Зібралися емісари орди на термінову нараду – баблодавці тиснуть - рєзультат нужєн, а його нєтуті. От і зібралися, щоб нову тактику придумати, бо без результату баблопотоки можуть перекрити – на що житимуть?
- Давайтє, проаналізіруєм проделанную работу, - почав гаспадін таваріщ Скоробрех, - какую лапшу ми етім хахлам вєшали, і чєво дастіглі.
- Ми ім прєдлагалі клюнуть на славянскій мір, славянскоє єдінство – нє клюют, - продовжив Харкавий.
- Прєдлагалі правільний путь впєрйьод – назад в СССР – нє ідут, казли! - вигукнув Провец.
- А я дажє прідумал ім путь у СССРусь – нє панімают!- гепнув кулаком об стіл Скоробрех.
- Нада прідумать что-то новоє, но такоє, чтоби баялісь. Вот, напрімєр, запугать іх мєстью славянскіх Багов. Я уже пробовал, пака рєзультата нє віжу.
- Да, да! Містікой іх, містікой!
- Я уже пробую внушіть ім, что у хахлов нєтуті свояво егрегора, а у нас єсть.
- А что такоє егрегор?
- Ета када мислі людей сліваются в єдіную енергію.
- І что ета даєт?
- Сілу. Паетому нада ім внушать, что ідьот накачка нашєва русскава егрегора і скоро начньотся воздаяніє тонкого нєматеріальнава плана. Ідьот васстанавлєніє русскава егрегора, он будєт сільон і всєх задавіт!
- І пра гєнєтічєскій код нада гаваріть!
- Нада! У нас он сільон, а у ніх яво нетуті!
- І ваащє, нада побільше езотєрічєскава тумана напускать на етіх казлов.
На тому й порішили. Розійшлися по своїх дзотах воювати далі.
… У кімнаті, де збиралися емісари, раптом щось затріщало, затуманилося. В сірому тумані проскакували іскри, звідти чулися дикий вереск, стогін. Як у калейдоскопі мелькали то бородаті, то скуласті, то косоокі фізіономії, вивергаючи багатоповерхові перлини найбагатшого у світі матюка; в сірому тумані носилися великі й малі числа, складені з маленьких цифр. Вони то стикалися, видаючи тисячі іскор, то мчалися паралельними курсами в космічну даль, то поверталися знову, щоб іскрити… Ну, ніяк докупи забратися не можуть, розсипаються як чужорідні складові.
То егрегор «русской нації» безрезультатно пробував скластися докупи й віднайти її код.
