Голова Transparancy International Хосе Угас не справляє враження супермена: простий і усміхнений, замість дорогого годинника на руці – хіпстерські фенєчки. Загалом дуже легка людина в спілкуванні. Він ніколи не був держслужбовцем. Однак незважаючи на зовнішню простоту – принциповість та чесність саме цієї людини змінила хід історії цілої країни.
Хосе Угас – один із найголовніших антикорупціонерів Перу.
Він посадив на 25 років президента, який призначив його, а разом з ним голову Служби національної розвідки, голову Верховного суду та генерального прокурора. Менш ніж за 1,5 роки роботи на посаді спеціального прокурора він розслідував близько 250 справ проти високопосадовців Перу та повернув у країну сотні мільйонів награбованих грошей.
А почалося все, коли в Перу вибухнув гучний скандал навколо появи відео, на якому довірена особа президента Монтесінос бере хабар. Як і годиться, відразу було прийнято рішення створити спеціальну групу, що розслідуватиме цей факт корупції. Тим не менш, на питання: «Так що, на це було політична воля?» – пан Угас сміється: «Звичайно ж ні, вони хотіли показуху».
Про те, як при повній відсутності політичної волі можна запроторити за ґрати все керівництво країни, – Хосе Угас розповів нам сам.
Через 9 днів після мого призначення президентом ми відкрили справу проти нього
– Розкажіть, будь ласка, як ви стали борцем із корупцією?
– Коли в Перу вибухнув скандал, мені подзвонив мій сусід, який на той час був міністром юстиції, і запропонував зустрітися. Я знав його давно, адже він був професором в університеті та навіть колись викладав у мене. Він зайшов до мене в гості і запропонував прогулятися по вулиці, попросивши при цьому залишити телефон вдома. «Монтесінос усіх прослуховує, усе чує, тому треба бути дуже обережним», – сказав він.
На той момент я працював в адвокатській фірмі, вірніше, був її співвласником з декількома партнерами, і ми спеціалізувалися саме на кримінальному праві.
Він запитав мене, чи не хочу я стати спеціальним прокурором у справі розслідування щодо Монтесінос. Я сказав, що не очікував, але можу.
Єдине, чого я не хотів, – це йти на державну службу. Тому сказав, що готовий робити все безкоштовно, у якості радника.
– Але ви все ж таки стали прокурором?
– Так, наступного разу він повернувся через декілька днів, сказав, що поговорив з президентом, і той хоче, щоб я очолив цю спецгрупу зі спецрозслідування.
Ми поїхали до президента разом, міністр представив мене – і знаєте, що президент зробив? Відразу вийшов на прес-конференцію.
Фактично, мене підставили. Адже поки ми говорили з президентом Фукіморі, в іншому залі вже збиралися ЗМІ на прес-конференцію, на якій він мав мене представити. Я ж про це нічого не знав.
І ось він просить мне пройти в іншу залу з ним, ми виходимо – а там величезна кількість журналістів, камер...
– І що ви говорили журналістам?
– Нічого, говорив виключно він. Сказав, що вже порушено справу проти Монтесінос, і я буду займатися її розслідуванням. Він говорив, що ця справа про корупцію обов'язково буде розслідувана, а винні покарані, що в мене будуть необмежені можливості та підтримка.
Я був у шоці. Адже справи де-юре ще навіть не було, я не бачив жодного документа, який міг би довести чиюсь провину.
Тому перше, що я зробив, після того як вийшов з тієї прес-конференції – подзвонив знайомій, яка спеціалізувалася на піарі й запитав, що мені робити. Вона сказала: скликати свою прес-конференцію.
І от за 2 години після прес-конференції президента я скликав свою власну, де сказав, що насправді президент не зовсім правильно описав ситуацію – справи ще немає, ми тільки починаємо вивчати документи.
Ви знаєте з, якими заголовками на наступний день вийшли всі газети? – «Президент збрехав. Справи проти Монтесінос немає».
– І після цього вас не звільнили..?
– Ні. Хоча дуже хотіли. Через 2 дні після цього мені знову подзвонив мій друг – Міністр юстиції і сказав, що президент Фукіморі дуже злий і хоче мене звільнити. Це був п'ятий день, як мене було призначено на посаду.
Я відповів: окей, де мені поставити підпис під звільненням?
Він сказав, що не дасть мене звільнити, що він поставив умову президенту: якщо той звільнить мене, то він і сам піде.
Президент відступив і дав нам далі працювати.
– Як сталося так, що ви почали розслідування проти самого президента, який вас призначив?
– Через кілька днів (після призначення на посаду очільника спецгрупи зі спецрозслідування – авт.) на телеканалах з'явилося відео, на якому президент дякує брату тодішнього найвідомішого наркобарона світу Пабло Ескобара, пізніше вбитого – за підтримку його передвиборчої кампанії на 1 мільйон доларів.
Що я зробив – я знову зібрав прес-конференцію, на якій сказав, що ми відкриваємо справу проти президента країни.
Наступного дня, після того як я вдруге вийшов на прес-конференцію, через 9 днів після мого призначення, – президент сів на літак і втік з країни.
– Тобто через те, що ви заявили, що починаєте проти нього розслідування, він втік з країни?
– Я не можу так стверджувати.
Тоді в країні був колапс. Люди вийшли на вулиці, уряд весь пішов у відставку, президент втік.
Прийшов новий уряд, який дав зелене світло на розслідування справ по колишній владі – при тому, що частина вже нової влади була замішана в корупції з Монтесінос.
СВІЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД МИ СТВОРЮВАЛИ З НУЛЯ, АЛЕ ПІЗНІШЕ ЦЕ ДАЛО РЕЗУЛЬТАТИ
– Як вам вдалося уникнути політичного впливу на розслідування та суддів?
– У нас було повністю автономне антикорупційне розслідування, прокуратура та суди.
У мене на той час було 6 прокурорів, які вели справи, та 6 суддів, які видавали на ці справи всі дозволи.
Ми знайшли нових доброчесних молодих суддів з різних частин країни, яких не було помічено ні в яких корупційних скандалах. До речі, майже всі вони були жінками. З шести суддів – 5 було жінок, так само і серед прокурорів було 5 жінок та 1 чоловік.
Дуже важливо, щоб це були незалежні органи – окрема незалежна система, від початку і до кінця: розслідування, прокуратура та суд.
Щоб ніхто з політиків не мав на нього впливу.
Ми свій Антикорупційний суд створювали з нуля, але пізніше це дало свої результати. Ми виграли всі справи, по яким вели розслідування.
– Чи можете ви сказати, що зараз більшість суддів в Перу – чесні?
– Відсотків 30% все одно зав'язані в корупції, це показують наші дослідження, як Transparancy International. Але більшість – це нові люди, нового формату, освічені та чесні.
Тим не менш, для спеціальних антикорупційних кейсів, пов'язаних з ТОП-посадовцями, потрібен свій спеціальний суд.
– Як вам вдавалося зібрати необхідні докази, довести справи до кінця?
– Нам пощастило, оскільки Монтесінос фільмував усі хабарі, які давалися.
У спецслужбі була спеціальна кімната, обладнана камерами, у якій вони завжди давали хабарі. Вони навіть камери спеціально розміщували з різних ракурсів, щоб добре було видно людину. Камери були всюди: за дзеркалом, вмонтовані в світильник, всього десь штук 7. Спецслужба завжди продумувала, хто де сидить, і таким чином було все відео, хто отримував хабарі.
Тобто в нас були відеодокази по всім чиновникам.
Ми працювали тільки над однією справою. Спочатку я був призначений державним обвинувачем по справі по Монтесінос, а потім вже й по Фуджіморі. Усього було близько 250 справ, пов'язаних із ними, які ми розслідували впродовж 14 місяців.
– Чи співпрацювали ви з міжнародними правоохоронними органами, чи створювали якісь спільні робочі групи?
– Звичайно. Співпрацювали з ФБР, з урядами різних країн, це було дуже важливо. Вони допомагали в розслідуваннях, і з деякими ми навіть заприятелювали.
– Чи здавали корупціонери один одного?
– Звичайно. Тільки так ми змогли взяти багатьох високопосадовців.
Для цього ми прийняли спеціальний закон, який дозволяв угоду зі слідством.
Ми пропонували людині замість 25 років тюрми – наприклад, 12, але за умови, що він дає слідству всі прізвища, документи й докази.
Цей інструмент спрацював якнайкраще.
– Які ще антикорупційні закони ви приймали?
– Всього було три основних закони: угода зі слідством, зняття недоторканності з високопосадових чиновників та скорочення строків розгляду клопотань прокурорів в суді.
Розгляд наших клопотань суддями могла тривати декілька місяців. За цей час фігуранти справ просто втікали з країни. Тому ми скоротили законодавчо розгляд наших клопотань до декількох годин і продовжили їх дію до декількох тижнів.
– Скільки часу зайняло у вас прийняття необхідних законів?
– Усі необхідні зміни в застарілий Кримінальний кодекс ми змогли внести за один тиждень.
У країні був хаос, всі повтікали – і я прийшов до конгресу з новим Міністром юстиції з конкретними пропозиціями, що треба прийняти. Тоді всі боялися нас і погоджувалися на ці зміни, бо ніхто не хотів виступати проти і стати черговим фігурантом нашого кримінального розслідування.
Усі боялися, що якщо виступатимуть проти, то це буде свідчити про їх причетність до справи Монтесінос, і що я почну розслідування проти них.
Головний рецепт для України – три речі: незалежність, незалежність та незалежність. суддів, прокурорів, всього слідства
– Чи переслідували вас, намагалися колись дати хабар?
– Хабар – ні, але було багато дискредитаційних матеріалів.
Проти мене було порушено близько 75 кримінальних справ – здається, всі органі в державі розслідували мою причетність до торгівлі наркотиками, зброєю, якоїсь корупції. На мене завели кримінальні справи майже по всім статтям Кримінального кодексу, які є в моїй країні.
В моїй машині знаходили бомбу, і коли я працював на посаді, мого сина намагалися залякати, зустрівши його по дорозі в школу.
Утім, уся моя команда мала персональних охоронців, яких нам виділила держава.
Найсмішніше, що через місяць після того, як нам дали цих державних охоронців, ми почали розслідування щодо їх керівника – і в результаті його посадили. Він теж був пов'язаний з Монтесінос.
– Чи пробували вас дискредитувати?
– В одній з газет, яка належала Монтесінос, щотижня виходила стаття з моєю фотографією на обкладинці. Чого тільки не писали: і що я пов'язаний з наркокартелями, і торгую зброєю, навіть писали, що начебто в них є фото, де я нюхаю кокаїн разом з Монтесінос. Писали, що в мене начебто стосунки з моєю асистенткою...
Одну із таких публікацій використав конгресмен, пов'язаний із Монтесінос, щоб почати проти мене розслідування.
На той час ми вже мали кримінальну справу проти цього конгресмена – він завозив контрабанду на своєму «Ягуарі», і ми це довели та посадили його.
– Чи співпрацювали ви з медіа? Взагалі, чи важлива співпраця з журналістами в такій роботі?
– Я щомісяця звітував перед міністром юстиції та президентом – відсилав звіт. І регулярно, щомісяця виходив до медіа та розказував, як просуваються справи.
Пізніше така відкритість мені дуже допомогла. Коли той конгресмен, про якого я вам розказував, вирішив ініціювати розслідування проти мене – мене дуже підтримали журналісти, навіть люди вийшли на вулицю. Перед парламентом на площі був величезний мітинг в мою підтримку.
– Як ви ставитеся до того, що корупцію приписують тільки країнам третього світу, мовляв в розвинутих країнах цього немає?
– Коли заможні країни говорять про нас, про вас – країни третього світу – про те, що ми корумповані, я завжди кажу що це – танець для двох.
Гроші від корупції опиняються в Лондоні, у Швейцарії, у Ліхтенштейні.
Тобто, в розвинутих країнах теж є корупція. Просто там вона існує в інших формах. Вона перетікає з наших країн в розвинуті –і всі начебто цього не помічають.
– Ваш головний рецепт для України.
– Три речі: незалежність, незалежність та незалежність.
Суддів, прокурорів, всього слідства.
Коли люди в антикорупційні правоохоронні органи чи судді призначаються урядом або президентом – про яку незалежність може йти мова? Цього не має бути.
Наведу приклад вашого нового агентства з превенції корупції. 11-та стаття говорить про те, що воно – незалежне, стаття 8 – про те, що агентство підпорядковується Кабінету Міністрів.
Такого не може бути. Суперечність закладено в самому законі.
