Главная

Закон об амнистии-2016: признание заслуг или путь к безнаказанности?

7 июля Верховной Радой был принят Закон «Об амнистии в 2016 году». За него проголосовали 247 народных депутатов, тем самым реализуя положения ч. 3 ст. 92 Конституции Украины. Разработку такого проекта законодатели обусловливали тем, что это поспособствует гуманизации исполнения уголовных наказаний государством. Кроме того, в условиях экономии государственных средств и значительного дефицита площадей в учреждениях исполнения наказаний акт амнистии позволит «разгрузить» места лишения свободы и сэкономить бюджетные средства на содержание лиц в них.

Нужно отметить, что Закон «О применении амнистии в Украине», который регулирует основные положения этого процесса, предусматривает возможность для парламента принимать соответствующие законы не чаще, чем раз в год (ст. 7). Это ограничение не касается случаев индивидуальной амнистии, но принятый ВР законопроект №4255 определяет, какие именно категории осужденных смогут не отбывать наказание или его часть. В перечне таких категорий теперь находятся и совершившие преступления участники АТО.

Ранее, в рамках заседания Согласительного совета ВР народные депутаты Украины отмечали важность принятия подобного нормативного акта. В частности, Олег Березюк («Самопомощь») обратил внимание на то, что Верховной Радой Украины разрабатываются законопроекты, которые решают судьбу территорий Донецкой и Луганской областей, предполагают амнистию для боевиков, но закон, который улучшил бы состояние сражающихся за независимость, все еще не принят.

Глава Комитета ВР по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности и один из инициаторов законопроекта Андрей Кожемякин подтвердил, что соответствующий законопроект подготовлен, и что ст. 2 этого проекта предполагает амнистию для бойцов и командиров батальонов, которые ранее останавливали движение противника в зоне АТО, а теперь «никому не нужны». Он отметил, что если лицом не совершены тяжкие или особо тяжкие преступления, оно будет амнистировано на основании этого закона.

На кого распространяется амнистия

Основными критериями для применения амнистии, согласно законопроекту, являются небольшая общественная опасность деяния, объективные факторы, которые понижают общественную опасность лица, и значительный срок отбытого осужденным наказания.

Принятым законом предусмотрено, что под амнистию попадают несколько групп осужденных. Так, в ст. 1 речь идет об осужденных, которые наиболее незащищены и социально уязвимы: несовершеннолетних, женщинах, мужчинах, у которых есть дети до 16 лет или дети-инвалиды, инвалиды всех групп, люди с онкозаболеваниями, туберкулезом или другими тяжелыми заболеваниями и пенсионеры. Закон «Об амнистии в 2016 году» распространяется также на осужденных со статусом ликвидаторов аварии на ЧАЭС и ветеранов войны, а также тех, у кого один из родителей или оба достигли возраста 70 лет и у них нет других трудоспособных детей. Для перечисленных категорий заключенных амнистия применяется, если они не совершали тяжких и особо тяжких преступлений или по неосторожности совершили преступление, которое не относится к категории особо тяжких.

Отдельно, в ст. 2 указана категория осужденных и обвиняемых, которые являются лицами, защищавшими независимость, суверенитет и территориальную целостность Украины, принимавшими непосредственное участие в антитеррористической операции, обеспечении ее проведения, находясь непосредственно в районах АТО в период ее проведения, и получившими статус участника боевых действий. К таким лицам амнистия применяется, если они обвиняются или осуждены за преступления, которые не относятся к особо тяжким преступлениям против жизни и здоровья, а также за деяния, которые предусмотрены ст. 408, 410, 411 УК Украины и специфичны для военнослужащих.

Кроме того, амнистия по закону может быть применена к лицам, перечисленным в ст. 1, которые:

осуждены за преступление, которое не относится к тяжким или особо тяжким и не связано с насилием, опасным для жизни и здоровья, если эти лица отбыли не менее 1/4 основного наказания;

осуждены за умышленные преступления, за которые законодательством предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок не более 10 лет, если на день вступления закона в силу они отбыли не менее половины срока основного наказания;

осуждены за преступления, за которые предусмотрено менее суровое наказание, чем лишение свободы на срок не более 12 лет, если на день вступления в силу закона они отбыли не менее половины назначенного срока основного наказания, кроме тех, которые освобождаются от отбывания наказания на основании ст. 1, 2, 3, 4 этого закона (ранее указанные в статье категории осужденных и обвиняемых).

Также закон предполагает освобождение от наказания в виде содержания в дисциплинарных батальонах военнослужащих, которые осуждены за преступления небольшой или средней тяжести, осуждены впервые за тяжкие преступления, если на день вступления закона в силу они отбыли не менее половины назначенного срока основного наказания

Помимо этого, закон предписывает сократить наполовину неотбытую часть наказания за преступления, которые не относятся к особо тяжким, заключенным, которые не подлежат освобождению по ранее указанным основаниям, а также освободить тех заключенных, неотбытая часть наказания которых составляет меньше года (на дату вступления закона в силу).

Под амнистию не подпадают

Закон «Об амнистии в 2016 году» не распространяется на лиц, которые:

после вынесения приговора, но до полного отбытия наказания снова совершили умышленное преступление;

ранее освобождались из мест лишения свободы условно-досрочно и опять совершили умышленное тяжкое или особо тяжкое преступление;

освобождены судом от отбывания наказания с испытательным сроком и до его окончания опять совершили умышленное тяжкое или особо тяжкое преступление;

осуждены за преступление, которое привело к гибели двух и более лиц;

совершили посягательство на жизнь, здоровье, честь или другие охраняемые законом интересы зависимых от них лиц (детей до 18 лет, детей-инвалидов, совершеннолетних детей, признанных инвалидами, родителей старше 70 лет).

В законопроекте есть перечень конкретных статей УК Украины, совершив преступление по которым, осужденный не сможет рассчитывать на амнистию.

Возможные проблемы

На выполнение положений Закона «Об амнистии в 2016 году» отводится 3 месяца, и в течение этого времени, предположительно, осужденные должны быть освобождены. В 2015 г. ВР не был принят аналогичный закон, хотя его проект рассматривался и находился в работе практически до конца года. Но как от него, так и от вступившего в силу Закона «Об амнистии в 2014 году» закон 2016 г. достаточно заметно отличается.

Основным нововведением являются положения ст. 2, которая относит к категориям лиц, на которых распространяется амнистия, тех, кто принимал участие в АТО. Несмотря на то, что подобные положения могут быть сочтены общественностью позитивными и получить широкую поддержку, можно обратить внимание на ряд нюансов, связанных с их применением.

Так, особенностью ст. 2 Закона «Об амнистии в 2016 году» (законопроекта №4255) является то, что амнистия для участников боевых действий и АТО не распространяется только на совершивших особо тяжкие преступления против жизни и здоровья. Большая часть других норм закона указывают, что не подлежат амнистии совершившие как особо тяжкие, так и тяжкие преступления. Это выделяет данную категорию подлежащих амнистии лиц в привилегированный статус.

В дополнение к этому, в данной норме речь идет не только об осужденных, но и об обвиняемых. Последняя особенность указывает на то, что закон об амнистии может быть применен и к лицам, которые не являются осужденными и не отбывают наказание. В такой формулировке можно усмотреть противоречие с положениями действующего Закона «О применении амнистии в Украине», в ст. 1 которого амнистия определяется как освобождение от отбывания наказания лиц, признанных виновными в совершении преступлений, или уголовные дела по которым рассмотрены, но приговоры не вступили в законную силу. Обвиняемым же по ст. 42 Уголовного процессуального кодекса Украины является лицо, обвинительный акт о котором был передан в суд, при этом вина его в совершении преступления на этой стадии судом не подтверждена.

В связи с этим остается открытым вопрос, будет ли закон применяться к лицам, по отношению к которым сейчас длится судебное разбирательство. К примеру, в деле Валентина Лихолита,по которому недавно имели место резонансные события в Печерском районном суде Киева, или же к фигурантам дела об убийстве сотрудника СБУ Виктора Мандзика, которое не так давно рассматривалось в Приморском районном суде Мариуполя. И возможно ли в принципе применить амнистию к лицу, которое не было признано судом виновным?

Следует обратить внимание и на то, что участие обвиняемого в антитеррористической операции или в боевых действиях уже принимается во внимание государственными структурами как смягчающее обстоятельство или основание для принятия решения о помиловании. Руководитель департамента по вопросам помилования Администрации Президента Украины Александр Букалов сообщил, что комиссия при принятии решений о помиловании учитывает такие факты о личностях осужденных. Были ходатайства от лиц, которые принимали участие в АТО, но преступления, о которых шла речь, не касались пребывания их там, а также от волонтеров. Он отметил, что лица с подобными характеристиками в последнее время обращаются чаще, чем в прошлом году.

Тот факт, что обвиняемый или осужденный является участником АТО и имеет статус участника боевых действий, учитывается при принятии решений судами и, как правило, признается смягчающим обстоятельством. Вместе с тем, есть и негативные примеры вроде дела №366/2351/15-к, в котором обвиняемый совершил преступление, относящееся к преступлениям против половой неприкосновенности, а суд вынес приговор с условным отбыванием наказания.

Впрочем, подводить итоги о том, как будет применяться Закон «Об амнистии в 2016 году», еще рано, учитывая, что нормативный акт еще должен быть подписан Президентом Украины.

Информация о материале

Опубликовано: 21 июля 2016

Секретний газ «Нафтогазу»

«Нафтогаз» продавав своїй дочірній компанії газ за неймовірною ціною, так і не пояснивши, для чого він це робив.

Технологічний газ завжди привертав до себе увагу через величезну вартість контрактів. Державний «Укртрансгаз» щороку купує газ для роботи газотранспортної системи у дуже великих обсягах – мільярди кубометрів на десятки мільярдів гривень. Здавалось би, чим більші контракти, тим більше має бути прозорості. Однак «Наші гроші», спробувавши отримати від «Нафтогазу» і «Укртрансгазу» відповідь на просте питання: «А почім зараз технологічний газ?», зіткнулись з дивним букетом таємниць і недомовок.

Наша цікавість була викликана загадковою епопею з цьогорічним тендером «Укртрансгазу» на постачання великої кількості технологічного палива. У лютому на торги держкомпанії надійшла лише одна заявка від такого собі ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра» на суму 13,14 млрд грн. Однак конкурентів не було, відтак призначили нові торги на весну.

З новими торгами у квітні теж трапилась творча невдача. Тут було вже п’ять конкурентів, однак чотири з них «Укртрансгаз» відхилив.

Відхилив, в принципі, по ділу.

Одна фірма «Енергогазрезерв» (належить колишньому менеджеру Фірташа Олексію Кивенку) для підтвердження можливості поставки необхідних «Укртрансгазу» 1,8 млрд кубометрів надала копію угоди з відомим видобувачем газу «Регал петролеум». Однак без тих сторінок, де вказані об’єми та строки поставки, та сторінок з підписами сторін.

Ще три фірми ТОВ «Перша українська газонафтова компанія», ТОВ «Парі» та ТОВ «ЕСКО-північ» викинули на схожих підставах (недоведена можливість постачання необхідного обсягу) плюс пов’язаність – основним власником всіх трьох фірм виявилась кіпрська «Burisma holding limited» біглого міністра екології януковичевських часів Миколи Злочевського.

Відтак на тендері «Укртрансгазу» залишився лише один учасник – «Нафтогаз України», до якого жодних претензій у тендерного комітету апріорі бути не могло. Але самі торги довелось відмінити через відсутність конкуренції, і згідно з законом «Укртрансгаз» мав перейти до третьої фази – оголошення переговорної процедури з «Нафтогазом» на поставку необхідної кількості технологічного газу після послідовної відміни двох відкритих торгів.

Однак відкриті торги були відмінені ще у квітні. А переговорка не оголошена і зараз, через два місяці після останньої невдачі.

З досвіду «Наших грошей» такі зволікання означають, що замовнику з якихось причин вигідно продовжувати попередню угоду з постачальником, який був обраний на останніх вдалих торгах. Відтак ми почали копати «Вісник держзакупівель» у глибину віків на предмет того,  у кого і почім «Укртрансгаз» купував технологічний газ.

Дата угоди	Постачальник, обсяг і ціна котракту	Тендерна ціна (ціна контракту, поділена на контрактний обсяг) з урахуванням курсу НБУ на дату угоди.
27.12.12	ТОВ «Лідергаз» 570 000 тисяч метрів кубічних 2 407 577 400 грн.	Ціна 4 233,82 грн./тис кубометрів або $523 (курс 8,10) Фірма з угрупування, де фронтменом служив Сергій Курченко, заробляла просто – вона купувала газ у структур Фірташа зі знижкою (по $397), а Фірташ брав у «Газпромe» ще дешевше (по двісті з хвостиком доларів). Єдина проблема – стати ексклюзивним постачальником «Нафтогазу», вигравши тендер, була вирішена просто. Очолюваний сусідом Кацуб (покровителі Курченка) Євгеном Бакуліним «Нафтогаз» просто не заявлявся на торги «Укртрансгазу», а генеральний натхненник Юрій Бойко у міністерському кріслі робив вигляд, що все добре.
30.12.13	ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 3 000 000 тисяч метрів кубічних 12 701 460 000 грн.	Ціна 4 233,82 грн./тис кубометрів або $510 (курс 8,31). Угрупування Курченка-Кацуб-Бойко грабувало «Нафтогаз» настільки швидкими темпами, що Янукович зробив міністром енергетики Ставицького і при ньому постачальником знов стала держкомпанія.
30.12.2014	ПАТ «НАК «Нафтогаз України» внесення змін до договору	Курс 19,29 Буремно-реформаторський рік, галопуючі ціни та курс. Тому на загальному фоні мало хто звернув увагу на відсутність нового тендеру і просту пролонгацію попереднього контракту з «Нафтогазом» зі зміною суми та обсягу. Про зміну ціни газу у опублікованих документах не було ні слова.
27.04.15	ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 1 827 749 тисяч метрів кубічних 16 107 592 873  грн.	У звіті вказано суму закупівлі з ПДВ, яка при діленні на обсяг і дає ціну 8 812,80 грн./тис. кубів. Однак у РЦЗО вказано, що це ціна без ПДВ, і окремо треба додавати податок 1 762,56 (скрін-шоти під таблицею). Тобто зрештою ціна газу – 10 575,36  грн./тис. кубів?
31.12.2015	ПАТ «НАК «Нафтогаз України» Продовження строку дії договору	Продовжено договір 1504000825-ВТВ від 15.04.15 – це дата акцепту попереднього року. Жодних даних про ціну за тисячу кубометрів.
29.01.2016	ПАТ «НАК «Нафтогаз України» Зменшення обсягів закупівлі	Жодних даних про ціну за тисячу кубометрів.
10.02.2016		Це дата невдалого тендеру за участі єдиного учасника ТОВ «Нафтогазгруп «Деметра». «Укртрансгаз» виставив очікувану ціну 7300 грн/тис кубометрів. Фірма пропонувала 7280,00 грн. Однак тендер відмінили через відсутність конкуренції і автоматично продовжилась дія попередньої угоди з «Нафтогазом», у якій ціна чи то 8 812,80 чи то 10 575,36  грн./тис. кубів
26.02.2016	ПАТ «НАК «Нафтогаз України» Зменшення обсягів закупівлі	Знову жодних даних про ціну за тисячу кубометрів.
21.04.2016		Це дата невдалого тендеру, де «Укртрансгаз» викинув групу Злочевського та відмінив торги, бо до участі було допущено лише «Нафтогаз» з пропозицією 7 506 грн/тис кубометрів. Це було навіть трохи більше від очікуваної ціни «Укртрансгазу» 7486,80 грн. І набагато дорожче комерційних пропозицій на ринку.

Апогею наша цікавість досягла 1 травня, коли влада зробила ціну на газ для населення і промисловості по 6 879 грн./тис кубометрів.

Це остаточно поховало можливість схематозу на підміні одного газу іншим. І ще більше загострило питання: так почім же платить «Укртрансгаз» «Нафтогазу» – по 8 812,80 чи 10 575,36  грн./тис. кубів?

Чи може по якійсь іншій ціні? Бо ж виглядає так, що технологічний газ нині є найдоророжчим в Україні, хоча мав би коштувати якнайдешевше. Бо його не треба доставляти на заводи через облгазівські мережі. Він необхідний безпосередньо у підземних газосховищах та у самій газовій трубі, по якій газ заходить в Україну.

Звісно, у нас немає жодних підстав вважати, що «Нафтогаз», отримуючі шалені переплати за технологічний газ від своєї дочірньої компанії, витрачає ці кошти на щось негарне.

Але у нас також немає сумнівів, що будь ми на місці Коболєва, то зробили б ціну технологічного газу якнайнижчою, аби хоча б ця стаття видатків не обтяжувала загальний тариф для українців.

Однак ми бачимо, що «Укртрансгаз» і «Нафтогаз» все відтягують і відтягують нову угоду з засвіткою нової ціни. І логічних пояснень для цього не маємо.

Тому  «Наші гроші» ще у травні відправили запити у «Нафтогаз» і «Укртрансгаз» з простими питаннями:

– («Нафтогазу») по якій ціні «Нафтогаз» постачає технологічний газ «Укртрансгазу» згідно з угодою 1504000825-ВТВ, укладеною у квітні 2015 року.

– («Укртрансгазу») по якій ціні «Укртрансгаз» закуповував і продовжує закуповувати газ у «Нафтогазу України» згідно з угодою 1504000825-ВТВ, укладеною у квітні 2015 року.

«Укртрансгаз» взагалі проігнорував наш запит. Спершу повідомили, що це дуже просте питання, і відповідь дадуть практично одразу. А потім, либонь, вчитались і  перестали як відповідати на листи, так і  брати слухавку.

З «Нафтогазом» склалось краще, але однаково незрозуміло. Нам відповіли, що у 2015 році тариф на технологічний газ становив 8812,80 грн/ткм. Тобто розв’язалась одна з інтриг. Однак більше нас цікавило,  по скільки був технологічний газ від «Нафтогазу» у 2016 році. Загальновідомо, що в цей час «Нафтогаз» вже знижував свій прайс для промисловості, а приватні компанії взагалі були ладні продавати по 7 тисяч (про це свідчить лютнева пропозиція «Деметри» та квітнева пропозиція самого «Нафтогазу»). Більше того, «Нафтогаз» нам відповів, що у травні газ для «Укртрансгазу» вже коштував 6638,40 грн/ткм і зараз готується нова угода по цій ціні до кінця року.

У «Віснику державних закупівель» не оприлюднена відповідні дані про додаткову угоду та зміну параметрів основної угоди. Відтак залишається вірити прес-службі «Нафтогазу», що мільярдний контракт насправді схуд у відповідності до ринкових реалій хоча б зараз, коли журналісти виявили інтерес до теми. Однак по скільки він був від початку року?

Тому ми ще раз перепитали у «Нафтогазу» про ціну з січня до травня. Відповідь:

«Укртрансгаз у 2016 році отримував від Нафтогазу газ на ВТВ за укладеною додатковою угодою до договору 2015 року на підставі ч. 6 ст. 40 Закону «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197-VII: «6. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку».

Фактично, це означає, що «Уктрансгаз» щонайменше чотири місяці купував технологічний газ по 8812,80 грн/ткм, хоча на ринку було повно набагато дешевшого газу. Дуже грубо оцінити переплату можна у один мільярд гривень, про долю якого ми можемо лише гадати. І вірити, що зараз технологічний газ для «Укртрансгазу» є дешевшим ми маємо лише на підставі повідомлення прес-служби держкомпанії.

Може, «Нафтогаз» і його дочірня компанія все-таки оприлюднять у «Віснику держзакупівель» дуже просту угоду зі зрозумілою ціною газу? А принагідно – пояснять, у чому сенс такої переплати.

Чесно кажучи, надій на це у нас небагато. Зате ми впевнені, що наші читачі, які в курсі цієї тематики, озброять нас додатковими і фактами, і гіпотезами. Тим паче, що саме для них цей текст і написаний.

Після опублікування цієї інформації «Укртрансгаз» повідомив, що закупівля 1,80 млрд кубометрів газу на 11,95 млрд кубометрів була проведена у системі «Прозорро». Договір з «Нафтогазом України» за результатами переговорної процедури було укладено 30 травня.

Згідно з договором, у ІІ кварталі планується постачання 340 млн кубометрів, у ІІІ – 580 млн і у ІV – 880 млн кубометрів.

Вже розмитнений газ передається «Укртрансгазу» у віртуальній точці виходу або в підземному сховищі.

Ціна газу може змінюватись відповідно до прейскуранту «Нафтогазу». На момент укладання угоди ціна газу становить 6 638 грн з урахуванням ПДВ.

Остаточний розрахунок за фактично отриманий газ здійснюється «Нафтогазом» після отримання «Укртрансгазом» остаточних розрахунків за послуги з транспортування газу за договорами на транспортування газу магістральними трубопроводами між цими компаніями від 31 січня 2014 року, від 31 грудня 2013 року та за договором про транзит від 12 лютого 2016 року.

У відповідному розділі «Прозорро» про стан розрахунків вказано, що «Укртрансгаз» з 11 травня по 30 червня цього року зробив «Нафтогазу» 53 платежі. У всіх випадках в призначенні платежу вказано оплату за газ по договору від 27 грудня 2013 року.

Информация о материале

Опубликовано: 21 июля 2016

5 мільярдів на «липову» соцдопомогу. Чому держава продовжує годувати шахраїв

У грудні минулого року Мінфін взяв курс на верифікацію — тотальну ревізію соціальних витрат.

На такий крок уряд підштовхнула гіпотеза, що вагома частина соціальних благ дістається адресатам, які не повинні потрапляти під опіку держави.

Верстаючи бюджет на 2016-й рік, міністерство фінансів запланувало, що верифікація дозволить заощадити 5 млрд грн.

VoxUkraine вирішив розібратися, як Мінфін проходив процес верифікації, серед кого він знайшов понад півмільйона потенційних порушників, які відомства відмовилися надати інформацію для перевірки і наскільки реально заощадити закладені 5 млрд грн.

Поле діяльності

В Україні соціальні витрати — найбільша стаття бюджету. За даними Міністерства фінансів, на соціальну підтримку населення витрачається 40% усіх державних коштів, на всіх рівнях.

У відсотках від ВВП України, що за прогнозами становитиме близько 2,2 трлн грн, на соціальні виплати припаде 16,5% ВВП, або 363 млрд грн.

Згідно з офіційною статистикою, найбільше бюджет витрачає на пенсії. За даними Мінфіну, у країні проживає 12,2 млн пенсіонерів, утримання яких у минулому році державі обійшлося у 264 млрд грн або 72,6% загального обсягу соцвиплат.

Друга за величиною стаття витрат скарбниці — допомога дітям. Минулого року її отримали 1,384 млн осіб. Обсяг видатків держбюджету становив 22,2 млрд грн або 6,2% суми соціальних витрат.

На третьому місці — субсидування комунальних послуг. У 2015 році Мінфін виділив на це 12,2 млрд грн або 3,4% обсягу соцвиплат.

Проблема навіть не в самих сумах, а в тому, що ефективного механізму контролю розподілу соцвиплат не існує, і це очікувано породжує корупційні скандали довкола керівництва соціальних відомств.

Один з показових прикладів — затримання голови Центру зайнятості на хабарі у 500 тисяч грн. Також регулярно з'являються повідомлення, що далеко не всі українці отримують соціальну допомогу на законних підставах.

Верифікація покликана усунути всі схеми і заощадити в бюджеті як мінімум 5 млрд грн. Мінфін активно займався верифікацією три місяці. Недавно стали відомі перші результати.

Згідно з офіційними даними, обсяг соціальних виплат, що перевіряються — 363,5 млрд грн.

Види виплат, що підлягають верифікації

• допомога переселенцям;
• допомога чорнобильцям;
• пенсії;
• виплати малозабезпеченим сім'ям;
• виплати сім'ям з дітьми;
• виплати інвалідам;
• субвенція на будівництво житла для сімей загиблих та інвалідів АТО;
• щорічна разова допомога ветеранам війни;
• санаторне лікування окремих категорій громадян.

Усього станом на 1 червня 2016 верифікацією вдалося охопити 71% сум усіх соціальних виплат. З різних джерел для верифікації отримано дані про 22,1 млн унікальних реципієнтів.

Найбільше ризиків поки припадає на виплати державних обладміністрацій з надання населенню комунальних субсидій — 266 259 підозрілих, на думку Мінфіна, рішень.

На другому місці серед розпорядників держресурсу, за виплатами якого зафіксовані порушення — Міністерство соціальної політики. Мінфін сумнівається в законності 116 791 виплати.

На третьому місці — підвідомча Мінсоцполітики держслужба зайнятості зі своїми 81 014 виплатами з ознаками порушень.

Дуже чесний українець

В Україні єдиним органом, що перевіряв адресність витрачання 40% державних коштів був соціальний інспекторат — спеціальний орган, співробітники якого мали відвідувати отримувачів соціальних пільг і виплат, щоб переконатися, що люди дійсно потребують допомоги.

Протягом останніх років соціальні ревізори звітували, що середній відсоток припинених платежів — 0,9%. Зокрема показник шахрайства у витратах на субсидії та допомогу малозабезпеченим — 0,1%, у витратах на допомогу самотнім матерям — 0,2%.

Такі показники геть не означають, що з цими виплатами все добре і немає зловживань. Швидше вони свідчать про відсутність ефективного механізму виявлення зловживань.

Підпорядковувався соцінспекторат Міністерству соціальної політики — органу, що є розпорядником коштів соціальної допомоги та роботу якого, за задумом, цей інспекторат і мав би перевіряти. Варіант "підлеглий перевіряє начальника" закономірно не дав результату.

Нечесні сусіди

У різних країнах верифікація проходила по-різному. Іноді її проводили агентства у підпорядкуванні аналогів Мінсоцполітики, іноді інших міністерств, іноді створювали окремі урядові органи.

 

З огляду на рівень корумпованості українського суспільства, не виключено, що незалежний верифікатор в особі профільного агентства або іншого незалежного від Мінсоцполітики відомства може виявитися ефективнішим для України.

Відомства воліють скупитися

В Україні складнощі з верифікацією почалися вже на старті. По-перше, загальна база даних, у якій зведені всі отримувачі соціальної допомоги відсутня. Для того, щоб отримати інформацію потрібно зіставляти різні бази даних різних відомств. На практиці виявилося, що це дуже забюрократизований і повільний процес.

По-друге, ситуацію ускладнило те, що не всі відомства виявили бажання співпрацювати.

Спочатку план був такий: зі стартом верифікації до Мінфіну почне надходити інформація від ДФС, Фонду гарантування вкладів фізосіб, Міністерства охорони здоров'я, Міноборони, МВС, соцполітики, усіх страхових фондів, прикордонної та міграційної служб, Ощадбанку, місцевих органів влади, міграційної служби та інших відомств.

Проте до середини березня більшість відомств відмовлялися надавати інформацію, посилаючись на відсутність необхідних підзаконних актів та інші бюрократичні причини.

У лютому-березні уряд прийняв кілька постанов, що регулюють порядок фінансування верифікації та деякі інші пов'язані з нею питання. Це трохи простимулювало держструктури ділитися даними, але не вирішило проблему повністю.

Наприклад, одним із "найзакритіших" виявився Мін'юст. Він закрив Мінфіну доступ до реєстру актів цивільного стану, що потрібен Мінфіну для підтвердження фізичного стану людини, простіше кажучи, визначення, жива вона чи мертва. У різних джерелах по одних і тих же людях може бути різна інформація як щодо того, живі чи мертві реципієнти соцдопомоги, так і щодо дати смерті.

Мінфіну довелося в цьому питанні спиратися на дані ДФС.

У березні—червні 2016 року було виявлено 4195 померлих осіб, за якими ДФС отримала дані з реєстру актів цивільного стану. Мова про випадки, коли люди продовжують отримувати пенсійні виплати або ж дата припинення пенсійних виплат і смерті відрізняється на доволі значний термін — від 100 до 6000 днів (16,5 років).

Недоступними для Мінфіну залишаються також реєстри отримувачів соцвиплат, реєстр власників транспортних засобів (Мінінфраструктури, МВС), реєстр виборців (ЦВК), реєстр власників паспортів громадян України, який ведуть МВС і Державна міграційна служба. Доступний реєстр тільки внутрішньо переміщених осіб ВПО.

Причини, за якими відомства не діляться інформацією, лежать у кількох площинах.

По-перше, для того, щоб Мінфін отримав безперешкодний доступ до даних, потрібно було вносити зміни до нормативно-правової бази. Теоретично пункт 40 прикінцевих положень Бюджетного Кодексу дає право Мінфіну отримувати будь-які персональні дані громадян, на використання яких громадянин уже одного разу дав згоду одному з держорганів.

На практиці ЦВК (Реєстр виборців) і Мін'юст (Реєстр цивільних станів) блокують доступ, посилаючись на необхідність зміни відповідних законів. Двома законами Мінфіну надано доступ до інформації, що стосується банківської таємниці. Відповідні зміни були внесені до закону про банки і банківську діяльність.

По-друге, спостерігається опір відомств пускати зовнішніх ревізорів до своїх документів і баз даних. Причини опору — внутрішньовідомчі конфлікти інтересів, бажання приховати внутрішню інформацію.

По-третє, багатьох баз фізично немає в централізованому вигляді (реєстр осіб, що мають право на пільги, реєстр внутрішніх паспортів). Отримати швидко уніфіковану інформацію просто неможливо.

Наразі Мінфін отримав інформацію від Пенсійного Фонду, Мінсоцполітики, ДФС, 48 комерційних банків. Серед джерел інформації Міністерства фігурують також 10 обласних держадміністрацій.

Через складнощі з оперативним отриманням даних головною базою даних для Мінфіну стало держказначейство, яке дозволяє міністерству бачити транзакції по виплатах, і державна фіскальна служба.

Як уже було сказано, це дозволило перевірити, як розпоряджаються і хто отримує більше 70% соцдопомоги. Що вдалося знайти?

Мінфін рекомендує

За три місяці верифікації Мінфін видав різним відомствам 513,9 тисяч рекомендацій, що дозволять усунути ризики неправомірного отримання соцдопомоги на суму 5,23 млрд грн.

Згідно з офіційною статистикою, найбільше ризиків Мінфін вбачає у витратах на житлові субсидії.

На першому місці серед найпроблемніших — група випадків, коли люди оформлювали субсидії, але перевищували дозволений для їх оформлення ліміт щодо покупок. Мова про придбання нерухомості та земельних ділянок дорожче за 50 тис грн. На цьому ґрунті Мінфін вважає ризикованими 165 949 випадків або 32,3% від загальної кількості.

Чернігівській, Дніпропетровській, Вінницькій, Волинській і Тернопільській ОДА Мінфін видав 71 749 рекомендацій — 14% від загальної кількості — щодо видачі субсидій особам, що не стоять на обліку в державній фіскальній службі або ж їхній ідентифікаційний код закритий, а сама людина знята з обліку.

Трійку найпроблемніших замикає категорія осіб, що реєструвалися як безробітні та отримували відповідну допомогу від держави, але насправді працювали і отримували зарплату. Мінфін бачить ризики по 40 173 українцям, на яких припадає 7,8% рекомендацій.

Ще один блок проблем пов'язаний із виплатами внутрішньо переміщеним особам (ВПО). Наприклад, у міністерстві зафіксували 6529 випадків виплат ВПО, що спочатку/під час військового конфлікту отримували зарплату на підконтрольній Україні території.

Ще 8414 випадків стосуються реципієнтів, що на момент відкриття банківського соціального рахунку були відсутні на підконтрольній Україні території.

Вельми значна група одержувачів — 8893 особи — люди, що до/під час війни на сході отримували зарплату на підконтрольній Україні території. Майже десять тисяч переселенців отримували допомогу, маючи при цьому житло на підконтрольній Україні території. Відповідно до закону, людина може отримати допомогу як внутрішньо переміщена особа тільки якщо немає власного житла на безпечній території.

Усі ці схеми з виплатами ВПО — побічний ефект спрощеного порядку отримання цього виду допомоги. Правила реєстрації ВПО і способи їх підтримки затверджувалися похапцем. Задум полягав у тому, щоб зробити їх максимально зрозумілими і простими.

Млява реакція

Верифікацію Мінфіну можна було б назвати успішною, якби за нею слідували півмільйона перевірок, виявлення недобросовісних отримувачів і припинення соціальних виплат їм.

До цього поки далеко. Рішення про припинення виплати має право приймати орган, який, власне, вирішив їх видавати — Мінсоцполітики.

Заковика в тому, що у Мінсоцу і Мінфіну розходяться думки з приводу того, як потрібно проводити верифікацію. На рекомендації Мінфіну Мінсоц відповів позицією: наданих даних і рекомендацій недостатньо для проведення перевірок та прийняття рішень про припинення виплат.

За даними Мінфіну, з рекомендацій перевірити 513,9 тис потенційних порушень, станом на 6 червня від органів, до яких були направлені рекомендації отримані відповіді:

- від Мінсоцполітики — щодо 54 осіб,

- від Пенсійного фонду України — щодо 3810 осіб.

Щоб змусити соціальні відомства реагувати Мінфін надав дані про потенційно незаконні виплати державній фінансовій інспекції. У фінінспекції є свої плани перевірок. Вона включила до них регіональні органи Мінсоцполітики, держслужби зайнятості тощо, і розпочала перевірки.

За законом тривалість планової виїзної перевірки фінінспекції не має перевищувати 30 робочих днів, позапланової — 15 робочих днів. Станом на 6 липня 2016 року фінінспекція перевірила 3,7% наданих рекомендацій, з яких підтвердила 27% порушень, ще 34% у процесі перевірки.

Є два можливі варіанти розвитку подій.

Перший, оптимістичний. У найближчі кілька місяців держфінінспекція проводить півмільйона перевірок. Це дозволяє виявити шахраїв і припинити їм соцвиплати.

Повернення незаконно отриманих грошей до бюджету може виглядати по-різному. Субсидії на комунальні послуги зараховуються до клірингових систем розрахунків, тобто за наявності субсидії рахунок за комунальні послуги автоматично зменшується на її суму. Реципієнт не отримує "живих" грошей. У разі скасування субсидії внаслідок верифікації у нього так само автоматично сформується борг на суму незаконно отриманих від держави коштів.

Якщо йдеться про соцдопомогу готівкою, Мінфін налаштований її повертати за процедурою, зокрема у судовому порядку. Це загрожує тисячами судових розглядів.

Другий сценарій, песимістичний. Усього перерахованого вище не буде. Або відбудеться, але частково. Відомства продовжать блокувати доступ до даних. Процес збору інформації затягуватиметься, проведення перевірок відкладатиметься або розтягуватиметься в часі. Наразі це найімовірніший сценарій.

Зокрема, другий сценарій найбільш ймовірний через кадрові перестановки у Мінфіні — раніше верифікацією у відомстві займався заступник міністра фінансів Роман Качур. Віднедавна цим напрямком займається Сергій Марченко, новий заступник міністра фінансів з питань місцевих бюджетів та гуманітарної сфери. Поки Марченко знайомиться з обсягом робіт, який йому належить виконати в напрямку верифікації.

Є висока ймовірність, що в обох варіантах Мінфін зіткнеться із зустрічними судовими позовами, випадками, коли в одержувача немає грошей на повернення боргу чи він просто зник.

Коли бюджет зможе повернути виділену зловмисникам допомогу і чи зможе повернути її в принципі — складно спрогнозувати. Імовірніше, що користь для скарбниці в цьому випадку полягатиме в запобіганні цих витрат у майбутньому.

Нюанс у тому, що бюджет на поточний рік розрахований з урахуванням верифікації. Якщо економія не буде досягнута в "реальному часі" — потрібно буде шукати ресурс для перекриття цієї суми.

Информация о материале

Опубликовано: 21 июля 2016

На пепелище совести

Год назад на нефтебазе БРСМ в Василькове произошел пожар, который уже признан крупнейшим в истории Украины. В те жаркие во всех смыслах дни казалось, что на этот раз одиозной фирме беглого экс-министра энергетики Эдуарда Ставицкого точно придет конец. Васильковское зарево осветило все потроха этого бизнеса, вскрыв и производство фальсификата с неуплатой акцизов, и нарушения всех норм промышленной и экологической безопасности, что в итоге привело к гибели сотрудников нефтебазы и спасателей. В любой цивилизованной стране от такого бизнеса не осталось бы камня на камне, но только не в Украине. Мало того, что БРСМ продолжает спокойно работать, нас всех, похоже, ждет еще более тяжелое испытание — отсутствие наказания виновных... В целом история с аварией на БРСМ — это история большой украинской коррупции и красноречивый приговор всей правоохранительной системе.

Пожар начался 8 июня 2015 г., погасить его не удавалось почти неделю. Погибли шесть человек и 14 попали в больницу с ожогами и признаками удушья. Причины аварии установили практически сразу: посетившие место аварии тогдашний премьер-министр Украины Арсений Яценюк, министр внутренних дел Арсений Аваков и глава ГСЧС Николай Чечеткин заявили, что на нефтебазе производили топливный фальсификат, в процессе изготовления которого и произошло возгорание. Кроме того, быстро всплыли множественные нарушения норм строительства и эксплуатации объекта, что и стало основной причиной трагедии. Тогда пообещали быстро наказать виновных…

Беда, которую ждали

Очень скоро стало очевидным, что дело попытаются замять, каким бы невероятным это ни казалось на фоне васильковского пепелища. Однако эта беда обнажила абсолютный паралич как властей разных уровней, так и правоохранителей.

Особняком здесь стоит Госслужба по чрезвычайным ситуациям. Выяснилось, что буквально за месяц до трагедии пожарные составили акт по результатам проверки базы, выявив 52 (!) нарушения. Хранилище вообще не было введено в эксплуатацию и не имело права работать, отмечается в отчете правительственной комиссии по итогам расследования причин аварии.

Почему нефтебаза не была закрыта? Ответа нет. Причем объект этот функционировал с нарушениями начиная с 2001 года. В ходе следствия выяснилось, что хоть какие-то (но не все) документы у базы есть только на резервуарный парк в 2000 кубометров, то есть на первоначальный склад нефтепродуктов, который приобрела БРСМ.

Но впоследствии трейдер расширил ее почти в 15 раз, до 28 тыс. кубометров, не получив никаких разрешений. Между тем в нескольких десятках метров находится воинская часть, напичканная ракетами и снарядами, а по другую сторону расположена другая, еще более мощная нефтебаза.

«Обваловки на базе не было, внешней системы тушения тоже, отсутствовали пенообразователи… Из-за расположения резервуаров на наклонной местности топливо лилось в пожарный водоем, его нельзя было использовать при тушении», — рассказал во время слушаний, состоявшихся 24 июня в Киевской облраде, директор департамента гражданской защиты Киевской ОГА Игорь Аксенов. По его словам, первопричиной возгорания стало использование персоналом незащищенной перекачивающей мотопомпы, которая во время перекачки топлива дала искру.

«На сегодняшний день территория нефтебазы под Васильковом — это частная собственность. Раньше наше ведомство привозило сюда несколько научно-исследовательских институтов. Земля должна проходить рекультивацию и восстановление. Некоторые работы планировали осуществлять абсолютно бесплатно. В частности, очищали пожарный водоем. Сейчас нефтебаза охраняется службой безопасности компании, что там творится — неизвестно. Мы не можем попасть на эту территорию», — рассказал Игорь Аксенов.

«Я пытался связаться с кем-нибудь из владельцев нефтебазы, это нереально. Ни один телефон не отвечает. Хозяина нет. Есть только юристы «БРСМ-Нафты». Владельцев не было даже на правительственной комиссии во главе с экс-премьер-министром Арсением Яценюком, снова пришли юристы», — добавил Аксенов.

Казалось бы, выводы должны быть сделаны и трагедия не должна повториться. Как бы не так! Дело в том, что в Киевской области у БРСМ есть еще одна база — в Переяславе-Хмельницком. И там ГСЧС обнаружила такие же нарушения!

«Там (на нефтебазе БРСМ в Переяславе. — С.К.) аналогичные нарушения: недостаточное расстояние от резервуаров до насосных станций, не оборудован пожарный пост, отсутствует пенообразователь, нет замкнутой обваловки резервуаров, нет проездов для пожарной техники, нет систем раннего оповещения о пожарной безопасности», — заявил представитель ГСЧС Руслан Буханец в ноябре 2015 г. на отраслевой конференции Petroleum Ukraine 2015.

Думаете, база закрыта? А хранилище в Переяславе будет помощнее васильковского, там еще и мощная газонаполнительная станция в ее составе… Получается, что сами пожарные отчасти виновны в трагической гибели своих коллег в июне 2015 г., ведь они месяцем ранее могли закрыть данный объект.

Что же касается других силовых органов, то здесь не менее удручающая картина.

«В ближайшее время результаты расследования будут оглашены и они будут впечатляющими!» — пообещал на васильковском пепелищеминистр внутренних дел Арсен Аваков в июне 2015-го. Он добавил, что «руководство нефтебазы активно сотрудничает со следствием». Прошел год, а ни результатов, ни руководства нефтебазы никто не видел (о «блестящей» работе МВД мы поговорим ниже).

«Следователями Государственной фискальной службы начато досудебное следствие по факту неуплаты почти 230 млн грн налогов ООО «Укртрансоил-2009», которое входит в группу компаний «БРСМ», — сообщили в те июньские дни информагентства.

«Установлено, что служебные лица одного из предприятий, входящего в группу компаний «БРСМ», а именно: ООО «Укртрансоил-2009», в период 2014–2015 гг. совершили противоправные действия, следствием которых стала неуплата в бюджет налогов на общую сумму почти 230 млн грн, в том числе 188 млн грн акцизного налога, не уплаченных при производстве и реализации моторного топлива», — говорилось в сообщении ГФС. Прошел год, о результатах этого расследования никто не слышал…

СБУ. Ведомство тогда открыло производство по статье «Экоцид», так как ущерб окружающей среде и здоровью людей в результате прямого сгорания 20 тыс. т нефтепродуктов не подлежит никакому сомнению. Но это дело было закрыто сразу после увольнения главы службы Валентина Наливайченко тем же летом 2015-го…

Местные власти: не подали ни единого иска против БРСМ. Представитель Васильковской РГА на упомянутых слушаниях пожаловался, что у местных властей нет денег даже на судебный сбор (как выяснилось, составляет несколько тысяч гривен). Местная сельрада не судится, так как ждет результатов следствия и признания виновных, после чего обещает подать иск от громады на возмещение ущерба, который, к слову, также не посчитан.

Об отношении властей к трагедии говорит тот факт, что слушания в Киевраде инициировали не депутаты от Васильковского района, а депутат Иван Ступак, представляющий Иванковский район. По его словам, жителями окрестных сел, которые больше всего пострадали от пожара, в Обуховский районный суд подано 570 исковых заявлений на возмещение только морального ущерба на общую сумму более 400 млн грн.

Адские виражи следствия

Как уже отмечалось, вместо молниеносного расследования, обещанного Арсеном Аваковым, следствие очень быстро увязло. И тогда, и сегодня есть все основания считать, что произошло это не из-за процессуальных трудностей, а с целью развалить дело с прозаичной целью — уйти от наказания виновных в этой трагедии. Несколько раз расследование останавливалось, а «разбудить» следователей удавалось лишь пресс-конференциями и публикациями в СМИ, говорит адвокат погибших и покалеченных в огне спасателей Александр Мирошник.

«Цель всех манипуляций следователей и прокуроров — отстранить пострадавших от дела и избежать компенсации ущерба семьям погибших и травмированных спасателей», — уверен Мирошник.

Промежуточный результат годичного расследования это подтверждает. В апреле дело было разделено на два: в одном пострадавшими выступают семьи сотрудников нефтебазы, а обвиняемыми — четверо руководителей нефтебазы. Во втором деле, выделенном в отдельное производство, потерпевшими выступают пострадавшие спасатели и их семьи, а обвиняемыми… руководство ГСЧС.

«Логика следователей такова: за пострадавших сотрудников нефтебазы будут отвечать руководители нефтебазы, а в гибели пожарных виновно руководство ГСЧС, мол, не так гасили. То, что причиной пожара стало нарушение норм безопасности владельцем нефтебазы, во внимание, видимо, не берется», — говорит адвокат. По его словам, это делается с целью отгородить БРСМ от ответственности и выплат компенсаций пострадавшим пожарным, а также постараться спасти руководство базы от наказания.

«Поскольку в этом процессе мы не являемся пострадавшей стороной, то лишены доступа к материалам дела, а значит, не можем влиять на его ход», — объясняет Мирошник тактику следствия, которое, по его мнению, полностью действует на стороне БРСМ. Адвокат уже подал иск по признанию спасателей пострадавшей стороной в этом процессе.

В целом же расследование васильковской трагедии полностью идентично процессу, связанному с другой аварией на объекте БРСМ — заправочной станции в Переяславе-Хмельницком, которая взлетела в воздух в результате взрыва сжиженного газа в апреле 2015 г. Там следствие также длилось год, обвинения были выдвинуты каким-то клеркам и подрядчикам, но в результате никто так и не ответил за гибель пяти человек (во всяком случае, об этом ничего не известно). Показательно, что БРСМ не выделила деньги даже на похороны своих сотрудников, погибших в результате той трагедии.

* * *

На примере бизнеса БРСМ можно писать учебник по истории коррупции в Украине и ее последствиям для граждан. Вначале был Эдуард Ставицкий, который, будучи главой компании «Надра Украины», отписал государственную дачу «Межигорье» Виктору Януковичу, получив путевку в большую жизнь. Рост на госслужбе быстро монетизировался, что позволило взять под крыло неприметную сеть заправок под неказистым названием БРСМ (аббревиатура от не менее благозвучного «БытРемСтройМатериалы»). Благодаря админресурсу и «в поте лица заработанным» деньгам Ставицкого, сеть начала расти как на дрожжах. С 2010-го по 2014 г. она выросла с 25 до 140 станций. Мощная «крыша» позволила строить заправки и нефтебазы где попало и как попало, с нарушением всех норм безопасности. Те же возможности позволили начать полномасштабное производство топливного фальсификата без уплаты акцизов, что, снова-таки, обеспечило получение колоссальных прибылей. Эти деньги были использованы для того, чтобы «зарешать» с верхушкой, прокуратурой, МВД, налоговой все «вопросы», которые начали возникать после Революции достоинства.

За два года на объектах БРСМ погибли 11 человек, более 10 стали калеками, тысячи человек годами будут потреблять пищу и воду с бензопренами и прочими канцерогенами, образовавшимися в результате сгорания 20 тыс. т топлива. Но бизнес БРСМ работает и будет работать: ведь чиновникам нужны деньги, а людям — дешевый бензин. Очереди на заправках БРСМ как стояли, так и стоят…

Информация о материале

Опубликовано: 21 июля 2016