Можна трохи попоїсти, Трохи подрімати, Книжку потім взяти в руки, Трохи почитати.
Як її читаєш, Наче там якесь точило Бороздить твій мозок, наче Поглиблює думки.
Думку в мозці карбувати - Заняття потрібне,
Бо побільше мислів мати Дуже необхідно.”
“Музіка”. Співає радіотехнік з КПІ Олег Скрипка.
Заздрю. Насаперед - пекарціям та пекаркам. А фанатам – то вже взагалі вобще. Оце як гарно їм буде, зранку надудлитись дешевого за європейськими цінами пивця від самих (!) братів Кличків, потів посцяти десь у чагарнику на Петровській алеї, посунути оле-оле! до гелікопмайданчику, демократично запхатися уп’ятидесятьох (згідно у розрахунками пропускної здатності) у найдорожчу в світі таратайку, злетіти над сивим Дніпром, в повітрі пройти майстер-клас з української мови від самого премє’ра, або навіть від…(якщо поталанить!), вивчити безсмертне Тарасове (Ги!) – ”Редкая птица долетит до середины Днепра”…
Размечтались! Ні, розумію, що серед уболівальників будуть й такі, що знають про Тарасову гору більше, ніж багато з наших. І чому б їм не скористатися євром, щоб уклонитись…
Тому й цілком слушно кажуть:
"Вертолетная площадка на Тарасовой горе нужна для паломничества сюда известных людей со всего мира. Об этом заявила заместитель главы администрации президента Анна Герман в среду в Каневе… "Такая площадка нужна, так как Шевченковское место должно стать местом паломничества не только бедных людей, а и известных людей со всего мира - президентов, премьеров".
…Оце поїду я колись зранку з Видубичей маршруткою до Українки або Трипілля на рибалку (“Я люблю рибалку, закину удочку, клюет…”), раптом чую - щось реве та стогне. Чу! Дніпро наче спокійний.., дивлюсь я на небо та думку гадаю – що воно таке? А дирчить все гучніше. Бля! Гравіцапа?!.. Чи то узор такий? О, пойняв…У вчорашній газеті, в яку завернуті слимаки та мастирка, на першій сторінці: ”В Киеве с визитом находится находится Моамар (Мубарак, Саркози, Чвачупхабон Семнадцатый…)”.
Так їм, так їм, згідно протоколу – ”Вклонися, нєобразований! Шо, страшно літати?! Нічого, ми літаємо і ти літай…”
"Предполагается, что гости чемпионата, которые изъявят желание посетить Шевченковские места, получат возможность побывать на этих знаменитых черкасских землях, поклониться могиле Кобзаря, при этом - со значительной экономией времени на дорогу", - говорится в сообщении.
А! Це тільки ”предполагается” – фу, відлягло…А то я вже уявив, як сто тисяч на гелікоптерах у кросівках та бутсах рвонуть на ту нещасну гору з метою зекономити час…
Дивлюсь на мапу (карту). Київ – Канів: 150 км, час в дорозі маршрутки або мікроавтобуса 2…2,5 години, вартість квитка десь 50 гривень. Так, звісно, розумію - треба відновити автопарк, бо застарів. Скільки там коштує ”Газель”, “Еталон”, “Богдан”…від вітчизняного виробника? Отже, якщо без панбархату та 3D, то 300-400 тисяч гривень. А скільки коштує гелі-коп-майданчик? Та лише 96, правда мільйонів. Ну це “пока”. Беру логарифмічну лінійку (завжди з собою, як і валідол). Скіки-скіки? 250 (двісті п’ятдесят). Це “Богданів”. Ех , Петро…
Поїхали… Ну, тіпа мозгами, якщо вони є…
От дурень! Таке написав. Щоб віпи та на “Богданах”!
Шукаю альтернативи… Колись у совкові часи курсувало безліч “Ракет” та “Метеорів”. Саме таким геніальним створінням розуму ми, студенти, скористалися для першої незабутньої подорожі до Каніва в далекому, здається 1971 році. От якби ці розумники вирішили: “Запускаємо до Евро десяток таких “Ракет”, які зроблять десь у Керчі або Миколаєві, то навіть би я сказав, що тут вони вчинили добре. Ну то таке…
А якщо пофантазувати ще!?
Та за такі гроші та за кресленнями сучасних запорожців та з карпатської деревини та криворізькими сокирами…та кийовські, лемберзькі, донецькі… хлопці збацали би цілу флотилію стародавніх ”Чайок” з гарматами, вітрилами, ехолотами та джіпіесами.
Заплющіть очі… Уявіть, відкриття того Евра, хай йому грець…Від причалів Річкового вокзалу відпливають до Каніва різнокольорові ”Чайки” з такими милими й дорогими кожному українцю назвами: Київ, Львів, Івано-Франківськ, Донецьк, Харків, Житомир, Херсон, Запоріжжя, Сімферополь, Одеса, Дніпропетровськ, Черкаси, Тернопіль, Чернігів, Суми, Рівне, Вінниця, Луганськ, Луцьк, Ужгород, Полтава, Чернівці, Миколаїв, Кіровоград, Хмельницький… Нікого не забув? Бачите, як нас багато!..
(Таки забув - Севастополь! Вибачте, севастопольці!)
…А на веслах – фанати з усього світу, гребуть щосили до мозолів і співають “Реве та стогне…” Наші хлопці, звісно, на такелажі, на рулях, щось смикають, прив’язують, пуляють з гармат, ведуть пісні першими голосами, покрикують на лентяїв, ловлять вітер…
На бортах та вітрилах – логотипи на слогани світових спонсорів – аж очі болять… На набережній - дівчата, жінки, діти, музіка...
А попереду – найвеличезна ”Чайка” з синьо-жовтими вітрилами та тризубом, надпис на борту “Україна”. Ця "Чайка", крім весел та вітрил має ще й моторчика. Бо там віпи, а їм мозолі ні до чого…
Ба! Дивіться, дивіться та вони таки гребуть! Без моторчика…Так, так, гостей впізнаю, президенти, прем’єри…
А де наші? Якісь незнайомі… Чи то узор такий?...
От, розмріявся… А так – реальність. Зиск мають тільки пекарці та пекарки, бо пиріжки з вишнями та вареники з сиром фанати та віпи після вдирання на Чернечу гору таки скоштують…
"Свою Україну любіть,
Любіть її...
Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть"
Т.Г.Шевченко.
