Главная

Парк Кернеса витратить 9 мільйонів на велодоріжки та тротуари біля маєтків харківських нуворишів

Комунальне підприємство «Центральний парк культури та відпочинку імені М. Горького» 21 вересня за результатами тендеру уклало угоду з ТОВ «Будівельна компанія Будресурс» щодо реконструкції пішохідно-транспортної мережі на суму 8,82 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Ремонтні роботи будуть проведені в районі спортивного комплексу по вул. Біла Акація в Харкові, їх планують виконати в 2015-2016 роках.

Будуть побудовані велодоріжки (6825 кв м), тротуари (2858 кв м), проїзджу частину (2344 кв м), викласти тротуари фігурними елементами мощіння та інше.

Власником ТОВ «Будівельна компанія БУДРЕСУРС» є Роман Колісник, який раніше був серед засновників ТОВ «ДБК «Уровень», що входить до переліку підозрілих контрагентів парку ім. Горького.

Район Білої акації поряд з парком ім.Горького у Харкові

Заявки на участь в тендері також надіслали ТОВ «Грандбуд Україна» та ТОВ «Альбус Груп», яку не допустили до торгів через відсутність довідки з податкової інспекції про наявність зареєстрованих рахунків в двох банках. ТОВ «Альбус Груп» заснувала Олена Колеснік, директором підприємства є Артем Краснов. Їх пропозиція була на 49 тис грн дорожчею.

Таким чином, єдиним конкурентом було «Грандбуд Україна», яке пропонувало виконати роботи за 9,47 млн грн.

ТОВ «Грандбуд Україна» заснував Юрій Пєнцов. Вигравати тендери вона почала у 2010 році й за три роки отримала підрядів на 67,12 млн грн. Більшість з них – 62,93 млн грн., були від парку імені Горького.

Маєток колишнього першого віце-мера Сергія Політучого

В 2015 році правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом розтрати бюджетних коштів. За даними правоохоронців, з липня по вересень 2014 року директор Парку Дмитро Поздєєв у змові з директором ТОВ «Грандбуд Україна» вчинив розтрату бюджетних коштів на суму 240 тис грн. шляхом завищення вартості придбаної техніки.

Зараз засновником та директором підприємства є Олександр Олійник.

Вулиця Білої Акації є однією з найбільш елітних у Харкові. Там мають маєтки мітрополит Харківський та Богодухівський Онуфрій, екс-заступник начальника УСБУ в Харківській області Микола Колеснік, донька керівника міської парторганізації «Солідарність» Карина Давтян та ін.

Информация о материале

Опубликовано: 29 сентября 2015

Мільйонери

Поліцейські підійшли до вагітної жінки, яка сиділа із пластиковою склянкою на бетонних сходах біля метро. «Не сидіть на холодній плиті, простудитеся», - звернулася до неї патрульна Ніна. Тут, як тут з’явився беззубий чоловік у потертих штанях, сорочці і піджаку і почав говорити із жебрачкою угорською.

«А ви, пробачте, хто?» - запитав у нього інший патрульний. «Я..? Я бізнесмен, не хвилюйтеся. Ця жінка каже, що розуміє російську мову, і має документи».

Беззубий бізнесмен? Навряд чи. Скоріше за все, він – шеф жебрацької братії підземки на Майдані. Це зрозуміли і патрульні, проте документів у нього не попросили.

Світ вільних людей

Втративши дах над головою, українець, який не має родини і жодних матеріальних заощаджень, отримує високі шанси потрапити в жебрацьку мережу, котра заробляє на хліб з ікрою для свого очільника.

Звісно, далеко не всі люди, які стоять біля метро та на вулицях із табличками «Дайте грошей на хліб», входять до злочинного клану. Є серед них чимало людей, які вважають себе вільними, і їх повністю задовольняє життя на вулиці.

«У бомжів насправді є робота. Вони збирають брухт, здають його, і щодня отримують по 200-300 гривень. На місяць це виходить 7,5-9 тисяч гривень, якщо працювати без вихідних. А ви стільки заробляєте? Ні? То хто з вас бомж?» – риторично запитує психолог Андрій Васильович, який займається реабілітацією тих безхатченків, які виявили бажання повернутися до нормального життя.

Але навіть з такою «зарплатнею» бомжам доводиться ночувати де прийдеться: житло їм здавати ніхто не хоче, а в готелі не пускає охорона.

Тож і доводиться грітися на вокзалах, у підвалах і під мостами. Там їх зазвичай і знаходять представники організованих угрупувань, що вербують людей на «роботу» жебрака. Пропонують дах над головою в обмін на свободу. Багато хто погоджується.

Пропонують дах над головою в обмін на свободу

«Приходять, кажуть, з нами буде простіше, будеш у безпеці, ганяти не будуть, зробимо тобі документи. Обіцяють дати дах над головою і годувати,- розповідає 21-річний безхатченко Роман.- Але я про їхні порядки чув. Зробиш щось не так – у лісі закопають, і ніхто ж навіть не знатиме, особливо якщо родичів нема. Воно мені треба?»

«Вільні» бомжі намагаються уникнути пастки, у яку їх затягують вербувальники. Адже робота на когось значить перехід у статус рабів – а так вони називають людей, які мають де жити, працюють і створюють сім’ї. І справді, правоохоронці пояснюють – жебраки-найманці живуть за містом в антисанітарних умовах, по 10-15 чоловік у кімнаті, і щодня їх на машині возять на «роботу», а забирають увечері, перед цим добряче почистивши кишені.

Темний бік. Кримінальні клани

Жебракувати в Україні закон не забороняє, тому безхатченки щодня спокійно ходять по вагонам метро і просять людей пожертвувати їм на лікування або просто на хліб та воду для міфічних дітей.

Перед виходом на «роботу» жебраки проходять детальний інструктаж – що говорити, як відповідати на питання, кому телефонувати у випадку виникнення проблем.

Для кожного із них підбирають образ, у якому він виглядає найбільш органічно. Для більшої переконливості йому дають милиці, марлеву пов’язку, відповідний одяг – інколи досить пристойний – коли гроші просить «мама, у якої син лікується в Охмадиті».

Заробіток жебрака напряму залежить від акторських здібностей. Постановка голосу, чітка коротка промова, потрібна інтонація – усе це підбирається для того, щоб меседж дійшов до цільової аудиторії, яка найбільш довірлива і жаліслива. Безхатченки розповідають, що найкращі актори можуть і три, і чотири тисячі щодня збирати.

«Найчастіше спіч починається зі слів «Вибачте, що до вас звертаюся», у ньому присутні слова «мені дійсно потрібна допомога», але при цьому інтонація штучна, сльозлива – 99%, що перед вами професійний жебрак, - ділиться досвідом столичний міліціонер Віталій Сидорчук, який уже не перший рік працює у Службі охорони громадського порядку. – Розумієте, жебраків дуже багато, тому для кожного унікальний текст не пишуть. Людей з однаковими текстами просто розставляють по різних кінцях міста – так це важче помітити».

Правоохоронці пояснюють – в Україні є кілька видів образів, які використовують заради жебрацтва:

1) вагітні та жінки з дітьми – їм вдається зібрати найбільше грошей;

2) набожні бабусі – стоять з іконкою на колінах і постійно моляться,

просять на ліки та на їжу;

3) хворі та інваліди – демонструють свої каліцтва: шрами, відсутність кінцівок, нариви;

4) жебраки з тваринами – просять гроші на корм;

5) «ветерани» - мовчазні та серйозні чоловіки у формі, іноді з каліцтвами; раніше вдавали з себе воїнів Афганістану, тепер – бійців АТО; ця категорія зараз зустрічається все рідше.

І справді, ТЕКСТИ і самі були свідками чарівного перевтілення молодого худорлявого темноволосого чоловіка, який протягом кількох місяців удосконалював свій образ на станції метро «Золоті ворота» і «Лук’янівська».

У юнака є великий горб на спині, раніше він ходив вагонами і співав українських пісень, а тепер ще й демонструє свіжу рану на руці

Спочатку він просто стояв і тримав у руках табличку «Допоможіть. Умирає син», потім просив уже на колінах, згодом почав носити ще й величезні окуляри з подвійними лінзами і щосили кривити обличчя так, наче от-от заплаче.

Роботка не з легких. Жебрак не має права виходити з образу

Роботка не з легких. Жебрак не має права виходити з образу, за ним постійно наглядає так звана «охорона» - людина, яка допомагає жебраку вирішувати проблемні питання, наприклад, коли хтось починає довго з ним розмовляти (той же журналіст або працівник соціального центру, який хоче допомогти) або погрожувати (як от міліція). Наприкінці дня охоронець забирає виручку від жебракування.

«Зазвичай лише 20-30% заробітку жебрак може залишити собі – це залежить виключно від бажання «даху». А інвалідам узагалі нічого не дістається. Вони працюють за їжу і дах над головою», - говорить В. Сидорчук.

Невидимі

У міліції жебрацьким бізнесом мають займається два управління – громадської безпеки та управління по боротьбі із організованою злочинністю. У правоохоронних органах відхрещуються від підпільного кришування жебрацького бізнесу. Хоча знайти жебрака простіше простого – оскільки територія міста чітко поділена на сектори, жебраки постійно стоять на одних і тих же місцях, і відслідкувати їх оточення не важко.

До речі, за підрахунками МВС, щодня у Києві жебраки збирають близько 1 мільйона гривень. З цих грошей, припускаю, можна виділити цілком переконливу суму, яка зробить бізнес невидимим для міліціонера.

Та інші деталі роботи жебрацьких кланів міліція журналістам розповідати не хоче. Мовляв, якщо розкажуть детальні схеми роботи, то вже до них виникнуть питання: «Якщо ви в курсі того, що відбувається, то чому нічого не робите?» Тому ТЕКСТИ спілкувалися із правоохоронцем на умовах анонімності.

«Одна точка – це 50-100 гривень на день, залежно від місця розташування. Їх дають «смотрящі»,- каже нам Павло Н., працівник київського УБОЗу. - Мафію жебраків очолюють цигани і молдавани, а також кілька етнічних українців. Кожен із них має свій клан, їх у Києві до десяти.

Вони долучають до «бізнесу» молодих сильних чоловіків віком від 20 до 35 років, які виконують роль наглядачів, отримуючи свою частку від прибутку. Але в бізнесі надовго не затримуються – максимум 10 років, поки не потрапляють у поле зору міліції за інші злочини, або не гинуть від рук банд-конкурентів. Є і такі, які накопичують капітал і переходять у менш небезпечний бізнес – торгові точки на базарах, МАФи тощо».

Банди жебраків у теплі пори року мігрують із провінційних до більших міст. Бо чим більше місто, тим більші прибутки.

«Це групи по 25-50 чоловік. У літній сезон можна поселити жебраків у саморобних наметах, так вирішується проблема притулку».

Павло пояснює – боси ховаються дуже ретельно, їх імен ніхто не знає, міліція виходить тільки на виконавців, з якими і домовляється про співіснування.

«Навіть сама «охорона» і десятники не знають реальних імен свого начальства, тож і здати міліції їх не можуть, якби їх навіть катували. На всі зустрічі приходить посередник, він забирає гроші і передає інформацію «на гору». Ходять чутки, що ці пани мають легальний бізнес для прикриття, чим вони пояснюють свої великі будинки і шикарні автомобілі», - розповідає міліціонер.

За словами нашого співрозмовника, українське законодавство побудоване таким чином, до довести вину організаторів жебрацького бізнесу майже неможливо. Для цього треба, щоб жебраки самі звернулися до міліції із відповідною заявою. Але для них це реальний ризик не дожити до завтра. «Шістку» швидко ліквідують – поб’ють до смерті, накачують наркотиками або втоплять.

Світлий бік. Благодійники

У столиці, де нараховується близько 20 тисяч безхатченків, є всього лише один заклад для них. Біда в тому, що одночасно тут може проживати 166 підопічних – їм дають одяг, взуття, лікують та годують. Але це задоволення триває недовго – безпритульний може затриматись тут максимум на 5 днів.

У соціальні центри професійні жебраки не звертаються. Більше того, вони і від допомоги пересічних громадян відмовляються. Благодійники запитували у кількох жінок, які мандрують вагонами метро на відрізку від метро Лісова до Арсенальної, де можна знайти їхню дитину, щоб допомогти медикаментами, продуктами і грошима, переконавшись, що дитина хвора, як вони і розказують. Але вони відмовилися давати якісь контакти або інші координати, попросивши розрахуватися на місці.

У колишній будівлі дитячого садочка на лівому березі Києва працює найбільший в Україні благодійний фонд, який допомагає бездомним та малозабезпеченим їжею, одягом, лікуванням та працевлаштуванням. Називається він «Соціальне партнерство». Сюди щодня звертаються за допомогою півтори тисячі нужденних. Але лише невеличкий відсоток людей, які отримують тут підтримку, просять допомогти їм із працевлаштуванням.

Сирота Ігор Кондратьєв – виняток із правил. У надії змінити своє життя на краще він приїхав сюди аж з Кіровограду – про фонд йому розповів знайомий. Тепер Ігор працює тут перукарем, паралельно ходить на курси перукарського мистецтва, щоб отримати диплом, і влаштуватися на більш престижну роботу. У фонді він не отримує зарплатню, але має безкоштовний дах над головою і триразове харчування.

«Я – перукар-самоучка. В інтернаті всіх стриг, от і набив руку», - каже юнак.

Хлопець налаштований позитивно. Він вірить у те, що вже найближчим часом стане повністю самостійним та здобуде фінансову свободу.

«У принципі, знайти роботу для безхатченка можна. Робота їм дістається низько кваліфікована (сторож, прибиральник, будівельник, робота в полі), але принаймні – це старт до нового життя», - пояснює менеджер проекту «Кияни для киян» Світлана Воронова.

Благодійний фонд щодня отримує від небайдужих громадян пакунки з одягом. Світлана Воронова працює у «банку одягу», де безпритульні можуть вибрати для себе нове чисте вбрання.

«Навіть один день на вулиці змінює людину, її психологію. А після того, як вони так живуть місяць, рік, деформація лише поглиблюється. Бомжі звикають до такого життя, до легких грошей, і йти на роботу в них більше не виникає бажання», - пояснює психолог.

От хто справді страждає від мафії – це інваліди і діти. Вони є рабами цієї жорстокої системи. В інвалідів забирають документи, дітей накачують алкоголем, медикаментами або наркотиками. Тому грудні діти регулярно вмирають прямо на руках у «мамусь».

На відміну від захисників прав людини, міліція дивиться на це крізь пальці, бо зв’язуватися з такими справами – річ марудна. Простіше виконувати показники на більш очевидних порушеннях, а не проводити величезне, тривале розслідування – хто і як організовує бізнес на жебраках.

Информация о материале

Опубликовано: 29 сентября 2015

«Лупайте сю скалу!»

В ситуации с законом о свободной экономической зоне «Крым» это произошло буквально. Закон вступил в силу 27 сентября 2014 года, а 24 сентября текущего года президент Петр Порошенко распорядился разработать и внести в ВР проект о его отмене. О таком намерении президент сообщил во время встречи с лидерами крымскотатарского народа Мустафой Джемилевым и Рефатом Чубаровым. Последний и обнародовал эту важную новость с оптимистическим прогнозом, что проект будет внесен в парламент к очередному пленарному заседанию, то есть уже через неделю. Официального сообщения от АП не последовало, а партийный сайт БПП новость подал со ссылкой на заявление Чубарова в вечернем телеэфире. Поэтому включаем счетчик и напоминаем, почему это нужно сделать.

Без сомнения, на решение Петра Порошенко в значительной мере повлияла акция по блокаде поставок в Крым, инициированная Меджлисом, в первые же дни которой вскрылись потрясающие воображение объемы злоупотреблений и наживы. Не будем забывать, что он был в курсе — ее началу предшествовала встреча с лидерами крымских татар. Но негласное «добро» на Банковой, по информации ZN.UA, выхаживалось по кабинетам полтора-два месяца. А намерения крымских украинцев блокировать пункты пропуска для давления на оккупационные власти после серии задержаний, арестов и обысков крымскотатарских и украинских активистов были заявлены еще раньше — впервые о предлагаемой формуле «продовольствие в обмен на свободу» мы писали еще весной этого года.

Уместно также напомнить, что требования не принимать, не подписывать, ветировать, а затем — и отменить закон о фэйковой СЭЗ звучали от организаций крымских украинцев, Меджлиса, экспертного сообщества, правозащитников, журналистов весь год его действия. Власть оставалась глуха — эти голоса заглушал звон монет в карманы тех, кто закон пролоббировал. Даже тогда, когда все самые пессимистичные прогнозы по поводу негативных последствий для государства стали явью. Благодаря этому закону админграница между Херсонщиной и аннексированным Крымом обрела все атрибуты и режим государственной; в теле украинской экономики (и политики, как ее производной) разрослась еще одна коррупционная опухоль; граждане Украины с крымской регистрацией были дискриминированы по территориальному принципу — им «приклеили» статус нерезидентов, со всеми ограничениями, которые есть у иностранцев.

В это время в Крыму набирал обороты маховик репрессий ко всему украинскому и крымскотатарскому, шли аресты, обыски, выдворение за Перекоп несогласных и судилища над политзаключенными.

Оккупационная власть могла не заботиться о том, как удержать на потребительском плаву «остров» — все необходимое (кроме днепровской воды, перекрытой еще в 2014-м) поставляли «жадные хохлы» — так о нас пишут в крымских СМИ. Лидеры этих самых жадных взывали к Западу с просьбами-требованиями усилить санкции и заставить Россию платить за Крым бОльшую цену.

И в это же время почти весь крупный украинский бизнес в Крыму (за исключением экспроприированных активов Коломойского, Жеваго, Сенченко) выстраивал схемы «на два фронта», договаривался по контрабанде с Аксеновым, топтал ковры в кабинетах и номерах отелей Москвы и Киева; выгуливал чиновных vip-ов на яхтах в европейских акваториях; выводил активы на офшоры, без оглядки на санкции прописывался в российских госреестрах и менял таблички на крымских офисах; а с офисов на материке отправлял товары в Крым и транзитом — на Россию, не платя налоги в казну Украины и жируя на сверхприбылях от разницы в цене на харчи.

Объемы поставок из украинских «гумконвоев», с обнуленными налогами и беспошлинно следующих в «СЭЗ «Крым», ZN.UA отслеживало регулярно. Ответы на информзапросы автора к Государственной фискальной службе, конечно же, показывают нам только надводную — легальную — часть айсберга, а подводная всегда больше. Тем не менее, можем констатировать, что за 11 месяцев действия закона о зоне «Крым» в нее, по данным ГФС, было поставлено товаров на 1 миллиард 40 миллионов 525 тысяч долларов США. Для наглядности: объем этого «товарооборота» в одну сторону сопоставим с годовым бюджетом «Республики Крым» на 2015 год и с лихвой превышает дотации и субвенции из федерального бюджета РФ (50,7 млрд руб.). Это не считая сумм экономии для Кремля по созданию условий для энергонезависимости аннексированного полуострова, заработанной на поставках в Крым электроэнергии по кабальному контракту с украинским госпредприятием.

Когда по обе стороны Перекопа звучат опасения, что прекращение поставок c украинского материка приведет к голодомору на полуострове, важно уточнить, что четверть всех поставок (по стоимости) — это не еда. Это минеральное топливо, нефть и битуминозные материалы — их было поставлено на сумму почти 248 млн долл. А уже потом идет мясо и мясопродукты, молочка и яйца, сахар, алкоголь, орехи и овощи. Когда представители Оппозиционного блока в эфирах ток-шоу льют слезы по гибели украинских фермеров, которые понесут от блокады поставок в Крым колоссальные убытки, хочется спросить о масштабах убытков, которые понес бюджет Украины, а значит, и эти фермеры, вследствие создания этой «офшорки» на оккупированной территории. Подсчитать невозможно, особенно с учетом потерь политических и моральных. Минуя манипуляцию с заботой представителей крупного бизнеса о судьбах малого, все же уточним их потери с помощью цитаты еще одного озабоченного судьбой украинских земледельцев — крымского «спикера» Владимира Константинова. На днях он поведал, что звонил (!) херсонским предпринимателям: «Они назвали цену, по которой они производят и продают в Крым продукцию. Здесь они продают дороже в три-пять раз». То есть для них блокада — это не убытки, это потеря сверхприбыли. Но фермерский «набор», конечно, копейки в сравнении со схемами крупных игроков.

Прекратить это, по сути, инвестирование в экономику оккупационной территории можно было в любой момент. Нужна была только политическая воля президента для того, чтобы сказать «нет» всем бенефициарам этой «офшорки». От бывшего замглавы АП Косюка, олигархов Ахметова, Фирташа и прочих воротил схем с НДС и серым экспортом разного калибра — до мелких контрабандистов и аферистов, промышляющих между украинским и российским КПП. Но ее не было. Не только у президента. Лидеры меджлиса пошли ва-банк тоже только сейчас.

Во-первых, потому что развеялись последние иллюзии, что крымский вопрос можно сдвинуть с мертвой точки дипломатическими усилиями и руками международных организаций.

Во-вторых, потому что крымская тема уходит с повестки дня мировой политики.

В-третьих, потому что СЭЗ «Крым» превратилась в огромный пылесос, вымывающий ресурсы из Украины и одновременно укрепляющий оккупационный режим.

И, в-четвертых, каждый день сидения без активных действий по защите прав соотечественников, преследуемых в Крыму, — смерти подобен. И речь тут не о политиках — о каждом из политических переселенцев из Крыма.

Момент для начала блокады поставок был выбран удачно. Россия испытывает заметное истощение от действия санкций. Украинские товары — об этом мы уже многократно писали — идут транзитом на Россию, восполняя дефицит от введения так называемых антисанкций. По сути, как говорит Рефат Чубаров, «путинский план импортозамещения выполняется за счет скрытого экспорта из Украины через Крым». Украина (не без давления Запада) наконец-то сподобилась на введение собственных санкций (качество списков — вопрос отдельный). Впереди — ноябрь, период лютых штормов в Керченском проливе, а это значит, поставки в Крым российских товаров будут осложнены именно в тот момент, когда украинские запасы закончатся. Впереди — зима, и самое время поговорить о блокаде поставок электроэнергии в Крым (конечно, если сама Украина к тому времени обойдется без кабального контракта с российской компанией). Впереди — заседание Генеральной ассамблеи ООН, где вопрос нарушения прав крымскотатарского народа должен получить особое звучание.

«В первую очередь, мы исходили из того, что крымскую тему надо немедленно возвращать в повестку международной политики. Все, что будет дальше обсуждаться в вопросах взаимоотношений между Россией и Украиной, вопросах войны России против Украины, вопросах восстановления территориальной целостности, не должно и не может обсуждаться без вопроса Крыма и без крымских татар. Возможно, одной этой акцией мы не сможем утвердить все наши ожидания, но это не единственная акция. Второе — крымские татары, возможно, кому-то это и не понравится, но приобретают сегодня свою правосубъектность», — говорит Рефат Чубаров.

Вопрос не праздный — можно ли бороться за права человека и целого народа, нарушая права других, тех же олигархов и фермеров с перевозчиками, к примеру? Ведь закон о СЭЗ — действующий. Не будем лукавить: акция проходит по шаткой досочке закона, часто ее заваливая, под бдительным присмотром правоохранителей, которые исключают потасовки с водителями фур и упреждают появление «частных армий» крупного бизнеса, но исков в суды, думается, не избежать.

Власть заняла позицию стороннего наблюдателя со знакомыми признаками гибридной войны: «Это гражданская акция, это инициатива меджлиса крымских татар, это право граждан Украины»... Некоторые обозреватели уже похвалили власть за то, что она наконец-то начала использовать в борьбе с оккупантом его же методы. Существенная поправка: эта экономическая гибридная война ведется, в том числе (если не в первую очередь), против своих же олигархов и более мелкого бизнеса, которому сверхприбыльная торговля с оккупантами была позволена законодательно. Поэтому пусть гибридные методы и далее используют участники гражданской блокады, у них это хорошо получается, взяток они не берут и даже называют себя «крымским Майданом».

Но власть должна делать свою работу — отменять законодательство, приведшее к огромным потерям бюджета и росту коррупции, и принимать новое — адекватное нынешней ситуации в воюющей стране.

Это несложно. Законопроект, разработкой которого, по словам Рефата Чубарова, должны были начать заниматься в АП и правительстве уже в пятницу, может быть по-военному лаконичен.

1. Закон о СЭЗ «Крым» отменить. 2. Поручить Кабмину разработать и подать в месячный срок законопроект об экономических взаимоотношениях с оккупированными территориями. Третьей статьей должны быть урегулированы вопросы налогообложения украинских хозяйствующих субъектов на оккупированных территориях Крыма и Севастополя. Для этого вполне сгодится статья 15 закона о СЭЗ (эвакуация бизнеса с временно оккупированных территорий), которую можно «оставить в живых» в виде временного акта КМУ.

Экономический эксперт Фонда «Майдан иностранных дел» Юрий Смелянский, многие рекомендации которого были взяты на вооружение организаторами акции, так изложил для ZN.UA алгоритм действий власти в условиях гражданской блокады поставок в Крым:

«После отмены закона Украины о СЭЗ «Крым» должно последовать замораживание любого ресурсного и товарного (включая электроэнергию) обеспечения территории оккупированного Крыма. Это — точка обнуления, длительность этого периода 2–3 месяца (в первом приближении, но он может быть продлен).

За это время разрабатываются и принимаются или ЗУ «Об особых экономических отношениях с оккупированными территориями», или вносятся изменения в закон об временно оккупированных территориях. К разработке в обязательном порядке необходимо привлечь круг экспертов и общественных деятелей, системно занимающихся вопросами деоккупации и реинтеграции Крыма.

Статья 15 закона о СЭЗ «Крым» временно, до разработки Закона (п.2) применяется в скорректированном варианте в виде подзаконного акта Кабинета министров Украины.

В едином реестре плательщиков налогов (как для физических, так и для юридических лиц) вводится примечание «оккупированная территория» для субъектов, имеющих регистрацию на Крымском полуострове, которая означает признак необложения налогами и отсутствие подотчетности в связи с невозможностью осуществлять работу налоговой службы на оккупированной территории».

До конца 2015 года, как считают эксперты и отдельные организаторы акции, должно быть принято решение о создании в Херсонской области режима максимального благоприятствования для развития бизнеса, привлечения инвестиций в социально-экономическое развитие региона (статус — СЭЗ, ТПР или что-то иное — не важен, главное — цель и условия ее достижения).

Теперь к вопросу об украинских гражданах, лишенных вследствие блокады возможности приобретать продукты питания украинских производителей. По мнению Юрия Смелянского, необходимо в течение все тех же 2–3 месяцев «обнуления» поставок соорудить из быстросборных конструкций на прилегающей к админгранице между Херсонщиной и Крымом территории «узлы обмена» (хабы).

«Жители оккупированного Крыма, по предъявлению украинского паспорта, могут приехать и приобрести весь необходимый объем благ. Это и будет проявлением заботы и внимания со стороны государства в отношении своих граждан, оказавшихся в оккупации. «Узлы обмена» являются также и транспортным узлом, который обеспечит бесперебойный доступ на всю территорию Украины для крымчан», — считает эксперт.

В предыдущем материале по этой же теме мы писали, что в КМУ уже давно лежат предложения Госслужбы по вопросам Крыма о новом порядке передвижения товаров. Если вкратце, то суть их сводится к тому, что большегрузных автомобилей с товарами на территорию Крыма больше пропускать нельзя, но люди для своих нужд и для мелкого бизнеса могут провезти товары (ограниченные по списку и весу) на легковых авто.

Добавим также, что хабы на «границе», кроме удовлетворения потребностей украинских крымчан в более дешевых и привычных продуктах питания, лекарствах, бытовой технике, ее гарантийном обслуживании и т.д. также должны иметь возможность предоставлять государственные услуги — оформление документов, юридические консультации и проч. (и здесь видится просто идеальная площадка для реформаторов сферы госуслуг, и не только).

Если эти рекомендации и перекликающиеся с ними предложения инициаторов гражданской блокады власть выполнит — есть шанс, что Крым не отдалится, как опасаются многие, а наоборот — приблизится. Потому что люди увидят реальные наступательные шаги власти против коррупции и сращивания украинского бизнеса с оккупантами и реальные шаги по защите прав притесняемых групп в Крыму. Почему так приветствуют блокаду патриоты в Крыму — они уже заждались, когда же кто-то даст оккупанту по зубам. Хоть так — гибридно, со слабыми признаками присутствия государства в экономической войне, которая ведется силами гражданского общества. К слову, в вопросе освобождения крымских политзаключенных (одно из главных требований акции) лидеры Меджлиса на власть больше не полагаются. По словам Рефата Чубарова, роль переговорщиков в деле освобождения крымских узников совести могут выполнить… те же олигархи, бизнес которых был блокирован. Формула та же — товар в обмен на свободу.

Серьезность участия в этой «войне» президента определится уже в ближайшую неделю, поскольку она предполагает совершенно конкретный продукт деятельности его администрации — законопроект об отмене закона о СЭЗ, внесенный в парламент как неотложный, который будет поддержан коалиционными фракциями. Если этого не произойдет, наступит второй этап гражданской акции, называть который ее инициаторы не спешат. Но мы же понимаем, в каких местах тогда появятся посты блокады. А аналитики и обозреватели, которые воспринимают небольшое количество людей на «границе», грядущие холода и отсутствие жирных бюджетов признаком скоротечности акции, могут сильно ошибиться. Они просто не помнят или не знают, что такое крымскотатарские акции протеста. В первый день Курбан-Байрама на все три блокпоста готовили 350 порций плова (это точный подсчет участников акции). Но если что — через несколько часов в месте сбора будет в десять раз больше. И это будет уже совсем другая игра.

Информация о материале

Опубликовано: 29 сентября 2015

В елітному передмісті Харкова побудують школу за 65 мільйонів

Пісочинська селищна рада (Харківська область) 16 вересня за результатами тендеру уклала угоду з ТОВ «Стальконструкція ЛТД» щодо будівництва школи 65,16 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Школа буде збудована в передмісті Харкові – в селищі Пісочин, мікрорайон «Мобіль», вулиця Кушнарьова, 1б. Роботи планують виконати до кінця 2019 року. Нова школа буде розрахована на 640 учнів, в ній обладнують їдальню та спортзал.

ТОВ «Стальконструкція ЛТД» засновано ТОВ «ХСУ № 127», кінцевим бенефіціаром якого є харків’янин Андрій Константинов.

Конкурентами «Стальконструкції» були ТОВ «БК «Форт-пост» та ПП фірма «ГСК». ТОВ «БК «Форт-пост» пропонувало побудувати школу за 65 44 млн. грн. Підприємство засновано Яно Сергієм Михайловичем, Яно Сергієм Сергійовичем та Олександром Шевченко. Яно Сергій Михайлович є партнером Ольги Кухар по ТОВ «Верона ЛТД».

ПП фірма «ГСК» Санасара Ганділяна пропонувало виконати роботи за 68,24 млн. грн.

Информация о материале

Опубликовано: 29 сентября 2015