Наближаються вибори у ВР. Підрахуй і Закотибеньки зі всіх сил намагаються проштовхнути закон про двуязичіє – щоб виконати основну обіцянку Януковича. В надрах ПРдонів жевріє мрія про те, щоб азіопнутися. Практично розпочалася передвиборна стадія призначення президента РФ, головним коником якої є собіраніє зємєль. От і активізувалися совки-пятиколонники – то про руцкій мір шрайбають, то у сссрусь надумали нас втягнути, то взагалі анулюють все українське – ви, кажуть, часть вєлікой, і все тут.
Коли прочитати мазню днєпрово-скоролазівської братви, неможливо не помітити, їхні проізвєдєнія чітко відповідать таємним мріям частини ПРдонів та стратегічній лінії нового-старого царя всєя вєлікой. І ще їх об’єднує люта ненависть до України, всього українського, а також якась тупа зверхність. Звідки це в них? Від якої пєчкі пляшут? Чи не від тої, де Ємєля-дурник лежить, пустомелить і чекає на щучьє вєлєніє? Ну, а пєчка ця, вєстімо, має глубокіє корні в руцкой зємлє. А Ємєлі-пустомелі – руцкіє, вєстімо, люди, цим дуже гордують і всіх навкруги зневажають. Особливо народ, серед котрого їм випала доля жити. Їхній дебілізм не дозволяє заглянути в себе, пізнати свої корені а не намагатися обрізати чужі, до яких вони ніколи не приживуться, як би не намагалися. Їм би пишатися тим, що, як сказав Герцен: «Мы довольны тем, что в наших жилах течет финская и монгольская кровь». Їм би прислухатися до слів російського письменника О. Толстого, який стверджував, що «Є дві Русі. Перша – київська має своє коріння у світовій, а щонайменше в європейській культурі. Ідеї добра, честі, свободи, справедливості розуміла ця Русь так, як розумів їх увесь західний світ. А є ще друга Русь-Московська. Це Русь Тайги, монгольська, дика, звіряча. Ця Русь зробила своїм національним ідеалом криваву деспотія і дику запеклість. Ця Московська Русь за давніх-давен була, є і буде цілковитим запереченням всього європейського і запеклим ворогом Європи».
Це не посилання на якісь там кущі чи бузину, що на городі дичкою росте, а на визнаних авторитетів. Так що нє нада нас в ту «русь» нас втягувати, треба б ємелям-пустомелям на сєбя пасматрєть. В волшєбноє зєркальцє познанія.
А ще б гаспадам днєпровскім тихолазам згадати (чи взнати), що термін «Україна» згадується ще в 1187 році в Київському літописі, коли сповіщалось про смерть князя Володимира Глібовича – «о нем Украина много постона»; що князь Берладник приїхав «ко Украйні Галичьской» та багато інших старовинних згадок саме про Україну, а не про щось інше. А також варто б знати, що й за часів козаччини цю таки назву країни офіційно використовували. Сагайдачний писав про «Україну власну, предковічну отчизну нашу», про «народ український» і т. п.
Зарубіжні автори теж цю саму цю назву використовували. Взяти хоча б працю французького інженера Боплана «Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і веденням воєн». Між іншим, термін «Україна» у цій праці є, а от «Рассєя» - нема. Є Московія.
А щодо мови української… «Єйо нікогда нє било» - щось подібне й досі талдичать слабоходи різні дінпровські. А що тоді забороняли царі московські? Чому у 1627 році цар Михайло і патріарх Московський наказали спалити всі книги, надруковані українською мовою? Чому у 1693 році патріарх Московський написав листа до Києво-Могилянської Лаври про заборону будь-яких книг українською мовою? Чому Петро ІІ у 1729 році видав наказ переписати з української мови на російську всі державні постанови та розпорядження? Перелік указів, наказів, законів та підзаконних актів про заборону української мови можна продовжити – від царів до генсеків. То з чим вони боролися? З тим, чого не існує?
Ех, Ємелі-пустомелі, злізьте зі своєї пєчкі і пляшітє від правди, а не від нєї, міфічно-казкової.
