На початку осені міністр МВС Арсен Аваков оголосив про старт масштабної реформи ДСНС, яка має завершитись у 2020 році. За цей час бізнес зможе змінити перевірки пожежної інспекції на страховий поліс, громади утворять добровільні пожежні команди і зможуть оперативно боротись з вогнем, а фінансування вогнеборців нарешті вийде на гідний рівень. Яким же чином ідеологи реформи планують втілити ці пункти в життя?
Світлана Чернецька, Інформаційна кампанія «Сильніші разом!»
«Необхідні зміни настільки масштабні та докорінні, ще це буде вже не просто реформа — а трансформація усієї системи роботи Державної служби з надзвичайних ситуацій», — наголошує заступниця міністра МВС з питань євроінтеграції Анастасія Дєєва, відповідальна за реформу пожежної інспекції.
Техніка — як в музеї, уніформа, яка горить
«Першим нашим кроком у справі реформування був аудит теперішньої ситуації. Буду відверта — ситуація жахлива, і значна частка проблем пов’язані із недостанім фінансуванням. ДСНС — найбільша за чисельністю структура МВС після Національної поліції. Але зарплата тут, мабуть, найнижча — 2900-3100 гривень. Так, є премії, надбавки, але вони ситуації не змінюють. Ці ж хлопці, як фенікси, щодня ідуть у вогонь, ризикують життям — а що мають натомість? Три тисячі гривень?», — каже Анастасія Дєєва.
В планах реформаторів підвищити рівень заробітної плати пожежників та рятівників ДСНС хоча б до рівня оплати праці патрульної поліції.
Але зарплатний аспект — не єдина фінансова проблема діяльності рятівників. Оснащення, матеріально-технічна база, стан автопарку — це все просто вимагає негайних грошових вливань.
«От, до прикладу, уніформа. Хороша уніформа коштує тисячу євро за штуку. Вона справді якісна і захищає від вогню. А багато наших рятівників носять уніформу за 3600 гривень. Вона у вогні горить, а берці до неї — з картону, вони елементарно промокають після гасіння пожежі», — розповідає про внутрішні проблеми Анастасія Дєєва.
В аспекті уніформ Україні дуже допомагають колеги з Центрально-Східної Європи, які регулярно передають нашим службам свої форми, які вже були у використанні.
Інша величезна проблема — техніка. Те, що наш автопарк пожежної служби застарів, відомо, мабуть і тим, хто ніколи не стикався з цією галуззю. У Європі нова пожежна машина піддається амортизації після 8 років використання. В Україні ж працюють машини 1985 року випуску.
«Коли ми розробляли концепцію реформи, до нас приїжджали колеги з Німеччини для обміну досвідом. Так от, ми завітали разом з ними у одне пожежне депо, до речі, не найгірше. І вони дивляться на наші відполіровані ЗІЛи, якими хлопці їздять на виклики, і кажуть: «О, який крутий у вас музей! Треба і собі так зробити! Однак давайте тепер подивимось на вашу робочу техніку».
І тоді ти не знаєш, як їм пояснити, що ЦЕ — і є робочою технікою», — ділиться кумедною і водночас сумною історією Анастасія Дєєва.
Тож проблем фінансування не бракує. У МВС планують їх вирішити до 2020 року, відповідно до прийнятої стратегії.
Частину коштів сподіваються отримати з державного бюджету, іншу — за рахунок внутрішньої оптимізації та правильного перерозподілення, а частково сподіваються на підтримку міжнародних донорів, з якими ведуть активну роботу.
Свобода вибору: візит інспектора чи страхування
Усвідомлення того, що існуюча пожежна інспекція, за словами самого ж Арсена Авакова, є дуже корупційною структурою, призвело до наміру МВС її ліквідувати у тому вигляді, в якому ця структура зараз діє. Адже заплутана нормативно-правова база часто давала пожежним інспекторам змогу «закривати очі» на порушення тих, хто вміє «домовлятись», і «гасити бізнес» для тих, хто домовлятись не хотів. Водночас, робота пожежної інспекції не була запорукою того, що всіх норм пожежної безпеки дотримано.
Робоча група, що працює над реформою в МВС, пропонує модель, яка дозволить бізнесу звільнитись від візитів пожежної інспекції і водночас справді довести до ладу всі пожежні норми.
Логіка реформи проста і начебто вигідна всім сторонам. Пожежна інспекція реформується, і в її сфері компетенції залишаються лише державні підприємства та об’єкти з високим ступенем ризику (нафтопереробні заводи, багатоповерхові будівлі на кшталт торговельних центрів, атомні електростанції тощо).
Решта ж бізнесу отримує свободу вибору: і далі «тішитись» візитами пожежної інспекції, або ж застрахуватись і не підлягати на строк дії страхового полісу перевіркам.
Тож в ідеалі бізнес отримує поліс і має спокій, і гарантію, що у випадку пожежі отримає компенсацію, яка дозволить покрити збитки. Страхова компанія отримує клієнта і має інтерес в тому, щоб пожежні норми ним справді дотримувались — адже тоді буде зведений до мінімуму ризик пожежі і, відповідно, потреба у страхових виплатах.
Держава оптимізує штат, економить кошти і спрямовує їх на реальні потреби. У виграші наче всі сторони.
Однак у процесі впровадження природно виникнуть нюанси, які ще варто передбачити. Бізнесу має бути вигідніше з фінансової точки зору застрахуватись, аніж дати хабар.
Страхові компанії мають продумати адекватні критерії страхування, за умови якого держава звільнить бізнес від перевірок. Адже надто суворі критерії не приваблять бізнес, а м’які — можуть стати причиною хвилі страхових пожежних випадків з метою отримання страховки.
«Ми створили робочу групу, куди входять представники Ліги страхових компаній, великих українських та міжнародних страхових компаній, представників бізнесу, громадськості, ДСНС. Розробляємо спільно зручну для всіх модель, яка запрацює, зацікавить бізнес, мотивуватиме підприємців справді якісно дбати про адекватні заходи пожежної безпеки на своєму підприємстві. Ця модель має спрацювати і для страховиків, які мають бути компаніями з надійною історією та репутацією, оскільки на них неминуче ляже обов’язок сплати більших обсягів страхових виплат», — пояснює план реформування Анастасія Дєєва, заступник міністра внутрішніх справ України.
Пожежники та рятівники в Україні: як це може бути?
Однак, чи не найцікавішим і найдискусійнішим аспектом реформи є поява у пожежній сфері нової професійної фігури, якою є пожежник-волонтер. Це не революційне рішення, як могло б здатися на перший погляд.
Подібна практика успішно працює в усьому світі, вона діяла і в нашій країні до Другої світової війни. А після війни усі структури були об’єднані в одну, централізовані для успішної швидкої мобілізації зусиль для протистояння ворогу. Тоді пожежний захист, як і операції порятунку, стали прерогативою держави.
«В СРСР при кожному колгоспі існував пункт пожежного нагляду, в якому були добровольці-пожежники. Вони були сконцентровані на тому, аби рятувати від пожеж поля, однак, звісно гасили і інші пожежі. Тож і зараз можна відновити подібні пункти в селах. В багатьох вони працюють на власному ентузіазмі. В інших — підтримуються агрохолдингами чи іншими підприємствами, оскільки ті прямо зацікавлені в існуванні подібних команд», — розповідає Ігор Лавриненко, аналітик Офісу ефективного регулювання (BRDO).
Як бачать у МВС процес переорієнтації з пожежників-службовців ДСНС на професійних пожежників-волонтерів (добровольців)?
«Коли почалась децентралізація, почалась ефективна співпраця громади і держави. Громади почали розуміти свою потребу в певних структурах, зокрема у пожежному захисті. Кожна з них може оцінити свою статистику пожеж, збитків і оцінити, чи потрібно їм створювати місцеву пожежну команду. Гарним прикладом є село Летюче на Тернопільщині. Вони оцінили, що є багато пожеж, а з району до них довго їде пожежна. Організувались. Дуже проста конструкція — модульне депо на одну машину і адміністративна прибудова. Вклали в це порівняно невеликі кошти, які є економічно обґрунтованою інвестицією у власну безпеку», — пояснює Анастасія Дєєва.
Багато областей, за її словами, вже готові реалізовувати реформу. Наразі пілотні проекти запустили у кількох областях, з ДСНС яких підписали відповідні меморандуми. Це Тернопільська, Вінницька, Полтавська, Львівська, Дніпропетровська, Донецька, а також Київська області.
Алгоритм наступний. Громади визначають свою потребу у місцевій пожежній команді і оголошують про набір добровольців, які б бажали служити громаді в якості пожежників-волонтерів.
Пожежником-волонтером може бути кожен, від 18 років, однак доброволець не повинен мати протипоказань для фізичних навантажень. Якщо є бажаючі долучитись, але не підпадають під ці норми, то в такому випадку вони можуть брати безпосередню участь не у операціях порятунку, а, наприклад, у навчанні громадян пожежної культури та у проведенні профілактичних заходів серед населення.
Щоб стати професійним пожежником-волонтером, добровольці пройдуть 139-годинне навчання, яке буде організоване ДСНС у зручний для них час (вихідні, перед- чи післяробочий час), за державний кошт. Після успішної здачі іспитів, їм буде надано кваліфікацію та офіційний правовий статус пожежника-волонтера, право на гасіння пожеж, і, цілком імовірно, певні пільги.
Щодо останнього — то це буде ініціативою громад, як саме мотивувати волонтерів. Адже їхня праця буде неоплачуваною.
Держава буде пропонувати різні опції для мотивації, наприклад, страхування життя чи компенсації за оплату комунальних послуг. Однак всі експерти дружно дивуються запитанню щодо мотивації для пожежника-волонтера.
«Це має бути передусім круто, бо ти носій певного статусу в громаді. Ти — пожежник і ти рятуєш життя. Ти — той, хто проявив добру волю, аби забезпечити безпеку в громаді. І це звучить далеко не банально, бо насправді це дуже глибока теза. І зрештою, а чому ви не запитуєте, як мотивувати волонтерів, які підтримують наших бійців? Тут та ж мотивація — не матеріальна, а моральна», — коментує Анастасія Дєєва.
А от Андрій Фріман, українець, який є професійним рятівником-волонтером Національної Служби Цивільного Захисту Італії, вважає, що матеріальна мотивація є неприпустимою у контексті волонтерства, оскільки волонтерська діяльність є безкоштовною і не оплачується. Тому, наголошує він, крім професійних знань і навиків, цим людям необхідно пройти і курс з культури волонтерства, щоб, служачи громаді, вони мали чітке розуміння того, хто вони і чому вирішили присвятити себе служінню ближнім, що таке волонтерство, які його цінності і якою є справжня мотивація того, що люди зголошуються бути професійними волонтерами порятунку, а не дилетантами.
Він вважає, не існує такого поняття, що громада має вирішувати, в який спосіб зацікавити волонтерів, щоб вони служили ближнім.
Рудименти радянського регулювання
Найприкріше, що реформаторам спершу доведеться пройти довгий бюрократичний шлях чистки застарілого законодавства.
«Сьогодні вітчизняне регуляторне поле надзвичайно «засмічене» застарілими та неактуальними актами, за оцінкою експертів Офісу таких близько 35%. Тому для реального запуску реформи нам треба зробити величезну роботу з «очистки» нормативно-правової бази. Зокрема, внесення змін потребує Кодекс цивільного захисту та ряд законів. У деяких ще й досі фігурують «Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» та «УРСР», — окреслює масштаб проблем Ігор Лавриненко.
Однак, щоб запустити процес дерегуляції у цій сфері, необхідна зміна законодавства. При цьому, за ловами урядовців, розроблено дорожню карту реформи, а також стратегі її реалізації. Наскільки успішною буде ця реформа, побачимо незабаром.
