Главная

Що змінює для дітей новий закон «Про освіту»

28 вересня набув чинності новий закон «Про освіту», який цього понеділка підписав президент.

Закон писали понад три роки і на початку вересня він нарешті був підтриманий парламентом.

Його ухваленню передувала бурхлива дискусія в сесійній залі, деякі правки вносилися з голосу, тож певні моменти в ньому відрізняються від законопроекту, який початково пропонувало Міністерство освіти та науки.

«Українська правда. Життя» проаналізувала остаточний варіант закону і постаралася відповісти на основні питання.

У першій частині тексту – про те, що зміниться для дітей та їхніх батьків.

Три види освіти

Перш за все, новий закон відкриває шлях до впровадження реформи «Нова українська школа», яку розробила команда міністра Лілії Гриневич. Реформа передбачає, зокрема, введення 12-річної школи.

«Про освіту» – це базовий закон, він не визначає всіх деталей того, як відбуватиметься навчальний процес, але окреслює основні принципи.

Тепер у відповідності до нього мають бути прийняті окремі закони «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту».

Закон вводить поняття «освітня послуга», яка спрямована на досягнення очікуваних результатів навчання.

А результати навчання – це «знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів».

Також у законі з'являється поняття видів освіти – формальної, неформальної та інформальної.

Формальна - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

Неформальна - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

Інформальна освіта (самоосвіта) передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

«Результати навчання, здобуті шляхом неформальної та/або інформальної освіти, визнаються в системі формальної освіти в порядку, визначеному законодавством», – йдеться в законі.

Однак яким чином це буде здійснюватися, поки незрозуміло.

Тепер обов'язково буде йти до садочка?

Ні. Новим законом передбачено, що діти старшого дошкільного віку (тобто з 5 років) обов’язково охоплюються дошкільною освітою відповідно до стандарту дошкільної освіти.

Однак батьки самостійно обирають способи та форми, якими забезпечують реалізацію права дітей на дошкільну освіту. Можна й вдома прослідкувати, щоб дитина відповідала певному рівню.

Згідно з законом, діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:

у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти;

у сім’ї – за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти;

за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність;

за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

Законом вводиться так званий базовий компонент дошкільної освіти - державний стандарт, що містить норми і положення, які «визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті».

Виконання вимог базового компонента дошкільної освіти є обов’язковим для всіх закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також інших форм здобуття дошкільної освіти, в тому числі домашньої.

Хоумскулерів теж узаконять?

Так. Законом визначено, що особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх.

Основні форми здобуття освіти:

• інституційна (очна, заочна, дистанційна, мережева);
• індивідуальна (екстернатна, сімейна, педагогічний патронаж, на робочому місці);
• дуальна.

Сімейна (домашня) форма здобуття освіти – це «спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти».

«Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства», – йдеться в тексті.

Але це законодавство, очевидно, ще не розроблено.

Як відомо, досі хоумскулери оформлювалися переважно на екстернат, причому в державних школах для цього треба було мати певні підстави – наприклад, часті відрядження когось із батьків.

Поки не зовсім зрозуміло, чим сімейне навчання на практиці відрізнятиметься від екстернату.

Згідно з законом, екстернатна форма здобуття освіти - це «спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства».

Чи обов'язково буде йти до школи в 6 років?

У статті 12 закону написано так: «Початкова освіта здобувається, як правило, з шести років.

Діти, яким на початок навчального року виповнилося сім років, повинні розпочинати здобуття початкової освіти цього ж навчального року».

З цього формулювання можна зробити висновок, що все ж можна буде йти до школи в 6 або 7 років.

«Особи з особливими освітніми потребами можуть розпочинати здобуття початкової освіти з іншого віку, а тривалість здобуття ними початкової та базової середньої освіти може бути подовжена з доповненням освітньої програми корекційно-розвитковим складником», – йдеться також у законі.

Тепер в усіх школах вчитимуться 12 років?

Для тих, хто розпочне навчання 2018 року й пізніше, тривалість здобуття повної середньої освіти становитиме 12 років.

Для тих, хто вже навчається, тривалість поки що не зміниться – 11 років.

Законом передбачено такі рівні повної загальної середньої освіти:

початкова освіта тривалістю чотири роки (1-4 клас);

базова середня освіта тривалістю п’ять років (5-9 клас);

профільна середня освіта тривалістю три роки (10-12 клас).

Навчання учнів за програмами 12-річної середньої освіти починається:

для початкової освіти - з 1 вересня 2018 року;

для базової середньої освіти - з 1 вересня 2022 року;

для профільної середньої освіти - з 1 вересня 2027 року.

Чітко визначено, що з 1 вересня 2027 року строк здобуття профільної середньої освіти усіма здобувачами освіти становить три роки.

Однак закон вказує, що 12-річне навчання може бути введено і раніше:

«До 2027 року запровадження освітніх програм трирічної профільної школи можливе за рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, за умови наявності відповідного стандарту профільної середньої освіти та відповідної типової освітньої програми».

Профільну середню освіту (з 10 по 12 клас) можна буде здобути за одним з двох спрямувань: академічним або професійним.

Академічне передбачає поглиблене вивчення окремих предметів з орієнтацією на продовження навчання на вищих рівнях освіти. Професійне ж орієнтоване на ринок праці.

При цьому в законі вказується, що здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на здобуття освіти на інших рівнях освіти.

Тобто якщо дитина обрала професійну профільну школу, а потім вирішила вступати до ВНЗ, вона цілком зможе це зробити.

Складати іспити потрібно буде й після 4 класу?

Законом передбачено, що результати навчання здобувачів освіти на кожному рівні повної загальної середньої освіти (тобто після 4, 9 і 12 класу) оцінюються шляхом державної підсумкової атестації, яка може здійснюватися в різних формах, визначених законодавством, зокрема у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

При цьому вказується, що державна підсумкова атестація здобувачів початкової освіти (після 4 класу) «здійснюється лише з метою моніторингу якості освітньої діяльності закладів освіти та/або якості освіти».

Що таке компетентності й навіщо вони потрібні?

Спочатку треба з'ясувати, навіщо взагалі діти вчаться у школі (або здобувають середню освіту іншим способом).

На це питання в законі відповідають так: «Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності».

Очевидно, що для досягнення цієї мети недостатньо лише отримати знання. Тому вводиться поняття компетентностей, які мають формуватися в ході освітнього процесу:

• вільне володіння державною мовою;
• здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
• математична компетентність;
• компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
• інноваційність;
• екологічна компетентність;
• інформаційно-комунікаційна компетентність;
• навчання впродовж життя;
• громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
• культурна компетентність;
• підприємливість та фінансова грамотність;
• інші компетентності, передбачені стандартом освіти.
• Спільними для всіх компетентностей є такі вміння:
• читання з розумінням,
• уміння висловлювати власну думку усно і письмово,
• критичне та системне мислення,
• здатність логічно обґрунтовувати позицію,
• творчість,
• ініціативність,
• вміння конструктивно керувати емоціями,
• оцінювати ризики,
• приймати рішення,
• розв’язувати проблеми,
• здатність співпрацювати з іншими людьми.

Як саме ці результати будуть досягатися, мають визначити стандарти освіти, навчальні програми та інші документи.

Якою мовою будуть вчити?

Найбільш скандальна стаття 7 чітко визначає, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

При цьому зазначається, що «в закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу».

Офіційні мови ЄС – це не тільки англійська, німецька й французька, а ще й румунська, угорська, болгарська, польська, чеська, іспанська, італійська, шведська, грецька, данська, естонська, ірландська, латиська, литовська, мальтійська, нідерландська, португальська, словацька, словенська, фінська, хорватська.

Всього 24 мови. Російської серед них, звичайно, немає.

Особам, які належать до національних меншин, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини.

Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Тобто якщо дитина належить до національної меншини, у садочку й початковій школі вона може вивчати своєю мовою якусь кількість предметів (імовірно більшість).

А з 5 класу, якщо йдеться по офіційну мову ЄС – «одну або декілька дисциплін» (що таке «декілька» – питання дискусійне). А якщо не йдеться, то лише мову й літературу своєї меншини. Російської, наприклад.

Як саме здійснюватиметься перехід від навчання мовою нацменшини в садочку до навчання українською з 5 класу, ще має бути визначено. Можна припустити, що кількість предметів, які викладаються українською мовою, буде поступово збільшуватися.

При цьому вказується, що особи, які належать до корінних народів, національних меншин України і розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року, до 1 вересня 2020 року продовжують здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності новим законом «Про освіту», з поступовим збільшенням кількості навчальних предметів, що вивчаються українською мовою.

Чи правда, що конкурсний відбір до 1 класів скасують?

Не зовсім. Конкурсного відбору до 1 класів і раніше не було в звичайних школах для дітей, які належать до їхньої території обслуговування.

У новому законі йдеться, що «право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти».

Згідно з законом, зарахування учнів до ліцеїв (з 10 класу), приватних закладів загальної середньої освіти і закладів спеціалізованої освіти дозволяється проводити на конкурсних засадах.

«Зарахування учнів до інших закладів загальної середньої освіти дозволяється на конкурсних засадах лише у випадках, якщо кількість поданих заяв на відповідний рівень загальної середньої освіти перевищує спроможність цього закладу.

Право на першочергове зарахування до початкової школи мають діти, які проживають на території обслуговування цієї школи», – йдеться у тексті.

Разом з тим, закон чітко вказує, що наповнюваність класів закладів загальної середньої освіти не може перевищувати 30 учнів. А зараз, як відомо, ця цифра часто більша навіть у школах, які проводять конкурсний відбір, особливо в Києві.

Тому в популярних школах, куди хоче потрапити велика кількість дітей, конкурси так само можуть проводитися. Але, напевно, не для тих дітей, які належать до території обслуговування, бо їм гарантується право там навчатися.

Чи правда, що більше не буде спеціалізованих шкіл?

Новим законом справді не передбачено спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням певних предметів з 1 класу.

Здобуття загальної середньої освіти забезпечують:

початкова школа - заклад освіти I ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту (1-4 клас);

гімназія - заклад середньої освіти II ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню освіту (5-9 клас);

ліцей - заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту (10-12 клас).

У системі спеціалізованої освіти здобуття загальної середньої освіти забезпечують:

спеціалізована мистецька школа (школа-інтернат) - заклад спеціалізованої освіти І-ІІІ або ІІ-ІІІ ступенів мистецького профілю;

школа-інтернат (ліцей-інтернат) спортивного профілю - заклад спеціалізованої освіти І-ІІІ або ІІ-ІІІ ступенів спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);

професійний коледж (коледж) спортивного профілю - заклад спеціалізованої освіти спортивного профілю (заклад із специфічними умовами навчання);

професійний коледж (коледж) культурологічного або мистецького спрямування - заклад спеціалізованої освіти, який забезпечує здобуття професійної мистецької освіти;

військовий (військово-морський) ліцей, ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою - заклад спеціалізованої освіти ІІ-ІІІ або III ступенів військового профілю для дітей з 13 років;

науковий ліцей, науковий ліцей-інтернат - заклад спеціалізованої освіти ІІ-ІІІ або ІІІ ступеня наукового профілю.

Крім того, для здобуття повної загальної середньої освіти дітьми певних категорій передбачені такі заклади освіти:

спеціальна школа - заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;

санаторна школа - заклад загальної середньої освіти з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

школа соціальної реабілітації - заклад загальної середньої освіти для дітей, які відповідно до рішення суду потребують особливих умов виховання;

навчально-реабілітаційний центр - заклад загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку.

В законі зазначається також, що здобуття загальної середньої освіти можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Чи правда, що діти з особливими потребами будуть навчатися разом з усіма?

Так, законом впроваджується інклюзивна освіта.

«Заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку», – йдеться у тексті.

Щоб допомогти таким дітям у навчанні, до штату закладу освіти вводиться посада асистента вчителя.

Діти з особливими освітніми потребами навчаються за індивідуальною програмою розвитку з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

Особи з порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального розвитку і сенсорними порушеннями забезпечуються у закладах освіти допоміжними засобами для навчання.

Вказується також, що будівлі, споруди і приміщення закладів освіти повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають утворити інклюзивно-ресурсні центри з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.

Харчування в школах стане платним?

Очевидно, так.

Як відомо, зараз у державних школах сніданок безкоштовний, а платити потрібно тільки за обід, якщо дитина лишається на групу продовженого дня.

У новому законі «Про освіту» вказано, що безоплатним гарячим харчуванням забезпечують лише:

«Дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», які навчаються в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти».

Також безоплатне харчування може буде введене для осіб інших категорій, визначених законодавством та/або рішенням органу місцевого самоврядування.

Чи стане дешевшим навчання в приватних школах?

Так, але не суттєво.

З 1 січня 2019 року законом справді вводиться принцип «гроші ходять за дитиною».

«Держава здійснює фінансування здобуття особою загальної середньої освіти у приватному чи корпоративному закладі освіти, що має ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу (з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів) бюджетної забезпеченості одного учня, який здобуває повну загальну середню освіту, та в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України», – йдеться в тексті закону.

Як повідомляє сайт «Нова українська школа«, зараз держава виділяє на навчання кожного учня близько 10 тисяч гривень на рік, а для дітей з особливими потребами – близько 25 тисяч.

Якщо поділити цю суму на 9 місяців навчання, то на місяць держава платитиме приватній школі за одного учня трохи більше тисячі гривень.

Враховуючи те, що навчання в приватних школах Києва іноді коштує до тисячі доларів на місяць, економія не завжди буде суттєвою.

І, звичайно, йдеться не про альтернативні (так звані «сімейні») школи, а лише про ті, які мають ліцензію на проведення освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Як навчатимуться діти в селі?

Закон передбачає створення освітнього округу та опорного закладу освіти.

Освітній округ - це сукупність закладів освіти (їхніх філій), у тому числі закладів позашкільної освіти, закладів культури, фізичної культури і спорту, що забезпечують доступність освіти для осіб, які проживають на відповідній території.

Опорний заклад освіти - це заклад загальної середньої освіти, що має зручне розташування для підвезення дітей з інших населених пунктів, забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну і навчально-методичну базу та спроможний забезпечувати на належному рівні здобуття профільної освіти.

При цьому учні, які проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів, у тому числі із забезпеченням доступності відповідного транспорту для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.

Оскільки до опорної школи багатьом дітям із навколишніх сіл доведеться їхати в інші населені пункти, законом передбачено створення так званих філій закладу освіти, які не є окремими юридичними особами.

У філіях можна буде здобути не лише початкову, але й базову середню освіту (до 9 класу включно).

«Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи», – зазначено в законі.

При цьому, якщо в селі мало дітей певного віку, у початковій школі дозволяється створювати різновікові класи:

«Початкова школа може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть бути об’єднані в один або в різні класи (групи).

Освітній процес у такій школі може організовуватися одним чи кількома вчителями або в будь-якій іншій формі, яка є найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти».

Информация о материале

Опубликовано: 04 октября 2017

Об инстинкте самосохранения

Реагировать на конструктивную и доброжелательную критику насмешками наподобие «вывсеврете!» становится едва ли не нормой для отечественных чиновников. Вместо того чтобы оппонировать АРГУМЕНТИРОВАННО и УБЕДИТЕЛЬНО (ведь речь идет о расходовании бюджетных средств), они прибегают к действиям, которыми себя же и выставляют на посмешище.

Как пример — полемика туристских чиновников регионального уровня об изложенном в опубликованной в ZN.UA статье «Как поделиться тем, чего нет?» (№30–31 от 19 августа 2017 г.). Поскольку значительная часть указанного в ней касается столичного туризма, то руководители этой отрасли в Киеве не пожалели времени на подготовку письма (за подписью и.о. начальника управления туризма и промоций КГГА А.Вербицкого) ректору вуза, в котором я работаю. Комедийно-показательное начинается уже с первых строк этого «произведения эпистолярного жанра». Это, наверное, обычное дело для городского чиновника напутать и с должностью «доцента кафедри державоведення та туризму» (такой в КНУ имени Тараса Шевченко не существует), и с фамилией автора, дважды приведя ее неправильно. И даже ссылка на статью (названием которой авторы письма сделали ее первый абзац) не позволяет ее увидеть, поскольку является ошибочной. А один из «драгоценных перлов» имеет следующую формулировку: «вищенаведені факти в статті не ґрунтуються на нормативних документах…».

Очевидно, что в нормативных документах читатель не найдет огрехов, о которых шла речь в статье. Но при возможности потратить время на просмотр трансляции с заседания комиссии Киевсовета по вопросам культуры, туризма и информационной политики, он узнает о, мягко говоря, весьма скромных успехах Киевской горадминистрации в развитии туризма. Так, в ходе заседания прозвучала печальная констатация, что Городская целевая программа развития туризма за первое полугодие этого года выполнена только на 8,6%. А основными направлениями расходования средств было проведение выставок и семинаров, а также производство и распространение сувенирной продукции и рекламы. Туризм чиновники «развивают» исключительно за счет городского бюджета, финансирование со стороны остается только на бумаге. При этом рассчитывают результативность осуществляемых мер исключительно по проценту потраченных средств относительно запланированных сумм, экономический эффект от бюджетных расходов никто не подсчитывает.

Председатель комиссии Киевсовета по вопросам культуры, туризма и информационной политики В.Муха отметила, что «из 35 предусмотренных программой мероприятий выполнены пять, да и те частично». В профильной комиссии также констатировали, что туристские чиновники КГГА не подали отчет об экономическом эффекте освоения средств (на развитие туризма. — И.В.). И совсем не понятно, как это сказалось на количестве туристов, посетивших столицу.

Между тем, подписывая письмо, и.о. должен был бы ознакомиться с содержанием статьи, а в ней речь идет о чудесах не возглавляемого им (пусть и временно) органа власти, а управления туризма КГГА (под руководством А.Тараненко).

Что же касается упомянутого в материале коммунального предприятия «Киевский городской туристско-информационный центр», то результаты аудита в этом учреждении также не льют воду на мельницу чиновников. Так, анализ конкурентной среды и результаты анализа основных участников проведенных закупок КП «КГТИЦ» позволили установить, что основными победителями при закупке услуг были: ООО «ЭКСПО ЭДЖЕНСИ» — 1646,6 тыс. грн (26,78%); ФЛП Тарасевич О.М. — 1509,91 тыс. (24,56%); ЧП «ТРЕВЕЛСИСТЕМ» — 300,95 тыс. (4,89% ); ООО «Ландпресс» — 396,6 тыс. (6,45%); ФОП Яцуренко О.В. — 221,2 тыс. грн (3,59%), а это свидетельствует, по меньшей мере, о низком уровне конкуренции в ходе проведения закупок. Более того, аудит выявил нарушения и недостатки, негативно повлиявшие на общее состояние осуществления закупок работ и услуг.

В целом аудит закупок товаров, работ и услуг, проведенных КП «КГТИЦ» на общую сумму 7567,15 тыс. грн, выявил финансовые нарушения, которые привели к потерям на общую сумму 223,83 тыс. грн. Также были допущено проведение закупок с потенциальными потерями в размере 1511,81 тыс. грн и неэффективных закупок с оценочными потерями в размере 68,77 тыс. грн.

Что же касается упомянутого в письме А.Вербицкого договора между КГГА и КНУ о сотрудничестве, то именно чиновники, а не работники образования должны инициировать конкретные меры, реализовывать которые согласно указанному соглашению должны были бы ученые. В частности, и относительно многоязычного столичного туристского портала. Об этом речь шла еще 4 февраля прошлого года на рабочем совещании в горадминистрации — именно тогда А.Тараненко впервые общался с представителями киевских профильных вузов.

На интернет-портале КГГА 14 сентября с.г. в разделе «Новости» заместитель городского головы А.Резников (ответственный в том числе и за развитие туризма) отметил, что на протяжении первого полугодия этого года, по данным Госпогранслужбы (которая фиксирует — НЕЗАВИСИМО от цели — всех, кто пересекает границу), Киев посетили почти 700 тыс. иностранцев. Должностное лицо такого уровня должно было бы знать, что согласно Закону «О туризме» туристом является «лицо, совершающее путешествие по Украине… на срок от 24 часов до одного года без осуществления какой-либо оплачиваемой деятельности…». Границы же нашей страны каждый день пересекают и те, кто едет сюда именно для того, чтобы заработать.

Дальше — больше. «Согласно ожиданиям, к 2020 г. количество иностранных гостей составит не менее 2 млн», — отмечает вице-мэр. Ожиданиям кого? Ясновидцев? Тут упомянутый договор и пригодился бы. Тогда и речь чиновничья приобрела бы признаки компетентности. Потому что ученые на основе в том числе и мониторинга динамики туристских потоков спрогнозировали бы. Как это делается в цивилизованном мире…

Времена меняются, а королей и сегодня делает свита. Удивляет только, что опытный юрист позволяет окружению делать себя «голым».

Предполагаю также, что указанным письмом его авторы преследовали цель не допустить к участию в конкурсных комиссиях (по избранию руководителей управления туризма и промоций КГГА и руководителя КП КГТИЦ) автора этих строк (соответствующие письма было отправлены в адрес В.Кличко). Очень хочу ошибаться относительно такой «крамольной» мысли…

Информация о материале

Опубликовано: 04 октября 2017

Вперше у Харкові засудили розкрадача «Харківського метрополітену»

Днями суд в Харкові виніс обвинувальний вирок для екс-заступника директора ТОВ «Системи прогресивної очистки» Ігора Распопова. Обвинувачений отримав три роки умовно з відстрочкою приговору на рік по ч.2 ст.191 КК України.

Це перший доказаний у суді факт розтрати коштів – одного з найбільших та грошових підприємств, підконтрольних мерії Геннадія Кернеса.

Роками найбільш солодкі підряди на метрополітені отримують фірми, які так чи інакше пов’язані з керівництвом «підземки» – з колишнім директором Сергієм Мусєєвим, або теперішнім – Вячеславом Стаматіним.

12 січня 2015 року за результатами тендеру «підземка» уклала угоду вартістю 54,85 млн грн. з ТОВ «Системи прогресивної очистки» на проведення дезінфекційних заходів протягом трьох років. Єдиним конкурентом була Олена Мініна, чиє підприємство АМКУ звинуватило у зговорі з ТОВ «Системи прогресивної очистки».

Саме під час виконання цього договору й попався Распопов, який вписав в акти роботи, які не виконувались. При цьому слідству вдалось довести жалюгідний збиток у розмірі 52 тисячі гривень, хоча вартість угоди була більшою у тисячу разів. Це можна було б назвати зрадою, але в ситуації, коли архів знищує документи підприємства, а суди роками не дають дозволи на виїмку документів, подібний прецедент може стати навіть історичним. Але лише тоді, коли інші справи по метрополітену будуть доведені до вироків.

Тож варто нагадати інші справи щодо розкрадання коштів «Харківського метрополітену», по яким відкриті кримінальні провадження, але немає особливого просування.

• В кінці 2013 року «Харківський метрополітен» провів тендер на технічне обслуговування 47 ескалаторів. В торгах приймали участь «СПБМП-253» та ТОВ «Ваго-Рев» (Обидві фірми ЗМІ відносили до оточення Максима Мусєєва). Договір на 7,39 млн грн. було укладено з «СПБМП-253». За даними слідства, роботи відповідно до умов договору фактично не були виконані. Вже кілька років правоохоронці не можуть отримати дозвіл на виїмку документів;
• справа ТОВ «Ваго-Рев» та ТОВ «Системи прогресивної очистки» ( в обох фірмах працював Распопов), які за даними правоохоронців, незаконно заволоділи коштами КП «Харківський метрополітен» шляхом виведення грошей через фіктивні фірми;
• справа ТОВ «Турнікет-М» (фірма з оточення Стаматіна). Прокуратура підозрює фірми і метрополітену у розкраданні коштів комунального підприємства у сумі 1,80 млн грн. Слідство встановило, що з вересня 2015 року по травень поточного року метрополітен перерахував «Турнікету» близько 10 млн грн. на виконання угоди про встановлення монтаж та технічне обслуговування автоматизованої системи оплати проїзду в метрополітені. Правоохоронці вважають, що частина коштів була виведена через «фіктивні фірми» та привласнені посадовцями ТОВ «Турнікет -М» та КП «Харківський метрополітен»;
• справа пожежної сигналізації. Правоохоронці підозрюють, що ТОВ «Інекс-пульт» (фірма з оточення екс-віце-мера Попова) отримало понад 1 млн. грн. за роботи по технічному обслуговуванню пожежної сигналізації Харківського метрополітену, хоча самі роботи фактично були виконані співробітниками метрополітену.

Всі ці справи розслідуються настільки «швидко», що навіть такий неквапливий чоловік, як генпрокурор Юрій Луценко незадоволений темпами розслідування.

«Не можна справи тягнути роками, тим більше такі актуальні, нашумілі на Харківщині. Про цей метрополітен говорять уже скільки років», – казав Луценко.

Й дійсно не можна, якщо правоохоронці хочуть боротися з корупцією, а не піаритися на відкритті кримінальних проваджень. Й вирок «дрібного клерка» Распопова має стати першим та найменш незначним серед тих, хто розкрадав «Харківський метрополітен» в останні десять років.

Информация о материале

Опубликовано: 04 октября 2017

Снаряды из Калиновки «долетели» до Порошенко: что стоит за требованиями уволить главу Генштаба

Пожар на военных складах в городе Калиновка еще окончательно не потушили, а кресло под начальником Генштаба Виктором Муженко уже зашаталось. Именно его ряд политиков назначают виновным в ЧП под Винницей, мартовском пожаре на складах в Балаклее и других подобных эпизодах на военных арсеналах. Кто действительно должен был отвечать за безопасность военных складов, «уйдут» ли Муженко и как взрывы в Винницкой области задели Петра Порошенко разбирался «Апостроф».

Диверсантов могло не быть

Спустя несколько часов после ЧП у власти появилась официальная версия причин пожара на складах в Калиновке – диверсия. О «внешних факторах» заявил премьер-министр Владимир Гройсман, ему вторили советник главы МВД Зорян Шкиряк, сами военные, а военная прокуратура Центрального региона, которая занялась расследованием этого дела, открыла соответствующее уголовное производство «по факту совершения диверсии». Позже версию косвенно подтвердил и советник президента Юрий Бирюков, который рассказал, что накануне пожара над складами кружил беспилотник.

Военные эксперты, безусловно, высказывали и другие версии: халатность военного руководства, намеренный поджог с целью замести следы воровства на складах. Однако четыре случая ЧП на арсеналах Минобороны в воюющей стране действительно давали основания полагать, что масштабные пожары – дело рук агрессора. В самом деле, не могли же украинские генералы настолько обнаглеть, чтобы один за другим жечь склады.

Но как только начал говорить главный военный прокурор Украины Анатолий Матиос, стройная версия власти стала рушиться.

«Диверсионных групп, о которых говорит Facebook, на территории Винницкой области установлено не было, и данных об этом нет. Это первое. Второе. Данных о беспилотных летательных аппаратах следствием, которое начало работать спустя полтора часа после начала взрывов, не установлено», – подчеркнул он.

Нет, окончательно вариант диверсии Матиос не отмел, однако добавил, что следствие всерьез рассматривает и другие варианты.

«Мы должны установить причинно-следственную связь, почему так получилось. Это ненадлежащее хранение, которое обеспечивалось техническими возможностями 1987 года. Это ненадлежащее исполнение обязанностей охраной, или это фактическая диверсия, которая была осуществлена посторонними или лицами, которые имели доступ к территории складов», - пояснил главный военный прокурор Украины.

Соответственно, если загадочных диверсионных групп и беспилотников не было, то причина пожара на складах в Калиновке имеет вполне конкретную фамилию. И эту фамилию нужно обнародовать, тем более, что случай далеко не первый.

Зоны ответственности

Отдельные политики вскоре после ЧП стали требовать от президента Петра Порошенко «голову» министра обороны Степана Полторака. На защиту министра встал Юрий Бирюков, который заявил, что Полторак «по функциональным обязанностям не имеет никакого отношения к управлению складами и арсеналами». Но так ли это на самом деле?

Согласно президентскому указу «О Положении о Минобороны и Положении о Генштабе ВСУ», «обеспечение мер повышения уровня живучести и взрывопожаробезопасности арсеналов, баз и складов Вооруженных Сил» относится к задачам Генштаба. Воинские части А1352 в Балаклее и А1119 в Калиновке находятся в структуре «Вооружения Вооруженных Сил». Если посмотреть структуру Генштаба на официальном сайте Минобороны, то можно убедиться, что «Вооружение Вооруженных Сил» является структурным подразделением Генштаба, а значит именно Генштаб и его начальник Виктор Муженко отвечают за все, что произошло в Балаклее и Калиновке.

Но, согласно тому же указу президента, Генштаб в своей деятельности руководствуется Конституцией, законами Украины, актами ВР, Кабмина, указами президента и министра обороны Украины. В свою очередь Минобороны не руководствуется в своей деятельности распоряжениями начальника Генштаба, соответственно, Степан Полторак вполне вправе разделить ответственность за Балаклею и Калиновку с Муженко.

Требования «пустить кровь» Министерству обороны поутихли после того, как нардеп от «Народного фронта» и советник главы МВД Антон Геращенко заявил, что должна полететь голова Муженко.

«То, что произошло на складе боеприпасов в Калиновке – это военная катастрофа, ответственность за которую должны понести не «фунт» и не «стрелочник», а Глава Генерального Штаба ВСУ Виктор Муженко и его заместитель, отвечающий за сохранность военных складов», - отметил Геращенко.

Позже о персональной ответственности Муженко заявил и нардеп от БПП, секретарь парламентского комитета по вопросам нацбезопасности и обороны Иван Винник.

Наконец гневным спичем в адрес Генштаба разразился секретарь СНБО Александр Турчинов.

«Для меня принципиальной, и об этом я говорил на заседании военного кабинета, является ответственность. Начиная от начальника Генштаба и по всей вертикали тех, кто отвечает за оборону нашей страны», - отрезал он.

Однако сам Муженко просто так тонуть не собирается. Во-первых, начальник Генштаба трактует события в Калиновке следующим образом: «Враг напомнил, что идет война». То есть нужно искать диверсантов из стана врага, взорвавших склад, а не списывать ЧП на халатность Генштаба.

«Для тех, кто еще не понял – обвинить меня, моих подчиненных в бездеятельности не удастся. Назначить крайних не выйдет», - резко отметил Муженко, добавив, что «для управления Вооруженными Силами выстроена четкая вертикаль с Верховным Главнокомандующим во главе». То есть ответственность, исходя из заявления Муженко, должна распределиться равномерно, а не упасть грузом только лишь на него.

Уйдет ли Муженко

Экс-заместитель начальника Генштаба Игорь Романенко в разговоре с «Апострофом» отметил, что, «не завершив до конца расследование, делать такие заявления (об отставке Муженко, - «Апостроф») – ангажированный политический подход».

«Принесение ритуальной жертвы — это самый простой путь к медийному или публичному удовлетворению, - добавляет «Апострофу» член комитета ВР по вопросам нацбезопасности и обороны Александр Бригинец. – Каждый раз, когда что-то происходит чрезвычайное, появляется множество людей, которые начинают требовать отставки первого лица. Вспомним хотя бы ситуацию с главой МВД Арсеном Аваковым. Когда на каком-то из уровней полиции что-то произойдет, все сразу говорят об отставке Авакова. Никто из чиновников, конечно, не идеальный, но хотелось бы дождаться результатов расследования, чтобы оценить степень вины каждого».

Политический эксперт Международного центра перспективных исследований Игорь Петренко уверен, что дело действительно в политике. Единственный нюанс: почему голоса об отставке Муженко впервые прозвучали именно из стана «Народного фронта»?

«Несмотря на то, что у нас коалиционное объединение, состоящее из двух основных субъектов - «Народного фронта» и «Блока Петра Порошенко», которые друг без друга не могут иметь всю полноту власти - между ними всегда возникают конфликты, - поясняет «Апострофу» Петренко. – Ситуация в Калиновке — это явная возможность ослабить позицию президента, ведь он в этом коалиционном союзе диктует главные условия: по его желанию был отправлен в отставку Арсений Яценюк, назначен Гройсман. Например, ситуация с Саакашвили и бездействие Авакова из этой же истории: они прекрасно понимают, что Саакашвили будет сейчас кошмарить президента и это улучшает позиции «Народного фронта» для торгов по поводу кадровых назначений, финансов и других важных вопросов. ЧП со взрывами – непосредственная ответственность президента как верховного главнокомандующего. Президент назначает министра обороны (вносит его кандидатуру в Верховную Раду, также глава государства своим указом назначает начальника Генштаба, - «Апостроф»)... Поэтому депутатам из НФ выгодно ослабить позиции президента. Особенно сейчас, когда в БПП четко заявили, что они не согласны объединяться в одну партию по принципу 50 на 50, а, например, 70 на 30 в связи со своим лучшим электоральным положением. Соответственно любая такая ситуация играет на руку фронтовикам. Они могут сказать: «Петр Алексеевич, вы хотите оставить Муженко? Тогда давайте договариваться».

«Правда, у Муженко есть все шансы удержаться в своем кресле, исходя из украинского обычая не отправлять в отставку чиновников высокого уровня даже после резонансных инцидентов», - добавил «Апострофу» политолог Николай Спиридонов.

У Муженко не просто хорошие шансы, а безоговорочный иммунитет от увольнения. Так считает известный волонтер Юрий Касьянов.

«Отставки не будет. Порошенко не сдаст Муженко. Они очень сильно друг с другом повязаны совместными ошибками в военно-политическом планировании и конкретных операциях, когда они принимали неверные решения, которые привели к поражениям в Иловайске, Дебальцево, Луганском и Донецком аэропортах. Для Порошенко сдать Муженко означает сдать самого себя. Он считает Муженко своим верным вассалом, который, как надеется президент, спасет его в чрезвычайной ситуации. Порошенко не верит Нацгвардии, полиции, а верит только в ВДВ, которые, как обещает Муженко, в случае необходимости смогут встать на защиту «конституционного строя», хотя все понимают, о чем речь», - отметил «Апострофу» Касьянов.

Но, если и предположить, что президент принесет сакральную жертву и отправит в отставку начальника Генштаба, означает ли это, что склады с боеприпасами в Украине перестанут взрываться? Напомним, что после ЧП на военных складах в Новобогдановке в мае 2004 года, в отставку отправили начальника Генштаба генерал-полковника Александра Затынайко и командующего Сухопутными войсками Петра Шуляка. Но арсеналы оружия после этих отставок взрывались еще ни один раз.

Однако экс-заместитель секретаря СНБО Степан Гавриш рассказал «Апострофу», что смысл в отставке начальника Генштаба все же есть.

«Генштаб не обеспечил надлежащую программу по безопасности ключевых военных арсеналов, и спрятаться за диверсией или разгильдяйством местных офицеров уже не удастся. Сегодня Муженко говорит о том, что он не уйдет. Мол, вам ничего не удастся со мной сделать и я тут не причем. Это неправильно, потому что он прямо причем», - заявил Гавриш.

«Эта отставка должна была случиться еще в 2014 году, - добавляет Касьянов. – Другое дело, что в нынешней системе координат, когда все силовые структуры замыкаются на президенте, трудно ожидать, что новый руководитель будет лучше, чем прежний. Назначение начальника Генштаба - это же прерогатива президента, поэтому, безусловно, он будет подтягивать людей не талантливых, а тех, кто демонстрирует безусловную преданность президенту. У общества должен быть определенный пунктик по поводу отставки Муженко. Ведь если мы даже этого не можем добиться, и дальше будут взрываться склады. И никто не понесет за это ответственность».

Информация о материале

Опубликовано: 03 октября 2017