За останні три роки майбутнє реформи ринку природного газу ще ніколи не було настільки неоднозначним.
19 вересня останні два незалежні члени Наглядової ради НАКу заявили про свою відставку. Пол Ворвік та Маркус Річардс пояснили своє рішення зростанням політичного втручання в діяльність Нафтогазу. «На жаль, це стає очевидною нормою», — написали вони у листі на ім’я Голови Правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва.
Окрім цього, незалежні директори окреслили інші питання, про які вони говорили ще у березні та квітні цього року, коли стало відчутно, що прогрес забуксував. Зокрема, вони відзначають посилення втручання уряду в діяльність Укртрансгазу та Укргазвидобування.
На екстреній прес-конференції, скликаній 20 вересня менеджментом Нафтогазу, Андрій Коболєв перерахував, чим може закінчитися нинішня ситуація. По-перше, Нафтогаз не зможе залучати кошти в міжнародних банках. По-друге, під загрозою зриву виконання Програми 20/20, якою передбачено зростання видобутку газу.
І, по-третє, під загрозу поставлено основний козир України у переговорах з ЄС та у спорі в Стокгольмському арбітражі — справжній анбандлінг ГТС України та, як наслідок, збереження транзиту.
Анбандлінг — один з ключових принципів регулювання електроенергетики та нафтогазової галузі. Суть його полягає в тому, що власник інфраструктури може займатися діяльністю, пов'язаною з її управлінням, але не може одночасно бути суб'єктом суміжного ринку — продавати або виробляти ресурси.
Нащо Україні анбандлінг
Відокремлення ГТС має дві стратегічні мети. По-перше, Україні потрібно працювати над збереженням транзиту після закінчення дії у 2019 році контракту з Газпромом. А збереження транзиту є можливим у випадку, якщо Європа буде зацікавлена в українській ГТС.
Це станеться лише тоді, коли Європа буде довіряти новому операторові ГТС. Довіру, у свою чергу, можна забезпечити виключно шляхом залучення до консорціуму з управління ГТС європейських компаній.
За словами голови правління НАКу Андрія Коболєва, інтерес до ГТС проявляють чотири міжнародні компанії. Відомо, що учасниками консорціуму хочуть стати компанії з Італії та Словаччини.
Такі компанії прийдуть, якщо оператор ГТС буде прозорою компанією з міжнародними стандартами управлінням, а умови її роботи на ринку відповідатимуть європейським нормам і правилам.
Отже, щоб зберегти транзит, потрібно виконати «домашню» роботу — зробити компанію з якісним управлінням і створити прозорі умови її роботи без політичного тиску.
Про що йдеться? Новий оператор повинен відповідати вимогам Третього енергетичного пакету та Закону про ринок природного газу.
По-друге, збереження транзиту територією України важливе з огляду на фізичну безпеку країни. Москва, розуміючи необхідність використання ГТС України як маршруту експорту свого газу в Європу, не буде ризикувати її безпекою.
По-третє, не менш важливим фактом є те, що втілення в життя плану анбандлінгу, на якому наполягає Нафтогаз, є запорукою перемоги України над «Північним потоком 2» у Стокгольмському арбітражі.
Отже, прозорий процес відокремлення газотранспортної системи — козир України на міжнародному газовому ринку.
Натомість, збереження статус-кво означатиме продовження корупційних схем в Укртрансгазі та задоволення майнових інтересів корупціонерів, які звикли сидіти на газових потоках.
Провалля у 5 років
Анбандлінг в Україні триває уже п'ятий рік поспіль. Країна зобов'язалася провести відокремлення функцій транспортування газу ще після приєднання до Договору про заснування Енергетичного співтовариства у 2011 році.
Щоправда, перші реальні кроки було зроблено лише у березні 2014 року, коли Кабінет міністрів рішенням №375-р визнав Секретаріат Енергетичного співтовариства ключовим партнером у процесі анбандлінгу. До процесу приєдналися й інші міжнародні партнери та донори України: ЄС, МВФ, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.
Закон України «Про ринок природного газу», прийнятий у 2015 році, на законодавчому рівні поставив вимогу відокремити оператора ГТС від функцій з видобутку та постачання природного газу. Згідно із ним, на підготовку до анбандлінгу давався рік — до 1 червня 2016 року анбандлінг мав би закінчитися.
Однак, процес дуже швидко почали затягувати.
Після майже річного застою у червні 2016 року Кабмін ухвалив постанову №496, якою визначив конкретний перелік дій, які потрібно виконати для проведення анбандлінгу. Знову ж таки, основна «домашня» робота мала бути виконана до жовтня 2016 року профільним Міністерством енергетики та вугільної промисловості. Однак, плани знову було зірвано.
Замість цього уряд вирішив провести анбандлінг «на папері», шляхом виведення Укртрансгазу з управління Нафтогазу в підпорядкування Міністерству економічного розвитку і торгівлі. Рішення одразу ж розкритикували в Секретаріаті Енергетичного співтовариства як таке, що не відповідає європейському енергетичному законодавству та суперечить раніше затвердженому плану анбандлінгу.
Передача новоствореному оператору ГТС акцій замість активів — це згубний крок, адже Україна отримає токсичний актив, який не зацікавить жодного західного інвестора. Країна втратить можливість стати надійним газовим партнером, а наслідки цього будуть катастрофічні: втрата транзиту, робочих місць і багатомільярдних надходжень у бюджет.
Що б там не хотіли в уряді чи Адміністрації Президента, саме в такій послідовності це можна втілити в життя: анбандлінг Нафтогазу, залучення міжнародного партнера (-ів), перенесення точки прийому та збереження транзиту.
Не поділили активи
Хоча остаточне рішення Стокгольмського арбітражу вже не за горами, основні сторони анбандлінгу продовжують зволікати. Міненерговугілля, яке б мало підготувати перелік активів для передачі новому операторові ГТС, який, до речі, знаходиться у підпорядкування цього міністерства, так і не підготовлений.
Натомість, віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон та міністр енергетики Ігор Насалик звинувачують в усьому Нафтогаз, що нібито саме НАК має скласти список активів.
Насправді держкомпанія має лише одне завдання — передати майно УТГ в управління компанії «Магістральні газопроводи України» (далі - МГУ), яка буде новим оператором ГТС. Сторони погодилися: це відбудеться лише після набрання чинності рішенням у Стокгольмі. Решта завдань підготовчого періоду — робота профільного міністерства.
Як доказ наведемо п. 4 постанови КМУ №496, де чорним по білому написано, що робота із підготовки переліку активів ведеться Міненерговугілля за участі Мінекономрозвитку і має бути завершена до жовтня 2016 року.
Щоправда, потім прийняли зміни і відсунули дедлайн до кінця січня. Оскільки Міненерговугілля буде координуючим органом нового оператора ГТС, то саме це міністерство має виконати весь обсяг підготовчої роботи. Нафтогаз має лише погодити цей список.
Про відсутність списку говорять і в Нафтогазі: «У той же час, Нафтогаз досі не отримав переліку активів, прийнятих до відома на засіданні Кабінету Міністрів 14 червня 2017 року. Нафтогазу невідомо про затвердження або незатвердження такого переліку Секретаріатом енергетичного співтовариства».
Не чекаючи, Нафтогаз самостійно направив Міненерговугілля перелік активів, яких, за повідомленням НАКу, буде достатньо для забезпечення функціонування оператора ГТС.
Невирішеним залишається питання непрофільних активів УТГ. Зокрема, на балансі компанії є філія «Агрогаз», яка об'єднує два сільськогосподарські комплекси у Луганській та Дніпропетровській областях, тепличне господарство на Івано-Франківщині та вісім баз відпочинку.
Згідно із планом анбандлінгу, УТГ, а в майбутньому й МГУ, мають позбутися всіх непрофільних активів, але куди подіти «Агрогаз», і що буде з цими активами — поки що невідомо. Та й за великим рахунком питання таке ще не піднімалося, тоді як остаточний час на відокремлення оператора з транспортування газу невпинно спливає.
Володимир Кістіон зі свого боку стверджує, що план анбандлінгу виконаний на 90%. Проблема лише у тому, що решта 10% найважливіші для створення непідконтрольного органу.
З ним не погоджується директор з розвитку бізнесу НАКу Юрій Вітренко. Він заявив, що з плану відокремлення ГТС виконаний лише один пункт і то не зовсім законно.
«З плану анбандлінгу тільки один пункт виконаний в повному обсязі. Все інше не було зроблено або зроблено не у відповідності до чинного законодавства. Наприклад, компанія «Магістральні газопроводи України» створювалася з порушенням вимог закону», — каже він.
Ціна незалежності ГТС
Плани, які сьогодні активно обговорюються в уряді, нічого спільного з заявою Петра Порошенка про необхідність анбандлінгу не мають. Це виглядає як простий переділ ресурсів на користь багатих і впливових під ширмою благородних намірів змінити систему на європейський манер.
Хоча відсутність незалежного оператора ГТС дорівнює втраті мільярдів. На думку директора Центру досліджень енергетики Олександра Харченка, через зрив анбандлінгу Україна до кінця 2019 року втратить сумарно 20 млрд дол.
Для порівняння: це 23% щорічного бюджету України. Цих коштів вистачить на 8 військових бюджетів України. Проте, замість того, щоб спрямувати кошти військовим, на освіту чи медицину, у разі втілення такого сценарію гроші осядуть в кишенях корупціонерів, як це зазвичай траплялося за останні 26 років.
На початку вересня європейці чітко заявили: провал анбандлінгу Нафтогазу означатиме припинення транзиту територією України.
«Я вірю, що анбандлінг, незалежний регулятор і прихід європейських компаній з високою репутацією в Україну, щоб оперувати цією інфраструктурою, — це дуже важливе», — наголосив віце-президент Європейської комісії з питань Енергетичного союзу Марош Шефчович.
Хоча в ЄК кажуть, що «Європа не підтримує будівництво ПП2», ніхто в Брюсселі не буде миритися з відсутністю незалежного оператора ГТС в Україні. Час вийшов!
Ще раз хочеться наголосити: сильна і незалежна ГТС — це гарантія того, що Україна збереже статус транзитної держави. Лише за рахунок анбандлінгу та залучення міжнародних енергетичних компаній до управління ГТС можна зупинити «Північний потік 2».
Це не просто сподівання — це пряма відповідь ЄС. Це саме та гра, де буде один переможець: українська ГТС або ПП2.
