Споживчі ціни в 2015 році зросли на 43,3%.
Песимісти можуть сказати, що наша країна зіткнулась з галопуючою інфляцією, річні темпи якої в 2015 році були максимальними за останні 20 років.
Це призвело до зниження конкурентоздатності української економіки та погіршення рівня життя населення, зазначили би прихильники «зради».
Реальна заробітна плата знизилась на 21% у середньому за 11 місяців, а реальний наявний дохід домогосподарств впав на 28% за перші 3 квартали, додали б вони.
Але чи дійсно все настільки погано?
Насправді показник інфляції на рівні 43,3% є свідченням того, що все погане, що могло трапитися з цінами, вже відбулося. Причому, ще у першій половині минулого року.
Згадаємо: паніка на валютному ринку в першому кварталі призвела до неконтрольованого вибуху цін на основні споживчі товари.
Навіть незважаючи на те, що більшість цих товарів виробляється в Україні та лише частково залежить від динаміки обмінного курсу. У результаті українці зіткнулися із зростанням цін на 5,3% у лютому та 10,8% у березні.
Наступним шоком року для цін стало підвищення з 1 квітня в 5,5 разу тарифів на природний газ для населення. Внаслідок цього споживчі ціни зросли на 14% лише за квітень.
Правда, варто пам’ятати, що це було вимушеним кроком з огляду на катастрофічну фінансову ситуацію в газовому секторі та субсидовані ціни на газ для населення, які викривлювали ринкові стимули для впровадження настільки необхідних механізмів енергозбереження та створювали підґрунтя для корупційних схем.
І зараз, дев’ять місяців потому, можна сказати, що такі непопулярні заходи здебільшого себе виправдали. Дефіцит Нафтогазу скоротився з майже 90 млрд грн у 2014 році до лише 20 млрд грн у перші три квартали 2015 року та може зникнути взагалі у 2016 році.
Водночас негативний вплив підвищення тарифів на рівень життя найбільш вразливих верств населення був нівельований розширенням системи субсидій.
Вже наприкінці весни основні цінові потрясіння залишилися позаду. З травня і протягом усієї другої половини року спостерігалася стійка тенденція до уповільнення інфляції.
Насамперед, це було пов’язано зі стабілізацію ситуації на валютному ринку, якої вдалося досягти за допомогою введення жорстких адміністративних обмежень.
Вони допомогли стабілізувати попит на іноземну валюту, забезпечити її ритмічне надходження на міжбанківський валютний ринок, а також обмежити її необґрунтований відплив з України. Як наслідок, звузилися коливання обмінного курсу, що сприяло зниженню інфляційних очікувань населення.
Також, свою роль зіграла і відносно жорстка монетарна та фіскальна політика, яку проводили Національний банк та уряд. Мова йде про підвищення ключової відсоткової ставки до 30% та зниження дефіциту бюджету.
А у третьому-четвертому кварталах, тенденцію до зниження інфляції підсилили низький внутрішній попит та карколомне падіння світових цін на сировину. Саме тому навіть збільшення волатильності на валютному ринку в останні місяці року мало помірний вплив на зростання споживчих цін.
Зокрема, базова інфляція, що відображає лише фундаментальні тенденції цінової динаміки, за четвертий квартал становила лише 1,9%. Загалом, в останні сім місяців 2015 року зростання цін становило скромні 2,3%.
Тут прихильники «зради» заперечили би: досягнення такої швидкої дезінфляції за допомогою жорстких адміністративних обмежень, високих відсоткових ставок та фіскального стиснення заважало економічному зростанню. Важко не погодитися.
Але не можна забувати, що «підтримка» вітчизняної економіки за допомогою подальшої девальвації національної валюти мала би набагато гірші наслідки для інвестиційного клімату та стійкого економічного розвитку.
Саме тому, макроекономічна стабілізація (навіть за допомогою жорстких рішень) є необхідною (хоча й не достатньою) умовою відновлення економіки.
Надалі Національний банк України спрямовуватиме свої інструменти в монетарній сфері на досягнення індикативних цілей, окреслених у проекті Стратегії монетарної політики: 12+/-3% у 2016 році та 8+/-2% у 2017 році.
Виконання цього завдання виглядає реалістичним з огляду як на цінову динаміку останніх семи місяців, так і на перспективи подальшого інфляційного розвитку.
В поточному році уповільненню інфляції будуть сприяти і падіння цін на світових ринках продовольства та енергоресурсів, і скасування додаткового імпортного збору, і продуктове ембарго Росії, і стриманість фіскальної політики.
А завдяки тому, що основний інфляційний ефект минулого року був сконцентрований у лютому-квітні, за рахунок ефекту статистичної бази темпи інфляції мають різко сповільнитися протягом наступних декількох місяців.
Це створить додаткову підтримку антиінфляційній політиці НБУ через покращення очікувань населення та бізнесу.
Потрібно визнати, що інфляційні очікування залишаються все ще високими, і тому монетарна політика має бути достатньо жорсткою для зміцнення впевненості населення і бізнесу, що Національний банк серйозно налаштований щодо зниження інфляції до цільових орієнтирів.
Але світовий досвід переконливо доводить – навіть після тривалих періодів високої інфляції рішуче налаштовані центральні банки здатні на ефективне управління інфляційними процесами.
Такі приклади є як серед розвинутих країн (США, Канада, Нова Зеландія, Швеція), так і серед ринків, що розвиваються (Чехія, Польща, Туреччина, Румунія.)
Звичайно, економіка України є вразливою до численних шоків, як внутрішніх, так і зовнішніх Відповідно інфляція може відхилятися від цільових орієнтирів.
І в таких умовах центральному банку неможливо повернути рівень інфляції до цільового рівня за допомогою монетарних інструментів в короткостроковій перспективі – протягом місяця.
Водночас послідовна монетарна політика Національного банку дозволить у випадку відхилення повернути інфляцію на цільовий рівень у середньостроковій перспективі, в якій його політика є найбільш дієвою. Для України це рік-півтора.
Такий підхід є запорукою формування середовища з низькою та стабільною інфляцією.
Саме на таких принципах базувалася монетарна політика НБУ в минулому році, і центральний банк буде дотримуватись цих принципів в майбутньому.
