Україна гранично потребує якісного оновлення місцевих рад, яке має відбутися одночасно двома способами: через проходження до складу рад нових чесних політиків та через зміну правил гри – тобто, нормативних документів самих рад.
Особливо проблеми загострюються на фоні реформи децентралізації, в рамках якої на місця буде передана левова частка прав на управління майном і ресурсами.
І якщо виконання першої цілі повністю в руках у виборців, то друга цілком може бути досягнута за допомогою громадського тиску та контролю.
На жаль, на сьогодні складається ризик, що якість наступних місцевих рад не зміниться на краще після 25 жовтня. І новообрані ради сконцентрують в собі усі найгірші риси рад дореволюційного періоду обраних у 2010-му році за президентства Януковича: закритість, непрозорість, тотальна корумпованість.
Достатньо одного прикладу. Влітку 2015 року активісти новоствореної коаліції «Прозорі Ради», яка поставила собі за мету змусити місцеві ради стати прозорими та підзвітними громадянам, перевірили 56 міськ- та облрад на виконання норм шести чинних законів, спрямованих на боротьбу з корупцією.
Перевіряли стан виконання законів: «Про місцеве самоврядування«, «Про доступ до публічної інформації«, «Про статус депутатів місцевих рад«, «Про запобігання корупції«, «Про здійснення державних закупівель«, «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та дітей«. Деякі з цих законів були ухвалені після Революції Гідності, деякі – 3-4 роки тому.
Як виявилось, з 21 норми законів, виконання яких було об'єктом дослідження, жодна з рад не виконала і 50%. Найкращий результат у Черкаської міської ради, яка виконала 40% необхідних норм, найгірший – у Кременецької міськради, яка забезпечила виконання всього однієї з 21 норми.
Аналогічна ситуація і серед обласних рад.
Депутати плюють на виконання законів України і просто саботують боротьбу з корупцією на місцях. Дерибан землі і комунальних ресурсів, зловживання, розкрадання та кумівство – всі ці риси дореволюційного режиму нікуди не зникнуть, якщо не будуть змінені правила гри для місцевих політиків.
Коваль клепле, доки тепле
Серед поганих, але стійких традицій української політики є і така, яку можна охарактеризувати як «передвиборна гарячка». У боротьбі за електорат напередодні виборів, український політик демонструє чудеса працездатності та активності.
Тиск громадських активістів на політиків так само посилюється напередодні виборів. «Коваль клепле, доки тепле», – кажуть в народі, і активісти намагаються витиснути з кандидатів максимум, доки ті ще «тепленькі». Найголовніше – отримати публічну обіцянку, бажано підкріплену підписом, для того щоб в майбутньому вимагати виконання документально-підтверджених зобов'язань.
Саме тому активісти коаліції «Прозорі ради» у вересні та жовтні 2015 року, напередодні виборів, звернулися до політичних партій з пропозицією підписати меморандум-обіцянку щодо запровадження обов'язкових антикорупційних норм у радах після їх обрання.
Зміни, які пропонувалося внести до нормативних документів рад, стосувалися запровадження доступу громадян на засідання міськради, її комітетів, комісій, оприлюднення рішень сесії ради, виконкому, порядків публікації проектів рішень, звітування депутатів перед громадою, запобігання конфлікту інтересів, механізму ініціювання громадських слухань, місцевої ініціативи тощо.
Доцільно наголосити: пропонувалося всього лише пообіцяти, що 21 норма з тих, які в обов'язковому порядку мають виконуватись відповідно до законів України, буде виконана майбутнім складом ради. Це та база, без якої не може бути й мови про прозорість чи відкритість, без якої антикорупційна реформа уряду може закінчитися хіба пшиком.
Проте навіть перед виборами значна частина найпопулярніших партій відмовилися пообіцяти забезпечити виконання цих елементарних правил.
«Підтримуємо, але підпис не ставитимемо»
Станом на 19 жовтня, за 5 днів до виборів, лише 6 партій погодилися підписати меморандум на всеукраїнському рівні: «Самопоміч», «Громадянська позиція», «УКРОП», «Сила Людей», «Демократичний Альянс», «Народний Контроль» та «Відродження». Ці партії засвідчили, що будь-які кандидати від цих партій, що потраплять до місцевих рад, зобов'язуються сприяти внесенню в регламенти та інші документи згаданих антикорупційних норм.
Натомість такі партії, як «БПП-Солідарність», «Батьківщина», «Радикальна партія», «Опозиційний блок», «Свобода» та ряд інших або відмовилися підписати меморандум, або усіляко затягують процес.
Відмовки можуть бути різні.
У штабі «БПП-Солідарності» заявили, що раз вибори місцеві, то вся відповідальність за підписання меморандумів лежить лише на місцевих осередках.
У «Батьківщині» сказали, що ніяких документів до самих виборів підписувати не планують, а після виборів «можна про це поговорити».
Деякі штаби також посилаються на відсутність часу для проведення детальної юридичної експертизи меморандуму. Так, наче для вивчення трьохсторінкового документу, який не вимагає нічого, окрім як виконання норм законів України, потрібно більше, ніж кілька тижнів.
Відмовки, озвучені партіями, звучать більш ніж непереконливо. Але паралельно, крім всеукраїнського рівня, активісти «Прозорих рад» вирішили звернутися з пропозицією підписати меморандуми і до місцевих осередків партій.
Загалом з 15 по 20 жовтня на місцевому рівні було підписано 163 меморандуму, з них на рівні обласних осередків підписано 68 на рівні міських осередків обласних центрів – 95 меморандуми.
На рівні обласних осередків партій найкраще підписали меморандуми «Самопоміч» (82%), «Демократичний Альянс» та «Сила Людей» (по 75%), «Громадянська позиція» (60%), «Батьківщина» 56%.
Найгірше «Наш край» 30% «Відродження» (20%), «Свобода» (20%) та «Опозиційний блок» (17%)
На рівні міських осередків партій міст-обласних центрів найкраще підписують меморандуми «Демократичний Альянс» (88%), «Сила Людей» (83%), «Самопоміч» (80%) Громадянська позиція (71%) та «Укроп» (69%).
Найгірше – «Опозиційний блок» (14%), «Наш край» (30%).
Великі партії – великі проблеми
Неважко помітити, що, окрім «Самопомочі», партії, що підписали меморандум, – не є рейтинговими і в кращому випадку можуть розраховувати на потрапляння до рад у кількох регіонах.
Натомість великі партії, які мають найбільший рейтинг та, ймовірно, будуть широко представлені у місцевих радах усієї країни, обіцянки щодо боротьби з корупцією давати побоюються.
Наприклад, відповідно до замірів Міжнародного республіканського Інституту (IRI, США), найбільшу сукупну підтримку на місцевих виборах наразі має «БПП-Солідарність» (13%), «Батьківщина» (11%), «Самопоміч» (11%), «Опозиційний блок» (11%), «Радикальна партія» (7%), «Правий сектор» (6%), «Свобода» (5%).
З іншого боку, партії-підписанти мають, здебільшого, невисокі рейтинги: «Громадянська позиція» – 4%, «УКРОП» та «Народний контроль» – по 1%, «Демократичний альянс» та «Сила людей» взагалі не були включені в опитування.
Бачимо, що в цілому партії, що зобов'язалися боротися із закритістю рад, можуть набрати 15-20% від загальної кількості місць у радах. Чого вряд чи вистачить для кардинальної зміни ситуації в країні.
Ніхто не має ілюзій, що саме лише підписання меморандумів чи будь-яких інших документів може змінити ситуацію. Тільки постійний громадський контроль та тиск на новообраних депутатів, бомбардування х листами та запитами, постійна комунікація і переговори в купі з стиком незалежних ЗМІ можуть розірвати замкнене коло і зробити ради прозорішими.
Інакше ж тотальна корумпованість і повсюдні зловживання місцевих рад в умовах збільшення їх ресурсів може призвести до настільки плачевної ситуації, що теперішня криза здаватиметься періодом процвітання.
