Особливість виборів-2010, що встигла стати поганою традицією: мінімум інформаційного впливу і максимум нормативного. Якщо простіше, нас віртуально тицяють носом в різні опції вибору, із різною мірою вправності уникаючи раціональних пояснень, чим ті опції відрізняються. Найтехнічніший з технічних учасників перегонів-2010 - програма Adobe Photoshop.
Потреби тих, хто хоче простого або ще простішого електорального повідомлення вдоволено з перевищенням в кілька разів. Чарівні працюють. Вони почують кожного, хто добре піддається їх позитивним чарам. І захистять від злих чарів суперників. Канонічна магія переможе вульгарну поганську ворожбу. Але, будь ласка, без нашої участі. Ми ж переважно зосередимось на інформаційних потребах іншої частини виборців.
Хоча громадяни мають однакове право голоса, водночас існує далекий від рівномірності розподіл впливів. І так само далека від рівномірності репрезентація інтересів різних соціальних груп. Отже, принаймні дехто може стверджувати, що в них є свій кандидат; наскільки обгрунтовано, то вже наступне питання. Решта вагається у виборі між однозначно чужими.
На що варто звернути увагу тим, хто потребує додаткової інформації? Зокрема, на відмову сімнадцяти з вісімнадцяти кандидатів допомогти їм визначитись. Принаймні, чітко з'ясувалось, наскільки зазначені 17 кандидатів (не)поважають виборців. Відповів на сформульовані учасниками проекту Правильні Питання тільки Олександр Мороз, з чим можна ознайомитись тут.
Але деякі інші чинники також варті уваги.
Президент як топ-менеджер і символічна фігура
Не перший, але і не другий Президент Кравчук отримав строкату та суперечливу символічну спадщину, нашвидкоруч зліплену з авторитету посади першого секретаря ЦК КПУ та підкресленої персональної поваги до Михайла Грушевського. Менеджера території, затверджуваного з Кремля; майже прямого наступника заслуженого україножера Щербицького. І продовжувача справи порядної благонаміреної людини, яка провалила все, що тільки могла провалити.
Наступний Президент Кучма, попри відомі недоліки його політики, на початку роботи значно збільшив авторитет посади. Так, він їздив на килим в Москву, як радянський партгоспкерівник. Але не дозволив себе легко скинути, як Грушевський; хоча часто розчаровував і дратував тих, хто помилково сприймав його як вірного васала. І, головне, Кучма зміг створити Систему. Частково зліплену з уламків радянщини, частково все-таки пристосовану до реалій суверенної України. Президенту почали приписувати майже всемогутність, і саме це, згідно емпірічного Закону збереження кількості гетьманів на душу населення, дало один з поштовхів протестам. Спочатку проти К. як посадової особи, а потім проти “кучмізму” як системи.
Висловлюючись метафорично, в 1991-1993му Україна мала вікно можливостей завбільшки з пів-стіни. Тільки з побитими шибками. Звідти відкривався красивий краєвид і дув перманентний холодний протяг. Леонід Данилович (“скажіть мені, що збудувати”) замість замінити скло на ціле, заклав віконницю цеглою. А потім найняв криворуких халтурників, що намалювали на кладці візеруночок з розанів. Маленький вентиляційний отвір в кутку вікна лишився суто випадково. Бо будівничі побили чи вкрали пару призначених туди цеглин. Від наступного президента в 2005му можна було раціонально очікувати двох протилежних речей:
- або остаточного перекриття вентиляції і перемалювання розанів, відповідно до логіки розбудови системи;
- або відновлення вікна, бажано, з цілими шибками, відповідно до логіки розвитку соціума.
У Віктора Андрійовича вийшов... проміжний варіант. Але годі метафор...
Поєднання побутових уявлень про президентову всемогутність та Ющенка-як-надію-нації дало мабуть найбільший в історії України рейтинг чинного керівника на початку 2005го року. Що поступово знизився до рейтинга Кучми-2. Тут можна вирізнити три групи чинників:
- політреформа-2004, що зменшила повноваження П.
- непослідовність дій самого Ющенка
- різновекторні і взаємосуперечливі дії оточення П.
(Тут ми поки не враховуємо чинників інформаційної війни, що велась з метою дискредитації державної влади України; але хіба самі посадовці утримувались від дискредитуючих владу кроків? І хіба не вони постачали великими ящиками витратні матеріали для інформаційних вояків? Як проти своїх колег, так і проти самих себе.)
Отже, наймаючи топ-менеджера з досвідом роботи на посаді Президента, прем'єр-міністра, або голови Верховної ради, варто звернути увагу, наскільки претендент впорався з роботою. А в чому, на жаль, провалив її. Також, як мінімум, варто звернути увагу на бачення кандидатом опцій збільшення (зменшення) своїх повноважень.
Зокрема, Тимошенко відверто називає політреформу-2004 помилкою та у разі перемоги збирається повернути собі повноваження Кучми. Ющенко збирається протягом 100 днів прийняти нову Конституцію, що у разі успіху теж збільшить його повноваження. Чи виникне в інших кандитатів потреба в фактичній ліквідації посади Президента, зведення його функцій до суто символічних? Чи, навпаки, в розширенні до майже диктаторських? Риторика кандитатів на цю тему є різною. Але політик, який іде до влади з метою її добровільно віддати - птах дуже рідкісний.
В будь-якому випадку, символічна складова інституту президентства навряд кудись зникне повністю. Лідерство, харизма - абстрактні поняття, що набувають конкретного значення лише в спільноті та лише згідно з способом її функціонування. Отже, аналога російського Доброго Царя, що в пориві специфічної доброти здатний вбити власного сина, в Україні не буде. Як не буде аналога європейських монархів, що добровільно обмежили себе, погодившись царствувать, але не правити.
Обмеження розбудови системи а.к.а. “державотворення” є наслідками об'єктивно спостережуваної структури соціума. Саме нехтування законами функціонування соціума призвело до збоїв системи, відомої як кучмізм. Кому не шкода країни для сумнівних експериментів, може спробувати “спочатку нагодувати людей, а потім дати їм культуру”. Включно з культурою виробництва і культурою споживання. Наче це просто схожі за призначенням пакети. Один - з гречкою, другий - з гречаною вовною.
Внаслідок правління засадничо некультурної влади країні довго буде гикатись. Від некультурно заробленого і спожитого; зокрема, від пожадливо нахапаних і бездарно витрачених кредитів. Якщо наступний Президент буде людиною в поганому сенсі маргінальною, це вплине не тільки на плей-лісти радіостанцій в бік збільшення частки “попси-і-блатняка”. Також це вплине і на безпеку кожного жителя України, і на стан економіки.
В наступній і заключній частині цих нотаток автор спробує класифікувати кандидатів в президенти за кількома ознаками та, зокрема, порівняти складові їх програм, що стосуються відродження та розвитку української культури (це Правильне Питання №5, що набрало 56% голосів громадянських активістів).
