Харьков криминальный
Включить/выключить навигацию
  • Главная
  • Статьи
  • Досье
  • Ликбез
  • Фоторепортаж
  • Хихаханьки
  • Письма
  • Детектор лжи
  • Контакты
  • Вы здесь:  
  • Главная
YouControl - простий спосіб перевірити компанію або директора

Главная

Вбивчий список постачальників вугілля для України

  • Печать
  • E-mail

Прихильники кримських татар підірвали ЛЕП в Крим, росіяни зупинили постачання антрациту і материкова Україна має всі шанси зануритись у пітьму через брак електроенергії слідом за півострівом. До цього влада йшла з послідовністю самовбивці.

Цей невеличкий перелік не зайве було б вивчити стратегам перед тим, як вони зібрались підірвати ЛЕП в Крим. Бо минулорічний досвід принудження Путіним України до миру через зупинку ешелонів антрациту мав би навчити простій послідовності: будь-які перебої з поставкою електроенергії в Крим миттєво стають проблемами України через дефіцит антрациту.

Але зроблено, що зроблено, тому зараз просто констатуємо факт: серед угод на постачання вугілля для ПАТ «Центренерго», укладених держкомпанією в третьому кварталі і оприлюднених у «Віснику держзакупівель», вугілля з Південно-Африканської республіки «важить» лише 7% від усього обсягу контрактів в грошовому вимірі (близько 400 млн грн. з 5,5 млрд).

Вся решта – це вугілля з Росії і зони АТО, яке рухається тільки з дозволу Путіна.

Постачальник/ дата угоди

Обсяг вугілля, тонн

Ціна договору, грн. та $

Ціна за тонну

Примітки

ДП «Вугілля України»/ 31 липня

1 000 000

1 320 млн грн.

1 320 грн

Українська держкомпанія закуповує вугілля в зоні АТО

ДПЗД «Укрінтеренерго»/ 10 серпня

Відповідно до додаткових угод до договору

500 млн грн.

?

Вугілля закуплено у Росії

ДПЗД «Укрінтеренерго»/ 11 вересня

Відповідно до додаткових угод до договору

270 млн грн.

?

Вугілля закуплено у Росії

ТОВ «Краснобродський Южний»/ 12 серпня

365 000

$24,45 млн (еквівалент 522,64 млн грн.)

$67 (1 433 грн.)

Росія

ТОВ «Краснобродський Южний»/ 13 серпня

920 000

$61,64 млн (еквівалент 1 318 млрд грн.)

$67 (1 433 грн.)

Росія

ТОВ «ГЗФ Прокопївська ЕКСПО»/ 17 серпня

120 000

$6,79 млн (еквівалент 147,65 млн грн.)

$57 (1 236 грн.)

Росія

ДП «Регіональні електричні мережі»/21 серпня

30 000

39,60 млн грн.

1 320 грн.

Кілька років держкомпанію очолював Ігор Богатирьов, син біглої очільниці МОЗ Раїси Богатирьової. У червні 2015 р директором призначено Григорія Куденка, колишнього директора «Донецькобленерго» і ТОВ «Компанія енергопрогрес».

ТОВ «Інфоейд»/ 25 серпня

400 000

528 млн грн.

1 320 грн.

Засновник офшор «Brandeston Solution LLP», бенефіціар Маріо Антоніо Альварадо Кастілло, (Беліз). Директором є Галина Циганок. У 2010 році на неї було перереєстровано луганське ТОВ «Лугінвесткон», засноване Ларисою Королевською – матірю нардепа від «Оппозиційного блоку» Наталі Королевської.

ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс»/ 10 вересня

400 000

520 млн грн.

1 300 грн.

Харківська фірма записана на Олександра Зінченка, раніше на Анатолія Антонесяна.

«Mercuria energy trading s.a.»

320 000

$18,30 млн (еквівалент 395,66 млн грн.)

$57 (1236 грн.)

Міжнародний трейдер. За даними «Інсайдера«, інтереси якого в Україні просуває Андрій Фаворов, колишній топ-менеджер ДТЕК Ріната Ахметова

Але це не все, що маєте знати про підготовку України до зими нашою владою. Окрім повністю знехтуваного аспекту національної безпеки (порошенківському міністру енергетики та вуглепрому Демчишину тільки лінивий не вказував на небезпечність вугільної залежності від Путіна і його терористів) є ще й звичайний для «Наших грошей» антикорупційний дискурс.

Мова йде за вкрай таємничі контракти «Укрінтеренерго», уривчасті дані про які оприлюднено у «ВДЗ».

З одного боку державний імпортер за останні півроку домовився з російською «Русснефтедобычей» і гонконгською «Arida Global Ltd» про ввезення 600 тис тонн вугілля за невідомою ціною, але очевидне постачання з Росії. Бо місцями прийому вказані залізничні станції Тополі, Зерново та Козача Лопань, через які в Україну потрапляють саме вантажі з Росії.

З іншого боку «Укрінтеренерго» уклало угоди з «Центренерго» на постачання невідомої кількості вугілля на 770 млн грн.

Тобто в жодному випадку невідома ціна пропущеного через «Укрінтеренерго» вугілля.

Навіщо це приховувати – абсолютно не зрозуміло, бо якщо ціна вугілля була б радикально завищена, то політичні конкуренти Порошенка вже б змішали б його з цим видом палива. Хоча ми й справді ж нічого не знаємо про обсяги поставок.

Зате знаємо хто очолив «Укрітеренерго» після того, як правоохоронці почали тягати по допитам опереднього директора держкомпанії Володимира Зіневича за минулорічний контракт зі «Steel Mont Trading Ltd» на поставку вугілля з Південно-Африканської республіки. Це було справжнім проривом у боротьбі за незалежність від путінських постачальників, але… Виявилось, що наші домовились з британським посередником про поставку не дуже якісного вугілля по ціні якісного. Цієї маржі на кілька відсотків вистачило Генпрокуратурі, аби відбити тягу «Укрінтеренерго» до контрактів з кимось, окрім Путіна (нинішні угоди на вугілля з ПАР на мізерні суми укладало безпосередньо «Центренерго»).

Отже з березня 2015 року «Укрінтеренерго» очолює генерал-майор служби цивільного захисту Василь Андрієнко. До цього він очолював Черкаський інститут пожежної безпеки, а за часів Януковича був директором Державного департаменту пожежної безпеки.

І це не останній незрозумілий факт про державного трейдера, який закуповує вугілля, а продає за кордон електроенергію.

Також не зрозуміло чому державна компанія напередодні виборів вирішила вести розрахунки через банк «Преміум», наглядову раду якого очолює Сергій Думчев. Цей персонаж за оцінкою експертів витратив найбільше грошей на виборах до Київради і в мери Києва, однак отримав нульовий результат. Таке враження, що він просто витрачав не свої гроші.

Однак завершимо це мереживо незрозумілостей, недомовок та припущень констатацією просто факту: українська влада не зробила нічого, аби зменшити вугільну залежність від Путіна. Питання тут не стільки в тих, хто підірвав ЛЕП до Криму. Бо вони лише прискорили кінець. В районі Нового року Росія завершить будівництво електромагістралі до Крима по дну Керченської протоки. І у Путіна взагалі щезнуть резони постачати антрацит в Україну. Хіба що в обмін на реінтеграцію Донбасу, не кажучи про забуття кримської історії.

Информация о материале
Опубликовано: 23 ноября 2015

Імперативний мандат: механізм відкликання депутата за народною ініціативою

  • Печать
  • E-mail

У прикінцевих та перехідних положеннях закону «Про місцеві вибори» вперше прописано правовий механізм відкликання депутатів місцевих рад та міських/селищних/сільських голів за народною ініціативою. Іншими словами, ця новела запроваджує в українську політичну практику інституту імперативного мандату.

Імперативний мандат – це інститут правової та політичної відповідальності депутата за свою діяльність перед виборцями й партією та право відкликання депутата виборцями/партією, якщо він не виконує їхньої волі. Він протиставляється вільному депутатському мандату, який існує в практиці більшості країн розвинутих демократій та надає депутату багато привілеїв і свободу дії.

Історія появи імперативного мандату бере свій початок у Франції XVIII століття, коли депутати Генеральних Штатів отримували обов'язкові до виконання інструкції та накази своїх виборців. Таким чином, роль депутата зводилась суто до кур'єрських функцій без права самостійного прийняття рішень.

З часу становлення сучасної демократії депутатський мандат отримав широкі представницькі функції, що у залежності від рівня правової свідомості та політичної культури суспільства характеризується різним рівнем свободи дій.

У відповідності до перехідних положень закону «Про місцеві вибори» та змін до закону «Про статус депутатів місцевих рад» в українській практиці вперше на законодавчому рівні запроваджується імперативний мандат.

Відповідно до статті 38, «рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою приймається на зборах виборців». Разом з тим існує мораторій, згідно із яким з подібною ініціативою можна виходити «не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень».

Натомість у Законі немає подібних часових обмежень стосовно міських/селищних/сільських голів.

На відміну від закону «Про вибори народних депутатів України», який передбачає відкликання народного обранця лише з ініціативи політичної партії, від якої він обирався, закон «Про місцеві вибори» також надає це право виборцям. Таке функціональне розширення імперативного мандату підсилює аргументи тих, хто обстоює доцільність його впровадження, адже ця обставина інституціоналізує прояви прямої демократії.

У відповідності до 2-ї статті закону «Про статус депутатів місцевих рад», «депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини – виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування».

У свою чергу, стаття 37 даного закону визначає наступні підстави для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою:

1) порушення депутатом місцевої ради положень Конституції і законів України, що встановлено судом;

2) пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин, передбачених статтею 10 цього Закону, обов'язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі;

3) невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми, невиконання депутатом місцевої ради передбачених статтею 16 цього Закону зобов'язань звітувати перед виборцями та проводити зустрічі з ними.

Ми проаналізували прописаний у законі «Про місцеві вибори» правовий механізм відкликання обранців та систематизували процедурні моменти у вигляді таблиці.

У цілому можна виділити шість основних етапів, які передують кінцевому рішенню про заміщення депутата або голови.

Загалом процедура, з однієї сторони, практично однакова при відкликанні депутатів місцевих рад обраних в багатомандатних виборчих округах (обласної, районної та міської рад) – а з іншої, має подібності для кандидатів, обраних в одномандатних округах (міський, селищний і сільський голова).

Дещо виділяється з поміж інших процедура відкликання депутатів сільських і селищних рад, які обираються в одномандатних виборчих округах.

Місцеві ради

Обласна рада

Міська рада

Міський голова

Районна ради

Сільська / селищна рада

Сільський / селищний голова

Етапи

обласного значення

районного значення

обласного значення

районного значення

I. Внесення пропозиції

400 виборців

300 виборців

(Київ – 400)

100 виборців

200 виборців

50 виборців

150 виборців

30 виборців

20 і 30 виборців

II. Ініціативна група

не менше

100 осіб

не менше

50 осіб

(Київ - 75)

не менше

10 осіб

не менше

50 осіб

не менше

20 осіб

не менше

50 осіб

не менше

10 осіб

не менше

10 осіб

III. Підтримка пропозиції

більше виборчої квоти, але не менше ніж кількість голосів, яку отримала місцева організації партії у відповідному територіальному виборчому окрузі

кількість, що перевищує кількість отриманих ним голосів на виборах

більше виборчої квоти, але не менше ніж кількість голосів, яку отримала партія в окрузі

більше половини кількості виборців, які проголосували в окрузі

кількість, що перевищує кількість отриманих ним голосів

IV. Час на збір підписів

30 днів

20 днів

10 днів

30 днів

20 днів

20 днів

10 днів

10 днів

V. Перевірка підписів ТВК

30 днів

20 днів

10 днів

30 днів

20 днів

20 днів

10 днів

10 днів

VI. Рішення ТВК / партії

А) звернення ТВК до вищого керівного органу партії, яка висунула депутата; Б) партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи

1. Самовисуванець: А) ТВК робить подання до місцевої ради; Б) місцева рада приймає рішення більшістю від складу. 2. Партієць: А) звернення ТВК до вищого керівного органу партії, яка висунула депутата; Б) партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи

А) звернення ТВК до вищого керівного органу партії; Б) партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи

ТВК приймає рішення про відкликання депутата-самовисуванця

1. Самовисуванець: А) ТВК робить подання до місцевої ради; Б) місцева рада приймає рішення більшістю від складу. 2. Партієць: А) звернення ТВК до вищого керівного органу партії, яка висунула депутата; Б) партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи

VII.Заміщення депутата

ТВК не пізніше як на 5-й день з дня прийняття рішення зобов'язана визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації партії

В.о. голови не пізніше як на 15-й день з дня прийняття рішення має звернутися до ВРУ з клопотанням про призначення позачергових виборів

ТВК не пізніше як на 5-й день з дня прийняття рішення зобов'язана визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата від місцевої організації партії

ТВК не пізніше як на 5-й день з дня отримання рішення зобов'язана призначити проміжні вибори у цьому одномандатному окрузі

В.о. голови не пізніше як на 15 день з дня прийняття рішення має звернутися до ВРУ з клопотанням про позачергові вибори

Узагальнено рішення про внесення пропозиції щодо відкликання має прийматися на зборах виборців у кількості не менше як від 20 до 400 осіб.

Після виконання цього етапу створюється ініціативна група у кількості від 10 до 100 осіб. Її завданням є організація проведення збору підписів, для чого у них в залежності від рівня місцевої ради є від 10 до 30 днів.

Для подальшого розгляду питання про відкликання обранця за таку народну ініціативу має підписатися:

а) кількість виборців, що є більшою за виборчу квоту, але не меншою ніж кількість голосів, поданих за відповідну місцеву організацію партії у відповідному територіальному виборчому окрузі (для депутата, обраного в багатомандатному виборчому окрузі),

б) зібрати підписи більше половини від кількості виборців, які взяли участь у голосуванні у цьому одномандатному виборчому окрузі (для депутатів, обраних в одномандатному виборчому окрузі), або

в) кількість підписів, що перевищує кількість голосів, поданих за нього на місцевих виборах (для міського / селищного / сільського голови).

Після цього відповідна територіальна виборча комісія протягом 10-30 днів перевіряє правильність підписних листів, кількість підписів та достовірність відомостей про громадян, що містяться в підписних листах.

Лише після виконання усіх цих вимог наступає етап прийняття рішення стосовно даного обранця.

У випадку, якщо це стосується депутата обласної, районної та міської ради, а також міського голови, який балотувався за поданням партії, ТВК звертається до вищого керівного органу партії, яка висунула депутата. Після чого партія приймає рішення про відкликання або про відмову в задоволенні цієї ініціативи.

При цьому в законі немає роз'яснення, які правові наслідки в разі, якщо партія відмовилася задовільнити подання ТВК. Видається, що обранець та політична сила нестимуть суто політичну відповідальність перед виборцями.

У випадку, якщо це міський, селищний або сільський голова, який кандидував у порядку самовисунення, ТВК робить подання до місцевої ради, яка більшістю від складу приймає рішення про складання з депутата мандату.

І лише у випадку депутата селищної або сільської ради ТВК уповноважена безпосередньо приймати рішення про відкликання депутата-самовисуванця на підставі достатньої кількості зібраних підписів.

Після прийняття рішення про відкликання депутата, що обирався у багатомандатному окрузі у відповідній місцевій раді, його заміщує наступний за черговістю кандидат у депутати від місцевої організації партії (у відповідності до внутрішньопартійного рейтингу). У випадку, якщо депутат був обраний в одномандатному окрузі, проводяться проміжні вибори або позачергові вибори для переобрання сільського/селищного голови.

Першим кроком до імператизації депутатського мандату в Україні був перехід до пропорційної виборчої системи у 2006 році. У відповідності до 81-ї статті Конституції кожен народний депутат, обраний за виборчим списком відповідної політичної партії, зобов'язаний увійти до сформованої цією політичної сили парламентської фракції або в іншому разі його повноваження будуть припинені достроково.

Ця норма також зберіглася у діючій Конституції. Вона була запроваджена з метою запобігання існуючій негативній практиці «тушкування», адже до цього часу українські парламентарі мали право самостійно обирати фракцію та змінювати її необмежену кількість разів.

Таким чином, позитивною стороною імперативного мандату є впровадження механізму правової, а не лише політичної відповідальності народного обранця. Проте з іншої сторони, він суперечить принципу народного представництва – депутат є представником усього народу, висловлює його інтереси – та несе загрозу його партизації, коли інтереси власної політичної партії стають пріоритетними.

Сьогодні імперативний мандат існує переважно в соціалістичних країнах, таких як Куба, В'єтнам, Китайська Народна Республіка, КНДР, а також країнах, що розвиваються (Індія, Шрі-Ланка, Нігерія, Вануату, ПАР, Гана).

У сучасних демократичних країнах імперативний мандат функціонує в деяких федеральних державах на рівні місцевого самоврядування – окремі штати США, верхній палаті ФРН, окремі кантони Швейцарії, Японії, Португалії.

Сучасна європейська практика не передбачає юридичної відповідальності за зміну депутатом своєї належності до парламентської фракції. Може йтися лише про морально-політичну відповідальність, що підтверджується рішеннями конституційних судів європейських країн.

Незважаючи на це, деякі західноєвропейські конституціоналісти висловлюються за доцільність обмеження вільного мандату рамками партійної приналежності – з огляду на те, що депутатів, зазвичай, обирають як представників політичних партій, а не як індивідуальних кандидатів.

Впровадження інституту імперативного мандату складно піддається означенню як прогресивної демократичної практики. Разом з тим, механізм відкликання народного обранця за народною ініціативою є новим в українському законодавстві та може проявити свої позитивні сторони на перехідному етапі структурування парламентаризму в Україні.

За відсутності практики застосування імперативного мандату складно прогнозувати, як приживеться та проявить себе ця законодавча новела.

Очевидно, процедура відкликання обранця, попри свої переваги, є достатньо складною і має певні недопрацювання. Можна припустити, що вона може використовуватись політичними акторами у політичних мотивах у боротьбі з конкурентами. Зокрема, у різних регіонах України можуть появитися народні ініціативи з відкликанням обранців, особливо у тих округах, де перемога була не надто переконлива та де існують давні конфлікти між політичними силами або місцевими політичними кланами.

Проте незважаючи на мотиви, така ініціатива буде неможлива за відсутності широкої підтримки громадськості.

Лише з досвіду перших практик застосування цієї норми можна буде говорити про її доцільність та ефективність.

У будь-якому разі, переконані, що імперативний мандат – це тимчасове рішення перехідного періоду, який має бути обмежений або замінений на вільний мандат паралельно з формуванням стабільної політичної системи в Україні.

Информация о материале
Опубликовано: 23 ноября 2015

Первый зампред СБУ Виктор Трепак: «Конфликт между СБУ и ГПУ существует»

  • Печать
  • E-mail

За одним из редчайших депутатов, занимающихся вскрытием коррупционных нарывов, — Сергеем Лещенко — следят «орлы» Авакова. Корбана «принимают» в СИЗО, Кернеса — принимают на Банковой. Лидер президентской фракции рекомендует в штат руководства управления «К», по сути, Антибиотика, а тот, кто по недоразумению называется народным депутатом, бьет его ногой в голову на заседании антикоррупционого комитета. Война властей. Война кланов. Война «крыш».

Противостояние между СБУ и ГПУ лишь одна из фигурок в матрешке войн, переживаемых страной. В их войне мало черно-белости и много серо-жадности. В ней нет однозначных героев, а есть говорящие и отмалчивающиеся. В ней мало страха за страну — гораздо больше страха перед начальником. Драку между инструментами во время операции может позволить только очень плохой хирург...

12 ноября ZN.UA сообщило о том, что один из двух первых заместителей председателя СБУ — начальник Главного управления по борьбе с коррупцией и оргпреступностью Центрального управления Виктор Трепак — подал президенту рапорт об отставке в связи с невозможностью эффективно выполнять обязанности по причине нахождения во главе ГПУ Виктора Шокина. Администрация президента отмолчалась. СБУ заявила, что не располагает заявлением Трепака, который находится на больничном. Корреспонденту ZN.UA Илье Москаленко удалось связаться с Виктором Трепаком и задать ряд вопросов.

— На самом деле я подал два рапорта на увольнение с должности. Первый — 29 октября на имя председателя СБУ. Я действовал в соответствии с существующими в Службе правилами: заместитель председателя подает рапорт об увольнении председателю, а председатель на его основании вносит представление президенту, который издает соответствующий указ. По аналогии с процедурой назначения на эту должность.

После того как с момента подачи рапорта прошло 10 дней и на него не было надлежащей реакции, 9 ноября я подал второй рапорт — уже непосредственно на имя президента. Закон дает мне такое право: в соответствии со ст. 13 закона «О Службе безопасности Украины», представление председателя Службы обязательно для назначения его заместителя, а для увольнения закон такого представления не требует. Поэтому я обратился напрямую к президенту. Сейчас нахожусь на больничном.

— Чем вызвано ваше желание уйти с должности, ведь вы были назначены на нее только летом?

— Вы говорите «желание уйти»? Честно говоря, было совсем другое большое желание — работать. Ведь даже за такой сжатый срок кое-что удалось реализовать, сделать определенные наработки, а главное — вселить веру многим сотрудникам главка «К» в то, что можно работать по-новому и по-серьезному. Поэтому решение об увольнении можно считать скорее внутренне вынужденным. Но оно абсолютно осознанное, однозначное и твердое. Поскольку я четко понял, что в нынешних обстоятельствах у меня не будет возможности работать на этой должности так, как могу, как того требует закон и как необходимо обществу.

— Мы знаем, что прежде чем подать рапорт, вы встречались с президентом Порошенко. Чем мотивировали ему свое решение?

— Встреча состоялась 28 октября — на второй день после заседания парламентского антикоррупционного комитета, в котором я принимал участие вместе с заместителем генпрокурора В.Касько. Предметом разговора с президентом были вопросы, связанные с деятельностью СБУ по линии противодействия коррупции, — как текущие, так и перспективные. Речь шла и о деле так называемых «бриллиантовых прокуроров», появление которого, и это я говорю ответственно, было бы невозможно без поддержки президента. Без его содействия оно «захлебнулось» бы еще на первоначальном этапе его реализации. Результатом этой встречи стало то, что я сообщил главе государства о своем намерении уволиться с занимаемой должности. И изложил ему мотивы такого шага.

— Эти мотивы вы потом указали в рапорте президенту об увольнении?

— Да. Я попросил уволить меня с занимаемой должности «в связи с невозможностью выполнения возглавляемым мной специальным подразделением определенных законом задач по противодействию коррупции и организованной преступности из-за пребывания на должности генерального прокурора Украины Шокина В.Н.» Это — главная причина моего решения. Хотя и не единственная.

— То есть вы уходите из-за резонансного дела «бриллиантовых прокуроров»?

— Дело «бриллиантовых прокуроров» — это не просто резонансное дело в отношении прокуроров высокого уровня. Оно во многом определяет дальнейшее содержание борьбы с коррупцией в нашей стране, поскольку ломает систему круговой поруки, закрытости, неприкосновенности, создававшуюся и существовавшую десятилетиями.

Следует понимать, что прокуроры, не имея неприкосновенности де-юре, всегда были неприкосновенными де-факто. Кого из прокуроров можно «трогать», а кого — нет, определял генпрокурор, от которого они полностью зависели и которому преданно служили. Такое положение вещей давало возможность генпрокурору «господствовать» не только в системе прокуратуры, но и во всей правоохранительной системе. И в значительной степени — также в судебной системе. Этот и ряд других моментов делают отечественное правосудие очень субъективным, когда ответственность тех же коррупционеров зависит не от наличия правовых оснований, а от политического или личного интереса.

Мы пошли на реализацию материалов в этом деле, осознавая все риски и угрозы. Ведь дело касалось не просто прокуроров, а прокуроров самого высокого уровня — первого заместителя начальника главного следственного управления ГПУ и заместителя прокурора Киевской области. В дальнейшем стала также известна внеслужебная связь фигурантов этого дела с генпрокурором.

— На упомянутом вами заседании парламентского антикоррупционного комитета вы заявили, что в деле «бриллиантовых прокуроров» на сотрудников СБУ оказывается «мощное давление». Но тогда вы не детализировали, в чем же проявлялось это давление и оказывалось ли оно лично на вас.

— Сразу же после задержания фигурантов этого дела ГПУ открыла четыре или пять (точно даже не знаю) уголовных производств, предметом которых стала деятельность нашей следственно-оперативной группы. Ее членам инкриминировали превышение служебных полномочий и т.п. Со временем ряд производств закрыли, другие — передали в военную прокуратуру для расследования. Недавно ГПУ открыла еще одно уголовное производство — за разглашение государственной тайны, которое касается меня и сотрудников главка «К». Это производство — надуманное, основания для его открытия были искусственно созданы. Сегодня ГПУ активно по нему работает, собирает материалы, проводит следственные действия, то есть нам четко сигнализируют: вы под дамокловым мечом.

Обвинительные материалы в отношении меня ГПУ собирает даже в тех уголовных производствах, которые не имеют никакого отношения ни ко мне, ни к указанному делу. Свидетелям, которых допрашивают в рамках других производств, задают вопросы о моем участии в реализации дела «бриллиантовых прокуроров». Это очевидное процессуальное злоупотребление.

Буквально на днях стало известно, что ГПУ пошла еще дальше. Она захотела получить доступ к «святая святых» — режимно-секретному отделу апелляционного суда г. Киева. Цель понятна — ознакомиться со всеми оперативными материалами, по которым суд давал СБУ разрешение на проведение негласных следственных (розыскных) действий. Это при том, что у прокуроров, которые являются процессуальными руководителями, и так был определенный доступ к оперативным материалам. Но кто-то захотел увидеть весь массив разработок, которые проводили и проводят СБУ, МВД, Служба внешней разведки, ГУР Минобороны. Очевидно, кто-то очень обеспокоен своей и своих приближенных судьбой. И ГПУ удалось получить разрешение суда на обыск в РСО апелляционного суда Киева. А знаете, какой суд дал такое разрешение? Новозаводской районный суд Чернигова, у председателя которого тесные неформальные контакты с руководством ГПУ. Поэтому ГПУ часто обращается в этот суд по важным для нее вопросам.

Это только часть того, что происходит вокруг сотрудников СБУ, задействованных в реализации материалов в деле «бриллиантовых прокуроров», вокруг главка «К» в целом. Такая активность ГПУ в этих производствах выглядит как банальная месть и расправа. Самое парадоксальное, что занимаются этим бывшие подчиненные В.Шапакина из главного следственного управления ГПУ, которое теперь возглавляет Ю.Грищенко. Последнего, как и В.Шапакина, считают приближенным к действующему генпрокурору. О чем еще надо говорить?

— Очевиден острый конфликт между вами и генпрокурором, между сотрудниками СБУ и прокуратуры. Это персональный конфликт или конфликт между системами?

— Конфликт между ГПУ и СБУ существует, даже если исходить из того, о чем я сказал. Внешне он может восприниматься исключительно как персональное противостояние, что на самом деле не так. Бесспорно, субъективная составляющая в нем есть.

Главные же причины этого конфликта — объективные, которые кроются, в частности, в законодательной регламентации деятельности оперативных служб СБУ и полномочий прокуратуры. Речь идет о действующем Уголовном процессуальном кодексе, который, на мой взгляд, построен на концептуально ошибочных началах. Он предусматривает тотальный прокурорский контроль над деятельностью оперативных работников и служб. Оперативники не могут и шагу ступить без согласования с прокурором — процессуальным руководителем. Мы должны сообщать прокурору обо всех оперативных мероприятиях, осуществляемых в отношении коррупционеров. Это сразу ставит под угрозу всю оперативную разработку, поскольку в самом ее начале появляется дополнительный потенциальный источник утечки оперативной информации. И на практике во многих случаях через него происходит «слив» такой информации. Тем больше угроза, когда речь идет о документировании противоправных действий самих прокуроров. Кроме того, прокурор, если у него есть персональный или «корпоративный» интерес, может заблокировать реализацию дела еще на стадии оперативного документирования.

Процессуальное всесилие прокуратуры было специально введено идеологами нового УПК. Помните, он принимался в 2012 г., именно тогда, когда Янукович завершал концентрацию политической власти в своих руках. А непосредственную власть над правоохранительными структурами он хотел сконцентрировать в руках самого преданного ему человека — тогдашнего генпрокурора В.Пшонки. Чтобы иметь полную осведомленность о том, чем занимаются все оперативные службы, чтобы легче было их контролировать и использовать. Тогда и придумали эту прокурорскую узду, которую набросили на оперативников и следователей, — процессуальное руководство. Хотя Конституция не предусматривает выполнения прокуратурой такой функции. То, что это нормативное творение «освящал» сам Янукович, подтвердил тогдашний руководитель главного управления по вопросам судоустройства АП А.Портнов, курировавший разработку и принятие УПК. В интервью ZN.UA он сказал: «Автором и идеологом этого документа является президент Украины, а мы сопровождали этот процесс и осуществляли его менеджмент».

Януковича уже давно нет в Украине, а мы продолжаем работать по его идеологии. Тогда генпрокурором был Пшонка, теперь — Шокин, скоро придет кто-то другой. Но системно это мало что меняет. УПК надо менять немедленно. Надо восстановить процессуальную самостоятельность следователей и дать некоторую свободу для оперативной работы. Достаточным контролем над такой работой является разрешение суда на проведение негласных мероприятий.

— Из-за нарушения процедуры суд признал незаконным снятие неприкосновенности с И.Мосийчука. В ГПУ утверждают, что из-за нарушения процедур при задержании и обыске у «бриллиантовых прокуроров» суд их отпустит, и это будет на вашей совести. Что скажете?

— Скажу, что решение о задержании В.Шапакина и А.Корнийца и проведении обысков, в которых участвовали сотрудники СБУ, принимал следователь по согласованию с процессуальным руководителем. При этом он руководствовался положениями закона, который дает право следователю задерживать лицо на 72 часа и проводить обыск без определения следственного судьи. В дальнейшем законность оснований задержания указанных лиц и проведение обысков проверялась в судебном порядке. Суд, в том числе апелляционной инстанции, признал законным проведение указанных мероприятий.

— Участвовали ли вы в разработке дела Корбана, и как оцениваете произошедшее?

— Не участвовал. К реализации материалов этого дела не имею никакого отношения. Давать же оценку проведенной СБУ совместно с ГПУ операции не могу, так как, во-первых, мне не известны все ее детали, во-вторых, делать это мне было бы неправильно.

— Правдива ли информация, что жена одного из «бриллиантовых прокуроров» — родственница семьи Порошенко?

— Впервые слышу. Мне об этом ничего не известно.

— Кто, кроме президента и председателя СБУ, может влиять на кадровую политику СБУ?

— Ключевые кадровые решения в системе СБУ принимают президент и председатель СБУ. Назначение на должности более низкого уровня и увольнение с них отнесено к компетенции руководителей департаментов центрального аппарата СБУ и начальников областных управлений.

Бесспорно, принимая кадровое решение, каждое из указанных должностных лиц руководствуется не только нормативно определенными требованиями к кандидатам на должность, но и определенными собственными критериями и видением. Ведь за любым кадровым решением стоит ответственность того, кто его принимает.

Если бы я сказал, что кадровые решения в системе СБУ принимаются без учета внешних влияний, лоббирования, в том числе политического, — я бы покривил душой. В той или иной степени это есть. Систему СБУ не могут обойти общие тенденции, присущие кадровой политике государства в целом.

Все ли назначения в возглавляемом мной главке «К» осуществлялись в соответствии с моим видением? Нет!

— Недавно Г.Корбан заявил, что ваш первый заместитель — П.Демчина — объявил себя «смотрящим» от И.Кононенко.

— Что Демчина и Кононенко хорошие знакомые и постоянно общаются — это почти общеизвестный факт. Как кто себя позиционирует перед другими — его личное дело. Хотя, конечно, по этому можно судить как о сути самого человека, так и о его нравственности. Что же касается «смотрящих», как вы сказали, — как только они появятся в СБУ, неважно, от кого, — о спецслужбе государства можно будет забыть.

— Ваши неприятности, среди прочего, связывают с тем, что вы вмешались и пытались остановить схемы значительных контрабандных потоков: орехов, металла, спирта и сигарет. Правда ли, что в связи с этим вы почувствовали недовольство Кононенко и Грановского?

— Масштабные контрабандные схемы могут успешно «работать» только при условии, что у их организаторов есть «добро» от всех правоохранительных структур — прокуратуры, фискальной и пограничной служб, СБУ. После назначения меня на должность первого заместителя председателя СБУ— начальника главка «К» — был проведен ряд кадровых изменений и организационных мероприятий, которыми давался четкий сигнал: СБУ говорит «стоп» таким схемам. Это не означает, что они автоматически перестали работать. Но для их существования возникла реальная угроза. Далее мы начали постепенную работу по ликвидации таких схем. Об этом знало руководство государства, сотрудники Службы, представители бизнеса. Безусловно, знали об этом и организаторы контрабандных схем. Я очень признателен председателю СБУ Василию Сергеевичу Грицаку за то, что его позиция в этом вопросе совпадала с моей, и он обеспечил мне возможность до последнего держать такую позицию.

— Какую, по вашей информации, выгоду от контрабанды на Востоке Украины и добычи янтаря имеют силовики, «крышующие» схемы?

— Гибридная война, которая идет на Востоке Украины, порождает гибридность многих правовых явлений. В частности, той же контрабанды. Поскольку нарушение правил перемещения товаров через так называемую линию размежевания юридически контрабандой не является. Контрабанда — это незаконное перемещение определенных товаров через таможенную границу Украины. Но это юридическая сторона. Фактическая заключается в том, что схемы зарабатывания на перемещении товаров на неконтролируемую украинской властью территорию Донецкой и Луганской областей и с нее работают. Бесспорно, речь идет об огромных объемах товаров и колоссальных суммах. Но каких точно, я не скажу, поскольку эти вопросы входят в компетенцию другого заместителя председателя СБУ, который занимается деятельностью антитеррористического центра.

Прибыли от незаконной добычи янтаря достигают десятков миллионов долларов. Понятно, что основная их часть идет не старателям — они работают «за слезы». В этом незаконном промысле совпали интересы криминала, политиков и правоохранителей. СБУ знает, кто за ним стоит. Обезвредить этого спрута очень сложно. Непростая задача — документирование преступной деятельности организаторов указанного промысла. Но надо учитывать еще и социально-экономические аспекты этой проблемы. Во-первых, вопросы добычи янтаря остаются законодательно неурегулированными. Во-вторых, в эту деятельность вовлечено огромное количество местного населения, для которого добыча янтаря — едва ли не единственный способ выжить.

— Изменится ли, на ваш взгляд, кардинально ситуация с противодействием коррупции после того, как Национальное антикоррупционное бюро заработает «на полную»?

— Может измениться, а может и не измениться. Все зависит от нескольких моментов. Во-первых, от того, по каким принципам и насколько профессионально оно будет действовать. Во-вторых, от того, кого назначат антикоррупционным прокурором. Если это будет антикоррупционный прокурор по названию, а не по сути, то такой же будет и деятельность НАБУ. Ведь, несмотря на его очень широкие полномочия, НАБУ в своей деятельности полностью зависит от антикоррупционного прокурора, который будет санкционировать все мероприятия, проводимые сотрудниками НАБУ по документированию фактов коррупции и процессуальной реализации полученных материалов. Положение о тотальной зависимости оперативного подразделения от прокурора, заложенное в УПК, распространяется на отношения НАБУ и антикоррупционного прокурора.

Фигура антикоррупционного прокурора — сверхважная в системе противодействия коррупции. Он не просто должностное лицо с огромными полномочиями, он еще и символ, и гарант настоящей борьбы с коррупцией. Это хорошо понимают как те, кто хочет результативного противодействия коррупции, так и те, кто хочет ее имитации, чтобы обезопасить себя и свое окружение. Отсюда все эти проблемы, возникшие с формированием состава и работой конкурсной комиссии. По закону, из отобранных ею кандидатов антикоррупционного прокурора назначает генпрокурор.

Если исходить из интересов дела, то назначать антикоррупционного прокурора должен был бы не действующий, а новый генпрокурор. Это я говорю не из-за какого-то личного предубежденного отношения к В.Шокину. К нему есть масса претензий со стороны общества, политикума, экспертной среды, наших международных партнеров, занимающихся вопросами борьбы с коррупцией. Все это объективно снизит уровень общественного доверия и легитимности (а они в данном случае критически важны) к антикоррупционному прокурору, если его назначит действующий генпрокурор.

— И последний вопрос. У возглавляемой вами структуры есть коррупционные претензии к президенту Украины Петру Порошенко и премьер-министру Украины Арсению Яценюку?

— Сразу скажу, что для меня этот вопрос нестандартный и сложный. Его нестандартность в том, что все привыкли к другому: это президент и премьер-министр как высшие должностные лица предъявляют претензии к правоохранительным органам по поводу их коррумпированности и борьбы с коррупцией, а не наоборот. В чем вы правы, так это в том, что в правовом государстве должно быть «наоборот». Если, безусловно, для этого есть законные основания. Сложность заданного вами вопроса заключается в двух аспектах. Во-первых, из-за специфики своей деятельности о многих вещах я просто не могу говорить. Во-вторых, вас не устраивает ни отказ отвечать на этот вопрос, ни негативный ответ по сути. В то же время, для того чтобы ответить утвердительно о наличии каких-либо претензий к высшим должностным лицам, надо иметь достаточные правовые основания. Собственно, как и в случае предъявления претензий к кому-либо другому. У меня таких оснований нет.

Другая ситуация с теми, кто считается командой главы государства и главы правительства или были назначены ими. Здесь, даже если судить по информации, обнародованной отечественными и зарубежными СМИ, проблемы есть. И они будут еще больше, если своевременно не принять действенные меры, прежде всего кадровые.

Информация о материале
Опубликовано: 23 ноября 2015

Комунальники Кернеса придбали вживані асфальтоукладники у рідної фірми чиновника мерії

  • Печать
  • E-mail

КП «Шляхрембуд» 16 листопада уклало угоду з ТОВ «Паркінг+» на постачання вживаних машин для ямкового ремонту асфальтового покриття на суму 1,15 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Переможця визначили за переговорною процедурою, адже до цього торги проводилися двічі, але необхідної кількості учасників не зібрали.

Комунальники придбали машину Schaefer Blow-Patcher HT-D (2008 року виготовлення) за 350 тис. грн. і дві машини Schaefer Blow-Patcher HT-D (2010 року виготовлення) по 400 тис грн.

Директором та співзасновником «Паркінг+» до початку 2010 року був Володимир Чумаков. У січні 2010 року його призначили радником мера Харкова Геннадія Кернеса з питань ЖКГ, тоді ж фірму перереєстрували на Галину Давидову. В травні того ж року Чумакова призначили головою Департаменту будівництва та шляхового міськради, котрий він очолює і понині. Саме цей департамент й контролює роботу КП «Шляхрембуд»

З липня 2011 року список власників «Паркінг+» поповнили В’ячеслав Блінкін та компанія з Віргінських островів «Валдхелм Tрейдінг корп».

В’ячеслав Блінкін був бізнес-партнером Ольги Чумакової, зареєстрованої за однією адресою з вищезгаданим Володимиром Чумаковим. Чумакова і Блінкін разом заснували фірму ТОВ «Укрбудмонтаж».

Галина Давидова раніше очолювала та входила до переліку співзасновників обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Триумф». Пізніше його співвласником стала Алла Добкіна – мати екс-губернатора Харкіщини Михайла Добкіна. Саме цьому кооперативу належить земельна ділянка, де знаходиться маєток Добкіних.

Також на Давидову було оформлено декілька інших кооперативів.

У держреєстрі для зв’язку з «Паркінг+» вказано номер телефону (057) 731-19-09, яким раніше також користувалося ПрАТ «НПК-Холдінг», віднедавна власником якого є дружина Геннадія Кернеса Оксана Гайсинська. Крім того, цей номер телефону використовувався низкою інших фірм, оформлених на оточення Кернеса (ТОВ «ІФТ Консалтінг», ТОВ «Поліфарм» та ін.).

Чумаков став депутатом міськради за списком партії «Відродження», який у Харкові очолює Генадій Кернес.

Информация о материале
Опубликовано: 23 ноября 2015

Разгул назгулов, або Пустота под капюшоном

  • Печать
  • E-mail

Меня всегда приводила в недоумение тактика применения назгулов в боевых операциях на просторах Средиземья. В книге Толкина еще более-менее подводится обоснование – нежить генерировала мощное психоактивное поле, заставляющее солдат противника бросать оружие, разбегаться в панике, спать на посту, а прапорщиков – воровать в два раза больше. Однако, будь я комендантом Минас Тирита, велел бы для защиты от этих мобильных гипноизлучателей открыть погребки со знаменитыми гондорскими винами. Как знают все полководцы, начиная с финикийских и заканчивая сталинскими, пьяному море по колено, а назгулы похую. Непьющие забили бы трубки добрым «Старым Тоби» - он успокаивает нервы (с).

Фильм Джексона ясности в вопрос не вносит, а наоборот все запутывает. Сначала ужасных улайров скопом отпиздил факелом один человек, затем их смыли водой, как говно в унитазе, потом назгулы спрятались от глума подальше, пока им не выдали летающих рапторов, которые, собственно, все дело взяли на себя – когтили, кусали и толкались корпусом. Кольценосцы в это время сидели верхом на рептилиях, шо трехлетки на велосипедах, важно надували капюшоны и дико визжали на виражах.

Если бы я, с другой стороны, был комендантом Минас Моргула, я бы наделал этих виверн штук триста – на все деньги, наградил и уволил бы назгулов, посадил на рептилий толковых гоблинов (зеленых смышленышей из Ортханка, а не спецназовцев-дуболомов) и устроил воздушный террор. Или нет, пожалуй, назгулов бы оставил – только забрал у них бесполезные плащи и доспехи («нахуя они вам нужны, вы же все равно бессмертные!») и отправил бы голяком невмырущих невидимок резать гондорские патрули в Итилиене.

Увы, это никоим образом не повлияло бы на исход войны – поскольку я, как честный альтернативщик, а не хитрожопый «попаданец», не должен знать про фактор Кольца. Играя за белых, очнулся с тяжелым мечом в руке, и с тяжелым бодуном в голове от грохота праздничного салюта. А за черных – уже бы тикал верхом на мертвой лошади по ночным тропам, куда-нибудь в сторону жаркого Харада. Укрывая под плащом три заранее спижженых из лаборатории яйца летючих рапторов. Приветствую тебя, моя кхалиси! Давай познакомим наших детишек и начнем все сначала? Сначала ты поможешь мне с Гондором, потом я тебе с Вестеросом...

Конечно же, в сеттинге «Властелина Колец» назгулы это просто символ. Эдакие антиавторитеты, антиреспект и антиуважуха. Немножко спецназ, немножко политруки, немножко авиаразведка. Для дела от них больше было пользы, пока они были живы – великие короли и полководцы, владельцы армий и крепостей. А в нынешнем посмертном виде, Девятеро, даже если все вместе возьмутся за руки – никуда не сгодятся против качественного рохирримского раша. Раз помер – так помер, лежи тихо на погосте, и не выйобуйся.

Все, хватит сказок, к ноукам.

* * *

Я не великий специалист в военном деле, не Сунь Цзы, не Клаузевиц и не Лиддел-Гарт. Но развод насчет «если бы я только захотел» знал еще в детском саду, задолго до того как познакомился с басней про лису и виноград. Все перечисленные мною военные теоретики утверждали, что любое военное действие надо делать в полную силу, достигая целей, а цели ставить достижимые. Иначе херня какая-то получится. Часто болезненная.

В российском пеньтагоне, тоже не клаузевицы сидят, но основы профессии они знают. И если бы была практическая возможность дойти до Киева за два дня, а до Львова за четыре – они бы фараону так и сказали. Застенчивость им не мешает – после того, как кремлевский плешак сделал каминг-аут по Крыму, стесняться уже нечего. Остается только мощным гудериановским рывком, опрокидывая разбегающихся карателей хунты выйти к Киеву, привязав к головному танку Януковича, как гитариста из «Mad Max: Fury road» и нехай хуярит на ней запилы всю дорогу. Тем более шо и гитара у него есть – «5 канал» показывал.

А там вылететь танками на Михайловскую площадь, затормозить со скрежетом, развернуться юзом, а не на противоходе гусениц, зачитать речь о восстановлении законности и торжестве воли народа. Отвязать Януковича от гитары, привязать на его место Повалий с Лорак, нехай спивают для радостного народа – царь добрый! И вести под руки вернувшегося в свой Эребор донецкого царя гномов, изгнанника Торина Федоровича в палаты царские, тайные. Дела рядить, имущество переписывать, в Неможный Союз вступать.

Не сложилось.

* * *

У кацапов, в отличие от эзоповой лисы, две отмазки от винограда. «Не очень то и хотелось» и «ничего такого и не планировали». На самом деле это одно и то же, только с разной эмоциональной коннотацией. Первое говорят самоуверенные дураки, второе – расчетливые негодяи (кстати, два базовых типажа рассейского соборного урки). А обозначает это то, что Россия сделала все, что могла, и потолок ее возможностей мы можем наблюдать. Никаких там блять «если захотим, то…» Если захотят, то похотят немного и перехотят обратно. Глупые будут дальше прыгать за виноградом, клацая зубами, умные будут делать вид, что просто так зашли в виноградник, в тенечке посидеть – но винограда в любом случае в меню не будет.

Я не буду говорить о защитниках нашей страны – это тема отдельной лекции. Хотя они стали главной причиной российской «несмоглы». Главной, но не единственной – помогли союзники, морально и материально, помогли международные организации, поясняющие взбесившимся лисам их место – много чего сложилось в кладку, показывающую реальный военно-политический уровень сраной «Империи».

Например, уровень подготовки ВС РФ, когда одну ТБГ набирали аж по нескольким дивизиям. Безусловно, это новое слово в военной науке – на каждые десять тысяч криворуких бездельников держать пару сотен человек, способных воевать. Очень удобно – можно серьезных противников пугать списочным числом, а на тех, кто поменьше, набрать реальную сборную по борьбе. Главное – не перепутать, потому что можно в табло получить, предъявив кому-то типа НАТО как кому-то типа Грузии.

Уровень моральных качеств армии и мобрезерва, когда в ведущей войну стране люди тикают от призыва, а призванные не хотят ехать воевать. Переляканных офицеров спецчастей и «не стреляйте, я русский!» Из этого можно сделать близко и далеко идущие выводы. Близко – то шо бляди, способные стрелять из-за спин мирняков и через границу по чужой территории героями не будут никогда. Далеко – то, шо когда для кацапской лоскутной империи настанет свой час, украинское чудо добровольцев и волонтеров там не случится.

Уровень технического обеспечения. Я не буду поминать ту бедную «Армату», бо вона вже гыкать не може. Лучше вспомнить свалку военного вторчермета под Ростовом, гуманитарное оружие для наемников и сепаратистов, о котором лучше Папандопуло не скажешь: «Ты знаешь, сколько у нас пулеметов? Семь! Нет, шесть… Один заедает, другой, как сумасшедший, подпрыгивает, а третий гад в своих пуляет. А седьмой я по секрету от пана атамана выменял на эти вот штанишки».

Уровень командования, уровень снабжения, уровень логистики. Уровень понимания обывателей, шо до кацапов только сейчас доходить стало – имея страну по численности населения в три раза больше Украины, а по площади аж в двадцать, любая война при таком раскладе опустошает гарнизоны и превращает внутренние территории и дальние границы в безлюдье. Это только кажется, что солдат дахуя. На самом деле Россия на карте размерами пугает не столько других, сколько себя.

Ведь неспроста Хуйло к месту и не к месту поминает ядерное оружие. Вы можете себе представить, чтобы США или НАТО перед началом боевых действий хотя бы намекали на возможность его использования? Ссышно плешаку. Он-то, со своими пеньтагоновцами точно знает – что из себя представляет Приполярная Нигерия в военно-политическом смысле. Соотношение сил – три к одному. Примерно настолько человек тяжелее питбуля.

И человек этот, как оказалось, нихуя не спортсмен.

Ладно, я же сказал вам шо я не Клаузевиц. Сами разберетесь, кому интересно. Помните об одном – психология урки, присущая кацапам, как отдельным особям, так и на уровне государства, в офензиве предполагает блатную истерику «попишу - порежу!», в дефензиве – задний ход «э, мужик, ты чо, убери топор!». А в итоге съезд с темы по одному из двух описанных сценариев: «да если бы я только хотел!» или «да я и не хотел ничего...» Это вы и будете слышать от кацапов при любом общении на тему.

Конечно, танки до Киева дойдут. За два дня. Может, даже, за один. Вот только день этот никогда не наступит.

* * *

Советский король-чародей помер, догнил и развеялся. Теперь москали пугают мир назгулом, оставшимся от мертвого человека. Эта тварь все еще опасна, у нее есть ядовитый меч, способность наводить морок, а завалить его довольно непросто, так что пренебрегать угрозой нельзя. Однако это лишь тень былого величия.

Под ржавым железом и драным черным плащом – пустота.

Информация о материале
Опубликовано: 21 ноября 2015

Карусель

  • Печать
  • E-mail

«Умный человек легко выпутается из самой сложной ситуации, а мудрый в нее не попадет…»

(Недурак)

Проходил я мимо дачной детской площадки, там мужики пытались отремонтировать давно остановившуюся карусель.

Увидели меня, кричат:

- Сосед, не поможешь снять, а то для двоих она тяжеловата?

Дело хорошее, отчего же не помочь? Подхожу, обступили втроем и потянули колесо вверх, чтобы посмотреть – что там внизу сломалось.

Карусель, хоть и с трудом, но поднялась сантиметров на двадцать, а дальше никак, во что-то уперлась, собака, не снимается.

Мы немного посовещались и решили отломать от пола пару досок, чтобы все-таки понять – что же там ее держит?

Мимо проезжала соседка Тамара.

Мы выскочили на дорогу, остановили ее и стали просить:

- Тамарочка, помогите, тут без вас никак, ваши дети ведь тоже без карусели остались.

- Да я с удовольствием, а что делать-то?

- Вот смотрите, мы втроем чуть приподнимем колесо, а вы под него подлезете и посмотрите - что там вообще? А то мы уж пол хотели курочить. Давайте, не бойтесь, мы мужики мощные, удержим.

А Тамара и не испугалась, залегла рядом с колесом и только ждала команды.

Сосредоточились мы и даже, на всякий случай, вытерли о штаны потные ладошки, мало ли, не дай Боже уронить, все же живой человек. Колесо весит килограммов сто, а может и больше, раздавит как жабу…

Приподняли карусель, Тамара быстро по-пластунски заползла под нее, одни туфли торчат.

Мы орем:

- Как там!?

- Что видно!?

Она в ответ:

- Тут она ушла… э-э-э, о нет!

- Кто ушел!?

- Куда ушла!?

- Говорите конкретнее, мы же держим!

- Я не хочу говорить - откуда ушла, а то вы колесом меня придавите! Давайте я сперва вылезу, потом скажу!

- Почему не хотите? Да говорите уже! Что за секреты!? Как придавим!? Мы держим, держим, не бойтесь.

Тамара как змейка выползла из-под карусели, и мы с грохотом разжали руки, слегка обидевшись на бестолковость помощницы.

Она отряхнулась от песка и говорит:

- Вот ради смеха, давайте устроим следственный эксперимент, вы опять приподнимите колесо, а я скажу - что там. Посмотрим - уроните или нет.

Нам стало любопытно, мы подняли карусель, а Тамара как заорет: «У Ш Л А С О С И!!!»

Черт возьми, она была права, мы не удержали…

Информация о материале
Опубликовано: 21 ноября 2015
  1. Міст у майбутнє, Або хватіт скіглити
  2. Го дядюшки Пу, або Headshop
  3. Катерина Владимировна и мужички
  4. Публичное администрирование» на смену «государственному управлению»

Страница 659 из 2102

  • 654
  • ...
  • 656
  • 657
  • 658
  • 659
  • ...
  • 661
  • 662
  • 663

Реклама

Календарь

Ноябрь 2025
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
27 28 29 30 31 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Перепечатка материалов «Харькова криминального» в полном и сокращенном виде - без ограничений при обязательном условии: указание адреса нашего ресурса в виде гиперссылки - «Харьков криминальный»

{source}
<!--LiveInternet counter-->
<script type="text/javascript"><!--
document.write("<a href='http://www.liveinternet.ru/click' "+
"target=_blank><img src='http://counter.yadro.ru/hit?t54.12;r"+
escape(document.referrer)+((typeof(screen)=="undefined")?"":
";s"+screen.width+"*"+screen.height+"*"+(screen.colorDepth?
screen.colorDepth:screen.pixelDepth))+";u"+escape(document.URL)+
";"+Math.random()+
"' alt='' title='LiveInternet: показано число просмотров и"+
" посетителей за 24 часа' "+
"border=0 width=88 height=31><\/a>")//--></script>
<!--/LiveInternet-->
{/source}
{source}
<!-- begin of Top100 logo -->
<a href="http://top100.rambler.ru/navi/1535454/">
<img src="http://top100-images.rambler.ru/top100/banner-88x31-rambler-green2.gif" alt="Rambler's Top100"
width="88" height="31" border="0" /></a>
<!-- end of Top100 logo -->
{/source}

 

Наверх

© 2025 Харьков криминальный