунку платника або банку, а також інші операції, установлені договором. Але так як в законодавстві існує прив’язка у визначенні платіжної операції безпосередньо до рахунку (п. 1.4 Постанови № 223 платіжна операція – дія, ініційована держателем спеціального платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього спеціального платіжного засобу за банківськими рахунками;), то заперечення існування рахунку є запереченням існування такої ознаки електронних грошей як засобу платежу. Але це суперечить правовій природі електронних грошей, оскільки з втратою такої ознаки вони втрачають своє головне призначення.

Отже, існує необхідність уточнення визначення наперед оплаченого електронного платіжного засобу, для того щоб не виникало правових колізій при здійсненні як переказу коштів, так і операцій з електронними грошима, оскільки вони тісно перетинаються один з одним. Існуюче визначення наперед оплаченої картки багатоцільового використання, для цілей електронного грошового обігу, що затверджене в п.1.3 Постанови № 481, як пластикової або іншої картки, яка містить електронні гроші в чипі, інтегрованому на цій картці, або яка є засобом доступу до електронних грошей, що зберігаються в пам’яті комп’ютера, не уніфікується із традиційним розумінням такого терміну, прийнятим в національному законодавстві. На фоні впровадження новел у нормативно-правових актах українського законодавства доцільним, здається запозичення досвіду США, який характеризується вдосконаленням вже існуючих законодавчих норм, які можуть слугувати надійним фундаментом для розвитку та правового врегулювання динамічних, швидкозмінних відносин електронних грошей, які стрімко набувають нових форм вираження.  Розроблений НБУ Законопроект України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків)» пропонує внести зміни до п. 1.14 закону, що уніфікують визначення електронного платіжного засобу, і визначають його як платіжний інструмент, за допомогою якого держателем цього інструменту ініціюється переказ коштів з відповідного рахунку платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором (банківська платіжна картка, мобільний платіжний інструмент, електронні гроші тощо).

З погляду цивільного законодавства переказ коштів регулюється главою 72 ЦК «банківський рахунок», а от для визначення цивільно-правового підгрунтя слід звернути увагу на таку ознаку електронних грошей як існування їх у формі грошового зобов’язання емітенту. Відповідно, Цивільний кодекс регулює правовідносини з обігу електронних грошей III розділом «Об’єкти цивільних прав». Електронні гроші не можна віднести як традиційні гроші до рухомого майна, оскільки вони існують у формі зобовязань емітента та прав вимоги. Це надає нам право у відповідності до ст. 190 ЦК віднести їх у категорію майна, а саме майнових прав та зобов’язань. Обіг електронних грошей (грошових зобов’язань) здійснюється відповідно до ч.1 п.1 ст. 512 ЦК шляхом відступлення права вимоги до емітента й породжує зобов’язання останнього у розмірі пред’явлених «електронних грошей». Таким чином, після здійснення емісії електронних грошей банк-емітент набуває грошове зобов‘язання перед користувачем, тобто, зобов‘язання сплатити певну суму грошей користувачу (в розумінні ч.1 ст. 509 ЦК України). Користувач, як управнена сторона в цих правовідносинах, має право передати свої права третій особі (іншому користувачу, торгівцю, що здійснює торгівлю, шляхом розрахунків електронними грошима).

Таким чином, стає зрозумілим чому порівнюють електронні гроші та переказ коштів, обидва використовують у своєму обігу платіжні інструменти. Але різниця полягає в тому, що рух коштів при здійсненні переказу відбувається по банківських рахунках, а для інших сферою обігу є інформаційний простір, в яких електронні гроші переміщуються на так званих «електронних рахунках», які не мають нічого спільного із банківськими, окрім назви. Але переказ можливий без обігу електронних грошей, коли зворотній процес нереальний, оскільки переказ завжди передує обігу електронних грошей. Останні, як вже зазначалось є забезпеченими зобов’язаннями свого емітенту. Для надання цієї властивості електронним грошам необхідним є здійснення переказу коштів на рахунок емітенту. Відмінність переказу коштів від операцій з електронними грошима, крім того, підкреслюється в площині цивільно-правового підґрунтя вирішення цього питання.

Рахунок користувача електронних грошей

Досліджуючи сферу обігу електронних грошей, неодмінно потрібно з’ясувати питання щодо місця відкриття рахунку користувача електронних грошей та взагалі визначити природу даного явища.

Відповідно до п. 2.3. Постанови НБУ № 481 електронні гроші є випущеними з часу їх завантаження емітентом або оператором на електронний пристрій, що перебуває в розпорядженні користувача або агента. Електронні гроші зберігаються та завантажуються на електронні пристрої їх емітентами або агентами з розповсюдження. Доступ до електронних грошей, які зберігаються в інформаційному вигляді, здійснюється за допомогою електронного пристрою (згідно з п.1.3.Постанови № 481  чип, що міститься на пластиковій картці або на іншому носії, пам’ять комп’ютера тощо, які використовуються для зберігання електронних грошей), програмно-технічного забезпечення, карток, що зберігають вартість (stored value cards), наперед оплачених карток, схем on-line серверів та інших, що умовно іменуються «електронними рахунками», зокрема в Директиві ЄС 2009р.

П.1.5 постанови НБУ №481 зобовязує емітента електронних грошей вести облік коштів, які надходять від користувачів та/або агентів як оплата електронних грошей на окремому рахунку за кожною системою електронних грошей, платіжною системою та за кожним видом електронного пристрою. Це свідчить про неперсоніфікованість рахунків емітенту, відповідно, на банківських рахунках емітенту відображаються тільки дві операції з випуску, тобто момент забезпечення електронних грошей переказом реальних коштів на рахунок емітенту, та погашення – переказ коштів, які забезпечували зобов’язання емітенту, на рахунок користувача електронних грошей або видача їх у готівковій формі. Про те, що рахунки кожному користувачу електронних грошей не відкриваються, вказувалось ще в законопроекті, розробленому виконуючим обов’язки голови НБУ А. В. Шаповаловим у 2005 році.

Так, рух електронних грошей, безсумнівно, відбувається поза банківськмими рахунками, для цього існують як вже зазначалось «електронні рахунки». Такого визначення в українському правовому полі не існує, але їх аналогами є електронний пристрій (п. 1.3 Постанови № 481) – чип, що міститься на пластиковій картці або на іншому носії, пам’ять комп’ютера тощо, які використовуються для зберігання електронних грошей, або наперед оплачена картка багатоцільового використання – пластикова або інша картка, яка містить електронні гроші в чипі, інтегрованому на цій картці, або яка є засобом доступу до електронних грошей, що зберігаються в пам’яті комп’ютера. Відповідно, електронні гаманці, спеціальні картки або навіть програмно-технічне забезпечення на on-line сервері оператора є свого роду «електронними рахунками». При цьому обслуговування обігу по таких рахунках здійснюється оператором, яким є юридична особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, виконує операційні та інші технологічні функції у системі електронних грошей (п. 1.3 Постанови № 481). Але це не обов’язково, емітент має право не укладати договір з оператором, самостійно здійснюючи функції оператора. П. 5.2. Постанови № 481 приписує, що емітент або оператор на підставі договору з емітентом зобов’язаний забезпечити фіксування всіх трансакцій електронних грошей між користувачами, торговцями, агентами, емітентом та оператором за допомогою технічних засобів, а також зберігання протягом п’яти років відповідної інформації у формі, яка дає змогу перевірити цілісність інформації. Як бачимо, положення оператора, потребує більш повного та розширеного врегулювання на нивах вітчизняного законодавства.

Агенти з обмінних операцій

Особливо законодавчою невизначеністю відрізняється сфера діяльності агентів з обмінних операцій та сам механізм здійснення обміну та емісії «електронних грошей».

П. 1.3-1.4 Положення про електронні гроші, затверджене Постановою Правління НБУ № 481 закріплює, що емісія електронних грошей може здійснюватись емітентами, якими можуть бути виключно банки. Емісія електронних грошей прирівнюється до випуску електронних грошей і має визначення операції з уведення в обіг електронних грошей емітентом шляхом їх надання користувачам або агентам в обмін на готівкові або безготівкові кошти. Розглянемо на конкртеному прикладі, поетапно як саме і де здійснюється ця процедура:

1. Внесення готівкових грошей (касовий апарат) або переведення коштів з рахунку майбутнього користувача електронних грошей на рахунок емітента.

2. Завантаження електронних грошей на носій, надання держателю скретч-карти з кодом. Банк видає оператору наказ – доставити електронні гроші на зазначений електронний гаманець за допомогою мережі Інтернет. При готівковому переказі у касі банку залишається паперовий документ про отримання від фізичної особи готівкових грошей.

3. Фізична особа активізує скретч-карту.

4. Банк-емітент авторизує електронні гроші на електронному гаманці.

Бачимо, що емісія здійснюється емітентом за допомогою використання банківського рахунку, а обслуговується оператором із використанням «електронного рахунку».

Відповідно до Положення, визначає обмінні операції з електронними грошима як операції з обміну електронних грошей, випущених одним емітентом, на електронні гроші іншого емітента. П.1.7 встановлюється, що тільки електронні гроші, випущені в рамках ліцензованих НБУ платіжних систем та систем електронних грошей можуть бути обміняні між собою. Повноваження на здійснення подібних операцій надане виключно агенту з обмінних операцій та самому емітенту. Правовий статус агентів з обмінних операцій обмежується приписом щодо укладення договору з емітентом та визначенням обмінних операцій з електронними грошима в рамках наведеного «Положення про електронні гроші». Так п.1.3, що це операції з обміну електронних грошей, випущених одним емітентом, на електронні гроші іншого емітента. При цьому законодавець не встановлено необхідних вимог для таких агентів, не вказує хто і яким чином має право набувати такий статус і які юридичні наслідки тягне за собою недотримання зазначеного вище п.1.7.

Аналізуючи відомості щодо систем електронних грошей та діяльності її членів/учасників, прописаних в нормативно-правових актах, діяльність агентів з обмінних оерацій представляється наступним чином. Для набуття статусу агента з обмінних операцій необхідно мати договори із кількома банками-емітентами,в декількох системах електронних грошей, гроші яких підлягають обміну між собою, при цьому в рамках одної системи електронних грошей, такий агент повинен виконувати функції агента з розповсюдження або з поповнення, а в рамках іншої – бути агентом з розрахунків.

В міжнародних системах електронних грошей, обмінні операції можуть здійснюватись в рамках асоціацій платіжних систем. Обмеження щодо обміну власно емітованих електронних грошей на електронні гроші інших емітентів можуть встановлюватись самими емітентами. Так, наприклад, система розрахунків Web Money встановила обмеження щодо обміну своїх електронних грошей на гроші системи Яндекс.Гроші, при цьому як бачимо не знадобилось будь-яких офіційних пояснень з цього приводу «дискримінованій» системі.

Взаємозамінність та суміщення функцій агентів.

Наприклад, прямо у нормативній базі не має відповіді про те чи може бути агент з розрахунків агентом з поповнення або агентом з розповсюдження, але спробуємо дійти логічного висновку, виходячи з реальної дійсності.

Постанова № 481 говорить про існування агентів в системі електронних грошей, визначаючи, що агент – особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, здійснює: розповсюдження електронних грошей – операція з надання електронних грошей користувачам, яка не пов’язана із зобов’язанням щодо їх погашення (агент з розповсюдження); надання засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв (агент з поповнення); обмінні операції з електронними грошима (агент з обмінних операцій); приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти (агент з розрахунків). Чітко в жодному нормативно-правовому акті не врегульовані становища агентів, але встановлено що відносини між ними врегульовуються укладеними договорами та правилами систем електронних грошей. Спробуємо розібратись, проаналізувавши деякі статті положення про електронні гроші, у тому чиї функції можуть бути взаємозамінними, а компетенція яких агентів є виключною.

Зазначимо, що відповідно до п. 3.2, 3.7 Постанови № 481  емітент має право виступати як агент з обмінних операцій та агент з поповнення. Логічно, що емітент може бути агентом з розповсюдження, як для інших агентів або торговців так і для самих користувачів. Укладення договорів із банком-емітентом відповідної системи надає членам системи електронних грошей статусу агентів, із набуттям якого набуваються права та обов’язки відповідно до користувачів та членів даної системи.

Усі агенти як і користувачі мають свої «електронні гаманці» (рахунки), за допомогою яких і здійснюються надання послуг агентами, шляхом проведення відповідних операцій із електронними грошима. Серед всіх агентів особливі вимоги встановлені тільки для агента з розрахунків. П.3.6. Постанови № 481 приписує, що агентами з розрахунків можуть бути виключно банк і небанківська фінансова установа, що має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на переказ коштів. Таким чином всі інші агенти можуть бути взаємозамінні. Це обумовлено саме сутністю розрахункових операцій, адже інші операції не передбачають видачу готівки або безготівкових коштів, а навпаки, обслуговують зворотній рух.

Повноваження фінансових установ щодо здійснення функцій агента з розрахунків.

Операції з електронними грошима як фінансова операція.

Актуальним питанням є те наскільки обґрунтованими є встановлення вимоги щодо наявності статусу банку чи небанківської фінансової установи для набуття статусу агента розрахункових операцій.

З огляду на вимоги ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», встановлені у визначенні фінансової установи, така установа  має право надавати одну чи декілька фінансових послуг та інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. Так фінансова установа має право на здійснення лише таких операцій, які підпадають під наведене визначення. Ст. 4 зазначеного закону дає вичерпний перелік фінансових послуг, серед яких не має операцій з електронними грошима, але ч.1 п.12 цієї статті даного закону зазначає серед наведених операцій – інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього закону, який наводить визначеня фінансової послуги як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Таким чином постає питання чи можна віднести операції, що проводяться агентами з розрахунків до операцій, які має право здійснювати фінансова установа, тоб-то фінансових послуг або пов’язаних із ними операцій. Відповідаючи на це питання, необхідно розібратись в сутності операцій, здійснюваних агентами з розрахунків.

Отримання електронних грошей в обмін на готівкові або безготівкові кошти від користувачів,передбачає здійснення агентом зарахування електронних коштів з власного «електронного рахунку» на рахунок емітента, який в свою чергу здійснює перерахування готівкових або безготівкових коштів на банківський рахунок агента. На наступній стадії агентом з розрахунків ініціюється списання коштів з власного банківського рахунку на користь користувача електронних грошей. Відповідно,такі операції можна віднести якщо не до фінансових послуг, то до операцій пов’язаних з фінансовими послугами. Крім того, такий висновок підтверджується також фактом надання емітенту, платіжній організації або генеральному агенту дозволу НБУ на здійснення операцій, пов’язаних із переказом коштів (Розділ 5 п.8 Пост. №348.), при цьому віднесення переказу коштів до фінансових послуг не заперечується. Відповідно для набуття правової підстави на здійснення функцій агента з розрахунків, достатньо укладення договору з емітентом або генеральним агентом, який має такий дозвіл.

Висновок: Директивою Європейського Парламенту та Ради Європи № 2009/110/ЄС від 16.09.2009 р. визначається, що термін електронні гроші – це електронно, в тому числі магнетично, накопичена грошова вартість, яка представлена вимогою до емітента, і яка після отримання коштів випускається з метою здійснення платіжних трансакцій і приймається фізичною і юридичною особою, що не є емітентом електронних грошей. На мою думку, таке визначення дозволяє охопити якомога більше форм електронних грошей, що постійно змінюють свій вигляд та стрімко набувають нових форм вираження. Резюмуючи аналіз всіх вищенаведених аспектів електронних грошей та переказу коштів, зазначимо, що останній завжди передує та завершує процес обігу електронних грошей, але при цьому розмежування цих процесів як в теоретично-правовому аспеті так при практичній реалізації не залишає сумніву. Це обумовлено сферою обігу електронних грошей, що лежить поза банківськими рахунками, у площині інформаційного простору (сервери, програмно-технічні забезпечення).

На сучасному етапі розвитку, українське законодавство потребує як вдосконалення вже створеного законодавства, зокрема щодо врегулювання питання із платіжними засобами та переказом коштів, так і прийняття нових норм, що врегулюють відносини між суб’єктами систем електронних грошей, забезпечать як належний захист користувачів так і зменшення ризиків самих систем, що надають відповідні послуги.

Информация о материале

Опубликовано: 03 июня 2013

Корреспондент: Золотой парень. Интервью с 27-летним бизнесменом-мультимиллионером Сергеем Курченко

Харьковский бизнесмен и владелец ФК Металлист Сергей Курченко в интервью Виталию Сычу и Александру Пасховеру в № 20 журнала Корреспондент от 24 мая 2013 года - о том, как за несколько лет превратить $ 200 тыс. в $ 300 млн.

Cвоим существованием Сергей Курченко ошарашил страну в декабре прошлого года, когда в возрасте 27 лет купил футбольный клуб Металлист (Харьков) у миллиардера Александра Ярославского. Тогда в прессе звучала цифра $ 300 млн, а Ярославский всячески давал понять, что расстался со своим детищем не по доброй воле, намекая на давление местных властей.

Журналисты с трудом собрали скудную информацию о Курченко, которая сводилась к следующему: молодой человек из Харькова закупает нефть и газ за рубежом в крупных размерах, каким-то образом сбывая это все в Украине. Найти же его фотографию не удавалось практически никому.

Его история не могла объяснить, как молодой неизвестный предприниматель, пусть и талантливый, так быстро разбогател в стране, где в последние годы успешно вести бизнес удается преимущественно предпринимателям, связанным с властью

Его история не могла объяснить, как молодой неизвестный предприниматель, пусть и талантливый, так быстро разбогател в стране, где в последние годы успешно вести бизнес удается преимущественно предпринимателям, связанным с властью. К Курченко быстро прилип образ человека, являющегося фасадом могущественных людей во власти, а сам он превратился в мифического персонажа, который стоит чуть ли не за каждой второй сделкой в стране.

В феврале Курченко объявил о создании Восточноевропейской топливно-энергетической компании (ВЕТЭК), холдинга, который, по задумке, должен был объединить все активы молодого бизнесмена, и огромные приобретения посыпались как из рога изобилия. Через неделю ВЕТЭК купил Одесский нефтеперерабатывающий завод (НПЗ), а еще через несколько недель - сеть газовых заправок в Германии Sparschwein, которая торгует топливом на 170 АЗС.

Немецкая сеть добавилась к 180 заправкам холдинга, торгующим газом и нефтепродуктами в Украине. Сама группа сейчас оценивает свою долю на рынке нефтепродуктов и сжиженного газа в 10-20 %, а на рынке трейдеров природного газа - в 10-30%. В течение пяти лет ВЕТЭК планирует занять пятую долю рынка розницы Украины, то есть АЗС.

Помочь Курченко загрузить такое количество заправок дизтопливом и бензином призван и Лисичанский НПЗ, ныне принадлежащий российской ТНК, за который бизнесмен поборется в ближайшем будущем.

Харьковчанин собирается выкупить у города госдолю в стадионе Металлист и построить баскетбольную арену в Харькове в качестве генерального инвестора чемпионата Европы по баскетболу - 2015

На спортивном фронте харьковчанин собирается выкупить у города госдолю в стадионе Металлист и построить баскетбольную арену в Харькове в качестве генерального инвестора чемпионата Европы по баскетболу - 2015, который пройдет в шести украинских городах. С таким размахом деятельности Курченко больше не мог уклоняться от общения с журналистами.

Первую в своей жизни встречу с прессой Курченко назначил на воскресенье в собственном офисе в Арене-Сити, в самом центре столицы. Затем попросил перенести встречу на два часа, опоздав и на нее: провожал казахстанских партнеров в аэропорт, извинился он. Во время дебютного интервью Курченко немного нервничал, шутил и громко смеялся. Все, что предприниматель рассказывал о своем трудовом пути, напоминало сказку об американской мечте: много работал, мало отдыхал, чуть везения, гора талантов - и за четыре года $ 200 тыс. превращаются в бизнес с оборотом $ 300 млн.

Все в этой бизнес-истории безукоризненно. Кроме одного - дело было в Украине. После беседы с Корреспондентом Курченко вновь отправился в аэропорт, чтобы попасть на матч своей команды в Харьков. Через несколько часов выяснилось, что эта игра стала знаковой для молодого бизнесмена. Металлист обыграл днепропетровский Днепр со счетом 2:1, впервые в своей истории добыв путевку в квалификационный раунд Лиги чемпионов, вытеснив оттуда завсегдатая турнира киевское Динамо.

- Как вам удалось к 27 годам стать мультимиллионером, скопить капитал, позволивший за очень короткое время совершить головокружительные приобретения

- Одесский нефтеперерабатывающий завод, ФК Металлист, сеть заправок в Украине и за ее пределами?

- Я знаю как минимум пять-шесть человек в России и Украине, у которых в этом возрасте было столько же, а может быть, и больше: [Михаил] Прохоров, [Роман] Абрамович, [Петр] Порошенко, [Константин] Жеваго. Как это получилось у меня? Я начал работать курьером в 15 лет в компании Экспогаз. Компания занималась газом, сетью заправок, установкой газового оборудования. С 16 до 20 лет я был менеджером по продажам. То есть 11 лет правильно, активно, системно занимался работой. Потом придумал заниматься оптом, до этого в Экспогазе такого направления не было. Затем я стал замдиректора, который курировал розницу и оптовые продажи.

- Свой первый капитал вы заработали в возрасте 20 лет на рынке недвижимости. Феноменально. Расскажите, что это были за проекты и сколько вы на них заработали?

- Это были годы, когда недвижимость за год росла [в цене] на 200-300 %. Банки кредитовали всех. Тогда обычный заемщик, как я, мог брать кредиты даже под 7-8 %. Это способствовало росту цен на недвижимость, потому что все стали брать кредиты. Харьков был такой город, в котором, с одной стороны, недорогая недвижимость, с другой - довольно высокий уровень жизни. Земля была недооценена. В Киеве это было невозможно. Киев был более продвинутым, и здесь понимали реальную стоимость недвижимости и земли. Начав торговать нефтепродуктами, я понял, что обороты, которые есть в Экспогазе, и то, что мы делаем, я могу делать и сам. Я хорошо расстался с хозяином Экспогаза Игорем Гуменным. Года четыре назад я купил эту компанию за очень небольшую сумму. Торговал оптом сжиженным газом и нефтепродуктами. Рынок сжиженного газа - он не такой уж и большой, в месяц 60 тыс. т. В деньгах это $ 60 млн. В те времена я продавал 5 тыс. т - это в обороте $ 5 млн. Заработанное вкладывал в оборотку нефтепродуктов. Плюс выстраивал отношения с банками, и тогда мне было понятно, что возможность привлекать деньги - это существенный инструмент для заработка.

- С какой суммой вы вошли в эту историю с недвижимостью и с каким капиталом вышли из нее?

- Вошел с небольшой суммой. Что касается выхода - трудно сказать. Бизнес-процессы шли параллельно. То, что я мог вытягивать из недвижимости, я вкладывал в нефтепродукты.

- Ну, например, вы вошли в 2004 году в недвижимость с $ 2 млн?

- Не с $ 2 млн, а с $ 200 тыс., заработанными в Экспогазе и частично взятыми в кредит.

- И с какой суммой вы пришли к 2008 году?

- Оборот продаж нефтепродуктов - 20 тыс. т в месяц, в деньгах - $ 20 млн. По ходу возникли разные дополнительные бизнесы - биржи, логистические компании и т. д.

- Иными словами, в 2008-м годовой оборот вашего бизнеса достигал приблизительно $ 300 млн?

- Но вы учтите, что это оборот. У трейдера доходность занимает около 3 % от оборота. Соответственно, годовая доходность - около $ 9-10 млн. Украина нефтепродуктов практически не производит, особенно в последние три года. Есть только одна система, которая производит, - это Укрнафта Игоря Коломойского, которая добывает 200 тыс. т, перерабатывает их и через свои 1,5 тыс. заправок продает. Все! Остальное - это импорт.

Возможно, залог успеха еще и в том, что все 11 лет я занимался одним направлением. Я мало таких бизнесменов знаю. Тот же Коломойский очень разнонаправленный бизнес ведет. Если бы он развивал только ПриватБанк или только нефтяной бизнес, вероятно, был бы сейчас не менее успешным, чем он есть. Второе - я понимаю, что компаний в Украине, которые могут привлекать дешевые деньги, не так и много. А если могут, то под 25% годовых. А чем же нужно заниматься, чтобы зарабатывать 25% на покрытие кредита, еще 10% - на текущие расходы и еще хотя бы 5% прибыли? Это какой же бизнес может давать 50% прибыли? Например, ВЕТЭК кредитуется в России под ставку 10%, в Европе - 7%.

- У вас своя сеть в Украине и Германии. Кстати, под каким брендом торгуете?

- В Украине? В течение трех-четырех месяцев мы все их объединим под брендом ВЕТЭК, у них будет один фирменный стиль.

- Я прочел справочную информацию о вашей компании и понял, что у вас есть довольно много заправок по продаже нефтепродуктов и сжиженного газа. Но я не понял, где все эти годы вы брали газ и нефтепродукты.

- Все эти годы мы оптом торговали газом, который закупали в России, Казахстане, Беларуси, Литве, у Кременчуга (Кременчугский НПЗ), перед закрытием ТНК-ВР мы покупали, наверное, 40 % того, что производил Лисичанский завод.

- Сегодня вы контролируете практически 70 % внутреннего рынка сжиженного газа.

- Это далеко не так. Нашим конкурентам выгодно преувеличивать. Их пиарщики и юристы придумывают, что у нас большая доля рынка, мы недоплачиваем налоги, и начинают об этом писать.

- А это не так?

- Это и близко не так. По сравнению с нашими конкурентами мы самые законопослушные.

- Вы недавно купили Одесский НПЗ, сделали шаг к построению цепочки. Кстати, за сколько купили, если не секрет?

- Это не просто секрет - неразглашение прописано в договоре с Лукойлом. Вы хотите, чтобы они нас оштрафовали за то, что мы вам рассказали?

- В прессе была озвучена цифра $ 300 млн.

- Это неправда. Лукойл - одна из двух крупнейших нефтеперерабатывающих компаний в России, но они остановили завод из-за нерентабельности. Сколько, по вашему мнению, должен стоить актив, который генерирует убытки и даже стоячий приносит минимум $ 3 млн убытка в год?

- Главная проблема Лукойла - неспособность этот НПЗ загрузить нефтью.

- Лукойл добывает 90 млн т нефти в год, а Одесский НПЗ способен перерабатывать 3 млн т. Но рынок Украины сформировался таким образом, что импортные нефтепродукты завозить выгоднее.

- Зачем вам НПЗ на рынке, где завозить нефтепродукты выгоднее, чем их производить?

- Конъюнктура рынка постоянно меняется. Например, Лукойл и ТНК - у них два завода [в Украине], они пять лет работали здесь. Они большие, и у них 95% прибыли - от добычи нефти. Себестоимость 1 т - $ 200, на рынке она стоит $ 800. Крупный и мелкий опт нефтепродуктов - там заработки $ 10-15 на 1 т. Им ловить эти $ 10-15 нет экономической целесообразности.

- Вы думаете, что сможете конкурировать с литовским, белорусским бензином?

- Можем, в первую очередь, с эффективностью продаж. И с заметным отрывом. В ближайшее время мы утвердим наши планы и будем смотреть, что модернизировать.

- Каков полный список ваших профильных и непрофильных активов? Во сколько вы оцениваете свой бизнес?

- Во сколько можно оценивать Одесский завод, который вчера был убыточным? Во сколько можно оценивать футбольный клуб Металлист, приносящий в год минимум минус $ 70 млн, который вырастет раза в полтора, когда мы выйдем в Лигу чемпионов? Тот же клуб Металлист - вероятно, можно его продать за $ 300 млн, а возможно, придется кому-то доплатить $ 150 млн, чтобы его взяли.

- Второй вариант маловероятен.

- Очень вероятен. Вы хотите купить?

- Если вы доплачиваете $ 150 млн за Металлист, это интересное предложение. Пожалуй, заберем.

- (Смеется.) Я не вывожу деньги из бизнеса, я их все инвестирую. В Украине рынки растут. Поэтому все, что я зарабатываю, я инвестирую в Украину. Одесский завод, ФК Металлист, баскетбол в Харькове, сегодня они, может быть, ничего не стоят, но я уверен, что они будут стоить в будущем.

- Вести в Украине бизнес в особо крупных размерах без покровительства властных структур невозможно. Такова действительность.

- А вы согласны с тем, что следствием таких взаимоотношений олигархов и власти, как правило, бывают какие-то активы, и на них что-то зарабатывается. У нас появилось два актива - Металлист и Одесский завод. Один я купил у [Александра] Ярославского, колоссально убыточный проект, и второй я купил у Лукойла - на вчера убыточный проект. И то и другое купил без помощи власти. Назовите мои активы, которые давали бы мне возможность зарабатывать деньги?

- Прокомментируйте информацию СМИ, что во многом ваш успех определен близкими отношениями с Артемом Пшонкой, сыном генерального прокурора, а также с ближайшим окружением Президента Украины - первым вице-премьером Сергеем Арбузовым, министром доходов и сборов Александром Клименко. Вы знакомы с этими людьми? Как связь с ними защищает ваш бизнес?

- Ни с одним из тех людей, кого вы назвали, у меня нет необходимости общаться. Их должности и их положения не предполагают никакого соприкосновения с моим бизнесом.

- Это в Швеции бизнесмену не нужно общаться с прокурорами и налоговыми начальниками.

- Это сказки, что нас как-то поддерживают или помогают власти. Если бы у нас была возможность общаться с этими людьми и тем более использовать какие-то преференции от власти, мы бы шли принципиально иным путем. Посмотрите, процентов 80 из того, что мы продаем, - оно не из Украины. И экономика в основном делается на эффективной закупке, а не на эффективной продаже.

- То есть вы крупнейший украинский бизнесмен, обладающий двумя убыточными активами, и все?

- Но у нас есть очень неубыточный трейдинг в Украине, в мире, в Европе.

- В последние годы очень многие предприниматели жалуются на бизнес-климат в стране. Как вам бизнес-среда, как здесь работается?

- Как и в любой стране, в Украине есть плюсы и минусы для бизнеса. Плюсы в моем понимании - это то, что в последние три года условия работы стабильные.

- Но многие жалуются, что они стабильно плохие.

- В моем понимании плюсов больше, чем минусов. Мы модернизируем Одесский НПЗ, запускаем его, еще ведем переговоры по Лисичанскому НПЗ. Надеемся прийти к какой-то договоренности с Роснефтью. Я общаюсь с огромным количеством российских, белорусских, казахстанских, европейских нефтяных компаний. Никакого страха у них в части захода в Украину нет.

- Смотря какой это страх. Например, страх импортеров перед вечной угрозой по несколько месяцев сидеть на таможне или платить крупную мзду. Условия на рынке для всех разные. С вас требуют на таможне взятки? Вы платите их при ввозе топлива в Украину?

- Мы завозим нефтепродукты уже восемь-девять лет, у нас нет в этом необходимости.

- А у других она есть.

- Я предполагаю, что массовых взяток, того, о чем вам рассказывают, нет. Какие-то субъекты хотят что-то сэкономить, завести не то качество, поменять код, указать не то количество и т. д. И в этом случае таможня предъявляет какие-то требования. Они [импортеры] предлагают эту проблему "решить”. Таможня отказывается, и те говорят, что у них вымогают деньги.

- Меняем тему. Вы уже рассчитались с Ярославским за Металлист? Во сколько вам обошелся клуб?

- У нас была рассрочка, и 15 мая мы полностью выполнили свои обязательства. В договоре есть пункт о конфиденциальности, но я вас уверяю, что сумма, которую он получил, более чем справедливая. С точки зрения бизнеса он сделкой более чем доволен.

- Вы пообещали чуть ли не удвоить бюджет Металлиста, поставив перед клубом задачу в ближайшие годы выиграть золото чемпионата Украины.

- Хоть бы он не утроился! (Смеется.) Мы уже купили пять футболистов, всем подняли систему мотивации, подняли премии за игру и уже подписали с властью договор, что мы покупаем стадион Металлист за $ 70 млн. В этом сезоне мы практически взяли второе место в национальном первенстве, в следующем сезоне хотим подняться выше. Но как только закончим этот сезон, через три-четыре недели подробнее расскажем, какие у нас ближайшие цели.

- Вы в Харькове нечасто бываете, даже в Киеве редко, больше в Европе. Где, в каком городе обитаете?

- Часто бываю в Женеве, в Цюрихе, поскольку там много нефтетрейдеров. Часто бываю в Москве.

- Какой город называете своим местом жительства?

- Киев.

- Вы долго занимались карате, тайским боксом. И лично нанимаете охранников. Вы их в спарринг приглашаете?

- Охранников, которые будут работать со мной, на собеседование я приглашаю. Потому что очень важно иметь эмоциональный контакт. Я общаюсь с каждым 15 минут, но спарринги - это ерунда.

Информация о материале

Опубликовано: 03 июня 2013