Обсяг ринку ліків — один з небагатьох в Україні, який динамічно розвивається.
Україна входить до числа найбільших виробників ліків у Східній Європі.
Їх виробництво, попри кризу та різке падіння ринку в 2014-2015 роках, виросло у 2016 році на 20% в грошовому еквіваленті та на 4% — в товарному.
Провідні позиції з продажу препаратів в аптеках посідають три українські компанії: «Фармак», «Дарниця» та «Артеріум».
З 15 компаній-лідерів з продажу сім — іноземні, які теж представлені потужним фармацевтичним лобі та об'єднуються в свої асоціації.
Їх три: АПРАД — асоціація виробників інноваційних ліків, АСС — Американська торговельна палата, тобто об'єднання американських виробників, та ЄБА — Європейська бізнес-асоціація.
Обсяг фармацевтичного ринку України експерти оцінюють 4,3 млрд дол, і весь цей ринок контролює один орган — Державна служба лікарських засобів.
Колись вона була підпорядкована МОЗ, але за часів Януковича, щоб не ділитися «неофіційними» потоками з ринку, службу підпорядкували Кабміну, який тоді очолював Азаров.
На вході на ринок України контроль та рекомендації щодо допущення чи недопущення ліків здійснює Державний експертний центр — ДЕЦ.
Після того, як препарат потрапляє на ринок, його контролює лише Державна служба лікарських засобів. Вона здійснює постреєстраційний контроль, що дозволяє призупиняти дію свідоцтва про реєстрацію ліків, через що часто на місяці препарати пропадають з полиць аптек.
Держлікслужба регулює величезний ринок товарів медичного призначення, вирішує, чиє виробництво відповідає міжнародним стандартам і навіть перевіряє препарати на наявність підробок.
Складно переоцінити, наскільки потужним може бути цей інструмент, якщо опиниться під керівництвом однієї з фармацевтичних груп. Можна призупиняти дію ліцензій конкурентів або не видавати європейським заводам українські сертифікати відповідності якості виробництва.
Свого часу таким інструментом користувалося екс-керівництво служби — люстрований Олексій Соловйов та Інна Демченко. За їх керівництва з ринку було викинуто кілька європейських виробників, наприклад, німецькі препарати компанії «Хель» або литовський препарат «Мілдронат».
Ще більш привабливою Держлікслужба стала після її злиття у 2015 році з Державною службою контролю за наркотиками. Отже, крісло керівника — знахідка для корупціонера та потужний інструмент в руках революціонера, який захоче навести лад на ринку.
Попри це на посаду керівника служби подалося всього вісім претендентів, більшість з яких далеко не нові люди на фармринку.
Є тут і помічники народних депутатів, і екс-керівник наркоконтролю, за сумісництвом власник елітної нерухомості, колишні працівники Держлікслужби і навіть директор музею.
Одним з претендентів є одіозний екс-помічник народного депутата та контролера фармацевтичного заводу «Дарниця» Гліба Загорія Іван Бавикін. Рік тому він уже був майже призначений на посаду голови Державного експертного центру.
Призначення «зірвалося», коли стала публічною інформація про порушення кримінальної справи на Бавикіна за зловживання службовими становищем та службове підроблення.
Будучи керівником ДП «Укртрансфармація», він звинувачувався за передавання компаніям з ознаками фіктивності приміщення підприємства за заниженою ціною.
Після «Укртрансфармації» Бавикін також очолював ДП «Український медичний центр сертифікації» (2008-2009) і Державну службу з лікарських засобів у Києві (2010-2011).
На посаду претендує ще один екс-керівник Державної служби лікарських засобів у Києві Наталія Гудзь. Призначена вона була за часів керівництва службою Олексія Соловйова.
До речі, саме її рекомендувала команда Квіташвілі на очільника Держлікслужби, але вона не була призначена.
Ще один претендент є екс-держлікслужбовцем. Владислав Онищенко раніше був головним інспектором України (в. о.) з контролю якості лікарських засобів. Після роботи на керівній посаді в держорганах він заснував громадську організацію «Союз споживачів медичних послуг».
Цікаво, що співзасновниками його організації стали люди, тісно пов'язані з фармацевтичним бізнесом.
Один з них — Ігор Вовкодав, який володіє чи пов'язаний через родичів з 14 фармацевтичними компаніями чи фірмами, які надають їм послуги. Вовкодав керує компанією «Фарм-рост», яка надає послуги з просування препаратів на ринку.
Ще один претендент на посаду — Костянтин Косяченко, він теж з екс-керівництва Держлікслужби.
Чиновник багато років працював помічником депутатів-комуністів. Є співзасновником «Спілки працівників фармації» та директором Житомирської обласної галузевої організації роботодавців фармацевтичних підприємств та установ.
Співзасновниця останньої — компанія «Санітас», власником якої є екс-депутат-»регіонал» з Житомирщини Валерій Нестеровський. Саме фірми Нестеровського вигравали тендери на Житомирщині із закупівель інсуліну.
Прокуратура досі намагається повернути землю, яку свого часу незаконно отримав Нестеровський для побудови готельно-ресторанного комплексу.
На вакантне місце подався й екс-керівник ліквідованої Державної служби контролю за наркотиками Олег Дзісяк. Саме він опинився в епіцентрі скандалу на початку 2016 року, коли журналісти знайшли в скромного чиновника із зарплатою 6 тис грн «багату» дружину з будинком на 800 кв м під Києвом.
Крім того, як виявилося, дружина з офіційним заробітком 2 800 грн володіє ще й землею та розкішним будинком на Закарпатті, походження яких важко пояснити такими скромними чиновницькими зарплатами.
Одним з претендентів на посаду є незмінний керівник ліквідованого «Укрпротезу» Владислав Цілина. Відразу після Революції гідності «Укрпротез» був ліквідований як непотрібний посередник між державою та виробниками.
Свого часу скандал навколо виділення Україною 50 млн дол на переобладнання китайських «Чері» для потреб інвалідів розгорівся саме довкола «Укрпротезу».
Саме це державне об'єднання було посередником та отримувачем коштів на переобладнання. Цікаво, що людина з таким же прізвищем була помічником народного депутата від «Свободи» Євгена Мельника.
Ще одним претендентом з потенційним конфліктом інтересів є Олег Клімов, екс-керівник КП «Фармація», мережі комунальних аптек Києва. Звільнений з підприємства він був зі скандалом через розтрату коштів та незадовільну роботу.
Після перевірки роботи підприємства за 2013-2014 роки виявилося, що екс-директор витрачав по 25 тис дол бюджетних коштів на особисті потреби під час, наприклад, поїздки до Парижа.
Зараз Клімов став громадським активістом та очолює ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата». Він також є директором «Екологічного союзу», заснованого, зокрема, і «Єврофармою». До цього Клімов разом з кількома офшорами був засновником компанії «Модус», яка виробляла і продавала ліки.
Компанія була ліквідована, але партнерство Клімова з офшорами у сфері виробництва та продажу ліків може свідчити про конфлікт інтересів у майбутньому в разі призначення цієї людини на посаду керівника.
Останнім претендентом на цю посаду, який не дуже вписується в плеяду екс-керівництва Держлікслужби та помічників депутатів, є Наталя Шолойко — асистент кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця.
Працюючи директором Аптеки-музею у Києві, Шолойко під час Революції гідності була координатором фармацевтичної служби на Майдані. Саме вона відповідала за завезення ліків на склади.
До слова, Олег Мусій, організатор медичної служби на Євромайдані, а пізніше міністр охорони здоров'я в уряді Арсенія Яценюка, зараз просуває у стінах Верховної Ради проект закону «Про лікарські засоби».
Картина невтішна: облич реформаторів на фармацевтичному ринку не видно. Тож або уряд оголосить новий конкурс і займеться пошуком таких людей, або кардинальних змін на ринку ліків просто не буде.
Екс-керівництво служби, яке хоче повернутися в старі крісла, навряд чи буде займатися реформуванням, а люди, які мали доступ до грошових потоків чи пов'язані з певними фармацевтичнними групами, навряд чи будуть уникати преференцій чи перестануть користуватися службовими повноваженням заради власного збагачення.
Чи зможуть реформувати стару структуру головний фармацевт Майдану або директор музею, на яку, скоріш за все, зробить ставку нове керівництво МОЗ, покаже час.
