Главная

Анатолий Гальчинский: «На повестке дня мирового сообщества — новый этап глобализации»

В сентябре — по окончании августовского периода отпусков — не только у нас, но и практически во всех странах мира открывается новый, сопровождающийся очередным всплеском деловой активности, политический сезон.

Внимание аудиторий, вполне естественно, в первую очередь сосредоточено на проблемах текущей «злобы дня» — в ущерб даже наиболее значимым аспектам долгосрочной перспективы. И хотя заглядывать в будущее — дело, обычно, не слишком благодарное, делать это приходится, ведь это самое будущее уже наступило. Человечество переживает переломный этап своего развития: уходят в прошлое реалии индустриальной цивилизации, заканчивается каденция капитализма, под воздействием четвертой промышленной революции формируются принципиально новые процессы во всех сферах человеческого бытия. О том, куда «уходит земля из-под ног» человечества, наш новый разговор с Анатолием Гальчинским — собеседником, которого на страницах ZN.UA и представлять особо не надо.

— Анатолий Степанович, растущая хаотичность процессов на мировой арене — это уже давно не субъективное ощущение отдельных наблюдателей, а системный и во многом объективный процесс. А значит, наступление «эры Трампа», как, впрочем, и многих других, еще совсем недавно обреченных на маргинальность политиков, вовсе не случайно?

— Давайте сразу снимем вопрос о США. Америка никогда не была лидером системных преобразований, о которых идет речь. Эту функцию взвалила на себя Европа. Что касается политики нового президента, то она далеко не однозначна. В ней просматриваются и перспективные начала. Тем не менее склонен квалифицировать ее как политику «возврата назад». Для меня, ученого, который всегда высоко оценивал достоинства этой страны, данная ситуация вызывает серьезное сожаление. Обама в своих концептах шел впереди зарождающихся процессов. Новое руководство США пытается решать те же проблемы с позиции преимущественно консервативных предпочтений.

— Многие европейские политики поступают таким же образом. Есть ли здесь какие-то общие предпосылки?

— Мир интенсивно усложняется, и рисковать в освоении нового предпочитают далеко не все. Но мы должны учитывать и другое: на Западе начался сложный процесс формирования качественно нового класса управленческой элиты — политиков, главным объектом управления которых становится не сугубо экономическая сфера, а человекоутверждающие начала в развитии общества. Основанная на взаимозависимости «капитал—власть—капитал» капиталоцентристская система управления обществом уходит в прошлое. Она преобразуется в знаниецентристскую структуру — «знание—власть—знание». Речь идет о логике перспективы. Превращение знаний в основную доминанту развития общества, его богатства предопределяет специфику столь принципиальных изменений. Формирование «постматериальной элиты» (В.Иноземцев), ее деэкономизация осуществляются на этой основе. Речь идет о реалиях элитарной революции, преференции которой дают о себе знать уже сегодня. Коллизии, на которых мы акцентируем, располагаются, скорее всего, в этой плоскости.

— А что у нас?

— У нас все однозначно: практически все управленческие «новации» последних лет не выходят за пределы капиталоцентристской системы, отношений «капитал—власть—капитал». Она осознанно консервируется. О перспективах системы «знание—власть—знание» у нас даже не упоминается. Для руководства страны это запретная тема. Возможно, она остается еще не осмысленной. Вывод понятен: элитарная революция у нас еще впереди. Когда и каким образом она произойдет, не знаю и знать не могу. Но она безальтернативна. Интеллектуальный потенциал общества уже сегодня достаточен для этого.

— И все же давайте уточним и конкретизируем, в чем смысл «логики перспективы», о которой вы говорите?

— Мы обстоятельно рассматривали эти вопросы в наших предыдущих беседах. Речь шла о перспективе новой эпохи, системообразующих началах, которые формируются в плоскости отношений, расположенных, говоря словами Маркса, «по ту сторону материального производства». Уходят в прошлое доминирующие не одно столетие кряду приоритетности экономического детерминизма. Основа этих процессов — подготовленная всем ходом общецивилизационного прогресса, интенсивно углубляющаяся в наше время самодостаточность личности, ее превращение не только в первооснову, но и в самоцель развития общества.

— Вы постоянно говорите о самодостаточности личности и ее особой значимости. Давайте рассмотрим эту констатацию в более детализированном приближении.

— Самодостаточность, в моем понимании, — способность человека обеспечить оптимальный уровень удовлетворения своих материальных и духовных потребностей на основе собственного выбора. На этих же принципах формируется самодостаточность государств. Она в новых условиях также существенным образом углубляется. Речь идет о взаимной корреляции этих процессов — их возрастающей значимости не только в качественных преобразованиях общества, но и в формировании новой модели глобализации, смысл которой пока еще далеко не во всем системно идентифицирован. Возможно, не во всем понимаемая нами международная политика Трампа основывается на соответствующих преференциях. Я этого не знаю.

— Тогда насколько обоснованы ваши аргументы по поводу КАЧЕСТВЕННЫХ преобразований глобализации, формирования, как вы утверждаете, нового этапа ее развития? Вы связываете этот процесс с возрастающей самодостаточностью государств — далеко не однозначная позиция в условиях «растущего мирового хаоса».

— Я действительно в своих научных публикациях пытаюсь аргументировать, в моем понимании, принципиально значимое: на повестке дня мирового сообщества новый этап глобализации. Сначала хочу рассеять ваши сомнения: возрастающая самодостаточность государств — это не тенденция к их самоизоляции, а наоборот, расширение зоны выбора, а стало быть, и поля глобальных коммуникаций.

Теперь о наиболее значимых слагаемых нового этапа. Мы, как правило, соглашаемся с сугубо экономической версией идентификации глобального процесса, его отождествлением с системой международных экономических отношений. Логика экономического детерминизма доминирует и на этом уровне. Сейчас эта логика уходит в прошлое. Соответственно, актуализируется эгоцентристская направленность глобальных преобразований — под воздействием ускоряющейся глобализации информационных потоков, пространственных коммуникаций и интеллектуального обмена интенсивно развивается планетаризация человеческой личности, ее духовного богатства, креативного потенциала. Речь фактически идет о зарождающейся под воздействием информационной революции новой матрице глобализации, в которой развитие (планетаризация) человеческой личности предопределяет системную конфигурацию глобализационного процесса, его функциональные приоритеты. Все логично — как и на национальном уровне, в процессе глобализации человек перебирает на себя функцию исходного начала. Это не сужает, а наоборот, расширяет энергетический потенциал глобализации, в том числе ее экономической слагаемой: энергия планетаризации личности существенно умножает соответствующие ресурсы. Перспективы нового этапа глобализации я связываю в первую очередь с этим.

— Предполагаю реакцию читателя — картинка красивая, а жизнь-то другая.

— Осознаю и это, готов к дискуссии. Но она возможна лишь в плоскости двух исходных. Первая — учета взаимной обусловленности процессов развития и прогресса. По словам, выдающегося французского философа-теолога Тейяра де Шардена, наш мир — это «машина прогресса». Мы часто забываем это. Вторая предпосылка предопределяется сложной и противоречивой взаимозависимостью процессов саморазвития общества и его управляемого развития, доминантностью (в конечном итоге) принципов спонтанного саморазвития. Связанная с развитием сущностных сил человеческой личности ее планетаризация детерминируется доминантами саморазвития. Д.Трамп, равно как и А.Меркель или Си Цзиньпин, может способствовать этому процессу или затормозить его. Но они не в состоянии использовать право «вето» — таким правом они не обладают. Они ответственны за функциональные формы этого процесса, их адекватность национальным приоритетам. Но это уже совершенно иная плоскость анализа.

Необходимо учитывать еще одну формирующуюся на спонтанной основе слагаемую нового этапа глобализации — планетаризацию человеческого общества. Меняется содержание понятия «человечество» — его существующая преимущественно суммативная определенность трансформируется в самодостаточную социальную целостность. По В.Вернадскому, человечество как социально целостный организм формирует фундамент ноогенезиса — экспансии сознательного и трансформации на этой основе биосферы в ноосферу. Речь, по сути, идет о перспективах информационно-сетевой матрицы планетарного общества. На этом фундаменте формируется философия ренессанса учения В.Вернадского о ноосфере. Серьезная аналитика не может не учитывать и эти реалии. Я предметно анализирую эти вопросы в своей книге «Политическая нооэкономика» (2013). В нашей беседе хочу лишь обозначить и эту проблему, подтвердив тем самым отстаиваемую мною позицию по поводу многосубъектности нового этапа глобализации: не капитал и только (как это имеет место сейчас) капитал, но и другие принципиально значимые формирования определяют новации этого процесса.

— Понимаю значимость этих вопросов, убежден и в интересе к ним нашего читателя. Возможно, есть смысл возвратиться к ним в нашей следующей беседе.

— Я в этом заинтересован, ведь речь идет о выдающемся вкладе в мировую науку отечественного ученого. Но продолжим наш анализ.Важной слагаемой рассматриваемых новаций глобализации является институционализация геоэкономики, которую не следует путать, как обычно имеет место, с мировой (межгосударственной) экономикой. Геоэкономика утверждает свои ценности как экономика всеобщего интереса человечества. Мы говорим о взаимно зависимой корреляции: планетаризация человека — планетаризация общества — планетарная геоэкономика. Вычленение геоэкономической системы в самодостаточную, а в отдельных аспектах — в доминирующую структуру предопределяется, с одной стороны, интернационализацией ресурсов (прежде всего энергетических) развития, с другой — интенсивно нарастающими вызовами человечеству и, соответственно, возрастающей значимостью системного обеспечения защитных функций. Сейчас эта задача решается инструментами национальных экономик. Перспектива — их реализация на уровне сетевых механизмов геоэкономики. Речь не идет о преобразованиях «хочу — не хочу». Мы говорим об автономной институционализации геоэкономики как системы выживания человечества. Возможностями иных решений человечество просто не располагает.

Теперь непосредственно о том, о чем вы спрашивали, — о возрастающей самодостаточности государств и влиянии этого процесса на глобальные преобразования. Самодостаточность предопределяет не только свободу выбора, но и равнозначимость отдельных государств — субъектов глобализации, это главное. Не открою Америку, утверждая, что в нынешней конфигурации глобального процесса все его функциональные системы базируются на принципах централизации и вертикальной субординации. Есть старшие и рядовые, ведущие и ведомые. Сейчас и в этом вопросе мы должны говорить о противоположной тенденции об изменениях стратегической направленности общего вектора глобальной (в т.ч. экономической) эволюции — его доминантой становится процесс децентрализации, утверждение приоритетности горизонтальных артикуляций глобального пространства и его плюрализации, симметричного взаимодействия равнодостойных государств.

Столь принципиальные изменения уже сегодня видны невооруженным глазом. Заканчивается каденция, как мы об этом уже говорили, системообразующего субъекта централизации — индустриального капитализма. В прошлой нашей беседе речь шла о конце политики евроцентризма. Переживаемый в наши дни глубочайший кризис ЕС — это тоже следствие возрастающей самодостаточности соответствующих государств, их естественных стремлений быть не кастрированным, а полноформатным носителем национальных интересов. Все более очевидной становится перспектива преобразования ЕС из жестко централизованного в многоуровневое, разноскоростное интеграционное образование. Альтернативы этому нет. Для меня это было очевидным и раньше. Украина, по моим глубоким убеждениям, объективно заинтересована именно в такого рода преобразованиях. Мы должны об этом говорить открыто.

Глубокий кризис переживает и МВФ, выполняющий многие годы функцию основного надзирателя унифицированной централизации глобального экономического процесса — того, как на этом все время акцентирую, что уже давно отжило свой век и требует радикальной замены. Этого не происходит. Раньше я не обращал на это внимания, выступал адвокатом фонда. Сейчас все иначе. В наше время фонд во все большей степени превращается в эпицентр не развития, а консерватизма. Это все понимают. Нынешняя предельная политизация политики МВФ — доказательство этого. Наша (как и других стран) финансовая зависимость от кредитов МВФ мешает нам говорить об этом во весь голос. Перечень подобных проблем можно продолжить. Новый этап глобализации детерминируется их актуализацией. Мировое сообщество, равно как и украинский политикум, не могут не считаться с этим.

— Вы все время в наших беседах говорите о новациях макроэкономического пространства. Но макроэкономика ведь не самодостаточна, а ее конечные результаты реализуются на микроуровне — на уровне первичных субъектов экономического процесса. Понимая масштабность этой требующей специального рассмотрения проблематики, давайте все же попробуем «приземлиться» на микроуровень хотя бы точечно — какими здесь могут быть основные предпочтения и новации в контексте затронутых нами проблем?

— Совсем недавно беседовал с человеком, который знакомился с реалиями Силиконовой долины. Впечатление, рассказывал он, что ты здесь уже не в первый раз. На каждом шагу названия хорошо знакомых корпораций — Apple, Google, Intel, Facebook… Мануэль Кастельс, научный вклад которого в обоснование логики информационной экономики особо значим, считает, что сетевые интернет-компании Силиконовой долины могут рассматриваться в качестве своеобразного эталона предпринимательской культуры, которая только рождается. Хорошо известно, что среди персонала силиконовых фирм (на ведущих ролях) много кибернетиков — выходцев из Украины. В этом смысле то, о чем мы будем говорить, может проектироваться на наши перспективы. Три позиции.

Первая — акцентируется на возрастающей самодостаточности первичных звеньев ныне еще только зарождающейся информационно сетевой экономики, их институциональной индивидуализации, углубляющемся разнообразии. Речь идет об организационной мобильности информационно-сетевых фирм. Основываясь, с одной стороны, на принципах максимальной открытости, с другой — на динамической активности, такие фирмы могут быть лишь функциональными структурами предельно гибкой специализации.

Вторая позиция касается доминантности социальной функции информационных фирм. Их исходная основа остается традиционной — получение прибыли. Как говорит об этом Кастельс, речь идет о действенном инструментарии «делать деньги с идеи». Но особо значимо и другое: основой капитализации инновационных фирм являются инвестиции не в физические слагаемые производства (земля, сооружения, машины), а в живой (интеллектуальный) капитал, накопление персонифицированных знаний и навыков, непосредственным носителем которых является персонал фирм, каждый без исключения ее работник. В этом контексте мы вправе рассматривать функциональную определенность соответствующих субъектов микроэкономики не только (а скорее всего, не столько) как институт накопления прибыли, но и как действенный социальный механизм приумножения креативно творческого потенциала личности, ее самоутверждения. Во многих аспектах эта позиция представляется определяющей.

Третья позиция — управленческие новации. Это, прежде всего, новые, расположенные за пределами преимущественно материальных вознаграждений стимулы активизации творческого труда. Они предопределяются высоким уровнем доверия, оценками каждого работника как незаменимого (наиболее дефицитного) производственного ресурса. Меняются акценты и в управлении производственным процессом. Они увязываются с созданием механизмов вовлечения каждого работника фирмы в инновационный процесс. Традиционный вопрос управления «как делать?» сменяется проблемой «что нужно делать?». Здесь все логично: творческим может быть только самопрограммируемый труд. Соответственно, проблему «как делать?» решает сам исполнитель. Уровень его квалификации позволяет это. Мы говорим о конце, прежде всего, в этом сегменте менеджмента управленческой иерархии. Как писал один из наиболее авторитетных в мире специалистов в области менеджмента П.Дракер, «сила перестает быть основой управленческих решений».

Те же новации доминируют и в системе корпоративного управления. Речь идет не о формальной, а о реальной интеграции непосредственного производителя в управленческий процесс и на этом уровне. Сделать каждого работника соучастником принятия управленческих решений — такова цель рассматриваемых преобразований. В итоге, опять-таки по Дракеру, исчезает понятие «подчиненный», оно вытесняется понятием «партнер». Конец управленческой вертикали основывается и на этом.

Что в итоге? В своем вопросе вы затронули актуальную проблему — корреляции микро- и макроэкономических процессов. Как показывает наш анализ, механизмы не только соответствующей корреляции, но и глобальных преобразований формируются в плоскости эгоцентристских приоритетов. По сути, сетевая инновационная фирма (как эталон новаций микроэкономики) реализует свои определения как первичное звено не просто экономики, а социоцентристской экономики, об основных началах которой мы говорили выше. Для понимания общей философии современных преобразований эта констатация принципиально значима.

И в заключение о том, что акцентировалось в начале нашей беседы. Мы должны с пониманием относиться к первоочередному вниманию мировой общественности к актуальнейшим проблемам сегодняшнего дня. Но в то же время мы не вправе игнорировать очевидное — действенность текущих решений разного уровня предопределяется их обязательной корреляцией с философией долгосрочной перспективы. Это особо значимая позиция и для политикума нашей страны. Некоторые очень актуальные и в то же время еще недостаточно осмысленные, дискуссионные аспекты соответствующей перспективы представлены в нашем анализе. Главное в этом анализе — постановка проблемы. Очень хочу, чтобы читатель с пониманием относился к этому.

Информация о материале: Опубликовано: 08 сентября 2017

Меткианатолий,гальчинский,«на,повестке,дня,мирового

Член виконкому Кернеса виграв у депутата Кернеса 91 мільйон на секретний слоновник зоопарку Кернеса

КО «Харківський зоологічний парк» 30 серпня за результатами тендеру замовила ПАТ «Трест-Житлобуд-1» десяту чергу реконструкції зони «Королівство слонів» та існуючих будівель і споруд за 90,51 млн грн. Про це повідомляється у системі «Прозорро».

До кінця 2018 року мають звести нове і реконструювати старе приміщення, влаштувати дві котельні, басейн площею 437 кв. м, огорожу, зовнішні мережі та підпірні стіни тощо, а також благоустроїти та озеленити територію. Субпідрядником з обсягом робіт не менше 20% ціни угоди стане ПрАТ «Південспецатоменергомонтаж» («ПСАЕМ»). Гарантійний строк складає десять років.

Підсумкова відомість ресурсів та кошториси не опубліковані, що не дозволяє порівняти ціни матеріалів та обладнання із ринковими цінами на предмет можливого завищення.

На заробітну плату піде 5,28 млн грн., тобто шість відсотків загальної вартості підряду. На прибуток відведено ще два відсотки – 1,63 млн грн.

Ціна угоди на чотири відсотки нижча від очікуваної вартості закупівлі в 93,90 млн грн.

Єдиним конкурентом було ТОВ «Спецбуд-3», кінцевим бенефіціаром і директором якого є депутат Харківської міськради від партії «Відродження» Віталій Ганжа.

«Трест Житлобуд – 1» належить Олександру Харченку – екс-депутату Харківської облради від Партії регіонів, а нині – члену виконкому Харківської міськради. Він також володіє згаданим харківським «Південспецатоменергомонтажем».

Усього з 2008 року переможець отримав держпідрядів на 858,64 млн грн.

Информация о материале: Опубликовано: 08 сентября 2017

Меткикернеса,член,виконкому,виграв,депутата,мільйон

Анатомія фейків. Топ-5 звинувачень України у незаконних поставках зброї

Нова ера постійного «шмагання» України тільки за самі підозри у незаконних оборудках зі зброєю почалася в 2005 році після виходу на світові екрани чудового голлівудського фільму «Збройний барон» (Lord of War). Він розповідає про емігранта з України, який у змові зі своїми українськими родичами, що продовжували служити в українському війську, за безцінь скуповує все, що лежить у збройних складах на території України, – від автоматів Калашникова до гелікоптерів.

Як ми тепер знаємо, навчені гірким досвідом інформаційної війни, фільм є чудовим пропагандистським засобом в умілих руках. Касові збори «Збройного барона» сягнули 73 мільйони доларів по всьому світу.

Звинувачення у поставках Бук-М1 до Грузії

Останнє десятиріччя звинувачень української влади у незаконних поставках можна почати з людини, яка після гучного розголосу фільму «Збройний барон» отримала прізвисько «збройний скандал» – народного депутата від Партії регіонів Валерія Коновалюка.

Після збройної агресії Росії проти Грузії 8 серпня 2008 року, що відбулася під час Олімпіади, інформаційний простір у всьому світі був перегрітий. Достовірну інформацію про те, що відбувалося, отримати було дуже важко. В цих умовах Валерій Коновалюк став головним спікером звинувачень проти Президента Віктора Ющенка та Президента Грузії Міхеїла Саакашвілі у незаконному постачанні зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) «Бук-М1» до Грузії. В українському парламенті була створена тимчасова слідча комісія, яку й очолив Валерій Коновалюк.

За словами Коновалюка, Віктор Ющенко примушував «Укрспецекспорт» продавати озброєння за заниженими цінами, керуючись мотивами надати підтримку Саакашвілі, що водночас послабило українську армію, а кошти пішли повз держбюджет.

До звинувачень проти Ющенка пізніше приєдналася і Юлія Тимошенко.

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, на той час не погоджувався з Коновалюком. За словами експерта, вказаний ЗРК «Бук-М1» на момент продажу був у несправному стані, крім того, з нього зняли окремі елементи, що були в подальшому використані для підсилення боєздатності інших комплексів.

На жаль, результатів роботи Тимчасової слідчої комісії, очолюваної Коновалюком, знайти не вдалося. Цікаво, що обвинувачення щодо ймовірного постачання до Іраку РЛС «Кольчуга» Валерій Коновалюк спростовував. Пізніше він став радником президента Януковича, а вже у березні 2014-го балотувався на посаду Президента України.

Звинувачення у поставках танків Т-72 до Судану

7 жовтня 2008 року авторитетне британське видання BBC опублікувало статтю з заявою про те, що українські танки Т-72, які знаходилися на захопленому сомалійськими піратами судні «Фаїна», призначалися для постачання не в Кенію для Міністерства оборони, як було заявлено українським урядом, а в Південний Судан, який відділився від Судану в 2005 році, але на той час так і не затвердив свій юридичний статус.

Ситуація в тому регіоні була дуже важкою. Країна була розділена на Судан, Південний Судан і повстанську провінцію Дарфур. У 2007 році у відповідь на насильство суданського уряду у Дарфурі Сполучені Штати ввели нові економічні санкції, які поширювалися на активи суданських чиновників, а також на компанії, які належали уряду Судану. Однак ці санкції не поширювалися на Південний Судан, незалежність якого Сполучені Штати підтримували.

Ці факти внесли ще більше плутанини, оскільки Україну звинувачували вже у поставках зброї до підембаргової країни, що є досить тяжким злочином у міжнародній практиці.

BBC, яке опублікувало звинувачення, грунтувало свої висновки на абревіатурі у специфікації контракту на поставку. На їхню думку, абревіатура GOSS означала Government of Southern Sudan (Уряд Південного Судану). Контракт мав специфікацію MOD/GOSS/T-72/06-07-5/9-1K та дату 15 лютого 2007 року.

Керівник дипломатичної місії Південного Судану в Брюсселі Френсіс Назаріо спростував позицію британських журналістів у своєму коментарі українському виданню «Сегодня». За його словами, абревіатура GOSS означала не Government of Southern Sudan, а абревіатуру підрозділу матеріально-технічного забезпечення Міноборони Кенії — General Ordnance and Security Supplies. Це саме підтвердило і міністерство оборони Кенії, а також керівник «Укрспецекспорту» Сергій Бондарчук.

Вже відомі нам спікери збройних баталій Юлія Тимошенко та Валерій Коновалюк підтримали сторону британських журналістів та, відповідно, звинувачення проти України.

У 2010 році Wikileaks оприлюднили один із найбільших витоків американської дипломатичної пошти Wikileaks:Cables, серед яких було і повідомлення від Посольства США в Києві про зустріч представника американського уряду Ван Діпена з керівництвом «Укрспецекспорту» 23 вересня 2008 року. На цій зустрічі, як повідомляє дипломатична пошта США, українська сторона порушувала питання зміцнення гарантій за Будапештським меморандумом 1994 року в обмін на поглиблення відносин зі США у сфері скорочення озброєнь та забезпечення захищеності від ракетних ударів.

Водночас американська сторона вимагала від України знищити усі ракетні комплекси (в т.ч. «Скад» та СС-24), а Україна, зі свого боку, погоджувалася, але просила на цю діяльність додаткове фінансування. З метою посилення тиску на українську сторону Ван Діпен показав своїм співрозмовникам супутникові знімки та документи, які нібито підтверджували факт про те, що танки Т-72 потрапили в Південний Судан.

У відповідь на прохання передати ці матеріали Україні офіційними каналами для вивчення і проведення розслідування, Ван Діпен відмовився, не пояснюючи причин.

Подальше вивчення зливу диппошти США на Вікілікс показало, що американська сторона щонайменше знала про загрозу реекспорту танків до Південного Судану з Кенії ще тоді, коли українське судно «Фаїна» було захоплене піратами. Відповідно, американці могли зупинити цю поставку в будь-який момент.

Наприклад, у цьому повідомленні про зустріч з послом Кенії в суданському Хартумі йдеться про обговорення з американською стороною перспектив кенійського сприяння у військовій підготовці вояків «Суданського народного визвольного руху» (СНВР) в рамках підтримки з боку США. Йдеться про побоювання кенійської сторони, що такі дії можуть погіршити відносини між Найробі та офіційним Хартумом.

А в цьому повідомленні йдеться про те, що міністр внутрішніх справ Південного Судану Пол Майом Акец заявив у приватній бесіді, що Південний Судан готовий заплатити сомалійським піратам викуп, щоб отримати довгоочікувану поставку. Однак для цього треба зменшити суму хоча б до 2 млн доларів. Крім того, Майом звернувся через офіцера розвідки СНВР до Ефіопії, щоб та продовжила тиснути на піратів зі свого боку. А також просив допомоги у американської сторони у забезпеченні звільнення судна.

29 липня 2009 року з американського представництва в Хартумі надійшло ще одне повідомлення про те, що на полях організованого у Вашингтоні форуму щодо підтримки всеохоплюючої домовленості про припинення вогню в Судані начальник штабу СНВР звернувся до міністра закордонних справ Кенії Мозеса Ветангула стосовно пришвидшення поставок до Південного Судану танків, розвантажених із «Фаїни».

Ці дипломатичні повідомлення свідчать про те, що у складному процесі владнання гострої ситуації між Суданом і Південним Суданом американська сторона не лише була повністю обізнана про можливість такої поставки з боку Кенії в порушення домовленостей, досягнутих з Україною, а й всіляко сприяла становленню військової влади «Суданського народного визвольного руху», в тому числі його збройного потенціалу. Більше того, потім американська сторона використовувала цю інформацію з метою здійснення тиску на Україну в процесі знищення озброєнь.

У своїх коментарях голова «Укрспецекспорту» Сергій Бондарчук також заявив, що документи end-user (кінцевого користувача) були надані кенійським урядом у відповідності до вимог міжнародного законодавства, і здійснення реекспорту військової продукції в таких умовах є відповідальністю покупця.

«Ймовірно українські» літаки зі зброєю в Нігерії та Тайланді

У червні 2009 року в нігерійському аеропорту Кано місцеві правоохоронні органи затримали український літак з вантажем зброї з Хорватії, який направлявся в Екваторіальну Гвінею. Невдовзі літак та його екіпаж звільнили, не висунувши жодних звинувачень. Однак цілий місяць сімох льотчиків американсько-української компанії «Меридіан», що здійснювала рейс, тримали в одній кімнатці, не дозволяючи навіть зателефонувати. А голова нігерійського безпекового відомства ховався від представників української сторони, відправляючи на переговори свого заступника, який тижнями говорив про те, що «перевірка триває».

Невдовзі після затримки літака з’явилася інформація, що він перевозив мінометні міни калібру 60 мм та 82 мм за контрактом між кіпрською Infora Ltd та міністерством оборони Республіки Екваторіальна Гвінея із Загреба (Хорватія) в Малабо. В «Укрспецекспорті» також запевнили, що затриманий вантаж ніякого відношення до України не має.

Російські ЗМІ в цей час невпинно наголошували, що Україна незаконно торгує зброєю з бойовиками нігерійського угруповання Руху за визволення дельти Нігера (MEND). Інцидент було вичерпано, однак, як мовиться у відомому анекдоті – «ложечка знайшлася, але неприємний осад залишився».

13 грудня 2009 року ЗМІ Таїланду оголосили про затримання в аеропорту Бангкока транспортного літака Іл-76 (бортовий номер 4L-AWA). При огляді літака, який вилетів із Північної Кореї і приземлився в Бангкоку для дозаправки, було знайдено зброю, заховану в дерев`яні ящики. Загальна вага вантажу становила близько 40 тонн. У ящиках знайшли ручні гранатомети, вибухівку і портативні зенітно-ракетні комплекси.

Газета Bangkok Post з посиланням на правоохоронні органи Таїланду повідомила в суботу ввечері, що літак зареєстрований «в Грузії або в Росії».

Згодом місцеве інформаційне агентство Thailand News Agency (TNA) повідомило, що командир літака – громадянин Білорусі Михайло Пєтухов показав під час допиту в поліції, що літак вилетів з України, завантажив на борт ящики з вантажем у Північній Кореї і знову прямував до України. Він також розповів, що літак на шляху до Пхеньяна дозаправлявся в Азербайджані, потім в Об`єднаних Арабських Еміратах, а потім у Таїланді. Дорогою назад передбачалися дозаправки в Таїланді та Шрі Ланці.

Якщо б вдалося з точністю встановити, що зброя була завантажена в літак у Північній Кореї, політ військово-транспортного літака Іл-76, бортовий номер 4L-AWA, розглядатиметься як порушення санкцій ООН проти КНДР.

Почувши слово «Україна» у відповідях капітана повітряного судна, велика кількість агенцій новин одразу ж направила вантаж зброї туди ж.

Мінтранс України офіційно заявив, що повітряне судно зареєстроване в Грузії, а члени екіпажу не є громадянами України. Жодної заявки на виліт цього літака з українських аеропортів зафіксовано не було. А Державіаслужба не фіксувала документів, що підтверджують факт оренди літака українською авіакомпанією.

Неназвані джерела також повідомляли, що літак направився в Північну Корею з Мінська. А МЗС Казахстану (у складі екіпажу були громадяни цієї країни) повідомило, що літак був орендований у грузинської сторони новозеландською компанією. Інформаційно-аналітичний портал Грузія Online взагалі вважав, що сліди походження затриманого літака потрібно шукати в Кремлі. Про те, що літак направлявся в Росію, свідчать і інші джерела: «One suspect told authorities that the aircraft flew from Russia to North Korea where the weapons were loaded».

Звинувачення у поставках ПЗРК китайського виробництва до ІДІЛ

У четвер 19 листопада Кувейтське Новинне Агентство (КУНА) практично одночасно з Agency France Press з посиланням на Міністерство внутрішніх справ Кувейту оприлюднило інформацію про затримання злочинного угруповання, яке здійснювало підтримку терористичної організації ІГІЛ.

У даних, нібито наданих МВС Кувейту, фігурувало шість членів злочинного угруповання (три громадянина Сирії, один громадянин Кувейту, один громадянин Єгипту і один громадянин Лівану). Єдиним документальним джерелом відомостей про цей факт досі залишається тільки новина, опублікована одночасно Agency France Press (потім новина була видалена) і КУНА. На жаль, ніяких підтверджень або матеріалів, що стосуються даного гучного викриття терористів, на сайті МВС Кувейту опубліковано не було. Невідомо також, чи це була прес-конференція МВС Кувейту, чи прес-реліз, чи журналісти видань отримали інформацію приватно.

Водночас новина набула широкого поширення серед західних, російських і арабських джерел. Інформація також супроводжувалася графічними матеріалами, які, імовірно, були надані спікерами МВС Кувейту, оскільки так зазначено на сайті КУНА. До числа цих графічних матеріалів входили вже згадані фотографії шести підозрюваних, а також три фотоілюстрації, на яких зображений китайський ПЗРК FN-6.

Після нетривалого пошуку вдалося встановити, що ці знімки ідентифікуються як фоторепортаж одного з кореспондентів того ж Agency France Press від 14 жовтня 2014 року, де журналісти розповідали про нове озброєння, яке надійшло до бійців Вільної Армії Сирії з «дружнього» до повстанців Катару. За інформацією британського Daily Mail, китайські ПЗРК FN-6 катарська сторона придбала у ділків, що мали зв'язки з «корумпованими чиновниками Судану». А в Сирію зброя потрапила через Туреччину, куди було провезено контрабандою.

Очевидно, що історія про потрапляння китайських ПЗРК на територію Сирії за допомогою контрабанди через територію Туреччини вже була розказана журналістами AFP. Але в 2014 році в тій історії на місці України фігурував Судан.

Крім того, речник Головного управління розвідки Міноборони України (ГУР МО) Вадим Скібіцький у своєму коментарі виданню «Дзеркало тижня» сказав: «Проаналізувавши всю наявну в нас інформацію, можу сказати, що це добре спланована інформаційна атака Російської Федерації. Причому вона ґрунтується на фактурі, яка збиралася, починаючи з лютого 2014 року». Повне розслідування вкиду інформації свого часу було проведене Дмитром Золотухіним.

Російські ПТУРи нібито поставлялися з України до Ірану

2 травня 2017 року в деяких близькосхідних та російських блогах і медіа з’явилася інформація про те, що турецькі правоохоронні органи по боротьбі з контрабандою в турецькому порту Зонгулдак зупинили вантаж, який, нібито, прибув морем з України і прямував до Ірану. У вантажі знайшли деталі і частини російських протитанкових ракет 9K111 «Фагот» та 9K113 «Конкурс». Заарештований іранець зізнався, що віз вантаж до Ірану за винагороду.

Годі й казати, що російські та дотичні до них медіа жваво просували наратив про те, що зброю постачали до Ірану українці. Знову ж таки в обхід санкцій.

Ця спецоперація була проведена безпосередньо перед візитом Олександра Турчинова на 13-у Міжнародну оборонну виставку IDEF-2017, що відбулася в Стамбулі 9–12 травня 2017 року. Саме там «Укроборонпром» планував представити перспективні розробки вітчизняного ВПК.

Без вини винуваті

Це лише п’ять із сотень спроб очорнити Україну на міжнародному рівні та не дати українському військово-промисловому комплексу зайняти гідне місце на світовому ринку озброєнь. Ми не втомлюємося відбивати російські провокації, але особливо важко стає, коли до них приєднуються наші міжнародні партнери та окремі українські політики і журналісти. Необхідно завжди пам’ятати, що Україна була і залишається головною мішенню російської пропаганди та спеціальних операцій.

Информация о материале: Опубликовано: 07 сентября 2017

Меткианатомія,фейків,топ,звинувачень,україни,незаконних

Утеплити будинок на мільйон євро: як це зробити за рахунок держави

Поки одні українці нарікають на тарифи на тепло, інші — утеплюють свої будинки. При цьому вони успішно залучають кошти державного та місцевого бюджетів, домовляються між собою і спілкуються з місцевою владою.

Відчутна економія

Співвласники ОСББ «Оберіг на Позняках», що на вулиці Миколи Бажана, 16, вже з наступного опалювального сезону заощаджуватимуть до 1,5 млн грн завдяки зменшенню споживання тепла до прогнозованих 43,5% порівняно з 2016 роком. Економія суттєва. Всього за кілька місяців її відчують власники 422 квартир.

Те, що комусь може здатися недосяжним, стало реальним завдяки грамотному підходу до управління ОСББ та гнучкості у взаємодії між споживачами послуг і владою. Остання пішла назустріч ініціаторам проекту з утеплення, що потребував найбільших капіталовкладень в історії «теплих» кредитів.

Добре прорахувавши витрати та трохи побігавши по чиновницьких кабінетах і банках, співвласники будинку змогли залучити на енергоефективні заходи майже 31,3 млн грн. З цієї суми людям треба повернути трохи більше 6,5 млн грн протягом п'ятьох років за кредитною ставкою 21%.

Через що шум

Унікальність цього випадку в тому, що ОСББ «Оберіг на Позняках» взяло найбільший кредит на утеплення з часу дії програми з впровадження енергоефективних заходів у багатоповерхівках, і значна частина цих коштів, 24,5 млн грн, буде погашена з державного та місцевих бюджетів.

Такі суми на заходи з підвищення енергоефективності — не новина для українського бізнесу. Однак інвестиція такого роду розміром понад мільйон євро у багатоквартирний житловий будинок трапилася вперше.

Стартові гроші, 21,5 млн грн, надійшли з міського бюджету за програмою спільного фінансування «70/30%». Другим траншем став «теплий» кредит від Укргазбанку: ініціатори залучили понад 9,7 млн грн на п'ять років за ставкою 21%. Тобто ОСББ скористалося коштами місцевої програми «70/30%» і державної — «Теплі» кредити».

В обох випадках кошти видані на заходи з комплексної термічної модернізації багатоквартирного будинку. Вона передбачає утеплення зовнішніх стін, заміну вікон на енергоефективні, повну реконструкцію систем теплопостачання та гарячого водопостачання з використанням відновлюваних джерел енергії.

ОСББ отримає повне відшкодування грошей, витрачених на придбання матеріалів й обладнання, на виконання робіт з впровадження енергоефективних заходів.

Шлях до успіху

Заходи з термічної модернізації, які ОСББ хоче почати впроваджувати у 2017 році, — не перша спроба зменшити втрати енергії. За словами голови ОСББ «Оберіг на Позняках» Валерія Нікітченка, багатомільйонному кредиту у 2017 році передував досвід кредитування на невелику, порівняно з цією, суму.

У 2016 році об'єднання позичило 1,5 млн грн і спрямувало їх на заміну освітлення з встановленням LED-ламп та світильників у багатоповерхівці, встановлення енергозберігаючих вікон та дверей загального користування.

Хоча у 2016 році через підвищення тарифів на опалення економія не була суттєвою, але це вплинуло на формування тарифу на освітлення, загальний комфорт і відчуття участі в загальній справі у співвласників.

Як наслідок, це полегшило подальшу інформаційну кампанію щодо залучення нового кредиту, тому голова ОСББ вирішив узятися за більш масштабний проект.

Від ідеї — до реалізації

Ідея отримати великі гроші для своєї багатоповерхівки визрівала у голови ОСББ майже два роки. Підготовка до цього проекту не була легкою. Підписанню контрактів про виділення коштів передувала ціла низка етапів.

Це кредитний експеримент, технічно-економічні розрахунки, роз'яснювальна кампанія серед мешканців, неодноразове переписування проекту з «шліфуванням» суми необхідних коштів, представлення проекту бюджетній комісії при КМДА, спільний пошук можливостей для залучення суми, якомога ближчої до необхідної.

Місто пішло назустріч і об'єднало дві названі вище програми. Це дозволило залучити потрібні кошти з мінімальним кредитним зобов'язанням для ОСББ. Коли шлях до отримання кредиту був пройдений, голова ОСББ подав до КМДА проект на енергоефективні заходи вартістю понад 31,3 млн грн.

«Наразі реалізація проекту перебуває на початковій стадії. Укладені угоди, виданий кредит, запланований конкурс для визначення виконавців робіт. До кінця 2017 року плануємо завершити проект і повністю розрахуватися з банком. Основне фінансове джерело для цього — заощадженні кошти», — говорить Нікітченко.

Великі результати великого будинку

ОСББ «Оберіг на Позняках» управляє навіть не великим, а велетенським будинком, побудованим у 2003-2004 роках. Це 422-квартирний комплекс з різною кількістю поверхів (17-23) та загальною опалювальною площею 36 206 метрів.

За останній опалювальний період будинок спожив 2 429 Гкал теплової енергії. У новому сезоні ОСББ хоче зменшити цей показник до 1 372 Гкал. Споживання ж електроенергії після модернізації виросте з 330 480 до 761 518 кВт-год.

Загалом прогнозована економія тепла за опалювальний період після реалізації заходів у рамках проекту — 1 056 Гкал або 1 497 599 грн або 43,5%.

Споживання тепла на опалення за останній опалювальний період, Гкал		Споживання електрики за останній опалювальний період, кВт-год
Існуюче	Прогнозоване	Існуюче	Прогнозоване
2 429,88	1 372,97	330 480,82	761 518,82

Фінансова магія

Такий масштабний проект не відбувся би без сприяння міської влади. У КМДА розповіли, що ОСББ «Оберіг на Позняках» стало одним з переможців 2016 року серед будинків за програмою «70/30%», яке отримало кошти на реалізацію енергоефективних заходів у 2017 році.

Оскільки за умовами цієї програми один з напрямків робіт за проектом фінансується коштом співвласника, то голова ОСББ звернувся до одного з уповноважених державою банків, які реалізують державну програму кредитної підтримки впровадження енергоефективних заходів у житловому секторі, за відкриттям невідновлювальної кредитної лінії на понад 9,7 млн грн.

У цьому випадку сума відшкодування з бюджету міста за програмою «теплих» кредитів становила 2 910 850 грн. Всього у бюджеті Києва на 2017 рік на це передбачено 7 млн грн. Саме через відшкодування кредиту з державного та міського бюджетів влада стимулює ОСББ модернізувати свої будинки.

«Найскладніше пояснити співвласникам, як працюють механізми фінансування. Люди вважають, що залучити кошти з бюджету нереально. Ми показуємо, що навіть при невеликих власних внесках можна отримати значні гроші. Мешканці охрестили це фінансовою магією», — говорить радник заступника міського голови Києва Олексій Тихонов, який активно працює в рамках програми «70х30».

Ця програма діє у Києві вже третій рік. Вона допомагає вирішити низку технічних проблем у будинках, що в подальшому дозволяє суттєво економити на платі за комунальні послуги. Паралельно з цією програмою йде фінансування за програмою відшкодування «теплих» кредитів.

Наприкінці 2016 року Київрада ухвалила аналогічний механізм спільного фінансування для будинків, де ще не створені ОСББ. Також у 2016 році КМДА та агентство Держенергоефективності підписали меморандум, за яким ще 30% кредитованої суми відшкодовує держава, а все інше — мешканці будинку. У 2017 році бюджет Києва на ці програми виділив понад 100 млн грн.

Бар'єри та можливості

Проектам з підвищення енергоефективності житлових будівель заважають застарілі системи теплопостачання, не менш застаріла регуляторна система, монополізм і слабка державна політика підтримки енергоефективності.

Однак приклад ОСББ на Позняках свідчить: нема нічого неможливого. Особливо якщо люди візьмуть на себе відповідальність за власне майно.

Информация о материале: Опубликовано: 07 сентября 2017

Меткиутеплити,будинок,на,мільйон,євро,як

Доля біткойну в Україні: чого чекати від Національного банку України

З двох найпопулярніших доктрин / юридичних теорій грошей (металічної та номінальної), у криптовалюти, зокрема, у Bitcoin (біткойн, BTC), Ethereum є елементи обох. З одного боку, вартість чи собівартість криптовалюти – візьмемо для прикладу BTC – забезпечено потужностями із розшифрування та генерації кодів (блоків), а тому її вартість повинна зростати із кількістю операцій; нерегулярними чинниками здешевлення є:

зниження вартості шифрувальних потужностей, передачі та зберігання даних;

зниження вартості енергоресурсів, необхідних для роботи шифрувальних потужностей та передачі даних; та

збільшення кількості miner-ів(ок) до певного оптимуму (зокрема, якщо винагорода буде не у відсотках а в абсолютному значенні).

З іншого боку, криптовалюта – це продукт договору (fiat / convention) і може втрачати довіру, а отже й вартість. Таке можливо, якщо всі припинять ним користуватися (наприклад, алгоритми обчислень принципово зміняться (як тоді, коли ПК замінив калькулятор) чи користування не буде загальнодоступними, чи кількість каналів звязку в Інтернет буде обмежено.

Зрештою, із зростанням коду, який відображає кількість операцій із одиницею валюти, він може перейти в розряд колекційних як з точки зору «металічної» так і номінальної точки зору, оскільки було б незручно в роздрібній торгівлі приймати, наприклад, 0.000000001 Bitcoin, який дорівнюватиме 10 грн. 50 коп., а miner-(к)ам величезну кількість подібних операцій.

Оскільки діяльність та обіг не врегульовано, така можливість є відкритою без відповідальності, позитивної чи негативної, з боку попереднього власника криптовалюти та miner-а/ки.

Можемо передбачити три основних сценарії нормотворчих дій національних регуляторних органів, в першу чергу, Національного банку України.

Послідовне втілення оприлюдненої позиції НБУ у «роз’ясненні» 2014 року:

10 листопада 2014 року (точніших даних у автора нема) на офіційному сайті Національного банку було розміщено інформацію, що криптовалюта, зокрема, Bitcoin, є грошовим сурогатом, себто «документ[ам]и у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей» – визначення ст. 1 Закону про НБУ від . Отже, дивись ч. 2 ст. 32 Закону про НБУ – на території України «використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються».

Послідовність та спадковість є істотними принципами регуляторної діяльності, оскільки йдеться про забезпечення справедливості чи, формальніше, юстиції де однакове застосування правил в однакових ситуаціях є неодмінним показником неупередженості. Проте чинний склад керівництва НБУ вже неодноразово рішуче переглядав неефективні політики та правила, навіть із довготривалою попередньою практикою, змінював невірні парадигми регулювання, у тому числі виправляв власні помилки; в цьому ж випадку анонімність та неофіційна форма висловленої позиції стримують регулятора ще менше.

До того ж, означену раніше позицію не можна визнати логічно задовільною: згідно з нею, використання криптовалюти є забороненим остільки, оскільки відповідні види криптовалюти (Bitcoin, Etherium, onecoin тощо) не визнано валютними цінностями.

Тому, за буквальним тлумаченням статі 32 випуск та обіг криптовалюти як грошового сурогати – на відміну від випуску та обігу грошових одиниць – на території України не заборонено, допоки таку криптовалюту не пропонують / приймають для розрахунків. Mining (надання потужностей для обчислення коду) можна розуміти як резерви для забезпечення криптовалюти – вона коштує приблизно стільки, скільки необхідно ресурсів для підтвердження угод; обігом без платежів можна вважати й діяльність бірж з обміну однієї криптовалюти на іншу, а також, із певними застереженнями – на валюту України чи інших країн – у такому разі, засобом платежу є відповідна валюта (емітована державою), а криптовалюта – базовим активом для обміну. Водночас, отримання miner(к)ами криптовалюти за операцію з підтвердження справжності – така собі переробка давальницької сировини – може вважатися забороненою.

Особливо уважні читачі, отже, мусять також запитати – якщо сурогат визначений як грошові знаки, чому він не є грошовою одиницею для цілей статті 32? Або ж, під практичним оглядом, яким є режим випуску й обігу на території України криптовалюти як грошового сурогату?

Наполегливе заперечення Національним банком можливості застосування криптовалюти в господарському обігу / для платежів призведе (як вона призводила досі) до:

офшоризації легальних угод із криптовалютами;
чорного ринку для угод з обміну криптовалют на товари (роботи, послуги) та сірого ринку для угод обміну між криптовалютами чи mining в Україні; та
відповідне звуження інвестиційної бази для операцій фінансових установ та інших інвестиційних інституцій на відкритих ринках.

Зміна парадигми на таку, що включає криптовалюти в об’єктивну реальність ринків капіталу

За свідомого вибору відкритості до світу та малообмежених каналах комунікацій, зокрема, в Інтернеті, нормотворчість України є вторинною чи третинною. Ми не можемо заперечити принципову можливість світового пріоритету України в законодавчих іноваціях, але прагматичнішим є припущення, що це малоймовірно.

Відповідно, Україні слушно адаптувати законодавство інших відкритих економік, у першу чергу, держав-членів ЄС, з якими вона прагне інтегруватися у спільному економічному і законодавчому просторі.

З огляду на мету вище, в законодавстві України слід вирішити наступні завдання:

визначити віртуальні валюти (до них належатимуть і електронні гроші), зокрема, криптовалюти. Таке визначення не повинно суперечити визначенню ЄС, зокрема, з огляду на Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС;
встановити мінімальні вимоги з прозорості правил випуску, балансування попиту й пропозиції в обігу віртуальних валют для їх розмежування з пірамідами;
поширити вимоги фінансового моніторингу на операції з використанням віртуальних валют, в тому числі:
ідентифікацію сторін до встановлення ділових відносин
перевірку змісту та цілі операції;
можливість зупинити підозрілу операцію;
обов’язки з повідомлення про підозрілі операції та розкриття інформації перед органами фінансового моніторингу;

Визнання легальних операцій з віртуальними валютами, повинно просуватися у загальній парадигмі «віртуальної особистості» (virtual identity), до якої б увійшли і дистанційні торговельні практики (продаж товарів, Інтернет і телефонний банкінг, дистанційна ідентифікація особи, контекстна реклама та маркетинг в Інтернеті, обробка персональних даних програмним забезпеченням (переглядачами, порталами, електронними пристроями) тощо).

Оскільки, інститут віртуальної особистості, на жаль, є відсутнім, ми сподіваємося, що запровадження інституту віртуальних валют підштовхне до розробки цілісної доктрини й відповідної нормотворчої діяльності щодо правоздатності й правоспроможності осіб та субєктів господарювання у віртуальній реальності.

Спеціальне законодавство України щодо криптовалют може розвиватися двома шляхами:

А) визнання криптовалюти «активом», «товаром» чи «послугою», себто ліквідною цінністю, але не «валютною цінністю», що потягне за собою такі наслідки:

буде легалізовано обіг криптовалюти (оскільки переказ криптовалюти не є переказом), внаслідок чого легальні гравці сприятимуть запровадженню доброчесних практик та витісненню й викриттю протиправної діяльності на ринку;

НБУ перекладе відповідальність за регулювання на
Нацфінпослуг, який повинен буде визначити позицію з таких питань
чи становлять mining та онлайн-платформи фінансову послугу,
чи є криптовалюти різновидом фінансової піраміди
ДФС: оподаткування операцій з криптовалютами, зокрема ПДВ, та
органи захисту прав споживачів:
необхідні межі інформування учасників (споживачів) щодо наслідків операції;
недоброчесні практики в договорах щодо випуску та обігу криптовалют;
мінімальне документарне оформлення операцій; та
правоохоронні органи: випадки шахрайства та втручання в електронні системи.
Мінфін повинен буде запровадити правила щодо емісії обліку криптовалют та операцій з ними.

Зазначимо, що досвід інших країн з регулювання криптовалют, на який п. Чурій, заступник Голови НБУ посилався у нещодавній заяві та проект закону «Про валюту», нещодавно розроблений НБУ та запропонований до громадського обговорення, роблять цей сценарій найімовірнішим.

Б) визнання віртуальної валюти чи криптовалюти «валютною цінністю»:

Термін “валютні цінності” зараз визначає ст. 1 Декрету про систему валютного регулювання і валютного контролю, який включає до них банківські метали, валюту України, іноземну валюту та номіновані у будь-якій з таких валют платіжні документи і цінні папери. Отже криптовалюту від інших валютних цінностей відрізняє відсутність номінального еквівалента в іншій валюті (очевидно, це можна виправити); або, з іншої перспективи кінця, одиниця криптовалюти – блок кодів – може бути фінансовим документом (див. попередній підрозділ (А) вище але не визнаватися при цьому валютною цінністю.

Крім зазначеного тут та у розділах вище законодавства, яке потрібно змінити для повної інтеграції криптовалют до операцій із валютними цінностями, необхідно також розглянути зміни до закону про платіжні системи та переказ коштів в Україні, оскільки горизонтальна система підтвердження угод з криптовалютами може мати клірингові чи обмінні платформи, але такі заклади не можуть бути єдиними чи центральними, які впливають на всю систему. Платіжні операції з криптовалютою краще описуються парадигмою ринку, учасники якого водночас є інфраструктурою; себто ринок вперше є тотожним інфраструктурі – цілком відповідно до механізму об’єктно-орієнтованого програмування, «згідно з яким дані й код виконання зберігаються разом в одному місці, яке називається об’єктом«. Отже, небезпідставним буде регулювання кожної криптовалюти як ринку, замість традиційно роз’єднаних вимог: до суб’єктів, до інфраструктури, до операцій.

Більше з тим, визнання криптовалюти валютною цінністю, на наш погляд, неможливе без визначення додаткових умов діяльності фінансових установ у цій царині:

щодо фінансових гарантій обміну криптовалюти у відносинах з неінституційними інвесторами (курс гарантованого обміну може бути змінним, але відповідно до розумних принципів);
застосування вимог, що поширюються на установи з переказу коштів (зараз це ліцензія та відповідність ліцензійним вимогам);
технічні параметри платформ («бірж») які здійснюють конвертацію між валютами, т.ч. між віртуальними – т.ч. пороги для запобігання шахрайству (багатоканальний зв’язок, відсікання країн з цензурою Інтернета, алгоритми запобігання втручанню (т.ч. використання blockchain), стимулювання конкурентного середовища серед miner-ів/ок тощо);
умови випуску й обігу криптовалюти, які знеохочують (передбачають відповідальність за) припинення діяльності miner-а/ки – а не лише стимулюють цю діяльність.

Слід зазначити ще такий під-сценарій. НБУ може визначити віртуальну валюту (криптовалюту) як «валютну цінність», але іншу, ніж «валюта», наприклад – інвестиційний обєкт / актив. В такому разі, врегулювання операцій з криптовалютою на організованих ринках належатиме до відповідальності НКЦПФР і від останнього залежатиме, чи він становитиме ще один регульований ринок. Крім того, неодмінно постане проблема оподаткування ПДВ операцій із поставки криптовалюти та операцій з клірингу чи mining (підтвердження справжності).

Информация о материале: Опубликовано: 07 сентября 2017

Меткидоля,біткойну,україні,чого,чекати,від

Солидарно-накопительные «правда и кривда»: чего ждать украинцам от пенсионной реформы

Осенью нас ждут непростые дебаты вокруг пенсионной реформы. Коснутся они двух ключевых законопроектов — «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно повышения пенсий» (№6614) и

«О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно внедрения накопительной системы общеобязательного государственного пенсионного страхования» (№6677).

Уже сейчас в СМИ можно найти большое количество различных публикаций «с обеих сторон баррикад». В эпицентре обсуждения — предложенная правительством реформа солидарной пенсионной системы. Основной призыв — не останавливаться на солидарном уровне и переходить к накопительному. Вместе с тем сторонники накопительной пенсионной системы нередко предоставляют неточную и даже мифическую информацию об индивидуальных пенсионных счетах. Попробуем разобраться, какую выгоду от реформы получат украинцы, и есть ли перспективы у такого реформирования.

Что такое «адекватная» пенсия?

Основной целью любой пенсионной системы является предотвращение бедности среди людей пожилого возраста и гарантирование стабильных и адекватных доходов для обеспечения привычного или достойного уровня жизни в старости. Второстепеннойцелью является содействие экономическому развитию путем минимизации негативных влияний на рынок труда и использование положительных макроэкономических последствий от увеличения национальных сбережений и развития финансового рынка.

Так называемый коэффициент замещения является важным мерилом адекватности пенсионных доходов в любой пенсионной системе и определяется как процентное отношение размера пенсии к прежнему заработку (как правило, за последние 5–10 лет или за весь страховой период).

В правительственной презентации на заседании Национального совета реформ 16 июня 2017 г. было показано, что с трех уровней пенсионной системы ожидаемый коэффициент замещения заработка планируется на уровне 45%, в том числе:

— 30% — из солидарной системы (1-й уровень);

— 10% — из накопительной системы (2-й уровень, который еще не внедрен);

— 5% — из добровольных негосударственных пенсионных фондов (3-й уровень).

В развитых странах критерием адекватности пенсий является коэффициент замещения на уровне 60–70% предпенсионного заработка. Например, в 2014 г. в среднем по 34 странам ОЭСР у лиц с предпенсионными доходами на уровне 100% средней зарплаты коэффициент замещения в обязательных пенсионных схемах (1-й и 2-й уровни) составил 63,2% у мужчин и 62,7% у женщин, а по 28 странам ЕС — 70,9 и 70,7% соответственно. У малооплачиваемых работников с заработком (доходами) на уровне 50% средних по экономике коэффициент замещения составил 74,1% у мужчин и 73,7% у женщин в странах ОЭСР и, соответственно, 80,7 и 80,4% по 28 странам ЕС.

При нынешней демографической зависимости украинской солидарной системы в 0,95 (11,4 млн пенсионеров на 12 млн плательщиков взносов) и размере страхового взноса в ПФУ 18,4% (83,8449% от 22% ЕСВ) средний бездефицитный коэффициент замещения не превысит 20% (18,4% : 0,95 = 19,4%), что, очевидно, очень мало. А еще в 2015 г., когда размер взноса в ПФУ был 35,2%, бездефицитный коэффициент замещения составлял 37,0%.

Откуда же тогда простому украинцу «наполнять» коэффициент замещения до желаемых 60–70% прежнего заработка для комфортной жизни на пенсии?

Поскольку актуарное «осовременивание» (то есть увеличение) ЕСВ вряд ли сейчас политически возможно, будущим украинским пенсионерам безальтернативно придется не только работать дольше, но и меньше тратить и больше экономить. Главный вопрос здесь: сколько же нужно зарабатывать, чтобы хватало не только для того, чтобы наслаждаться жизнью до пенсии, но еще и для пенсионных сбережений на достойную пенсию?..

О солидарно-накопительных пенсионных рисках

Основное отличие солидарной и накопительной пенсионных систем заключается в формуле, превращающей страховые взносы в пенсию,и в распределении рисков (см. табл. 1). При солидарной пенсионной системе государство берет на себя основные риски по обеспечению пенсиями застрахованных лиц. И наоборот, в накопительной системе, как правило, нет никакой гарантии относительно будущих пенсионных выплат (аннуитетов), а основные (преимущественно финансовые) риски берут на себя ее участники.

В солидарной системе пенсии определяются по формуле, учитывающей продолжительность страхового стажа (частоту уплаты взносов) и заработок в течение трудовой деятельности. Размер пенсии не имеет прямой связи с суммой уплаченных взносов. В зависимости от параметров солидарной системы факт уплаты страховых взносов на протяжении трудовой деятельности обычно используется только как условие получения пенсий, что вместе с размером заработка обеспечивает дифференциацию пенсионных выплат.

С другой стороны, прогрессивность перераспределения в солидарных системах заключается в том, что через пенсионную формулу работники с более высокими заработками могут получать большие пенсии в денежном измерении, однако с меньшими коэффициентами замещения, чем у тех, кто получает зарплату (доходы) ниже средней по экономике.

В накопительной системе размер пенсии в основном зависит от суммы и частоты выплачиваемых взносов и инвестиционного дохода, а не продолжительности страхового стажа.

Однако ни одна пенсионная система в непредсказуемом мире не может полностью обеспечить предсказуемый источник пенсионного дохода. Независимо от типа пенсионной системы именно экономическое развитие является определяющим для благосостояния людей после выхода на пенсию. Риски и неопределенность по-разному влияют на выплаты в различных пенсионных системах или уровнях.

Индивидуальные пенсионные риски, возникающие из-за неопределенности (легальной) будущей трудовой карьеры и заработной платы застрахованного лица.

В солидарной пенсионной системе большинство рисков государство «солидарно» распределяет между большим количеством застрахованных участников пенсионной системы — поколениями работающих и пенсионеров.

В накопительной системе большинство рисков лично несет участник, из-за чего схема является индивидуалистической, поскольку она не содержит перераспределения доходов между разными поколениями работающих, между высоко- и низкооплачиваемыми работниками, между мужчинами и женщинами.

Однако короткая продолжительность страхового стажа в солидарной системе и нерегулярная уплата взносов в накопительную систему одинаково отрицательно влияют на будущую пенсию работника в обеих системах.

По данным Пенсионного фонда Украины, менее половины новых украинских пенсионеров имеют страховой стаж 35 лет, что является новым требованием для назначения полной пенсии по возрасту. В целом распределение по продолжительности страхового стажа пенсионеров по возрасту, которым пенсия назначена в 2016 г., было следующим:

— 24% — от 15 до 25 лет;

— 34% — от 26 до 35 лет;

— 42% — свыше 35 лет стажа.

Вместе с тем, как свидетельствует 36-летний опыт Чили, система индивидуальных пенсионных счетов также не очень поощряет к участию — менее 50% участников регулярно платят взносы, а многие самозанятые работники вообще не принимают в ней участия, которое для них является необязательным.

Авторы чилийской пенсионной приватизации обещали в 1981 г., что пенсия составит 70% прежнего заработка. Это обещание было привязано к ряду условий, таких, как регулярная уплата взносов (30 лет) и реальная среднегодовая доходность инвестирования пенсионных средств 4%. Однако в головах чилийцев застряла только магическая цифра 70%.

Но спустя 36 лет существования система индивидуальных пенсионных счетов выплачивает очень маленькие пенсии большой части чилийцев; не устранены пробелы в охвате и нерегулярности уплаты взносов (из-за безработицы, теневой занятости и т.п.); а пенсии женщин вообще мизерные и значительно меньше пенсий мужчин. И это вопреки впечатляющей реальной инвестиционной доходности, которая с 1981-го по 2016 г. составляла в среднем 7,5% в год, тогда как реальный ВВП рос в среднем ежегодно на 4,2%, а реальная почасовая зарплата — только на 2,2% в год в течение 35 лет.

В 2016 г. средний размер пенсий из накопительной системы составлял в Чили 315 долл. США, что на 18% меньше минимальной зарплаты (384 долл.), а 40% пенсий были меньше прожиточного минимума.

Половина чилийских пенсионеров сейчас получают пенсии из накопительной системы, не превышающие 34% их средней заработной платы за последние десять лет (см. табл. 2). Коэффициент замещения пенсией прежнего заработка существенно отличался для мужчин и женщин в 2007–2014 гг.: если у мужчин он составлял 48% (60% вместе с солидарными пенсионными доплатами) средних заработков за десять предпенсионных лет, то у женщин этот показатель был вдвое меньше — 24% (31% вместе с доплатой из солидарной системы). Прогнозы индивидуально-накопительных пенсий на 2025–2035 гг. выглядят еще более пессимистичными.

Демографический риск, связанный с неблагоприятными изменениями в уровнях рождаемости или смертности.

Финансирование солидарных пенсий и размер необходимых для этого страховых взносов очень чувствительны к коэффициенту рождаемости, определяющему соотношение численности пенсионеров к числу плательщиков взносов, а также к непредсказуемому развитию рынка труда. Это следует из упрощенной формулы сбалансированной солидарной пенсионной системы:

В целом показатель демографической нагрузки пенсионерами на работающее население Украины за последние 25 лет (то есть в течение жизни всего одного поколения) ухудшился в полутора раза — с 0,6 до 0,95.

Вместе с тем существует ошибочное мнение, что только солидарная система сталкивается с вызовами старения населения, поэтому должен произойти «переход от нынешней солидарной пенсионной системы к модели пенсионного обеспечения на основе индивидуальных пенсионных счетов граждан«.

Однако у накопительных пенсионных систем также отсутствует иммунитет против демографических рисков. Но влияние демографии (рождаемость и смертность) на систему индивидуальных пенсионных счетов является более сложным, из-за чего его сложнее предвидеть.

Независимо от типа системы, сокращение смертности и рост продолжительности жизни после достижения пенсионного возраста потребует от следующих поколений увеличения финансирования пенсионных выплат — платить большие взносы, если пенсионный возраст и размеры пенсий не будут меняться.

Чем ниже пенсионный возраст, тем дороже финансировать пенсии (коэффициент замещения заработка) как в солидарной (из-за увеличения численности пенсионеров), так и в накопительной системе (из-за большей продолжительности жизни на пенсии).

В системе индивидуальных пенсионных счетов при определении актуарного коэффициента перерасчета накопленного пенсионного капитала в ежемесячную пенсию (аннуитет) страховые компании учитывают ожидаемую продолжительность жизни (таблицы смертности) и прогнозируемый инвестиционный доход.

С момента введения индивидуальных пенсионных счетов в Чили в 1981 г. средняя продолжительность жизни на пенсии за 36 лет увеличилась на 43,5% (с 13,54 до 19,43 года) у мужчин в пенсионном возрасте 65 лет и на 32,2% (с 21,64 до 28,61 года) у женщин в пенсионном возрасте 60 лет. Сейчас в стране проводится третья пенсионная реформа (после первой в 1981 г. и второй в 2008 г.), которая наряду с другими мерами предусматривает выравнивание пенсионного возраста для женщин и мужчин.

В целом чилийские женщины теряют в накопительной системе от четырехкратного гендерного неравенства: (а) их средняя зарплата/доход меньше, чем у мужчин; (б) в среднем они платят взносы в течение менее короткого периода времени; (в) пенсионный возраст для женщин ниже (60 лет), чем для мужчин (65 лет), а продолжительность жизни на пенсии — больше; (г) для расчетов пожизненных пенсий (аннуитетов) используются дифференцированные по половой принадлежности таблицы смертности. Как результат, коэффициенты замещения у женщин систематически ниже, чем у мужчин. Последние две причины (в) и (г) являются составляющими пенсионной политики (в отличие от причин (а) и (б), находящихся вне пределов пенсионной политики).

На примере швейцарского профессионального пенсионного фонда (обязательный 2-й уровень в Швейцарии) известной энергетической инженерной компании АВВ Group (см. табл. 3) показано, как изменение величины актуарного коэффициента влияет на размер ежемесячной пенсии (аннуитета). Лицо, вышедшее на пенсию в 65 лет в 2016 г. с накопленным капиталом 400 тыс. франков, получает ежемесячную профессиональную пенсию 2167 франков, а вышедший на пенсию в 65 лет через 6 лет (в 2022 г.) с таким же капиталом будет получать пенсию 1750 франков, или на 19% меньше. Актуарный коэффициент участникам пенсионного фонда ABB Group будет уменьшаться именно из-за роста ожидаемой продолжительности жизни на пенсии и уменьшения инвестиционного дохода.

Кстати, взносы в обязательные накопительные профессиональные пенсионные фонды в Швейцарии паритетно платятся работниками и работодателями и составляют 7% заработка для работников в возрасте 25–34 года, постепенно повышаясь до 18% заработка для работников в возрасте 55–64/65 лет.

И солидарная, и накопительная системы не защищены от неблагоприятных политических рисков, возникающих вследствие принятия финансово необоснованных обещаний политиков, которые дорого обходятся налогоплательщикам или плательщикам страховых взносов.

Политический популизм в пенсионном обеспечении мешает своевременно реагировать на изменения демографических и экономических тенденций, сразу же становится финансово чувствительным и приводит к увеличению дефицита солидарной системы или же к замораживанию либо уменьшению реальных размеров пенсий (из-за отсутствия адекватной индексации).

За последние 15 лет солидарная пенсионная система Украины претерпела несколько актуарно необоснованных изменений, ставших настоящими финансовыми шоками. Наибольшими из них были следующие:

— в 2004 г., накануне президентских выборов, незапланированное и финансово необеспеченное значительное повышение минимальных пенсий послужило причиной огромного дефицита бюджета ПФУ, из-за чего пенсионные дотации из государственного бюджета выросли с 1,8% ВВП в 2004-м до 4,9% ВВП в 2005-м;

— с 2016 г. без надлежащих актуарных расчетов и финансовых обоснований (рекомендовано Конвенцией 102 Международной организации труда от 1952 г., ратифицированной Украиной 6 июня 2016 г.) ставка ЕСВ почти на половину снижена — с 40 до 22% (до одного из самых низких показателей в Европе), вследствие чего пенсионные дотации из государственного бюджета увеличились с 2,9% ВВП (55 млрд грн) в 2015-м до рекордных 6,0% ВВП (143 млрд грн) в 2016-м. Это крайне негативно сказалось на финансировании из бюджета других важных сфер — образования, здравоохранения, обороны и др.

Опыт стран Центральной и Восточной Европы (ЦВЕ) и Латинской Америки свидетельствует также о больших политических рисках и для участников накопительной системы.

В Венгрии (1998), Польше (1999), Латвии (2001), Болгарии (2002), Эстонии (2002), Литве (2004), Словакии (2005) и Румынии (2008) переход к обязательной накопительной пенсионной системе требовал существенных переходных расходов — от минимальных 5% ВВП в Литве и Латвии до 10% ВВП в Венгрии и 16% ВВП в Польше в 2001—2012 гг.

Несмотря на бюджетные затруднения и мировой финансовый кризис 2008–2009 гг., Эстония, Латвия, Литва, Польша и Румыния сохранили накопительные системы, но уменьшили или заморозили размер страховых взносов на индивидуальные пенсионные счета с целью увеличения финансирования солидарных пенсий. Например, в Польше правительство уменьшило взносы в накопительную систему с 7,3 до 2,92% и соответственно увеличило взносы в солидарную условно-накопительную систему. В Словакии взносы во 2-й уровень были сокращены с 9 до 4%, в Латвии — с 8 до 2% (позже увеличены до 4%), а в Румынии ставка взноса 2% не менялась с 2008-го по 2011 г. (вместо планового увеличения), после чего повышается на 0,5% каждый год до достижения 6%.

Венгрия же полностью отказалась от обязательных индивидуальных пенсионных счетов и передала текущие взносы и почти все накопленные активы в солидарную пенсионную систему (с 1 ноября 2010 г. по 31 декабря 2011 г.). Участники 2-го уровня должны были решить до 31 января 2011 г., оставаться ли в накопительной системе или же вернуться к солидарной системе. Перед ликвидацией (конец 2010-го) в обязательной накопительной системе Венгрии было

3,1 млн участников (свыше 70% занятых), и всего 102 тыс. человек изъявили желание остаться в ней. С 31 декабря 2011 г. все взносы на пенсионное страхование (от работников и работодателей) перечисляются в солидарный Фонд пенсионного страхования (1-й уровень).

По тем же финансово-бюджетным соображениям Аргентина в 2008 г. также полностью национализировала накопительную пенсионную систему (2-й уровень), чтобы из-за продолжающегося глобального финансового кризиса «защитить пенсионеров от падения цен на акции и облигации» («конфискованные» пенсионные активы составили почти 30 млрд долл.).

Экономические риски, связанные с непредсказуемыми изменениями в темпах роста заработной платы, цен и непредвиденными изменениями инвестиционной доходности на финансовых рынках в течение карьеры застрахованного работника.

Современные изменения на рынке труда отрицательно сказываются на всех без исключения пенсионных системах. Продолжает расти частота изменения (ротация) рабочих мест. Все больше людей, особенно молодых, или не имеют работы, или работают без контракта. Распространяется ненадежная, нестабильная, неформальная, а следовательно, и незащищенная занятость.

Ну и добавим международную трудовую миграцию — украинцы массово выезжают на временные или постоянные заработки за границу. Преимущественно молодые и трудоспособные, со всей Украины, потому что, к сожалению, не видят дома перспектив. Например, только в Польше в минувшем 2016 г. количество выданных приглашений на временную работу для граждан Украины превысило 1,3 млн, а количество разрешений на постоянную работу составило более 125 тыс. (в 2015 г. было соответственно выдано 762 тыс. и 50 тыс. разрешений).

Все это вместе делает невозможным регулярную уплату страховых взносов, что является одним из ключевых факторов влияния на будущую пенсию в любой системе. Тем более что два самых распространенных способа организации пенсий фактически являются двумя разными видами претензий относительно будущего производства товаров и услуг, которые будут создавать будущие поколения работающих. Ведь пенсионеры заинтересованы не в деньгах как таковых (то есть в цветных бумажках с портретами национальных героев на них), а в потреблении — питании, одежде, отоплении, медицинских услугах, досуге и т.п.

Вместе с тем рекордно низкие процентные ставки наряду с низкими темпами экономического роста и высокие комиссионные вознаграждения за управление пенсионными фондами (об этом речь пойдет ниже) уменьшают долгосрочные прибыли от сложных процентов, усиливая давление на накопительные системы индивидуальных пенсионных счетов. После глобального финансового кризиса 2008–2009 гг. процентные ставки на финансовых рынках лишь ускорили падение во всем мире, что негативно сказывается на всех накопительных пенсионных системах независимо от того, являются ли они обязательными или же добровольными, индивидуальными или корпоративными.

Опыт зрелых накопительных систем свидетельствует, что пенсии с индивидуальных пенсионных счетов имеют существенное значение только для работников, получавших высокие официальные заработки (доходы) в течение всей трудовой деятельности.

Недавнее исследование экономистов швейцарской международной финансовой группы Credit Suisse показывает, что доля швейцарского населения, охваченного обязательными профессиональными пенсионными планами (существуют с 1985 г.), растет из поколения в поколение. Тем не менее только для 20% когорты с самыми высокими доходами, в том числе для молодого поколения пенсионеров, 2-й уровень является ключевым источником дохода (см. рис.). Для 60% менее оплачиваемых работников более чем половину пенсионных доходов обеспечивает солидарная пенсионная система. А для самых бедных 20% работников доля профессиональных пенсий вообще мизерна — 9%.

Институциональные риски возникают вследствие высоких размеров платы и сборов за услуги НПФ по управлению пенсионными средствами, возможных неудач частных финансовых учреждений или их государственных регуляторов, от невозможности получить пенсии по причине неадекватного учета, некомпетентности со стороны администраторов пенсионных фондов или откровенных злоупотреблений руководителей и сотрудников.

Сотни тысяч чилийцев протестовали летом прошлого года против обязательной накопительной системы и администраторов пенсионных фондов (АПФ). По данным социологического опроса, высокий процент населения считает, что только полное изменение системы АПФ поможет повысить пенсии (72%) и что ответственна за низкие пенсии система АПФ (66%). Хотя не совсем понятно, это недовольство самой накопительной системой (включая ее внедрение во времена военной диктатуры) или же тем, что размеры пенсий не отвечают ожиданиям людей. Тем не менее 79% респондентов согласились с созданием государственного администратора пенсионного фонда, и 69% перевели бы туда свои средства в случае создания. Итак, более сложной, чем любая техническая проблема, является проблема дефицита легитимности пенсионной системы Чили.

В 2015 г. широкую огласку получила история со злоупотреблениями бывших «инвестиционных менеджеров» корпоративного пенсионного фонда Нацбанка Украины (активы которого превышают 50% рынка), разворовавших свыше 600 млн грн пенсионных средств более чем 10 тыс. сотрудников НБУ.

Не меньшие риски скрыты и в различных услугах по администрированию пенсионных счетов и управлению пенсионными инвестициями, которые участники оплачивают НПФ или компаниям по управлению активами (КУА).

Безусловно, за услуги нужно платить. Однако большинство участников частных пенсионных фондов даже в развитых странах не имеют представления о том, как оценить эти сложные и разнородные комиссионные/сборы, и по этой причине они могут выбрать не лучшие и дорогие пенсионные фонды, что, в свою очередь, позже может привести к обвинениям таких фондов (НПФ) в злоупотреблениях.

Международная практика свидетельствует, что часто комиссионные вознаграждения непрозрачные, скрытые, запутанные и непонятные для рядовых инвесторов и буквально могут съесть пенсионные сбережения. Например, прошлогоднее исследование в Великобритании неправительственной организацией Transparency Task Force показало, что пенсионные фонды могут взимать более 100 разных видов платежей и сборов, что регулярно применялось к пенсиям и инвестициям, многие из которых скрыты от потребителей.

В табл. 4 показано, как размер оплаты/сборов за услуги по управлению пенсионными инвестициями может негативно сказаться на конечной стоимости пенсионных накоплений. Основные предположения в представленных расчетах: (1) ежемесячная уплата взносов в размере 500 грн в течение 30 лет; (2) среднегодовой номинальный инвестиционный доход 5 и 10%; (3) комиссионная плата/сбор за услуги по управлению пенсионными инвестициями в размере 0; 1; 2; 3,5 и 11,5% от стоимости пенсионных активов.

По данным Национальной комиссии, осуществляющей государственное регулирование в сфере рынков финансовых услуг, в 2016 г. сумма расходов, возмещаемых за счет индивидуальных пенсионных активов, составила 245,7 млн грн, или 11,5% (!) общей стоимости активов НПФ (2138,7 млн грн). И это при том, что львиная доля средств НПФ размещена на банковских депозитах (41,3%) и в ценных бумагах Кабинета министров Украины (41%). Ведь при 11,5-процентной оплате услуг НПФ и КУА потери участников, например, за 30 лет сбережений превысят 80%.

А при предложенной в законопроекте №6677 предельной ставке расходов НПФ 2-го уровня 3,5% от чистой стоимости пенсионных активов потери из-за высокой платы за администрирование и управление пенсионными инвестициями составят за 30 лет около половины средств участников накопительной системы (45–51%).

Недавно министр финансов Румынии Йонут Миса (Ionuţ Mişa) раскритиковал обязательные накопительные фонды 2-го уровня за слишком высокие комиссионные платы и сборы, составляющие «всего 2,5%», напомнив им о европейских принципах, предусматривающих «невозможность взимать комиссионные за то, что не заработано».

Эстония и Швеция могут служить положительным примером по раскрытию важной для инвесторов информации о плате за управление пенсионными фондами в обязательной накопительной системе (2-й уровень), которая колеблется в Эстонии от минимальных 0,29% в консервативных фондах до максимальных 1,56% в фондах с агрессивной инвестиционной стратегией, и выглядит просто мизерной в Швеции — 0,28% (!).

Таким образом, законодательство о внедрении обязательной накопительной системы должно включать жесткие требования к раскрытию информации рядовым инвесторам об оплачиваемых ими услугах по управлению сберегательными пенсионными счетами.

С целью защиты интересов участников предельный размер оплаты расходов НПФ и КУА за счет активов обязательной накопительной системы не должен превышать 2% с постепенным его уменьшением (например, в течение 5–7 лет) до 1,5% среднегодовой чистой стоимости пенсионных активов.

Однако все эти расходы и сборы осуществлялись на протяжении периода накопления пенсионных средств, после которого наступает не менее таинственная для участников НПФ «эра пенсионного аннуитета», что является предметом отдельного разговора.

Информация о материале: Опубликовано: 07 сентября 2017

Меткисолидарно,накопительные,«правда,кривда»,чего,ждать

Страница 211 из 2102