Печерский районный суд г. Киева после перерыва продолжил допрос свидетеля в деле об убийстве народного депутата Евгения Щербаня Игоря Марьинкова, передает корреспондент News24UA.
Свидетель не может пояснить, почему в 1999 году он говорил о $ 3 млн которые, по его словам, получили организаторы и исполнители убийства Щербаня, а на сегодняшнем допросе он называл цифру $2 млн.
Марьинков отметил, что эти сумы похожи, поэтому, по его мнению, нет принципиального значения между ними.
* * *
- Упс!.. Тут три лімона лежало...
- Де?.. Не бачив. Нічого не знаю.
- Ну, як же... Це ж вєщдок!
- Ну?
- Гну! Лімона не хвата!
- Упс!..
- А я шо кажу?
- То шо будемо робить? Це ж вєщдок...
- А я знаю? Мені сказали – три, то я приніс і вам віддав.
- Тільки не нада отут зразу! Приніс... віддав... Хто бачив? Га? Нічого не знаю.
- Ну, блін, у вас тут і суд!.. Ні закона, ні понятій!
- Шо? Ти там чимось не доволєн? Тобі наш суд не нравиться? А може позвати з коридора хіщну птіцу – „грифона”? Вони тобі, як тому Данко, бистро пєчєнь виклюють і почки відбебехають!
- Прометей...
- Не пойняв?.. Шо ти там бормочеш?..
- Прометей, кажу. Пєчєнь которий. А Геркулес тому орлу пір`я, значть, повищипував і в суп. Ну і, значить, вони з Прометеєм ото забухали за досрочне освобождєніє і тим супом з прикоцаного орла закусили. В общем, славно так посиділи пацани на природі, бо то ж десь біля Сочі було. А може то Ахіллес був?.. Не помню точно.
- Ні хера собі... Ти шо, умний?.. Ти звідки це знаєш?
- Та сидів у нас один бібліотекар, то травив вечорами цю античну бодягу.
- Бодягу - поняв, а яку-яку?
- Античну.
- Слухай, свідєтєль, ти мене пугаєш! У тебе в башці багато зайвої інформації. Як ти там у себе її складіруєш? Ти ж диви, оті листочки, шо ми тобі давали, не перепутай у себе в голові з отою бодягою... (клацає пальцями).
- Античною?..
- Во!
- Не боїсь, не перепутаю.
- Не відчуваю уваженія до суду!..
- Та не перепутаю, ви вже не сумлівайтесь...
- Отак краще. Ну, повтори на всякій случай.
- Та скільки можна?..
- Кажи!
- Ну, значить, так (тяжко зітхає) – їхав я якось з бодуна в електричці. Вечором. І один знайомий щипач, у якого були не слабі связі в верхах, бо він знав майбутнього президента, мені каже: тут у мене така гаряча інфа, шо ото Лазаренко і Тимошенко Щербаня заказали. А я йому – да ну? А він мені – точно кажу! А я йому – а всьо же, хто казав? А він мені – це не можна казати, бо я дав слово джентльмена, шо нікому не скажу. Тіки тобі. Отак він сказав. Але пацан надьожний, тріпатись зря не буде, це я ручаюсь.
- Так, добре. За бабки забув сказати.
- Ага. Зараз. Ну, а я пацанчика ото й питаю: а шо воно їм стоїло по бабкам? А він так льогко – три лімона!
- Два.
- Шо?
- Вже два лімона...
- А, ну да, два лімона. А я – купонів? А він – та нє, баксів три лімона. А я - охерєть! Такі бабки! І ото якомусь дурку досталися...
- Так, свідєтєль, не увлєкайся!
- Так як же не увлєкайся, коли такі бабки!..
- Харе! В общем, харашо. Ну, шо, подсудімий, пішли в зал?
- Як тоість, - подсудімий?.. (оторопіло)
- Шутка! Це шоб ти не забувався. Ну, ладно, харе цьої бодяги. А зараз наша доблесна орденоносна птіца „грифон” розправить свої крила, випустить свої когті і понесе нас з тобою на цих крилах в царствіє справедливості, добра і правосудія!
