Главная
Визовый прорыв в Раде – почему ЕС закроет глаза на скандальные нормы
Четверг 18 февраля стал без преувеличения историческим днем на пути Украины к безвизовому режиму. То, что произошло в парламенте, можно сравнить разве что с 18 декабря, когда Еврокомиссия дала положительное заключение о готовности Украины к безвизовому режиму.
Аналогия четкая. И теперь, и два месяца назад можно говорить о победе Украины. Неожиданной победе – еще за сутки до того была огромная вероятность, что все закончится поражением.
И снова – сегодня, как и два месяца назад, – до отмены виз «остается несколько шагов».
И вновь – как тогда – желание украинских политиков скрыть свои доходы может не только сорвать безвизовый, но и тормозит выделение Украине 600 млн евро.
Но свои деньги для народных депутатов – ближе и роднее, чем чьи-то там визы.
И тем не менее, ситуация не катастрофическая. «Европейская правда» получила сигналы о том, что ЕС готов закрыть глаза на отдельные проблемы, и у Киева достаточно аргументов, чтобы отстоять свою правоту.
Хотя без изменений в закон о декларациях не обойдется. Депутаты будут вынуждены исправить самые позорные нормы – так же, как на этой неделе исправляли ошибки, сделанные прошлой осенью.
Зачем Рада играет в игру «опозориться, чтобы потом исправиться» – объяснить сложно. Очевидно, верх берет привычная мысль «попробуем обмануть ЕС – авось не заметят». Но сейчас есть смысл подвести промежуточные итоги: когда возможна отмена виз на практике и что нужно сделать, чтобы это стало реальностью.
А также – поскольку страна должна знать своих героев – перечислим, кто в последние дня приложил больше всего усилий, чтобы сорвать безвизовый режим. Хотя, конечно, боролись они не с безвизовым, а с внедрением антикоррупционных механизмов.
В чем неожиданность?
О принятых в четверг трех «безвизовых законах» слышали все, но добавим несколько деталей. Итак, Верховная рада в четверг приняла три закона (точнее, изменения в принятые ранее законы): о прокуратуре, о Нацагенстве по возврату и управлению незаконно выведенными активами и о спецконфискации и аресте имущества.
Все три входят в «антикоррупционный блок» законопроектов, принять которые требует Евросоюз.
И не просто требует.
За последние годы не было ни одной такой ситуации: за три дня ЕС сделал три заявления по поводу этих проектов. С четким сигналом: их принятие в другой редакции принесет Киеву проблемы.
Но несмотря на это, принятие антикоррупционных законов до последнего момента было под большим вопросом. В среду ЕС полностью проиграл важный раунд кулуарного соревнования. Профильный комитет ВР под руководством Андрея Кожемякина принял законы в редакции, которая шокировала ЕС. Причем – на удивление – Кожемякин оказался... лоббистом интересов Генпрокуратуры.
Один из примеров: по итогам рассмотрения комитет и лично Кожемякин продвигали идею о том, чтобы штат Специализированной антикоррупционной прокуратуры (САП) формировался исключительно из сотрудников старой, нереформированной прокуратуры; из тех, кто не меньше 5 лет проработал в системе.
Антикоррупционным активистам, адвокатам, другим независимым юристам путь в систему просто закрыли.
Идея об усилении «прокурорских» полностью совпадала с предложениями президента, который перед тем подал в ВР законопроект, дающий генпрокурору право ветировать назначение любого специалиста, который перед тем выиграл конкурс и уже прошел спецпроверку со стороны СБУ.
«Обновление прокуратуры? Нет, не слышали»...
И то, что ЕС накануне выступил с отдельным заявлением о недопустимости усиления роли ГПУ, никого не интересовало.
Похожая история была с законом об аресте активов и спецконфискации. Правда, здесь проект Порошенко отвечал требованиям ЕС, но немало депутатов, в том числе и из БПП, были против. И, наконец,
в Раде развернулась настоящая кампания, направленная на срыв принятия этого закона.
Ее лидерами стали депутаты от «Батькивщины» – снова близкий соратник Юлии Тимошенко Андрей Кожемякин, еще один депутат от «Батькивщины» Сергей Власенко, член пропрезидентской БПП Николай Паламарчук и член «Самопомощи» Елена Сотник.
Ведущие представители сразу нескольких якобы проевропейских фракций внесли ряд поправок, которые, по сути, уничтожали закон. И неважно, что их претензии были по большей части неправдивыми, неважно, что ЕС прямо заявил: закон разработан вместе с европейскими экспертами, и его изменение сорвет безвизовый. Несмотря на все это, кампания продолжалась, и комитет также принял правки, которые ЕС считает недопустимыми.
«Волшебный пендель» как инструмент европеизации Украины
Еще в среду многим казалось, что игра проиграна... Один из ведущих экспертов в области безвизового диалога Александр Сушко даже написал эмоциональный блог о «технологии провала безвизового режима на финише».
Но что-то случилось в последнюю ночь.
Похоже, был запущен механизм, который в дипломатической системе носит не очень цензурное и несколько русифицированное название – «волшебный пендель».
Этот инструмент влияния не раз спасал евроинтеграцию Украины. Как правило, он адресуется украинскому президенту и идет или из Брюсселя, или из Вашингтона, или из Берлина (порой – через письмо из столицы, которое передает посол).
Президент передает «волшебный пендель» дальше, своим соратникам, и в конце концов удается донести сигнал до конкретных исполнителей.
Как работал данный инструмент в этот раз, доподлинно неизвестно, но результат очевиден.
Во время заседания ВР, когда начали рассматривать закон о прокуратуре, лидер пропрезидентской фракции Юрий Луценко неожиданно взял слово и объявил: он отказывается от поправок, которые вызвали возмущение ЕС. Взамен просит утвердить альтернативные нормы, которые еще накануне всеми силами пытался остановить.
«Согласно последним консультациям с нашими европейскими партнерами, я прошу снять мою поправку, а поправку (Егора) Соболева и других коллег поставить на подтверждение и проголосовать «за», – коротко обосновал позицию Луценко.
Во время рассмотрения других законов история повторилась. Подавляющее большинство депутатов поддержало все проекты в «европейской редакции». Ни одна из правок Кожемякина, Власенко, Паламарчука и Сотник не была одобрена. Хотя еще накануне зал парламента придерживался противоположной позиции.
Реалии и мифы электронного декларирования: каким будет компромисс
Так что, теперь все препятствия сняты?
Нет, остается еще две проблемы на пути к отмене виз. Но – крайне важные.
И чтобы в Киеве не делали вид, что не знают о них, Евросоюз напомнил об этих проблемах в отдельном заявлении посла Яна Томбинского, распространенном в четверг вечером.
Чтобы получить безвизовый, Украина должна:
1) изменить законодательство об электронных декларациях;
2) запустить работу Нацагентства по предупреждению коррупции.
Со вторым пунктом ситуация самая простая. По требованию ЕС Нацагентство должно заработать до конца марта, конкурс по доформированию его состава уже идет. Мы успеваем уложиться в этот срок, если только правительство не будет срывать его запуск, проталкивая «своих» кандидатов, как было уже дважды в прошлом году.
Некоторые тревожные звоночки есть – в МИД и в Раде хотят, чтобы Агентство заработало уже сейчас в урезанном составе (с тремя членами), хотя это невозможно: один из тройки, депутат Виктор Чумак, отказался от работы в ее составе. Но наш прогноз – здесь больших проблем не будет.
С законом об электронных декларациях все сложнее. ЕС четко заявил: с таким законодательством безвизового не будет.
Но, как это часто бывает, здесь реальные проблемы обросли мифами.
«Европейская правда» разобралась в ситуации, и мы можем с уверенностью говорить: большинство правок скандального закона №3755, наконец, будут согласованы с Евросоюзом. Несмотря на вопиющие нарушения процедуры и на протесты антикоррупционных активистов.
Коротко напомним, о чем идет речь.
Во вторник Рада приняла изменения в закон об электронном декларировании. Депутат Вадим Денисенко (БПП) с голоса зачитал страницу юридического текста, предложил считать зачитанное законопроектом и принять сразу в двух чтениях. И хотя у депутатов этого предложения не было на руках (!!!), за одобрение закона нашлось 238 голосов.
Окончательного текста принятого закона нет до сих пор – уже проголосованный Радой закон «прорабатывается и дорабатывается» в комитете.
Причем было очевидно, что речь идет не о косметических изменениях. «Закон Денисенко» радикально изменил всю систему предотвращения коррупции.
Так, требование о декларировании доходов, которое до сих пор распространялась на всех родственников депутатов, госслужащих или должностных лиц местного самоуправления, отныне действует исключительно для «жены/мужа, детей и родителей, если те проживают вместе с этим чиновником».
Расходы на имущество, в котором депутат проживает, но не прописан, теперь выпали из электронной декларации.
Порог декларирования ценностей повышен с 70 до 200 тысяч гривен (то есть с 50 до 150 минимальных зарплат). 200 тысяч – это же карманные расходы, правда?
Уголовная ответственность за ошибки в декларациях отложена на 2017 год, да и вообще остается неясно, заработает ли механизм электронных деклараций в 2016 году.
И, наконец, Денисенко и другие депутаты, которые выступили в поддержку этого проекта (а он, как выяснилось, получил «добро» от руководителей ряда фракций), откровенно соврали о том, что их предложение согласовано с ЕС.
Возмущение европейцев и антикоррупционных экспертов было ожидаемым, но есть нюансы...
Похоже на то, что в итоге Киев сможет доказать Евросоюзу необходимость в некоторых «нововведениях Денисенко». Причем в ВР согласились пойти на компромисс в отдельных нормах. То есть выбран вариант: «сделать катастрофически плохо, а потом улучшить и назвать это компромиссом».
«Ждем реакции ЕС с конкретными замечаниями сразу после того, как наши партнеры получат текст. ВР еще физически не отослала нашим европейским партнерам полный текст проголосованного закона», – пояснила в Facebook Ирина Геращенко, председатель комитета по евроинтеграции.
В частности, норму об уголовной ответственности только с 2017 года, скорее всего, оставят в законе. У Украины есть четкий аргумент: уголовное преследование не является стандартным требованием Евросоюза. И потому наказывать нас за неисполнение требования – неправильно.
С декларированием доходов детей-братьев-сватов и прочих родственников тоже есть нюанс. Не всегда чиновник может заставить своего родственника заполнять декларацию – порой даже близкие родственники не являются друзьями. И, основываясь на этом, в Киеве надеются достичь компромисса с ЕС.
Еще одна скандальная норма – индульгенция в отношении всех доходов, полученных до 2016 года. По сути – амнистия в отношении незаконно приобретенного имущества. Киев будет объяснять, что украинские госслужащие могли, например, потерять документы. Шанс на то, что ЕС пойдет на компромисс – очень велик.
Ведь, будем смотреть правде в глаза: если представительство ЕС в Украине видит и чувствует, как работают в Украине коррупционные схемы, то Брюссель часто готов закрыть глаза на проблемы.
Желание европейского руководства предоставить Украине безвизовый режим – действительно велико. И граница компромисса регулярно сдвигается.
И, наконец, надо признать, что некоторые нормы антикоррупционного законодательства действительно нуждаются в смягчении. Даже после принятия закона №3755.
«Сейчас в законе есть запрет на пользование бесплатными услугами. Либо, если я пользуюсь ими, то должна заплатить налог, – рассказала ЕвроПравде Иванна Климпуш-Цинцадзе. –
Простой пример: меня сейчас позвали в Европарламент за счет ЕС, а дальше я должна лететь в Берлин по приглашению немцев. По закону, теперь я должна узнать, сколько стоит перелет и отель, и заплатить с этой суммы налог.
У меня есть выбор – не ехать и не представлять позицию Украины или платить немалый налог за свою поездку. Разве это нормальная ситуация?»
Поэтому наш прогноз – закон об электронном декларировании еще будет меняться. И остается надеяться, что новые изменения будут согласованы с ЕС, а не станут таким «сюрпризом», как «закон Денисенко».
Причем вариант того, что Рада проигнорирует требования ЕС к закону №3755, мы не рассматриваем всерьез. От того, будет ли внедрено электронное декларирование уже в 2016 году, зависит макрофинансовая помощь ЕС (третий транш в 600 млн евро) и финансирование МВФ (а это вообще – миллиардные суммы). Поэтому компромисс наверняка будет найден.
Так когда же отменят визы?
И наконец – о самом интересном.
В МИД не комментируют ожидаемую дату отмены виз для Украины и объясняют: сейчас ведется борьба за то, чтобы в Брюсселе рассматривали в пакете вопрос об отмене виз для Украины и Грузии.
«Наша цель – быть вместе с Грузией в одном законодательном предложении Еврокомиссии к Совету ЕС (по отмене визового режима для краткосрочных поездок)», – заявила «Европейской правде» после завершения голосования заместитель министра иностранных дел по вопросам евроинтеграции Елена Зеркаль.
Дело в том, что мы уже имеем неприятный опыт «разрывания пакета» – к 2013 году в ЕС планировали отменить визы для Кишинева и Киева. Но из-за нашего «торможения» две страны разделили.
В итоге граждане Молдовы ездят в Европу без виз с 2014 года, а у нас до сих пор нет такого права.
Но учитывая, что в четверг Рада действительно сделала прорыв (неожиданный даже для Евросоюза), сейчас шансы на успех действительно велики.
Еврокомиссия уже на этой неделе может передать в Совет ЕС украинско-грузинское предложение о безвизовом режиме.
И теоретически, исходя из процедур ЕС, это позволяет Евросоюзу отменить визы для Украины и Грузии уже в апреле. Для этого Совет ЕС должен принять такое решение на своем заседании 10-11 марта.
Но на практике на это надеяться не стоит. В Европе привыкли к «кидкам» со стороны Киева и, скорее всего, дождутся, когда Рада примет согласованные поправки к закону об электронном декларировании. К тому же, до 10 марта НАПК точно не успеет начать свою деятельность.
Поэтому самым реалистичным прогнозом остается лето – следующее заседание Совета ЕС по вопросам юстиции, свободы и безопасности (профильный орган) состоится 9-10 июня. А это позволяет рассчитывать, что на практике безвизовый начнет действовать в конце июля.
И, наконец, остается наиболее оптимистичный вариант - если ЕС ну ооочень захочет предоставить Украине безвизовый и проведет решение через «непрофильный» Совет Евросоюза.
Это юридически возможно, хотя и менее вероятно. В этом случае получим экономию в месяц-полтора и уже в начале лета визы могут быть отменены «де-факто». Но этому должны предшествовать действительно искренние действия Украины в антикоррупционной сфере - чтобы лишить наших противников последних аргументов.
А нам остается следить за действиями власти – чтобы не было «кидка» с выполнением оставшихся требований. А еще – попросить прощения у грузин за то, что из-за Украины им придется лишних три месяца ждать безвизовый режим для своих граждан.
- Информация о материале
Как Украине вырваться из ловушки бедности
«Теории, которые когда-то помогли богатым странам разбогатеть, исчезли из современных учебников и практической экономической политики, и одновременно с этим тексты, в прошлом породившие успешные экономические стратегии, исчезли из библиотек».
Эрик С.Райнерт
Украина — одна из крупнейших стран в центре Европы, обладающая колоссальным потенциалом, в том числе интеллектуальным, для того чтобы выстроить процветающую экономику, богатое и благополучное общество. Вместо этого наша экономика деградирует, население сокращается (за 20 лет на 10 млн чел.), уровень жизни катастрофически падает, а страна в целом все дальше скатывается по колее так называемой ловушки бедности — состояния неудачников третьего мира. За последние полтора года этот процесс особенно обострился.
Ловушка бедности — это парадоксальный феномен, возникающий в странах (часто богатых природными ресурсами) вследствие выбора ими неправильной модели развития. Ловушка бедности в Украине — это самоуглубляющаяся социально-экономическая воронка, то есть самоподдерживающийся механизм консервации бедности населения и деградации экономики, в которую втянуты все участники — и ее жертвы, и создатели. Жертвы — подавляющее большинство населения — страдают не только материально от низкого уровня жизни, но и морально от невозможности цивилизованной реализации своего потенциала в родной стране и от полной потери доверия к государственной власти. Создатели — сросшиеся с политическими экономические «элиты» — при каждой смене власти перманентно находятся под угрозой потери своих активов, собственности и, не исключено, свободы или жизни. Ловушка бедности представляет собой порочный круг: отсутствие надежных прав собственности→краткосрочность инвестиций, вывод капитала, слияние бизнеса и власти→модель консервации структуры слабой экономики→низкие доходы населения→сжатие внутреннего рынка→слабая экономика→… То есть это движение по спирали углубления бедности страны и перманентная основа для кризисов. А государственное управление напоминает ожесточенное деление уменьшающегося «пирога» вместо заботы о его увеличении в целом.
Ясно, что для всех слоев общества это тупиковый путь развития. Для выхода из тупика и выстраивания национального консенсуса по развитию Украины и превращению ее в богатое и благополучное общество необходимо ясное понимание механизмов, загнавших и удерживающих экономику в ловушке бедности. Как она возникла, почему обладает такой цепкой магнетической силой, как ее преодолеть и сформировать сильную экономику, основанную на благосостоянии для всех? Если на уровне госуправления вместо мышления нищеты будет доминировать глубокое понимание этих вопросов, тогда Украина получит шанс вырваться из разряда стран третьего мира, став такой, какой должна быть, — богатой и процветающей.
Ловушка бедности формируется и постоянно подпитывается из трех взаимосвязанных источников:
— господствующей парадигмы понимания экономических процессов;
— проблем с правами собственности и коррупцией;
— отсутствия правильного экономического курса.
Проблема господствующей парадигмы. Сегодня критически важно осознавать, что в классической экономике, построенной на идеях Смита и Рикардо, а также в принципах Вашингтонского консенсуса, составляющих основу стандартных рецептов МВФ, игнорируются важнейшие для Украины вопросы о способах перехода стран от бедности и отсталости к состоянию богатой и сильной экономики. Это приводит к мысли о том, что человечество забыло, каким образом богатые страны стали богатыми. Постулаты об основной роли полной либерализации, тотальной приватизации, открытии рынков и сокращении роли государства до минимума — это полная противоположность тем практическим стратегиям, которые использовали США, Англия и европейские страны, когда, находясь в состоянии, подобном нашему, совершали болезненный переход от глубокой бедности, коррумпированности и технологической отсталости к богатству и процветанию.
Известный норвежский экономист Эрик Райнерт, посвятивший свою жизнь исследованиям проблем ловушки бедности в 49 странах и изучению работ выдающихся экономистов досмитовской эпохи о стратегиях выхода из нее, утверждает, что их книги сотнями томов списывались и исчезали из ведущих мировых библиотек. В частности, это работы Джона Кэри (1649–1720) — идеолога промышленной революции в Англии, Антонио Серра — создателя теории неравномерного развития государств и принципов создания богатства страны (1613), Фридриха Листа (1789–1846) — выдающегося немецкого теоретика промышленной политики и неравномерного развития, а также многих других. Коллекция Райнерта содержит 50 тыс. томов старых книг, в которых задокументирована история экономической мысли и политики за последние 500 лет. В них ценнейший опыт и экономическая политика стран нынешней «большой семерки», сотни лет назад совершивших переход от бедности и отсталости к богатству и процветанию. Этих идей, теорий и опыта нет в современных классических учебниках по экономике, построенных совсем на другой парадигме, ставшей основой Вашингтонского консенсуса и игнорирующей вопросы неравномерного развития стран, механизмы роста их богатства или бедности.
В чем же состоят массово забытые идеи старых мастеров теории и практики экономической политики, которые помогли многим странам вырваться из ловушки бедности и добиться прочного богатства и процветания?
1.Критически важными для страны являются виды деятельности, которые доминируют в ее экономике. Одни виды обладают свойством приводить страну к «специализации на бедности» и консервации ее отсталости, другие — к «специализации на росте богатства» и стимулированию ее развития. Если в экономике доминируют виды деятельности первого типа, то даже при росте ВВП страна все глубже погружается в ловушку бедности и все более прочно консервирует свою отсталость. В этом случае рост ВВП является неустойчивым и легко может смениться падением экономики, валюта страны часто обесценивается, инфляция растет, расслоение общества по уровню доходов усиливается, основная масса населения становится все беднее, и все чаще происходят кризисы и революции.
- Существует глубокий водораздел между двумя типами экономической деятельности, определяющими судьбу нации, — быть ей богатой и процветающей или бедной и отсталой. Этот водораздел определяется способностью экономической деятельности генерировать убывающую или возрастающую отдачу. Специализация страны на деятельности с убывающей отдачей ведет к ловушке бедности, доминирование видов деятельности с возрастающей отдачей выводит страну на спираль самоускоряющегося роста благосостояния.
Суть деятельности с убывающей отдачей (закон убывающей отдачи, law of diminishing returns) в том, что при увеличении объемов производства происходит снижение отдачи факторов производства или, научным языком, снижение предельной производительности факторов. Пример по Райнерту: если использовать все больше тракторов и трудовых ресурсов на одном картофельном поле, то по достижении определенного момента каждый новый работник или новый трактор будет производить меньше, чем предыдущие. Убывающая отдача характерна для добычи сырья, сельского хозяйства и переработки с низкой добавленной стоимостью, то есть для производств с активами, зависящими непосредственно от природы. Страны, которые остаются в ловушке убывающей отдачи — занимаются экспортом сырья и вынуждены импортировать потребительские товары с высокой добавленной стоимостью, попадают в спираль углубления бедности и консервации отсталости.
Чудодейственная особенность видов экономической деятельности с возрастающей отдачей (закон возрастающей отдачи, law of increasing returns) состоит в том, что расширение объемов производства приводит к снижению удельных издержек и росту отдачи от дополнительных факторов производства, то есть к росту предельной производительности труда. Развитие таких производств и экспорта их продукции оказывает волшебное влияние на экономику через развитие рабочей силы, рост занятости и доходов населения, мультипликативное воздействие на другие отрасли и стабилизацию валютного курса, рост прибылей для собственников такого бизнеса и увеличение поступлений в бюджет. Страны, овладевшие возрастающей отдачей, создают мощную основу для запуска спирали самоускоряющегося роста.
Такими свойствами обладают виды деятельности с высокой добавленной стоимостью, в частности, обрабатывающая промышленность с конкурентоспособными технологиями, высокотехнологичный сектор, сфера интеллектуальных услуг, в т.ч. IT-индустрия. Например, разработка первого экземпляра компьютерной программы стоит дорого, но производство всех последующих копий осуществляется уже с минимальными удельными издержками и, следовательно, возрастающей отдачей.
- Все богатые страны разбогатели потому, что сумели приручить и поставить себе на службу возрастающую отдачу. Это был тот ветер, который помог им перейти от слабости и бедности к экономическому могуществу. Десятилетиями правительства и правящая элита этих стран проводили активную промышленную политику — основывали, субсидировали и защищали динамичные отрасли обрабатывающей промышленности и развитие технологий.Они использовали одну и ту же стратегию — отказывались от экспорта сырьевых товаров и убывающей отдачи и развивали производства в тех отраслях, где был сконцентрирован технологический прогресс. Именно так действовала Англия, где в 1485 г. с восхождением на трон Генриха VII зародилась промышленная политика. Основы для богатства Европы были заложены с помощью тех же принципов: культа мануфактуры Джона Кэри и промышленной политики, описанной в трудах Фридриха Листа.
Итальянский ученый Антонио Серра еще в 1613 г. открыл «секрет самоускоряющегося роста», который заключается в одновременном соблюдении следующих четырех условий:
1) отказ от экспорта сырья;
2) активная промышленная политика, направленная на развитие отраслей с возрастающей отдачей;
3) диверсификация производств с возрастающей отдачей (это создает эффект мультипликации, в частности взрывной рост количества рабочих мест);
4) поддержание эффекта синергизма со слабыми экономиками: импорт сырья из этих экономик и поставка по экспорту на их рынки товаров с высокой добавленной стоимостью.
Могущество США начиналось с промышленной политики известного министра финансов Александра Гамильтона и стремительной индустриализации американской экономики в соответствии с рецептами Серра.
Интересно, что принципы Вашингтонского консенсуса (открытие рынков, полная либерализация, жесткая бюджетная экономия, то есть невозможность проведения активной промышленной политики) очень похожи на требования для слабых экономик, способствующие выполнению четвертого условия Серра для включения самоускоряющегося роста сильных экономик. При выполнении этих требований слабые экономики становятся еще слабее.
У творцов богатства развитых стран не вызывало сомнений то, что оно создается путем индустриализации и технологического прогресса с помощью оптимального сочетания активной роли государства и сил рынка. Это же подтверждается и недавними примерами экономического чуда Сингапура и послевоенной Германии. Чикагская экономическая школа в теории призывает к невмешательству государства в экономику, при этом, по свидетельству Райнерта, мэр Чикаго тратит миллионы долларов государственных фондов на создание инкубаторов для наукоемких производств.
Вывод для Украины состоит в том, что в области экономической политики более правильно было бы следовать парадигме досмитовских экономистов и успешным практическим стратегиям создателей сильных экономик, а не советам их забывчивых потомков.
Проблема собственности и коррупция. Часто в качестве аргумента против промышленной политики в Украине приводится довод о том, что при такой высокой коррупции на уровне всех ветвей власти денежные потоки, предусмотренные программами, не дойдут до производства. Этот довод, бесспорно, является убийственным для любой экономической политики. Но, образно говоря, если в теплицу попадают вредители, мы же не боремся с теплицами, а боремся с вредителями. Здесь возможен подход, основанный на комбинации метода Ли Куан Ю с методом изменения мотивации и поведенческих стереотипов, которые сформировались.
Для собственников бизнеса в Украине и экономики в целом существует системная проблема, состоящая из нескольких элементов:
— процессы приватизации госимущества и приобретения других активов в Украине прошли со многими нарушениями законодательства, что в сочетании с другими факторами создает для владельцев постоянную угрозу потери собственности;
— при каждой смене политической власти и правительства владельцы крупного бизнеса оказываются под угрозой потерять свои активы и стать объектами преследования или рейдерского захвата собственности;
— под влиянием перечисленных обстоятельств такие бизнесмены высоко мотивированы идти в политику или иметь непосредственное влияние на политиков, чтобы защитить свои бизнес и собственность. То есть возрастает мотивация для коррупционных схем со стороны предложения финансовых ресурсов;
— владельцы крупного бизнеса и другие, попав в политику и имея такие свойства мышления и поведенческие стереотипы, как иррациональная жажда обогащения, уже не только защищают свой бизнес, но и пытаются отобрать его у других, тем самым запуская новый виток порочного круга бедности для страны.
Все эти факторы формируют несколько сильных поведенческих доминант в среде крупного бизнеса, определяющих модель развития экономики, — низкая мотивация к долгосрочным инвестициям (так как есть неуверенность в сохранности собственности), краткосрочность операций, вывод капитала, работа через офшоры и уклонение от уплаты налогов. На фоне отсутствия государственной промышленной политики это ведет к доминированию в экономике видов деятельности с уменьшающейся отдачей и развитию по схеме погружения в ловушку бедности: добыча сырья и низкая степень переработки→экспорт сырья и товаров с низкой добавленной стоимостью→вывод капитала→низкие зарплаты→импорт товаров конечного потребления→сжатие внутреннего рынка→консервация слабой экономики→углубление ловушки бедности. Можно продолжать эту цепочку дальше — рост социального напряжения, увеличение вероятности революции и свержения власти и далее новый аналогичный виток.
Опасность состоит в том, что для всех участников этого процесса в условиях внешней агрессии и неуемных аппетитов северного соседа все может закончиться очень плохо. Это напоминает сценарий экологической катастрофы, когда каждый, преследуя свои личные интересы, ухудшает экологическую среду и затем оказывается жалкой жертвой собственной жадности. Работает универсальный вселенский закон о возврате к каждому из нас того, что мы посылаем в этот мир.
Необходимость нового экономического курса. Необходим новый экономический курс, мощная конструктивная стратегия, которая даст энергию роста и решение больных проблем общества.
Необходимы широкие национальные консультации для выработки общественного консенсуса и плана системных действий по следующим (пока общим) направлениям:
- Разработка оптимального механизма окончательного закрепления прав собственности и недопущения новых рейдерских захватов и передела собственности.
- Разделение бизнеса и государственной власти, выработка механизмов для активизации процесса формирования социально ответственного бизнеса и социально ответственной государственной власти.
- Смена экономического курса для перехода из состояния бедности и отсталости к высокотехнологичной экономике на основании системной экономической стратегии и активной промышленной политики в соответствии с принципами, описанными выше. Это обеспечит выход из ловушки бедности, переход к спирали самоускоряющегося развития и рост благосостояния для всех.
- Разработка стратегии и тактики развития финансовой системы как инструмента достижения целей нового экономического курса, экономической стратегии и, в том числе, промышленной политики.
- Информация о материале
АМКУ знайшов зговір на тендері, який виграла фірма з орбіти Мусєєва
Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України підозрює ТОВ «Системи прогресивної очистки» та ТОВ «Санітарно-профілактична компанія «Ліквідатор» у зговорі на тендері КП «Підземне місто» на суму 11,36 млн грн. Про відкриття відповідної справи теруправління АМКУ повідомило на своєму сайті.
В АМКУ підозрюють, що антиконкурентні узгоджені дії ТОВ «Системи прогресивної очистки» та ТОВ «Санітарно-профілактична компанія «Ліквідатор» призвели до спотворення результатів торгів, які проводили комунальники.
Як писали «Наші Гроші», у грудні 2015 року КП «Підземне місто» уклало угоду з ТОВ «Системи прогресивної очистки» щодо прибирання підземних переходів біля станцій метр вартістю 11,36 млн грн. При цьому, тендерний комітет відхилив більш дешевші цінові пропозиції. Єдиним конкурентом переможця на торгах було харківське ТОВ «Санітарно-профілактична компанія «Ліквідатор», яке записана на Олену Мініну. Саме Мініна раніше в якості ФОП була єдиним конкурентом ТОВ «Системи прогресивної очистки» на іншому тендері – прибирання метрополітену. Вартість угоди тоді склала 54,85 млн грн.
Фірма «Системи прогресивної очистки» зареєстрована на Олену Назаренко, директором є Роман Дворник.
У протоколі розкриття пропозицій «Системи прогресивної очистки» вказало номер телефону (057) 714-05-72, що раніше використовувався як номер факсу ТОВ «Компанія «СПО» («Системи прогресивної очистки»).
Крім того, цей номер також використовує ТОВ «Ваго-Рев», яке виграє підряди в Харківському метрополітені.
Відомо, що Компанія «СПО» раніше отримувала підряди на прибирання Харківського метрополітену. Першозасновником цієї фірми був Андрій Артеменко, якого називають сином колишнього начальника рекламного відділу метрополітену Марини Артеменко й який працює зараз заступником директора КСП «Харківгорліфт», а також у 2015 році балотувався в міськраду від партії «Відродження», першим номером якої є мер Геннадій Кернес. У 2011-2012 рр. власником «Компанія «СПО» був Євген Кріветченко, який очолював Ленінську районну молодіжну громадську організацію «Молоді регіони» в Харкові.
Компанію «СПО» відносять до сфери впливу Максима Мусєєва, голови Адміністрації Ленінського району, депутата міськради від партії «Відродження». В міськраді попереднього скликання від входив до фракції Партії регіонів.
У 2015 році ТОВ «Системи прогресивної очистки» за результатами тендерів уклала угоди з комунальними підприємствами Харкова на суму 90,05 млн. грн.
Вже цього року «Системи прогресивної очистки» отримали замовлень на понад 20 млн грн.
Крім того, цього тижня КП «Підземне місто» уклало договір щодо обслуговування вентиляційного та водовідливного обладнання з ТОВ «Спеціалізований проектно-будівельний монтажний поїзд-753», засновник якої був водієм Мусєєва.
- Информация о материале
Валерій Пацкан: «Мені не пропонували мільйон доларів за підтримку відставки Яценюка»
Про деталі голосування за недовіру уряду, зацікавленість окремих партій у його провалі, можливе переформатування Кабміну, ситуацію всередині фракції «Блок Петра Порошенка», розслідування щодо її члена Ігоря Кононенка, звинуваченого у лобізмі, а також про свій рецепт повернення мігрантів в Україну в інтерв’ю «Цензор.НЕТ» розказав народний депутат із БПП Валерій Пацкан.
- «Батьківщина» прийняла рішення про вихід із коаліції, - каже журналістам у кулуарах Верховної Ради у середу вранці лідер фракції Юлія Тимошенко.
В цей час ми з народним депутатом із «Блоку Петра Порошенка» Валерієм Пацканом сидимо неподалік. Розбираємося, чому ж напередодні так і не відбулася відставка уряду, про яку говорили кілька місяців.
- Це недобре, - коментує Валерій Васильович слова Тимошенко. - Треба вгамувати емоції та думати про майбутнє держави. Я не знаю, які наслідки матиме ця заява. Можливо, передумають чи буде новий формат коаліції .
Щоб не ворожити на кавовій гущі, ми повернулися до обговорення причини такого кроку «Батьківщини» - голосування за недовіру Кабміну.
«Не виключено, що провал відставки уряду - змова олігархів»
- Чому особисто ви проголосували «за»?
- Я за те, щоб в Україні відбувалися зміни. Зараз не можна сказати, що всі міністри не працювали та не проводили радикальних змін у своєму відомстві. Тільки давайте не чіплятися до прізвищ. Але головна проблема нинішньої політичної кризи - недовіра суспільства. Як її повернути? Допоможе якраз перезавантаження, про яке я говорю. Якби у вівторок вдалося проголосувати недовіру уряду, не виключаю, що частина нинішніх міністрів були б і в наступному. Можливо, навіть прем'єр-міністр. Однак людям треба було дати сигнал.
Взагалі уряд маємо змінювати раз на рік, а парламент - раз на два-три роки, поки не викристалізується маса і сюди не прийдуть люди, які хочуть писати закони та думати про державу, а не захищати свої власні інтереси…
- Все ж, яка причина провалу голосування?
- Кожен народний депутат взяв за основу свою особисту позицію…
- Але було рішення фракцій.
- Яке потрібно було виконувати. Погоджуюся. Перед тим, як прийти до Верховної Ради у вівторок я багато спілкувався з послами. Вони реально схвильовані та стурбовані тим, що якщо Україна залишиться без уряду, процеси будуть вкрай важкими. Але у будь-якій цивілізованій європейській державі у подібних до нашої ситуаціях чиновники беруть на себе відповідальність та заявляють про те, що йдуть. Напевне, ми ще не дійшли до такого рівня. У нас поки демократія не в тій формі, як в Європі. Хоча маємо дуже багато законів, які краще за деякі європейські. Питання у їх виконанні.
- Рівень їх «виконання» всі знають.
- Зрозумійте, між урядом та парламентом не було ідеальної комунікації. Але якщо спільно взяли на себе відповідальність за долю держави, то не треба потім звалювати її один на одного.
Є ще один момент - не треба жити ілюзіями. Потрібно вийти та послухати, що говорять люди. Я б хотів, щоб вони побачили: ми здатні «приносити в жертву» інколи й кращих друзів, але робити зміни. У вівторок не вийшло. Будемо рухатися далі. Ніхто не каже, що треба опустити руки й нічого не робити.
- Але чому після рішення фракції про підтримку недовіри уряду із 136 депутатів «Блоку Петра Порошенка» проголосували лише 96?
- Всім відомо, що у нас напередодні була зустріч з Президентом. Зазвичай він виступає, наводить аргументи з того чи іншого питання. А цього разу він слухав. Розумів, що маса кипіння у фракції настільки велика, що її треба почути. З усіх виступаючих лише двоє сказали, що треба подумати. Решта погодилися, що уряд потрібно змінювати. У залі ж ми побачили, що є ті, хто утримався або не голосував. Така у нас «різношерста» команда. Однак я вважаю, що має бути партійна дисципліна. У таких важливих питаннях у нас повинно бути єдине рішення.
- Цікава ситуація вийшла і з «Опозиційним блоком». Кілька тижнів тому вони обіцяли підтримати недовіру уряду, але зрештою проголосували лише восьмеро. Чому так?
- В цьому я бачу плюс - «Опозиційний блок» розділився. Перезавантаження цього парламенту зараз невигідно нікому - ні всередині держави, ні зовнішнім позичальникам. Але те голосування показало: навіть якщо відбудуться вибори, розкол «Опозиційного блоку» означає, що кількість прокремлівських депутатів у наступній Раді не збільшиться.
- Перед виборами, як перед розстрілом, можна об'єднатися.
- Там дві команди різних олігархів.
- Це ясно - Ахметова та Фірташа.
- Так. Тому там, де є великі гроші, можуть бути лише бізнес-інтереси, але не об'єднання.
- До речі, Олег Ляшко назвав голосування змовою Президента, прем'єра та олігархів. Це так?
- Я б інакше сказав: не виключено, що це змова олігархів, яким вигідно мати вплив на уряд. Можливо, вони не отримають підвищення статків, однак і не втратять, що мають.
- Прізвища?
- Вони відомі всім. Це Коломойський, Ахметов, Пінчук. Звичайно, неправильно говорити, що це на сто відсотків так, бо прямого підтвердження немає. Але, склавши всі «пазли», виходить саме так.
- Тимошенко розказала, що деяким депутатам пропонували до мільйона доларів за голоси проти відставки уряду. Ви щось чули з цього приводу?
- Не знаю. Мені ніхто не пропонував (всміхається. - О.М.). Я лише чув, як деякі колеги з «Народного фронту» спілкувалися з друзями з інших фракцій: «Подумай, зваж всі «за» та «проти». Це чисто на людському рівні.
- Певне, «людський рівень» переміг.
- Можна я вам поставлю запитання? Які у вас у вівторок були очікування?
- Зранку було враження, що проголосують.
- Я теж так думав. До того моменту, поки «Опозиційний блок» не почав виходити з сесійної зали. Потім все було ясно. Знаєте, що мені говорили деякі колеги після голосування? «Треба було назвати прізвище наступного прем'єра, можливо, тоді б я проголосував». Це абсурд. Ти - політик. Повинен бути відповідальним: якщо так склалася ситуація, маємо відставити цього прем'єр-міністра, сідати за стіл переговорів, слухати програму нового, вивчати її та приймати рішення.
«У нас є багато питань до міністра енергетики»
- До голосування Президент у своєму зверненні закликав піти у відставку не лише прем'єра, а й генпрокурора Віктора Шокіна. З першим не вийшло. Що буде з другим?
- Президент зробив правильний крок - він реально хотів об'єднати суспільство та парламент. Показав: якщо в країні є висока недовіра до уряду та Генпрокуратури, їх треба перезавантажити.
- Шокіна замінять?
- Думаю, що так. Президент же попросив.
- Може бути така ж ситуація, як з Яценюком - Президент попросив, а депутати не проголосували.
- Треба дочекатися і подивитися, як будуть розвиватися події.
- Хто міг би замінити Шокіна? Зараз називають кандидатури Давіда Сакварелідзе та лідера вашої фракції Юрія Луценка.
- Навіть не знаю. Можу назвати критерії, за якими треба обирати генпрокурора. Це має бути людина, яка може брати на себе відповідальність, вести за собою команду, дуже добре знати законодавство та мати життєвий досвід. Кого б не запропонували замість Шокіна, він все одно буде змушений зустрітися з усіма фракціями та отримати 226 голосів. Однак це обов'язково має бути харизматичний та незалежний кандидат.
- За 24 роки у нас не було незалежного генпрокурора.
- Зараз маємо на це шанс.
- Давайте повернемося до теми переформатування уряду. Кого замінять?
- На місці прем'єра я б уже сьогодні приходив в парламент, сідав та говорив з усіма членами коаліції. Тобто сам ініціював цей процес. Є урядовці, яких треба замінити. У нас немає міністра екології, є багато питань навіть по нашій квоті - міністр енергетики (Володимир Демчишин. - О.М.). Колеги з комітету з питань паливно-енергетичного комплексу говорять, що він - людина, яка зараз не може на собі втримати енергетичну безпеку держави. Повинна бути стратегія розвитку, менеджерський підхід до створення команди. Тому по кожному урядовцю треба провести розмову з профільними комітетами. Потрібно прив'язуватися не до облич, а до дій або бездіяльності чиновника.
- Але Яценюк не відмовився від своїх слів про те, що вони всі разом прийшли, так само й підуть.
- Якщо жити такими принципами, тоді буде нуль змін та реформ. Думаю, прем'єр зробить аналіз того, що відбулося, та буде комунікувати з парламентом. Так само, як і міністри. Це необхідно уряду. Без цього немає майбутнього.
- Чи варто знову призначати на посади міністрів іноземців?
- Давайте візьмемо досвід інших держав, які воюють. Наприклад, Ізраїль. Там уряд прийшов з Кнесету. Політична сила взяла на себе відповідальність та працює. Так, у заступники та радники можуть бути залучені фахівці-іноземці. Чому ні?!
- У нас у парламенті є достатня кількість депутатів, які погодяться піти в уряд при такій непростій ситуації?
- Напевно, що є.
- А ви б погодилися, якби запропонували?
- (задумується. - О.М.). Якщо я буду там корисним для держави, то можливо. За умови, що у мене буде ліміт на реформи та перезавантаження галузі. Ясно, що можу піти тільки в ті міністерства, які мені близькі за фахом. Я напряму пов'язаний з юриспруденцією, маю сім років стажу керівника банківської установи, сам відкривав автомобільний бізнес. Але поки немає пропозицій.
- Ще до звіту уряду піднімалося питання можливого призначення першого віце-прем'єра. Навіть прізвище озвучували - Віталій Ковальчук. Це все ще актуально?
- Питання Ковальчука було до голосування недовіри уряду. Якби у вівторок відбулася відставка, я переконаний, що він був би у наступному Кабміні першим віце-прем'єром. Зараз поки невідомо, як буде.
«Кононенко пропонував висловити йому недовіру»
- Зараз у вашій фракції склалася цікава ситуація. Після звинувачень у корупції на адресу вашого колеги Ігоря Кононенка…
- Заяви - це слова. Має пройти повне розслідування. Зараз вилити бруд чи навішати ярлики можна будь на кого - на вас, на мене, депутатів. Нехай доведуть, приведуть п'ять-шість аргументів: так, Ігор Кононенко лобіював чиїсь інтереси чи змушував призначити заступника Абромавичусу. Якщо цього не буде зроблено, міністр повинен вибачитися та піти.
Кононенко для розслідування вже запропонував кілька варіантів, включаючи детектор брехні. Що може бути краще? Якщо НАБУ дасть дозвіл, щоб все проходило публічно із залученням журналістів, будь ласка. Можливо, не можна буде розкривати таємницю слідства. Є спеціалісти та слідчі - нехай вирішують.
- Я до того, що із «Блоку Петра Порошенка» вийшов Єгор Фірсов. Перед ним так вчинив Віктор Чумак. Фракція не посиплеться?
- Так відбувається, бо всередині проходить важка комунікація. Це те, про що я казав - «різношерстість». Сюди прийшли люди з різними інтересами. Фракція неоднорідна. Її треба було підбирати або за підприємницьким, або за державницьким принципом. Були помилки. Нічого, треба їх вичищати та йти далі.
- Як? Виключати з фракції?
- Ні. Я взагалі є противником того, щоб хтось виходив з фракції. Нехай керівництво сідає, спілкується, переконує. Наприклад, Кононенко міг сказати Фірсову: «Єгоре, якщо ти по мені маєш докази, надавай, пройде розслідування, потім або я пишу заяву, або ти».
До речі, Кононенко пропонував нам на фракції висловити йому довіру або недовіру. Ми відмовилися до завершення розслідування. Тоді будемо приймати рішення.
- Розслідування може затягнутися.
- Всі зацікавлені, щоб воно пройшло якнайшвидше. Питання довго не може знаходитися у підвішеному стані.
«У нас гроші «лежать» під ногами, але ніхто не хоче їх підняти»
- Якщо ми вже говоримо про відставки, то не можу вас не спитати, що буде із головою Нацбанку Валерією Гонтаревою?
- Депутати нашої фракції, які входять до профільного комітету, піднімають це питання на рівні Президента. Побачимо, який буде результат.
Скажу, що особисто я підтримую дії Нацбанку щодо закриття банків, які існували для відмивання коштів. В Україні має бути 20-30 банків. Зараз в топ-десять входять лише ті, що з іноземним капіталом. Потрібно брати їхній досвід. При тому уважніше ставитися до рефінансування. Бо ми його проводимо, а банки через місяць-два закриваються. Це питання не можна замовчувати. Як і те, що наші люди зубожіли втричі. Як можна прожити за тисячу сімсот гривень?
- Це нереально.
- Безумовно. І як тепер повертати довіру українського народу? Це навіть не підняття пенсій та зарплат…
Українці після революції були готові «затягнути паски», щоб перезавантажити систему. Цей процес йде дуже важко. В деяких галузях цього взагалі немає. Ось в чому проблема. Ми вбиваємо малий та середній клас, на якому тримається вся економіка.
- А ще змушуємо досвідчених та розумних людей виїжджати з країни.
- Так. Рівень міграції дуже високий. На превеликий жаль, їдуть найкращі фахівці, причому не лише лікарі чи «айтішники». Бо мають там стовідсотково захищену зарплату в євро. Забирають дітей. А ми маємо проблеми: виїжджає цвіт нації, залишається зубожілий народ, який змушений продаватися на виборах за 200-500 гривень.
Ми з посольством Канади та Міжнародною організацією з міграції провели опитування, яке тривало півроку. З'ясовували, як українці з-за кордону переказують кошти. Це 2,8 мільярда доларів за 2014 рік. Ще десь вдвічі більше «заходять» в Україну нелегально - не через перекази. Порахуйте, шість мільярдів - це нормальна сума для стабілізації держави. Якщо ми зробимо декілька кроків і не будемо з тих, хто переказує кошти з-за кордону, брати побори, Україна отримає додатковий ресурс. Не треба буде нікому вклонятися та просили гроші. Нехай уряд із Національним банком розробить відповідну програму. Треба створити центри, які будуть допомагати цим людям вкладати кошти у бізнес. Зараз, до речі, у всіх західних областях відбувається будівельний бум. Чому? Бо заробітчани купують собі чи дітям квартири, які дуже часто пустують. Але так люди вкладають гроші. Їх же можна направити у виробництво та розвиток. Нехай тоді держава випустить цінні папери, прогарантовані на сто відсотків…
- Ми вже мали прецеденти із цінними паперами.
- Добре, дати можливість акумулювати ці кошти на рахунках державних банків з іноземним капіталом, які не лопнуть.
- Ви маєте рецепт, як змінити ситуацію з міграцією?
- Я за останні два тижні поспілкувався з мігрантами, які проживають у 20 країнах світу. Вони всі казали, що хотіли б повернутися в Україну. Але потрібні гарантії. Ми маємо відновити їхню довіру до держави. Тому зараз потрібно робити кроки по зниженню податків, налагодженню прозорого переказу коштів. Через півроку бюджет буде наповнений у п'ять-шість разів більше. Тоді ми отримаємо стабілізацію економіки. У нас гроші «лежать» під ногами, але ніхто не хоче їх підняти.
- Информация о материале
Кооперативна схема Кернеса-Добкіна
Харків – місто, де мрії збуваються. Хочеш отримати безкоштовно землю у мальовничому лісі або на березі водосховища – їдь до «Першої столиці».
За даними прокуратури Харківської, міська влада з 2008 року безоплатно передала у приватну власність 900 га землі вартістю 4,3 млрд грн. Усі ділянки були передані під житлову забудову.
Схема, яка була вибрана, не нова для України, але у таких масштабах її більше ніде не використовували. Працює вона так.
Створюється обслуговуючий кооператив, у назві якого є словосполучення житлово-будівельний. Йому безкоштовно видається ділянка під будівництво як житлово-будівельному кооперативу, хоча він таким не є.
Нагадаємо, що Житловий кодекс УРСР, який до цього часу діє в Україні, дозволяє житлово-будівельним кооперативам отримувати безкоштовно землю для побудови багатоквартирного житла. Але Кодекс висуває декілька вимог до учасників ЖБК: його члени повинні постійно проживати у місті, де буде будуватися житло, потребувати поліпшення житлових умов і стояти у квартирній черзі. А ще стояти на обліку бажаючих вступити до кооперативу при підприємстві, установі, організації або виконкомі ради. Членів кооперативу має бути щонайменше п’ятеро, але загалом стільки ж, скільки і квартир у запланованому будинку. Вік членів кооперативу – до 30 років.
У Харкові ж засвоїли лише одне з цього закону – землю можна роздати безкоштовно. Й масово почали це робити у 2008 році, коли мером міста був Михайло Добкін, а секретарем міськради Генадій Кернес. При чому у багатьох кооперативах були одні й ті самі засновники. Зокрема, мінімум у 18-ти обслуговуючих кооперативах, які мали у своїй назві «Житлово-будівельний кооператив» серед засновників були Костянтин Босенко, Олена Босенко, Власта Дударенко. Через деякий час після того, як їх кооператив отримував землю, вони переписували його на інших осіб. І тут було два варіанти: або передати «потрібним» людям, як вийшло з ОК «ЖБК «Триумф», якому належить земля та маєток Добкіна у Лісопарку, або продати. Як приклад, одну з таких ділянок придбала ТОВ «Вест Ойл Груп», яка входила до групи компаній покійного нардепа Ігора Єрємєєва. У деяких випадках перепродували кілька разів власним фірмам, щоб неможливо було повернути землю місту. Так вийшло з ділянкою вартістю 4.44 млн. грн. вздовж Білгородського шосе, яке отримало ОК «ЖБК «Парус плюс».
Серед отримувачів «безкоштовної» землі були й цікаві мікси. Так, у 2008 році ОК «ЖБК «Орбіта-сервіс» отримала безкоштовно земельну ділянку площею 1,28 га на вулиці Командарма Корка. Серед засновників кооперативу були разом люди, близькі до тодішнього губернатора, а зараз міністра МВС Арсена Авакова та партнери Генадія Кернеса: Ігор Котвицький (народний депутат, фракція «Народний фронт»), Марина Єпішина (топ-менеджер АТ «Інвестор»), Галина Давидова (співзасновник «Паркінг +») та Ганна Давидова.
Серед тих, хто у 2008 почав отримувати землю є будівельники компанії «Авантаж» нардепа Анатолія Денисенка. Зокрема, серед засновників ОК «ЖБК «Віртус» є теперішній директор компанії Євгеній Іосілевич. Також співвласником цього кооперативу був Микола Цвіра, за часів Януковича очолював МВС України на Південній залізниці. А директором кооперативу була Яна Невєрова – довірена особа екс-голови Апеляційного господарського суду Харківської області Василя Кухара. Численні родичі Кухара, у тому числі суддя харківського окружного адміністративного суду Марина Кухар, разом з Іосілевичем є також серед співвласників споживчого кооперативу «Престиж», які отримали земельну ділянку поряд з Саржиним Яром на вул. Мінській.
Ці рішення могли б бути оскаржені прокуратурою ще тоді, але представники правоохоронної структури зробили вигляд, що нікого криміналу у прийняті подібних рішень не бачать.
Можливо цьому сприяло те, що одним з кооперативів, який отримав землю ще у 2008 році, був ОК «ЖБК Ермітаж» серед засновників якого значився син тодішнього прокурора області Василя Синчука – Олександр.
Одним з ключових людей, які мали стосунок до цієї схеми, є депутат Харківської міськради – Ігор Аріх. Його родина та бізнес-партнери були та є засновниками понад десяти кооперативів, багато з яких були зареєстровані на вул. Котлова, 216.
Наприклад, ОК «ЖБК «Еревія» отримало декілька земельних ділянок, у тому числі й 3 гектари на Білгородському шосе. Засновниками цього кооперативу були син Ігора Аріха Денис, а також Людмила Гудкова і Дмитро Певко.
З 2008 року почали отримувати безкоштовно землю й люди, наближені до Генадія Кернеса, який тоді був секретарем міськради, а з 2010 року став міським головою. Цікаво, що деякі кооперативи були записані за тією ж адресою, що й кооперативи Аріхів.
ОК «ЖБК «Фортеця», який отримав безкоштовно 36,6 га, зареєстрували саме на Котлова, 216, а серед засновників разом з Людмилою Гудковою й Сергієм Велигошей є Олександр Коровкін. Останній є одним з найбільш успішних бізнесменів Харкова часів Кернеса. Він є засновником ТОВ «Дімаріс», яке фактично володіє Центральним ринком та ТОВ «Фірма «Діана», яке володіє Сумським ринком, де його партнером є син Кернеса Даніїл Прівалов.
Коровкін є засновником понад десяти кооперативів, які отримали безкоштовно землю, де його партнерами є також люди, наближені до Кернеса. Наприклад, партнер Коровкіна по ТОВ «Дімаріс», комерційний директор Парку Горького Андрій Шаптала. Вони разом є засновниками ОК «ЖБК «Нефа», ОК «Гаражно-будівельний кооператив-2008», ОК «Гаражно-будівельний кооператив-2010», ОК «ЖБК «Самшит», ОК «ЖБК «Бархани», тощо. Ще одним їх партнером у цих фірмах є Олександр Тімій.
В ОК «ЖБК «Міленіум» деякий час партнером Коровкіна була засновниця ТОВ «Фьорд», яке володіє Кінним ринком, Ольга Солоп. Вона фігурувала й у «добкинському кооперативі»
В ОК «ЖБК «Легенда» партнерами Коровкіна виявилися співвласники готелю «Національ», у якому мешкає Кернес, Сергій Голубєв й Ольга Кириллова. Остання також володіє часткою «7 Каналу», власником 40 відсотків якого до цього року також був Кернес.
Перехід Добкіна у крісло губернатора нічого не змінив, схема продовжувала діяти. Хоча цікаво, що пік рішень стосовно безкоштовного виділення земельних ділянок кооперативам, прийшовся на лютий 2010 року, коли відбулась інавгурація Януковича.
Поступово отримувати землю через подібну схему, окрім «Авантажу», стали й інші великі забудовники міста.
Але до початку 2015 року ані прокуратура, ані інші правоохоронці не виказували стурбованість щодо безкоштовного виділення земель. Навіть самі брали участь. Так, Євген Попович, який був прокурором міста Харкова до 2015 року, є засновником ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Перспектива-2012»
И лише цього року прокуратура встановила, що жодних прав на безкоштовне отримання земельної ділянки у власність кооперативи не мали. Тобто землю потрібно було продавати через аукціон.
Прокурори почали масово подавати позови й намагатися скасувати рішення, щодо виділення землі, однак, у більшості випадків суд залишав землю приватникам. Це відбувалося через те, що вичерпано строк давнини – 5 років.
Незважаючи, на відкрите кримінальне провадження й позови до суду, й цього року міськрада продовжила безкоштовно виділяти землю обслуговуючим кооперативам. Так, влітку, земельну ділянку отримав кооператив, який має відношення до ТДВ «Житлобуд-2»
В жовтні прес-служба обласної прокуратура похвалилася двома перемогами у суді – справа йшла про ОК ЖБК «Південний горизонт» й ОК ЖБК «Ботанічний». Але ці рішення не стосуються ані бізнес-партнерів Аріха, ані оточення Кернеса. Всі земельні ділянки, які належать їм, у них й залишилися. Наприклад, у жовтні суд залишив ОК «ЖБК «Сапсан» земельну ділянку, яка виходить на центральну вулицю міста – Сумську. Засновниками кооперативу «ЖБК «Сапсан» є Віталій Печура, Ігор Тирнов та Андрій Челобітчиков.
Всі троє є також серед співвласників ТОВ «Діамант-2006» – фірми, яка надає в оренду техніку КП «Газета «Харьковские известия» Харківської міськради». Серед акціонерів «Діамант-2006» також є Ольга Кириллова. Крім того, Челобітчиков є партнером дружини Кернеса Оксани Гайсинської у ТОВ «Рівлад ЛТД».
Варто відзначити, що у держреєстрі юридичних осіб телефонний номер 7314403 вказано як контактний для ОК «ЖБК «Сапсан». Цей номер належить також АТ «НПК-Холдінг» – до цього року основного бізнес-активу Кернеса.
Хоча хтозна – були б ці люди такими фартовими та успішними, якщо б не знаходилися у орбіті Генадія Кернеса. 25 жовтня його було переобрано міським головою. Залишився депутатом міськради й ігор Аріх, а це означає, що нас ще чекає багато цікавого.
- Информация о материале
О чем врали с трибуны депутаты, когда рассматривали «безвизовые законы»
Напередодні сесійного тижня президент Петро Порошенко вніс на розгляд Верховної ради пакет із трьох законопроектів, мета яких – виконання Україною критеріїв запровадження безвізового режиму з ЄС.
Гарант закликав депутатів поставитися до його законопроектів «відповідально», проголосувавши за них у першому читанні та в цілому.
«Від коефіцієнта корисної дії, який продемонструють депутати, повною мірою залежить, чи отримають громадяни України можливість відвідувати країни Євросоюзу без віз вже в 2016 році», - сказав Порошенко.
Та пленарне засідання показало, що коефіцієнт корисної дії нардепів – коли йдеться про реальну загрозу їхнім статкам – дорівнює нулю.
А у найактивніших противників арешту і конфіскації злочинно набутих активів КПД взагалі падає на дно та починає копати – перетворюючись на «коефіцієнт шкідливої дії».
Щоправда, не всі три президентських документи були насправді «безвізовими». І тут не може бути сумнівів – посол ЄС в Україні Ян Томбінський поширив спеціальну заяву з цього приводу.
«Проекти законів про виявлення, розшук та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів (№4056), та про арешт майна та інститут спеціальної конфіскації (№4054) відповідають стандартам ЄС», - зауважив Томбінський.
Водночас посол ЄС обурився тим, що в третьому проекті (№4055) президент запропонував встановити одноосібний контроль генпрокурора над призначенням керівника антикорупційної прокуратури.
...Доля безвізового режиму з ЄС вчора змогла подолати лише перше читання – всі закони відправили на повторне друге, яким має передувати розгляд текстів у комітетах. І це – після публічного натяку Томбінського, що вносити правки до текстів небажано.
Тут варто сказати, що посол каже не про абстрактні речі – »як прийнято на Заході, у цивілізованих країнах». Йдеться про конкретику – директиви ЄС, які імплементовані на рівні національного законодавства всіх країн-членів Євросоюзу.
Ми підібрали найяскравіші виступи депутатів, які вчора з трибуни парламенту змагалися з послом ЄС щодо того, хто краще знає європейські стандарти.
Арешт і спеціальна конфіскація (№4054)
Андрій Кожем’якін (БЮТ), голова правоохоронного комітету, в якому розглядається проект закону №4054.
Саме того комітету, де в листопаді минулого року нардепи переписали проект закону так, щоб арештувати та конфісковувати вкрадене було взагалі неможливо.
|
Цього разі Кожем'якін знову спробував переконати депутатів, що законопроект, розроблений за вимогами ЄС, є неякісним. Він також запевнив зал, що європейські експерти не висувають вимогу про зміну цього закону – мовляв, Томбінський зробив заяву лише щодо іншого законопроекту. «Я не розумію оцих натякань на те, що хтось там десь постійно розказує, міжнародні експерти. Я тільки бачу зараз коментарі Томбінського про те, що закон «Про прокуратуру» (тобто інший закон. - Ред.), який вніс президент, його дуже насторожує. ...Але все рівно, вибачте, просувається та необхідність змін, яка дасть комусь десь у когось забрати те, що він забажає. Отак я би прокоментував». |
Що було насправді: Йдеться навіть не про коментарі, а про чітку заяву Яна Томбінського: «...Проекти законів про виявлення, розшук та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів (4056), та про арешт майна та інститут спеціальної конфіскації (4054) відповідають стандартам ЄС. Я однак стурбований змінами, що їх пропонують внести до закону «Про прокуратуру» (4055), які загрожують незалежності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури через надання забагато дискреційної влади генеральному прокурору». |
Сергій Власенко (БЮТ)
найближчий соратник Юлії Тимошенко, автор феєричної правки до переліку підстав для арешту майна, яка, фактично, змушує правоохоронців віддавати хабарникам отримані ними невеликі хабарі.
|
«...у будь-кого із вас без суду і слідства можна забрати майно, передати в ту агенцію, яку ми голосували попередній раз, агенція його продасть, собі залишить 10 відсотків, а вам віддадуть через 10 років копійки по якійсь невідомій оцінці». |
Як насправді: Проектом закону №4054 пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, до тексту статті 96-1, у такій редакції: «Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння…» Цим же проектом пропонується викласти ст. 170 Кримінально-процесуального кодексу наступним чином: «Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку». |
Олена Сотник (Самопоміч),
ключовий юрист фракції, палкий противник запропонованої урядом і підтриманої президентом та міжнародними партнерами процедури арешту та конфіскації.
|
«ці закони запроваджують для простих людей повну незахищеність, повний деспотизм і повний беспредел, вибачте, з боку правоохоронних органів. У мене тут директива 42-а, до якої ми мали привести у відповідність даний законопроект… Так от, в цій директиві не зазначено тих всіх складів злочинів, а фактично ви майже всі злочини включаєте під спецконфіскацію». |
Як насправді: Директива ЄС 2014/42/EU щодо арешту та конфіскації знарядь та доходів від злочинів у статті 3 посилається на низку інших директив та регуляцій ЄС, якими визначено широкий склад злочинів, до яких може бути застосовані арешт та спецконфіскація. В цьому переліку також є посилання на Директиву про протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, де наведено перелік злочинів, що підпадають під неї. І цей перелік також врахований в проекті закону. |
|
«Пане Петренко, якщо у вас немає перекладу цієї директиви, я вам подарую… Ви маєте належним чином виконувати ті вимоги, які ставить до нас Європейський Союз». |
Коментар голови Представництва ЄС в Україні Яна Томбінського від 17 лютого з приводу законів, за які напередодні голосувала Верховна рада: «Я вітаю ухвалення у першому читанні законів про удосконалення засад діяльності Національної агенції України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (4056), та про удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації (4054). Обидва закони відповідають стандартам ЄС, і я чекаю, коли вони будуть проголосовані у другому читанні у нинішній редакції». |
|
«От у мене тут звіт відповідно до безвізового режиму, і тут чітко зазначено, що ці зміни ми маємо внести в першому кварталі 2016 року. Це означає, що до кінця березня у нас є на це час. І не треба перетворювати парламент у лайно, вибачте, будь ласка». |
Процедури ЄС забирають час. У п'ятницю Єврокомісія має надати Раді ЄС подання щодо скасування візового режиму. Туди може увійти лише Грузія (яка вже виконала всі вимоги ЄС), а може – разом з Україною. І якщо Україна має бажання, щоби нам скасували візи в ЄС вже в другому кварталі 2016 року, то виконати вимоги ми маємо вже зараз. Та, схоже, депутати такого бажання не мають. |
|
Сергій Мельничук, екс-комбат «Айдару», політична тушка (перейшов до фракції «Воля народу»), якого Генеральна прокуратура України обвинувачує у вчиненні ним у складі озброєної банди розбійних нападів, викраденні людей, заволодінні транспортним засобом і застосуванні насильства до працівників правоохоронних органів. |
Юрій Левченко, Свобода (мажоритарник) |
|
Мельничук: «...корупціонери, які засіли в кабінетах, хочуть зробити з нашої країни поліцейську державу. Ці закони треба ще раз вичитати, деякі взагалі, як цей, конкретно цей, взагалі не потрібно голосувати, він сирий». |
Як насправді: Читаємо уважно частину 4 статті 173 чинного Кримінально-процесуального кодексу України:
«У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб». |
|
Левченко: «Якщо якийсь бізнес буде мати хоч якийсь опосередкований зв'язок з якоюсь фірмою, яка буде мати хоч якісь елементи, ознаки фіктивності, одразу це дає підстави податковій повністю її знищити, конфіскувати все майно і поставити, повністю знищити цей малий і середній бізнес». |
Антон Яценко (депутатська група «Партія «Відродження»), екс-регіонал, батько «Тендерної палати», якого ЗМІ звинувачували у авторстві масштабної корупційної схеми, через яку бюджет держави щорічно втрачав мільярди гривень.
|
«це рейдерська корупційна схема», «...це дасть можливість будь-якому слідчому, навіть районній міліції, заарештувати завод будь-який великий…» |
Як насправді: Пан Яценко ніби не знає (або робить вигляд, що не знає) відмінності між «слідчим» (тобто співробітником правоохоронних органів) та «слідчим суддею», тобто суддею з особливими повноваженнями, який має право виносити рішення.
Проектом закону №4054 пропонується внести наступні зміни до статті 170 Кримінально-процесуального кодексу України:
«Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку». |
Отже, для прийняття проекту закону в цілому коаліції не вистачило сім голосів.
Причому позитивний результат могла забезпечити кожна фракція
у «Батьківщині» не проголосували повним складом 19 депутатів, «Самопоміч» не дала голосів третини фракції – 9 депутатів, БПП не дав 16 голосів, а «Народний фронт» – 10.
Проект закону про Нацагенцію з повернення активів (№4056)
Сергій Власенко (Батьківщина)
|
«...агенція хоче заробляти 10 відсотків з того... що вони контролюють. Вони що, знайшли клад? Вони що, кладошукачі якісь?...» |
Як насправді: Ця заява є просто неправдивою. Цитуємо статтю 24 «Надходження від управління активами» проекту закону:
«Надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів до України, перераховуються до спеціального фонду Державного бюджету України…» Зазначимо, що в Спецфонд також потраплятимуть кошти, повернені з-за кордону. Гарантія, що ці кошті не будуть повторно вкрадені – одна з вимог міжнародних партнерів. |
Антон Яценко – знову бере слово «батько Тендерної палати»
|
«під егідою євроінтеграції нам насовують абсолютно закони, які нічим, як кажуть, не мають ніякого відношення до цього процесу. От зараз якраз вийшла новина, що Європейський Союз дуже «обеспокоєн» тим, які закони внесли». «...в це закладається дуже великий ризик рейдерського захоплення майна. І перш за все це стосується крупних підприємств, які і так постійно спостерігають рейдерські атаки». |
Як насправді: Щодо першої тези шановного пана Яценка лишається знову послатися на заяву посла Яна Томбінського, який стверджує, що «проект закону про арешт майна та інститут спеціальної конфіскації (4054) відповідає стандартам ЄС». Щодо другої, процитуємо статтю 19 проекту закону про Агенцію:
«Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, в тому числі як захід забезпечення позову – лише щодо позову, пред’явленого в інтересах держави... Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора». |
Висновок із цього – простий, але сумний.
На жаль, правові норми (а часом і позиція Євросоюзу) не надто цікавили депутатів,
які «чомусь» вирішили, що їм пропонують неєвропейські норми, і на цій підставі заблокували ухвалення необхідних законів.
Для ухвалення цього проекту в цілому коаліції не вистачило 24 голоси: «Батьківщина» знов не проголосувала повним складом – 19 депутатів, «Самопоміч» не додала половини голосів з присутніх депутатів (12 депутатів), БПП не дав 20 голосів, «Народний фронт» – 19
- Информация о материале
Страница 593 из 2102
