В українських студентів якесь викривлене розуміння Міжнародного дня студентів. Його перетворили на черговий привід розслабитись, відсвяткувати. Чи не в кожному українському виші до цього дня готують вечірки, нічні клуби змагаються між собою на кращу шоу-програму.
Насправді це ніяке не свято. 17 листопада є траурним днем для студентства.
У 1939-му в окупованій німцями Празі було побито сотні студентів, кілька молодих людей страчено. Так трагічно закінчився протест чеських студентів проти окупації.
Тож День студента – це привід згадати звірства нацистів та сміливість студентів.
Ми ж навряд чи колись будемо влаштовувати народні гуляння на честь побиття студентів Євромайдану. То чому святкуємо більш трагічну подію за участі чеських студентів?
У всьому світі 17 листопада – це привід для молодих активістів нагадати про боротьбу за права студентів.
Цього дня Українська правда хоче звернути увагу українських студентів на кілька вітчизняних ініціатив, на прикладі яких інші молоді активісти можуть вчитися відстоювати свої права.
Драгоманівці проти ректора
Ця історія почалася одразу після Революції Гідності. Голова Студентської ради Національного педагогічного університету ім. Драгоманова Лев Левицький згадує, що кістяк групи сформувався саме на ЄвроМайдані:
– Під час Майдану у нас працював Страйком. Два наші студенти входили навіть до Ради Майдану. По завершенні Революції Гідності ми вирішили розвивати країну зі свого будинку, зі свого дому, зі свого університету. Тому пішли у формальні органи – до Студентської ради.
У 2014-му Левицький був активістом Студради. Пізніше очолив студентську профспілку.
З перших днів своєї громадської активності в університеті драгоманівці наголошували на правах студентів. Після перших перемог, як-от цілодобовий доступ до гуртожитку, почали ставити серйозніші питання, зокрема, про умови функціонування бізнес-структур в університеті. У відповідь представники адміністрації почали ставити студентів «на місце»: не ваша справа, не лізьте.
У лютому 2016-го почалася активна фаза протистояння студентів та ректора.
Після візиту до університету міністра освіти Сергія Квіта був звільнений перший проректор, який зосереджував на собі усі фінансово-господарські питання. На нього ректор «просто повісив усіх собак», вважає Левицький.
Новопризначений проректор, хоч і був давнім соратником ректора Віктора Андрущенка, але одразу подав запит на міністерство про проведення повного аудиту університету. Через таку «зраду» і цей проректор був звільнений.
Але подібний запит направили й драгоманівці. Через це ректор налаштував проти них студентів.
– По суті, адміністрація влаштувала розкол серед студентства, – згадує Левицький.
Весною 2016-го на університетській конференції студентів підняли питання про недовіру Студраді. Але голосування провалилося. Одразу після цього на розгляд конференції винесли висловлення недовіри ректору. І це студенти підтримали.
На жаль, для ректора це не мало жодних наслідків. Та й результати аудиту драгоманівці не побачили. Змінився міністр освіти, тему «зам'яли». Однак питання по оренді приміщень, по родинним зв'язкам працівників університету у студентів залишилися.
Тривалий час ці розмови активістів з ректоратом були непублічні. Напругу студенти відчули під час так званого «НПУпротесту».
На початку листопада група студентів захопила будівлю університету, яку керівництво вишу хотіло знову віддати орендаторам – магазину меблів. При тому, що в університеті не вистачає аудиторій, траплялись навіть випадки, коли пари проводили прямо в коридорі. У цьому приміщені студенти провели кілька днів.
Реакція адміністрація на НПУпротест була традиційною: під примусом студентів змусили підписували листи, в яких вони засуджували дії активістів. Зрештою, на словах ректор таки погодився виконувати вимоги активістів, натомість робити це не поспішає.
17 листопада запланована публічна зустріч з ректором. І знову адміністрація тисне і зганяє студентів на цю зустріч, каже голова Студради.
Кому скаржитись на такі дії, Левицький поки не знає. Але не виключає, що студентам доведеться йти до суду.
– У нас не має цілі звільнити ректора, – пояснює УП голова Студради Лев Левицький. – Ми хочемо, щоб наш університет нормально працював. Нам байдуже, хто буде ректором. Головне, щоб дотримувалися принципи, щоб нас чули, розуміли і виконували домовленості. Але якщо ректор не змінить своєї політики, то ми виступимо проти його обрання.
Наступні вибори ректора НПУ Драгоманова заплановані на 2017-ий рік.
Майбутні авіатори проти корупційної системи університету
Донедавна Національний авіаційний університет мало чим відрізнявся від інших. За багато років у цьому виші сформувалася корупційна система, частинками якої були чи не всі учасники освітнього процесу: від ректорату до студентів.
Останнім часом НАУ вже двічі потрапляв до загальнонаціональних новин через корупційні дії керівників. То НАБУ візьме на хабарі чинного в.о.ректора, то прокуратура нарешті направить до суду обвинувальний акт щодо колишнього ректора за його діяльність ще 2007-го.
10 років в цьому виші пропрацювала нинішня керівниця Нацагентства запобігання корупції Наталія Корчак. За увесь цей час вона не була помічена в антикорупційній діяльності в університеті.
Не висовувалися і студенти.
Ба більше, коли у 2013-му активісти партії «Свобода» вирішили провести в НАУ протест з вимогами, які збігалися зі студентськими, останні побоялися долучитися до акції. А представники офіційних організацій тоді особисто тиснули та тих студентів, які хоч десь дописом у соціальних мережах висловлювалися на підтримку протесту. Студрадівці тоді були частиною системи.
Однак наприкінці 2015-го в НАУ з'явилася група активістів, які-таки насмілилися робити щось незалежне від ректорату.
– Це були студенти та аспіранти, які займалися якимись окремими проектами, робили щось корисне для університету, – згадує секретар Наукового товариства НАУ Ксенія Семенова. – Ми зустрілися й обговорили, як ми можемо разом системно працювати над змінами в рідному виші. Взяли новий закон «Про вищу освіту», почитали, і вирішили створювати Наукове товариство, діяльність якого визначена нормами законодавства.
Після цього активісти зібрали конференцію, запросили відомих осіб до Наглядової ради Наукового товариства й провели стратегічну сесію. На ній визначили для себе мету – створювати спільноту активістів та проводити освітні та науково-популярні заходи.
Серед реалізованих проектів товариства – перша конференція TEDxNAU, Літня школа по безпілотникам, курс Дата-аналітики від УКУ та курс програмування CS50.
На певному етапі діяльності учасники Наукового товариства вирішили, що їм не вистачає вільного простору. Іноді свої зустрічі вони проводили у бібліотеці, звідки їх виганяли о 7-ій вечора. Тож активісти вирішили створити свій вільний простір – NAU HUB.
Після однієї з лекцій у NAU HUB щодо студентського самоврядування утворилася Ініціативна група з відновлення студентського самоврядування. Через довготривалий конфлікт навколо посади ректора Студрада НАУ фактично припинила своє існування. Тож група студентів вирішила відновити Студраду, але за новими принципами – демократичне формування та незалежність від адміністрації.
Зробити це Ініціативній групі так і не вдалося. Якщо коротко, то знайшлися інші студенти, які проголосили себе «легітимною Студрадою» і через серію махінацій провели свого ставленика на голову Ради.
Відновити повноцінне функціонування студентського самоврядування в НАУ так і не вдалося.
Проте молоді люди змогли показати приклад, що навіть в прогнилій системі молоді люди здатні на створення чогось якісного нового. Загалом до заходів Наукового товариства НАУ долучилися близько тисячі студентів. Активну участь у діяльності брали 15 молодих людей.
Студенти можуть посунути навіть керівників міст
12 років тому студенти університетів Сум об'єдналися у протесті проти намірів влади об'єднати їхні виші. Ті події назвали Студентською революцією на траві. Наслідком стало створення Студентського братства, яке існує донині.
У 2012-му до цієї організації прийшов студент 2-го курсу Дмитро Тіщенко як звичайний учасник освітнього заходу, а вже за рік він очолив Студентське братство Сумщини.
– В основному ми проводимо просвітницькі заходи, вчимо студентів відстоювати свої права, – розповідає УП Дмитро Тіщенко. – За пару років у нас вчилися до 1000 студентів зі всієї України.
У 2014-му після зміни влади ми відновили Всеукраїнський форум студентського самоврядування. Моделюємо з учасниками різні конфліктні ситуації на рівні університетів, вчимо вирішувати проблеми.
Дмитро наводить один з прикладів ефективності подібних освітніх заходів. На одному з тренінгів з адвокації студентка СумДУ розробила план облаштування велостоянки у своєму виші. З цією ідеєю вона звернулася до ректорату, буквально задовбувала адміністрацію півтора роки – але свого домоглася.
Цього року Студентське братство Сумщини записало собі в актив ще одну перемогу.
Місцева влада хотіла відібрати приміщення у Центру дозвілля молоді. Після появи відповідного рішення студенти разом з партнерськими організаціями пішли в мерію. У результаті відповідального заступника мера відсторонили від роботи з молоддю, а Центр залишили в спокої.
На початку цього року Дмитро з ознайомчим візитом побував у Британії, вивчав діяльність Students union of Northumbria University. Каже, що на прикладі цього Студентського союзу підтвердив свою гіпотезу: органи студентського самоврядування не мають займатися організацією дозвілля студентів. Натомість вони мають допомагати розвиватися різноманітним творчим об'єднанням студентів.
«Стосовно перспектив українських ОСС скажу так: звичайно, нам далеко до подібних прикладів з фінансуванням – гуртожитками, фітнес-центрами і пабами на балансі студентських організацій. Проте в одному я переконаний точно: якщо обрати кращі практики, відкинути скептичні думки, і впровадити хоча би структурні зміни – зробимо серйозний крок вперед».
Ці рядки Дмитро писав ще в Британії. По поверненні в Україну з новим натхненням взявся за справу.
От тільки нові ідеї та проекти Студентського братства Сумщини так і залишилися регіональними, для місцевих студентів.
Справа у тому, що студентські лідери України досі тільки вчаться об'єднуватись на національному рівні у стійкі структури. Та й на рівні університетів наведенні у цьому матеріалі студентські ініціативи залишаються, скоріше, виключенням з правил. Студентів легше зібрати на тусовки до Дня студента, ніж організувати проти свавілля ректорів.
Щоправда цих «виключень» стає все більше.
І рано чи пізно, окремі ініціативи перетворяться на системні зміни.
