Нарешті кількість проваджень НАБУ сягнула того рівня, що з’явилась можливість порівнювати різну практику в однакових чи дуже схожих історіях.
Отже маємо дві справи: перша по закупівлі палива «Укрзалізницею» у «ВОГу» і друга по закупівлі палива Міністерством оборони у «Трейд коммодіті».
В обох випадках фірми вигравали тендери, падаючи по ціні значно нижче ринку, аби виграти підряд у конкурентів. В обох випадках замовник потім укладав з переможцем торгів додаткові угоди, якими ціни піднімали до ринкового рівня і вище. По закону дозволено робити підйом на 10%, якщо ціна ни ринку також змінюється на 10%. В обох випадках НАБУ завважило, що на ринку не таких коливань, які б дозволяли так круто піднімати закупівельні ціни, як це робили фігуранти, і нараховувало збитки державних замовників в районі 100 млн грн.
Але розвиток проваджень дуже різний.
По «залізничній» справі НАБУ виконало вимогу прокурорів САП і звернулось з позовом до господарського суду аби довести збитки «Укрзалізниці». При цьому представники самої залізниці в суді в унісон з «ВОГом» наполягають на законності додаткових угод і відсутності збитків. У першій інстанції НАБУ виграло, наразі в апеляції «ВОГ» вимагає визнати, що детективи неправильно порівнювали ціни і зробити нову експертизу. Відтак по справі немає жодних затримань і не факт що будуть, бо у випадку поразки у господарському суді перспектива кримінального провадженні різко погіршиться.
По «армійській» справі прокурор САП підписав підозри на представників замовника та постачальника без всяких звернень до госпсуду. Тобто у цьому випадку процесуальному керівнику слідства здалось, що додаткові угоди були незаконними, бо на ринку не було відповідного зростання цін. І прокурор вирішив, що службові особи мають понести за це відповідальність, а тому їх слід затримати.
Така різниця підходів при видимій схожості справ вимагає пояснень. Оскільки неозброєним оком видно, що в обох випадках підняття цін було абсолютно неадекватно ринковій ситуації. Закон дозволяє піднімати ціни на 10% при десятивідсотковому зростанні цін на ринку. Немає зростання – немає підняття закупівельної ціни. А якщо є підйом закупівельної ціни, не підтверджений відповідними документами, – є кримінал.
Відтак «Наші гроші» звернулись до САП з проханням пояснити у чому ж полягає різниця між справами, що прокурори ведуть себе так по-різному. У прокуратурі вказали дві ключові відмінності:
по «залізничній» справі – «відсутність суттєвих коливань» ринкових цін і прокурор хоче у госпсуді підтвердити «недійсність угоди»;
по «армійській» справі – «нестабільна ринкова ситуація» і прокурор сам констатував «нікчемність договору».
Отже ось офіційне повідомлення керівника САП Назара Холодницького:
«Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою уже повідомлялось про затримання низки осіб у кримінальному провадженні за фактом розтрати коштів Міністерства оборони України при закупівлі пального для потреб українського війська, останнє з яких мало місце 16 жовтня.
При цьому деякі засоби масової інформації та представники сторони захисту скористалися нагодою провести паралелі між цим та іншим розслідуванням, де прокурори САП здійснюють процесуальне керівництво – справою про закупівлю дизельного пального Центром забезпечення виробництва Укрзалізниці: мовляв у ній за аналогічних обставин прокурорами прийнято абсолютне протилежне рішення – відмовлено у кримінальному переслідуванні причетних до тендеру службових осіб, натомість НАБУ зобов’язано спершу довести незаконність угоди про закупівлю у судовому порядку.
Насправді ці порівняння не мають під собою належного підґрунтя і є лише спробами зманіпулювати фактами і розтлумачити їх на власну користь, не заглиблюючись при цьому у їх суть.
Кожному поважаючому себе юристу у сфері кримінального права та процесу добре відомо, що двох однакових справ не буває, а ззовні схожі провадження можуть суттєво відрізнятись своїм змістом.
Власне, сама така відмінність є і між цими двома справами.
По-перше, вони відрізняються предметом доказування. Якщо у випадку з Міноборони йдеться про необґрунтоване підвищення ціни пального при нестабільній ринковій ситуації, то у справі Укрзалізниці розслідується зростання ціни за відсутності її суттєвих коливань.
По-друге, справи різняться якістю і кількістю доказової бази – показаннями причетних осіб, матеріалами негласних слідчих дій, іншими документами. У справі Міноборони вона, на думку прокурорів, дозволяє застосовувати положення ст.228 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків правочину, який порушує публічний порядок, та констатувати нікчемність договору про підвищення ціни. Докази у справі Укрзалізниці мають іншу специфіку – у цьому розслідуванні виникла необхідність в їх закріпленні у тому числі шляхом звернення до господарського суду з метою підтвердження недійсності угоди судом (до речі, 27.07.2017 Господарський суд міста Києва погодився з доводами НАБУ, але судове рішення ще не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку іншою стороною).
При цьому слід звернути увагу, що остаточне рішення у справі Укрзалізниці не приймалось, досудове розслідування триває, детективами НАБУ та прокурорами САП виконується узгоджений покроковий план і в разі здобуття вагомих доказів винуватості службових осіб, безумовно, будуть прийняті відповідні процесуальні рішення».
