Главная

«Регіоналу» заново виділили ще 30 мільйонів на реконструкцію філармонії

Департамент капітального будівництва Харківської облдержадміністрації 16 листопада за результатами тендеру уклав угоду з ПАТ «Трест-Житлобуд-1» щодо реконструкції Харківської обласної філармонії вартістю 28,17 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Мова йде про коригування вартості робіт у зв’язку з виділенням пускових комплексів. Роботи мають бути виконані у 2015 році.

Згідно ДКТ, плануються загальнобудівельні роботи, встановлення систем водопостачання, опалення, електропостачання, протипожежні системи, ремонт в органному залі та інше.

У ДКТ вказані роботи з монтажу сценічного обладнання органного залу, хоча окремий договір на виконання цих робіт вартістю 34,58 млн. грн. вже було підписано минулого тижня.

ПАТ «Трест Житлобуд-1» контролюється депутатом Харківської обласної ради 6 скликання від Партії регіонів Олександром Харченко, який має 97,59 % акцій підприємства.

Єдиним конкурентом переможця було ТДВ «Житлобуд-2» Олександра Конюхова й Юрія Кроленка. Їх пропозиція була на 11 тис грн. дорожчою.

Раніше загальну вартість розбудови філармонії, за даними харківських ЗМІ, оцінювали в 251 млн грн.

Нагадаємо, що реконструкцію філармонії почали ще у 2006 р. Першу угоду з «Трест Житлобуд – 1» уклали у травні 2007 року, але скільки фірма отримала грошей у рамках цього підряду – невідомо. Кошторис реконструкції філармонії коректували кілька разів. В 2012 році «Трест Житлобуд – 1» отримало замовлення на 162,01 млн грн.

Информация о материале

Опубликовано: 26 ноября 2015

У Райніна виділили 35 мільйонів на облаштування органного залу в філармонії – вистачило б на 9-поверхівку

Департамент капітального будівництва Харківської облдержадміністрації 11 листопада за результатами тендеру уклав угоду з ПАТ «Трест-Житлобуд-1» щодо придбання монтованого обладнання для обласної філармонії вартістю 34,58 млн. грн.

Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

Заплановано постачання сценічного комплексу органного залу. Зокрема, звукове устаткування, постановочне освітлення, енергетичне обладнання, ком’ютеризація, телефонізація й радіофіксація зали, системи протипожежної сигналізації, димовидалення, вентиляції, меблі й доукомплектація органу.

Загальну вартість розбудови філармонії, за даними харківських ЗМІ, оцінюють в 251 млн. грн.

За суму, виділену лише на орган, можна збудувати багатоповерховий будинок на 40 трикімнатних квартир.

Єдиним конкурентом переможця було ТДВ «Житлобуд-2» Олександра Конюхова й Юрія Кроленка. Їх пропозиція була на 10 тис грн. дорожчою.

ПАТ «Трест Житлобуд-1» контролюється депутатом Харківської обласної ради 6 скликання від Партії регіонів Олександром Харченко, який має 97,59 % акцій підприємства.

Нагадаємо, що реконструкцію філармонії почали ще у 2006 р. Першу угоду з «Трест Житлобуд – 1» уклали у травні 2007 року, але скільки фірма отримала грошей у рамках цього підряду – невідомо. Кошторис реконструкції філармонії коректували кілька разів.

Информация о материале

Опубликовано: 25 ноября 2015

Слово про свободу та відповідальність

Євген Сверстюк дуже точно сформулював одну з найсуттєвіших характеристик радянського і пострадянського стану нашого суспільства: втрата сенсу слів. Ідеться про девальвацію слів і понять, про фальш, що стала віддзеркаленням суті тоталітарного режиму і, на жаль, знайшла продовження в Україні олігархічній.

Наше звернення про свободу та відповідальність присвячуємо Євгену Сверстюку та адресуємо це звернення всій країні: пройдене нами всіма і те, що переживаємо зараз, має повернути значення слів, які вкладаємо в Україну.

* * *

Наш стан нагадує великий похід. Долаємо великі відстані. На вершині одного історичного пережиття ми ясно побачили наступну височину, яку хочемо досягти. Але зараз наш похід триває поміж небезпеками, серед яких найбільш виснажливим і грізним є блукання в тумані низин, де панують сумнів і недовіра до всього – орієнтирів, провідників і власних сил.

Наш найнадійніший провідник – людський дух: коли він сильний, він обов’язково виведе на чергову вершину; коли слабкий, то неминуче прив’яже нас до низин. Отож, пригляньмося до потреб нашого духу.

Хочемо ясності. Наше становище – небачене, надзвичайне, воєнне. Ясність насамперед означає зрозумілість та аргументованість дій керівництва держави і влади загалом: суспільство вимагає від влади постійної розмови, бо така розмова потрібна не для психологічного заспокоєння, а для підзвітності і контролю.

Ясність означає осмисленість вектора руху. Ми, українське суспільство, потребуємо спільної мрії, а отже – спільної мети. Без неї порожнітимуть наші військкомати, а молодь обсяде посольства благополучних країн. Чіткої відповіді на запитання, що конкретно означає «європейський вибір України», потребують у воєнних окопах, національних банках і в освітніх закладах країни.

Ясність мети передбачає готовність до випробувань. Прагнення свободи – це не раціональний розрахунок, а глибока внутрішня мотивація. Кожен, хто пережив несвободу, знає, що з цієї потреби розпочинається усвідомлення власної гідності. Це те, що дозволяє нам подолати розпач, розчарування і спокусу перекласти відповідальність на іншого. Це – довга дистанція, яка вимагає готовності до тривалих випробувань.

Похід до свободи вимагає від суспільства іншого ритму життя, ніж у звичайний час. Той, хто обіцяє швидке полегшення, каже неправду. Як і шарлатанство, всі прості відповіді є втечею, що ведуть до катастрофи. Прості рецепти за складних проблем мають ту ж саму природу, що й корупція: вони розраховані на те, аби отримати зиск на мимовільних очікуваннях людей. Маємо розуміти, що свобода і добробут не приходять з чужої ласки, ані задарма; скорого порятунку не настане. Втім, наша розсудливість, зосередженість і переконаність наблизять мету.

Праця, як єдиний засіб самозабезпечення, самоствердження і самоповаги. Не буває легкої праці. Але й найтяжча праця, предметно спланована, взаємопідтримувана і солідарна від родини до всього суспільства, принесе нам добробут і визнання нашої потрібності у світовій спільноті. Не випрошувати, не жити єдиним секонгендом, не спекулювати предметами чужої праці, а створювати самому – ось наш активний лозунг.

Господарність. Ми не бідні від природи, ми не живемо ні в пустелі, ні за полярним колом. Ми маємо багаті копалини, родючі землі, розлогі пасовища, якісні лісостани, виробничий спадок минулого. Усе це має бути загосподаровано. Наша мета – найвищі світові технології і потрібний для цього високий розвиток освіти і науки.

На шляху до свободи потребуємо взаємної довіри. Війна Росії проти України цілиться в наше майбутнє, хоч живиться хибами нашого минулого. Ворог добре вивчив притаманні нам вади і комплекси, схильність до чвар та емоційність у реакціях. Тому й атакує нас не лише збройним, а й психологічним чином. Наше забороло – це взаємна довіра і здатність до солідарних дій.

Щоб перемогти, ми повинні навчитися довіряти собі. Немає в світі жодної сили, яка б виконала нашу справу замість нас. У світі є багато союзників України, і ми вдячні за їхню підтримку. Але в світі є ще більше тих, хто може байдуже перегорнути сторінку зі словом про Україну. Лише ми самі здатні продовжувати свою історію.

Для довіри потрібні зусилля і влади, і підприємців, і церков, і громадських лідерів, і волонтерів, і всього суспільства.

Сьогодні головним критерієм довіри до влади є її реакція на корупцію: тут замало слів чи поодиноких арештів. У цій справі потрібна найвища державна тривога і миттєва дія, яка переконає, що в країні немає недоторканних. Умовою такого стану речей є рішуче відділення бізнесу від політики (влади), скасування режиму олігархату, що руйнує державу.

Водночас свою роботу має виконати і суспільство: не брати участі в політичному підкупі, зректися популізму й подолати той психологічний стан слабкості, який зветься патерналізмом, – розрахунку на подачку чи ласку чиновника чи будь-якої іншої більш-менш впливової сили. Корупція і патерналізм – це дві глибокі ментальні проблеми, які не дають нам повірити в свої сили. Лікування тут ніколи не буде замало, і воно має відбуватися вже негайно. Homo sovieticus повинен поступитися місцем Homo respondens (людині відповідальній).

Перебуваємо в умовах війни. Вся Україна хоче миру. Війну спричинив не Майдан. Її розпочав путінський режим, побачивши, що Україна вислизнула йому з рук. Тому наша війна – оборонна, змиритися з агресією означатиме для України не мир, а поразку. Ми повинні створити власну досконалу оборонну техніку. У наш час головні зусилля науки мають бути спрямовані на оборону.

Поза будь-якими компромісами має стояти вільне майбутнє України і суверенне право нашого народу самостійно визначати свою долю, власну внутрішню і зовнішню політику. Поступитися цим немислимо і неприпустимо. На полі зовнішньої політики Україні як державі бракує певності себе. Певність своєї правди мала б спонукати нас домагатися міжнародного визнання Росії країною-агресором.

По тому впізнають, що ми вільні, коли станемо носіями нових цінностей і творцями нової України. Про це судитимуть з етики нашої праці, додержання порядку біля свого дому чи елементарної ввічливості у взаєминах.

У цих міркуваннях ми ґрунтуємося на принципах Хартії вільної людини. Із великою повагою ставимося до близьких по духу думок багатьох видатних співвітчизників.

Відчуваємо, що в нашому суспільстві все виразніше постає запит на появу великої домовленості про майбутнє – нового й свідомого суспільного договору, чиї засадничі принципи формуватимуть правила нашого життя, а отже, окреслюватимуть мрію, до якої прагнемо.

Лише ті правила існуватимуть і формуватимуть наше майбутнє, за які кожен буде готовий віддати найдорожче.

* * *

Бажаний суспільний договір в Україні, на нашу думку, має спиратися на чітке розуміння десяти засад

1) Свобода. Наш обов’язок – збудувати такий устрій, за якого Україна буде вільною і захищеною. Це передусім свобода «від»: від загрози загарбання і знищення; від несправедливості і суспільної нерівності; від зубожіння; від ненависті і нетерпіння. Проте не менш важливою є і свобода «для»: задля належного і критичного вивірення курсу держави; задля повної реалізації потенціалу української політичної нації, задля творчого преображення життя, задля ширення добра

2) Відповідальність. Вона лежить і на керівництві держави, і на громадянському суспільстві. У керівництва держави повинен існувати суворо дотримуваний баланс відповідальності. Будь-який переступ цього балансу переросте у конфлікт чи в замах на узурпацію влади. Знаходження цього балансу не має залежати від політичної кон’юнктури й мінливого вектора політичних впливів. Державний апарат загалом має не панувати, а служити. Критеріями відповідності чиновників займаній посаді є професіоналізм, моральна зрілість та служіння національним інтересам України. Громадянське суспільство має позбутися звичок, властивих патерналістській державі, відмовитись від насильницьких практик і взяти на себе свою частку відповідальності за стан справ у державі та своє в ній майбутнє.

3) Економічна самостійність. Вона можлива лише через утвердження права власності та свободи підприємництва. Власність сприяє незалежності та відповідальності особи перед суспільством, є основою для зростання та зміцнення середнього класу, який забезпечить поступ країни в усіх суспільних сферах. Для здійснення економічної самостійності держава має гарантувати вільний рух осіб, товарів, послуг та капіталу, не обмежувати законну підприємницьку ініціативу та гарантувати свободу договору. Замість делегувати своє право впорядковувати своє життя владі, отримуючи взамін певні соціальні гарантії (патерналізм), слід розбудовувати горизонтальні зв’язки, опираючись на солідарну взаємодію з партнерами.

4) Єдність. Єдність в Україні мозаїчна, а не гомогенна; регіональні відмінності є багатством народу, а не його нещасливою кармою. Політична маніпуляція регіональними відмінностями недопустима; увага і толерантність один до одного – обов’язкова. Вільний розвиток української мови та культури творить суспільну атмосферу, яка є сприятливою для вільного розвитку культур національних меншин і консолідації суспільства довкола спільних цінностей і спільних завдань. Свою національну долю і цілісність спільної історії творимо не силою чи примусом, а усвідомленим і вільним вибором на користь спільного майбутнього.

5) Верховенство права і справедливість. Основою правопорядку є верховенство права, а не верховенство закону. Обов’язок парламенту – сформувати таке законодавство, яке відповідатиме сучасним вимогам міжнародного права і засадам демократії, зокрема принципу «захищаючи права іншого, захищаємо себе». Від держави вимагаємо докорінного оновлення судової гілки влади і правоохоронних структур, а також подолання системи олігархату, яка стала гальмом на шляху реформування країни. Усім суспільством домагаємося втілення реформ справедливості, під якими маємо на увазі весь масштаб завдань, що стосуються надійного захисту фундаментальних свобод та всіх мешканців України, незалежно від їх походження, мови спілкування, віри чи переконань.

6) Відкритий доступ. Доступ до політичної влади та економічних ресурсів забезпечується не хабарами чи привілеями, а чесною конкуренцією. Завдяки цьому зміниться розуміння справедливості: від справедливості рівного розподілу до справедливості рівних можливостей. У країні мають бути створені вільні і непорушні правила для ведення бізнесу та ефективні перешкоди для появи монополій, що знищують конкуренцію, введені прості й зрозумілі процедури розмежування влади й бізнесу, а також санкції за їх порушення.

7) Причетність – це відчуття, що стан справ у країні залежить також і від тебе. Воно передбачає відповідальність як держави, так і громадянина. Причетність з’являється як результат національного самовизначення і формується через доступ громадянина до законодавчого, зокрема конституційного процесу та управління державою.

8) Децентралізація влади є головним заборолом перед можливою узурпацією влади, а також служить важливим «соціальним ліфтом» для перспективної управлінської еліти. Потрібно дбати про постійне оновлення влади. Нове виборче законодавство має відповідати інтересам держави, а не панівної в ній політичної сили.

Воно має ґрунтуватися на принципах прозорості, відповідальності, підзвітності та незалежного контролю.

Відчути себе причетною до стану справ у державі може лише вільна людина, яка є відповідальною за дотримання законності, сплачування податків і примноження спільного блага. Тоді вона по праву може вимагати від держави послуг, захисту і справедливості.

9) Протест. Людина має право на незгоду. Мирний протест суспільства покликаний здійснювати прямий вплив на владу, якщо вона переступає закон або порушує права людини. Водночас неприпустимо доводити протест до радикальних громадянських протистоянь, що ведуть до руйнації держави.

Діалог. Це спільний і постійний пошук правди, до якого повинні бути залучені на рівних влада і громадяни. У державі, в якій головним носієм влади є народ, розпорядники влади зобов’язані повно, вчасно й правдиво інформувати суспільство про стан справ у країні й періодично дізнаватись про його волю. В еру комунікації закритість влади є рудиментом авторитарних епох, який можна подолати постійним діалогом інформаційно рівних держави та суспільства.

10) Свобода слова та інформації. В Україні мають бути створені й гарантовані всі необхідні умови для свободи слова та інформації. Свобода слова передбачає право громадян на вільну думку й на отримання відкритої інформації. Монополізація інформаційного простору олігархічним капіталом - неприпустима. Вона спотворює принципи і руйнує цінності демократичного суспільства. Свобода слова вимагає від журналіста й медіа вірності своєму професійному обов’язку говорити суспільству правду, захищаючи її від будь-яких маніпуляцій і політичної кон’юнктури. Журналісти й медіа, їхні права мають бути надійно захищені законом.

Информация о материале

Опубликовано: 25 ноября 2015

Охотники, ставшие заложниками

Скандал вокруг создания Сил специальных операций в Украине шокировал наших партнеров из НАТО и США и привел к серьезной дискредитации военного руководства Украины в глазах западных союзников.

Генеральный штаб Вооруженных сил Украины во время войны заблокировал сотрудничество с представителями НАТО по созданию Сил специальных операций в Украине и сорвал начало военных маневров ССО в Хмельницком, организованное по планам НАТО и на натовские деньги. Эта история позволяет посмотреть в целом на ситуацию с созданием ССО в Украине, которая тянется много лет. Несмотря на войну, сейчас реформа украинского спецназа полностью заблокирована военным командованием.

Источники, близкие к миссии НАТО в Киеве, сообщили, что за последние два месяца всякая работа и контакты двух экспертов НАТО по ССО в Украине и представителей командования Сил специальных операций США полностью остановлены. Начальнику Управления специальных операций Генштаба полковнику Сергею Кривоносу, который пользуется авторитетом у натовцев, запрещены контакты с миссией. Крайнее возмущение в НАТО вызвал приказ Генштаба ВСУ перенести запланированные с американцами маневры ССО Украины в Хмельницком на позднее время и на другой полигон — в Яворове, несмотря на то, что все было подготовлено для учений в Хмельницком.

После моего сообщения на «Цензоре» о скандале, Генеральный штаб выступил с официальным опровержением, назвав сообщения о срыве сотрудничества с НАТО «обманом». То есть была предпринята попытка дезинформации руководства страны и замалчивания скандала.

Развитие ситуации оказалось неожиданным. На конференции по безопасности в Центре Маршалла в Германии представители командования Сил специальных операций США обратились с критикой Генштаба ВСУ к одному из ближайших советников президента Порошенко Ирине Фриз, депутату комитета Рады по вопросам безопасности и обороны, попросив напрямую сообщить президенту Украины об обеспокоенности наших союзников срывом программы создания ССО в Украине. А сама Фриз выступила с беспрецедентным сообщением в социальных сетях, где также изложила суть проблемы:

«ГШ не йде на контакти з представниками НАТО та фактично зриває всю співпрацю з місією Альянсу. Фактично ми зіткнулися з блокуванням процесу створення ССО за стандартами НАТО, що відбувається вже біля року. Тренування, що були заплановані в Хмельницькому на кошти США та узгоджені з представниками SOCOM, з незрозумілих причин перенесені у Яворів. При цьому ходять жахливі чутки про підстави такого перенесення, в які я не хочу вірити. Керівництво Генштабу не з'являється на виклики парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони. Зараз знаходжуся в центрі Маршала, і знову отримую запитання від наших партнерів, які звучали у Києві. Обидва представники, що були направлені ними в Київ, ігноруються Генштабом, їх робота фактично блокована. Одночасно з цим Управління Спеціальних операцій знаходиться під тиском, а його керівництву, що проявило блискучі результати в зоні АТО, погрожують звільненням, що призведе до відчутного послаблення підрозділів СО.

Мова йшла про зрив навчань. Це факт. Через порушення термінів початку навчань мені телефонують і з Києва, і з Вашингтону. Питання є навіть тут, у Німеччині. Генеральному Штабу бажано б було не реагувати на інформаційні повідомлення медіа, які, на його думку, щось не так зрозуміли,а вчасно розпочати навчання з підготовки спеціальних підрозділів у Хмельницькому, що мали початися ще вчора згідно з домовленостями з НАТО.

Нагадую Генеральному Штабу, що при Адміністрації Президента створена робоча група з питань створення ССО, до якої я вхожу як один із розробників законопроекту про ССО, отже маю повну інформацію про поточний перебіг справ. Ставлю до відома, навчання в Хмельницькому були консолідованою позицією, що узгоджена з США. Те, що Яворів є більш доцільним місцем — рішення виключно ГШ, яке він прийняв за тиждень до початку міжнародних навчань і яке не було скоординоване з нашими партнерами.

Рівень взаємодії ГШ з НАТО я можу бачити на безпековому заході Центру Маршалла, що відбувається цими днями в Німеччині. Незважаючи на запрошення, жодного представника ГШ тут немає».

В чем причина конфликтной ситуации в Генштабе? Чтобы объяснить предысторию скандала вокруг учений в Яворове, надо обернутся назад. В этом скандале переплелись два мотива — кланово-бюрократический и коррупционный. К сожалению, государственными и военными интересами военное командование в этой ситуации не руководствовалось.

Итак, один из ключевых проектов сотрудничества НАТО и Украины — создание Сил специальных операций. Как все понимают, ССО — ключевая структура в современной войне.

Вот только проблема в том, что ССО в Украине воевать по своему назначению не могут до сих пор. Да, идет война, а ни одной операции по ликвидации и захвату главарей террористов и российских офицеров, по уничтожению штабов, минированию дорог для «гумконвоев» и российских войск украинский спецназ не производит. Войска спецназа включают в себя два полка специального назначения — 3-й (Кировоград) и 8-й (Хмельницкий), а также два центра специальных операций — 73-й морской (Очаков) и 140-й (Хмельницкий). Это крупные силы — несколько тысяч человек.

Для управления этими силами в структуре Генерального штаба существует Управление специальных операций. Генштаб и должен планировать операции и развивать этот вид вооруженных сил. Но проблема, во-первых, в том, что Генштаб до сих пор… не подчинил УСО ГШ ни одного подразделения и не допускает самостоятельной работы УСО. Спецназ подчиняется командованию сухопутных войск и выполняет задачи СВ. Во-вторых, начальник УСО ГШ полковник Сергей Кривонос уже более года… не может получить все необходимые полномочия и находится в неопределенном статусе.

За время войны отдельные подразделения спецназа эпизодически выполняли те задачи, к которым их готовили. Но случаи, когда проводились засады и налеты, осуществлялись глубокие поиски, разведка в глубоком тылу, минирование дорог в тылу и уничтожение стратегических объектов противника, установка сигнальной аппаратуры, захват пленных — буквально единичны. И большая часть личного состава в этих операциях участия не принимала.

Подавляющее большинство миссий украинского спецназа относится к нецелевым задачам — к функциям войск охраны тыла и обычной пехоты.

Спецназ выполняет задачи сопровождения конвоев, штурмовых подразделений, обороны ключевых объектов, охрану десятков начальников различного ранга. Большая часть заданий по разведке — это разведка войсковая, в пределах нейтральной полосы и переднего края противника. То есть спецназ делает то, что должна делать обычная пехота, в зоне ответственности которой находится участок фронта.

Таким образом, вместо выполнения задач, сосредоточения сил и средств для проведения специальных операций, спценаз на протяжении всей войны лишен возможности работать по специальности.

Спецов отвлекают на задачи, которые может выполнять любая армейская часть. Вместо того чтобы комплектовать пехоту дееспособным личным составом, ее усиливают спецназом для повышения боевой устойчивости.

Да, наша армия на начальном этапе войны напоминала плохой скаутский лагерь, но ведь и у противника дела были не лучше. Линии фронта не было никакой, и проникновение в любую часть Донбасса было вполне решаемой задачей. Наличие кадровых частей спецназа позволяло диктовать противнику инициативу. И в украинском спецназе было достаточно офицеров, которые это понимали.

Но отсутствие компетентного и инициативного управления не позволяло бойцам проявить себя. Вместо комплектования боеспособных подразделений сухопутных войск, Генштаба сделал спецназ любимой пехотой. Это было тем более удобно для пехотных генералов, что подразделения спецназа не имеют тяжелой техники и вооружения. То есть для их отправки в бой требуется гораздо меньше времени, и не возникает логистических проблем. Можно и в автобусе послать, и в вертолете, ведь у спецназа все на себе, а пехота зависит от техники и может оправдать свою остановку поломками. У спецназа ноги ходят всегда.

Кроме того, части спецназа всегда приданы пехоте, то есть воспринимаются многими начальниками как универсальные и неуязвимые солдаты, которых можно посылать всюду, где не хочется организовывать самостоятельный поиск.

Большой проблемой стало недоверие личного состава к командованию. Генерал-майор Виктор Назаркин, начальник УСО ГШ в начале войны, никаким авторитетом у личного состава не пользовался. Он был также обычным украинским военным чиновником мирного времени, который поднимался по карьерной лестнице благодаря клановым связям и кулуарным договоренностям, а не войнам и маневрам. Ни малейшего понимания целей и задач спецназа Назаркин не проявлял, грамотно планировать операции не мог.

После провала ряда операций спецназа в Крыму, пассивных действий под Славянском, в Донецке, сопровождавшихся потерями личного состава, следующим тяжелым испытанием стало сражение в секторе «Д». Операция изобиловала абсурдными и неграмотными решениями, которые привели к тяжелейшим последствиям. Так, командование не разрешило спецназу занять ключевые позиции в секторе — высоту Саур-Могила и село Дмитровка — до развертывания там боевиков. Эти пункты противник занял только в конце мая — начале июня, а ранее они стояли незанятыми, и подразделения 3-го полка, заблаговременно развернутые в этом районе, многократно просили командование разрешить им взять под контроль эти объекты оперативного значения. Атака Дмитровки была полностью подготовлена уже после ее занятия российскими наемниками, но в последний момент и эту операцию отменили. В результате российские наемники при поддержке регулярных войск РФ полностью связали наши войска в секторе, удержали стратегическую автомагистраль у Изварино и навязали крайне невыгодное для украинских войск развитие событий.

В этих условиях в селе Провалье 15 июля погибла группа 3-го полка подполковника Коваленко, а 29-го июля погибло сразу две группы 3-го полка под селом Латышево под командованием подполковника Лысенко. Гибель группы Лысенко стала результатом неграмотного оперативного планирования, грубейших тактических ошибок.

Бесполезные и неэффективные операции, игнорирование элементарной логики, большие потери вызвали серьезное недовольство личного состава, а генерал Назаркин подвергся серьезной критике общества. Но дружба с начальником Генштаба Муженко делала Назаркина неуязвимым.

Министр обороны Валерий Гелетей, в отличие от военного командования, не был связан с генеральскими кланами и имел возможность выстроить что-то новое и дееспособное. Именно в сфере управления ССО Гелетей и его помощник Александр Данилюк сделали свое лучшее кадровое назначение — несмотря на недовольство Муженко, Гелетей добился у президента отстранения Назаркина и назначения на должность начальника УСО полковника Сергея Кривоноса.

Это было стопроцентное попадание, потому что Кривонос действительно является одним из наиболее квалифицированных спецназовцев. У него были хорошие учителя, он прошел воинский путь от солдата, командовал 8-м полком спецназа и дважды делал его лучшей частью ВСУ по итогам года. Имеет высокий авторитет и большой опыт международных учений. Назначение Кривоноса имело резонанс и было позитивно воспринято в спецназовской среде. После его назначения появился реальный шанс провести настоящую реформу и создать Силы специальных операций. Но накануне выборов президент Порошенко нуждался в сильном пиар-ходе, который бы показывал стремление к наведению порядка в ВСУ. И Гелетей был вынужден уйти в отставку. Это привело к изменению ситуации в управлении ВСУ. Всю полноту полномочий по управлению войсками практически бесконтрольно получил в свои руки Муженко.

Проблема в том, что Муженко имеет огромную личную неприязнь к Кривоносу. В июле 2014-го между Кривоносом и Муженко произошел персональный конфликт. Кривонос полтора месяца успешно руководил обороной Краматорского аэродрома с минимальным количеством бойцов. Несмотря на сложную обстановку и регулярные огневые контакты, разумная и активная защита позволила избегать жертв среди украинских военнослужащих на протяжении всего времени обороны. Ключевую роль сыграла надежная разведывательная информация и налаженные контакты с местными жителями. Однако это и стало причиной острого конфликта Кривоноса с военным командованием. Он заранее сделал доклад о подготовке бандой Гиркина выхода из Славянска и его возможных путях. В течение трех суток, пока Гиркин накапливал силы и совершал перегруппировку, Кривонос непрерывно давал координаты целей и требовал открыть огонь по плотным скоплениям боевиков. Увы, на применение артиллерии и минометов действовал прямой запрет Муженко. Никакие требования Кривоноса не помогали, хотя он применил весь лексический запас, чтобы убедить командование в необходимости решительных мер. Колонны Гиркина выходили в зоне визуальной видимости постов наблюдения, они были в прицеле артиллеристов, над ними летала украинская авиация, но… приказа открыть огонь так и не последовало. Когда Краматорск освободили, у Кривоноса с Муженко состоялся мужской разговор, свидетелями которого был ряд офицеров. С тех пор Кривонос впал в немилость у злопамятного начальника Генштаба.

Хотя Кривонос отличился — именно он курировал организацию спасения сбитых украинских летчиков и сыграл огромную роль в том, что все пилоты боевых самолетов, сбитых противником, в невероятно тяжелой обстановке были спасены.

Муженко не простил отстранение своего друга Назаркина. Он так и не разрешил Кривоносу получить все полномочия начальника УСО и не передал ему управление частями спецназа. Не вступив в должность, Кривонос был вынужден все решения проводить непосредственно через начальника Генштаба. А поскольку таких исполняющих обязанности в армии много, и на ручном управлении Муженко стремится держать все и всех, то подписание любого документа стало сложным делом, требующим многодневных и многочасовых заседаний в приемной начальника Генштаба в очереди с другими офицерами-«терпилами».

Уже скоро два года войны полноценное управление силами специальных операций фактически отсутствует. Спецназ по-прежнему является средством поддержки пехоты. Специальные операции не проводятся. Все случаи взятия в плен российских военных — это не результат спецназовских операций, а отвага и мастерство мобилизованных гражданских людей, военная удача.

Однако поскольку НАТО требует создания ССО и выделило специальный фонд, обещая дополнительное финансирование, Генштаб решил эту золотую жилу осваивать самостоятельно. Убрать начальника УСО открыто Муженко как хитрый аппаратчик не хочет — будет скандал, ведь Кривонос популярный командир. Поэтому делается иезуитский ход — Муженко замыкает контакты с НАТО на других сотрудников, а Кривонос исключается из игры. При этом ему выдвигаются обвинения, что он ничего не делает для развития контактов с НАТО и реализации программы ССО. Для общения с НАТО и представления стратегии построения ССО, которую полностью разработал Кривонос и его команда, назначаются другие люди. В настоящий момент Муженко выдвинул для общения с миссией экспертов НАТО трех человек — генерал-майора Лунева, полковников Свистака и Кучерявого. Ни один из них не является кадровым спецназовцем, а Лунев всю жизнь прослужил в десантных войсках. Миссия НАТО выражает недоумение такими хаотичными и непонятными для них действиями, но вынуждена работать с теми, кого присылает Генштаб.

Американцы совместно с Кривоносом разработали и выделили финансирование на реализацию программы подготовки украинских ССО в Хмельницком, на базе 140-го центра и 8-го полка. Деньги по нашим меркам солидные — только на питание одного украинского бойца в сутки выделяется 540 гривен. В то время как украинская норма — 70.

Но вот Кривоноса отстраняют, выдвигают глупые обвинения. После очередного скандала он попадает в военный госпиталь с гипертоническим кризом.

Воспользовавшись его устранением, Генштаб затевает новую интригу. Программа подготовки должна стартовать 16 ноября. За неделю до ее начала Генштаб заявляет — все отменяется, все оборудование перевозится в Яворов, маневры будут проходить на другом полигоне. Это приказ был равнозначен срыву сроков, но самое главное — не имел никакого обоснования. Яворовский полигон принадлежит Национальной академии сухопутных войск и забит войсками. Условия для подготовки и проживания там гораздо хуже, чем в Хмельницком, где есть штатные оборудованные классы и казармы. Программа учений не короткая, она рассчитана на длительный срок. Зачем вырывать спецназ со своей базы и отправлять на другую в худшие условия, что приведет к снижению качества и к затратам лишних ресурсов? Ответ один: начальник академии и Яворовского полигона генерал-лейтенант Павел Ткачук — друг Муженко и командующего сухопутным войсками Пушнякова, решил сам «освоить» финансовые потоки от «дядюшки Сэма». 540 гривен в день умножить на количество людей и месяцев — это ж сколько можно на таком бюджете «распилить»? Большие деньги.

Вот о каких постыдных версиях писала Фриз. Самое постыдное — что она узнала об этих версиях не в Украине, а в Германии, в центре Маршалла, на конференции по безопасности от военных из командования сил специальных операций США. Представьте себе, какими дикарями выглядит Украина в глазах Запада, если военное командование дает экспертам НАТО основания для подобных заключений. Причем советник президента Ирина Фриз не имеет других возможностей достучаться с такой информацией до руководства страны — только через фейсбук.

Муженко делает все, чтобы Кривонос сам подал в отставку из-за невыносимой атмосферы. Но для Кривоноса спецназ — дело всей жизни, и он не отступает и сам не уйдет.

Скандал в СМИ привел к разборкам на вершине украинской власти. Муженко является для президента Порошенко священной коровой. Любая критика в его адрес вызывает у главы государства крайне нервное состояние. Такое впечатление, что в администрации президента развитие ССО — вопрос не государственный, а личных капризов и игрушка для дилетантов.

После встречи представителей НАТО в Киеве в эту пятницу скандальные решения Муженко и Пушнякова по переносу учений ССО в Яворов отменены. Учения пройдут по плану в Хмельницком. Американцы в шоковом состоянии смотрят, чего еще выкинут украинские генералы.

Увы, украинский спецназ вместо охотников превращен в заложников некомпетентного военного и политического руководства. Отсутствие мозгов в Генштабе никакими бюджетами и бравурными докладами в соцсетях не исправить. Профессиональную натовскую военную реформу генералы с совково-феодальным мышлением осуществить не в состоянии. Командовать армией должны те, кто воевал на передовой, а не те, чье кресло невозможно ампутировать от филейной части.

Информация о материале

Опубликовано: 25 ноября 2015