Главная

Украина vs реформы: атипичная форма сотрудничества с МВФ

Обычная практика сотрудничества практически всех стран с МВФ свидетельствует о том, что власти страны, испытывая колоссальные экономические проблемы, как правило, бросаются за помощью к кредитору последней инстанции, коим и является Международный валютный фонд. Обычно такие действия вполне объяснимы и очень четко мотивированы со стороны властей. Не стоит забывать, что эти власти всегда (в большей или меньшей степени) «озабочены» состоянием своих налогоплательщиков/избирателей. Опять-таки, нет ничего парадоксального в том, что первые/начальные требования МВФ практически всегда безоговорочно выполняются. Как правило, это касается «монетарного пакета» — быстрых стабилизационных мер, которые должен задействовать Центральный/Национальный банк страны.

По мере продвижения программы требования со стороны Фонда усиливаются и начинают касаться более чувствительных сфер, относящихся к бюджетной политике. Нельзя сказать, что руководство страны, которая открывает программу сотрудничества с МВФ, об этом не знает заранее (еще на этапе подписания меморандума о сотрудничестве). Естественно, знает, но предпочитает не думать. Если ситуация безвыходная, то многие согласны на любую — даже самую горькую и противную — «пилюлю».

И вот здесь на этапе, когда уже кажется (в «воспаленном воображении» местных политических элит), что ситуация находится под их контролем, происходят основные метаморфозы. Когда «петля не жмет горло», и руководство страны, ранее «падавшее на колени и писавшее челобитные», вновь обретает уверенность в себе. Эта уверенность практически никогда не оправдана, но факт остается фактом. Любовь к спасателю в лице МВФ начинает резко угасать — и местные политические элиты начинают играть «новую старую игру». Как правило, в тот момент, когда МВФ все еще продолжает думать (находясь в счастливом неведенье), что страна будет выполнять взятые на себя обязательства (в том числе и такие, которые снизят народную поддержку руководства страны), эти самые политические элиты начинают вести двойную игру. Они пытаются тестировать мировой рынок заимствования капитала. Простыми словами, идти за границу самим и одалживать там самим. Для них преимущество этого шага одно — не выполнять никаких жестких условий МВФ, сопряженных со снижением своего рейтинга.

Украина никогда не была исключением из этих общих поведенческих ухищрений плохих заемщиков. Достаточно вспомнить и правительство Тимошенко, и правительство Азарова. Логика (в этом плане) была абсолютно одинакова. Начать программу с МВФ и «кинуть» Фонд (да, именно в жаргонном понимании этого слова) в момент необходимости введения мер бюджетной экономии, например, повышения тарифов, или отмены льгот, или повышения пенсионного возраста, которые сами же и обещали осуществить, когда вели переговоры и подписывали меморандум о сотрудничестве. Как можно быстрее выйти на внешние рынки заимствования капитала. Одолжить там под гораздо более высокие проценты, чем те, которые необходимо было бы платить МВФ, не делать то, что обещали ранее и что могло ударить по их поддержке (читай — рейтингу) со стороны населения. Еще какое-то время продолжать водить за нос Фонд. Ну а потом просто законсервировать программу сотрудничества. Поскольку при таком поведении большая часть причин, вызвавших кризис, объективно не может быть ликвидирована, новый кризис становится неизбежностью. Единственный открытый вопрос: когда он грянет? Здесь могут быть варианты, зависящие от огромного количества факторов.

Такая поведенческая линия (при всей ее неправильности) всегда была понятна. Абсолютно неприемлема, но понятна. Она вписывалась в общую логику нежелания политических элит терять электоральную поддержку и уж тем более спасти свою страну за свой собственный счет. На чашах весов всегда перевешивала любовь к себе, а не желание помочь народу и вывести свою страну в плоскость стабильного развития. Увы, политики ни в Украине, ни в некоторых других странах (из похожего ряда стран) не ставят интересы страны выше, чем свои собственные.

Но то, что происходит в Украине в последние месяцы и недели в ее отношениях с МВФ, является явно атипичным отклонением от поведенческой нормы других (даже более неуспешных) стран-заемщиков. Ведь практически все непопулярные меры Украина уже осуществила! Горькая пилюля по монетарному блоку уже принята. Страна уже практически в зоне гибкого курсообразования. В бюджетном блоке большая часть «противного лекарства» уже в «организме больного». Тарифы увеличены, расходы госбюджета урезаны, акцизы подняты и т.д. Пропустим вопрос о том, как и насколько эффективно. Но, по крайней мере, это уже произошло. В большей части осталось делать только то, что является ПОПУЛЯРНЫМ (!) у широких слоев населения, или, как политики его называют, электората. Политик в любой стране эту часть взятых на себя обязательств будет делать на ура! Это то, что позволяет как минимум понравиться своим избирателям. Это то, что прибавит в рейтинге и нивелирует негативный эффект ранее принятых непопулярных мер. Эти меры уже популярны и будут поддержаны практически всеми гражданами страны. Правда, за исключением очень небольшой, но очень влиятельной группы лиц — самих власть имущих, их ближайших ставленников, партнеров и кураторов, уже успевших перераспределить сферы влияния и финансовые потоки в своих интересах. Успевших за это время под предлогом кризиса и необходимости согласованных с МВФ реформ заставить заплатить свою цену (за счет повышения тарифов, а также общей инфляции и девальвации) широкие слои, но вовсе не готовых поступиться даже частью полученных после прихода к власти привилегий.

Речь идет о структурных реформах. В случае с Украиной — это борьба с коррупцией, дерегуляция бизнеса, проведение судебной реформы, проведение реформы государственного сектора и госуправления. В общем, все то, что должно будет обеспечить качественные изменения в стране. Сложно себе представить, что избиратели выступают за коррупцию. Сложно себе представить, что основная часть бизнеса за административное давление на него и за головную боль со сложными и запутанными правилами игры. Вряд ли общество не хочет соблюдения закона и справедливого суда. Но именно нежелание Украины выполнять уже эту, «популярную», часть программы сотрудничества с МВФ выталкивает страну из общего ряда тех, кто сотрудничает с Фондом. Это абсолютно атипичная форма поведения (!). Она была бы возможна только в том случае, если бы удельный вес тех, кто блокирует данное направление движения, в общем количестве населения был бы достаточно велик. Но ведь речь идет о незначительном числе игроков. Их доля в «акционерном капитале» государства вряд ли дотягивает даже до 1%. Ведь 99% голосующих на выборах акций на руках у населения, поделившегося за это право голоса с государством своими правами.Главный акционер вправе рассчитывать на то, что его желание — в виде проведения структурных реформ — должно быть немедленно выполнено менеджментом (т.е. выбранными политиками и нанятой на работу от имени государства бюрократией).

На этом строится и логика размышлений в центральном офисе МВФ. Точно так же думают и западные партнеры Украины. Еще не до конца все поняли, что речь идет о крайне атипичной ситуации. Но осознание этого уже прощупывается. Адекватные действия должны быть предприняты немедленно. Сотрудничество с МВФ должно быть сохранено не за счет банального выпрашивания и традиционного для Украины вождения за нос, а за счет выполнения взятых на себя обязательств по проведению структурных реформ. В противном случае могут настать слишком тяжелые времена и не только с экономической точки зрения.

Информация о материале

Опубликовано: 10 марта 2016

Кооператив з гнізда «регіонала» отримає безкоштовно 3 гектари під будівництво багатоповерхівки

Депутати Харківської міськради під час сесії 24 лютого надали дозвіл обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Левада 2015» на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,64 га. Про це повідомив кореспондент «Наших грошей.Регіон».

ОК «ЖБК «Левада 2015» претендує на земельну ділянку під будівництво багатоквартирного будинку по вул. Драгоманова,8.

Проект цього рішення з’явився лише за два дні до сесії.

ОК «ЖБК «Левада 2015» заснували Віктор Калініченко, Геннадій Козубов, Михайло Мирошниченко, Олександр Паньков, Маргарита Рожко.

Зареєстрований кооператив по вул. Алчевських (колишня Артема)43. За цією адресою знаходиться ПАТ «Трест-Житлобуд-1» екс-депутата облради від Партії регіонів, члена виконкому Харківської міськради Олександра Харченко. На минулій сесії його ОК «ЖБК «Житлобуд-1» отримав безкоштовно 22 гектарів.

Информация о материале

Опубликовано: 10 марта 2016

Отстань, страна огромная

Харьковчане вновь вышли на пикет российского консульства. И вновь требовали освободить Надежду Савченко, ставшую самой известной украинкой, народной героиней. И вновь консульство вымерло – словно дипломаты не ходят на работу. А письмо для Путина у представителей харьковчан принимал какой-то молодой человек, не пожелавший даже сказать, как его зовут.

- Кто принял

-Дежурный дипломат.

- У дежурного дипломата есть фамилия?

-…

Пикет продолжался около часа, затем люди разошлись. Но как напоминание об их воле, их чаяниях напротив консульства будет постоянно стоять палатка, в которой будут постоянно дежурить активисты.

А ближе к вечеру к консульству пришли представители ГК «Азов». Они предложили отдать российскому Путину нашего уголовника Гепу, обменять его на Надежду Савченко.

Информация о материале

Опубликовано: 09 марта 2016

Убивство друга Кернеса Юрія Димента: версії

Застрелений на могилі матері Димент вважався найліпшим другом та давнім бізнес-партнером мера Харкова Геннадія Кернеса. Відповідно, його смерть пов'язали безпосередньо з градоначальником.

Одразу після вбивства заговорили, що цей інцидент – продовження історії із замахом на самого Кернеса у квітні 2014 року. У ЗМІ знову сплила так звана «чеченсько-московська версія», яка була на слуху, незважаючи на спростування від самого мера. Мовляв, у Кернеса через невиконання довоєнних бізнес-домовленостей із чеченцями зараз спробують «відстрелити» найближчих соратників, щоб змусити його піти.

Однак кидається в око величезна різниця в підходах до скоєння злочину, в почерку кіллера, у використаній зброї, підборі місця для злочину та тактиці дії зловмисника. Наші джерела стверджують, що, в тому числі за формальними ознаками ці злочини не пов’язані між собою безпосередньо. Тобто замовник і виконавець замаху на Кернеса та вбивства Димента – це, найімовірніше, різні люди.

Малоймовірним видається політичне підґрунтя вбивства. Чинний мер Харкова є вигідною фігурою: навчився безвідмовно робити «із колишніх ворогів своїх друзів». Очевидно, що Кернес вже давно вирішив питання як із Банковою, тому спокійно виграв вибори, так і з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим (поговорюють, що міністр уже повернув велику частину із віджатих за Януковича активів).

Тієї ж самої думки дотримується знайомий із Диментом екс-регіонал Дмитро Святаш. Він переконаний, що вбивство бізнесмена не пов’язане з політичними мотивами. «Він (Юрій Димент, - ред.) ніколи не збирався займатись політикою, ніколи нею не займався і не збирався. Крім того, наскільки мені відомо, особливих конфліктів в бізнесі у нього не було», - наголосив Святаш.

А от колишній голова Адміністрації Віктора Януковича, а нині один із лідерів «Опозиційного блоку» Сергій Льовочкін одразу після розстрілу заявив у коментарі журналістам, що вбивство Димента пов'язане з боротьбою за харківські родовища газу. Версія, здавалося би, напівбожевільна, оскільки «газ – аж ніяк не тема Кернеса».

Але ніхто не говорить, що газовими родовищами на Харківщині не цікавився Димент. Хоч він і був найближчим бізнес-партнером Кернеса, це не виключає можливості, що бізнесмен мав окремі від мера інтереси та активи.

Взагалі достовірної інформації, який саме вів бізнес убитий друг Кернеса, отримати не вдалося. У державних реєстрах він не значиться як власник, бенефіціар чи засновник бодай одного підприємства чи іншої юридичної особи. Єдине, чим володів він офіційно – чотирма нежитловими приміщеннями у центрі Харкова. Структура його активів залишається досі незрозумілою. Однак усі обізнані люди називають його «великим та впливовим бізнесменом». Значить, потенційно виключати тему газу навряд чи варто. Особливо з огляду на прихід на Харківщину зацікавлених у газі людей із Донбасу.

Також не слід відкидати версію розбірок із криміналітетом, що з різних причин прийшов до Харкова. Наприклад, із Донбасу. Харків з точки зору фінансових потоків дуже привабливе місто. Місцева еліта знайома між собою не одне десятиліття, тому навряд чи стала би вирішувати питання у такий спосіб, тим більше на Єврейському кладовищі, куди більша частина цієї еліти час від часу ходить.

За нашою інформацією, бандитський конфлікт назрівав між угрупуванням Димента та групою такого собі Манукяна з Макіївки (це прізвище звучало у ЗМІ і, як стверджують джерела, його згадував сам Кернес). Конфлікт між групою з Макіївки та групою Димента знайшов публічне виявлення цієї зими. Близько місяця тому в приміщенні елітного готелю Kharkiv Palace сталася бійка між двома групами молодих людей, обставини цього інциденту та його причини тоді були незрозумілими. Однак, стверджують, тоді бійці групи Манукяна «пресонули» групу Димента. Інцидент не набув розголосу у ЗМІ, тому що постраждалі не зверталися за медичною допомогою офіційно й конфлікт був на перший погляд алогічним.

Причинами приходу групи Манукяна з Макіївки до Харкова і, відтак, конфлікту з домінантною на цій території групи Димента можуть бути: витіснення з Донбасу озброєними бойовиками, давній інтерес «донецьких» щодо природних копалин на території Харківщини (взяти хоча б виділення газових родовищ на території Богодухівського та Дергачівського районів Харківщини ООО «ЮЗГаз», що, як вважається, належить екс-регіоналу з Донецька Єфиму Звягільському), спроба взяти під контроль контрабандні потоки, що значною мірою перемістилися на Харківщину.

Зрозуміло одне, що Димент і Кернес були знайомі з молодості, були без перебільшення найближчими друзями та повністю довіряли один одному, що в подібному середовищі вважається виключною рідкістю. Кілька наших співрозмовників, висловили переконання, що мер сам буде розбиратися.

Звідси стає зрозумілою позиція мінімального втручання з боку поліції, що відкрила кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 ККУ (умисне вбивство). Адже в разі зайняття якоїсь позиції у бандитському конфлікті можлива «ще більша кров».

Єдине, в чому однозначно сходяться люди з оточення Кернеса, що вбивство Димента не останнє. Під прицілом можуть бути як наближені до Кернеса та в минулому Димента особи, так і їхні опоненти.

Информация о материале

Опубликовано: 09 марта 2016