Главная

Нині 33-річний виконавчий директор інвесткомпанії «Конкорд Капітал» та (на момент підготовки інтерв'ю) кандидат до Київради від «Самопомочі» Андрій Герус уперше зробився відомий більш-менш широким колам українців у грудні 2013-го, коли став одним зі співорганізаторів пікетування офісу Ріната Ахметова в Лондоні. Попри це, коли влітку того ж року пан Герус, вже завершивши навчання на ступінь MBA, став членом Нацкомісії з питань електроенергетики (НКРЕ), деякі аналітики ринку чи не одразу стали називати його ставлеником саме ахметовської компанії ДТЕК.

Того ж літа минулого року президент Порошенко провів злиття НКРЕ з Нацкомісією з комунальних послуг, але Герус традиційно називає новий орган старою абревіатурою. В розмові з кореспондентом експерт розкрив низку маловідомих схем зловживань на енергоринку й розповів, як власники обленерго розраховують поживитися за рахунок підвищення тарифів, вже розпланованого на півтора року вперед.

«Не впевнений, що повна енергоблокада Криму - це варіант»

- Пане Андрію, за вашою оцінкою, що загалом відбувається в електроенергетиці в плані зловживань учасників ринку та боротьби з цими зловживаннями?

- В певних сферах української економіки, на мою думку, сьогодні відбуваються позитивні зміни. А от енергетику стрясають скандали. Проблема в непрозорості. Крім того, енергетика - це технічно дуже складна справа, більшості людей вкрай важко розібратись, що до чого. А між тим, енергетичний ринок - величезний, це десь 300 мільярдів гривень на рік. Звісно, він цікавить багатьох.

Взяти відому «трансформаторну історію». Коли підняти світові аналоги, то там чітко видно, що вартість трансформаторів вимірюється, виходячи з потужності - 10-13 тис. доларів за один мегавольт-ампер. А наша державна компанія хотіла їх купити майже удвічі дорожче. До речі, була так само спроба продати трансформатори на два мільярди на «Енергоатом». Правда, сам президент компанії Недашковський це не підписав, але були підписи віце-президентів, вже було погодження Міненерго. Але після серйозних дискусій, та ще й коли питання вилилось у пресу, воно все скасувалося.

Є досить відома історія з тим, як хотіли імпортувати російську електроенергію через кіпрську «прокладку» Perlisio, реєстраційні дані якої збігаються з даними інших компаній, власником яких є Костянтин Григоришин. Був уже й документ із підписами, за яким Perlisio від цієї оборудки мало залишитись близько двох мільярдів гривень. Треба було, щоб НКРЕ прийняла одну постанову, але тоді цю тему якось зупинили. А могло ж утворитися справжнє «РосУкрЕнерго» на ринку електроенергії.

- Яка зараз ситуація з імпортом російської електроенергії?

- Зараз він іде, за вісім місяців ми імпортували, здається, 1,8 млрд кіловат-годин. У грошах це десь 1,4 мільярда гривень. Плюс нам у липні надали аварійну допомогу десь на 150 мільйонів гривень.

У Крим ми віддали 3,2 млрд кіловат-годин, на суму 3,7 млрд грн. Там у нас специфічний контракт, були місяці, коли «Укрінтеренерго» купувало в «Енергоринку» дорожче, ніж продавало в Крим.

Ми колись починали імпорт як надзвичайний захід, щоб уникнути віяльних відключень - а зараз «підсіли», і в нас реальна імпортозалежність.

- А що ви скажете про ідею енергетичної блокади Криму?

Ну, по-перше, не впевнений, що повне відключення - це метод, бо є лікарні, системи життєзабезпечення в містах. Можуть бути трагічні наслідки. А цей псевдореферендум у березні 2014 підтримало не більше 30% кримчан. А по-друге, тоді нам Росія аналогічно перекриє поставки електроенергії. Плюс ще й вугілля. На жаль, якщо по газу ми за останні півтора року стали міцніше стояти на ногах, то з електроенергією - навпаки.

Втім, в енергетиці зараз проходять і менш відомі процеси, які, на жаль, менше висвітлені.

- Наприклад?

- Не так давно НКРЕ прийняла рішення про переведення обленерго на стимулююче тарифоутворення. В цьому процесі компанії проводять переоцінку активів, їм дається норма рентабельності на стару і нову базу активів. Простим людям це нецікаво і незрозуміло. Але в сухому підсумку це означає, що якщо всі обленерго перейдуть на цей стимулюючий тариф, то вони почнуть отримувати додатково 12-15 мільярдів гривень на рік до того, що отримують сьогодні. Фактично все підняття тарифів, заплановане в п'ять етапів до 2017 року, піде власникам обленерго.

«Хочеш, зроблю тобі стимулюючий тариф? Подаруй мені якусь компанію»

- Давайте все-таки розберемося із тим, що «нецікаво» простим людям. По-перше, в чому суть стимулюючого тарифу?

- В ідеалі це - спосіб мотивувати обленерго витрачати додаткові надходження на покращення якості послуг. Для цього виставляються певні параметри. Підприємство має збільшити ефективність мереж, зменшити втрати електроенергії, зменшити час відключень… І якщо це робиться, певна частина прибутку лишається у підприємства. Тобто у власника. Саме щоб його мотивувати.

Проте спершу треба десь узяти ці додаткові надходження. Коли ми зараз платимо за електроенергію, то передбачається, що це ми платимо за виробництво енергії, за її транспортування, і трошки даємо розподільчій компанії, щоб вона робила капітальні вкладення, модернізувала мережі.

Для збільшення цих надходжень є два шляхи. Або ми, споживачі, починаємо платити більше (що, відповідно, закладається в тарифи). Це так звана «стара» база активів. Або інвестор компанії вкладає власні гроші чи залучає довгостроковий кредит. Це - «нова» база.

Нюанс у тому, що у стару базу закладається рентабельність 5%. Це дуже багато, враховуючи, що стара база повністю формується за рахунок тарифів споживачів. За попереднього керівництва НКРЕ пропонувалося, щоб спочатку рентабельність прописати в нуль, на другий рік - 1%, на третій - 2%, а четвертий був би 3%.

- Хвилинку, давайте докладніше. Що стоїть за цими цифрами? Зокрема, про рентабельність відносно чого йдеться?

- Ідеться про активи обленерго, тільки переоцінені. Для переоцінки залучаються світові аудиторські компанії, так звана «велика четвірка». І під час переоцінки вартість активів може зрости в 3-5 раз. Якщо балансова вартість обленерго, припустімо, мільярд, то вона може зрости до п'яти мільярдів.

Що це означає для споживачів? Що для перших шести компаній, які мають перейти на нову рентабельність уже з 1 січня, тариф на передачу та поставку електроенергії виросте майже вдвічі.

Схема така. Кожна компанія має певні затрати, які треба покрити тарифом, і певний прибуток. Компанія робить переоцінку, і її основні засоби оцінюються, наприклад, у 5 мільярдів. Тоді за рентабельності 5% її чистий прибуток має становити 250 мільйонів. А зараз це нуль. Плюс там за рахунок деякого скорочення строку амортизації зростає сума амортизації, що залишається компанії… Додаєм витрати, які нікуди не ділися - і вийде, що принаймні для перших шести компаній, які перейдуть на цю схему, зростання тарифів становитиме майже 100%.

- Але ж не обленерго встановлюють тарифи, а сама НКРЕ.

- Ну так для того й намагаються використати стимулююче тарифоутворення. Згідно з такими правилами НКРЕ і встановлює такі високі тарифи.

В принципі, сам по собі це нормальний спосіб. На ньому працює Європа, на ньому працює і Росія вже. Але диявол, як завжди, в деталях. Той же Костянтин Іванович Григоришин не раз говорив, що з ціни електроенергії у нас генерація, тобто виробник, отримує 80%, а дистрибуція, тобто енергорозподільчі компанії - лише 20%, і що це - перекос, який треба виправити.

Власне, згадане стимулююче тарифоутворення із нормою рентабельності 5%, яке затвердила НКРЕ, було повністю його ідеєю. Він багатьом людям висловлювався на цю тему - а потім у НКРЕ дослівно повторюються ті самі аргументи, які ми вже чули в переказі.

А в підсумку це означає, що всі ресурси, які мають надійти в майбутньому в галузь за рахунок підвищення тарифів, уже розподілені. В інтересах обленерго. А для таких сфер, як «зелена», атомна енергетика, відновлення інфраструктури на сході, де теж необхідно вкладати гроші, потрібно буде ще додатково підняти тарифи.

Крім того, стимулюючий тариф стає таким собі інструментом торгу. Скажімо, є гравець на ринку, який має вплив на НКРЕ. Приходить він до іншого гравця, який такого впливу не має, і каже: «Хочеш, зроблю тобі стимулюючий тариф? Але ти тоді подаруй мені якусь компанію, наприклад, «Одесаобленерго»«. Це абсолютно реальні розмови.

А перейти ж на стимулюючий тариф під 5 % рентабельності хочуть абсолютно всі. Бо хотіли навіть на 0%-3%, що пропонувались НКРЕ у 2013 році. Схоже, компанії самі приємно вражені таким рівнем рентабельності, який хочуть їм дати.

«Шість компаній мають наступного року отримати додатково 3 мільярди в тариф»

- Кого ви маєте на увазі під гравцем, що має вплив на НКРЕ? Григоришина?

- Вся країна вже знає, хто має вплив на НКРЕ. Втім, знаєте, загалом бенефіціарами цієї схеми є всі олігархи. І Ахметов, бо в нього є обленерго, і Воєводін з Бабаковим ( VS Energy ), і Бойко з Льовочкіним, які контролюють два обленерго, і брати Суркіси, і Коломойський, і, звісно, Григоришин, у якого бізнес в основному сконцентрований в обленерго. Саме тому, до речі, преса мало про це пише - бо часто преса з кимось із них та і «дружить».

Методологія прийнята. А рішення по конкретних обленерго НКРЕ має прийняти в листопаді-грудні. Шість компаній мають перейти з 1 січня 2016 року, 22 компанії - з 1 січня 2017 року, і решта - з 1 січня 2018 року. Ці перші шість компаній - це крупне «Дніпрообленерго» Ахметова, «Київобленерго» і «Кіровоградобленерго» Воєводіна - Бабакова, «Вінницяобленерго» Григоришина (хоча там є і власність міністра енергетики Демчишина, через компанію ICU ), і «Львівобленерго» та «Прикарпаттяобленерго» Суркіса. Правда, це поки плани, бо я так розумію, ще йдуть торги.

Оці перші шість компаній мають наступного року отримати додатково десь 3 мільярди гривень собі у тариф.

Ще важливий момент, який пропонує НКРЕ: з того прибутку, який компанії мають отримувати після переоцінки, тільки 50% має бути спрямовано на інвестиції в обленерго, а 50% акціонер може забрати як дивіденди. А далі акціонер може завести ці 50% знову завести в обленерго, це вже буде нова база активів, за яку йому буде нараховуватись 14,69% дохідності, і щоб забезпечити цю більшу дохідність, треба буде ще піднімати тариф.

Тобто будуватиметься піраміда, що спричинятиме ріст тарифу. Але зовнішні інвестиції реально заходити у компанію не будуть. А у цьому власне і зміст такого тарифоутворення - залучити інвестиції для модернізації мереж, а не просто підняти тарифи і робити все за рахунок споживачів.

При цьому насправді бізнес обленерго - це бізнес на капіталізації і з довгим періодом окупності, бо у обленерго гарантовано буде збут електроенергії і через рік, і через 5, і через 10. Це природний монополіст, у якого немає конкурентів. Хоча, враховуючи ціну приватизацій, наші обленерго вже давно окупились акціонерам, ще за перші 3-4 роки.

- Між іншим, чому така точна цифра - саме 14,79 %? Чому не 15 % чи 14,5 %?

- Ну, це ще в 2013 році рахувала та сама «велика четвірка» спільно з Міністерством економіки. Вони виходили з того, яка облікова ставка ринку, які ризики. І, в принципі, сама по собі це не є велика ставка. Уявіть, що у вас є вибір - вкласти гривню під 14,79 % у свою компанію, чи в банк під 20 %? В сьогоднішніх умовах ця ставка навіть низька, можна було б і вище, але щоб реально були зовнішні інвестиції в компанії.

Тому основні питання - це ставка 5 % на стару базу активів, а по-друге, розподіл 50/50 прибутку.

- Я ще намагаюся зрозуміти одну річ. Якщо зараз левову частку вартості електроенергії в тарифі отримує виробник, і якщо рентабельність за тарифами у обленерго нульова - чим вони взагалі живуть?

- Ну, є, наприклад, такий момент: в Європі розподільча компаня отримує гроші за рахунком - і все. А в нас багато проходить повз рахунок. Скажімо, обленерго проводять тендери на закупівлю будь-яких товарів, які виграють їхні ж фірми-»прокладки». Таким чином з обленерго виводяться гроші акціонерам.

Далі, є плата за підключення. Власне, не плата в законному сенсі. Бізнесу, щоб підключитися, треба просто віднести валізу грошей в обленерго або перерахувати на певний рахунок за фіктивні юридичні послуги. Інакше їм намалюють такі техумови, що для їх виконання треба ледь не атомну станцію збудувати… Такий-от простий бізнес.

Або постачання енергії за нерегульованим тарифом. За те, щоб пустити на свою територію незалежних постачальників, які працюють за нерегульованим тарифом, обленерго забирають близько 30% їхнього прибутку.

Сумарно обленерго таким чином заробляють понад 1 мільярд гривень на рік. Правда, заради справедливості, деякі групи більше таким займаються, деякі менше. Раніше менше таким займався ДТЕК, бо у нього був основний заробіток в генерації та на вугіллі, але чи це так у 2015 році - важко сказати. Окрім того, варто коректно враховувати Укренерго, зелені євро-тарифи, встановлені законом, тому частка генерації і дистрибуції не зовсім така, як хочуть її представити. З тим, що частка дистрибуції (обленерго) має бути вищою, я загалом згоден - питання, наскільки...

«Тарифи будуть рости й далі»

- Ще одне про стимулюючий тариф. Нехай він високий, але ж те саме оновлення інфраструктури дійсно необхідне. І має ж бути передбачений механізм, яким це регулюється?

- Біда в тих схемах, які я описав вище. Я не вірю, щоб прямо з 1 січня усі стали чесними. Для цього треба, щоб працювали контролюючі й правоохоронні органи, потрібна навіть зміна законодавства. Щоб наступала відповідальність. А так, якщо зараз якесь обленерго виводить через тендери 50 мільйонів, то буде виводити 100, при цьому й далі говоритиме про катастрофічну недофінансованість мереж.

Саме тому треба вирішувати питання комплексно. Потрохи добавляти у тарифи й дивитися, чи покращується робота компанії, куди йдуть гроші, чи чесно проводяться тендери. Хочеш стимулююче - тендери на електронній системі ProZorro. І якщо так - потроху підвищувати відсоток рентабельності. А зразу дати 5% - це просто дуже солодкий подарунок.

- Якщо цей план НКРЕ таки здійсниться, як ростимуть тарифи на електроенергію найближчими роками?

- Є графік зростання. Перше підвищення було 1 квітня цього року, друге - 1 вересня, далі - 1 березня та 1 вересня наступного року, і останнє - 1 березня 2017 року. В кожному випадку передбачено зростання тарифів для населення на 25%.

В принципі, це правильне рішення НКРЕ. Дешевої електроенергії не буде, і споживачів треба було зорієнтувати на довгострокову перспективу. Інша річ, що на цих підвищеннях можна зібрати додатково 15 мільярдів гривень, і постає питання, куди їх направити. У нас поки виходить так, що все вже розділили одним махом наперед.

А, між іншим, у нас же й тарифи для промисловості лише в цьому році виросли на 22 %. Звісно, коли піднімаються тарифи для промисловості, прості люди цього ніби не помічають. Але насправді це величезна проблема, бо в кінцевому рахунку ці тарифи закладаються в собівартість продукції, й навіть якщо ця продукція йде на експорт, а не продається в Україні, це впливає на бізнес. А отже, на економічне зростання загалом.

Між іншим, уже в 2013 році в Україні вартість електроенергії для підприємств була однією з найвищих у Європі. Й деякі підприємства просто не витримували конкуренції з європейськими виробниками.

І ці тарифи, схоже, будуть рости і далі. А це означає, що не виконається пункт коаліційної угоди про ліквідацію перехресного субсидування. У нас промисловість субсидує населення: якщо воно платить по 45-80 копійок, то промисловість - по 1,5 грн, а собівартість десь 1,3 грн.

Якщо ціна для промисловості ростиме й далі, дисбаланси залишаться. А це тягне багато різних проблем. Наприклад, ускладнить реформу ринку, перехід до прямих договорів. Але деякі люди не думають на рік-два-три наперед, я так розумію.

Информация о материале

Департамент капітального будівництва Харківської облдержадіміністрації 2 листопада за результатами тендеру уклав угоду з ТОВ «Астер-М» щодо придбання обладнання для модульних котелень на твердому паливі 12,64 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Обладнання буде поставлено в смт. Чкаловське Чугуївського району Харківської області, де і заплановано провести технічне переоснащення системи теплопостачання.

Виконання договору розраховано на 2015-2016 роки. Планується закупити шість палетних котлів та устаткування для двох котельних блочно-модульної водогрійної потужністю 2,859 мВт, та ще два котла та устаткування для котельної блочно-модульної водогрійної потужністю 1,442 мВт.

Заявки на участь у торгах подали п’ять підприємств: харківські ТОВ «Астер-М», ТОВ «Техекс-Газ», ТОВ «АР-Вестор», дніпропетровська ТОВ «Альтернатива-Т» й вінницьке ПП «Оазис-КА», але до торгів були допущені лише переможець та ТОВ «АР Вестор».

Пропозиція ПП «Оазис-КА» Ірини Циркунової, яка була дорожча за переможця торгів, була відхилена через відсутність багатьох довідок.

Пропозицію ТОВ «Техекс-Газ», яка була дешевою від переможця на 0,02 %, відхилили через відсутність усіх оригіналів листів-відгуків від замовників та через те, що не всі сторінки були пронумеровані. ТОВ «Техекс-Газ» належить Юзефу Броневському та Дмитру Усатенко. Саме ця фірма раніше виграла тендер на проведення ремонтних робіт у котельних, обладнання для яких купуються.

Броневський нещодавно балотувався до Харківської міськради за списком партії «Солідарність».

Пропозиція ТОВ «Альтернатива-Т», яка дешевша за переможця на 2,6 млн грн. (21%), була відхилена через «незрозумілий підпис» під банківськими довідками та через те, що не всі сторінки пронумеровані.

Таким чином, єдиним конкурентом переможця стало ТОВ «АР Вестор», чия пропозиція виявилася дорожчою на 0,006 %. Це підприємство записане на Андрія Ратнікова, а раніше фірма належала Дмитру Федченку.

ТОВ «Астер-М» належить Олександру Корсунському та Олегу Креймеру. Останній живе у Німеччині й відомий як бізнес-партнер Михайла Шифріна. Останній є засновником ТОВ «Побутелектротехніка», яка відома оборудками з виданням підручників за часів міністра Дмитра Табачника.

Харківську ОДА з лютого 2015 року очолює Ігор Райнін. До того він працював в Адміністрації президента, а по призначенні губернатором також став радником Бориса Ложкіна по регіональній політиці.

Информация о материале

Суспільство живе в очікуванні справедливості, зокрема і справедливої системи оподаткування: коли надприбутки будуть оподатковуватись, а соціально незахищені верстви населення не відчуватимуть податкового тягара.

Напевно, саме слідуючи викликам громади, президент України на вересневому засіданні Національної ради реформ наголосив на необхідності підвищити внесок заможних громадян у формування бюджету і доручив напрацювати податкову реформу, що забезпечить економічний розвиток держави.

Що ж отримало суспільство за результатом цього доручення?

«Податкова реформа 2016 – фіскальна лібералізація« – саме так пафосно презентує законопроект №3357 голова Комітету з питань податкової та митної політики пані Южаніна на чисельних зустрічах.

І справді, бравади вистачає. От тільки назвати ліберальною цю реформу, зокрема для малого підприємництва, взагалі не можна. Та й інші її частини викликають сумніви щодо доцільності запровадження в розрізі перспективи економічного розвитку держави. Навпаки, під красивою вивіскою ховається дамоклів меч.

І мій аналіз не стосується зауважень МВФ, які теж потребують детальної перевірки.

Мова йде про інші аспекти.

Спрощена система оподаткування

Кожний підприємець погодиться, що саме спрощена система дає змогу хоч якось виживати підприємцю поміж лещат фіскально-корупційної державної машини.

Запровадили її указом президента ще в далекому 1998 році для легалізації та розвитку підприємництва. І вона справді слугувала рушієм економіки завдяки принципу простої сплати податків і мінімального контакту з корумпованою податковою. Мільйони «кравчучок» наприкінці 90-х витягнули з прірви молоду державу.

І хоча впродовж всієї новітньої історії влада намагалась змінити правила гри, «спрощенка» все ще залишається острівцем виживання та надії для малого українського бізнесу.

Що ж ліберального пропонує законопроектом №3357 авторський колектив з бухгалтерів та аудиторів для малого підприємця?

А пропонує цей колектив, без жодного представника реально-матеріального сектору економіки, – посилення податкового тиску і збільшення звітності для підприємців-спрощенців 3-ої групи. Зараз такі підприємці, що не є платниками ПДВ, сплачують податок з обігу у розмірі 4% – а будуть платити 10%.

Той самий авторський колектив законопроекту №3357

Крім «великої лібералізації» у вигляді підвищення податків, аудитори та бухгалтери вимагають від усіх підприємців, чий валовий дохід від підприємницької діяльності, тобто уся брутто-виручка, перевищує 5 мільйонів гривень на рік – перейти на загальну систему оподаткування і стати постійним клієнтом працівників податкових адміністрацій.

Одразу упереджу звинувачення оплічників цієї здирницької ініціативи і зазначу, що підприємці з обсягом доходу понад 5 мільйонів – є малим підприємництвом відповідно до європейських норм та відповідно 55-ї статті Господарського кодексу: «Суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи … у яких середня кількість працівників за звітний період не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро…»

Тому більшість експертів вбачають саме боротьбу законотворців з малим і мікропідприємництвом.

А кому ж така «лібералізація» вигідна? Можливо, аудиторам та бухгалтерам, які від такого нововведення можуть отримати серйозний бонус у вигляді нових потенційних клієнтів, котрі будуть вимушені замовляти послуги з бухгалтерського обслуговування та аудиту?

Наскільки так реформа справедлива, і чи отримає від цього зиск, у вигляді зниження роздрібних цін на конкретні товари пересічний українець – хай оцінить читач.

На моє переконання – навпаки, ми переплачуватимемо, оплачуючи додаткові податки та послуги.

Законопроект також пропонує виключити ряду видів підприємницької діяльності з 2 та 3-ї груп. Зупинюсь тільки на виключенні послуг ресторанного бізнесу; кафе, відповідно до законодавства, теж вважається рестораном.

На перший погляд, така ініціатива не стосується інших підприємців-спрощенців. Але це не так. Ті, хто вирощують і реалізують, чи просто торгують продуктами харчування, втратять чималий ринок збуту. Адже будучи на загальній системі оподаткування, ресторатори не куплятимуть товар без податкових накладних. Те, що пересічний українець отримає чергове підвищення цін, поза усіляким сумнівом.

«Манною небесною» називають ініціатори податкової реформи запровадження спеціальної спрощеної форми ведення підприємницької діяльності з лагідною назвою «пом'якшена»: податок у 10% з прибутку авансом за минулий квартал за умови ведення обліку доходів і витрат.

У «казку», що ведення обліку виключно формальне і потребує лише зазначення ЄДРПОУ або ІПН продавця, – я особисто не вірю. Якщо робиться запис, то однозначно він буде контролюватись. Як і коли, та які санкції очікувати підприємцю за невірно записану цифру – умикайте фантазію, бо у придумуванні методів поборів наші можновладці ідуть попереду всієї планети.

Який цинізм: називати спрощеною систему, яка у такий спосіб стає складною?!

Спрощена – від слова «просто», коли будь який громадянин без фахової економічної чи бухгалтерської освіти може запровадити власну справу, створивши робочі місця. Відповідно до теорії, все, що повинен зробити такий активний громадянин, – у чіткий термін сплатити визначений законом податок. І все.

У нас у країні, нажаль, теорія завжди різниться з практикою.

Більшість представників громадських інституцій, що опікуються проблемами малого та середнього бізнесу, переконані: законопроект про внесення змін до ПК щодо податкової лібералізації є чергових кроком влади, направленим на знищення спрощеної системи оподаткування.

Наскільки цей крок кореспондується з заявою президента щодо недопущення скасування спрощеної системи, покаже час.

Однак вже зараз підприємці готують політичну «братську могилу» новоствореній «ширці», що включає в себе колишніх і теперішніх, зі 114 депутатів – ініціаторів даного законопроекту...

Информация о материале

Те, кто убежден, что украинская политика началась ровно с того момента как они ею заинтересовались, а именно — с Майдана, считают Геннадия Корбана рыцарем в белом плаще. Те, кто интересовался ею ранее, видят в нем странствующего рейдера, зачастую выполнявшего весьма сложные и весьма однозначные задачи для ключевых игроков украинского бизнеса, а значит и политики. Но подавляющее большинство выразило возмущение избирательностью действий президентской команды силовиков, ослепшей на януковичский глаз.

Геннадий Корбан — точно не белый и пушистый; беспросветно-черным его считать тоже неверно; публичное пинание им закона на посту вице-губернатора — не истинная причина метания в него молний президентом.

По большому счету, причин, породивших решение Порошенко задержать Корбана — две. Первая озвучена хором заключенных из мюзикла «Чикаго»: «Ты сам нарвался!». Вторая — глава государства видел в аресте Корбана катализатор, способный заставить Игоря Коломойского результативнее реагировать на требования власти.

О задержании Геннадия Корбана в Днепропетровске широкая общественность, включающая премьер-министра, спикера парламента, главу АП и послов донорских держав, узнала из ленты новостей. Народ ушел выпускать пар в соцсетях; политики напрягались и прислушались нет ли шагов на лестнице; послы больших стран молчат, а вопросы маленьких об избирательности применения закона — никто не слышит.

Человекозатратную операцию — шутка ли, 500 штыков — провели быстро и слаженно. Впрочем, на этом профессионализм власти карающей себя исчерпал. Но об этом чуть позже. А сейчас — о причинах.

Корбан и его батальоны раздражали президента давно. Пожалуй, даже пугали. Наверное, именно поэтому Верховный главнокомандующий сделал все, чтобы не обнять их, а разложить. Но ведь мы сейчас не об этом. Мы о том, что рядом с президентом находились и находятся люди, умеющие не столько предлагать решения в сфере безопасности или обороны, сколько паразитировать на президентских фобиях. Такие погононосные люди всегда есть рядом с президентами. Это — их работа, их бизнес: не просто упреждать, а кошмарить. Ведь если не страшно, то зачем они нужны? А если не нужны, то какой же ж бизнес?

Из политического окружения президента, по информации ZN.UA, о намерении задержать Корбана было известно лишь правой руке Порошенко — Игорю Кононенко. И, разумеется, главе СБУ и генеральному прокурору. Сложно сказать, что стало последней искрой. Возможно, попытка самого Корбана закошмарить Днепропетровскую избирательную комиссию, не желавшую поверить в прохождение партией «Відродження» избирательного барьера. Но искра эта попала на целую кладку добротно уложенных тезисов о развитии частной армии; подготовке переворота; о разработке широкомасштабной кампании по дискредитации власти; о намерении «Укропа» после местных выборов активировать тезис «Долой порошизм!»; о подготовке материалов, разоблачающих использование сомнительных технологий при производстве продукции нескажукакойфабрики...

Не знаю, были ли в донесениях спецслужб слова: «Да! Да! И земляным червяком!», но эмоциональному Петру Алексеевичу хватило. Говорят, умный с блеском выйдет из ситуации, в которую мудрый никогда не попадет. Но ситуация есть, а блеска нет и в помине.

На «избиение» адвокатами Корбана «младенцев» от ГПУ и судебной системы смотреть сначала было смешно, потом неловко, и наконец, страшно. Демонстрация профессиональной деградации в деле, находящемся под патронатом президента — приговор системе. Смонтированный за ночь фильм о днепропетровской мафии и демонстрация его на пресс-конференции глав СБУ и ГПУ — поражение главы государства, считающего себя королем пиара. Хорошо хоть «5-й канал» на плашку «Плюсов» «Свободу Корбану!» не ответил своей — «Беньдитам — тюрьмы!»...

В промежуточном результате — Корбан не в клетке, а под домашним арестом; кое-кто уже поспешил назвать его новым Ходорковским, очевидно забыв анекдот про страну и теракт; МВД в качестве политической компенсации смешит народ повестками депутатам «Оппоблока»; генпрокурор отправился в отпуск праздновать день рождения; и только один снайпер профессионально выполнил свою задачу, не попав в Шокина.

Петр Алексеевич хотел напугать делом Корбана или насмешить? Профессионально беспомощная агрессия не добавляет власти силы, доверия и авторитета. Становится очевидным — проблема силовиков не только в нежелании охотиться на крупную рыбу, но и (что хуже) в несостоятельности. А ведь Геннадий Олегович всего лишь щученок...

Как уже говорилось, Корбан раздражал президента давно. Глава государства не желал просто ждать момента, когда агрессивное хамство Корбана перерастет в хамскую агрессию. Знание об этом стало немаловажной причиной, подтолкнувшей Корбана к борьбе за депутатский мандат на 205-м округе.

Ведь еще весной угроза его ареста прозвучала на первом понятийном собрании акционеров страны, договаривавшихся о правилах сосуществования после отставки Коломойского с поста губернатора. Сейчас многие упрекают Коломойского в том, что он сдал Корбана. Это не совсем так. Безопасность и свободу своих людей экс-губернатор действительно оговаривал как одно из правил общежития между собой и властью, которую, напомню, на встречах представляли президент, премьер, глава АП, секретарь СНБОУ и министр МВД. Но своими назывались такие люди, как Палица и Лазорко. А Корбан — «чудит сам по себе».

Президент Коломойского не услышал. Или не поверил. Оттого продолжал считать Геннадия Корбана кнопкой, нажав которую можно заставить совладельца группы «Приват» делать нужные движения. Нужные и Порошенко-политику — лояльная информполитика «приватовского» медиа-холдинга, и Порошенко-президенту — выполнение Коломойским и Боголюбовым взятых обязательств по целому ряду платежей, критически важных для госбюджета и финансово-банковского сектора страны.

Ошарашенные событиями прошлой субботы тяжеловесы украинского политикума гадали: задержание Корбана — это последнее предупреждение Коломойскому или уже война? Ответа на этот вопрос нет до сих пор. Дело в том, что в день задержания Корбана Порошенко готов был идти до конца, подразумевая под этим и назревшее изменение статуса «Приватбанка», и арест залогового имущества, и выжимание законного финансового потока, а не слез из «Укрнафты». Но уже в тот же день вечером между приватовцами и президентом зачелночили посредники, а прилетевший в Киев Геннадий Боголюбов встретился с президентом. Окончательное решение о купировании или разворачивании противостояния с группой, как утверждают источники, у Порошенко выкристаллизуется в течение одной-двух недель. А над различными опциями реализации этого решения трудятся команды как в прокуратуре и СБУ, так и в Нацбанке.

На самом деле, основное решение для себя должен принять не Порошенко, а сам Коломойский: он пытается сохраниться как бизнес- и политическая единица в Украине или уходит из нее, пополняя запасники картин и зарубежных активов? За то, чтобы остаться, нужно дорого заплатить. Путешествие по супермаркету привело к кассе. Во-первых, стресс-тест НБУ еще официально не закончен, но необходимая докапитализация «Привата» исчисляется десятками миллиардов гривен. Во-вторых, 9,6 млрд гривен — налоговые долги «Укрнафты». В-третьих, не забываем, что весьма значительную сумму Коломойский и Боголюбов должны отдать Пинчуку после первого суда по ферросплавным дивидендам. А 25 января — это, в-четвертых, — в Лондоне начнется второй суд — ценой в 1,5 млрд долларов, а точнее — ценой в жизнь одной или второй финансово-промышленных групп. И в то же время пылесос «Привата» не может работать по старой схеме: экономика не позволяет, да и МВФ запрещает, требуя снижать уровень кэптивности. А долларопереработка в нефтяном секторе уже не обещает таких потоков как прежде — доноры страны хотят видеть реальные результаты усилий правительства по наполнению бюджета.

Спасти Коломойского от необходимости самому делать сложный выбор, а главное — нести ответственность за него, могут только... глупые и необдуманные шаги власти. Дайте ему только повод, приемлемый для очередного Лондонского суда, и он «вынужденно» обрушит остатки экономики, а потом еще и утрамбует руины катком компенсаций и возмещений. Карта Коломойского — одна из тех, что стоят в основании карточного домика украинской экономики — ненадежная, шатающаяся, скользкая. Оставить ее на месте без изменений — смириться с угрозой спонтанного обрушения. Выдернуть карту бездумно, эмоционально, не подперев со всех сторон отечественными и зарубежными ограничителями, — преступление.

Если столько политических, юридических и процессуальных ошибок делается в не таком уж сложном деле Корбана, то можно ли надеяться на профессионально-ювелирное изменение конструкции карточного домика?

Единственный позитивный момент, по мнению перешептывающихся между собой обитателей юридического мира, заключается в том, что страна стала свидетелем, по сути, первого публичного процесса на основе нового Уголовного процессуального кодекса, в котором имело место реальное состязание сторон — профессиональных адвокатов, неподготовленных прокуроров, испуганных судей... Без хамства адвокатов, без зажженных под судом шин и «конвертированных» интересов участников процесса. Все по-честному. Этот опыт еще предстоит переварить и оценить с точки зрения его последствий.

Пока же отвратимость наказания за преступления прошлой власти возмущает людей. Избирательное применение закона — раздражает. Отсутствие политической воли к борьбе с нынешними столпами коррупции — злит. Замена процессуального беспредела одних на беспредел других возмущает тех, кто еще помнит, что такое демократия. А беспредел беспомощный вызывает брезгливость. Все эти чувства не способствуют стабилизации и без того очень хрупкой ситуации. Тем более что всегда найдутся силы, готовые перековать несостоятельность власти если не в свои состояния, то в расширение инструментария по их сохранению и приумножению.

Идея досрочных выборов присутствует в отечественном политическом организме как любой вирус, готовый захватить вместилище при ослаблении иммунитета. «Тимошенко и Тягнибок готовы присоединиться к тарифному майдану ближе к годовщине Майдана», «Свободовская «Січ» сконцентрировалась в Киеве», «Демобилизованные участники АТО подтягиваются группами и оседают вокруг столицы»... На президентском столе растет стопка подобных донесений. Но есть время «кошмарить» и есть время просыпаться.

Логично предположить, что в досрочных выборах заинтересована Юлия Тимошенко, чей персональный рейтинг на парламентских выборах может помочь партии больше, чем на местных. Окрылилась успехом на местных выборах и «Свобода». Войдя полноправным членом в «Оппоблок», Виктор Медведчук поддержал крыло Фирташа, настроенное на досрочные выборы. Ринат Ахметов, в случае отставки сильно лояльного Яценюка, тоже не будет возражать против весенних парламентских перевыборов. Хомутынник со своим «Відродженням», как всегда считает дебет и кредит, но решиться ему может помочь Коломойский, понимающий, что перевыборы — это дестабилизация, а дестабилизация — это ослабление пресса власти.

И чем на это все ответит президент? Очередными арестами, повышающими в виду недоверия к власти, рейтинги арестованных? Панацейным Михеилом Саакашвили во главе списка БПП? Но разве это поможет стране с блеском выйти из ситуации, в которую заводить ее не стоило?

Информация о материале

Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації 26 жовтня за результатами тендеру уклав угоду з ПП «Донком» щодо реконструкції електропостачання комплексу очисних споруд м. Первомайський вартістю 21,30 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Роботи мають бути виконані до кінця цього року. Планується побудувати трансформаторну підстанцію 2КТП-630/10 кВ, прокласти трасу від підстанції до очисних споруд, прокласти кабельні лінії й провести пусконалагоджувальні роботи.

Переможець торгів ПП «Донком» належить Ігору Білецькому, директором підприємства є Вадим Голубенко. Цього року фірма Білецького вже виграла тендерів у Департаменту капітального будівництва на 98,67 млн. грн. А згідно даних ВДЗ, ПП «Донком» с 2008 рок отримала замовлень на суму біля 0,50 млрд грн. Левова частина цих замовлень була отримана від АК «Харківобленерго».

У 2013 році «Донком» виграв тендер на будівництво водопроводу в Новомосковську. Тоді тендерний комітет допустив до участі в торгах фірму «Техекс-Буд», власником якої також був Білецький. Крім того, в тих торгах брало участь й ТОВ «Техностар», яке було єдиним конкурентом компанії Білецького й на цих торгах.

ТОВ «Техностар» належить Юрію Чубуку й їх пропозиція була на 1,1% дорожчою за переможця.

Варто відзначити, що фірма Чубука такожж приймала участь у тендері в Новомосковську.

Информация о материале

Заграница-заграница. Огни далеких берегов манят наших граждан Тем более, что в оккупированный Крым украинцам ехать не всегда безопасно. Да и сервис, и цены говорят совсем не в пользу полуострова. Так что идут граждане массово в государственную миграционную службу оформлять заграничный паспорт. А тут общественная организация «Всеукраїнська ліга правників проти корупції» опубликовала обращение к главе партии «Солидарность» Виталию Кличко за подписью главы Лиги Елены Шостко,. Лига обвиняет начальника Главного управления Государственной миграционной службы Украины в Харьковской области Вячеслава Гузя и возглавляемого им управления в участии в коррупционных схемах с фирмами-посредниками на рынке услуг по предоставлению загранпаспортов, в неэффективной организации работы управления миграционной службы. А в качестве подтверждения указано решению суда о наложении штрафа на Вячеслава Гузя.

Напомним, что судебный процесс в этом деле касался предоставления управлением миграционной службы Харьковской области отчета о выполнении решения суда от 25.12.2014 года. 9 июля 2015 г. Харьковский окружной административный суд вынес определение, согласно которому на руководителя Главного управления Государственной миграционной службы Украины в Харьковской области наложен штраф за невыполнение решения суда по поводу выдачи гражданину Капустянскому И. Ю. загранпаспорта за 170 грн.

Истцом в этом деле выступал Игорь Капустянский, активист харьковской инициативной группы «Загранпаспорт за 170 грн.» Определение суда от 09.07.2015 г. о наложении штрафа активно распространилось Игорем Капустянским в СМИ, в сети Интернет, как такое, что подлежит обязательному исполнению. Но никто, в том числе истец, не обратил внимания общественности, что определение, о котором идет речь, не вступило в законную силу! А решение суда, которое не вступило в силу, не может быть исполнено. Ведь уже 4 августа 2015 г. суд апелляционной инстанции отменил определение окружного суда от 9 июля 2015 г., указав на наличие отчета в материалах дела, поданного Главным управлением Государственной миграционной службы Украины в Харьковской области в установленный судебным решением срок. Исходя из этого, апелляционный суд решил, что наложение штрафа – ошибочное решение окружного суда.

Но даже после отмены штрафа, признания незаконным определения окружного суда от 09.07.2015 года члены Лиги продолжают ссылаться на утратившее силу решение суда! Это вызывает сомнения в репутации Лиги. Ведь и глава, и члены этой организации – люди с юридическим образованием, а поэтому должны понимать разницу в решениях, вступивших или не вступивших в законную силу.

А теперь рассмотрим собственно «денежный» вопрос - стоимость загранпаспорта.

Так, оплата услуг по оформлению загранпаспорта предусмотрена Декретом Кабмина № 7-93 от 21.01.1993 г., постановлениями КМУ № 795 от 04.06.2007 и

№ 1098 от 26.10.2011. и включает в себя:

- госпошлину в размере 170 грн.;

- стоимость оказания административных услуг – 87,15 грн.;

- стоимость бланка паспорта – 238,32 грн. (до 09.04.2015 г. – 120 грн.)

Сегодня при оформлении загранпаспорта в обычном режиме, т.е. за 20 рабочих дней, стоимость паспорта составляет 495,47 грн. (если бланк паспорта без электронного чипа) или 561,47 грн. (если бланк паспорта с электронным чипом). В случае оформления паспорта в оперативном режиме, т.е. за 7 рабочих дней, сумма госпошлины и оказания админуслуг удваивается и составляет 340 грн. и 174,30 грн. соответственно. То есть загранпаспорт за 170 грн. уже не получается никак.

Посчитать общую стоимость загранпаспорта было бы просто, но…

В решении от 03.12.2013 года Верховный Суд Украины заключил, что стоимость загранпаспорта должна составлять 170 грн. При этом, суд пришел к выводу, что стоимость госпошлины покрывает стоимость оказания административных услуг и бланка паспорта (т.е. 170 грн. больше, чем 87,15 грн. + 120 грн.). Я конечно понимаю, что в Верховном Суде заседают юристы, но в школе они математику учили?

В результате получается, что государственный орган в лице миграционной службы должен руководствоваться противоречивыми актами: с одной стороны, решением Верховного Суда Украины, с другой, актами Кабинета Министров Украины, которые по сей день не отменены.

Ситуацию мог бы спасти Закон Украины «Об оказании административных услуг», статья 11 которого предусматривает единый платеж за оказание административной услуги, в том числе и оформлении загранпаспорта. Но стоимость такой услуги на сегодня законодателем не установлена.

Государственная миграционная служба является органом исполнительной власти и, согласно Конституции Украины, обязана в своей деятельности руководствоваться положениями действующего законодательства, в том числе и актами Правительства Украины. Учитывая то, что Постановления Кабмина № 795 и № 1098 на сегодня действуют, то миграционная служба обязана обеспечить их безусловное исполнение всеми её органами и подразделениями.

Впрочем, решение Верховного Суда Украины не изменяет установленный законодательством порядок оформления и выдачи загранпаспорта. В этом решении, речь шла не о безусловном обязательстве управления миграционной службы оформить загранпаспорт за 170 грн., а о необходимости повторно рассмотреть заявление гражданина Украины об оформлении паспорта. Ситуация с момента вынесения данного решения еще больше усложнилась. И теперь оно вообще невыполнимо так как законодательная база, на которую ссылается Верховный Суд в своем решении, претерпела кардинальные изменения. С 2015 года изменился пакет подаваемых для оформления загранпаспорта документов, используется совершенно иной программно-технический комплекс, на котором обрабатываются заявления граждан, и самое главное – изменилась форма бланка самого загранпаспорта.

Комментирует Вячеслав Гузь: «Стоимость загранпаспорта закреплена на законодательном уровне, а не устанавливается мною или еще кем-нибудь.

Я с удовольствием принимал бы решения о выдаче паспортов гражданам Украины за 170 грн. или даже бесплатно! Но нарушать норму закона не имеет права ни один человек, будь он государственный служащий или простой человек. Закон – один для всех, и его нужно уважать!»

И паспорт стоит несколько дороже, и решение суда о наложении штрафа на Вячеслава Гузя в законную силу не вступило – было отменено вышестоящей судебной инстанцией. Но это никак не останавливает авторов из «Всеукраинскої ліги правників проти коррупції». Хотя писать правду не помешало бы.

Рассмотрим статью Лиги дальше. Вот Елена Шостко указывает на наличие фирм-посредников вблизи помещения Главного управления и делает свой вывод о том, что «представители ГМС конечно фирмы-посредники называют мошенническими, но несколько из них до недавнего времени работали в непосредственной близости возле здания управления».

Тут у меня вопрос: а что, фирмы-посредники работают в здании управления миграционной службы? Вроде бы нет, они арендуют офисы неподалеку. А что, начальник ГМС Вячеслав Гузь имеет право, идти крушить офисы этих фирм? Наверное, тоже нет, такого права у нас в стране никто не имеет. А юридических рычагов давления у госмиграционной службы на указанные компании не имеет.

Но есть другие моменты, которые авторы из Лиги не заметили. Например, то, что здоровенный баннер с описанием услуг фирмы-посредника, который как раз висел на здании управления на улице Рымарской был снят как раз в период каденции Вячеслава Гузя. И как раз именно сейчас столь навязчивая реклама фирм-посредников была удалена с улицы Рымарской, с домов и рекламных носителей возле здания Управления ГМС.

А если оценивать те изменения, которые произошли в работе Управления миграционной службы за 2014-2015 года то следует отметить, что в каждом из помещений отделений Управления на информационных стендах размещен исчерпывающий перечень необходимых документов, необходимых для оформления паспорта, указана его реальная стоимость, предусмотренная законом. Более того, миграционная служба регулярно обращается к гражданам через сеть Интернет, в СМИ (соответствующая социальная реклама уже выходит на канале «Право- АТВК») с призывом не пользоваться услугами фирм-посредников и поясняет, что оформление документов относится только к полномочиям миграционной службы. Хочется отметить, что в подразделениях ГМС было увеличено количество приемных дней и часов, введена в действие система «электронной очереди». Проводится соответствующая работа и с сотрудниками Управления, например, каждый подписал обязательство о недопустимости сотрудничества с любыми коммерческими структурами или посредниками при оказании органом миграционной службы административных услуг. Но обвинения все равно льются как из рога изобилия.

Появляется вопрос: могут ли обвинения «Лиги» служить доказательствами коррупционных деяний начальника управления миграционной службы Харьковской области Вячеслава Гузя? Он явно риторический.

С учетом того, что обвинения, были выдвинуты в разгар избирательной кампании, в которой принимал участие фигурант Вячеслав Гузь, они могли иметь другую цель – опорочить кандидата и помочь его оппонентам. Да и должность начальника Управления миграционной службы наверняка кажется кому-то очень заманчивой.

Кстати, по поводу оппонентов. Всем известно, что в период своей активной политической деятельности до назначения на должность Вячеслав Гусь был активным оппонентом не только Партии регионов вообще, но и действующего Харьковского городского головы. Да и на минувших выборах Вячеслав Гузь не был в команде «Видродження». А это, в свою очередь, влечет за собой еще один вопрос – на чью мельницу лили воду авторы разоблачительных материалов из «Всеукраинскої ліги правників проти коррупції».

В конце концов пусть граждане, зная все это, сами определяют за кем правда.

Информация о материале
  1. ...одно сплошное тепловидение
  2. снайпер злий на кришу лізе
  3. Анекдоти від бійців АТО
  4. Бог Вова